Теоретичні аспекти полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів у освітньому процесі закладів вищої освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів у освітньому процесі закладів вищої освіти України

Потапчук Тетяна Володимирівна доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії та методики дошкільної і спеціальної освіти, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Пукас Іванна Леонідівна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії та методик дошкільної освіти, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Анненкова Наталія Паладіївна в. о. доцент кафедри скрипки, Національна Музична Академія України ім. Чайковського



Анотація

Актуальність даної проблеми обумовлена тим, що в умовах реформування освітньої галузі ключовими аспектами діяльності сучасного педагога є спілкування, взаємодія та співпраця з колегами, студентами та їх батьками. Полікультурна та міжкультурна вихованість майбутнього педагога є важливим фактором сьогодення, оскільки така якість особистості розширює можливості його самореалізації та збагачує професійне спілкування новими контактами з колегами.

Мета статті визначити, розкрити сутність, зміст та структуру міжкультурного виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі на основі аналізу проблеми, з урахуванням поваги до особистості, доброзичливості, позитивного ставлення до інших, довіри у стосунках, права вибору та відповідальності за нього, а також виконання домовленостей.

Завдання статті включають: вивчення стану дослідження проблеми полікультурного та міжкультурного виховання у міждисциплінарному вимірі; уточнення сутності понять, що складають науковий тезаурус дослідження, таких як «полікультурне виховання» та «міжкультурне виховання майбутніх педагогів»; визначення структури міжкультурного виховання майбутніх педагогів.

Методи дослідження включають систематизацію наукових джерел та базових понять для визначення стану розробки проблеми полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти; дефініційний аналіз для визначення та уточнення базових понять дослідження; метод системно-структурного аналізу для обґрунтування та розкриття структури міжкультурного виховання майбутніх педагогів.

Результати дослідження висвітлюють авторське бачення полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів як процесу розвитку їх професійного та особистісного потенціалу через взаємодію з різними культурами. Уточнено складові міжкультурного виховання майбутніх педагогів, які включають міжкультурну комунікацію, міжкультурну толерантність і міжкультурну ідентичність. Реалізація цих складових підвищує рівень міжкультурної вихованості. Розкрито комунікативний і мовний потенціал у професійному контексті.

Підкреслено важливість міжкультурної толерантності для майбутніх педагогів, а також обговорено виклики, з якими вони можуть зіштовхнутися та стратегії розвитку цієї ключової якості. Проаналізовано значення міжкультурної ідентичності для майбутніх педагогів і способи її зміцнення. Вказано, що в сучасному глобалізованому світі педагоги часто працюють зі студентами з різних регіонів, що вимагає від них не лише професійних знань, але й високого рівня міжкультурної компетентності. Міжкультурна ідентичність включає здатність педагогів не лише розуміти та приймати культурні відмінності, але й інтегрувати їх у свою професійну практику.

У статті також розглянуто стан досліджуваної проблеми у міждисциплінарному контексті, уточнено і порівняно поняття «полікультурне виховання» та «міжкультурне виховання». З'ясовано, що полікультурне виховання відображає державну політику щодо національних меншин і етнічних груп, які проживають на території країни, а також забезпечення їх прав на вивчення рідної мови, збереження культури та традицій. Натомість, міжкультурне виховання, спрямоване на виховання толерантних людей, здатних до комунікації та співпраці з представниками інших культур, а також до розуміння потреб кожної людини.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розширенні світогляду майбутніх педагогів через міжкультурне спілкування та формування міжкультурної толерантності.

Ключові слова: полікультурне виховання, міжкультурна вихованість, майбутні педагоги, спілкування, толерантність, ідентичність, співпраця, освітній процес, заклад вищої освіти України.



Potapchuk Tetiana Volodymyrivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Department of Theory and Methods of Preschool and Special Education, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Pukas Ivanna Leonidovna candidate of pedagogical Sciences, senior lecturer of the Department of Theory and Methods of Preschool Education, Ivan Ohienko Kamianets-Podilskyi National University

Annenkova Natalia Paladiivna acting associate Professor of violin, Muscina National Academy of Ukraine. P. Tchaikovsky

THEORETICAL ASPECTS OF POLYCULTURAL AND INTERCULTURAL EDUCATION OF FUTURE TEACHERS IN THE EDUCATIONAL PROCESS OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS OF UKRAINE

Abstract

The relevance of this problem is due to the fact that in the conditions of reforming the educational sector, the key aspects of the activity of a modern teacher are communication, interaction and cooperation with colleagues, students and their parents. Multicultural and intercultural upbringing of the future teacher is an important factor today, as this quality of personality expands the possibilities of his self-realization and enriches professional communication with new contacts with colleagues.

The purpose of the article is to determine and reveal the essence, content and structure of intercultural education of future teachers in the educational process based on the analysis of the problem, taking into account respect for the individual, benevolence, positive attitude towards others, trust in relationships, the right to choose and responsibility for it, as well as the implementation agreements

The tasks of the article include: studying the state of research on the problem of multicultural and intercultural education in an interdisciplinary dimension; clarifying the essence of concepts that make up the scientific thesaurus of research, such as "multicultural education" and "intercultural education of future teachers"; determination of the structure of intercultural education of future teachers.

Research methods include the systematization of scientific sources and basic concepts to determine the state of development of the problem of multicultural and intercultural education of future teachers in the educational process of higher education institutions; definitional analysis to define and clarify basic research concepts; method of system-structural analysis for substantiation and disclosure of the structure of intercultural education of future teachers.

The results of the study highlight the author's vision of multicultural and intercultural education of future teachers as a process of developing their professional and personal potential through interaction with different cultures. The components of intercultural education of future teachers, which include intercultural communication, intercultural tolerance, and intercultural identity, are clarified. The implementation of these components increases the level of intercultural education. Communicative and language potential in a professional context is revealed.

The importance of intercultural tolerance for future teachers is emphasized, and the challenges they may face and strategies for developing this key quality are discussed. The importance of intercultural identity for future teachers and ways to strengthen it are analyzed. It is indicated that in today's globalized world, teachers often work with students from different regions, which requires not only professional knowledge, but also a high level of intercultural competence. Intercultural identity includes the ability of educators not only to understand and accept cultural differences, but also to integrate them into their professional practice.

The article also examines the state of the investigated problem in an interdisciplinary context, specifies and compares the concepts of "multicultural education" and "intercultural education". It was found that multicultural education reflects the state policy towards national minorities and ethnic groups living in the country, as well as ensuring their rights to learn their native language, preserve culture and traditions. Instead, intercultural education aimed at raising tolerant people, capable of communication and cooperation with representatives of other cultures, as well as understanding the needs of each person.

We see the prospects for further research in expanding the outlook of future teachers through intercultural communication and the formation of intercultural tolerance.

Keywords: multicultural education, intercultural education, future teachers, communication, tolerance, identity, cooperation, educational process, institution of higher education of Ukraine.



Вступ

Постановка проблеми. Актуальність даної проблеми пов'язана з недостатньою розробленістю питань полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів у закладах вищої освіти України (ЗВО), а також із вимогами суспільства щодо висококваліфікованих педагогів, готових до взаємодії та обміну досвідом із вітчизняними та зарубіжними колегами у педагогічній сфері. Окрім того, спостерігається низький рівень міжкультурної вихованості студентів, які повинні знайомитися з іншими культурами і розвивати свій потенціал під час вивчення їхніх основ. Це зумовлює потребу в міжкультурному спілкуванні у ЗВО України.

На нашу думку, одним із ключових факторів міжкультурної вихованості та розвитку професійної орієнтації студентів є зміст і характер організації педагогічного процесу у закладі вищої освіти. Цей процес має забезпечувати не лише оволодіння професійними знаннями та навичками, але й стимулювати розвиток професійної мотивації, ідентичності, інтересів і ціннісного ставлення до майбутньої професії педагога.

Освітня діяльність стає особистісно значущою, оскільки вона відображає особливості майбутньої професії, створюючи таким чином реальні можливості для розвитку не лише навчально-пізнавальної, але й професійної мотивації студентів. За таких умов навчальний матеріал у освітньому процесі ЗВО набуває для студентів особистісного значення, що виражається в усвідомленні професійної важливості засвоюваних знань і виконуваних дій. Це, своєю чергою, є важливим чинником стимулювання пізнавальної активності студентів та формування у них ціннісного ставлення до професії педагога, а також до полікультурного та міжкультурного виховання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми полікультурної та міжкультурної освіти знайшли відображення в наукових дослідженнях як вітчизняних (О. Бучковська, С. Сисоєва, Н. Шульга та ін.), так і зарубіжних учених (М. Бергельсон, Т. Левовицький, Д. Мацумото, Г. Малетцке та ін.). Полікультурне виховання особистості досліджували такі науковці, як В. Бойченко, П. Матвієнко, І. Охріменко, А. Солодка, С. Цимбрило та інші.

Питання міжкультурної освіти та виховання розглядали такі дослідники, як І. Бондарук, О. Полякова, Ю. Сива та О. Сухомлинська. У закордонних наукових школах значний внесок у розвиток цих ідей зробили Jennifer Kerzil, M. Honor та інші.

У статті використано праці вчених, які присвячені вивченню сутності полікультурного виховання (І. Зозуля, Л. Воротняк, А. Сущенко, В. Хребтова та ін.), шляхів міжкультурного виховання молоді (Вей Чжеюань, І. Волошанська, А. Леснянська-Дощак, З. Хало, О. Юзьвяк та ін.). Проте бракує досліджень щодо організації полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів у ЗВО України.

Професійно близькими є ідеї вчених стосовно організації міжкультурного спілкування в студентському середовищі.

У роботах вчених [6; 10] аналізується сутність процесу міжкультурного спілкування та його особливості у професійній діяльності, підкреслюючи важливість встановлення та підтримання ефективної міжкультурної комунікації. Автори звертають увагу на нове розуміння поняття міжкультурної комунікативної компетенції, досліджують проблему формування комунікативних навичок у майбутніх педагогів в інтеркультурному суспільстві, відзначаючи, що поява транснаціонального освітнього та професійного середовища підвищує значущість інтернаціональних аспектів виховання у вищій школі. Автори зазначають, що хоча більшість майбутніх фахівців бажають працювати в міжнародному середовищі, лише кожен десятий студент володіє достатнім рівнем іноземної мови для вільного спілкування [6; 10].

Дослідження також звертає увагу на роботи, в яких розглядаються педагогічні умови формування міжкультурної комунікативної компетентності у іноземних студентів у закладах вищої освіти та педагогічні умови формування полікультурної компетентності у студентів у освітньому процесі ЗвО України [3; 15].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проведений нами аналіз наукових джерел показав, що існує нагальна потреба у розкритті сутності та змісту полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів, а також у розробці шляхів реалізації його складових у закладах вищої освіти України. Ця проблема є актуальною не лише для розвитку духовності та культури майбутніх педагогів, але й для їхнього професійного самовдосконалення.

Таким чином, дослідження вказує на важливості інтеграції міжкультурної комунікації в освітньому процесі, де майбутні педагоги могли б ефективно працювати в глобальному контексті, вільно спілкуватися зі студентами з різних культурних середовищ та відповідати на виклики сучасної педагогічної практики. Впровадження міжкультурної освіти сприятиме розвитку не лише професійних навичок, але й особистісних якостей, таких як емпатія, толерантність і здатність до ефективної міжкультурної взаємодії, що є ключовими для успішної педагогічної діяльності в сучасному світі.

З огляду на актуальність проблеми, її теоретичне і практичне значення, виявлені суперечності й науково-практичні потреби в їх розв'язанні, а також з урахуванням недостатньої дослідженості, нами обрано тему статті «Теоретичні аспекти полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів у освітньому процесі закладів вищої освіти України»

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті визначити, розкрити сутність, зміст та структуру міжкультурного виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі на основі аналізу проблеми, з урахуванням поваги до особистості, доброзичливості, позитивного ставлення до інших, довіри у стосунках, права вибору та відповідальності за нього, а також виконання домовленостей.

Завдання статті включають: вивчення стану дослідження проблеми полікультурного та міжкультурного виховання у міждисциплінарному вимірі; уточнення сутності понять, що складають науковий тезаурус дослідження, таких як «полікультурне виховання» та «міжкультурне виховання майбутніх педагогів»; визначення структури міжкультурного виховання майбутніх педагогів.

Методи дослідження включають систематизацію наукових джерел та базових понять для визначення стану розробки проблеми полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти; дефініційний аналіз для визначення та уточнення базових понять дослідження; метод системно-структурного аналізу для обґрунтування та розкриття структури міжкультурного виховання майбутніх педагогів.



Виклад основного матеріалу

міжкультурне виховання педагог

Як показує аналіз наукових джерел, у дослідженнях використовуються терміни «полікультурне виховання» і «міжкультурне виховання». Термін «полікультурне виховання» визначається як «процес цілеспрямованої соціалізації студентів, що включає оволодіння системою національних і загальнокультурних цінностей, комунікативних та емпатичних умінь, що дозволяють здійснювати міжкультурну взаємодію, проявляти розуміння інших культур та толерантність до їх представників» [2, с. 691].

За словами В. Хребтової, метою полікультурного виховання є допомога підростаючому поколінню усвідомити свою належність до певної культури, розвинути розуміння та сприйняття інших культур, підвищити рівень полікультурної вихованості, а також сприяти повній реалізації індивідуального потенціалу [13]. Вона наголошує на особистісно-духовному розвитку студентів, що включає рівень сформованості полікультурної вихованості, толерантності, схильності до співробітництва та здатності до міжкультурної комунікації завдяки знанням і навичкам у сфері іноземних мов.

Полікультурність розглядається як принцип державної політики, зокрема освітньої, що відображає ставлення держави до національних меншин та етнічних груп, які проживають на її території, і гарантує їм права на вивчення рідної мови, збереження власної культури та традицій [5].

Схожі за змістом дослідження таких вчених, як І. Волошанська, А. Деснянська-Дощак, З. Хало, О. Юзьвяк [7; 11], акцентують на потребі міжкультурного виховання молоді та необхідності співіснування людей різного етнічного походження, зокрема тих, хто навчається. У цих працях термін «міжкультурне виховання» означає ставлення молоді до представників інших культур, так званих «чужих». Дослідники одностайні в тому, що головним аспектом міжкультурного виховання є взаємодія між учасниками освітнього процесу різних національностей, яка формується через міжкультурні зв'язки.

У своїй роботі Т. Саковська [3] розглядає міжкультурне виховання студентів як процес взаємопроникнення різних культур, який включає ознайомлення з іншими культурами, моделями поведінки та системами цінностей, що можуть відрізнятися від власних. Цей процес сприяє кращому розумінню і прийняттю різноманітних поглядів на об'єктивну реальність, а також поглиблює розуміння власного культурного світосприйняття, яке також є культурно обумовленим.

Основні характеристики рівня міжкультурного виховання майбутніх педагогів, за твердженням дослідниці, включають готовність до сприйняття іншомовного способу мислення, толерантність та повагу до інших культур, а також розвиток комунікативних навичок, необхідних для подолання мовних і культурних бар'єрів. Ці елементи є ключовими для формування у студентів ЗВО України здатності до ефективної міжкультурної взаємодії, що є важливим аспектом у сучасному глобалізованому світі [2].

Поняття «міжкультурне виховання майбутніх педагогів» нами визначається як систематичний процес виховного впливу, спрямований на розвиток готовності студентів сприймати людей з різноманітними культурними цінностями і релігійними переконаннями. Цей процес передбачає навчання студентів взаємодіяти з особами різного етнічного походження, формуючи толерантне ставлення до них; сприяє усвідомленню важливості власної культури та ідентичності, заснованих на принципах свободи, відповідальності, солідарності, взаєморозуміння, терпимості та демократії [9].

Міжкультурне виховання має на меті сприяти взаємному пізнанню та збагаченню як культур, так і людей, які їх представляють. Це передбачає активну толерантну позицію представника однієї культури стосовно представника іншої, що сприяє не відокремленню, а навпаки, зближенню різних культур та їх інтеграції на основі взаємної поваги до універсальних цінностей та спільних аспектів культури і досвіду [1].

У розуміння міжкультурних зв'язків дослідники вкладають різноманітність та унікальність, ідентичність та відмінність, традиційність та новизну в поглядах, почуттях, і розумінні потреб кожної людини, які відображаються у власних кодексах, конвенціях, та формах повсякденної поведінки. Міжкультурні відносини, за думкою науковців, виникають тоді, коли зникає культурна замкнутість та долаються бар'єри між різними системами виховання та стереотипами.

Оскільки людина як частина культури втілює сукупність основних способів виробництва та взаємодії з природою, які визнаються та відтворюються суспільством, зміст діяльності різних соціальних інститутів та інших регуляторів соціальної життєдіяльності, а також охоплює вірування, ієрархію цінностей, мораль, особливості соціальної поведінки та міжособистісного спілкування, мову, способи передачі досвіду від покоління до покоління.

У дослідженні [1] зазначається, що в європейському просторі використовуються як терміни «полікультурне виховання», так і «міжкультурне виховання». Перший термін пов'язують зі ставленням держави до національних меншин та етнічних груп, що проживають на її території, і гарантує їм права на вивчення рідної мови, збереження культури і традицій. Другий термін розглядається як процес виховання толерантної людини, здатної до комунікації і співпраці з представниками інших культур на засадах партнерства і розуміння потреб кожної людини. У нашому розумінні, міжкультурне виховання майбутніх педагогів у ЗВО України є процесом розкриття їх професійного та особистісного потенціалу через взаємодію з різними культурами, засвоєння вітчизняними та іноземними студентами досвіду співпраці та партнерства, формування здатності обмінюватися передовими ідеями, об'єднуватися і створювати інноваційні світові технології.

На основі аналізу наукових праць виділяємо такі складові міжкультурного виховання майбутніх педагогів: міжкультурна комунікація, міжкультурна толерантність та міжкультурна ідентичність. Наприклад, у статті [5] науковці обґрунтовують необхідність формування готовності іноземних студентів до міжкультурної комунікації. Вказується, що навчання іноземних студентів має свої специфічні особливості та викликає певні проблеми, такі як мовний бар'єр та недостатнє розуміння особливостей українського суспільства. Результати аналізу свідчать, що міжкультурна комунікація є більш складною проблемою, яка не обмежується лише мовними аспектами. Проблема полягає в тому, що під час ділових зустрічей представники різних культур не завжди усвідомлюють свої культурні стереотипи та установки, вважаючи свої погляди усталеними і «нормальними», що заважає їм поступатися один одному і враховувати думки інших. Усе це сприяє формуванню поваги до особистості, довіри у взаєминах та позитивного ставлення до спільної справи.

Ми поділяємо погляди науковців стосовно змісту готовності студентів до міжкультурної комунікації, що включає наступні компоненти: позитивне налаштування на співпрацю і формування довірливих робочих стосунків у процесі комунікативної взаємодії; знання про свою і інші культури, традиції, а також особливості вербального і невербального спілкування між учасниками комунікації; уміння ефективно взаємодіяти, що забезпечується сформованими особистісними та професійними якостями спеціалістів.

В сучасному світі, де міжкультурна комунікація стала важливою, цивілізаційні зміни відзначаються системним і глобальним характером. Людські потреби в культурному розумінні і бажанні пізнавати духовний та культурний світ інших народів призводять до посилення комунікативних процесів. Сьогодні ці процеси вимагають гуманістичного спрямування та розвиваються на основі єдності загальнолюдських та національних цінностей [2].

Думка вчених стосовно готовності студентів закладів вищої освіти України до міжкультурної комунікації включає такі компоненти: позитивна установка на співробітництво і формування довірливих робочих стосунків у процесі комунікативної взаємодії. Це передбачає готовність до побудови співробітництва та встановлення довіри під час комунікації; знання про свою та іншу культуру, включаючи традиції, особливості вербального і невербального спілкування; уміння ефективної комунікативної взаємодії, яке забезпечується сформованими особистісними і професійними якостями фахівців. Ця навичка включає в себе здатність до якісного і продуктивного спілкування з різними культурами [10].

Сутність міжкультурної взаємодії людей визначається метою їхньої взаємодії та способом спілкування. Методи та форми цієї взаємодії залежать від різноманітних факторів, таких як мета комунікації, рівень підготовленості учасників, їхні емоційні стани та здатність до сприйняття. Тому для ефективної міжкультурної взаємодії необхідна здатність до діалогу та взаєморозуміння [14].

На нашу думку, найбільш доцільним у процесі міжкультурної взаємодії є цивілізаційний міжкультурний діалог, навколо якого об'єднуються складні соціокультурні системи. У міжкультурному діалозі жодна зі сторін не може претендувати на виключне право визначати якість чи напрямок обговорення. Він базується на принципах взаєморозуміння, прийняття відмінностей та плюралізму.

Важливо, щоб міжкультурний діалог сприяв розумінню інших культур, їхніх ментальних особливостей і сприймався як засіб підтримки міжнаціонального взаєморозуміння та взаємної поваги [14].

Відтак, міжкультурна комунікація дозволяє вивчати культури інших народів та розуміти специфіку їхнього сприйняття світу, розвиває глобальне бачення та сприяє усвідомленню своєї ролі у сучасному світі. Міжкультурний діалог не лише допомагає досягти взаєморозуміння, але й сприяє збереженню культурної різноманітності та миру у суспільстві [3].

Науковці акцентують увагу на важливості формування міжкультурної толерантності як ключової складової професійного розвитку майбутніх педагогів. На їхню думку, міжкультурна толерантність повинна включати терпиме ставлення педагогів до всіх категорій людей, з якими вони взаємодіють у своїй професійній діяльності. Культурні відмінності не завжди підпадають під загальні правила, тому в «професійному спілкуванні педагога культурні помилки мають особливе значення, оскільки можуть не тільки ускладнити комунікацію, але й призвести до погіршення морального стану студента» [4, с. 41].

Майбутні педагоги, що навчаються в багатокультурних середовищах, повинні розуміти та приймати культурні відмінності інших студентів. Міжкультурна толерантність стає необхідним компонентом професійної підготовки майбутніх педагогів.

Міжкультурна толерантність є критично важливою для педагогів з кількох причин: забезпечення якісної освіти; поліпшення комунікації зі студентами; зменшення ризику конфліктів та підвищення професійної репутації.

Міжкультурна толерантність, на думку науковців, визначається як «моральна якість особистості, що виражає її терпиме ставлення до інших людей, незалежно від їх етнічної, національної чи культурної належності, а також терпиме ставлення до різних поглядів, звичаїв та звичок». Вона виступає як фактор (чинник) процесу взаємодії представників різних етносів (міжетнічної взаємодії) і, як правило, є його результатом [12].

Міжкультурна компетентність допомагає педагогам краще розуміти потреби та очікування студентів, враховувати їх культурні особливості та забезпечувати більш індивідуалізований підхід до навчаннія [15]. Студенти, які демонструють міжкультурну толерантність, можуть ефективніше спілкуватися зі своїми однолітками, що сприяє довірливим стосункам.

Розуміння та повага до культурних відмінностей допомагають уникнути непорозумінь та конфліктів, що можуть виникати під час спілкування студентів з різних культурних середовищ. Студенти, які виявляють толерантність та повагу до культурних відмінностей, здобувають позитивну репутацію серед своїх колег та викладачів.

Міжкультурна ідентичність у майбутніх педагогів означає їхню здатність інтегрувати знання та підходи до професійної практики з інших культур. Вони вміють запозичувати найкращі приклади розв'язання складних випадків від колег з інших культур, будуючи свою професійну діяльність на принципах різноманітності думок та розуміння історичних і культурних контекстів [9].

Таким чином, підготовка майбутніх педагогів ЗВО України, здатних ефективно працювати у багатокультурних середовищах, стане запорукою якісної професійної освіти, незалежно від їхньої культурної належності.



Висновки

Отже, у статті розглянуто сучасний підхід до полікультурного та міжкультурного виховання майбутніх педагогів, який базується на ідеях інших дослідників, але з особистим авторським підходом. Основним акцентом є формування здатності педагогічних працівників спільно розв'язувати складні завдання, знаходити компроміси та розуміння з колегами з різних регіонів. Це досягається завдяки партнерським відносинам між учасниками освітнього процесу різних національностей, які включають у себе різноманітність у поглядах, почуттях та культурних конвенціях. Визначено міжкультурні відносини як процес, що дозволяє подолати культурні межі і стереотипи, сприяючи взаєморозумінню та інтеграції різних систем виховання.

Подано стан дослідженої проблеми полікультурного та міжкультурного виховання у міждисциплінарному вимірі. З'ясовано, що полікультурне виховання на державному рівні спрямоване на захист і підтримку прав національних меншин і етнічних груп, забезпечуючи їм можливість вивчення рідної мови, збереження культури та традицій. У той час як міжкультурне виховання фокусується на формуванні толерантності та здатності до співпраці та взаєморозуміння з представниками інших культур, а також на розумінні потреб кожної особи. В контексті педагогічної освіти, міжкультурне виховання майбутніх педагогів означає розкриття їх професійного та особистісного потенціалу через співпрацю з різними культурами, обмін ідеями та інноваціями в педагогічній галузі, а також формування міжкультурної ідентичності.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розширенні світогляду майбутніх педагогів через міжкультурне спілкування та формування міжкультурної толерантності.



Література

1. Вей Чжеюань. Міжкультурне виховання студентів вищих навчальних закладів засобами музики: дис.... канд. пед. наук: 13.00.07. Київ, 2018. 260 с.

2. Гепенко Л. О. (2018). Міжкультурне виховання майбутніх педагогів на засадах педагогіки партнерства / О.В. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди «Теорія та методика навчання та виховання». Харків, Ви'п. 45. С.33-45.

3. Калашнік Н. В. Формування міжкультурної комунікативної компетентності у іноземних студентів у вищих медичних навчальних закладах України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання». Умань, 2015. 20 с.

4. Кардашевська Г.Е., Мовчан О.О. Міжкультурна толерантність як одна з найважливіших морально-етичних цінностей майбутнього лікаря. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2012. № 4. С.38-43.

5. Козубовська І.В., Данко Д. В. Формування готовності іноземних студентівмедиків до міжкультурного спілкування. Науковий вісник Ужгородського національного університету: серія: Педагогіка. Соціальна робота / гол. ред. І. В. Козубовська. Ужгород: Говерла, 2017. Вип. 1 (40). С. 136 -138.

6. Концепція «Нової української школи» (2016) [Електронний ресурс] // Освіта.иа. Режим доступу: http://osvita.ua/school/52062/. Назва з екрану.

7. Кульбачко К. Є. Студенти-медики України у інтеркультурному просторі. Інноваційні тенденції підготовки фахівців в умовах полікультурного та мультилінгвального глобалізованого світу: зб. тез доповідей II Міжвузівської наук.-практ. конф. (11 квітня 2017р., м. Київ). Київ: КНУТД, 2017. С. 138-141.

8. Деснянська-Дощак А., Юзьвяк О. Роль міжкультурного виховання на сучасному етапі розвитку Німеччини. Молодь і ринок. 2011. № 3 (74). С. 133-135.

9. Лісовий М. І. Формування професійного мовлення майбутніх медичних працівників у вищих медичних навчальних закладах: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Вінниця, 2006. 196с.

10. Пилип Т. Структурний аналіз міжкультурної компетентності педагогів-терапевтів. Нова педагогічна думка. 2016. № 2 (86). С. 90-93.

11. Пілішек С. О. Міжкультурне спілкування як складова професійного спілкування іноземною мовою у міжкультурному середовищі. Вісник Чернігівського національного педагогічного ун-ту. Сер. Педагогічні науки. 2016. Вип. 141. С.163-166.

12. Хараджи М. В. (2011). Теоретико-методологічні засади дослідження міжетнічної толерантності. Мі жнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент: Зб. наук. пр. Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, Ви'п. 5, 160-174.

13. Хребтова В. В. Модель полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей. Наука і освіта. 2013. № 3. С. 189-192.

14. Шуляков, І. М. (2017). Міжкультурна взаємодія та її види. Культура України. Вип. 58. С. 85-93.

15. Щербакова А. В. Формування полікультурної компетентності у студентівмедиків у навчально-виховному процесі вищого медичного навчального закладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». Старобільськ, 2015. 20 с.



References

1. Vei Chzheiuan (2018). Mizhkulturne vykhovannia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv zasobamy muzyky [Intercultural upbringing of the students of higher educational establishments by the means of music]: dys.... kand. ped. nauk: 13.00.07. Kyiv, 260 s. [in Ukrainian].

2. Gepenko L. O. (2018). Mizhkul'turne vy'xovannya majbutnix likariv na zasadax pedagogiky' partnerstva [Intercultural education of future doctors on the basis of partnership pedagogy]. Zbirny'k naukovy'x pracz' Xarkivs'kogo nacional'nogo pedagogichnogo universy'tetu imeni G. S. Skovorody' «Teoriya ta metody'ka navchannya ta vy'xovannya». Xarkiv, Vy'p. 45. S.33-45. [in Ukrainian].

3. Kalashnik N. V. (2015). Formuvannia mizhkulturnoi komunikatyvnoi kompetentnosti u inozemnykh studentiv u vyshchykh medychnykh navchalnykh zakladakh Ukrainy [Intercultural communicative proficiency formation in the foreign students of higher medical establishments]: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ped. nauk: spets. 13.00.07 «Teoriia i metodyka vykhovannia». Uman, 20 s. [in Ukrainian].

4. Kardashevska H. E., Movchan O. O. (2012). Mizhkulturna tolerantnist yak odna z naivazhlyvishykh moralno-etychnykh tsinnostei maibutnoho likaria [Intercultural tolerancy as the most important moral and aethic values of a future doctor]. Dukhovnist osobystosti: metodolohiia, teoriia ipraktyka. № 4. S.38-43. [in Ukrainian].

5. Kozubovska I.V., Danko D. V. (2017). Formuvannia hotovnosti inozemnykh studentivmedykiv do mizhkulturnoho spilkuvannia [The formation of readiness of the foreign medical students for intercultural communication]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu: seriia: Pedahohika. Sotsialna robota / hol. red. I.V. Kozubovska. Uzhhorod: Hoverla, Vyp. 1 (40). S. 136 -138. [in Ukrainian].

6. Kulbachko K.Ie. (2017). Studenty-medyky Ukrainy u interkulturnomu prostori [Medical students of Ukraine in intercultural space]. Innovatsiini tendentsii pidhotovky fakhivtsiv v umovakh polikulturnoho ta multylinhvalnoho hlobalizovanoho svitu: zb. tez dopovidei II Mizhvuzivskoi nauk.-prakt. konf. (11 kvitnia 2017r., m. Kyiv). Kyiv: KNUTD, S. 138-141. [in Ukrainian].

7. Lesnianska-Doshchak A., Yuzviak O. (2011). Rol mizhkulturnoho vykhovannia na suchasnomu etapi rozvytku Nimechchyny [The role of the intercultural upbringing at the modern stage of development of Germany]. Molodi rynok. № 3 (74). S. 133-135. [in Ukrainian].

8. Lisovyi M. I. (2006). Formuvannia profesiinoho movlennia maibutnikh medychnykh pratsivnykiv u vyshchykh medychnykh navchalnykh zakladakh [The formation of the professional communication of medical staff in the higher medical educational establishments]: dys.... kand. ped. nauk: 13.00.04. Vinnytsia, 196 s. [in Ukrainian].

9. Pylyp T. (2016). Strukturnyi analiz mizhkulturnoi kompetentnosti likariv-terapevtiv [The structural analysis of intercultural competency of phisicians]. Nova pedahohichna dumka. № 2 (86). S. 90-93. [in Ukrainian].

10. Pilishek S. O. (2016). Mizhkulturne spilkuvannia yak skladova profesiinoho spilkuvannia inozemnoiu movoiu u mizhkulturnomu seredovyshchi [Intercultural communication as a part of professional communication by foreign language in intercultural environment]. Visnyk Chernihivskoho natsionalnohopedahohichnoho un-tu. Ser. Pedahohichni nauky. Vyp. 141. S.163-166. [in Ukrainian].

11. Khalo Z. P., Voloshanska I. V. (2011). Dosvid Nimechchyny shchodo mizhkulturnoho vykhovannia ta yoho realizatsii u vitchyznianomu navchalno-vykhovnomu protsesi [The German experience as for intercultural upbringing and its realization in the Ukrainian educational process]. Pedahohichni nauky. Vyp. 98. S. 214-218. [in Ukrainian].

12. Xaradzhy', M. V. (2011). Teorety'ko-metodologichni zasady' doslidzhennya mizhetnichnoyi tolerantnosti [Theoretical and methodological foundations of interethnic tolerance research]. Mizhnarodny'j naukovy'j forum: sociologiya, psy'xologiya, pedagogika, menedzhment: Zb. nauk. pr. Ky'yiv: Vy'd-vo NPU im. M. P. Dragomanova, Vy'p. 5, 160-174. [in Ukrainian].

13. Khrebtova V. V. (2013). Model polikulturnoho vykhovannia studentiv yurydychnykh spetsialnostei [The model of policultural upbringing of the students juridical specialties]. Nauka i osvita. № 3. S. 189-192. [in Ukrainian].

14. Shulyakov, I. M. (2017). Mizhkul'turna vzayemodiya ta yiyi vy'dy' [Intercultural interaction and its types]. Kul'tura Ukrayiny. (Vy'p. 58), 85-93. [in Ukrainian].

15. Shcherbakova A. V. (2015). Formuvannia polikulturnoi kompetentnosti u studentivmedykiv u navchalno-vykhovnomu protsesi vyshchoho medychnoho navchalnoho zakladu [The formation of polycultural competencies in the medical students in educational process of higher medical establishment]: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ped. nauk: spets. 13.00.04 «Teoriia i metodyka profesiinoi osvity». Starobilsk, 20 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru