Дистанційне навчання майбутніх педагогів у галузі технологічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дистанційне навчання майбутніх педагогів у галузі технологічної освіти

Близнюк Микола Миколайович доктор педагогічних наук, професор, член Наукового товариства імені Шевченка, професор кафедри професійної освіти, дизайну та безпеки життєдіяльності, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, м. Полтава

Анотація

Сучасна вища освіта сьогодні дедалі більше звертає увагу до можливості застосування у процесі навчання різноманітних технологій передачі інформації. У зв'язку з цим одним із пріоритетних напрямів у роботі вишів стає створення та безперервне розширення системи дистанційного навчання студентів. Методика застосування цієї системи в освітніх установах усіх рівнів фахової освіти підтримується низкою затверджених нормативно- правових актів та законів. дистанційного навчання електронна технологія

У статті проаналізовано характерні риси дистанційного навчання студентів, досвід застосування дистанційного навчального процесу. Розглянуто основні освітні технології, які є умовою успішної реалізації дистанційного навчання у закладі вищої освіти. Подано аналіз відмінностей дистанційної освіти від очної та заочної форм навчання.

Електронні дистанційні освітні технології використовуються у заочній формі навчання, що дозволяє підвищити доступність та якість навчання студентів. Охарактеризовано спрощену структуру організації процесу дистанційного навчання закладів вищої освіти в галузі технологічної освіти.

Обґрунтовано, що дистанційне навчання є сучасним надбанням впровадження інформаційних технологій в освітній процес навчальних закладів, що надає можливість суттєво покращити результати навчання. Цифрові технології, Інтернет та засоби зв'язку, які для цього необхідні, дозволяють зробити навчання на основі використання комп'ютерної техніки набагато цікавішим, що суттєво підвищує кінцеву результативність.

Реалізація дистанційного навчання відбувається як шляхом застосування дистанційної, як окремої форми навчання, а й використанням технологій дистанційного навчання підвищення ефективності класичних форм навчання у закладах вищої освіти.

Ключові слова: дистанційне навчання, системи навчання, освітні технології, електронні технології, технологічна освіта.

Blyzniuk Mykola Mykolayovych doctor of pedagogical sciences, professor, member of the Shevchenko Scientific Society, professor of the Department of Professional Education, Design and Life Safety, Poltava National Pedagogical University named after V.G. Korolenka, Poltava

DISTANCE EDUCATION OF FUTURE TEACHERS IN THE FIELD OF TECHNOLOGICAL EDUCATION

Постановка проблеми

Сучасна система вищої педагогічної освіти знаходиться на етапі активної модернізації у зв'язку з розвитком телекомунікаційних систем та глобалізаційних процесів. Наслідком цього є оновлення системи підготовки висококваліфікованих педагогів, які готові до безперервного професійного зростання та фахової мобільності в умовах розвитку дистанційної освіти [1], яка набула особливої популярності. Основний поштовх у розвитку дистанційної освіти був покладений наприкінці XX століття, і на сьогоднішній день це найбільш перспективна і ефективна система підготовки фахівців, що має величезний потенціал у XXI столітті.

Основна мета дистанційної освіти - це, перш за все, створення єдиного освітнього простору за допомогою впровадження в навчальний процес інформаційних технологій. Мережеві інтернет-технології дозволяють зробити навчальний графік більш гнучким та залучити необхідний контингент молоді.

Педагогічні виші, що реалізують освітні програми, повинні створити «... умови для функціонування електронного інформаційно-освітнього середовища, що включає у собі електронні інформаційні ресурси, електронні освітні ресурси, сукупність інформаційних технологій, телекомунікаційних технологій, відповідних технологічних засобів для освоєння учнями освітніх програм у повному обсязі незалежно від місця знаходження» [2].

Очевидно, що одним із перспективних способів реалізації освітніх програм є впровадження у навчальний процес дистанційних освітніх технологій, які «реалізуються в основному із застосуванням інформаційно- телекомунікаційних мереж при опосередкованому (на відстані) взаємодії учнів та педагогічних працівників» [2]. За умов сучасного життя оволодіння способами та прийомами їх використання у професійній діяльності кожної людини є невід'ємним фактором успішної роботи та життя в цілому. Це з технологічним прогресом, перетворенням і реформуванням всіх сфер життєдіяльності, зокрема й системи освіти, починаючи з початкової.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

До проблем застосування дистанційного навчання у навчальному процесі звертались чимало українських та зарубіжних вчених і практиків [1-8], зокрема подібні проблеми є предметом досліджень В. Дивака, Н. Думанського, Т. Крамаренко, B. Попова, В. Трохименка та ін. Сутність дистанційного навчання й особливості його використання у процесі професійної підготовки фахівців у закладах вищої освіти розглянуто у роботах В. Бикова, А. Хуторського, В. Кухаренко, Н. Сиротенко, О. Рибалки.

Загальні аспекти наукового забезпечення дистанційного навчання висвітлено у працях багатьох учених (М. Жалдак, В. Биков, М. Карпенко, О. Навроцький, А. Турен та ін.). Проблема впровадження дистанційного навчання досліджується науковцями у наступних аспектах:

• організаційно-педагогічні аспекти впровадження дистанційного навчання в Україні та за її межами аналізуються в наукових доробках таких науковців як: Р. Гуревич, Д. Тракслер, М. Шарплз, Ю.Пасічник, М. Рагус, О. Собаєва;

• психологічне підґрунтя проблеми складають роботи з психології про особистість як систему, що розвивається (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Б. Ананьєв, А. Асмолов, Л. Виготський, Д. Ельконін та ін.);

* психолого-педагогічні аспекти і технології створення дистанційних курсів, контроль знань та їх оцінюванню присвячено роботи В. Кухаренко, Н. Сиротенко, Г. Балла, О. Григорової, О. Сороки та інших.

Проблеми, дослідження стану та перспективи розвитку дистанційного навчання досліджувались в працях вітчизняних: як П. Дмитренка, В. Кухаренка, В. Олійника, О. Бісікало, О. Третяка та ін. Серед зарубіжних вчених: Дж. Андерсон, Е. Доунс, Т. Едвард, А. Огур, К. Хантер, К. Кларк, Д. Якобсен та ін.

Мета статті - дослідження теоретичних основ та особливостей організації дистанційного навчання майбутніх педагогів у галузі технологічної освіти, розгляд наукових підходів до означеної проблеми у педагогічній теорії та практиці.

Виклад основного матеріалу

Дистанційна освіта є взаємодією потоків навчальної та організуючої навчальний процес інформації за допомогою віддаленого комп'ютера (сервера). Дистанційна освіта - це комплекс освітніх послуг, які надаються широким верствам населення за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, орієнтованого на засоби обміну інформацією на будь-яких відстанях [2]. У системі вищої освіти дистанційна освіта є, перш за все, сукупністю технологій, методів і засобів, що забезпечує можливість навчання без відвідування навчального закладу, але, як правило, з різними консультаціями у викладачів навчального закладу чи осіб, сертифікованих цим навчальним закладом.

Більш стисле і вичерпне визначення, яке враховує всі характерні риси і варіанти організації дистанційної освіти, наводить О. Андреєв: «Дистанційна освіта - це синтетична інтегральна гуманістична форма навчання, яка базується на використанні широкого спектра традиційних і новітніх інформаційних технологій та їхніх технічних засобів, що застосовуються для доставки начального матеріалу, його самостійного вивчення, діалогового обміну між викладачем і тим, хто навчається, причому процес навчання взагалі некритичний щодо їхнього розташування в просторі та часі, а також щодо конкретної освітньої установи» [2].

Цього визначення ми будемо дотримуватися в подальшому розгляді проблеми дистанційної технологічної освіти в педагогічних навчальних закладах. При цьому вважатимемо, що термін «дистанційна освіта» значно ширший, ніж «дистанційне навчання», тобто дистанційне навчання є складовою дистанційної освіти. Крім того, термін «дистанційне навчання» на практиці використовується для позначення форми навчання. Дистанційна освіта крім отримання знань і умінь передбачає здобуття багатьох інших різної важливості компетенцій - ерудованість, інтелектуальний розвиток, уміння самостійно отримувати знання тощо.

Серед основних напрямів дистанційної освіти можна виділити підвищення якості освіти, підготовка якісних фахівців та розвиток єдиного освітнього простору, де акцент скеровано на підвищення соціальної та професійної мобільності населення та рівня самосвідомості.

Дослідження багатьох вчених у сфері дистанційного навчального процесу дозволило виявити його основні особливості, зокрема М. Дольме зазначає [3], що це:

• орієнтація на самостійну пізнавальну діяльність студентів;

• істотні потенційні можливості дистанційного навчання для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів;

• можливість організації відкритого навчання, розширення аудиторії споживачів освітніх послуг;

• інтеграція світових освітніх послуг;

• зниження за певних умов матеріальних витрат на організацію та здійснення процесу навчання.

Аналіз літератури вивчення та дослідження дистанційного навчання дозволив встановити три складові: комп'ютерне навчання, відкрите навчання і активне спілкування викладача і студентів з використанням сучасних технологій [4].

У зарубіжних країнах активні наукові пошуки щодо дистанційного навчання розпочалися в 70-90 рр. ХХ ст. Це такі відомі дослідники дистанційного навчання: Р. Деллінг (R. Delling), О. Пітерс (O. Peters) (Німеччина); Б. Холмберг (B. Holmberg) (Швеція, Німечинна); Д. Кіган (D. Keegan) (Англія); Ч. Ведемейер (C. Wedemeyer), М. Моор (M. Moore), Ф. Саба (F. Saba) (США). Значній більшості з них притаманний гуманістичний методологічний підхід до дистанційного навчання, коли на першому плані стоять такі провідні методологічниі положення [5, С.7-8]:

• гуманні цінності (пріоритет людських цінностей);

• розвиток самосвідомості;

• розуміння інших осіб; увага до почуттів і емоцій людини;

• активна залученість того, хто вчиться, в процес вивчення та обстановку, в якій перебігає процес вивчення навчальних дисциплін).

Для теорії Б. Холмберга характерною є застосування емпатичного підходу до дистанційного навчання, який, на його думку, зменшує «екстремальну» трансактну дистанцію індустріального дистанційного навчання, тобто в такому навчанні обов'язково має бути діалог [5] і взаємодія.

У зв'язку з цим для методології дистанційного навчання є доцільною наступна думка: «Вчення як вчитися» (learning how to leam) і «як знаходити корисні джерела» (how to find useful resources) стають найбільш актуальними для такого виду навчання [5].

Отже, для вищезазначених та інших західних науковців характерні висока науковість і чітка методологічна позиція щодо дистанційного навчання. Але такий підхід практично не характерний для вітчизняної педагогічної думки. Так, аналіз наукових напрацювань А. Андреєва, В. Бикова, А. Гурія, А. Довгялла, М. Жалдака, В. Кухаренка, В. Олійника, Н. Сакович, Є. Смірнової-

Трибульскої, П. Стефаненка, А. Чефранової, Б. Шуневича та інших щодо дидактичного потенціалу дистанційного навчання, а також А. Артюхіної, І. Богданової, І. Гавриш, В. Докучаєвої, В. Жужжалова, Ш. Каланової, Т. Коваль, С. Конюшенко, В. Лінькової, Г. Міхаліна, Н. Морзе, С. Семерікова, В. Трайнева, Ю. Тріуса, А. Трофімова, Є. Удовік, А. Фридланд, О. Шапран, Л. Шкутіна, В. Шолохович та інших щодо теоретичних і методичних аспектів використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчальному процесі показує, що їх застосування у підготовці кваліфікованих працівників має суттєвий педагогічний потенціал. Але цим напрацюванням бракує методологічного обґрунтування, оскільки автори основну увагу звертають на технологічні аспекти дистанційного навчання. Водночас у наукових напрацюваннях цих та інших дослідників виокремлюється низка аспектів дистанційного навчання та його технологій, які характеризуються модульністю, гнучкістю, асинхронністю, далекодійністю, паралельністю, економічністю, інтернаціональністю, достатньою якістю, різною багатоманітністю джерел навчальної інформації.

Протягом дисятиріч її розв'язували у своїх роботах В. Биков, А. Гуржій, М. Жалдак, В. Кухаренко, А. Манако, Н. Морзе, Є. Полат, С. Раков, В. Солдаткін, О. Співаковський, О. Спірін, С. Семеріков, Ю. Триус та ін. Методологічні, теоретичні і методичні основи дистанційного навчання розглядалися у працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених (J. Adams, F. Bodendorf, H. Dichanz, B. Eckert, G. Hoppe, J. Kettunen, H. Lobin, О. Алєксєєв, А. Андрєєв, В. Ващенко, В. Биков, В. Дядичев, К. Колос, В. Куклєв, В. Кухаренко, А. Манако, Є. Полат, О. Рибалко, С. Семеріков, Н. Сиротенко, П. Стефаненко, А. Стрюк та ін.). Проблеми застосування ІКТ у навчальному процесі обгрунтовували J. Cecil, О. Ворокін, О. Глазунова, М. Жалдак, Т. Коваль, О. Колгатін, Н. Морзе, С. Раков, О. Співаковський та ін.

Сьогодні на основі аналізу результатів досліджень вищеназваних та інших науковців можна виділити певні світові тенденції розвитку освіти в галузі ІКТ: скорочення обсягу рутинних інформаційно-технологічних знань, навичок, умінь і здатностей, які засвоюють учні та які пов'язані зі специфікою застосування засобів ІКТ у навчальній і повсякденній діяльності; розвантаження вивчення інформатики в рамках окремої навчальної дисципліни за рахунок практичного опанування інформаційно-технологічних знань, навичок, умінь і здатностей тих, хто вчиться, при вивченні загальноосвітніх дисциплін, під час позашкільної та позакласної діяльності; інтеграція змісту інформатики з іншими навчальними дисциплінами; вивчення таких питань «соціальної інформатики», як етичні, екологічні та правові питання роботи з інформацією; початок вивчення інформатики переноситься до молодшої школи, що сприяє підвищенню ефективності навчальної діяльності учнів як у молодшій школі, так і на наступних ступенях набуття освіти та сприяє навчальному розвантаженню учнів [5, С.95-96].

Ці тенденції пов'язані також з тим фактом, що суспільство ХХІ ст. - це мережеве суспільство, оскільки людина буде жити, вчитися, працювати та самоактуалізуватися в середовищі розподілених інструментів, ресурсів і користувачів, буде створювати свої власні мережі поширення знань та інформації, вирішувати етичні, юридичні, фінансові та інші проблеми, які пов'язані з виробництвом і циркуляцією певної інформації в мережі.

Дистанційне навчання практично не можна організувати та здійснити без технічних засобів навчання, провідними серед яких нині є ІКТ. Наприклад, це навчальне телебачення, яке широко використовується в системі освіти на різних рівнях. А розвиток і постійне вдосконалення засобів ІКТ зробило більш привабливим дистанційне навчання.

Дистанційні технології являють собою сукупність різних методів, прийомів та засобів навчання, що використовуються для реалізації навчання учасників освітнього процесу на відстані (без безпосередньої взаємодії).

Рис. 1 Класифікація технологій дистанційного навчання: переваги і недоліки

Розширене визначення дистанційного навчання дав Л. Хуторський - це електронний варіант очного або заочного навчання, що адаптує традиційні форми занять та паперові засоби навчання в телекомунікаційні. За його словами дистанційне навчання покликане вирішувати такі завдання, які важко або й не можливо розв'язати при традиційному навчанні, зокрема [6, С. 11-12]:

а)підсилення активності студента у власній освіті;

б)значне збільшення доступних освітніх масивів, досягнень людства;

в)можливість спілкування з педагогами-професіоналами, фахівцями високого рівня, ровесниками-однодумцями;

г)збільшення творчої складової навчального процесу за рахунок використання інтерактивних форм занять, мультимедійних навчальних програм тощо;

д)можливість самовираження, демонстрація продуктів своєї творчої діяльності та її об'єктивного незалежного оцінювання;

ж) участь у різноманітних проектах, олімпіадах, конкурсах, що проводяться в Україні, так і за її межами.

Існують різні типи дистанційного навчання [4], доступних сьогодні:

• Кореспондентське навчання: при заочному навчанні ви отримуєте підручники, навчальні посібники, завдання та інші навчальні матеріали поштою. Ви працюєте з цими матеріалами в свій час і в своєму власному темпі. Залежно від установи, в якому ви вирішили вивчати певний курс, ви можете попросити у викладача або інструктора допомогу по електронній пошті, телефону, обміну миттєвими повідомленнями або поштою.

• Електронне навчання: дозволяє отримати доступ до матеріалів курсу на комп'ютері. Компакт-диски, DVD-диски і комп'ютерні програми можуть використовуватися для проведення курсів електронного навчання.

• Онлайн-навчання: це форма електронного навчання, яка вимагає від вас доступу до Інтернету. Онлайн-навчання більш інтерактивне, ніж інші види дистанційного навчання, оскільки дозволяє вам спілкуватися з викладачами та іншими студентами в режимі реального часу. Завдяки онлайн- навчанню студент може завантажувати навчальні матеріали з Інтернету, а викладач відправляти свої завдання через онлайн-портал для студентів, проводити онлайн-опитування, відвідувати вебінари і брати участь у віртуальних класах.

Сьогодні в світі існує і безліч форм дистанційного навчання [6, С.34-35]:

Adaptive learning (адаптивне навчання) - навчальний процес, який адаптує навчальні матеріали і методи до потреб споживача.

Badges - гнучкий механізм для визнання досягнень як неофіційна альтернатива акредитації.

Blended learning (змішане навчання) - навчальний підхід, який поєднує в собі он-лайн і очну форму навчання, що дозволяє більш високий рівень самостійності в процесі навчання.

E-learning (електронне навчання) - ця форма навчання проводиться за допомогою електронних засобів масової інформації, як правило, в Інтернеті.

Flipped classroom (перевернуті класи) - модель навчання, у якій студенти спрямовані на самостійну роботу вдома, наприклад, дивляться відео- лекції, а потім за допомогою майстер-класу застосовують нові знання. При такій формі навчання студент активно співпрацює із викладачем та іншими студентами в інтерактивному просторі.

Learning analytics (навчальні аналітика) - збір, аналіз і подання значної кількості даних, пов'язаних із навчальною діяльністю студентів. MOOC (Масивні Відкриті Інтернет Курси) - он-лайн курс, який вільно доступний для всіх і включає в себе відкриті навчальні матеріали та можливості для взаємодії і співпраці між студентами.

SPOC (Малі Приватні Інтернет Курси) - курси, схожі на MOOC, але використовується як змішуване навчання.

DOCC - відкриті спільні навчальні курси, що вперше пілотовані у вересні 2013 року в США, де професори в кожній установі мали на меті створити власну версію курсу, заснованого на однаковому матеріалі. Кожен професор може розробити додаткові матеріали для своїх студентів, і студенти можуть співпрацювати по мережі.

Open Educational Resources (OER) - частина даних або змісту відкриті, будь-хто може вільно їх використовувати, зберігати і поширювати .

Open source software (OSS) - Відкриті освітні ресурси (ТМР) - ресурси, будь-який інтернет-матеріал котрих є вільним і доступним [6].

Характерними рисами дистанційного навчання можна назвати [2-3]:

• гнучкість - учні працюють із навчальним матеріалом у комфортний собі час, у зручному місці, в самостійно певному темпі;

• модульність - будь-який модульний курс формує цілісне поняття про певну предметну область, що дозволяє з комплекту самостійних курсів- модулів скласти навчальну програму, що відповідає потребам конкретного слухача;

• фінансову ефективність: умовна низька первісна вартість навчання гарантується за рахунок орієнтованості технологій дистанційного навчання на велику чисельність учнів, а також за рахунок найбільш результативного застосування навчальних площ та технічних засобів, наприклад, у вихідні та святкові дні;

• нову роль викладача - він виступає як тьютор. На нього покладаються такі функції, як координування пізнавального процесу, коригування курсу, що викладається. Він вибудовує студентам персональну освітню траєкторію, сприяє у виконанні атестаційних робіт різних типів, сприяє вирішенню академічних та особистих проблем, пов'язаних з навчанням. Для освітнього процесу з впровадженням дистанційних освітніх технологій властива асинхронна взаємодія його учасників [4];

• спеціалізований контроль якості освіти: як форми контролю застосовуються організовані дистанційно іспити, співбесіди, проєктні роботи, комп'ютерні системи тестування;

• впровадження спеціалізованих технологій та засобів навчання: під технологією дистанційного навчання розумітимемо сукупність методів, форм та засобів взаємодії зі слухачем у процесі самостійного, але контрольованого освоєння ним певного масиву знань;

• посилання на сучасні засоби трансляції освітньої інформації [8].

Процес організації дистанційного навчання зумовлює переосмислення

ролі викладача (тьютор, підтримувач процесу, консультант, наставник, досдідник, експерт, менеджер та ін.), що приводить до суттєвої трансформації його особистісних й професійних навичок, якими, на ряду із загальновідомими для педагога, є: інноваційність й креативність, технологічний ентузіазм, відкритість до питань, здатність до рефлексії, якісно новий характер комунікації, відповідальності й автономності.

Зміна ролі педагога відповідно до вимог дистанційної освіти зумовлює неминучість постійного інноваційного розвитку педагогічних кадрів, розширення їхньої когнітивної сфери новими знаннями, інформацією, прийомами й механізмами їх продуктивного перетворення й при цьому залишаючись «...ведучою постаттю в навчальному процесі, в тому числі й дистанційній формі навчання, яка забезпечує «.партнерську взаємодію творчих суб'єктів - учня і педагога» [1, с.32]. Творча побудова партнерської взаємодії базується на оптимальному поєднанні традиційних, інноваційних, інтуїтивних технологій задля досягнення бажаного результату, що й спричинює появу змішаного (гібридного) навчання, організованого на основі відкритих освітніх ресурсів дистанційного навчання.

На ряду із перевагами дистанційного навчання, педагоги-практики визначають й проблеми, а саме: технічні й методичні щодо використання електронних платформ; велика затрата часу на розроблення дистанційних курсів, перегляд, доукомплектування, оновлення дидактичних, електронних, тестових засобів навчання тощо (В. Фещукова); труднощі при самостійній реєстрації учасників у системі дистанційного навчання; не повне використання усіх можливостей Web-орієнтованої системи підтримки навчального процесу Мoodle (В. Красовський, О. Зигалова); невідповідність організаційно- технічного забезпечення вимогам функціонування електронних платформ; недосконалість методик використання ІКТ у навчальному процесі; потреба у підготовці викладачів до використання ІКТ у звичайному та дистанційному навчанні; необхідність підвищення мотивації педагогів щодо використання ІКТ; удосконалення критеріїв контролю у дистанційному навчальному процесі (Б. Третяк, І. Паращук) та ін.

Рис. 2 Вимоги до організаційно-педагогічних умов дистанційного навчання

(за Кирилащук С. Г. [6])

Висновки

На основі дедуктивного аналізу законодавчих та нормативно-правових актів, наукових праць в галузі психології й педагогіки, практичного досвіду навчальних закладів уможливлюється уточнення поняття «готовність педагогів до впровадження дистанційного навчання», у суті якого дефінієнсом (визначаючим поняттям) є «готовність до педагогічної діяльності», змістову специфіку розкриває дистанційне навчання, імплікаційний зв'язок між дефінієнсом поняття і його специфікою забезпечує педагог у процесі професійної підготовки.

Навчальний процес, який здійснюється на основі технологій дистанційного навчання, передбачає як обов'язкові заняття під керівництвом викладача, так і самостійну роботу тих, хто вчиться. Участь викладача в навчальному процесі визначається не тільки проведенням традиційних занять, а й необхідністю здійснювати постійну підтримку навчальної діяльності тих, хто вчиться, шляхом організації різних видів контролю, проведення дистанційних занять і консультацій. Це можливо лише за наявності відповідних ІКТ дистанційного навчання, які представляють «технології створення, накопичення, зберігання та доступу до web-ресурсів (електронних ресурсів) навчальних дисциплін (програм), а також забезпечення організації і супроводу навчального процесу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення та засобів інформаційно-комунікаційного зв'язку, у тому числі мережі Internet.

Література:

1. Биков В.Ю., Буров О.Ю., Гуржій А.М., Жалдак М.І., Лещенко М.П. , Литвинова С.Г., Луговий В.І., Олійник В.В., Спірін О.М., Шишкіна М.П. Теоретико-методологічні засади інформатизації освіти та практична реалізація інформаційно-комунікаційних технологій в освітній сфері України : монографія / наук. ред. В. Ю. Биков, С. Г. Литвинова, В. І. Луговий. Київ: Компринт, 2019. 214 с.

2. Гетта В.Г., Єрмак С.М., Джевага Г.В., Шульга О.М., Повечера І.В., Носовець Н.М., Коляда А.М. Дистанційне навчання: дидактика, методика, організація: монографія. Чернігів, 2017. 286 с.

3. Новіков Є. Б. Використання G Suite for Education у змішаному та дистанційному навчанні. Нова педагогічна думка. 2020. №1 (101). С. 1-4.

4. Ушкаленко І. М., Зелінська Ю. С. Дистанційна форма навчання у вищих навчальних закладах України та інших країн світу. Ефективна економіка. 2018. № 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=l&z=6254.

5. Дистанційне навчання в системі професійно-технічної освіти : монографія / авт. кол. В. В. Ягупов, Л. М. Петренко, С. Г. Кравець та ін. / за наук. ред. В. В. Ягупова. Житомир: Полісся, 2019. 234с

6. Khomyuk I. V., Kyrylashchuk S. A. Use of distance learning technologies in the process of studying further mathematics by future engineers in higher technical education institutions. New impetus for the advancement of pedagogical and psychological sciences in Ukraine and EU countries: research matters : Collective monograph. Vol. 2. Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2021. P. 308-315.

7. Кравець С. Вимоги до організаційно-педагогічних умов дистанційного професійного навчання. Освітній простір України. 2018. Вип. 13. С. 154-159. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/opu_2018_13_24

8. Кращенко Ю. Дистанційне навчання під час війни: як не втратити якість? URL : https://zmist.pl.ua/blogs/dystanczijne-navchannya-pid-chas-vijny-yak-ne-vtratyty-yakist 24.04. 2023.

References:

1. Bykov, V.Iu., Burov, O.Iu., Hurzhii, A.M., Zhaldak, M.I., Leshchenko, M.P., & Lytvynova, S.H., et al. (2019)/ Teoretyko-metodolohichni zasady informatyzatsii osvity ta praktychna realizatsiia informatsiino-komunikatsiinykh tekhnolohii v osvitnii sferi Ukrainy [Theoretical and methodological principles of informatization of education and practical implementation of information and communication technologies in the educational sphere of Ukraine]. Kyiv: Komprynt [in Ukrainian].

2. Hetta, V.H., Yermak, S.M., Dzhevaha, H.V., Shulha, O.M., Povechera, I.V., & Nosovets, N.M., et al. (2017). Dystantsiine navchannia: dydaktyka, metodyka, orhanizatsiia: monohrafiia. [Distance learning: didactics, methodology, organization]. Chernihiv [in Ukrainian].

3. Novikov, Ye. B. (2020). Vykorystannia G Suite for Education u zmishanomu ta dystantsiinomu navchanni [Using G Suite for Education in blended and distance learning]. Nova pedahohichna dumka, 1 (101). 1-4 [in Ukrainian].

4. Ushkalenko, I. M., & Zelinska, Yu. S. (2018). Dystantsiina forma navchannia u vyshchykh navchalnykh zakladakh Ukrainy ta inshykh krain svitu [Distance education in higher educational institutions of Ukraine and other countries of the world]. Efektyvna ekonomika, 4. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6254 [in Ukrainian].

5. Yahupov, V. V., Petrenko, L. M., & Kravets S. H., et al. (, 2019). Dystantsiine navchannia v systemi profesiino-tekhnichnoi osvity [Distance learning in the vocational education system]. Zhytomyr: Polissia [in Ukrainian].

6. Khomyuk I. V., & Kyrylashchuk S. A. (2021). Use of distance learning technologies in the process of studying further mathematics by future engineers in higher technical education institutions. New impetus for the advancement of pedagogical and psychological sciences in Ukraine and EU countries: research matters : Collective monograph, 2. Riga, Latvia : Baltija Publishing, 308-315 [in English].

7. Kravets S. (2018). Vymohy do orhanizatsiino-pedahohichnykh umov dystantsiinoho profesiinoho navchannia [Requirements for organizational and pedagogical conditions of distance professional training]. Osvitnii prostir Ukrainy, 13. 154-159. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/ UJRN/opu_2018_13_24 [in Ukrainian].

8. Krashchenko Yu. (2023). Dystantsiine navchannia pid chas viiny: yak ne vtratyty yakist? [Distance education during the war: how not to lose quality?]. Retrieved from https:// zmist.pl.ua/blogs/dystanczijne-navchannya-pid-chas-vijny-yak-ne-vtratyty-yakist [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru