Інновації в мультикультурній підготовці майбутніх бакалаврів дошкільної та магістрів початкової освіти: деякі результати педагогічного дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Інновації в мультикультурній підготовці майбутніх бакалаврів дошкільної та магістрів початкової освіти: деякі результати педагогічного дискурсу

Надія Кічук

доктор педагогічних наук, професор

Україна

Abstract

INNOVATIONS IN THE MULTICULTURAL TRAINING OF FUTURE BACHELORS OF PRE- SCHOOL AND MASTERS OF PRIMARY EDUCATION: SOME RESULTS OF THE PEDAGOGICAL DISCOURSE

Nadia Kichuk

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor

Izmail State University of Humanities, Ukraine

In the process of researching pedagogical phenomena, scientists have recognized its understanding in terms of the corresponding subsystem as constructive. This is taken into account in the effort to deepen the scientific understanding of the resources for the acquisition ofpositive dynamics of the development of innovative competence by students of higher education in the "bachelor - master” s ubsystem. As a result of the conducted pedagogical discourse, it was established that the need to consider the multicultural nature of the environment, which is aimed at the process ofproviding educational services by specialists capable of pedagogical innovations, becomes urgent. The local research, which was conducted in line with the raised problem, testified that intern teachers mostly focus on innovation as a process in their professional activities. Despite the fact that the research had a diagnostic nature, it was possible to confirm that trainee teachers are mostly characterized by an insufficient manifestation of innovative initiatives, the presence of a dominant interest in pedagogical innovations as a process, and a low degree of preparation for the appropriate level of effective innovative activity. There is also a lack of use of the stimulating potential in this aspect of the managerial activity of education managers. This increases the timeliness of applying to the resources of the higher pedagogical school - the main stage of becoming a specialist with an inherent innovative style of thinking. It has been proven that it is the university education of the future specialist that makes it possible to systematically maintain both the educational component and the scientific basis of innovations, pedagogical innovations, educational and professional innovative activities. By forming the interdisciplinary nature of educational services for students of higher education and the cultural content of their future professional activities, the development of an innovative thinking style is made possible - a prerequisite for innovative competence as a personal and professional quality. The potential opportunities of the educational and professional activity of students, and the resourcefulness of the educational process in the implementation of student-centeredness and the feasibility of introducing new tools for directing the individual educational trajectory of applicants in the «bachelor-master» subsystem with pedagogical support have been confirmed.

Key words: recipient ofpreschool education, master of elementary education, multicultural content, pedagogical innovations, tolerance, individual educational trajectory, institution of higher education.

Анотація

У процесі дослідження педагогічних явищ конструктивним вченими визнано його осмислення у розрізі відповідної підсистеми. Це враховано у намаганні поглибити наукові уявлення про ресурси набуття позитивної динаміки розвитку інноваційної компетентності здобувачами вищої освіти у підсистемі «бакалавр - магістр». В результаті проведеного педагогічного дискурсу встановлено, що актуальною постає необхідність контентом при цьому розглядати мультикультурно своєрідність середовища, на яке спрямований процес надання освітніх послуг фахівцями, здатними до педагогічних інновацій. Локальне дослідження, котре було проведено у руслі порушеної проблеми, засвідчило що педагоги-стажисти здебільшого орієнтуються у професійній діяльності на інновації як процес. Попри того, що дослідження мало діагностувальний характер, вдалося підтвердити, що вчителів-стажистів характеризує здебільшого недостатній вияв інноваційних ініціатив, наявність домінуваного інтересу до педагогічних інновацій як процесу, низкий ступінь підготовленості до належного рівня результативної інноваційної діяльності. Бракує і використання стимулюючого потенціалу у цьому плані управлінської діяльності менеджерів освіти. Означене підвищує своєчасність звернення до ресурсів вищої педагогічної школи - основного етапу становлення фахівця, із притаманним інноваційним стилем мислення. Доведено, що саме університетська освіта майбутнього фахівця дозволяє системно утримувати і освітню складову, і наукове підґрунтя інновацій, педагогічних інновацій, навчально-професійну інноваційну діяльність. Утворюючи міждисциплінарність освітніх послуг здобувачам вищої освіти та контент полі культурності майбутніх їх вахової діяльності, уможливлюється розвиток інноваційного стилю мислення - передумови інноваційної компетентності як особистісно-професійної якості. Підтверджено потенціальні можливості і навчально -професійної діяльності студентів, і ресурсність освітнього процесу у реалізації студентоцентризму та доцільності запровадження у педагогічному супроводі нових інструментів спрямування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів у підсистемі «бакалавр-магістр».

Ключові слова: здобувач дошкільної освіти, магістр початкової освіти, мультикультурний континент педагогічних інновацій, толерантність, індивідуальна освітня траєкторія, заклад вищої освіти.

Актуальність теми

Науковою спільнотою вже доведено конструктивність вивчення певних педагогічних явищ у розрізі їх розгортання в межах наближених підсистем (Ангеловські К., Бех І., Гавриш І., Ігнатович О та ін.).

Дійсно, наступність постає запорукою поглиблення наукових уявлень про динаміку будь-яких новоутворень у явищі, що перебуває в центрі наукового пошуку дослідника. Не є винятком і феноменологія здатності майбутнього фахівця до інноваційної діяльності. Такий ракурс осмислення проблематики професійної педагогіки додає розлогості дослідницькому задуму, збагачуючи тим самим потужність його прикладних аспектів.

Можна прогнозувати, що саме така площина дослідження процесу професійної підготовки майбутніх фахівців ще й тих, хто набуває у вищій школі споріднені спеціальності та де контекстом постають бакалаврантський (базовий) рівень вищої освіти та освітній ступінь «магістр» дозволять, з одного боку, прослідкувати кореляцію цілей, а з іншого - виявити перспективу «приросту компетентності» здобувачів вищої освіти за досліджуваним вектором. Щодо останнього, то йдеться про мультикультурність, котра значно актуалізується за вітчизняних освітніх реалій відносно євроінтеграційних уподобань; інноваційні ж орієнтири при цьому зберігають свою домінантність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливим для нашого дослідження був такий аспект педагогічного дискурсу - в який спосіб набув відображення параметр саме інноваційності у мультикультурній підготовці здобувачів і базової вищої освіти, і магістрантів. У цьому плані уможливилось окреслити, по-перше, позитивну динаміку інтересу як учених (І. Богданова, О. Бородієнко, В. Радкевич, А. Рубан , М. Фулман, В. Хименець та ін.), так і практиків вищої освіти (М. Кадлубович, Л. Медвідь, Н. Сас, Д. Черняк та ін.) до розвитку інноваційної компетентності студентів - своєрідного «соціального ліфту» успішного їх самоствердження в професії. А це зумовлене щонайменше змістовним навантаженням означеного особистісно -професійного утворення, тобто акцентуванням у діяльності на новизні, оновленні, змінах на нововведеннях. Подруге, встановленим дослідниками проблематики педагогіки вищої школи положенням про результативність вибору наступної стратегії занурення здобувачів у педагогічну інноватику: на конкретному змісті фахової специфіки навчально-професійної діяльності, спонукати до системного аналізу інноваційних процесів, які «прискорюють» і створення, і застосування у практичній роботі нестандартних рішень фахово-значущих завдань. По-третє, загальноприйнятим дослідниками твердження про те, що саме вища школа спроможна сформувати у здобувачів освіти (як в умовах бакалаврату, так і в період магістерської підготовки) належний ступінь професійної компетентності у питаннях етапності розгортання інновацій в освітній сфері (зародження; створення; поширення; опанування; модифікація нового). До того ж при цьому, беручи до уваги контекстність вітчизняних реалій міжкультурної взаємодії в учнівській спільноті. Принагідно зазначимо, що цей аспект увиразнено, на наш погляд, висвітлено на рівні монографічного наукового видання О.А. Гривою (Грива, 2007). Аналіз наукової літератури з означеної проблеми дозволяє зауважити на домінуючий серед дослідників позиції відносно визнання, що здатність до інновацій слугує важливою передумовою лідерства в освітній сфері (Vaskivska, Palamar, Vlasenko, 2019).

Деякі дослідники (Паламар С., Савченко Ю., Антипін Є.) ще й конкретизують аспект у розрізі саме яких лідерських якостей це уможливлюється відстежити (ставлення до самого себе, де головною постає активність; ставлення до одногрупників/однокурсників, що віддзеркалює позитивну динаміку комунікабельності; ставлення до університетської спільноти, котре посилює впевненість у собі).

Визначаючись у векторі дослідження окресленої проблеми, ми намагались утримувати у полі зору наступні параметри: по-перше, мультикультурний контент у професійній підготовці майбутніх фахівців здебільшого розглядати у взаємозв'язку із полікультурним виявом саме в українському Подунав'ї; по-друге, новизну дослідницького пошуку виміряти через спрямованість на таку актуальну потребу сьогодення як міжкультурний склад дитячої спільноти та здобувачів початкової освіти; по-третє, орієнтуючи студентів бакалаврату і магістрантів на використання певних педагогічних інновацій, намагатися розвивати їх науково-педагогічний стиль мислення, тобто чинника, який уможливлює вияв наукової творчості у навчально -професійній діяльності.

Мета статті полягала в уточненні тих науково-теоретичних орієнтирів, спираючись на які уможливлюється позитивна динаміка мультикультурної складової інноваційної компетентності здобувача вищої освіти у підсистемі «бакалавр-магістр». педагогічний інноваційний освітній культурність

Виклад основного матеріалу

Базового значення у педагогічному дискурсі нами було надано «Стратегії розвитку інноваційної діяльності України на період до 2030 року», де представлено найсуттєвіше - підвищення соціальної уваги до ресурсів інновацій у будь -якій сфері життєдіяльності українського соціуму. Відтак, за сучасних реалій та у період повоєнного відновлення саме освітньої сфери суттєво підвищується увага і дослідників, і педагогів-практиків, і викладачів-учених закладів вищої школи щодо вмотивованості залучення майбутнього фахівця до впровадження «політики інновацій». У зазначеному документі акцентовано на важливості створення відповідної правової бази, а з урахуванням розробки передових штучного інтелекту та цифрової освітньої платформи, посилено увагу на врахуванні окреслених директивних позицій у процесі вироблення у студентів як бакалаврату, так і магістратури індивідуальної освітньої траєкторії підтримки вже визнаних інноваційних ініціатив педагогів-практиків.

З-поміж базових понять інноватики чільне місце посідає креативність. Фахівці -практики, які ініціюють саме педагогічні інновації, здебільшого констатують про взаємозв'язок цих явищ.

Зрозумілим є те, що будь-які новації, які запроваджуються у традиційну систему або вищої школи (дотично до здобувачів вищої освіти) або дошкільних закладів освіти та різновиду типології закладів загальної середньої освіти (дотично до педагогів -практиків) спрямовані на досягнення педагогічної творчості. Ось чому дбаючи про подальший розвиток педагогічної інноватики як науки, деякі вчені ( Ю. Завалевський, О. Попова) пропонують новий термін - «педагогічна неологія», де відбуватиметься розгортання ідеї канадського вченого Майкла Фуллона (закладеної у 2010 році у книзі «Лідерство в русі»). А саме: «Учитель - це той, хто думає про інновації, як про своє життя». Отож віддзеркалення набуває ще й така площина порушеної проблеми - лідерство в освіті постає виявом інноваційної компетентності особистості. До зазначеного додамо результати проробленої аналітичної роботи щодо ступеня презентації інноваційної діяльності педагогів - практиків української Бессарабії на рівні сайту будь -якого типу закладу освіти регіону (гімназія з початковою школою; опорний заклад освіти; ліцей з гімназією; ліцей з початковою школою та гімназією; ліцей з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією). За нашими даними, лише на кожному шостому сайті (з 18 проаналізованих) презентовано опосередковану інформацію про інноваційні здобутки або закладу освіти, або суб'єктів освітнього процесу. Це певною мірою засвідчує, що педагогічні інновації ще й досі перебувають здебільшого на переферії пріоритетів управлінського лідерства у закладах загальної середньої освіти, а, відтак, складають ресурсний фактор активізації інноваційних ініціатив. За результатами здійсненого нами узагальнення передового педагогічного досвіду, зокрема освітян української Бессарабії, уможливлюється висновок про дієвість принципів креативної освіти (до прикладу, принципу системного, міждисциплінарного узагальнення знань). Адже саме це підвищує вагу вищої школи у та становленні творчої індивідуальності здобувачів і базової, і магістерської вищої освіти). Вивчаючи деякі здобутки вчителів-стажистів, які є випускниками педагогічного факультету Ізмаїльського державного гуманітарного університету (ІДГУ) встановлено таку картину щодо вияву ними креативності у розрізі відповідних її блоків: переважна більшість респондентів все ж віддали перевагу віддають перевагу процесуальному складнику ( із 46 опитаних, понад 60%) учителів - стажистів зазначили, що в інноваціях їх зацікавлює більше процес, ніж результат. Окрім цього, дотично випускників, які працюють у закладах дошкільної освіти, має можливість зазначити, що їх діяльність характеризує в основному ті педагогічні нововведення, що пов'язані виключно із форматом розв'язання порівняно нових завдань (до прикладу, запровадження ідей інклюзії). У цілому ж поділяємо висновок інших дослідників, які стверджують про доцільність проєктувати здатність учителя до інноваційної діяльності, врахувавши вже у вищій школі шкалу рівнів готовності, котра залежить і від інноваційної готовності студентів, і наявної компетентності в інноваційній освіті, і інноваційного середовища ЗВО (Скрипник, 2018: 69).

Якщо більш докладно аналізувати суто мультикультурний контент професійної підготовки майбутніх фахівців освітньої сфери, то нині і на рівні ЮНЕСКО, і фундаментальних наукових досліджень (І. Галицький, Уіл Кімліка, Ч. Тейлор, М. Уолцер та ін.) доведеним є таке: пріоритет толерантності слугує безальтернативним імперативом, адже це постає вирішальним джерелом нетерпимості - основи насильства і нетерпимості. Здатність майбутніх фахівців вибудовувати особистісно-професійні дії на підгрунті ще й досі змістовно не визначених явищ, яким є «толерантність» і «міжетнічна толерантність», складає одне із проблемних питань сучасної професійної педагогіки (Т. Лобанова, О. Столяренко, І. Тищик та ін.). З-поміж найбільш перспективних підходів до розв'язання означеного проблемного питання дослідниками визнано такий: розглядати міжетнічу толерантність як крос - культурну складову професійної діяльності фахівців освітньої сфери (Тищик, 2018).

Базовим положенням «Декларації толерантності» ЮНЕСКО визначає трактування толерантності як «правильне розуміння різноманіття культур нашого світу інших форм самовираження способів вияву людської індивідуальності»; класична ж гуманістична психологія (А. Маслоу, Р. Сей, К. Роджерс) розкриває ключові складники толерантності (ціннісно- орієнтаційну, особистісно-смислову, нормативну, становленнєву, настановленнєву). Отже, формування готовності фахівця-освітянина до конструктивної взаємодії із соціокультурним, етнокультурним і конфесійним різноманіттям, котре репрезентує полікультурний склад мешканців, зокрема, української Бессарабії, нині утворює важливий напрямок багатоаспектної діяльності закладу вищої освіти.

Опрацювання довідкових джерел уможливлює окреслення генези поняття «полікультурність». Вона пов'язана з назвою «поліетнічне навчання». Нині ж психолого- педагогічна наука полікультурність, як явище, розглядає здебільшого у підсистемі «одиничне, особливе, спільне», а домінантними в цьому постають і спроможність протистояти упередженості, і здатність до активної життєдіяльності особистості в багатонаціональному і полікультурному середовищі (В. Бойченко, Т. Бондаренко, С. Донецька та ін.). Беручи до уваги важливість саме мультикультурної підготовки майбутніх фахівців освітньої сфери, принагідно, зазначимо, що проведені фундаментальні дослідження (І. Зплєсова, А. Ремньова, Ю. Тодорцева) відчутно сприяли визначенню науково-педагогічних основ цього процесу та практико-орієнтовних стратегій його вдосконалення. Так, ураховуючи наукові доробки вчених та результати саморефлексії досвіду утвердження імперативу інноваційної компетентності, зокрема, майбутніх вихователів, сфокусовано увагу, по-перше, на процесах формування міжетнічної толерантності і полікультурних уподобань студентів через прицільний розвиток їх ціннісно -смислової сфери. У досвіді викладацької діяльності в ІДГУ це відбувалось завдяки використанню інтерактивних форм навчально-пізнавальної діяльності здобувачів задля успішного опанування толерантності як особистісно-професійної цінності. По-друге, ми акцентували педагогічні зусилля на технології кейс-стаді, яка дозволяє спонукати студентів до активного саме педагогічно -вмотивованого розв'язання фахових ситуацій полікультурного змісту. По -третє, як переконує практика, позитивний вплив має створення «ситуації успіху» студентів, які в процесі навчально-професійної діяльності безпосередньо у спільноті дошкільників мультикультурної групи обирають оптимальну стратегію запобігання стереотипів через встановлення довірливих стосунків, вияву вмотивованого компромісу, запровадження педагогічних інструментів толерантної взаємодії. У такий спосіб уможливлюється успішне розв'язання двоєдиного завдання - розвиток інноваційного стилю мислення та міжетнічної толерантності у період навчально-виробничої практики.

Визначаючись у практико-орієнтовних аспектах природний інтерес становила практика зарубіжжя. Відносно важливості підвищення в соціумі тих факторів, які сприяють актуалізації запитів на зміни в освітній сфері. Дотично вищої школи, то на часі є позиція Ж.П. Бешара, який не лише високо оцінює у зазначеному форматі значущість розгортання стратегії змін в університетській освіті здобувачів та заохочення і керівників підрозділів, і суб'єктів освітнього процесу до вияву інноваційного підходу щодо розв'язання як фахових функцій, так і активного впровадження інновацій у навчально-професійній діяльності; не менш суттєвим постає і визначеність у факторах, котрі гальмують (тобто є «інгібіторами»)інноваційну домінанту (Бешара, 2001).

Як зазначалось, в умовах мультикультурної магістерської підготовки здобувачів до інноваційної діяльності, педагогічні зусилля має сенс сконденсувати, по -перше, на поглибленні суто гуманістичної складовою особистісно-професійного їх призначення. Вченими доведено, що гуманітарні знання мають фундаментальний характер, адже йдеться про домінанти «людинознавства» та спонукання майбутнього фахівця «діяти локально - мислити глобально» (Усатенко, 2020). По-друге, важливості враховувати, що психолого -педагогічний супровід здобувачів магістерського освітнього ступеня має свою специфіку (Кнало, 2023). Так у ракурсі досліджувального нами аспекту актуалізується саме контент «управлінського лідерства» (Кузьминський, 2021). Вчені, навіть, вже визначили образ харизматичного лідера, де така риса як «досліджування» й вбирає в собі не лише здатність магістра освіти до інновацій, а й готовність виявляти впевненість у своїх ідеях щодо особистісно -професійної самореалізації у мультикультурному соціумі, (накшталт, сучасної територіальної громади). По-третє, оскільки магістерський ступінь професійної підготовки дозволяє фахівцеві повноцінно виконувати і викладацькі функції, де напрям інноваційної діяльності диференційовано на дослідницький і суто практичний (К. Корсак, Л. Медвідь, А. Похресник), то має сенс, з одного боку, розвивати їх ціннісне ставлення до етичного кодексу вченого України. До прикладу, в досвіді ІДГУ це відбувається здебільшого через види і форми навчально-професійної діяльності магістрантів над кваліфікаційним науковим дослідженням. З іншого ж боку, педагогічно доцільно акцентувати увагу на освітньому вимірі такого явища, як «культурація особистості». Справа в тому, що нерідко дослідники культурацію звужують до полікультурності. Ми ж поділяємо позицію про трактування культурації як «входження в культуру набуття особою якостей культури», розрізняючи базову (тобто спрямовану на загальнокультурний розвиток особистості) та її підсистему - професійну культурацію (у сенсі культурологічних знань). Такий контент[Шейко,2021] дозволяє, на наш погляд, досягти позитивної динаміки процесу магістрантом належного рівня міжкультурної компетентності, адже культурація - тренд полікультурного регіону (яким і є, зокрема, українська Бессарабія). В нашому досвіді саме таким було педагогічне підґрунтя викладацької діяльності магістратурі; при чому і нормативних курсів (до прикладу, «Інноваційні технології навчання освітніх галузей у початковій школі»), і дисциплін вільного вибору (з поміж яких - «Моделювання регіонального виміру альтернативної дошкільної освіти»).

Висновки

У намаганні поглибити наукові уявлення про теоретико-методичні підходи щодо конструктивного розвитку у здобувачів і базової вищої освіти, і магістерського освітнього ступеня інноваційної компетентності, правомірно підвищену увагу приділити контекстності виконання ними особистісно-професійних функцій. Педагогічно доцільно при цьому контентом вважати мультикультурне освітнє середовище; В нашому досвіді ми намагались повноцінно врахувати, що українська Бессарабія репрезентує багатонаціональний склад і дитячої спільноти, і студентства.

Перспективи подальшого вивчення порушеної проблеми пов'язуємо із дослідженням ролі неформальної освіти та освітніх ресурсів новітніх інформаційних технологій у вдосконаленні мультикультурної підготовки фахівців освітньої сфери до інноваційної діяльності.

Джерела і література

1. Грива О. А. Толерантність молоді в полікультурному середовищі: монографія. К., 2007. 275 с.

2. Кузьминський А. І. Теоретичні підходи до визначення сутності і значення управлінського лідерства керівника. Формування лідерських якостей як важливого фактору успішності професійної діяльності фахівців. Наукові записки. Серія «Педагогічні науки». Вип. 196. Кропивницький, 2021. С. 37-42.

3. Скрипник В. Проєктування готовності вчителя до інноваційної діяльності. Управління школою. 2018. №19-21. С. 65-94.

4. Тищик І. С. Шляхи формування міжетнічної толерантності в поліетнічному освітньому просторі. International Journal of Innovative Technologies in Social Science. Warsaw: RS Global Sp. = OO, 2018. № 5(9). P. 16-20.

5. Усатенко Т.П., Усатенко Ч.О. Гуманітарні знання в обширі науково -методологічних досліджень. Неперервна педагогічна освіта XXI століття: Зб.матер. Вип. 3(15). К., 2020. С. 28-37.

6. Шейко В, Кушнаренко Н. Культурація особистості - освітній вимір. Вища школа. 2021. № 5. С. 23-28

7. Bechard I.P. L'enseignement superienr et les innovations pe'dagogiques: use recension des ecrits. In: Revue des sciences de l'education. Vol. XXVII. nr. 2. 2001.

8. Organization of psychological and pedagogical support (accompaniment) of students in higner education institutions of Ukraine / O. Knallo, O. Bulgakova, V.Vertunina, N. Kichuk, S.Verbeshchuk ad Alta. Journal of interdisciplinary Research. 2023

9. Vaskivska H. O., Palamar S. P., Vlasenko O. M. Health in the civic students value system: empirical analysis. Wiadomosci Lekurskie. 2019. L XXII nt 10. Р. 1947-1952.

References

A. I. Kuzmynskyi. (2021). Theoretical approaches to determining the essence and meaning of a manager's managerial leadership. Formation of leadership qualities as an important factor in the success of professional activity of specialists. Proceedings. Series «Pedagogical Sciences». Vol. 196. Kropyvnytskyi. 2021. P. 37-42. [in Ukrainian].

1. Bechard I.P. (2001). L'enseignement superienr et les innovations pe'dagogiques: use recension des ecrits. In: Revue des sciences de l'education, Vol. XXVII. nr. 2. [in French].

2. Hryva O. A. Tolerance of youth in a multicultural environment: monograph. K. 2007. 275 p. [in Ukrainian].

3. Organization of psychological and pedagogical support (accompaniment) of students in higner education institutions of Ukraine / O. Knallo, O. Bulgakova, V.Vertunina, N. Kichuk, S.Verbeshchuk ad Alta. (2023). Journal of interdisciplinary Research. [in English].

4. Sheyko V, Kushnarenko N. (2021). Cultivation of personality - educational dimension. High school. No. 5. P. 23-28. [in Ukrainian].

5. Skrypnyk V. (2018). Projecting the teacher's readiness for innovative activity. School management. No. 19-21. P. 65-94. [in Ukrainian].

6. Tyschyk I. S. (2018). Ways of forming inter-ethnic tolerance in a multi-ethnic educational space. International Journal of Innovative Technologies in Social Science. Warsaw: RS Global Sp. = OO. No. 5(9). P. 16-20. [in Ukrainian].

7. Usatenko T.P., Usatenko Ch.O. (2020). Humanitarian knowledge in the scope of scientific and methodological research. Continuous pedagogical education of the 21st century: Collected materials. Vol. 3 (15). K. P. 28-37. [in Ukrainian].

8. Vaskivska H. O., Palamar S. P., Vlasenko O. M. (2019). Health in the civic students value system: empirical analysis. Wiadomosci Lekurskie. L XXII nt 10. Р. 1947-1952. [in English].

Размещено на Allbest.ru