Синергетичний дискурс становлення сучасного підприємництва: український контекст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

УДК: 1: [3+5]:316.334.23

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Синергетичний дискурс становлення сучасного підприємництва: український контекст

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Скачко Олена Валеріївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі управління та євроінтеграції Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, доцент Базалук Олег Олександрович, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди, професор кафедри філософії і політології.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, доцент Герасимова Ельвіра Миколаївна, Чернігівський державний інститут економіки і управління, професор кафедри гуманітарних дисциплін;

кандидат наук з державного управління Слюсаренко Олена Миколаївна, Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, вчений секретар.

Захист відбудеться «01» квітня 2010 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.16 Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий «26» лютого 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В.Крохмаль

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена існуючими суперечностями в процесі переходу України до ринкової економіки, що тісно пов'язані з виникненням та різнобічним прогресивним розвитком підприємницького сектора, з формуванням нових форм господарської діяльності. Тому важливою складовою сучасних модернізаційно-трансформаційних перетворень в усіх сферах суспільного життя, зокрема в процесі побудови ринкових відносин, постає розвиток і зміцнення сфери підприємництва. Підприємництво є необхідною рисою ринку, його обов'язковим атрибутом, і навпаки - показником його зрілості. Подолання Україною технологічного і статусного відставання від розвинених країн неможливе без інтенсивного розвитку підприємництва, без створення необхідних юридичних, фінансових, політичних і соціально-психологічних умов для збільшення числа підприємців і вияву ними господарської ініціативи.

Натомість задекларовані на концептуальному і стратегічному рівнях реформи економічної підсистеми суспільства не отримують послідовного впровадження на тактичному і повсякденному рівнях. У результаті стан розвитку українського підприємництва лишається дуже слабким, суперечливим, із численними невирішеними аспектами.

Загалом, складається враження, що Україна намагається розв'язати проблеми у сфері підприємництва на якомусь поверхневому рівні, а причини їх лежать набагато глибше: не в економічній і не в політичній підсистемах, а в суспільній свідомості і психології, в етнонаціональній культурі і господарському менталітеті. Це підсвідомі і свідомі чинники, на які часто не звертають увагу, але які неминуче впливають на нашу діяльність, у тому числі і в соціально-економічній галузі.

В останнє десятиліття вітчизняні вчені все впевненіше відчувають себе у спробах застосовувати досить конструктивний інструментарій вивчення таких глибинних, історично сформованих чинників, які природним (ненасильницьким) чином детермінують суспільну поведінку. Цей методологічний інструментарій отримав назву «синергетика». Застосування синергетичної призми для розгляду актуальної проблематики підприємництва допоможе розв'язати проблемну ситуацію, змістом якої є теоретико-практичний розрив між чисельністю напрацювань з рекомендаційними заходами з удосконалення вітчизняної сфери підприємництва - і тим, що вони не реалізовуються на практиці.

Стан наукового опрацювання проблематики підприємництва демонструє, що в такому ключі цей предмет досі не досліджувався. Однак, міждисциплінарність підприємництва є додатковим аргументом на користь застосування до його вивчення синергетичної методології, яка є конструктивною складовою сучасних наукових досліджень. Вони провадяться у галузях економіки, філософії, соціології, психології, політології тощо. Розвідки з формування підприємницької або економічної свідомості зустрічаються навіть у педагогічній науці.

Необхідність світоглядно-філософського осмислення економічного буття суспільства підкреслювалася ще у теоретичних пошуках Ксенофонта, Платона та Аристотеля. Філософія економіки як відносно самостійна галузь науки започатковується у працях М. Вебера, В. Зомбарта, Б. Кроче, К. Маркса, Дж. С. Міля та А. Сміта. У теоретичних надбаннях Ф. фон Гаєка, Г. Зіммеля, Л. фон Мізеса та К. Поппера, а також С. Булгакова та Б. Яковенка, філософія економіки детально аналізується і визначається за своїм предметом та основними функціями.

У кінці ХХ - на початку ХХІ століть інтенсивний розвиток філософсько-економічного знання сприяв остаточному формуванню філософії економіки як самодостатньої системи, елементи якої відображено у працях Г. Беккера, Ю. Габермаса, К. Гоманна, П. Дракера, М. Кастельса, П. Козловскі, Н. Лумана, Ф. Міровскі, К. А. Нордстрема, Й. Ріддестралє, А. Ріха, О. Тоффлера, П. Ульріха, Ф. Фукуями, Н. Хомського та Р. Л. Хайлбронера. Дослідницькі традиції філософії економіки розкриваються в контексті філософії господарства (Ю. Осіпов, А. Неклесса, Р. Ніжегородцев, А. Самсін, А. Субетто, В. Чекмарев, Л. Лєсков, Л. Тутов та ін.) та філософії бізнесу (К. Татеісі, К. А. Нордстрем, Й. Ріддестралє, М. Іщенко, Ю. Лазарчук, І. Руденко, В. Яценко, А. Герасимчук, З. Тимошенко, С. Шейко та ін.).

Дослідженням підприємництва протягом ХVII-ХІХ ст. займалися відомі західні вчені А. Сміт, Ж.-Б. Сей, Й. фон Тюнен, Ф. Найт, Д. Рікардо, К. Маркс, А. Маршал, М. Вебер, В. Зомбарт, Дж.-Б. Кларк, Л. Вольрас, В. Парето, Й. Шумпетер, Х. фон Хайек та інші.

В Україні вивчення проблем підприємництва більше за все активізувалося в останні роки, значний доробок внесли вчені В.Андрущенко, В. Богданов, О. Власюк, В. Воронкова, І. Добронравова, К. Жоль, М. Іщенко, А. Кавалеров, В. Кремень, М. Михальченко, М. Міщенко, І. Надольний, В. Пилипенко, В. Плавич, В. Скуратівський, Є. Суїменко, В. Шелюк та багато ін. У вітчизняній науковій літературі підприємця визначають як суб'єкта ринкового процесу, який ініціює бізнес з метою отримання прибутку.

Підприємництво як феномен, в центрі якого знаходиться творча, ініціативна, новаторська продуктивна діяльність, активно досліджується з позицій діяльнісного підходу. Зокрема, розробці теоретико-методологічних аспектів діяльності та поведінки людини, понятійного апарату присвячені праці В. Врублевського, А. Добролюбського, І. Єршової-Бабенко, Т. Заславської, Н. Паніної, В. Прошкіна та ін. Питання трудової діяльності особистості, розвитку підприємництва, трудової поведінки економічної діяльності людини вивчали Л. Бляхман, А. Вишневський, Ф. Генов, Є. Головаха, Н. Наумова, А. Омаров, В. Пилипенко, А. Ручка та ін.

В дослідженнях з підприємництва накопичені дані, що дають можливість виокремити деякі якості особистості, які визначають схильність людини до успішної підприємницької діяльності (Л. Бурлачук, А. Герасимчук, С. Максименко, Ю. Трофімов, В. Татенко, А. Коваленко, В. Панок, М. Корнєв, Ю. Швалб, Е. Носенко, К. Веспер; Р. Блокгауз, П. Горвіц; К. Варне). Тісний взаємозв'язок процесу формування професійних якостей підприємницької діяльності з творчим потенціалом особистості розкрито в роботах вітчизняних вчених (О. Бондаренко, В. Колот, В. Костюк, О. Левцун, Л. Лисенко, М. Міщенко, Ю. Пачковський, Н. Побірченко, С. Покропивний, О. Сергєєнкова, М. Соболь, Ю. Швалб та ін.).

Треба зазначити, що у вітчизняній соціальній філософії, соціології і політології актуальні соціально-психологічні, соціокультурні та моральні аспекти підприємницької діяльності довгий час залишалися поза увагою вчених. Однак у публікаціях останніх років (Г. Горак, І. Березко, Я. Ніколаєнка, Н. Наумової, П. Гайденка, А. Єрмоленка та ін.) помітна стійка тенденція перенесення акценту уваги авторів на важливі суб'єктивні сторони економічного процесу, що пов'язані із проявом економічної свідомості особистості.

З іншого боку, оскільки до роботи цілеспрямовано залучається синергетична методологія, слід спиратись і на розвідки класиків «філософії нелінійності»: Г. Хакена, І. Пригожина, І. Стенгерс - та українських і російських «синергетиків»: В. Аршинова, В. Беха, В. Бранського, В. Буданова, Л. Горбунової, І. Добронравової, Р. Зобова, В. Келасьєва, О. Князєвої, С. Курдюмова, В. Лутая, Г. Малинецького, Г. Нестеренко, М. Ожевана, І. Предборської, Г. Рузавіна, В. Цикіна. Особливо доречними і адекватними дослідженню будуть праці О. Астафьєвої, Л. Бевзенко, В. Василькової, в яких автори звертаються до вивчення ірраціональної, психологічної складової самоорганізації людської діяльності і соціальних систем загалом. Корисність і конструктивність застосування синергетичного підходу до аналізу явища підприємництва пов'язана з тим, що він базується на ідеї самоорганізації особистості і спільноти в їх діяльності.

Зв'язок роботи з науковим програмами, планами, темами. Дисертація є складовою науково-дослідної роботи, що виконувалась у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова протягом 2005-2007 років, а саме: «Саморегуляція соціального організму країни» (номер держреєстрації 0105U000447), а також науково-дослідної роботи «Громадські організації як чинник демократизації суспільства» (номер держреєстрації 0108U000361), що виконується на замовлення Міністерства освіти і науки України. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №4 від 26 грудня 2006 року).

Мета дослідження - сформувати синергетичний дискурс феномена підприємництва та механізмів його становлення в сучасних українських умовах.

Для досягнення мети необхідно виконати низку дослідницьких завдань:

– уточнити зміст концепту «синергетичний дискурс сучасної підприємницької діяльності» з позицій соціальної філософії та філософії історії;

– проаналізувати історичний процес становлення підприємництва в Україні;

– сформувати методологічний інструментарій дослідження і обґрунтувати вибір відповідних принципів і методів;

– розкрити самоорганізаційний потенціал феномена підприємництва як підставу його становлення;

– з'ясувати основні параметри і принципи державного регулювання підприємництва та розвитку останнього;

– ідентифікувати свободу підприємницької діяльності як критерій ефективності державного регулювання розвитку підприємництва;

– дослідити загальні і специфічні характеристики українського підприємництва як складової світового і європейського ринку;

– вивчити особливості підприємництва Запорізького регіону, виділивши загальні і специфічні проблеми у цій сфері;

– конкретизувати провідні тенденції та перспективи розвитку підприємництва в умовах сучасної української дійсності.

Об'єктом дослідження є підприємництво як комплексний соціальний феномен.

Предмет дослідження - оптимізація підприємництва в сучасних українських умовах в контексті синергетичного дискурсу.

Методологічну базу дослідження складають філософські положення про сутність духовної детермінації поведінки особистості і суспільства, процеси самоорганізації та управління. Доречним є філософський плюралізм, що тяжіє до побудови теорії позакласового, здеполітизованого та здеідеологізованого ґатунку. Методологічний фундамент роботи міститься в рамках діалектичного і синергетичного підходів. Перший орієнтує на вивчення всіх явищ у їх взаємозв'язку і постійному розвитку, тому тільки за допомогою принципів діалектики можна змоделювати механізм детермінації підприємницької діяльності у діалектичній єдності її внутрішніх чинників і зовнішнього державного регулювання. Синергетичний підхід розвиває і поглиблює зміст діалектичного, наголошуючи на самоорганізації соціальних систем, нелінійності розвитку, можливостях резонансного впливу на процеси саморозгортання соціального світу. Важливими для формування концепції стали принципи холізму, історизму, взаємозв'язку історичного і логічного, принципи сходження від абстрактного до конкретного і взаємозв'язку теорії з практикою. Активно залучено також методологію діяльнісного підходу з урахуванням внутрішніх сутнісних факторів реалізації особистості підприємця, його діяльності і свободи. У рамках означених методологічних підходів і принципів дослідження провідними методами виступили: абстрагування, ретроспективний аналіз, гіпотетико-дедуктивний метод, аналогія, моделювання, систематизація, узагальнення та актуалізація.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації здійснено ґрунтовне теоретичне дослідження явища саморозгортання підприємництва. Зокрема, зосереджена увага на висвітленні таких положень:

Вперше:

- комплексно проаналізовано феномен підприємництва із застосуванням методології синергетики, що включає виявлення його природи, джерел, сутнісних рис, елементів, що дало можливість створити соціально-філософську модель детермінації саморозгортання сучасної підприємницької діяльності. У цій моделі роль підстави виконує самоорганізаційний потенціал підприємництва, а умов - державне регулювання;

- обґрунтовано погляд, що підприємництву властивий власний самоорганізаційний потенціал, який складається з потреб підприємця в самореалізації і досягненні соціального успіху і з його здібностей (комплексно втілених у підприємливості) - і відповідної їм потреби пересічних громадян у споживанні;

- виявлено головний критерій ефективності державного регулювання розвитку підприємництва в сучасних умовах, чим є свобода підприємницької діяльності. Її оптимальна міра визначена співвідношенням між внутрішньою і зовнішньою свободою, а в числовому вираженні - інтервалом ентропійного коридору;

- сформульовано принципи оптимізації процесу становлення підприємництва в сучасних українських умовах, які ґрунтуються на першочерговій необхідності формування відповідної організаційної культури підприємництва, що сприятиме утвердженню відповідного актуальним тенденціям підприємницького типу особистості. Підкреслено, що це природний самоорганізаційний процес, який потребує певних ініціатив з боку держави.

Набуло подальшого розвитку:

-соціально-філософське розуміння державного регулювання підприємництва, роль якого не зводиться до стимулювання чи обмеження підприємницької діяльності або спрямування її в соціально-корисне русло, а включає також вплив на стихійний процес утвердження актуальної підприємницької культури. Державне регулювання підприємництва подано як єдність чинників прямого і опосередкованого впливу, що діють на загальнонаціональному, регіональному, галузевому і корпоративному рівнях;

-уявлення про специфіку саморозгортання підприємництва в просторі української дійсності, яка визначається проблемами і перспективами, пов'язаними не тільки з економікою перехідного періоду, а і з трансформацією організаційної свідомості;

-тлумачення і конкретизація проблем, що перешкоджають розвитку української сфери підприємництва, серед яких виокремлено поверхневі проблеми - вирішення яких залежить практично повністю від органів державної влади - і глибинні перешкоди, що мають ментальну природу і повинні вирішуватись природним чином (але вирішення яких може і повинна ініціювати держава).

Уточнено:

-сутність підприємництва як складного багатогранного соціально-економічного феномену, орієнтованого на максимальне задоволення комплексу людських потреб: споживання і творчої самореалізації. Показано, що його зміст розкривається такими основними аспектами: сукупність суспільних процесів і інститутів, підприємницька діяльність як специфічна практична активність людини, підприємливість як здібність особистості;

-основні параметри оцінки стану інтеграції українського підприємництва в європейський і загальносвітовий ринок праці - продемонстровано, що на зовнішньому офіційно-нормативному рівні українське підприємництво вже стало органічною складовою європейського ринку праці, але на базовому рівні цьому перешкоджає невідповідність вітчизняної підприємницької культури актуальним загальносвітовим тенденціям, нерозвиненість організаційної свідомості і організаційної культури.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у тому, що засобами філософського аналізу створено концептуальний підхід до розробок різних аспектів проблематики підприємництва в умовах переходу суспільства від планової до ринкової економіки, для подальшого дослідження закономірностей і механізмів підприємницької діяльності. Висновки роботи можуть бути використані для перспективних наукових розвідок філософами, соціологами, соціальними психологами, політологами, фахівцями із державного управління. Результати проведеного аналізу сутності підприємництва, зовнішніх і внутрішніх чинників підприємницької діяльності, її державного регулювання в сучасній Україні можуть знайти застосування під час викладання відповідних тем з філософії економіки, соціальної філософії, соціальної психології та синергетики у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах. Розроблені принципи оптимізації розвитку підприємництва можуть бути враховані при розробці державної політики та стратегічних планів роботи органів місцевого самоврядування у сфері малого і середнього бізнесу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданні кафедри управління та євроінтеграції Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, були оприлюднені на низці міжнародних та всеукраїнських конференцій, а саме: Міжнародній науковій конференції «Другі міжнародні драгоманівські читання» (Київ, 2006); Міжнародній науковій конференції «Треті драгоманівські читання» (Київ, 2007); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Соціокультурна інтеграція в контексті викликів ХХІ століття» (Київ, 2007); Міжнародній науковій конференції «Четверті юридичні читання» НПУ імені М.П. Драгоманова (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні фактори розвитку України в умовах глобалізації» (Київ, 2008); Міжнародному інноваційному форумі «Освіта, наука та виробництво у регіональному розвитку» (Чернігів, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування парадигми євроінтеграційної політики України ХХІ століття» (Запоріжжя, 2008); Міжнародній науковій конференції «П'яті юридичні читання» НПУ імені М.П. Драгоманова (Київ, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів, молодих вчених та студентів «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку в трансформаційний період» (Чернігів, 2009).

Публікації. Основні положення дисертації відображено у 3 наукових публікаціях, що визнаються ВАК України як фахові з філософських наук.

Структура роботи обумовлена завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів (поділених на підрозділи), висновків і списку використаних джерел (185 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 232 сторінки, основна частина - 214 сторінок.

Основний зміст роботи

Другий розділ - «Теоретичний аналіз підприємницької діяльності в Україні» - висвітлює атрибутивні можливості підприємництва до саморозгортання, а державне регулювання як умову і чинник зовнішньої організації, у той же час свобода ділової активності подається як критерій ефективності державного регулювання розвитку малого і середнього бізнесу.

У підрозділі 2.1. - «Самоорганізаційний потенціал сучасного підприємництва» - доводиться, що сучасна ринкова економіка базується на трьох основних положеннях: правова система (права власності), ринкова інфраструктура та підприємництво. Такий блок є неперевершеним за ефективністю господарським механізмом, в якому людина сприймається такою, якою вона є: з одного боку, індивідом, що переслідує власні інтереси, з іншого - творчою особистістю, що створює матеріальні цінності для інших та суспільства в цілому. Головними передумовами цього виступають - власність, конкуренція, ринок і підприємницьке середовище. Вони створюють об'єктивні самоорганізаційні підстави для розгортання підприємницької діяльності як вільної, ініціативної, творчої самодіяльності індивіда. Провідними чинниками тут є - демократичний устрій держави і розвиток громадянського суспільства. До них долучається дія суб'єктивних чинників, якими є складові спонукально-мотиваційного комплексу (потреби, інтереси, мотиви і стимули) особистості підприємця. Взаємодія об'єктивного і суб'єктивного є ключовими факторами, що детермінує підприємництво. До його сутнісних рис належать: прагматичність; творчість; інноваційність задуму (проекту); матеріальність продукту; нестандартність дій.

Підприємництво сьогодні - це раціональна стратегія і ірраціональна тактика. Раціоналізм лишається принципом, визначальним орієнтиром підприємницької діяльності, тоді як ірраціональність має активно залучатись до засобів реалізації підприємницьких дій. Підприємницьку діяльність можна представити як систему певних елементів, основними з яких є: суб'єкт підприємництва з необхідними для цього здібностями; ідея; бачення шляху її реалізації (тобто сценарій, проект); необхідні ресурси; команда для реалізації проекту підприємницької діяльності. Як суспільний феномен, підприємництво виконує і свою місію, і низку функцій у суспільстві. Його місія - сприяти якнайбільшому задоволенню потреби громадськості в споживанні матеріальних і духовних благ. До основних функцій підприємництва належать: ресурсна, організаторська і творча. Підприємництво - це феномен, що з позиції економіки має алгоритм діяльності, який враховує і демонструє лише зовнішній бік явищ, не звертаючись до їх світоглядної складової; з боку філософії його можна уявити як складний соціально-економічний феномен, що породжується і частково детермінується чинниками самоорганізаційної природи: потребою особистості в споживанні, потребами в самореалізації і досягненні соціального успіху, а також підприємливістю як комплексною здатністю, яка може бути виражена в різних людей по-різному.

Виділяються різні види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке, страхове, в яких знаходить прояв, актуалізуючись у реальному бутті, самоорганізаційний потенціал підприємництва. Він розгортається від особистісного через поведінковий (міжособистісний) до соціального рівня, при цьому підприємницька поведінка виступає медіатором. На особистісному рівні домінують самоорганізаційні процеси - саморозгортання підприємницьких властивостей і здібностей людини; поведінковий рівень - це процес самореалізації особистості підприємця у внутрішньоорганізаційному середовищі, це також і результат його дій; на соціальному ж до самоорганізації долучаються зовнішні управлінські механізми. Доводиться, що на відміну від права, як регулятора суспільного життя, що використовує держава, мораль є, самоорганізаційним регулятором суспільної життєдіяльності взагалі і підприємництва зокрема. Співвідношення між самоорганізаційними і управлінськими механізмами визначає ступінь свободи підприємницької діяльності.

• У підрозділі 2.2. - «Державне регулювання як зовнішній чинник управління розвитком сфери сучасного підприємництва» - подається місце і роль держави як головного суб'єкта ринкових відносин. Державні впливи на розвиток підприємництва сконцентровано виражаються в законах, які: стимулюють підприємництво; створюють певні обмежуючі рамки для того, щоб дії підприємців не шкодили свободі інших людей, в тому числі й інших підприємців; спрямовують діяльність підприємців в таке русло, щоб це було вигідно в кінцевому рахунку державі і її населенню. Серед основних нормативно-правових документів бізнесу визначено: Конституцію України, Господарський кодекс України, Закони України «Про підприємництво», «Про державну підтримку малого підприємництва», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про податок на додану вартість», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про оподаткування прибутку підприємств», Законодавчі акти про організацію статистичних спостережень та ін.

Основними передумовами для реалізації підприємницької діяльності в державі визнається: наявність (нормативна дозволеність) приватного сектора економіки; певний ступінь сформованості ринкових відносин; наявність і самовідтворення соціального спектра власників бізнесу; наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва. Допоміжними - демократизація і дебюрократизація процедур регулювання господарських і соціальних інститутів; сприятливий податковий режим, що в тій чи іншій мірі забезпечує підтримку проявам і розвитку підприємництва; сприятлива зовнішньо-економічна політика, яка стимулює або принаймні дозволяє розвиток міжнародної кооперації; сформованість господарського менталітету; соціальне сприйняття і повага суспільства до підприємця і приватного власника бізнесу, до матеріальних і соціальних результатів його діяльності. У структурному плані державне регулювання бізнесу становить собою багаторівневу детермінуючу цілісну систему, що ґрунтується на ідеологічному, політичному, економічному, соціальному, нормативно-правовому, техніко-технологічному, етичному чинниках. В Україні склалося кілька рівнів управління підприємницькою діяльністю: вищий, представлений центральними органами влади, регіональний, галузевий і корпоративний.

Окремо характеризується організаційно-технічна, фінансово-кредитна і науково-дослідна інфраструктура ринку в Україні. До особливостей вітчизняного підприємництва відноситься те, що його функція в епоху перехідного періоду пов'язана не тільки з перебудовою політичної системи і економічним відтворенням, але тісно опосередкована соціальними діями, спрямованими на творення нових соціальних цінностей, символів, смислів. Визначається, що державне регулювання реалізується чинниками прямого впливу (головним із яких є законодавча діяльність і контроль за дотриманням правових норм) і чинниками опосередкованого впливу (до яких відносяться система освіти, імідж підприємництва в суспільстві, сформованість підприємницької економічної культури тощо).

У підрозділі 2.3. - «Свобода підприємницької діяльності як критерій ефективності державного регулювання розвитку підприємництва» - зазначається, що свобода іманентно властива як господарському менталітету, так і індивідуальним властивостям особистості підприємця. Свобода постає критерієм ефективності державного регулювання підприємницької діяльності. Вузькі рамки, створювані ним, перешкоджають творчій діяльності підприємця, занадто ж широкі - створюють підстави для економічного свавілля, зокрема в питаннях встановлення цін, добросовісності конкуренції тощо. Тому необхідна певна межа, певний рівень свободи підприємництва. Визначення цього рівня відбувається на принципі ентропійного коридору, що подається як припустимий інтервал ступеня невпорядкованості системи, при якому вона зберігає характеристики динамічної стійкості. Інтервал припустимих значень ентропії (невпорядкованості) - між 20% і 38,2%. Вихід за верхню межу ентропійного коридору призводить систему до хаотичного стану, а коли ступінь порядку в системі більше 80% - це обумовлює застійні явища, які, накопичуючись, поступово призводять до загибелі системи. Для розуміння механізму детермінації підприємництва конструктивним є виокремлення свободи внутрішньої і свободи зовнішньої: перша - це те, що людина сама собі дозволяє; друга - що (з того, що вона сама собі дозволяє) вона може робити в рамках існуючих обставин. Використовуючи концепцію самореалізації особистості доводиться, що свобода підприємницької діяльності забезпечується, з одного боку, самоорганізаційним потенціалом підприємця, з іншого, - сформованістю підприємницької культури і господарського типу мислення в суспільстві; з одного боку, самоорганізацією економічної сфери, з іншого, - її державним регулюванням. Мораль є головним регулятором самоорганізації підприємництва. Оптимальний рівень свободи підприємницької діяльності визначається компромісним поєднанням економічно-прибуткових і морально-духовних цінностей, а підприємницька свідомість постає важливим ірраціональним внутрішнім механізмом, що забезпечує таке поєднання. У механізмі детермінації підприємницької діяльності державне регулювання виконує впорядковуючі, стабілізуючі, урівноважуючі функції, а самоорганізація означає вільну творчу ризиковану діяльність.

Третій розділ - «Праксіологічний аналіз підприємництва в Україні» - висвітлює стан національного підприємництва та його головні функціональні характеристики.

У підрозділі 3.1. - «Українське підприємництво як складова світового і європейського ринку» - аналізується входження України до Європейського бізнес-реєстру у 2006 році. Зазначено, що демократизація, гуманізація і глобалізація є ключовими тенденціями розвитку бізнесу. За даними Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва бізнес-сфера України (2006 р.) має значний потенціал малого та середнього бізнесу для розвитку економіки та соціальної сфери, зокрема: 1) з року в рік збільшується кількість суб'єктів як малого (включаючи малі підприємства, фізичних осіб-підприємців, фермерські (селянські) господарства), так і середнього підприємництва в Україні; 2) показник кількості суб'єктів малого підприємництва збільшився та досяг європейського рівня; 3) помітно зростає середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника на середніх і малих підприємствах; 4) обсяг продукції (робіт, послуг), реалізованої суб'єктами малого та середнього підприємництва, зріс; 5) відбулося відновлення фінансового результату (сальдо) від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств, який на відміну від попередніх років, став позитивним у 2006 році. Однак, за числом малих підприємств, і за чисельністю зайнятих в них Україна в 4-5 разів відстає від орієнтирів фази насичення. Підкреслюється масштабність завдання, що стоїть перед Україною: у малий бізнес повинні впродовж найближчих років прийти, щонайменше 6-7 млн. чоловік, а загальне число власників-підприємців досягти 2-3 млн. осіб.

Із загальних проблем, з якими стикаються бізнесмени та підприємці всіх регіонів України в якості гальмівних виділено: труднощі з реєстрацією відкриття власної справи; дефіцит фінансів; недостатня власна підготовленість до бізнесу; проблеми доступу до приміщень і устаткування; дефіцит інформації; недолік кваліфікованого персоналу.

Робиться висновок про те, що в умовах сучасної нестабільної економічної ситуації для досягнення рівня, відповідного європейським та світовим тенденціям та темпам розвитку підприємництва, вітчизняний малий бізнес потребує протекторату держави та ефективного механізму підтримки і стимулювання розвитку підприємництва в Україні.

У підрозділі 3.2. - «Підприємництво Запорізького регіону як складова вітчизняного ділового світу» - подається експертна оцінка стану регіональної бізнес-сфери за методиками Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Зазначається, що реалізація державної регуляторної політики Запорізькою облдержадміністрацією здійснюється у відповідності до завдань, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» та розпорядженнями голови Запорізької облдержадміністрації «Про план заходів щодо реалізації державної регуляторної політики в Запорізькій області» на поточний рік, і спрямована на: а) забезпечення системного єдиного підходу до провадження регуляторної діяльності; б) підвищення якості підготовки аналізів регуляторного впливу та звітів з відстеження результативності регуляторних актів; в) поглиблення регуляторної реформи на місцевих рівнях (сільськими, селищними, районними та міськими (міст районного значення) радами; г) залучення громадськості до обговорення проектів регуляторних актів.

До позитивних рис розвитку регіонального підприємництва віднесено: збільшення кількості зареєстрованих підприємців протягом останніх років, зміцнення інфраструктури підтримки підприємництва, збільшення кількості малих підприємств, що реалізовували продукцію і надавали послуги у відношенні до загальної кількості малих підприємств регіону; позитивні просування в реалізації регуляторної політики та прийнятті відповідних місцевих регуляторних актів тощо. До проблемних питань, що мають вирішуватись: а) підвищення якості підготовки розробниками аналізу регуляторного впливу до проекту регуляторного акта та здійснення заходів з відстеження результативності регуляторних актів; б) формування кадрового потенціалу в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування Запорізької області, спроможного забезпечувати регуляторну діяльність згідно із сучасними вимогами; в) активізація участі громадськості в обговоренні проектів регуляторних актів та ін.