Запровадження цифровізації у галузі вищої освіти: український досвід

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Києво-Могилянська Академія

Кафедра англійської мови

Запровадження цифровізації у галузі вищої освіти: український досвід

Харченко О.О., ст. викладач

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню українського досвіду у впровадженні цифровізації в галузі вищої освіти, зокрема, на ролі міжнародних проектів у цьому процесі. Розглянуто ініціативи та програми, які впроваджуються спільно з міжнародними партнерами з метою модернізації навчальних процесів та інфраструктури українських університетів. Досліджуються конкретні приклади таких проектів, їхні досягнення та виклики, які ґрунтуються на аналізі емпіричних даних, що відображають досвід українських університетів у контексті міжнародної співпраці. Введення цифрової освіти суттєво позитивно вплинуло на розвиток галузі вищої освіти, перетворивши традиційний спосіб навчання. Ця інноваційна парадигма дозволила університетам модернізувати свої підходи до навчання та підвищити якість освіти.

Впровадження цифрових технологій дозволило створити більш доступне та гнучке середовище для навчання, забезпечивши студентам можливість отримувати знання в будь-який час і з будь-якого місця. Інтерактивність та індивідуалізація навчання також зросли завдяки цифровим інструментам, що дозволяють студентам вивчати матеріал у власному темпі та зосереджуватися на своїх індивідуальних потребах. Більш того, цифрова освіта допомогла у зборі, аналізі та обробці даних, що сприяє постійному вдосконаленню навчальних програм та методик. Цифрова освіта дозволяє студентам в Україні ефективно взаємодіяти та співпрацювати з однодумцями з різних країн, що сприяє розширенню їхніх знань та здобуттю міжкультурного досвіду. У результаті цих змін вища освіта стала більш адаптивною до вимог сучасного світу та підготувала більш компетентних випускників, готових до викликів сучасного ринку праці. За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що в Україні в останні роки спостерігається інтенсивний розвиток цифрової освіти, що значно підвищило загальний рівень вищої освіти у країні.

Ключові слова: цифрова освіта, цифрове навчання, освітні міжнародні проекти міжнародна співпраця, вища освіта.

Abstract

Introduction of digitalization in higher education: Ukrainian experience

Kharchenko O.O., senior teacher of the Department of the English Language, Kyiv Mohyla Academy, Kyiv

The purpose of this article is to analyze the study of Ukrainian experience in implementing digitalization in higher education, in particular, the role of international projects in this process. Initiatives and programs implemented jointly with international partners to modernize the educational processes and infrastructure of Ukrainian universities are considered. Specific examples of such projects, their achievements, and challenges are explored, based on the analysis of empirical data reflecting the experience of Ukrainian universities in the context of international cooperation. The introduction of digital education has had a significant positive impact on the development of the higher education sector, transforming the traditional way of learning.

This innovative paradigm has allowed universities to modernize their teaching approaches and improve the quality of education. The introduction of digital technologies has made it possible to create a more accessible and flexible learning environment, providing students with the opportunity to gain knowledge anytime and anywhere. Interactivity and individualization of learning have also increased thanks to digital tools that allow students to learn at their own pace and focus on their individual needs. Moreover, digital education has helped in collecting, analyzing, and processing data, which contributes to the continuous improvement of curricula and methods.

Digital education allows students in Ukraine to effectively interact and collaborate with like-minded people from different countries, which contributes to their knowledge and intercultural experience. As a result of these changes, higher education has become more adaptive to the requirements of the modern world and has prepared more competent graduates who are ready to meet the challenges of the modern labor market. Based on the results of the study, it can be concluded that Ukraine has seen an intensive development of digital education in recent years, which has significantly improved the overall level of higher education in the country.

Keywords: digital education, digital learning, educational international projects, international cooperation, higher education.

Постановка проблеми

В сучасному світі цифровізація вищої освіти є невід'ємною частиною розвитку освітніх систем. Це не просто тенденція, але і необхідність в контексті швидких технологічних змін та вимог сучасного суспільства. Цифрові технології вносять суттєві зміни в навчальний процес, роблячи його більш доступним, гнучким та інтерактивним. Перш за все, цифровізація дозволяє розширити доступ до освіти, знижуючи географічні та фінансові бар'єри та надає можливість здобувати знання в будь-якому місці і в будь-який час через онлайн- курси, відкриті лекції, відеоуроки тощо. Цифрові інструменти допомагають індивідуалізувати навчання, враховуючи потреби та особливості кожного студента, адже адаптивні програми, інтерактивні вправи, персоналізовані рекомендації - все це сприяє ефективнішому засвоєнню матеріалу. Крім того, цифрові технології розширюють можливості дослідницької роботи, сприяючи співпраці між вченими та установами на світовому рівні, а також розвитку нових методів аналізу даних та вивчення складних проблем.

Загалом, цифровізація вищої освіти відкриває широкі перспективи для підвищення якості освіти, підготовки конкурентоспроможних фахівців та відповідності вимогам сучасного ринку праці. Цифрові технології сприяють розвитку нових форм і методів навчання, таких як віртуальна реальність, ігрові технології та інтерактивні симуляції, а це допомагає залучити студентів до процесу навчання, зробити його цікавішим і ефективнішим. Також варто відзначити, що цифровізація сприяє розвитку навичок, які необхідні для успішного функціонування у сучасному цифровому світі, таких як інформаційна грамотність, критичне мислення, робота з великими обсягами даних тощо. У відповідь на зростаючі потреби ринку праці у цифровій епохі, університети також впроваджують програми з навчання цифрових навичок та інформаційних технологій, що допомагають студентам готуватися до викликів сучасного ринку праці та забезпечують їхнє конкурентне становище.

Отже, цифровізація вищої освіти не лише підвищує якість навчання та робить його більш доступним, але й готує студентів до життя та роботи у цифровому суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасній науковій спільноті велика увага приділяється питанню запровадження цифрової освіти, а саме: В. Луговий та Ж. Таланова [1] досліджували питання якості електронного навчання в освітньому просторі Північної Америки; О. Воробйова [2] досліджувала європейський досвід щодо забезпечення якості електронного навчання у вищій освіті. Додатково варто відзначити наукові досягнення представників міжнародної наукової спільноти: J. P. Vagarinho, M. Llamas-Nistal [3], A. Naim, F. Alahmari [4] та інші. Однак важливо відзначити, що рівень розгляду цієї проблематики є недостатнім і вимагає проведення додаткових наукових досліджень.

Мета статті полягає в дослідженні українського досвіду щодо запровадження цифровізації у галузі вищої освіти.

цифровізація український освіта конкурентоспроможність фахівець

Виклад основного матеріалу

Цифрова освіта відображає сучасні тенденції у розвитку вищої освіти та охоплює широкий спектр інноваційних підходів та технологій, спрямованих на покращення навчального процесу та підвищення ефективності освітніх програм. У контексті цифрової освіти, вищі навчальні заклади використовують різноманітні цифрові інструменти та платформи, такі як відеоуроки, інтерактивні онлайн-курси, веб-семінари, віртуальні лабораторії та інші електронні ресурси. Цифрова освіта відкриває нові можливості для покращення якості та доступності вищої освіти, а також стимулює інновації та розвиток освітніх практик у сучасному світі.

Саме тому в Європейському Союзі позитивно ставляться до розвитку цифрової освіти і вважають її важливим елементом сучасного освітнього процесу. Комісія Європейського Союзу активно працює над стимулюванням та підтримкою ініціатив у сфері цифрової освіти в усіх країнах-членах. Європейський окумент «Шлях до Європейського освітнього простору» (European Education Area) [5] спрямовані на покращення якості освіти в ЄС та висвітлюється значення розвитку цифрових навичок і комп'ютерної грамотності учнів та педагогів, а також забезпечення доступу до цифрових інструментів та ресурсів.

У 2020 році Європейська Комісія прийняла документ «Цифрова освіта: перетворення навчання та навчання для цифрового віку» (Digital Education Action Plan) [6], який визначає стратегію ЄС у галузі цифрової освіти. Його мета полягає в розвитку інфраструктури, підвищенні цифрової грамотності вчителів та учнів, забезпеченні доступу до цифрових засобів навчання, створенні якісних цифрових ресурсів та забезпеченні безпеки та конфіденційності. Основним завданням Цифрової програми єднання Європи (Digital Europe Programme) [7] є підтримка розвитку цифрових технологій і їх використання в різних сферах, включаючи освіту. Також програма надає фінансові ресурси для підтримки проектів, спрямованих на підвищення якості цифрової освіти. Підтримку досліджень та інновацій у сфері освіти, включаючи цифрову освіту висвітлено у документі «Дослідження та інновації в освіті» (Research and Innovation in Education) [8] та заохочується співпраця між країнами ЄС у використанні освітніх технологій, розвитку нових методик навчання та методів оцінювання, а також забезпеченні високої якості в цифровій освіті.

Україна також не стоїть осторонь цих процесів та активно впроваджує цифрову освіту, відкриваючи нові можливості, адже це інноваційний підхід, який дозволяє студентам отримувати доступ до найсучасніших технологій та навчальних ресурсів. Одним із позитивних аспектів є збільшення доступності освіти для всіх верств населення. Завдяки цифровій освіті студенти можуть навчатися у віддалених регіонах, вдома або навіть в дорозі, що робить навчання більш гнучким та зручним. Також цифрова освіта сприяє розвитку критичного мислення та інформаційної грамотності. Студенти вчаться аналізувати та оцінювати інформацію, шукаючи правдиві та достовірні джерела, що є надзвичайно важливим в епоху перенасиченої інформацією. Крім того, цифрова освіта розвиває навички співпраці та комунікації. Спільні проекти, онлайн-дискусії та віртуальні команди допомагають студентам вчитися спілкуватися та співпрацювати з колегами з усього світу.

У цьому контексті доцільно розглянути проекти щодо цифрового навчання в Україні, які було реалізовано за програмою Erasmus+. Так, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Київський університет імені Бориса Грінченка, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, у співпраці з іноземними партнерами (Університет Деусто (Іспанія); AGH Університет науки і технологій (Польща); Кіпрський університет (Кіпр) реалізували проект «Модернізація педагогічної вищої освіти з використанням інноваційних інструментів викладання». Результатами зазначеного проекту є «створено 3D-карти (дидактика, технології, освітні установи) освіти в Україні та вибраних найкращих освітніх продуктів закладів вищої освіти ЄС; розроблено керівництво для створення профілю вчителя з переліком цифрових компетентностей; створена MoPED екосистема, що забезпечить взаємодію з основними учасниками освіти в країні; проведене пілотне навчання за новими курсами з методики викладання STEAM предметів для 500+ студентів українських педагогічних університетів - учасників; поширено знання, отримані від MoPED партнерів з ЄС серед З00 шкільних вчителів, шляхом проведення 12 тренінгів і, таким чином, підвищити їх професійний рівень; організовано в рамках MoPED проєкту конференцію та майстер-класи» [9].

Проект «Рамкова структура цифрових компетентностей для українських вчителів та інших громадян» був реалізований експертами з Київського національного університету імені Тараса Шевченко, Київського національного університету культури і мистецтв, Національного політехнічного університету «Харківський політехнічний інститут», Донецького національного технічного університету, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Харківського національного університету радіоелектроніки, Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, Українськох асоціації фахівців ІТ та Міністерства освіти та науки України у активній співпраці з іноземними партнерами - Вітас Магнус Університет (Литва); Каринтійський університет прикладних наук (Австрія); Чеський університет природничих наук (Чеська Республіка); Педагогічний університет Кракова (Польща); Політехнічний університет Бухареста (Румунія); Інститут інформаційних технологій (Литва). За результатами діяльності «проаналізовано необхідність цифрових компетентностей; проаналізовано рамкові структури цифрових компетентностей ЄС DigComp; запущено Українську національну цифрову мережу; центри цифрових компетентностей представлено в 7 університетах України; навчено українських викладачів-тренерів цифрових компетентностей; представлено Українську рамкову структуру цифрових компетентностей; розроблено мінімум 14 навчальних модулів цифрових компетентностей; розроблено онлайн-платформу цифрових компетентностей; проведено пілотні тренінги для шкільних вчителів і вчителів професійних закладів освіти, переселенців/ветеранів АТО з вибірковою міжнародною сертифікацією учасників, розроблено план якості, виконано внутрішню та зовнішню оцінку проекту; розроблена та впроваджена стратегія поширення та сталого розвитку; здійснено фінансове та оперативне управління проектом» [9].

Проблематику забезпечення академічної свободи та інклюзії за допомогою цифрової трансформації досліджували Державний торговельно-економічний університет, Національний університет «Львівська політехніка»; Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця; Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» з іноземними партнерами з Університету Лісабону (Португалія) та Університету Алькали (Іспанія). До результатів потрібно віднести «розроблення повноцінного багатоінституційного інклюзивного віртуального кампусу (МІІВК); міжвузівська угода(и) про інклюзивну цифрову освіту через МІІВК; 4 внутрішні політики щодо організації, надання та забезпечення якості цифрової освіти через МІІВК; 4 ЗВО, добре обладнані для забезпечення та підтримки інклюзивного цифрового навчання; 4 внутрішні політики та інструкції щодо розробки та впровадження інклюзивних онлайн-курсів; 50 викладачів/адміністративних працівників ЗВО і 200 студентів, що опанували алгоритми інклюзивного цифрового навчання через МІІВК; 12 інклюзивних цифрових курсів мінімум по 5 кредитів ECTS кожен у сфері підприємництва англійською та українською мовами; 200 студентів пройшли підготовку у сфері підприємництва» [10].

Міжнародний проект «Мікрокваліфікація на основі МООС для професійного розвитку вчителя», де з української сторони учасниками були Українська інженерно-педагогічна академія; Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького; Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка; Черкаський державний технологічний університет; Національне агентство кваліфікацій, а іноземними партнерами - Приватний університет прикладних наук в Білефельді (Німеччина); Відкритий університет в Лісабоні (Португалія); Талліннський університет (Естонія); Анатолійський університет (Туреччина); Університет Вльори (Албанія); Шкодерський університет ім. Луїджі Гуракучі (Албанія); ASCAP - Агентство із забезпечення якості доуніверситетської освіти (Албанія); Приватний Середземноморський університет у Подгориці (Чорногорія); Університет Чорногорії в Подгориці (Чорногорія); Агентство з контролю та забезпечення якості вищої освіти (Чорногорія). Отримали такі результати - «46 викладачів і дослідників, які мають відповідну кваліфікацію до формування мікрокваліфікацій та MOOC-дизайнерів; 11 мікрокваліфікації на основі MOOC в UA, ALB, MNE, кожна від 4 до 6 ECTS, надані щонайменше 220 пілотним викладачам; 3 національні та 8 інституційних програм щодо надання та визнання мікрокваліфікацій для вчителів; 3 національні плани прийняття мікрокваліфікацій» [10].

Питання щодо «Персоналізованої моделі навчання студентів на основі віртуального навчального середовища інтелектуального наставництва «навчання без обмежень» було у фокусі дослідницької уваги Львівського національного університету імені Івана Франка; Криворізького національного університету; Харківського національного університету імені Каразіна; Хмельницького національного університету; національного університету «Одеська політехніка»; Інституту вищої освіти НАПН України; Херсонського державного університету; Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти; Українського науково-освітнього ІТ товариства та Криворізької фундації майбутнього, з одного боку, та Левенського католицького університету (Бельгія) та Вроцлавської політехніки (Польща) з іншого.

Основними результатами є «розроблення методичного забезпечення моделі персоналізованого навчання; розроблення інформаційно-діагностичну онлайн-платформи SMART на основі адаптації віртуального навчального середовища з відкритим кодом; організація університетського коворкінг-центру «Навчання без обмежень» у кожному університеті-партнері; апробація модель персоналізованого навчання та інтелектуального наставництва» [10].

У свою чергу Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна; Київський Національний Економічний університет імені Вадима Гетьмана; Національний університет «Чернігівська Політехніка»; Уманський національний університет садівництва; Львівський національний університет природокористування у партнерстві з Університетом Саарланду (Німеччина); Університетом імені Короля Хуана Карлоса (Іспанія); Університетом Палермо (Італія); Технічним університетом Молдови (Молдова) та Молдовським державним університетом (Молдова) працювали на проектом «Дистанційна освіта майбутнього: кращі практики ЄС у відповідь на запити сучасних здобувачів вищої освіти та ринку праці». До основних здобутків потрібно віднести «актуалізацію тенденцій у реформуванні дистанційної освіти; удосконалення методології дистанційної освіти; розроблення типового нормативного та методичного забезпечення для провадження дистанційної освіти у ЗВО, посилення кадрового забезпечення; створення експериментальних навчальних лабораторій та спеціальних структурних підрозділів дистанційної освіти у ЗВО; підготовка та пілотування дистанційних освітніх програм магістерського рівня вищої освіти» [10].

Отже, можна стверджувати, що участь українських університетів у міжнародних проектах з цифровізації освіти відкриває перед ними широкі можливості для розвитку та вдосконалення сучасної системи вищої освіти. В цьому контексті така участь є не тільки важливим кроком у напрямку модернізації, а й ключовим елементом успішного реформування освітньої сфери в Україні.

Висновки

На підставі здійсненого дослідження, можна стверджувати, що в Україні за останні роки спостерігається активний розвиток цифрової освіти, і цей процес значно підвищив загальний рівень вищої освіти в країні. Цифрові технології стали ключовим інструментом у покращенні якості навчання та забезпеченні готовності студентів до викликів сучасного світу та забезпечили можливість отримати освіту практично для кожного, незалежно від географічного положення чи фінансових можливостей. Використання цифрових технологій у навчанні дозволило модернізувати навчальні програми та методики, відкритий доступ до великого обсягу знань, інтерактивність та індивідуалізація навчання стали важливими складовими нового підходу. Цифрова освіта сприяє розвитку ключових навичок, необхідних у сучасному світі, таких як критичне мислення, проблемне вирішення, творчість та комунікаційні навички. Це робить випускників українських університетів конкурентоспроможними на світовому ринку праці. Завдяки цифровій освіті студенти в Україні можуть активно спілкуватися та співпрацювати з колегами з інших країн, розширюючи свої горизонти та набуваючи міжкультурного досвіду. Українська цифрова освіта відповідає на сучасні вимоги світового ринку праці, враховуючи потреби у фахівцях з інформаційних технологій, цифрового маркетингу, аналізу даних та інших сфер.

У цілому, цифрова освіта в Україні не лише підвищила загальний рівень вищої освіти, а й дозволила країні ефективно відповісти на суспільні та світові виклики, забезпечивши стабільний розвиток та конкурентоспроможність у глобальному контексті.

Література

1. Vorobyova О., Lugovyi V., & Talanova Z. (2021). Quality Assyrance Of E-Learning In The North American Higher Education Area. Information Technologies and Learning Tools, 84(4), 285-301.

2. Vorobyova, O. (2018). Quality Assyrance Of E-Learning In The European Higher Education Area. Information Technologies and Learning Tools, 64 (2), 245-252.

3. Vagarinho J.P., Llamas-Nistal M. (2020). Process-Oriented Quality in e-Learning: A Proposal for a Global Model. IEEE ACCESS, 8, pp. 13710-13734

4. Naim A., Alahmari F. Reference (2020). Model of E-learning and Quality to Establish Interoperability in Higher Education Systems. International journal of emerging technologies in learning, 15(2), pp.15-28

5. European Education Area.

6. Digital Europe Programme.

7. Education and Training 2020 - ET2020.

8. Research and Innovation in Education.

9. Developing the capacity of higher education 2015-2020.

10. About the CBHE projects (2022 call).

References

1. Vorobyova О., Lugovyi V., & Talanova Z. (2021). Quality Assyrance Of E-Learning In The North American Higher Education Area. Information Technologies and Learning Tools, 84(4), 285-301.

2. Vorobyova, O. (2018). Quality assyrance of e-learning in the European Higher Education Area. Information technologies and learning tools, 64(2), 245-252.

3. Vagarinho J.P., Llamas-Nistal M. (2020). Process-Oriented Quality in eLearning: A Proposal for a Global Model. IEEE ACCESS, 8, pp. 13710-13734

4. Naim A., Alahmari F. Reference (2020). Model of E-learning and Quality to Establish Interoperability in Higher Education Systems. International journal of emerging technologies in learning, 15(2), pp.15-28,

5. European Education Area.

6. Digital Europe Programme.

7. Education and Training 2020 - ET2020.

8. Research and Innovation in Education.

9. Developing the capacity of higher education 2015-2020.

10. About the CBHE projects (2022 call).

Размещено на Allbest.Ru