Формування фонетичної компетентності в дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування фонетичної компетентності в дітей дошкільного віку

Наталія Тютенко

(студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Жигора І. В.

У статті висвітлено особливості використання методів та прийомів ефективного впливу на розвиток фонетичної компетенції дітей дошкільного віку, проаналізовано психолого-педагогічну літературу, визначено основні аспекти проблеми формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку.

Ключові слова: мовленнєва компетентність, мовлення дошкільнят, мовленнєвий розвиток, діти дошкільного віку, сучасні методи навчання.

Постановка проблеми

фонетична компетентність дитина дошкільна

Сучасні підходи до формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку є до сьогодні недооціненими, оскільки вони значно полегшують роботу вихователів з вироблення орфоепічної компетентності дітей, сприяють засвоєнню мовного матеріалу, передбаченого Базовим компонентом дошкільної освіти України [1]. Вироблення звукової грамотності в дітей дошкільного віку є однією з визначальних завдань в сучасному освітньому процесі, тому що мовлення має важливе значення для дітей, як майбутніх особистостей, адже саме в дошкільному віці закладаються уміння та навички спілкування зі своїми однолітками, батьками, учителями, рідними, підґрунтя комунікації в суспільстві, для отримання знань тощо. Проте існує низка труднощів та викликів, пов'язаних із формуванням мовленнєвої компетентності в дошкільників за допомогою сучасних підходів, які вимагають уваги та подальшого вивчення. Потребують розв'язання деякі проблеми стосовно формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку, зокрема пов'язані з упровадженням сучасних підходів. Назвемо основні: 1. Недостатня увага до індивідуальних особливостей дошкільнят. 2. Недостатнє використання ігрових методів.

3. Недостатня підготовленість педагогів. 4. Відсутність спеціалізованих матеріалів. 5. Вплив зовнішніх факторів. 6. Соціальні чинники.

Розв'язання окреслених проблем передбачає підготовку кваліфікованих педагогів, розробку спеціалізованих програм та матеріалів для навчання фонетики, стимулювання активного спілкування та використання ігрових методик з урахуванням індивідуальних особливостей кожного дошкільника.

Проблема формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку засобами інноваційних технологій залишається однією з актуальних, оскільки її розв'язання має велике значення для якості освіти та соціального розвитку суспільства, адже сучасне суспільство вимагає високого рівня комунікативних навичок у професійній діяльності. І ми не забуваємо, що педагоги виховують майбутніх фахівців в різних галузях.

Розв'язання зазначеної проблеми вимагає розробки й впровадження відповідних педагогічних підходів та програм, які сприяють раціональному та продуктивному використанню сучасних підходів для формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку.

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує увагу сучасних науковців до проблеми формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку засобами сучасних технологій.

Проблема формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку сучасними методами є актуальною, оскільки кожного року методи навчання трансформуються, удосконалюються, модифікуються та адаптуються до сучасних вимог. Її досліджували такі сучасні вчені, як: А. Богуш, Н. Гавриш, І. Дичківська, Л. Виготський, К. Крутій, О. Трифонова, О. Білан, М. Вашуленко, О. Дубасенюк, Т. Ткаченко. Науковці висвітлили практичні особливості впровадження своїх методів. Цікаву методику запропонував О. Пироженко, відповідно до описаної технології параметри мовленнєвого становлення дошкільника представлено з позицій комунікативного підходу до розвитку засобів мовлення. Принциповою позицією його підходу є твердження про те, що міжособистісна взаємодія - основа взаєморозуміння. Зрозуміло, проблема формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку сучасними методами навчання потребує детальнішого вивчення педагогічного досвіду, що й зумовило мету нашої статті.

Мета статті полягає у вивченні інноваційних методів та прийомів ефективного впливу на розвиток фонетичної компетенції дітей дошкільного віку, в описанні педагогічного досвіду з вироблення звукової компетентності в дошкільнят.

Виклад основного матеріалу дослідження

У дошкільному віці одним із важливих завдань є формування мовлення дитини. Мовленнєва компетенція - це одна з визначальних характеристик особистості, а мовленнєвий розвиток, тобто формування мовленнєвих навичок та умінь, що забезпечують функціонування мовлення, пов'язане з певним обсягом елементарних знань про мову й мовлення. Окреслені поняття формуються на основі розвитку мовного чуття й водночас зумовлюють цей розвиток.

Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти України [1] мовленнєва діяльність дошкільника визначається відповідною до віку мовленнєвою та мовною зрілістю, рівнем оволодіння елементами грамоти, сформованістю ставлення до використання слова в стосунках із дорослими та дітьми, розвиненістю комунікативних здібностей.

Відомий педагог-новатор сьогодення, Гавриш Наталія Василівна вважає, що «мовленнєва компетентність як складник мовленнєвої діяльності, забезпечує вміння дитини підтримувати мовленнєву взаємодію з іншими, вибудовувати логіку висловлювань, забезпечувати мовленнєве взаєморозуміння з дорослими та однолітками, формувати комунікативні здібності, мовленнєве самовираження, розвивати соціальне мовлення (вміння презентувати себе оточуючим, виражати особисту позицію стосовно інших тощо)» [2, с. 27].

Слідом за дослідницею вважаємо мовленнєву компетентністю вмінням на практиці доречно користуватися мовою (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так i позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби.

Мовленнєва компетентність є важливою для особистості й потрібно знати, як та якими методами, прийомами її формувати, оскільки кожного року технології прогресують і важче зацікавити дітей традиційними методами та прийомами. Вихователі-новатори знайшли вихід, вони або трансформують класичні методи, або адаптують їх під потреби сучасних дітей, чи придумують нові прийоми та методи для навчання та виховання дошкільнят.

Одним із таких педагогів є Вашуленко Микола Самійлович, який зрозумів, що для НУШ класичний метод освоєння мовленнєвої компетенції дітьми не підходить, та запропонував свій варіант навчання, який спирається на теоретичні основи педагогіки й психології. Його методика навчання рідної мови використовує загальнодидактичні принципи: 1) науковості (тлумачення мовних фактів); 2) доступності (відповідність змісту, форм, способів викладу віковим особливостям дітей); 3) наочності (додаткові дидактичні засоби, зразки правильного мовлення); 4) систематичності й послідовності (таке розташування матеріалу, яке дало б змогу зрозуміти окремі мовні факти і явища в цілісній системі); 5) наступності («заміна у свідомості учня неповної системи знань повнішою як розвиток у часі системи знань і вмінь учнів»); 6) перспективності (встановлення зв'язків між матеріалом, що вивчається, і наступними розділами, накреслення перспективних ліній формування мовних знань і мовленнєвих умінь). А також методика Миколи Самійловича формулює власні, лінгводидактичні принципи [3, с. 5-7].

Опрацювавши літературу, можемо зробити висновок, що недостатня увага приділяється індивідуальним особливостей дітей, сучасним підходам, що можуть бути загальними та стандартизованими, а це не завжди враховує індивідуальні потреби та різноманіття дітей, про що зазначено в БКДО. Потребує уваги й використання ігрових методів, оскільки ігрові методики вважаються одними з найефективніших для дошкільного віку, однак не завжди належним чином використовуються або виконують інші завдання. Наприклад, якщо гра не спрямована на розвиток конкретних фонетичних навичок, вона може бути менш ефективною. Також проблема полягає і в недостатній підготовленості педагогів. Для ефективного використання сучасних підходів для формування фонетичної компетентності дошкільнят, вихователі повинні мати відповідні знання й навички. Недостатня підготовленість може стати перешкодою щодо впровадження зазначених підходів. Відсутність спеціалізованих матеріалів також може ускладнювати процес вироблення фонетичної компетентності дітей дошкільного віку. Для ефективного навчання фонетики необхідно мати доступ до відповідних матеріалів, які б допомагали дітям вивчати та закріплювати звуки мови. Відсутність цих матеріалів може ускладнювати процес навчання. Вплив зовнішніх факторів, зокрема надмірне використання електронних пристроїв або обмежений доступ до мовленнєвих стимулів, можуть впливати на ефективність навчання дітей основам фонетики. У нарешті соціальні чинники, наприклад, відсутність можливостей для спілкування з різними людьми, може обмежувати змогу дітей учитися вимовляти різні звуки та звукосполуки.

Такі науковці, як О. Пометун і Л. Пироженко створили методичний посібник, у якому описали технології інтерактивного навчання. Цей посібник допоможе вихователеві обрати доцільний сучасний метод навчання, оскільки в ньому представлено певну систематизацію та класифікацію інтерактивних методів і прийомів навчання. Як і будь-яке явище, що розвивається, сукупність інтерактивних прийомів, методів, які ще називають стратегіями, техніками, збагачується новими смислами, аспектами та можливостями застосування в освітньому процесі сучасної освіти [5, с. 4].

Вихователь має своєчасно допомогти дитині виправити неправильну звуковимову, показати правильну артикуляцію. Дикція - це членороздільна вимова звуків, ступінь виразності вимови звуків та їх сполучень, складів, слів за різних умов. Дикцію потрібно розвивати в дітей дошкільного віку, адже від її сформованості залежить розуміння мовлення. Вихователю слід пам'ятати, що чітка дикція відпрацьовується тільки шляхом розвитку моторики мовленнєво-рухового апарату, правильної артикуляції та вимови звуків. Орфоепічна правильність мовлення - це сукупність правил зразкової літературної вимови, унормованість національної мови, що забезпечує зберігання одноманітності її звукового оформлення. Літературна вимова - це зразкова, нормалізована вимова освічених людей, позбавлена будь-яких просторічних, діалектних, регіональних рис,

що вказують на належність до вузькообмеженої соціальної групи.

Вихователь не повинен забувати про розвиток усного мовлення дітей як основи для навчання грамоти. Ефективність роботи з розвитку мовлення значною мірою залежить від вдало розробленої системи педагогічного впливу, педагогічних умінь і навичок вихователя, його мовлення як взірця для дітей. Зважаючи на вищезазначене, важливим завданням дошкільної освіти є підготовка дітей до школи з фонетично чистою, граматично правильною, лексично багатою мовою. Проблема виховання фонетичної компетентності - одна з першорядних, основних і найактуальніших завдань, гостро стоїть перед закладом дошкільної освіти, оскільки необхідною умовою спроможності в сучасному світі є такі риси особистості, як ерудованість, професіоналізм, успішність, що неможливо без володіння грамотним і красивим мовленням.

Навчати дітей різновидам мовленнєвої компетентності, зокрема фонетичної, потрібно вже з раннього віку. Перед вступом до школи дитина має засвоїти відповідні мовленнєві знання, уміння й навички, які необхідні їй для спілкування. Розглянемо зміст базисного компонента мовленнєвого розвитку випускника закладу дошкільної освіти в навчально-мовленнєвій та художньо-мовленнєвій діяльності.

Базисний компонент мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника.

Обов'язковий мінімум мовленнєвого розвитку дітей. Орфоепічна правильність мовлення: вимова усіх звуків рідної мови згідно з орфоепічними нормами. Фонематичний слух, що дає змогу диференціювати фонеми. Інтонаційні засоби виразності мовлення. Звуковий аналіз мовлення. Усвідомлення звукового складу мовлення Дитина правильно й чітко вимовляє усі звуки рідної мови; має добре розвинений фонематичний слух, диференціює близькі й схожі звуки у словах; помічає і легко виправляє помилки звуковимови. Відповідно до ситуації регулює силу голосу, темп мовлення. Дитина має змішаний тип мовного дихання, дотримується інтонаційних засобів виразності. Доречно використовує питальну, розповідну та окличну інтонації. Обмежено застосовує паралінгвістичні засоби виразності. До семи років завершується процес фонетичного розвитку дитини, з'являється усвідомлення звукового складу рідної мови. Діти оволодівають прийомами звукового аналізу слів, розрізняють і виділяють голосні, тверді й м'які звуки. Дитина готова до навчання грамоти (читання і письма) у школі.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Дослідження щодо використання сучасних підходів у формуванні фонетичної компетентності дітей дошкільного віку засвідчують важливість цього напряму в сучасній освіті, оскільки діти постійно потребують чогось нового та цікавого. Сучасні методи та прийоми навчання дітей вироблення вимовних навичок дійсно допоможуть вихователям сформувати в дітей дошкільного віку мовленнєву компетентність, оскільки дітям дуже цікаво вивчати щось нове за сучасними підходами. У подальшому вони зможуть доцільно використовувати свої знання на практиці.

Перспективи наступних досліджень убачаємо в аналізі та вивченні передового педагогічного досвіду з питань подальшого застосування сучасних методів та прийомів для формування мовленнєвих навичок дітей. Подальшого вивчення потребують способи використання сучасних підходів для формування фонетичної компетентності дітей дошкільного віку.

Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / Науковий керівник: А. М. Богуш. Київ : Видавництво, 2020. 26 с.

2. Богуш А. М., Трифонова О.С. Формування мовної особистості на різних вікових етапах: монографія. Одеса : ПНЦ АПН України, 2008. 272 с.

3. Валущенко М. С. Методика навчання української мови в початковій школі : навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів: / за наук. ред. М. С. Вашуленка. Київ : Літера ЛТД, 2011. 364 с.

4. Гавриш Н. Розвиток мовлення та навчання дошкільнят рідної мови: мета і завдання // Дошкільне виховання. 2003. № 7. C. 1214.

5. Пометун О. Енцеклопедія інтерактивного навчання URL : https://shron1.chtyvo.org.ua/Pometun_Olena/Entsyklopediia_

interaktyvnoho_navchannia.pf (дата звернення: 27.04.2024).

Размещено на Allbest.ru