Імперативи самостійної роботи у процесі підготовки майбутнього педагога на засадах диференціації і індивідуалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка

Імперативи самостійної роботи у процесі підготовки майбутнього педагога на засадах диференціації і індивідуалізації

Бенера Валентина Єфремівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки, дошкільної та початкової освіти

м. Кременець



Анотація

У статті актуалізовано проблему організації та проведення самостійної роботи в освітньому процесі вищої школи, як важливий засіб індивідуалізації та диференціації підготовки майбутніх педагогів в умовах сучасних освітніх викликів. Здійснено аналіз зарубіжних та вітчизняних наукових джерел.

Метою дослідження обрано виокремлення провідних імперативів самостійної роботи у процесі підготовки майбутнього педагога на засадах диференціації і індивідуалізації. Для досягнення мети використано інтеграцію методів: персоніфікований бібліографічний - для аналізу епістолярної спадщини, внеску педагогічних діячів у розробка проблеми; структурно-порівняльний - з метою систематизації наукової літератури та порівняння їх змісту. Використано методи логіко-системного аналізу, синтезу, порівняння, психолого-педагогічно- го аналізу наукових джерел.

Розкрито потенційні можливості самостійної роботи закладені в її багатогранності, оскільки вона акумулює самостійну дослідницьку діяльність студента й пронизує всі рівні професійної підготовки майбутнього педагога.

З'ясовано особливості організації освітнього процесу у ЗВО в умовах сьогодення (домінування оп-line поряд із of-line в умовах застосування змішаної форми навчання, здобуття вищої освіти за індивідуальною формою навчання, поєднання навчання за кордоном і в Україні тощо) зумовлюють викладача базувати свою викладацьку діяльність підготовки майбутнього педагога на засадах диференціації і індивідуалізації.

Автором представлено основні постулати наукового доробку розвитку вітчизняного досвіду організації самостійної роботи студентів у сучасній практиці вищої школи України з урахуванням історичних надбань в інтегрованій авторській концепції наскрізної організації самостійної роботи студентів. Інтегрована авторська концепція самостійної роботи студентів проєктується на реальну навчально- дослідну, науково-дослідницьку, проєктно-конструкторську, науково- практичну і аналітичну роботу майбутнього педагога.

Сформульовано провідні імперативи самостійної роботи у процесі підготовки майбутнього педагога на засадах диференціації і індивідуалізації за допомогою відповідних дидактичних засобів.

Ключові слова: самостійна робота, професійний розвиток, індивідуальний супровід, диференціація завдань, інтегрована авторська концепція.



Abstract

Benera Valentyna Yefremivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor at the Department of Theory and Methods of Preschool and Primary Education, Kremenets Taras Shevchenko Regional Academy of Humanities and Pedagogy

IMPERATIVES OF INDEPENDENT WORK IN THE PROCESS OF TRAINING A FUTURE TEACHER ON THE BASIS OF DIFFERENTIATION AND INDIVIDUALIZATION

The article updates the problem of organizing and conducting independent work in the educational process of a higher school, as an important means of individualizing and differentiating the training of future teachers in the conditions of modern educational challenges. The analysis of foreign and domestic scientific sources was carried out.

The purpose of the study was to highlight the leading imperatives of independent work in the process of training a future teacher on the basis of differentiation and individualization. To achieve the goal, an integration of methods was used: personalized bibliographic - for the analysis of the epistolary heritage, the contribution of pedagogical figures to the development of the problem; structural and comparative - with the aim of systematizing scientific literature and comparing their content. The methods of logical-systemic analysis, synthesis, comparison, psychological- pedagogical analysis of scientific sources are used.

The potential possibilities of independent work are revealed in its multifaceted nature, as it accumulates the student's independent research activity and permeates all levels of professional training of the future teacher. The peculiarities of the organization of the educational process in higher education institutions in today's conditions have been clarified (dominance of on-line alongside off-line in the conditions of the application of a mixed form of education, obtaining higher education according to an individual form of education, a combination of education abroad and in Ukraine, etc.) cause the teacher to base his teaching activities of future teacher training on the basis of differentiation and individualization.

The author presents the main postulates of the scientific development of the domestic experience of organizing students' independent work in the modern practice of the higher school of Ukraine, taking into account historical assets in the author's integrated concept of the end-to-end organization of students' independent work. The author's integrated concept of independent work of students is projected onto the real educational and research, scientific research, project design, scientific practical and analytical work of the future teacher.

The leading imperatives of independent work in the process of training a future teacher on the basis of differentiation and individualization with the help of appropriate didactic tools are formulated.

Keywords: independent work, professional development, individual support, differentiation of tasks, integrated author's concept.



Постановка проблеми

Динаміка світових тенденцій розвитку вищої освіти, інноваційна за змістом і характером, орієнтована на творчу особистість, вимагає від України вибору випереджувальної моделі професійної підготовки фахівця. Реалізація освітніх стратегій (Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 рр., Закон України «Про вищу освіту») [7; 11] значною мірою залежить від ефективності засобів професійного і особистісного зростання майбутніх педагогів, що спонукає педагогічну науку до пошуку нових моделей, технологій та раціонального їх застосунку у закладах вищої освіти України.

Світовими трендами майбутнього є міждисциплінарність (мульти- дисциплінарність) освітніх і дослідницьких програм, свобода вибору і формування індивідуальної освітньої траєкторії. Відповідно заклади вищої освіти повинні диверсифікувати освітні пропозиції та оновлювати зміст освіти з метою задоволення зростаючих потреб у розвитку інноваційного та критичного мислення, підприємницьких та лідерських навичок, розвивати гнучкі освітні траєкторії на основі студентоцентрованого підходу.

Серед ідентифікованих проблем Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 рр. зазначено, що традиційна уніфікація в освітньому процесі стримує індивідуалізацію освітніх траєкторій, пошук власної моделі самореалізації здобувачів вищої освіти. Місія вищої освіти - забезпечення сталого інноваційного розвитку України через підготовку висококваліфікованих фахівців, створення та поширення знань, формування інтелектуального, соціального та духовного капіталу суспільства, готового до викликів майбутнього [11]. освітній дослідницький індивідуалізація

Сучасний підхід до формування особистості майбутнього педагога неможливий без врахування складної взаємодії оточуючого середовища та соціальних впливів на особистість здобувача вищої освіти і його індивідуальних особливостей. Їхнє врахування означає реалізацію педагогами на практиці індивідуального підходу - який полягає в урахуванні в освітньому процесі індивідуальних відмінностей кожного студента, з варіативним використанням змісту, форм і методів роботи, що забезпечує його повноцінний особистісний та професійний розвиток.

Уважаємо, що потенційні можливості самостійної роботи закладені в її багатогранності, оскільки вона акумулює самостійну дослідницьку діяльність студента й пронизує всі рівні професійної підготовки майбутнього педагога. Оскільки, з одного боку - самостійна робота є формою навчання, при якій майбутній педагог засвоює необхідні знання, оволодіває вміннями і навичками, навчається планомірно і систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності. З іншого боку - самостійна робота розглядається як один із ефективних засобів підвищення пізнавальної активності здобувача вищої освіти, один із напрямків індивідуалізації та диференціації його професійного та особистісного зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Парадигма розвитку вищої освіти України у XXI ст. зумовлюється якісними характеристиками суспільства майбутнього. Вища школа покликана формувати інтелект нації і від цього залежить майбутнє та надає можливість бути спроможним до довготривалого навчання упродовж життя (Life-long Learning)». Модернізація вищої освіти потребує інших підходів до методології, змісту, еволюції її концептуалістики, розкриття спектру індивідуальних можливостей особистості майбутнього педагога. Як підкреслює академік В. Андрущенко, вища школа покликана формувати інтелект нації і від цього залежить майбутнє. Підкреслимо, що «... серед завдань первинної освіти з'явилось нове - надати навички та сформувати потребу самостійно розшукувати й сприймати інформацію, тобто стати спроможним до довготривалого навчання (Life-long Learning)» [1, с. 6].

Дослідження індивідуалізації відбувається з різних методологічних позицій (Е. Вебер, Д. Д'юї, Г. Олпорт, А. Маслоу, С. Рабунський, К. Роджерс, І. Унт та ін.) [8; 9; 14; 15]. Індивідуалізоване навчання - це не те, що застосовується відносно студента, а те, що від нього ініціюється. Вченим І. Унт розкрито необхідність індивідуалізації і диференціації навчання (Н. Унт, 1990). В. Брей та К. Мс. Класкей (B. Bray і K. McClaskey) у праці «Зробіть навчання персональним» (Make Learning Personal) демонструють нові ролі викладача і студент [3, с. 119-121]. Основною метою є впровадження теорій індивідуальності і самопізнання із завданнями дослідження процесів формування зрілості соціальних компетентностей та індивідуального вибору сфери діяльності. Розвиток фахівця представниками цих теорій трактується як процес формування саморозуміння, а професійні пріоритети і досягнення кар'єри пояснюються спробою реалізувати свої прагнення та власним розумінням свого призначення. Основні концепти суб'єкта у системі індивідуалізованого навчання відображено на Рис 1.

Рис 1. Роль суб'єкта у системі індивідуалізованого навчання

Сьогодні можна відмітити впровадження індивідуальних тьюторських моделей як в Україні, так і в європейських країнах, зокрема у Польщі. Спираючись на дослідження Дж. Хекмана, М. Селігмана та завдяки тісній співпраці з польськими партнерами і колегами Колегіуму Вратіславского (Collegium Wratislaviense) (освітня установа, яка багато років навчає викладачів тьютьорським компетенціям, спираючись на традиції англійських вишів та сучасні дослідження в педагогіці, філософії та психології), у більшості вищих шкіл Польщі впроваджено індивідуальний тьюторинг. Як зауважує дослідниця Т. Швець, від початку навчального року і до його завершення тьютор супроводжує свого підопічного, відстежує його прогрес у будь-якій діяльності. Початок такого підходу було покладено школою ALA (Autorskie Licea Artystyczne i Akademickie), яка з 1994 р. реалізує індивідуалізацію в освітній діяльності. Але найбільшого поширення в освіті тьюторинг набуває у Польщі з середини 2000 р. та підтримується на державному рівні. [12, с. 12-13].

Аналіз сучасних вітчизняних наукових джерел засвідчує, що в теорії і практиці вищої освіти накопичено значний досвід, який може стати основою удосконалення самостійної діяльності майбутніх фахівців: визначено домінантні імперативи нової стратегії професійної підготовки фахівців з позицій нової філософії освіти (В. Андрущенко, А. Бойко, Н. Дем'яненко, В. Кремень, В. Луговий та ін.), неперервності освіти (А. Алексюк, С. Гончаренко, О. Дубасенюк, Н. Ничкало, С. Сисоєва та ін.) тощо. Напрями удосконалення самостійної пізнавальної діяльності майбутнього педагога визначені у монографіях вчених, які побачили світ у ХХІ ст.: В. Мороз (Самостійна навчальна робота студентів: Х.: ХМК, 2003.); Н. Сидорчук (Організація самоосвітньої діяльності майбутніх учителів: теорія та технологія формування: Житомир: Видавництво ЖДУ. 2004); М. Солдатенко (Теорія і практика самостійної пізнавальної діяльності: К.: Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006); О. Малихін (Організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів: теоретико-методологічний аспект : Кривий Ріг : Видавничий дім, 2009); В. Бенера (Самостійна робота студентів у вищій школі України: історичні трансформації (друга половина ХІХ - кінець ХХ ст.). Рівне: ПП ДМ, 2011) та ін.

На основі окреслених пріоритетів сучасна педагогічна наука продовжує пошук шляхів ефективного впровадження самостійної роботи для підвищення якості й ефективності психолого-педагогічної підготовки майбутнього педагога. Водночас слід зазначити, що наявні на сьогодні психолого-педагогічні дослідження не в повній мірі відображають всю багатоплановість проблем щодо організації самостійної роботи майбутніх учителів в умовах трансформації вищої освіти і входження її в світову освітню систему.

Сучасні вчені актуалізують проблему, вказуючи, що реалізація європейської концепції освіти впродовж життя, яка беззаперечно визначає освіту основою пожиттєвого розвитку особистості, формування її успіху (як інтегративної характеристики), своєю чергою заставляє замислитися над фактом надзвичайної затребуваності в цих процесах саме індивідуального освітнього супроводу як провідного, універсального механізму вдосконалення особистості, відповідності природі потреб зростання людини, процесам адаптування в суспільстві, професійного зростання [6, с.8].

На новому рівні власного розвитку педагогіка у своїй меті й змісті орієнтується на «людину культури», культурогенез нації, загальнолюдську аксіосферу. Людина розглядається як самомета суспільства, причина і критерій усіх соціально-економічних перетворень, у тому числі - реформування системи освіти. Цією тенденцією детермінуються всі прогресивні світові цивілізаційні процеси. Одне з головних завдань педагогіки сьогодення полягає «в науковому обґрунтуванні культурно- педагогічного освітньо-виховного простору, його змісту, організації, засобів, що забезпечить широку суб'єкт-суб'єктну взаємодію, саморозвиток особистості, її вільне самовизначення і повну самореалізацію» [5, с. 117]. Важливо відзначити, що акцент у самостійній роботі під час педагогічної взаємодії переноситься із зовнішнього впливу на внутрішнє самотворення людини, самоцінність особистості педагога.

Водночас, головною характеристикою гуманітарної педагогічної парадигми є вихід за межі розгляду освіти в категоріях «пізнання» і «практичне засвоєння». Як стверджує А. Бойко, формуються не лише знання, професійні вміння, компетентності, а людина як суб'єкт самопізнання і власного досвіду. У зв'язку з цим актуалізується значення всіх галузей знань, причетних до науки про людину: педагогіки, філософії, психології, соціології, вікової фізіології, генетики, молекулярної біології, а також релігії, мистецтва тощо. Педагогіка як комплексна наука посідає серед них пріоритетне місце. Їй належить інтегрувати людинознавчі науки, значно розширювати сфери свого впливу, не обмежуючись дошкіллям і шкільництвом, (зосередити більшу увагу на молоді й дорослих, адже людина виховується протягом усього життя [5, с. 116].

Визначальною стратегією самостійної роботи студента у майбутній професійній діяльності є переконання майбутніх професіоналів сприймати себе як найвищу цінність, що допоможе їм переорієнтувати себе, своє «Я» з позиції пасивного відтворювача на позицію самоорганізуючої, творчої особистості, яка зможе наповнити смислом і свою професійну діяльність, і свою життєтворчість [4, с. 119-120].

І. Прокопенко зауважує, що інноваційна діяльність передбачає шляхи і способи реалізації нової педагогічної ідеї. У період, коли інноваційний рух втрачає свою однорідність, перспективною є технологія, яка виступає змістовним узагальненням, що вбирає в себе смисл розгалужень педагогічних технологій, у яких студент є суб'єктом навчання. Саме таким узагальненням виступає особистісно орієнтоване навчання, яке дозволяє зібрати воєдино основні факти про самостійну роботу, індивідуальний підхід, диференціацію навчання, виявити ті тенденції, які властиві цьому процесові, запропонувати деякі шляхи підвищення ефективності навчання [10, с. 244].

Беззаперечним є твердження вчених щодо необхідності принципової перебудови і вдосконалення організації освітнього процесу у вищій школі на користь тих форм навчання, які формують знання, уміння і навички та тих, що створюють умови для формування у студентів здатностей до самостійного прийняття рішень, вирішення нестандартних і нетипових задач, високої професійної мобільності, яка характеризується в першу чергу здатністю самостійно добувати необхідні знання, самостійно вчитися. Розвиток теорії і практики досліджуваного феномену згідно сучасних освітніх тенденцій дозволяє нам акцентувати увагу на важливості засад індивідуалізації та диференціації організації освітнього процесу загалом і самостійної роботи зокрема.

Особливості організації освітнього процесу у ЗВО в умовах сьогодення (домінування оп-line поряд із of-line в умовах застосування змішаної форми навчання, здобуття вищої освіти за індивідуальною формою навчання, поєднання навчання за кордоном і в Україні тощо) зумовлюють викладацьку діяльність підготовки майбутнього педагога будувати на засадах диференціації і індивідуалізації.

Метою статті було обрано виокремлення провідних імперативів самостійної роботи у процесі підготовки майбутнього педагога на засадах диференціації і індивідуалізації.

Виклад основного матеріалу

Розвиток вітчизняного досвіду організації самостійної роботи студентів у сучасній практиці вищої школи України з урахуванням історичних надбань зреалізовано в інтегрованій авторській концепції наскрізної організації самостійної роботи студентів (В. Бенера, 2012). Вона обґрунтована як єдність структурних компонентів: концептуального; проектувального; діагностуваль- ного; ціннісно-мотиваційного; організаційного; змістового; технологічного; моніторингового; системо утворювального; як відображення невід'ємних складових і логіки цілісного навчального процесу підготовки фахівця на засадах принципу самостійності у професійній спрямованості і студентоцентрованого характеру освітнього процесу сучасного ЗВО [2].

Обов'язковою умовою реалізації авторської інтегрованої концепції самостійної роботи студентів з урахуванням історичних надбань є гуманізація взаємодії викладача і студента на основі фісілітаційного спілкування і супервізовської допомоги у подоланні пізнавальних труднощів. Нова парадигма вищої освіти передбачає зміну пріоритетів - із традиційного засвоєння готових знань у ході лекційно- семінарських занять на самостійну активну пізнавальну діяльність кожного студента, з усвідомленням, для яких цілей отримані знання можуть застосовуватися у майбутній професійній діяльності. При такій організації освітнього процесу викладачу відводиться роль компетентнісного консультанта, менеджера самостійної активної роботи студентів.

Основний вектор модернізації вищої освіти з орієнтацією на розвиток індивідуальних психологічних ресурсів майбутнього фахівця освітньої галузі. Уважаємо, що зміст і характер самостійної роботи майбутнього педагога повинен будуватися на внутрішній мотивації та трактуватися як індивідуально-особистісний процес цілеспрямованого і систематичного покращення, вдосконалення, розвитку себе і своєї діяльності. Другий аспект, важливий для розуміння поняття «самостійна робота у вищій школі» полягає у необхідності взаємодії «викладач - студент», «студент - викладач» щодо зменшення безпосередньої допомоги й забезпечення демократичних засад організації, управління і контролю за виконанням самостійної роботи студентів [4, с.79-80].

Під активізацією самостійної роботи студентів розглядаємо цілеспрямовану спільну діяльність викладача і студента, що сприяє удосконаленню змісту, форм, методів, прийомів самостійної діяльності з метою формування позитивної навчальної мотивації, підвищення професійної компетентності майбутніх фахівців на основі їх особистісного зростання. Самостійну роботу розуміємо як комплексне інтеґративне педагогічне явище, що має динамічну ієрархічну структуру і становить провідну форму організації самостійної навчальної діяльності студентів ЗВО. Структура самостійної роботи студента включає: цілі роботи; зміст роботи, засоби, методи, форми роботи; процес роботи, результат виконаної роботи, контроль якості виконаної роботи, постановку нових цілей. Це інтеґративна єдність обов'язкової й варіативної частин, причому перша представляє системно-блочну організацію змісту, а друга є її рефлексивним відображенням щодо організації й повністю залежить від індивідуальних переконань студента щодо необхідності її включення у свій освітній процес.

Інтегрована авторська концепція самостійної роботи студентів проєктується на реальну навчально-дослідну, науково-дослідну, проєктно-конструкторську, науково-практичну і аналітичну роботу майбутнього педагога. Самостійну роботу студентів в освітньому процесі ЗВО визначаємо як особистісно вмотивовану діяльність під прямим або опосередкованим управлінням викладача, спрямовану на самостійне вивчення конкретних наук для розв'язання навчальних, наукових, практичних завдань майбутньої професійної діяльності.

Як свідчать наукові джерела та підтверджує практика вищої школи, стиль навчальної діяльності, темп руху практичної роботи студента повинен бути спрямований до професії. Такий підхід реалізується як науково обґрунтована стратегія, орієнтована на вироблення єдності соціально-морального, загальнокультурного і професійного розвитку особистості і проявляється у фундаменталізації професійної освіти у зв'язку з її практичною спрямованістю, варіативністю, динамічністю змісту, форм і методів підготовки фахівців освітньої галузі. Це сприяє становленню особистості майбутнього педагога, котрий у процесі практичної підготовки має відчуття власної гідності та неповторності, власної цінності як людини.

Проблема організації самостійної роботи студентів зводиться до одержання максимізованої оцінки в очікуваних результатах навчання, максимальної самореалізації і досягнення успіху, що означає, що ця проблема не зводиться лише до організації процесу засвоєння знань, формування умінь включаючи і досвід творчої діяльності. Поряд із ними необхідно ще формувати і норми емоційно-ціннісного ставлення студентів до їх майбутньої професії, їх особистісного зростання як фахівця-інтелігента й інтелектуала. Отже, йдеться про єдність навчального, розвиваючого і виховного впливу на студента у процесі управління і виконання самостійної роботи.

Окрім застосування традиційних видів самостійної роботи у ЗВО впроваджували самостійні роботи в освітньо-професійній діяльності, притаманні для майбутнього педагога за визначеними критеріями: у залежності від виду дидактичного завдання, від способу виконання, від форми захисту. З'ясовано, що різновиди самостійних робіт майбутніх учителів перебувають у динамічному зв'язку із розвитком освітньо- інформаційного середовища ЗВО, як необхідної умови особистісного зростання майбутніх фахівців.

Особливість процесу індивідуального супроводу під час самостійної роботи на засадах індивідуалізації та диференціації полягає у: проблематизації і варіативності змісту й технологій самостійної роботи на основі врахування актуальних регіональних проблем; психологізації освітнього процесу, що виражається у створенні взаємодії викладач - студент - практик на основі інтеграції принципів самовизначення і рефлективності; моніторинговому супроводу організації СРС на основі компетентісного підходу в освітньо- професійній діяльності.

З метою досягнення особистістю належного рівня професійної майстерності в умовах індивідуального супроводу майбутнього вчителя в усіх видах діяльності необхідно створювати ситуації керованого самонавчання, які містять такі компоненти: «перенесення акценту з викладання на навчання навчатися; формування не лише пізнавальної, але і професійної мотивації діяльності студентів; формулювання власних цілей; усвідомлення своєї Я-концепції або образу самого себе; критичний аналіз, оцінка своїх достоїнств і недоліків; розробка програми самовиховання і самостійної роботи; визначення способів і методів самостійної роботи; використання практичних рекомендацій з управління думками, емоціями і поведінкою; забезпечення самоконтролю і контролю з боку викладача» [13].

Завдяки індивідуальному супроводу здобувача вищої освіти на практиці (у статусі наставника, консультанта, дублера, супервізора тощо) створюються реальні можливості для формування підготовленості студентів до проведення навчальної роботи з школярами, потреби самостійно здобувати і застосовувати нові теоретичні, практичні й методичні знання й одночасно засвоювати передовий педагогічний досвід. Досліджено, що зміни особистості майбутнього вчителя в освітньо-професійному просторі на практиці відбуваються у процесі досягнення конкретних цілей, завдань і є процесом взаємодії особистісних параметрів із функціональною структурою майбутньої педагогічної діяльності.

На засадах педагогічної взаємодії у процес професійного розвитку майбутнього вчителя впроваджувалася низка активних/інтерактивних педагогічних технологій, які безпосередньо спрямовані на досягнення запланованого результату на основі фасилітаційного спілкування і супервізовської допомоги у подоланні труднощів для досягнення успіху. Серед них: тьюторські, модульні, персоналізовані, бригадно- індивідуальні, технологія асинхронного навчання тощо [13]. Важливе місце у процесі самостійної роботи відводимо застосовуванню технологій із професійним спрямуванням освітньо-професійної діяльності, і в процесі контролю та визначення навчальних досягнень, актуалізації творчого потенціалу та саморозвитку і надання психолого- педагогічної підтримки в контексті пріоритетів загальнолюдських цінностей.

На практиці випереджаючого навчання дієвим виявився метод контролю СРС шляхом регулярного надання консультацій, що дає змогу визначити рівень його підготовки, допомогти методичною порадою. У процесі реалізації індивідуального супроводу пропонували майбутньому вчителю застосовувати етапність організації самостійної роботи при розробці творчого проєкту (мультимедійної презентації) та приклад елементу студентського творчого проєкту, що сприяло позитивній динаміці їх творчого самовираження, оптимальності часу для вирішення поставлених навчально-дослідних завдань.



Висновки

Отже, логіко-системний аналіз наукових джерел, результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що визначення самостійної роботи студента слід розглядати цілісно у процесі реалізації освітньо-професійної програми підготовки фахівця у вищій школі, яка включає фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями на засадах диференціації та індивідуалізації.

Аналіз історико-педагогічної літератури, досвіду роботи у вищій школі дозволяють стверджувати, що самостійну роботу майбутнього педагога у ЗВО слід розглядати:

по-перше, як складову освітнього процесу, яка забезпечує єдність теорії та практики і безпосередньо впливає на зміст, характер діяльності вищої школи, змінює вимоги до підготовки фахівців, творчого їх розвитку;

по-друге, її наскрізність та інтеґративність в освітній, виховній, практичній і науковій роботі у системі ступеневої освіти, як цілісного, єдиного процесу, що прогнозує та закладає підґрунтя для розвитку самостійної дослідницької діяльності, як найвищої форми розгортання самостійної роботи майбутніх фахівців на етапі їх професійного та особистісного становлення і розвитку;

по-третє, гуманістичне спрямування у формуванні ціннісних орієнтацій та внутрішнього і зовнішнього цілепокладання самостійної роботи майбутнього педагога у процесі професійної підготовки в ЗВО.

Нами сформульовано провідні імперативи самостійної роботи у процесі підготовки майбутнього педагога на засадах диференціації і індивідуалізації:

виділення етапів організації та проведення самостійної роботи студентів згідно з логікою формування професійної компетентності за певною ОПП;

виявлення залежності рівня професійної компетентності майбутніх фахівців від застосування диференційованих за темою та різнорівневих за складністю видів самостійної роботи;

забезпечення системності професійної підготовки у процесі самостійної роботи на основі компетентнісного підходу;

формування наукового свїтогляду студентів та їх розумове виховання, що націлює на творчий підхід до використання самостійно отриманих знань;

забезпечення системності та наступностї знань майбутніх педагогів у процесі самостійної роботи; прогностично-мотивацїйне спрямування самостійної діяльності студентів на основі компетентніс- ного підходу;

диференційований підхід до змісту самостійної діяльності студентів у процесі освоєння професійно значущих знань і вмінь, зокрема відбір обдарованих студентів для науково-дослідницької роботи, для навчання в магістратурі та аспірантурі тощо.

За результатами проведеного дослідження, досвіду роботи у ЗВО доведено високу ефективність використання диференційованих завдань з дозованим рівнем складності в управлінні самостійною роботою здобувачів вищої освіти. Виявлено існування закономірного зв'язку між управлінськими діями і структурою діяльності студента : при використанні управлінських дій, адекватних суб'єктному досвіду студента, забезпечувалось формування самостійності вищого рівня.

На основі зазначених вище концептуальних підходів ми розглядаємо самостійну роботу майбутнього педагога на засадах диференціації та диференціації двоєдино:

як провідну форму організації навчальних занять і основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у позанавчальний час з метою здобуття вищої освіти у процесі фундаментальної наукової, професійної та практичної підготовки у сучасному ЗВО;

як безперервний професійний розвиток можливостей майбутніх педагогів підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності, яка триває впродовж усього періоду його професійної діяльності та життєвої самореалізації для досягнення успіху упродовж життя.

Отже, можемо із впевненістю сказати, що самостійна робота студентів як багатогранне феноменальне педагогічне явище, не дивлячись на те, що активно використовується і як засіб пізнання, як метод і як форма навчання, як засіб та метод виховання особистості, ще не вичерпала своїх потенційних можливостей, особливо на шляху гуманістичного підходу, де самостійне визначення студентами шляху пізнання та самостійне оволодіння обсягом нових знань стане основою навчання упродовж життя.



Література

1. Андрущенко В. П. (2014) Модернізація педагогічної освіти в країні в контексті Болонського процесу. Вища освіта України. 2014. № 1. С. 6-10.

2. Бенера В. Є. (2011) Самостійна робота студентів у вищій школі України: історичні трансформації (друга половина ХІХ - кінець ХХ ст.) : [монографія]. Рівне: ПП ДМ, 2011. 640 с.

3. Бенера В. Є., Шевченко Ж. М. (2020). Практична підготовка соціальних працівників у вищій школі Республіки Польща: [монографія]. Тернопіль: ФОП Паляниця В.А., 2020. 435 с.

4. Бенера В. Є., Цісарук І. В. (2020) Самостійна робота: теорія і практика у професійній підготовці майбутнього вчителя трудового навчання та технологій: посібник. Хмельницький : ФОП Цюпак А. А., 2020. 296 с.

5. Бойко А. М. Концептуальні основи особистісно-соціального виховання. Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні, 1992-2002 / Харків: [б.в.], 2002. Ч.1. С. 116-133.

6. Дем'яненко Н. М. (2023). Методологія тьюторингу з позицій психологічного знання. Науковий вісник Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки / за заг. ред. Бенери В. Є. Одеса : Видавничий дім «Гельветика». Вип. 17. С.7-17.

7. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII.

8. Клейнман П. (2023) Психологія 101: факти, теорія, статистика. Пер. з англ. Ю. Кузьменко. Харків: КСД, 2023. 240 с.

9. Маслоу А. (2004) Мотивація і особистість. Термінологічна правка В. Данченко. Київ: PSYLIB, 2004. 400 с.

10. Педагогічні технології в підготовці вчителів : навчальний посібник / кол. авторів ; за ред. І. Ф. Прокопенка. 3-є вид., допов. і переробл. Харків : ХНПУ, 2018. 457 с.

11. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 286-р.

12. Швець Т. Е. (2018) Тюторські практики індивідуалізації: досвід українських та польських шкіл. Історико-педагогічні студії: науковий часопис / гол. ред. Н. М. Дем'яненко. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2018. Вип. 11-12. С. 12-20.

13. Benera V. Ye. (2021) Individual support of professional development of the future teacher's personality. LIFELONG LEARNING: TRENDS, HALLENGES, PROSPECTS: the collective monograph Adited by N. Demyanenko, V. Benera. International Science Group. Boston: PRIMEDIA Launch, 2021. P. 222-249.

14. Encyklopedia pedagogiczna XXI wieku. T. 3, M-O / red. prowadzacy Ewa RoZycka; red. nauk i prze-wodn. kom. red. Tadeusz Pilch. Warszawa : Zak, 2004.

15. Honey P., Mumford A. Preferred Learning Style Test.

References

1. Andrushchenko, V. P. (2014). Modernizatsiia pedahohichnoi osvity v kraini v konteksti Bolonskoho protsesu [Modernization of pedagogical education in the country in the context of the Bologna Process]. Vyshcha osvita Ukrainy, 1, 6-10 [in Ukrainian].

2. Benera, V. Ye. (2011). Samostiina robota studentiv u vyshchii shkoli Ukrainy : Istorychni transformatsii (druha polovyna XIX - kinets XX st.): monohrafiia. [Independent work of students in the higher school of Ukraine : Historical transformations (the second half of the XIX -end of the XX century): monograph]. Rivne: PP DM. 640 p. [in Ukrainian].

3. Benera, V. E., & Shevchenko, Zh. M. (2020). Praktychna pidhotovka sotsialnykh pratsivnykiv u vyshchii shkoli Respubliky Polshcha: monohrafiia [Practical training of social workers in higher education in the Republic of Poland: monograph]. Ternopil: V. A. Palanytsia FOP. 435 p. [in Ukrainian].

4. Benera, V. Ye. & Tsisaruk, I. V. (2020). Samostiina robota: teoriia ipraktyka u profesiinii pidhotovtsi maibutnoho vchytelia trudovoho navchannia ta tekhnolohii [Independent work: Theory and practice in the professional training of future teacher of labor education and technology]. Khmelnytskyi : NPE Tsiupak, A. A. 296 p. [in Ukrainian].

5. Boiko, A. M. (2002). Boiko A. M. Kontseptualni osnovy osobystisno-sotsialnoho vykhovannia [Conceptual foundations of personal and social education]. Rozvytokpedahohichnoi ipsykholohichnoi nauk v Ukraini (pp. 116-133). (Vol. 1). Kharkiv. [in Ukrainian].

6. Demyanenko, N. M. (2023). Metodolohiia tiutorynhu z pozytsii psykholohichnoho znannia [Methodology of tutoring from the psychological knowledge standpoint]. Scientific Bulletin of Kremenets Taras Shevchenko Regional Academy of Humanities and Pedagogy. Series: Pedagogical Sciences, 17, 7-17 [in Ukrainian].

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (2014). Zakon Ukrainy «Pro vyshchu osvitu» vid 01.07.2014 № 1556-VII [Law of Ukraine «On Higher Education» dated July 01, 2014 № 1556-VII].

8. Kleinman, P. (2023). Psykholohiia 101: fakty, teoriia, statystyka [Psychology 101: facts, theory, statistics]. (Yu. Kuzmenko, Trans.). Kharkiv: KSD. 240 p. [in Ukrainian].

9. Maslou, A. (2004). Motyvatsiia i osobystist. Terminolohichna pravka V. Danchenko [Motivation and personality. Terminological correction by V. Danchenko]. Kyiv: PSYLIB. 400 p. [in Ukrainian].

10. Prokopenko, I. F. (Ed.). (2018). Pedahohichni tekhnolohii v pidhotovtsi vchyteliv [Pedagogical technologies in teacher training]. (3rd ed., rev.). Kharkiv: KhNPU. 457 p. [in Ukrainian].

11. The Cabinet of Ministers of Ukraine. (2022). Stratehiia rozvytku vyshchoi osvity v Ukraini na 2022-2032 roky. Skhvaleno rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 23 liutoho 2022 r. № 286-r. [Strategy for the Development of Higher Education in Ukraine for 2022-2032. Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated February 23, 2022, No. 286-r].

12. Shvets, T. E. (2018). Tiutorski praktyky indyvidualizatsii: dosvid ukrainskykh ta polskykh shkil [Tutoring practices of individualization: the experience of Ukrainian and Polish schools]. Istoryko-pedahohichni studii: naukovyi chasopys, 11-12, 12-20 [in Ukrainian].

13. Benera, V. Ye. (2021). Individual support of professional development of the future teacher's personality. In N. Demyanenko & V. Benera (Eds.), LIFELONG LEARNING: TRENDS, HALLENGES, PROSPECTS: the collective monograph (pp. 222-249). PRIMEDIA Launch.

14. Rozycka, E., & Pilch, T. (Eds.). (2004). Encyklopedia pedagogiczna XXI wieku [Pedagogical encyclopedia of the 21st century]. (Vol. 3). Warszawa : Zak. Honey, P., & Mumford, A. Preferred Learning Style Test.

Размещено на Allbest.ru