Умови й критерії ефективної комунікації майбутнього педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Умови й критерії ефективної комунікації майбутнього педагога

Валерія Крошко

Постановка проблеми

З-поміж чинників, від яких залежить розв'язання комплексної проблеми професійної підготовки майбутнього педагога, є проблема формування однієї із визначальних професійних якостей - професійно-педагогічної комунікативної компетентності.

Педагогічна ефективність мовлення вчителя залежить від рівня володіння мовою, правильного добору мовних засобів, тобто від мовленнєвої культури. Сучасні наукові розвідки спрямовано на дослідження умов формування професійно значущих якостей майбутнього педагога, зокрема, формування комунікативної компетентності, професійної свідомості, професійної мобільності, розвиток професійної -педагогічної комунікації як засобу сформованості педагогічних умінь для здійснення майбутньої професійної діяльності. Зауважимо, що ідея формування професійно-педагогічної комунікативної компетентності майбутнього вчителя в системі вищої освіти ще не отримала повного осмислення, не виокремлено педагогічні умови та критеріальні характеристики процесу формування професійно -педагогічної комунікативної компетентності майбутнього педагога. Цим зумовлюється актуальність окресленої проблеми.

Аналіз досліджень і публікацій

Сьогодні питання вивчення зазначеної проблеми актуалізується. Зокрема, зазнали помітної конкретизації аспекти, пов'язані з дослідженням проблеми спілкування загалом та професійного зокрема. Так, розкриттю методологічних засад спілкування присвячено праці О. Бодальова, Ю. Жукова, О. Леонтьєва, Б. Ломова; структурі, функціям та видам спілкування - Н. Волкової, Л. Долинської, В. Кан Калика, М. Корнєва, А. Мудрика, Л. Савенкової, М. Тоби.

Значний інтерес для пропонованого дослідження становлять праці, що містять принципи підготовки вчителя, удосконалення сутнісних основ професійної педагогічної освіти (А. Бойко, С. Гончаренко, І. Зязюн, М. Лещенко, Н. Ничкало, О. Савченко, О. Федій, Л. Хомич. Н. Шиян).

Необхідною передумовою для розв'язання проблеми формування професійно-педагогічної комунікативної компетентності майбутніх педагогів стали дослідження, у яких висвітлено проблему формування комунікативної компетентності (М. Лісіна, Л. Петровська, М. Станкін, Ю. Федоренко, М. Філоненко).

Мета статті полягає у визначенні умов й критеріїв ефективної комунікації майбутнього педагога.

Виклад основного матеріалу дослідження

Застосовуючи поняття професійно-педагогічної комунікативної компетентності майбутнього вчителя, маємо на увазі комунікативну культуру як важливий складник професійної культури. Адже весь процес взаємодії під час перебування дитини в освітньому закладі організовують засобами комунікації. У таких умовах комунікація в жодному разі не може зводитися до суто технологічного передання інформації. Вона має розумітися визначальною в педагогічному процесі освітнього закладу як матерія, яка є провідною в реалізації сутності, змісту та цінностей педагогіки.

Комунікативна культура особистості в найширшому розумінні є соціальним явищем. У процесі обміну інформацією й думками визначаються статуси речей і суб'єктів комунікації, а відтак постають вимоги до комунікативної культури майбутніх фахівців як визначальної передумови їхнього професіоналізму й професійної культури. Власне сформована комунікативна культура майбутнього фахівця незалежно від його спеціальності вможливлює подальше професійне зростання та самореалізацію спеціаліста [2, с. 7].

Проблема формування комунікативної культури особистості майбутнього фахівця досліджується з позиції міжособистісної взаємодії, культури спілкування, поведінки. З розвитком українського суспільства, його інформатизації змінюються й особливості комунікацій, а тому актуалізуються нові завдання та напрями

дослідження комунікативної культури, зокрема, майбутніх учителів [2, с. 8].

Сьогодні стосовно педагогічної комунікації в науковому обігу активно вживаними є такі поняття: «комунікативна культура», «культура мови», «культура педагогічного спілкування», «культура професійного спілкування», «педагогічний діалог», «педагогічне спілкування», які розкривають особливості застосування педагогічної комунікації з різних позицій, у різних ситуаціях, із різними підходами й учасниками.

З-поміж відомих визначень професійно-комунікативної культури увагу привертають такі, що були сформульовані внаслідок досліджень в галузі підготовки майбутніх педагогів: а) системне багатокомпонентне утворення, що передбачає культуру мовних засобів, спосіб формування та формулювання думки засобами мови, культуру мислення, мовленнєвого етикету, а також невербальних засобів спілкування; б) певний рівень здійснення педагогічної комунікації, адекватний меті та завданням професійної діяльності; в) складне динамічне особистісне поняття, що утворює систему загальнолюдських та професійних цінностей, охоплює мовленнєві та етичні знання, комунікативні уміння і якості, зразки поведінки, норми і правила здійснення професійної комунікативної діяльності, пов'язані зі специфікою професії і забезпечують високу ефективність професійної комунікації. На підставі поданих визначень, зазначимо, що витлумачення авторів зумовлені напрямом досліджень, позицією того чи того науковця, однак можна узагальнити, що професійно - комунікативна культура педагога - це категорія, представлена різними рівнями спілкування. Слідом за дослідниками визначимо професійно-комунікативну культуру педагога як: 1) систему критеріїв педагогічної комунікації; 2) рівень педагогічної комунікації, що відповідає меті, завданням професійної діяльності; 3) синтез потреб та здібностей до здійснення професійної комунікативної діяльності, професійно значущих знань (знань про те, якими способами, у яких формах, за допомогою яких правил та норм здійснюється професійна комунікація), професійних комунікативних умінь; ціннісних орієнтацій у змісті професійної діяльності [4].

З огляду на подані визначення дотримуємося думки, що комунікативна культура, є цілісним, динамічним особистісним утворенням, що забезпечує адаптацію та самореалізацію особистості в сучасному суспільстві [2, с. 8], відбиває соціально зумовлений рівень розвитку особистості, її готовність до комунікативної діяльності, систему поглядів і дій, які забезпечують задоволення потреб самореалізації та спосіб досягнення цілей у спілкуванні, плідну доброзичливу взаємодію людей у різних сферах життєдіяльності [2, с. 16].

Теоретичний аналіз педагогічної, психологічної та методичної літератури дозволив виявити наявність двох важливих складників формування професійно-педагогічної комунікативної компетентності: теоретичної і практичної. На підставі орієнтовного варіанту критеріїв сформованості професійно-педагогічної комунікативної компетентності було проведене опитування [4]. Слідом за автором наведемо результати такого опитування. В остаточний варіант було вміщено параметри, які отримали не менше 75% позитивних висловлювань. Відповідно до результатів опитування виокремлено три критерії. Перший поєднує ознаки теоретичного компоненту, другий відповідає теоретичному і практичному компонентам, третій містить специфічні ознаки сформованості професійно-педагогічної комунікативної компетентності майбутніх учителів:

Критерії:

I критерій - мотиваційно-ціннісний;

II критерій - діяльнісний;

III критерій - когнітивний [3].

Під мотиваційно-ціннісним критерієм розуміємо якісну характеристику майбутнього вчителя, тобто володіння ним мовою як засобом спілкування з учнями на уроках; уміння підбирати мовні засоби відповідно до ситуації спілкування й адекватно їх використовувати; уміння чітко вирізняти лінгвістичний матеріал для використання на уроках у школі; володіння достатньою кількістю знань у галузі професійно-педагогічного мовно-мовленнєвого спілкування.

Діяльнісний критерій представлено як виявлення готовності та бажання використовувати тренінгові технології в навчанні учнів; вільне орієнтування в засобах використання тренінгових технологій при навчанні учнів; здатність до творчого перетворення навчального матеріалу та адаптування його для розуміння дітьми; уміння правильно та логічно визначати мету, завдання, зміст уроку; аргументовано та відповідно до них підбирати засоби використання тренінгових педагогічних технологій та визначати сформованість рівня розвитку мовлення учня.

Когнітивний критерій - це здатність до пантомімічного зображення предметів, явищ, живих істот залежно від зовнішніх і внутрішніх характеристик персонажів; елементарне володіння засобами образотворчого мистецтва для зображення їх героїв та сюжетів; знання основних прийомів драматичної експресії; вміння адаптувати художній твір для драматизації та психодраматизації, вміння створювати нові сюжетні лінії; володіння голосовою експресією [5].

Однією з важливих умов успішного формування стилю спілкування є виявлення рівня розвитку комунікативної культури. Сутність рівнів визначається за ознакою мети та за ознакою існування (кожний наступний рівень має підґрунтя в попередньому), тому при переході сформованої якості на більш високий рівень, якості попереднього рівня не зникають, а перетворюються, набуваючи нової якості [4].

Оцінка рівня розвитку комунікативної культури можливо лише за умови застосування комплексу діагностичних методів, що дають інформацію стосовно всіх його структурних компонентів. Тут найбільш ефективними є метод самооцінки та експертної оцінки.

Самооцінка насамперед є одним із джерел інформації про стан сформованості професійно значущих умінь та засобом спонукання до їх вдосконалення.

Найважливішими динамічними характеристиками самооцінки є її рівень і адекватність. Рівень самооцінки визначається рівнем досягнень особистості й ступенем сформованості у неї тих чи тих якостей, здібностей, можливостей, які вона для себе визначає. Відтак це той рівень, на який ставить себе сама людина. Самооцінка може бути низькою, середньою, високою. Адекватність самооцінки є однією з важливих характеристик особистості й визначається відповідністю різних оцінних міркувань особистості про себе її реальним якостям [5].

Зіставлення цих двох оцінок дозволяє виявляти достовірність отриманих за допомогою самооцінки результатів, а також визначати рівень рефлексивних здібностей педагогів.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, під час дослідження окресленої проблеми виявлено сучасний стан сформованості професійно-педагогічної комунікативної компетентності майбутніх учителів. Існує нагальна потреба в доповненні змістового та операційного компонентів певних курсів, зокрема загальної психології, психології дитячої, загальної педагогіки, дидактики, методик викладання. У зміст поняття «мовленнєва культура» як комплексу вкладаємо систему основних комунікативних ознак і розуміємо як здатність мовців правильно, точно, логічно висловлюватися, добираючи одиниці мовлення відповідно до мети й обставин комунікації та загальноприйнятого мовленнєвого етикету.

У процесі формування культури мовлення учнів початкової школи слід спиратися на психолого - лінгвістичні особливості опанування культури мовлення дітьми, засвоєння орфоепічних, лексичних і граматичних норм сучасної української літературної мови.

Уважаємо, що розвиток досконалого мовлення молодших школярів залежить від ефективної організації вчителем навчально-мовленнєвої діяльності, яка полягає передусім у створенні системи вправ, застосуванні сучасних методів та прийомів для опанування мовленнєвої культури, зразковому мовленні вчителя. Саме від сформованої професійно-педагогічної комунікативної компетентності майбутніх учителів залежить успіх у майбутній професійній діяльності.

Перспективу подальших педагогічних досліджень вбачаємо в аналізі та вивченні передового педагогічного досвіду з питань комунікації майбутнього педагога.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови : навчальний посібник. Львів : Світ, 2003. 432 с.

2. Галацин К., Хом'як А. Комунікативна культура майбутнього фахівця : монографія. Луцьк : Вежа-Друк, 2019. 132 с.

3. Галузинська Л. І., Науменко Н. В., Еолосюк В. О. Українська мова (за професійним спрямуванням). К. : Знання, 2008. 430 с.

4. Когут І. В. Теорія і технологія формування професійно-педагогічної комунікативної компетентності майбутнього вчителя: прогр. спецкурсу з практикумом: навч. посіб. К. : КУ імені Бориса Грінченка, 2014. 35 с.

5. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук. К. : К.І.С., 2004. 112 с.

Размещено на Allbest.ru