Інформальні практики у вивченні іноземної мови у педагогічному ВУЗі

Размещено на http://www.allbest.ru

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Інформальні практики у вивченні іноземної мови у педагогічному ВУЗІ

Закордонець Наталія Іванівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов

Обіход Інна Василівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри німецької філології та методики викладання німецької мови

Анотація

У статті відзначено, що у світлі бурхливих політичних, соціальних та культурних змін, а також завдяки розвитку концепції безперервної освіти людини саме поняття «освіта» сьогодні виразно сприймається як щось ширше та складніше, ніж просто «формальна освіта». У результаті аналізу наукових джерел уточнено специфіку «професійної підготовки», яку можна трактувати одночасно як процес професійного становлення індивіда та як результат цього становлення, який за допомогою формування компетенцій, що дозволяють використовувати неперервну освіта протягом усього життя (трудової діяльності), буде оновлюватися з часом та відповідати поточним запитам у суспільстві та професії. Виходячи із розмежування трьох видів освіти: формальної, неформальної та інформальної, автори статті трактують інформальну освіту як індивідуальну пізнавальну діяльність, що збігається зі структурою та стилем життя і тому має всепроникний, проте не цілеспрямований характер, а також розгля-дається як ефективний спосіб накопичення практичного життєвого і, зокрема, особистісно-професійного досвіду. Інформальна освіта мотивує переглядати свої можливості і знову звертатися до формальної та неформальної освіти, виходячи з внутрішніх посилів, заповнювати втрачені знання, вміння та навички, але вже з погляду накопиченого особистісно-професійного досвіду та практичної необхідності на основі відрефлексованої професійно-практичної діяльності, тобто усвідомлено і вибірково підходячи до освітнього процесу. Доведено, що неформальні практики у сфері освіти використовуються для професійного розвитку студентів. Нові механізми навчання сприяють випереджаючому навчанню, створюють умови для можливості стати суб'єктом цілісного простору безперервної освіти. Використання неформальних практик показує, що обсяг завдань, з якими стикаються педагоги, максимально різноманітний та виходить за межі традиційної освіти. Виступаючи експериментальними майданчиками для сучасних рішень, ці практики стають джерелами інноваційних педагогічних технологій, форматів та підходів, які в майбутньому можуть бути інтегровані у загальноприйняту систему викладання. Зроблено спробу довести, що існуючі неформальні практики дозволяють представникам різних педагогічних сфер знайти нові відповідні рішення, які відповідають вимогам часу.

Ключові слова: інформальна освіта, освіта впродовж життя, технології Web 2.0, педагогічний вуз, вища освіта, неформальні практики.

Zakordonets Nataliia Ivanivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Foreign Languages, Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil,

Obikhod Inna Vasylivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of German Philology and German Language Teaching, Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil

Mazur Oksana Ivanivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Foreign Languages, Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil

INFORMAL PRACTICES IN LEARNING A FOREIGN LANGUAGE IN A PEDAGOGICAL UNIVERSITY

Abstract

The article notes that in the light of rapid political, social and cultural changes, as well as thanks to the development of the concept of continuous human education, the concept of "education" today is clearly perceived as something broader and more complex than just "formal education". As a result of the analysis of scientific sources, the specifics of "professional training" were specified, which can be interpreted simultaneously as the process of professional formation of an individual and as the result of this formation, which will be updated over time with the help of the formation of competencies that allow the use of continuous education throughout life (work activity) and respond to current demands in society and the profession. Based on the distinction between three types of education: formal, informal and informal, the authors of the article interpret informal education as an individual cognitive activity that coincides with the structure and style of life and therefore has an all-pervasive, but not purposeful character, and is also considered as an effective way of accumulating practical life experience and, in particular, personal and professional experience. Informal education motivates to review one's possibilities and turn to formal and informal education again, based on internal messages, to fill lost knowledge, skills and abilities, but already from the point of view of accumulated personal and professional experience and practical necessity on the basis of reflected professional and practical activity, i.e. realized and selectively approaching the educational process. It has been proven that informal practices in the field of education are used for the professional development of students. New learning mechanisms contribute to anticipatory learning, create conditions for the opportunity to become a subject of a holistic space of continuous education. The use of informal practices shows that the scope of tasks faced by teachers is as diverse as possible and goes beyond traditional education. Acting as experimental sites for modern solutions, these practices become sources of innovative pedagogical technologies, formats and approaches, which in the future can be integrated into the generally accepted teaching system. An attempt was made to prove that the existing informal practices allow representatives of various pedagogical fields to find new appropriate solutions that meet the requirements of the time.

Keywords: informal education, lifelong education, Web 2.0

technologies, pedagogical university, higher education, informal practices.

Постановка проблеми. Сучасна освіта розвивається в умовах змін у соціокультурній дійсності у зв'язку з технологічним розвитком суспільства. Цифрові технології постійно розвиваються, і фахівцю потрібно освоювати нові функціональні можливості в технологічному середовищі. З розвитком інтернету і технологій Web 2.0 стала можливою швидкісна передача інформації, незалежно від часу та відстані, що призвело до експонентного зростання інформації в останні десятиліття. Зростання обсягу загальносвітової інформації, яка генерується, проблеми скорочення частки «корисної інформації» та її старіння призводять до того, що безперервна освіта стає необхідною умовою професійної діяльності [1], [5]. Зазначені орієнтири визначили актуальність запропонованого дослідження, мета якого реалізується в аналізі інформальних практик у вивченні іноземної мови у педагогічному вузі.

На сьогоднішній день важливим напрямом розвитку суспільства та його соціальних інститутів є вдосконалення освітньої галузі. Особлива увага приділяється проблемам розуміння формальних та неформальних практик у системі освіти. Високий інтерес до цієї проблеми пов'язаний з тенденціями міжнародної освітньої політики. Тенденція випереджуючого навчання визначає готовність людей до виробничих та громадських інновацій, що реалізуються відповідно до функцій освіти. Пріоритетною функцією сучасної системи освіти є створення сприятливих умов розвитку самостійної, творчої особистості. Закономірності розвитку світового співтовариства визначають потребу у формуванні в студентів здатності адаптуватися до динаміки змін у навколишньому світі. Таким чином питання пошуку інструментів самореалізації особистості, мотивації до самонавчання, підвищення професійних компетенцій залишається актуальним і знаходить свою реалізацію у сфері формальних та інформальних практик у вищій освіті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах постійного розвитку технологій зміни кон'юнктури професій і змінних вимог на ринку праці важливим стає набуття працівниками soft skills (здатності до самовдосконалення, саморозвитку, вміння пристосовуватися до нових умов, комунікаційні навички тощо), що підтверджується даними вчених, експертів, педагогів. Наявні праці українських та зарубіжних учених дозволяють говорити про суттєві відмінності у розумінні неформальних практик у системі освіти. У результаті аналізу наукових джерел уточнено специфіку «професійної підготовки», яку можна трактувати одночасно як процес професійного становлення індивіда та як результат цього становлення, який за допомогою формування компетенцій, що дозволяють використовувати неперервну освіта протягом усього життя (трудової діяльності), буде оновлюватися з часом та відповідати поточним запитам у суспільстві та професії. Завданням професійної підготовки є не тільки формування компетенцій, які вимагають відповідно до результатів освоєння програми зі спеціальності та регламентованих у певний тимчасовий відрізок нормативних документів, а й володіння компетенціями, які дозволять відповідати вимогам професійної підготовки спеціаліста у майбутньому.

X. Хуан, Ч. Ван у дослідженнях вказують, що сфера застосування неформальних практик недостатньо вивчена. Автори зазначають, що співпраця та освітні інновації мають найбільший вплив на використання неформальних практик. Дані досліджень пов'язані з реалізацією навчання через взаємодію між учасниками процесу творення [3].

М. Мацей, Я. Гарсія у своїх працях вказують, що такі неформальні практики як онлайн-спільноти позитивно впливають на спільне навчання, отримання емоційної підтримки. Автори стверджують, що онлайн-спільноти є джерелом професійного розвитку. У своїх дослідженнях вони аналізують існуючі теоретичні основи, характеристики та досвід використання онлайн-спільнот [4].

А.А. Холланд приділяє увагу онлайн-навчанню як одній із практик неформального навчання. Науковець дійшов висновку про те, що онлайн-навчання позитивно впливає на взаємодію можливостей отримання знань у своїй сфері та можливостей студента. Він наголошує на важливості індивідуального підходу в навчанні [2]. Отож проблема застосування формальних та неформальних практик у вищій освіті та в педагогічних вузах зокрема залишається відкритою та такою, що потребує нагального вивчення та аналізу.

Виклад основного матеріалу. Формальна і неформальна освіта є важливими і взаємодоповнюючими конституантами сучасного освітнього процесу. Згідно з визначенням ЮНЕСКО, формальна освіта є результатом освітньої діяльності, в процесі якої досягаються освітні цілі та результати, надається підтримка педагогів. За підсумкам навчання видається сертифікат. Формальні практики у сфері освіти припускають бажання студентів досягти освітніх результатів. Розвиток інноваційних технологій, складна організація суспільної взаємодії висуває нові вимоги до освітніх результатів. Випускники зацікавлені в успішній соціалізації, інтеграції в сучасному світі, побудові професійної стратегії. Неформальні практики в освітній сфері є вільним простором, який реагує на запити сучасного суспільства. Такі практики реалізуються на засадах добровільності та ініціативи, вони не потребують стандартизації своїх результатів. Найчастіше неформальні практики організують ініціативні творчі групи, наукові структури та інші організації, що мають стосунок до освітньої системи.

Розглянемо особливості формальних та неформальних практик в освітньому процесі. Отож відмінними характеристиками неформальних практик є: іноземний випереджуючий навчання

спрямованість на конкретні освітні потреби різних груп населення;

високий зміст освітньої діяльності для кожної людини;

відсутність тиску в процесі навчання, оскільки він реалізується на основі власної мотивації студентів;

розвиток індивідуальних здібностей, які забезпечують успішну участь у майбутній професійній діяльності;

формування мобільності в світі, що динамічно змінюється;

аналіз одержуваних результатів відповідно до значимих для студентів критеріїв;

різноманітність інструментів в організації педагогічної діяльності;

внутрішня відповідальність студентів за результат навчання.

Сучасні неформальні практики у системі освіти стають ресурсами

для розвитку професійних компетенцій і навичок студентів. Неформальні практики дозволяють удосконалювати педагогічні технології створювати інновації в освітньому середовищі. Такі практики можуть стати основою нових підходів до освітньої діяльності, які згодом можна впроваджувати у формальну освіту. Виокремимо практики неформальної освіти залежно від способу здобуття знань:

Індивідуальні неформальні практики;

Групові неформальні практики;

Творчі неформальні практики;

Навчання, побудоване на стихійне засвоєння навчального матеріалу;

Навчання, спрямоване на поширення повсякденних практик між учасниками студентського середовища для їхнього загального поширення;

Творчий результат служить виробленню загальної моделі поведінки та її реалізації у студентському середовищі.

Індивідуальні неформальні практики у сфері освіти є типом навчання, яке побудоване на стихійному освоєнні навчального матеріалу в результаті самостійного вивчення інформації та реалізації практичної діяльності.

Групові неформальні практики виражаються у спільній діяльності студентів. Вони спрямовані на представлення повсякденних практик учасників студентського середовища для загального поширення знань та навичок, необхідних для успішної життєдіяльності. Групові неформальні практики, які передбачають спільне навчання, спрямовані на організацію творчого процесу. Результатом служить накопичення студентами особистісно значущих навичок в галузі знань, які викликають навчальний інтерес. Набуті знання дозволять їм реалізувати творчий продукт.

Творчі неформальні практики спрямовані створення особистісно- значущого продукту. Творчий результат служить виробленню загальної моделі поведінки та її реалізації у студентському середовищі.

Таким чином, вважаємо, що для системи вищої освіти більшою мірою характерні індивідуальні неформальні практики, оскільки індивідуальні потреби студентів дають можливість здійснювати самостійний пошук способів задоволення, наприклад, самоосвіта з використанням онлайн-навчання. Аналіз досвіду реалізації

неформальних практик педагогічної освіти дозволив встановити наступне: у світі неформальні практики навчання виконують функції всебічного розвитку студентів, підвищують їхню впевненість та розвивають лідерські навички. У реалізуються такі неформальні практики:

мейкерство,

наставництво,

організація студентських просторів.

Використання неформальних практик спрямоване на індивідуальну, соціальну та політичну орієнтацію студентів. Як підтримка неформальних практик у сфері освіти розробляються освітні ландшафти. Наприклад, у Німеччині функціонує неформальна практика Digitalwerkstatt, яка навчає навичкам орієнтації в Інтернет просторі, розвитку медіакомпетенцій, SD-моделювання. У Швеції неформальні практики у сфері освіти використовуються для організації охочих до навчання, їхнього емоційного розвантаження. Неформальна практика SшПeІixtama спрямована на розвиток самостійності, індивідуального творчого мислення та підприємливості.

Наразі проводиться велика кількість конкурсів неформальних практик. Їхнім пріоритетним завданням виступає виявлення кращих практик, вивчення їхніх специфічних особливостей та демонстрація кейсів розвитку неформальної освіти для популяризації неформальної освіти. Розвиток готовності до здійснення освітнього вибору студента, яка розуміється як готовність студента до якісного та медіаграмотного вибору ресурсів неформальної освіти з позиції цілей та завдань професійної підготовки, що забезпечує її результативність. Розвиток готовності до здійснення освітнього вибору студента дозволяє подолати обмеженість освітнього вибору, який на даний момент включає вибір з пулу пропонованих дисциплін на вибір, проектування педагогом індивідуальних освітніх маршрутів, і підготує студента до майбутнього результативного використання можливостей неформальної освіти для вдосконалення у професії, відповідності до постійно змінних вимог до педагогічної професії з плином часу.

Отож орієнтація на безперервну освіту визначила особливість професійної підготовки в педагогічному вузі, яка полягає в тому, що це одночасно процес і результат. Процес професійної підготовки не може закінчитися в умовах динамічного соціокультурного середовища, результат професійної підготовки може бути досягнутий лише у певній тимчасовій точці. Для досягнення результатів професійної підготовки необхідно використовувати не лише формальну, а й неформальну освіта, інтеграція яких можлива у професійній освітній організації.

Висновки

Здійснений аналіз дозволяє стверджувати, що неформальні практики у сфері освіти використовуються для професійного розвитку студентів педагогічного вузу. Нові механізми навчання сприяють випереджаючому навчанню, створюють умови для можливості стати суб'єктом цілісного простору безперервної освіти. Сучасні неформальні практики вважаються одним із інструментів створення інноваційних технологій розвитку людського потенціалу. Використання неформальних практик показує, що обсяг завдань, з якими стикаються педагоги, максимально різноманітний та виходить за межі традиційної освіти.

Важливо відзначити, що на сьогоднішній момент саме неформальні практики мають стати ресурсом розвитку формальної освіти. Таким чином, виступаючи експериментальними майданчиками для сучасних рішень, ці практики стають джерелами інноваційних педагогічних технологій, форматів та підходів, які в майбутньому можуть бути інтегровані у загальноприйняту систему викладання. Існуючі неформальні практики дозволяють представникам різних педагогічних сфер знайти нові відповідні рішення, які відповідають вимогам часу.

Література

A Memorandum on Lifelong Learning. Brussels, 2000. URL: http://tvu.acs.si/ dokumenti/LLLmemorandum Oct2000.pdf.

Holland, A.A. Effective principles of informal online learning design: A theorybuilding metasynthesis of qualitative research / A.A. Holland // Computers & Education. - 2019. - №128. - С. 214-226. - https://doi.org/10.10167j.compedu.2018.09.026.

Huang, X. Factors affecting teachers' informal workplace learning: The effects of school climate and psychological capital / X. Huang, Ch. Wang // Teaching and Teacher Education. - 2021. - С. 103. - https://doi.org/10.1016/j.tate.2021.103363.

Macia, M. Informal online communities and networks as a source of teacher professional development: A review / M. Macia, I. Garcia // Teaching and Teacher Education. - 2016. - №55. - С. 291-307. - https://doi.org/10.1016Zj.tate.2016.01.021.

Strategie fur Lebenslanges Lernen in der Bundesrepublik Deutschland. Heft 115: Materialien zur Bildungsplanung und zur Forschungsforderung. Bonn : Bund-Lander Kommission fur Bildungsplanung und Forschungsforderung, 2004. 121 s.

Watkins K.E., Marsick V.J. Towards a Theory of Informal and Incidental Learning in Organisations // International Journal of Lifelong Education. 1992. Vol. 11, № 4. Р. 287300.

References

A Memorandum on Lifelong Learning. Brussels, 2000. URL: http://tvu.acs.si/ dokumenti/LLLmemorandumOct2000.pdf.

Holland, A.A. Effective principles of informal online learning design: A theorybuilding metasynthesis of qualitative research / A.A. Holland // Computers & Education. - 2019. - №128. - С. 214-226. - https://doi.org/10.10167j.compedu.2018.09.026.

Huang, X. Factors affecting teachers' informal workplace learning: The effects of school climate and psychological capital / X. Huang, Ch. Wang // Teaching and Teacher Education. - 2021. - С. 103. - https://doi.org/10.1016/j.tate.2021.103363.

Macia, M. Informal online communities and networks as a source of teacher professional development: A review / M. Macia, I. Garcia // Teaching and Teacher Education. - 2016. - №55. - С. 291-307. - https://doi.org/10.1016Zj.tate.2016.01.021.

Strategie fur Lebenslanges Lernen in der Bundesrepublik Deutschland. Heft 115: Materialien zur Bildungsplanung und zur Forschungsforderung. Bonn : Bund-Lander Kommission fur Bildungsplanung und Forschungsforderung, 2004. 121 s.

Watkins K.E., Marsick V.J. Towards a Theory of Informal and Incidental Learning in Organisations // International Journal of Lifelong Education. 1992. Vol. 11, № 4. Р. 287300.

Размещено на Allbest.ru