Здоров’язбережувальні технології закладів дошкільної освіти з інклюзивними групами, зокрема, з порушеннями мовленнєвого розвитку

The current issue of the 21st century is the development of a healthy lifestyle in preschool children. The main goal of preschool education in modern nutrition is to ensure that children are ready to preserve their health and to be aware of the health of their children throughout their everyday lives. Healthy technologies, properly developed and developed in preschool and primary education, will help children become aware of the fact that healthy people are the greatest value of marriage. Preparation for a healthy way of life begins with the use of healthy, eco-friendly technologies in the educational process in pre-school primary education, which may be one of the main directions of the work of the educator. Knowledge, mastery and implementation of health-saving technologies are the key elements of professional competence of a day-to-day preschool provider.

Healthy technologies are implemented through such direct illumination activities of the National Health Sciences Center as the creation of minds for improving the health and harmonious development of children; organization of the initial-evolutionary process with the coordination of psychological and physiological influxes on the child's body; development and implementation of initial programs for hygienic care and prevention of accidents; correction of impairment of physical health through an additional complex of health and medical approaches; medical-psychological-pedagogical and medical-psychological-pedagogical monitoring, organization of the initial-educational process, organization of a balanced diet for the child. In line with the basic component of preschool education and the medical relevance of nutrition, we have developed a technology for the development of healthy and caring competence in preschool children, which was developed by us during the students' internship at the Health Care Center. The technology transfers a three-dimensional learning process to children aged 4 to 6 years, based on the healthy competencies they acquire, which are important to the Basic component of preschool education rather than the minimum light level. I know how much I worry about preserving my health; forming positive motivation in children to preserve their health; Their system has created knowledge about health and conservation officials; forming life skills that help preserve physical, social, mental and spiritual health. Based on the results of the implementation of the new technology, healthy competence has been formed in preschool children. We looked at adaptive physical therapy (APC) as one of the technologies for developing healthy, caring competence in preschoolers, and emphasizing respect for its importance both for the protection of health and for the valeological awareness of preschool children Living a healthy life with impaired intellect: healthy principles AFVs are used in physical culture and recreational technologies, which are being intensively developed. Physical culture and health technologies are considered not only the process of improving physical training to improve health, but also the methodological basis for physical culture and health processes.

Key words: health-preserving activity, health-preserving technologies, competence approach, health-preserving educational environment in a preschool institution, inclusive groups, speech disorders.

Анотація

Актуальним викликом ХХІ століття є формування у дітей дошкільного віку навичок здорового способу життя. Основним завданням закладів дошкільної освіти у вирішенні цього питання є формування у дітей готовності та вміння зберігати власне здоров'я і піклуватися про здоров'я оточуючих протягом усього життя. Здоров'язбережувальні технології, правильно розроблені і використовувані в дошкільних навчальних закладах, здатні підвести дітей до уявлення про те, що здоров'я людини -- найвища цінність суспільства. Підготовка до здорового способу життя починається з використання здоров'язбережувальних технологій в освітньому процесі в дошкільних навчальних закладах, що має бути одним із основних напрямків роботи вихователя. Знання, засвоєння та застосування здоров'язбережувальних технологій є ключовими елементами професійної компетентності сучасного вихователя дошкільного закладу.

Здоров'язбережувальні технології реалізуються через такі напрями освітньої діяльності ЗДО створення умов для зміцнення здоров'я та гармонійного розвитку дітей; організація навчально-виховного процесу з урахуванням психологічних і фізіологічних впливів на організм дитини; розробка та впровадження навчальних програм з гігієнічного виховання та профілактики шкідливих звичок; корекція порушень фізичного здоров'я за допомогою комплексу оздоровчих та медичних заходів; медико-психолого- педагогічний та медико-психолого-педагогічний моніторинг, організація навчально-виховного процесу, організація збалансованого харчування дитини. Відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти та враховуючи актуальність питання нами розроблена технологія формування здоров'язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку, яка була відпрацьована нами під час проходження студентами практики в ЗДО. Технологія передбачає трирічну поглиблену роботу з дітьми віком від 4 до 6 років на основі набуття ними здоров'язбережувальних компетенцій, визначених у Базовому компоненті дошкільної освіти вище мінімального освітнього рівня, яка стосується збереження здоров'я; формування у дітей позитивної мотивації на збереження здоров'я; озброєння їх системою знань про здоров'я та чинники його збереження; формування життєвих навичок, що сприяють збереженню фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я. Очікуваними результатами впровадження запропонованої технології є сформована у дошкільників здоров 'язбережувальна компетентність. Ми розглядали адаптивне фізичне виховання (АФВ), як одне з технологій формування здоров'язбережувальної компетентності у дощкільників, ми акцентувати увагу на його значенні як для охорони здоров 'я, так і для валеологічноїосвіти дітей дошкільного віку з порушеннями інтелекту: оздоровчі принципи АФВ визначаються в фізкультурно-рекреаційних технологіях, що інтенсивно розвиваються. Під фізкультурно-оздоровчими технологіями розглядається не тільки процес використання засобів фізичного виховання для зміцнення здоров'я, а й методологічна основа побудови фізкультурно- оздоровчих процесів.

Ключові слова: здоров'язбережувальна діяльність, здоров'язбережувальні технології, компетентнісний підхід, здоров'язбережувальне освітньо-виховне середовище в дошкільному закладі, інклюзивні групи, мовленнєві порушення.

Актуальність теми

Здоров'я як цінність посідає домінуюче місце в структурі цінностей людини. Свідоме визнання цінності здоров'я та здорового способу життя є не тільки важливим, але й провідним чинником сталого розвитку суспільства і соціальних відносин. Тож актуальним викликом ХХІ століття є формування у дітей дошкільного віку навичок здорового способу життя.

Основним завданням закладів дошкільної освіти у вирішенні цього питання є формування у дітей готовності та вміння зберігати власне здоров'я і піклуватися про здоров'я оточуючих протягом усього життя.

Зміст освітніх програм у закладах дошкільної освіти визначається базовими компонентами дошкільної освіти та реалізується відповідно до програми розвитку, навчання і виховання дітей, рекомендованої Міністерством освіти і науки України. Формування та розвиток здоров'язбережувальної компетентності людини бере початок в дошкільному навчальному закладі. Особливої уваги заслуговує це коли у дошкільному закладі сформовані інклюзивні групи з дітками з порушеннями розвитку або захворюваннями різного генезу які потребують тривалого лікування та реабілітації. Використання здоров'язбережувальних технологій має ґрунтуватися на індивідуальному підході, тобто з урахуванням гендерних та вікових особливостей, специфіки психофізичних порушень та ефективності здоров'язбережувальних технологій. Ефективність використання повинна оцінюватися за позитивною динамікою зміни показників здоров'я, підвищенням фізичної та розумової працездатності, розширенням адаптаційних можливостей організму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання формування, збереження та зміцнення здоров'я дітей дошкільного віку перебуває в центрі уваги різних науковців. Аналіз наукових досліджень свідчить, що надання дітям знань про основи здоров'я розглядали Л. Лохвицька, С. Юрочкіна, формування ціннісного ставлення до здоров'я у дітей дошкільного віку Т. Андрущенко, Г. Бєлєнька, М. Машовець та ін., особливості формування фізичного здоров'я дітей дошкільного віку О. Богініч, Е. Вільчковський, Н. Денисенко, О. Дубогай, Л. Сварковська та ін., основи здорового способу життя Н. Андрєєва, М. Шовець та ін. забезпечення здоров'язбережувального середовища в дошкільних навчальних закладах О. Богініч, Н. Левінець, Ж. Петрова та ін. Однак, важливо звернути увагу що все ж недостатньо вирішеним залишається питання формування здоров'язбережувального потенціалу дітей дошкільного віку.

Метою нашого дослідження було проаналізувати наукові погляди на поняття «здоров'язбережувальні технології», розробити та практично втілити здоров'язбережувальні технології в ЗДО з інклюзивними групами для дітей з різними вадами, в тому числі - мовленнєвими порушеннями. Визначити успішність застосованої методики шляхом проведення педагогічного та психологічного моніторингу стану здоров'я та розумових здібностей, мовленнєвих досягнень вихованців ЗДО.

Виклад основного матеріалу дослідження

Дошкільні освітні установи повинні забезпечити засвоєння дітьми певного набору знань про здоровий спосіб життя, зокрема, про прості та ефективні заходи боротьби з інфекційними захворюваннями, важливість гігієни, чистоти і правильного харчування для здоров'я людини. Розглядаючі проблеми здоров'язбереження, як один із стратегічних напрямів розвитку системи освіти України, та її новим концептуальним орієнтиром ми робили акцент на компетентнісному підході. Компетентнісний підхід вимагає перенесення зміщення уваги із засвоєння дітьми нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування і розвиток у них здатності діяти самостійно, адекватно застосовуючи знання та індивідуальний, особистий досвід у різноманітних життєвих ситуаціях (Бобренко, 2015). Здоров'язбережувальні технології, правильно розроблені і використовувані в дошкільних навчальних закладах, здатні підвести дітей до уявлення про те, що здоров'я людини -- найвища цінність суспільства. Підготовка до здорового способу життя починається з використання здоров' язбережувальних технологій в освітньому процесі в дошкільних навчальних закладах, що має бути одним із основних напрямків роботи вихователя. Знання, засвоєння та застосування здоров'язбережувальних технологій є ключовими елементами професійної компетентності сучасного вихователя дошкільного закладу (Расказова, 2012).

З метою аналізу поняття «здоров'язбережувальні технології» ми звернулися до наукових досліджень, які одночасно стосуються двох напрямів: технологізації освітнього процесу та охорони здоров'я. Термін «освітні технології» вперше з'явився в роботах В. Бехтерєва, І. Павлова, А. Увтомського, С. Шацького та інших у зв'язку з використанням технічних засобів навчання в школі у другому десятилітті 20 століття. З часом сутність терміну досліджувалася та змінювалася (В. Беспалько, І. Лернер, В. Паламарчук, Г. Селевко та ін.). Сьогодні під освітньою технологією широко розуміють використання людських і технологічних методів навчання для підвищення ефективності викладання і навчання; на думку М. Галагзової, освітня технологія передбачає системний аналіз, відбір, проектування та управління всіма компонентами педагогічного процесу з метою досягнення кінцевого результату (Бойченко, 2008).

У науковій літературі пропонується низка трактувань поняття «здоров'язбережувальні технології». Ми погоджуємося з О. Московченко, що «Здоров'язбережувальні технології» -- це сукупність наукових знань, засобів, методів і прийомів, які дають змогу оцінити функціональні та психофізіологічні параметри здоров'я індивіда та підібрати відповідне тренувальне навантаження на основі оцінки параметрів здоров'я, в результаті чого підвищується рівень фізичної працездатності та соціальної активності, вирішуються проблеми фізичної підготовленості та спортивної підготовленості.

Поняття «технології збереження здоров'я» об'єднує всі сфери діяльності, в яких дошкільні навчальні заклади можуть формувати, зберігати і зміцнювати здоров'я своїх вихованців. Науковці визначають «технології збереження здоров'я» як сприятливі умови виховання дітей у закладі дошкільної освіти (відсутність стресових ситуацій, адекватні вимоги, відповідні методи навчання та виховання), оптимальну організацію освітнього процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм). Під здоров'язбережувальними технологіями пропонується розуміти правильно і раціонально організований руховий режим. Впровадження здоров'язбережувальних технологій пов'язане з використанням медичних технологій (медико- гігієнічних технологій, фізкультурно-оздоровчих технологій, лікувальних технологій, технологій зміцнення здоров'я), технологій соціальної адаптації, технологій екологічного здоров'язбереження та технологій безпеки життєдіяльності (Андрющенко, 2014).

Здоров'язбережувальні технології реалізуються через такі напрями освітньої діяльності ЗДО створення умов для зміцнення здоров'я та гармонійного розвитку дітей; організація навчально- виховного процесу з урахуванням психологічних і фізіологічних впливів на організм дитини; розробка та впровадження навчальних програм з гігієнічного виховання та профілактики шкідливих звичок; корекція порушень фізичного здоров'я за допомогою комплексу оздоровчих та медичних заходів; медико-психолого-педагогічний та медико-психолого-педагогічний моніторинг, організація навчально-виховного процесу, організація збалансованого харчування дитини (Гладченко, 2013).

Здоров'язбережувальні технології, що реалізуються на основі індивідуального підходу, є одним із ключових чинників, які допомагають дітям навчитися захищати власне життя і здоров'я. Рівень здоров'я дитини впливає на її психічне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, впевненість і мотивацію до навчання.

Аналізуючи існуючу класифікацію здоров'язбережувальних технологій, можна поділити їх на такі види (Бобренко, 2015):

- технології, що створюють безпечні умови для перебування та навчання в ЗДО, а також технології, що вирішують завдання раціональної організації навчально -виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм) та адаптації навчальних і фізичних навантажень до можливостей дитини;

- оздоровчі методики, спрямовані на вирішення проблеми зміцнення фізичного здоров'я вихованців та підвищення їхнього потенціалу (ресурсів) здоров'я: фізичне виховання, фізіотерапія, аромотерапія, загартовування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музикотерапія;

- методи навчання здоров'ю: гігієнічне виховання, розвиток життєвих навичок (наприклад, управління емоціями, вирішення конфліктів), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці методики реалізуються через включення відповідних тем до загальноосвітнього циклу, введення нових предметів у варіативну частину навчального плану, організацію додаткових занять;

- розвиток культури здоров'я -- формування у вихованців особистісних якостей, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я, уявлення про здоров'я як цінність, посилення мотивації до ведення здорового способу життя та підвищення відповідальності особистості і сім' ї за власне здоров'я.

Варто зазначити, що термін «здоров'язбереження» може бути застосований до будь -якої освітньої технології, яка в процесі реалізації створює умови, необхідні для збереження здоров'я дітей та вихователів, суб'єктів освітнього процесу. І найголовніше -- будь-яка освітня технологія має бути здоров'язбережувальною (Кисла, 2014).

Вихователі ДЗО повинні створити здоров'язбережувальне освітньо-виховне середовище в дошкільному закладі, тісно співпрацюючи з дітьми, батьками, педагогами, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними працівниками та всіма, хто зацікавлений у збереженні та зміцненні здоров'я дітей. Особливо роль команди відчувається в інклюзивній групі. Інклюзивні групи у дошкільних навчальних закладах створюються для забезпечення умов дітям з особливими освітніми потребами, в тому числі дітям з мовленнєвими вадами, для розвитку та навчання спільно зі своїми однолітками. Головна мета створення інклюзивних груп -- задоволення соціальних та освітніх потреб, організація корекційно -розвивальної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю. Порушеннями у розвитку мови, зору, слуху, опорно-рухового апарату, затримка психічного розвитку, а також захворювання які потребують відновлення, тривалого лікування та реабілітації (хронічні неспецифічні захворювання органів дихання, захворювання серцева-судинної, ендокринної систем, хвороби органів травлення, психоневрологічні захворювання, тощо) не повинні ставати на заваді розвитку та соціалізації дитини.

Відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти та враховуючи актуальність питання ми розробили технологію формування здоров'язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку, яка була відпрацьована нами під час проходження студентами практики в ЗДО. Ця робота охоплювала три напрямки:

• «життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю»,

• «життєві навички, що сприяють соціальному здоров'ю» та

• «життєві навички, що сприяють психічному здоров'ю».

Технологія передбачала трирічну поглиблену роботу з дітьми віком від 4 до 6 років на основі набуття ними здоров'язбережувальних компетенцій, визначених у Базовому компоненті дошкільної освіти вище мінімального освітнього рівня, яка стосується:

• збереження здоров'я;

• формування у дітей позитивної мотивації на збереження здоров'я;

• озброєння їх системою знань про здоров'я та чинники його збереження;

• формування життєвих навичок, що сприяють збереженню фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я.

Очікуваними результатами впровадження запропонованої технології є не тільки формування у дошкільників здоров'язбережувальної компетентності, а й поліпшення мовленнєвих здібностей дітей, мотивація на зміцнення власного здоров'я, підвищення рівня розумових здібностей.

Ми проводилии статистичний моніторинг здоров'я дітей. Методами педагогічної діагностики були:

• контрольні та підсумкові заняття,

• міні-заняття з окремими дітьми, спостереження за дітьми (безпосереднє та опосередковане),

• бесіди з дітьми (як додатковий метод),

• метод доручень (як різновид природного експерименту),

• вивчення дитячої дошкільної творчості (малюнків, аплікацій, виробів, мовлення), вивчення продуктів діяльності (малювання, ліплення, аплікація, конструювання, художня праця, мовлення тощо),

• контрольні зрізи знань і вмінь дітей з різних розділів програми (нульовий зріз у вересні, контрольний зріз у грудні-січні, підсумковий зріз у квітні-травні),

• дидактичні ігри та вправи, розвивальні ігри, вивчення листів здоров'я на кожну дитину та анкетування батьків, аналіз стилю спілкування батьків і родичів з дітьми (Шиян, Павлова, Кудрик, Сороколіт, Микитюк, 2013).

Педагогічна діагностика відрізняється від психологічної. Психологічна діагностика передбачала використання психологами спеціальних тестів для дослідження різних психічних функцій дитини (наприклад, уваги, пам'яті, мислення та сприйняття), щоб визначити, чи відповідає їхній психічний розвиток нормам. Звісно в моніторингу приймали участь медичні працівники. Вони допомагали фіксувати антропометричні вимірювання, стан постави, силу м'язів тощо.

Для досягнення мети зміцнення здоров'я використовували такі групи засобів:

• засоби фізичної активності,

• цілющу силу природи,

• гігієнічні фактори та фактори, що сприяють формуванню ціннісного ставлення до здоров'я.

Комплексне використання цих засобів дозволяє вирішувати завдання зміцнення здоров'я та педагогіки здоров'язбереження (Бобренко, 2015).

Водночас хочемо звернути увагу на три основні чинники, які впливають на ступінь працездатності та можуть загрожувати здоров'ю дітей в ЗДО.

Це - фізіологічні фактори (наприклад, стать, вік, стан здоров'я),

• фізичні фактори (гігієнічні фактори) (наприклад, освітлення приміщення, температура, шум, колір стін та обладнання) та

• психологічні фактори (настрій, заохочення).

Формування життєвих навичок, що зберігають здоров'я, відбувалося в певному порядку за наступним алгоритмом:

o мотивація до здоров'язберігаючої діяльності;

o формування системи наявних знань;

o розвиток навичок в здоров'язберігаючому середовищі.

Впровадження здоров'язберігаючих технологій забезпечувало:

• організація освітнього середовища в ЗДО відповідно до вимог особистісно -орієнтованого підходу;

• моніторинг рівня здоров'я дитини;

• проведення діагностичних, корекційних та реабілітаційних заходів з дітьми відповідно до групи здоров'я;

• створення комфортних умов перебування в ЗДО для всіх дітей, у тому числі з особливими потребами;

• вибір оптимальної методики виховання і тренування з урахуванням віку, статі та індивідуальних особливостей розвитку дитини;

• оптимізація соціально-гігієнічних умов життя дітей і педагогів

Мотивацією вміння зберігати здоров'я дошкільнят є дбайливе ставлення дитини до власного здоров'я, звикання до здорового способу життя (ЗСЖ), збагачення досвіду дій, що зберігають її здоров'я.

Принцип організації реалізувався в

• систематичному перегляді мультфільмів, де дітки спостерігали за діями, що захищають здоров'я дорослих і дітей,

• читанні дитячих віршиків з цікавим поданням навичок гігієни,

• корисності ЗСЖ,

• перегляді різних плакатів, картин,

• проведенні ігор, бесід, валеохвилинок, міні-занять (молодші групи).

Проблемні ігрові завдання, ігрові вправи, моделювання здоров'язберігаючих ситуацій і їх аналіз, ситуації успіху, ігри уяви, фотовиставки (додавалися в середню групу). Презентації, спостереження, аналіз ситуацій, проблемні завдання, виготовлення індивідуальної карти -схеми "Я хочу"..., створювання фантастичних казок, віртуальних подорожей, валеологічних ланцюжків, "атракціону ідей" (додавалися в старшу групу).

Також позитивним прикладом були заходи зі зміцнення здоров'я батьків, рухливі ігри та гімнастика, рольові ігри, стежки здоров'я, фізкультурні свята та розваги, імпровізовані руханки (молодша група); ігри-подорожі, театралізовані ігри, імпровізована гімнастика, конкурси, психогімнастичні вправи, практичні завдання та доручення, казко терапія, сміхотерапія, створення "екранів настрою", розробка плакатів "Що таке добре і що таке погано", техніки гриму, моделювання ситуацій, "тиждень радості", банкомат веселих слів, конкурси для родин, догляд за мешканцями куточків природи (середня група); релаксаційні вправи, розслаблення, включення нових елементів у вже відомі ігри (старша група).

Особливу увагу ми приділяли фізичному вихованню та застосуванню різних його форм. Охорона здоров'я дітей під час процесу фізичного виховання в ЗДО вимагала від нас дотримання таких умов:

• запобігання виникненню факторів ризику для здоров'я дітей;

• врахування фізичного та психічного здоров'я кожної дитини та вихователів групи;

• враховувати рухові навички дітей;

• враховувати фізичне та психічне здоров'я дітей;

• стимулювання дітей до розвитку пізнавальної активності;

• формувати постійну мотивацію до рухової активності дитини;

• відновлювати повноцінну фізичну форму дитини;

• врахування матеріально-технічних умов закладу (місце розташування закладу, санітарно - гігієнічне, медичне та фізкультурно-оздоровче обладнання, наповнюваність груп);

• високий рівень співпраці між педагогами та батьками/опікунами дітей;

• особистісна та професійна готовність педагогів до здійснення охорони здоров'я дітей;

• високий рівень професійної компетентності педагогів, зокрема у сфері здоров'язбережувального лідерства (Гладченко, 2013).

Ми розглядали елементи адаптивного фізичного виховання (АФВ), як одні з технологій формування здоров'язбережувальної компетентності у дошкільників, акцентували увагу на його значенні як для охорони здоров'я, так і для валеологічної освіти дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями та мовленевими вадами: оздоровчі принципи АФВ визначаються в фізкультурно-рекреаційних технологіях, що інтенсивно розвиваються. Під фізкультурно - оздоровчими технологіями розглядається не тільки процес використання засобів фізичного виховання для зміцнення здоров'я, а й методологічна основа побудови фізкультурно-оздоровчих процесів. Однією з цілей данного проекту було ознайомлення студентів, а потім вже через виконавців - колектива ЗДО з методиками АФВ, надання розуміння впливу АФВ на формування здоров'я вихованців ЗДО.

Адаптивне фізичне виховання - це вид адаптивної фізичної культури, який задовольняє потреби людей зі стійкими порушеннями здоров'я в плані підготовки до життя, активності в побуті та праці, розвитку позитивного ставлення до занять фізичними вправами. У процесі адаптованого фізичного виховання в осіб з особливими потребами формується комплекс спеціальних знань, рухових умінь і навичок, фізичних і психічних здібностей, підвищується їх функціональний потенціал і поліпшуються фізичні та рухові якості. Основними завданнями АФВ є формування свідомого ставлення людини до власних сил і впевненості в них, готовності до фізичних навантажень і потреби в систематичних заняттях фізичними вправами.

Адаптивне фізичне виховання повинно починатися з моменту виявлення стану, з акцентом на корекцію основних дефектів, супутніх захворювань і вторинних відхилень, розвиток компенсаторних механізмів життєдіяльності та профілактичну роботу. Тут також дуже важлива реалізація міжпредметних зв'язків (набуття рухових навичок та їх інтеграція з духовно -моральним, естетичним і трудовим вихованням). Цей елемент адаптивного фізичного виховання є важливим у випадку набутих патологій та інвалідності, коли необхідно засвоїти важливі навички (наприклад, ходіння на штучних ногах, відчуття просторової орієнтації при втраті зору та інше) (Москаленко, (2014).

З точки зору впливу на здоров'я дітей, оздоровчі методики з використанням АФВ можна поділити на групи:

• методики та технології, що сприяють профілактиці перенапруження, низької фізичної підготовленості та інших дезадаптивних станів у дітей дошкільного віку (наприклад, гімнастика пробудження, акватерапія, фізкультурні паузи, ритмічна гімнастика);

• методи, що безпосередньо впливають на функціональний стан різних органів і систем організму дитини (наприклад, масаж, дихальна гімнастика, звукова гімнастика, гімнастика для очей, фітотерапія, аромотерапія, кольоротерапія, музикотерапія);

• методики, пов'язані з впливом на психіку дитини та формуванням психологічного здоров'я (наприклад, релаксація, рухові вправи, пальчикова гімнастика, психологічні вправи, дитяча казкотерапія, сміхотерапія, аутотренінг, медитативні вправи);

• освітні технології. Сюди входять програми, спрямовані на навчання дітей дошкільного віку піклуватися про власне здоров'я та формування культури здоров'я як частини загальнолюдської культури (наприклад, медіатехнології).

Можна зазначити, що застосування засобів адаптивного фізичного виховання як здоров'язберігаючих і здоров'яформуючих в процесі фізичного виховання дітей дошкільного віку з особливими потребами, в тому числі - вадами мовлення вимагає індивідуального підходу; запобігання виникненню факторів ризику здоров'я вихованців; постійного зростання рівня професійної компетентності педагога та особистісної готовності педагога до здійснення здоров'язбереження дітей.

Одночасно студенти використовували та популяризувати і поширювали нетрадиційні методи і форми роботи з дітьми дошкільного віку. Так - підвищували рівень знань педагогів з використанням кінезіологічних вправ, які можуть бути використані в освітньому процесі. Вони сприяють не тільки фізичному, а і розумовому розвитку дошкільників. Відомо, що кінезіологія - це наука про розвиток мозку за допомогою руху; вона існує вже 200 років і використовується в усьому світі. Кінезіологію використовували ще Аристотель та Гіппократ. За допомогою спеціальних кінезіологічних вправ можна розвинути взаємодію міжпівкульну взаємодію головного мозку. Таким чином можна підвищити пізнавальну діяльність дітей. Нами було проведено майстер -класи для послідовності дій і прийомів роботи в ЗДО по застосуванню кінезіологічних вправ в роботі з дошкільниками. Як відомо, коли провідність через мозолисте тіло порушується, домінантна півкуля сильно навантажується, а інша півкуля блокується. Обидві півкулі починають працювати без зв'язку. Порушується просторова орієнтація, відповідні емоційні реакції, зорова та слухова координація, а також функція письма. Діти з таким станом не можуть читати і писати, розпізнаючи інформацію за допомогою слуху та зору. Значну частину кори головного мозку займають клітини, пов'язані з діяльністю руки, особливо великого пальця, на відміну від інших пальців.

Удосконалення інтелектуальних і розумових процесів ми починали з розвитку рухів пальців і тіла. Розвивальна робота була спрямована від рухів до мислення, а не навпаки. Для успішного навчання та розвитку дитини однією з основних умов є повноцінний розвиток у дошкільному дитинстві мозолистого тіла. Мозолисте тіло можна розвинути через кінезіологічні вправи. Під впливом кінезіологічих тренувань міжпівкульної взаємодії утворюється єдність мозку щодо діяльності двох його півкуль, тісно пов'язаних між собою системою нервових волокон (мозолисте тіло, міжпівкульні зв'язки). Доведено: щоб діти краще вчилися, їм необхідно більше рухатися. Розмовні навички пов'язані з дрібною моторикою пальців: якщо людині зв'язати пальці, вона навчатися буде в десятки разів повільніше.

Крім того, сучасні методики навчання говорять про те, що нову інформацію легше зрозуміти й запам'ятати, впливаючи на різні канали сприймання: зір, слух, тактильні відчуття, смак, дотик і рух. Мовлення - це результат узгодженої діяльності багатьох областей головного мозку. Органи артикуляції лише виконують накази, що надходять із мозку. Проекція кисті руки в головному мозку розташована дуже близько до мовної моторної зони. Взаємозв'язок моторної і мовної зон виявляється в тому, що людина, яка вагається з вибором відповідного слова, допомагає собі жестами, і навпаки: зосереджено малюючи або пишучи, дитина мимоволі висовує язик. Оскільки існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність мовної та моторної діяльності, то за наявності мовного дефекту в дитини особливу увагу звертають на розвиток дрібних рухів пальців рук, що позитивно впливає на функціонування мовних зон кори головного мозку. Кінезіологія стимулює інтелектуальний розвиток і моторику дитини.

Кінезіологічні вправи покращували розумову діяльність, синхронізували роботу півкуль, сприяли поліпшенню запам'ятовування, підвищували стійкість уваги, полегшували процес письма.

Застосована нами методика - формування здоров'язбережувальних технологій через активізацію фізічної культури, втілення освітньої кінезіології дала можливість не тільки закріпити ЗСЖ, а й поліпшити мовленнєві здібності дітей.

Водночас ми застосовували і такі нетрадиційні методи впливу, корекційні технології, як:

• фітотерапія - лікування за допомогою рослин;

• ароматерапія - лікування за допомогою фітокомпозицій ароматів квітів та рослин;

• музикотерапія - вплив музики на людину з терапевтичною метою;

• хромотерапія - вплив кольору на організм людини;

• пісочна терапія - гра з піском як спосіб розвитку дитини;

• Су-Джок-терапія - взаємовплив окремих частин тіла за принципом подібності;

• леготерапія - вчитися граючи і навчатися в грі.

Ці методи не можна розглядати як самостійні і самодостатні. Їх використання перш за все підвищує ефективність корекційної роботи.

Як результат, варто зазначити, що використання нетрадиційних прийомів підвищило інтерес до мови, допомагало в ігровій формі краще засвоїти матеріал. Чим різноманітніше були прийоми логопедичного впливу на дітей, тим більш успішним було формування у них мовлення. Сучасні методики давали позитивні результати при системній роботі з дітьми з мовленнєвими порушеннями.

Всі зазначені нами позитивні досягнення були зафіксовані знову ж у статистичному моніторингу здоров'я дітей.

Висновки

Таким чином, впровадження в освітній процес ЗДО технологій формування здоров'язбережувальних компетентностей позитивно вплинуло на мотивацію дітей до здорового способу життя, формування у них знань, умінь і навичок збереження здоров'я, практичне застосування життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров'ю. Для впровадження необхідно створити умови для коректування технологій в залежності від складу інклюзивної групи, обов'язково забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини, проводити статистичний моніторинг здоров'я дітей. Застосовані здоров'язбережувальні технології не тільки формували прихильність до здорового способу життя, а й покращували розумову діяльність, сприяли поліпшенню запам'ятовування, підвищували стійкість уваги, полегшували процес письма, зміцнили кістково-м'язовий корсет та, що дуже важливо, поліпшили мовленнєві здібності дітей.

До подальших напрямів дослідження зазначеної проблематики плануємо детально розробити рекомендації до діагностування основних показників стану здоров'я дітей в інклюзивних групах доступних в ЗДО.

здоров'язбережувальний мовленнєвий порушення інклюзивний

Джерела та література

1. Андрющенко Т.К. Формування здоров'язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку: монографія; Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. Умань: Жовтий О. О., 2014. 383 с.

2. Бойченко Т.Є. Здоров'язберігаюча компетентність як ключова в освіті України. Основи здоров'я і фізична культура. 2008. № 11-12. С. 6-7.

3. Бобренко І.В. Здоров'язберігаючі та здоров'яформуючі освітні технології в процесі розвитку просторового орієнтування дошкільників з розумовою відсталістю. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. 2015. С. 26-34.

4. Гладченко I.B. Технологія формування рухових та здоров'язбережувальних навичок у дітей дошкільного віку з розумовою відсталістю. Теорія і практика олігофренопедагогіки та спеціальної психології. 2013. С. 100-107.

5. Здорова школа: аспекти моніторингу : навч. посіб. / О. Шиян, Ю.Павлова, Л. Кудрик, Н. Сороколіт, О. Микитюк ; за наук. ред. О. Шиян. Л.: Кольорове небо, 2013. 122 с.

6. Кисла О.Ф. Формування здоров'язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку засобами здоровязбережувальних технологій. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2014. №9 (Ч2). С. 103-106

7. Москаленко Н.В. та ін. Загальні основи адаптивного фізичного виховання. Дніпропетровськ, 2014.

References

1. Andriushchenko T.K. (2014). Formuvannia zdoroviazberezhuvalnoi kompetentnosti u ditei doshkilnoho viku: monohrafiia; Uman. derzh. ped. un-t im. Pavla Tychyny. Uman: Zhovtyi O. O. [Formation of health-saving competence in preschool children: monograph]. 383 р.

2. Boichenko T.Ye. (2008). Zdoroviazberihaiucha kompetentnist yak kliuchova v osviti Ukrainy [Health-saving competence as key in the education of Ukraine]. Osnovy zdorovia i fizychna kultura [Basics of health and physical culture]. № 11-12. Р. 6-7.

3. Bobrenko I.V. (2015). Zdoroviazberihaiuchi ta zdoroviaformuiuchi osvitni tekhnolohii v protsesi rozvytku prostorovoho oriientuvannia doshkilnykiv z rozumovoiu vidstalistiu [Health-preserving and health-forming educational technologies in the process of developing spatial orientation of preschoolers with mental retardation]. Osvita osib z osoblyvymy potrebamy: shliakhy rozbudovy [Education of persons with special needs: ways of development]. Р. 26-34.

4. Hladchenko I.B. (2013). Tekhnolohiia formuvannia rukhovykh ta zdoroviazberezhuvalnykh navychok u ditei doshkilnoho viku z rozumovoiu vidstalistiu [Technology of formation of motor and healthsaving skills in preschool children with mental retardation]. Teoriia i praktyka olihofrenopedahohiky ta spetsialnoipsykholohii [Theory and practice of oligophrenopedagogy and special psychology]. Р. 100-107.

5. Zdorova shkola: aspekty monitorynhu: navch. posib. / O. Shyian, Yu.Pavlova, L. Kudryk, N. Sorokolit, O. Mykytiuk; za nauk. red. O. Shyian. (2013) [Healthy school: aspects of monitoring: education. manual]. L.: Kolorove nebo. 122 р.

6. Kysla O.F. (2014). Formuvannia zdorov'iazberezhuvalnoi kompetentnosti u ditei doshkilnoho viku zasobamy zdoroviazberezhuvalnykh tekhnolohii [Formation of health-preserving competence in preschool children by means of health-preserving technologies]. Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelia [Problems of modern teacher training]. № 9 (Ch2). Р. 103-106

7. Moskalenko N.V. ta in. Zahalni osnovy adaptyvnoho fizychnoho vykhovannia [General basics of adaptive physical education]. Dnipropetrovsk, 2014.

Размещено на Allbest.ru