Особливості удосконалення освітніх компонентів фахової підготовки майбутніх вихователів з метою формування емоційної культури

Доповнення змісту навчальних дисциплін фахової підготовки тематикою, спрямованою на опанування вихователями системи знань щодо значущості емоційної культури й набуття ними вмінь їхнього практичного застосування. Обов’язкові компоненти фахової підготовки.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 25.10.2024
Размер файла 28,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Особливості удосконалення освітніх компонентів фахової підготовки майбутніх вихователів з метою формування емоційної культури

Шульга Тетяна Вікторівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти, завідувач відділу аспірантури

Анотація

Сучасні соціальні та освітні зміни висувають нові вимоги до особистості вихователя загалом та безпосередньо процесу його професійної підготовки. Сучасна освіта потребує вихователя-фахівця спроможного швидко реагувати на пристосовуватися до стрімких змін у суспільстві, відповідати запитам Базового компоненту дошкільної освіти, корегувати власну професійну діяльність відповідно до соціальних вимог, здатного розв'язувати соціально-психологічні суперечності, долати емоціогенність педагогічної справи, тобто вихователя з високим рівнем емоційної культури.

У статті проаналізовано процес професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти, доповнення змісту навчальних дисциплін фахової підготовки тематикою, спрямованою на опанування майбутніми вихователями системи знань щодо сутності та значущості емоційної культури й набуття ними вмінь їхнього практичного застосування.

Аналіз освітніх програм та навчальних планів фахової підготовки бакалаврів і магістрів спеціальності 012 Дошкільна освіта дає можливість стверджувати, що вони цілком є придатними щодо завдань розвитку емоційної культури майбутніх вихователів і можуть становити основу відбору навчальної інформації, її структури і змісту.

З-поміж загальної кількості освітніх компонентів на бакалаврському (першому) рівні вищої освіти підготовки майбутніх вихователів було обрано обов'язкові компоненти фахової підготовки: «Вступ до спеціальності», «Основи педагогічної майстерності вихователя», «Педагогічний супровід дитинства», «Педагогіка дошкільна», «Дошкільна лінгводидактика», «Теорія і методика фізичного виховання та валеологічної освіти», які в процесі експериментальної роботи було доповнено змістом, окремими темами та завданнями з формування емоційної культури майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Ефективність проєктування освітнього процесу у викладанні навчальних дисциплін полягає у повному використанні емоційного потенціалу кожної з них.

Також, окремим вагомим елементом підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти було впровадження емоційно-ігрового тренінгу з метою розвитку практичних навичок емоційної культури, тренінг містить навчальний матеріал, спрямований на ефективність зазначеного процесу.

Варто відзначити, що обрані форми й методи навчальної роботи в аудиторії продемонстрували здатність майбутніх вихователів ЗДО до інтеграції емоційних знань, умінь і навичок, способів їх використання в різних видах практичної діяльності, готовності до здійснення будь-якої діяльності з дітьми, їхнього досвіду щодо збереження емоційно комфортного середовища та вирішення будь-яких емоційних проблем.

Ключові слова: майбутній вихователь закладу дошкільної освіти, навчальна дисципліна, емоційна культура, професійна підготовка, педагогічні умови, навчальний план, освітній компонент.

Abstract

Shulha Tetiana Viktorivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Preschool Education, Head of the Postgraduate Studies, State Higher Education Institution “Donbas State Pedagogical University”

FEATURES OF THE IMPROVEMENT OF THE EDUCATIONAL COMPONENTS OF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE EDUCATORS WITH THE PURPOSE OF FORMING AN EMOTIONAL CULTURE

Modern social and educational changes put forward new requirements for the personality of an educator in general and directly for the process of his professional training. Modern education needs an educator-specialist who is quickly able to respond and adapt to rapid changes in society, to meet the demands of the Basic component of preschool education, to adjust his own professional activity in accordance with social requirements, who is able to solve socio- psychological contradictions, to overcome the emotiogenicity of the pedagogical work, that is, an educator with the high level of the emotional culture.

The article analyzes the process of professional training of future specialists of preschool education, supplementing the content of academic disciplines of professional training with the topics aimed at mastering the system of knowledge about the essence and significance of emotional culture by future educators and acquiring the skills of their practical application by them.

The analysis of educational programs and curricula of professional training of bachelors and masters of the specialty 012 Preschool education makes it possible to assert that they are quite suitable for the tasks of developing the emotional culture of future educators and can form the basis for selecting educational information, its structure and content.

Among the total number of educational components at the bachelor's (first) level of higher education of the training of future educators the mandatory components of professional training were selected: “Introduction to the specialty”, “Fundamentals of the teacher's pedagogical skill”, “Pedagogical support of childhood”, “Preschool pedagogy”, “Preschool linguodidactics”, “Theory and methodology of physical education and valeological education”, which in the process of the experimental work ware supplemented with the content, particular topics and tasks for the formation of the emotional culture of future preschool education specialists.

The effectiveness of designing the educational process in the teaching of academic disciplines lies in the full use of the emotional potential of each of them.

In addition, a separate significant element of the training of future educators of preschool education institutions was the introduction of emotional game training in order to develop practical skills of emotional culture; the training contains the educational material aimed at the effectiveness of this process.

It is worth noting that the selected forms and methods of educational work during the lesson demonstrated the ability of future educators of preschool education institutions to integrate emotional knowledge, skills and abilities, ways of their use in various types of practical activities, readiness to carry out any activity with children, their experience in maintaining an emotionally comfortable environment and solving any emotional problems.

Key words: future educator of preschool education institution, academic discipline, emotional culture, professional training, pedagogical conditions, curriculum, educational component.

Постановка проблеми

Система освіти України проходить інтенсивний період модернізації та реформування від ланки дошкільної освіти до вищої. Запити суспільства до компетентностей, вмінь та особистісних якостей фахівців різних галузей змінюються разом із загальним стрімким процесом розвитку. Зараз можна спостерігати, що окрім конкретних та спеціальних професійних навичок у вузькій сфері діяльності, перевага також надається формуванню універсальних, персональних компетенцій та навичок.

Варто відзначити, що психолого-педагогічна професійна підготовка майбутніх вихователів, у сучасних реаліях, має бути спрямована не лише на формування та розвиток академічних, професійних знань та навичок, спеціальних компетентностей, а й суттєві вимоги мають висуватися до рівня особистісних якостей та індивідуальних особливостей майбутніх вихователів, уміння розуміти себе та інших, керувати емоційним станом тощо, застосовувати складники емоційної культури на практиці тощо.

Сучасний вихователь має бути здатним до розв'язання соціально- психологічних суперечностей, які виникають в практичній діяльності, долати емоціогенність педагогічної справи, постійно займатися саморозвитком і самовихованням у контексті збереження власного емоційного здоров'я, що безпосередньо впливає на гармонійний розвиток дітей-дошкільників. Тож, проблема формування емоційної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, в процесі фахової підготовки набуває неабиякої значущості та актуальності в умовах сьогодення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Аналіз наукових праць дослідників в галузі дошкільної освіти (І. Беха, Г. Бєлєнької, А. Богуш, Н. Гавриш, Л. Зданевич, І. Кондратець, О. Кононко, К. Крутій, Н. Лисенко, Т. Поніманської, М. Роганової, Т. Танько та ін.) засвідчує розробку педагогічних умов, технологій, теоретичних та методичних засад професійно- педагогічної підготовки фахівців дошкільної освіти, формування педагогічної культури, майстерності тощо.

Проблемі формування емоційної культури особистості присвячено низку наукових доробок (Т. Гуковська, А. Дудоладова, Л. Сбітнєва, І. Сілютіна, Л. Соколова, О. Турська). Також, І. Аннєнкова досліджувала формування емоційної культури майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін; І. Могілей вивчала формування емоційної культури майбутніх учителів музики; проблемі підготовки майбутніх вихователів до емоційного розвитку дітей дошкільного віку присвячено дослідження Н. Трофаїли; формування емоційної культури майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва розкрито у працях Т. Стас. А ось формуванню емоційної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти достатньої уваги не приділяється.

Хоча аналіз нормативно-правової документації, яка регулює освітні процеси в Україні: дошкільну освіту, вищу освіту (Концепція розвитку дошкільної освіти України, ЗУ «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», Базовий компонент дошкільної освіти тощо) дає можливість констатувати, що сучасний заклад дошкільної освіти потребує вихователя- гуманіста, який глибоко усвідомлює своє національне коріння та шанує культурні традиції інших народів, емоційним словом формує толерантну особистість із розвиненим мультикультурним світоглядом. Підготовка сучасних фахівців дошкільної освіти не можлива без формування дбайливого ставлення людини до людини, розвитку емоційної сфери особистості та її здатності керувати своїми емоціями й емоційним станом тих, хто поряд з нею. фаховий емоційний вміння знання

Незважаючи на певну увагу науковців до формування емоційної культури фахівців різних галузей, формування емоційної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти стає сучасною необхідністю та набуває актуальності.

Мета статті - описати реалізацію однієї з педагогічних умов формування емоційної культури майбутніх вихователів, а саме, доповнення змісту навчальних дисциплін фахової підготовки тематикою, спрямованою на опанування майбутніми вихователями системи знань щодо сутності та значущості емоційної культури й набуття ними вмінь їхнього практичного застосування.

Виклад основного матеріалу

Актуальної проблемою сьогодення можна вважати процес фахової підготовки та підвищення рівня професійної діяльності та культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, оскільки професія педагога ставить досить високі вимоги до особистості, яка вирішила присвяти себе освітній діяльності. Розглядаючи емоційну культуру як складову загальної культури вихователя, ми звернули увагу на необхідність належної організації освітнього процесу, пошук оптимальних педагогічних умов, які б сприяли формуванню емоційної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у процесі фахової підготовки.

В процесі власного наукового пошуку було обґрунтовано та перевірено наступні три педагогічні умови, які позитивно вплинули на формування емоційної культури майбутніх вихователів та підвищення її рівня: створення сприятливого емоційно насиченого середовища взаємодії між учасниками освітнього процесу, що забезпечить формування особистісного емоційного досвіду майбутніх фахівців дошкільної освіти; доповнення змісту навчальних дисциплін фахової підготовки тематикою, спрямованою на опанування майбутніми вихователями системи знань щодо сутності та значущості емоційної культури й набуття ними вмінь їхнього практичного застосування; використання гумору як засобу формування емоційної культури майбутніх вихователів ЗДО в аудиторній та позааудиторній діяльності.

Вважаємо за доцільне зупинитися на більш детальному описанні процесу реалізації другої педагогічної умови, а саме: доповнення змісту навчальних дисциплін фахової підготовки тематикою, спрямованою на опанування майбутніми вихователями системи знань щодо сутності та значущості емоційної культури й набуття ними вмінь їхнього практичного застосування.

Для цього було проаналізовано зміст професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти, а саме, було вивчено освітню програму та навчальний план підготовки бакалаврів спеціальності 012 Дошкільна освіта, оскільки це є основними нормативними документами, які регламентують та характеризують структуру й зміст професійної підготовки здобувачів [1].

Аналізуючи навчальний план та ОПП першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта, ми звернули увагу на ті освітні компоненти, які особливо впливають на фахові компетентності вихователя, а також ті освітні компоненти, які ми мали змогу доповнити та модернізувати. Це обов'язкові освітні компоненти блоку фахової (професійно-практичної) підготовки. Уважаємо, що забезпечення необхідним змістом навчання майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти в контексті формування в них емоційної культури повинно бути реалізовано, саме через удосконалення змісту навчальних дисциплін блоку фахової (професійно-практичної) підготовки. Для цього робочі навчальні програми були скоректовані окремими темами, доповненні окремими питання до тем, було частково оновлено навчальну інформацію, яка стосувалася емоцій, емоційної культури та її складових тощо.

Аналіз вибіркових освітніх компонентів та їхніх робочих навчальних програм показав, що більшість таких дисциплін є певною мірою емоційовані за рахунок посилення їхньої практичної спрямованості та зв'язку з професійною діяльністю фахівців.

Отже, розглянемо можливості й напрями вдосконалення змісту підготовки майбутніх вихователів ЗДО у контексті формування емоційної культури на основі навчальних дисциплін, які входять у блок обов'язкових освітніх компонентів. Нами було визначено наступні дисципліни для творчого переосмислення робочих навчальних програм: «Вступ до спеціальності», «Основи педагогічної майстерності вихователя», «Педагогічний супровід дитинства», «Педагогіка дошкільна», «Дошкільна лінгводидактика», «Теорія і методика фізичного виховання та валеологічної освіти», «Педагогіка гри дошкільна». Реалізація цього завдання будувалася на виключенні дублювання матеріалу у вивченні компонентів емоційної культури й допомозі у формуванні в майбутніх бакалаврів цілісного уявлення про феномен, що вивчається, орієнтації в різних його аспектах, усвідомлення особливостей емоційно зорієнтованої професійної діяльності.

Обов'язковим освітнім компонентом циклу фахової (професійно- практичної) підготовки майбутніх вихователів, який вивчається вже на першому курсі, є «Вступ до спеціальності». Мета курсу визначена наступним чином, окреслити місце педагога-дошкільника або вихователя ЗДО як інтегрованої спеціальності серед інших соціальних педагогічних професій, дати студентам основні базові поняття і визначення, навчити емоційно і творчо оцінювати навколишній світ, а також розглянути історичні аспекти розвитку дошкільної освіти в Україні. Для формування емоційної культури вихователя цю мету доцільно конкретизувати через такі завдання: розкрити тісний зв'язок професійної діяльності з емоційним вектором розвитку, із соціальною спрямованістю професії на збереження щасливого дитинства малечі, любові до дитини, позитивного ставлення до дітей і дорослих, емоційною стабільністю і емоційною стійкістю; сформувати у здобувачів уявлення про професію як таку, що передбачає наявність високого рівня емоційної культури [2].

Для реалізації цих завдань у контексті нашого дослідження доцільно було доповнити зміст освітнього компоненту наступними темами лекційних та практичних занять: «Роль професії у формуванні дбайливого і турботливого ставлення до дитини дошкільного віку» (здобувачі мали змогу скласти для себе чітке уявлення про соціальне значення своєї професії для збереження емоційного здоров'я дошкільнят); «Роль емоційної культури педагога в професійній діяльності вихователя» (у змісті матеріалу акцент змістили з характеристики форм емоційно насиченої діяльності на розвиток емоційної культури майбутніх фахівців дошкільної освіти). Також, розділ самостійної роботи здобувачів було удосконалено та доповнено декількома завданнями дискусійного характеру, а саме: Особливості рефлексії емоційного стану майбутнього вихователя ЗДО; Посмішка, гарний настрій, позитивне налаштування до однолітків дитини дошкільного віку - головні складники поведінки дошкільника; Володіння провідними засобами виховання дошкільників, що впливають на настрій дитини, - запорука забезпечення емоційно виваженого спілкування з вихованцями ЗДО [3].

Доповнення змісту навчального матеріалу освітнього компоненту «Вступ до спеціальності» був спрямований на формування попередньо визначених нами чотирьох компонентів емоційної культури (мотиваційно- ціннісний, пізнавально-інтелектуальний, комунікативно-діяльнісний, особистісно-рефлексивний) майбутніх вихователів ЗДО.

Наступним обов'язковим освітнім компонентом, який був обраний в цьому ж циклі навчального плану стала навчальна дисципліна «Основи педагогічної майстерності вихователя», зміст якої мав провідну роль у контексті вирішення проблеми формування емоційної культури майбутніх вихователів. По-перше, програма дисципліни містить основні складники формування професійної компетентності вихователя ЗДО, тобто є фундаментом емоційної підготовки здобувачів. По-друге, зміст цієї навчальної дисципліни дав нам наукові орієнтири в конструюванні змісту освітнього процесу задля формування емоційної культури майбутніх вихователів, спираючись на більшість фахових дисциплін спеціальності, повною мірою враховуючи їхню специфіку й емоційний потенціал. Також, цей освітній компонент гармонійно поєднав у своїй структурі емоційний аспект з максимальним забезпеченням професіоналізації змісту курсу, ураховуючи специфіку професійної діяльності вихователів закладів дошкільної освіти [2].

Саме в навчальній дисципліні «Основи педагогічної майстерності вихователя» закладено основи педагогічної майстерності вихователя, його структура і специфіка; розкрито основні педагогічні техніки вихователя дітей дошкільного віку: «Вихователь повинен уміти організовувати, ходити, жартувати, бути веселим, сердитим... себе так вести, щоб кожен рух його виховував (А. Макаренко) [4]; також зосереджено оволодіння основними уміннями професійно-педагогічної взаємодії й самовдосконалення вихователя: уміння створювати естетично-виразний і привабливий зовнішній вигляд, уміння невербальної взаємодії вихователя з дітьми, уміння використовувати психотехніки вихователя.

Подібні змістовні орієнтири, на наш погляд, є міцним фундаментом формування основ емоційної культури майбутніх вихователів, починаючи з першого року навчання. При цьому повністю новими темами курсу «Основи педагогічної майстерності вихователя», які стали результатом удосконалення змісту дисципліни в контексті нашого дослідження, стали наступні теми: «Емоційна саморегуляція як одна із основних компетентностей педагога- професіонала»; «Розвиток емоційної виразності вихователя дітей дошкільного віку»; «Розвиток рефлексії власного емоційного стану вихователя ЗДО»; «Навички формування емоційної стійкості вихователя»; «Культура почуттів у професійній діяльності фахівця дошкільної освіти»; «Формування емоційної стриманості, самовладання. Формування емоційної культури вихователя ЗДО».

Ці теми, як і загальні підходи до відбору змісту навчальної дисципліни «Основи педагогічної майстерності вихователя», повністю співвідносяться зі структурними компонентами емоційної культури майбутніх фахівців дошкільної освіти і на змістовому рівні забезпечували процес їх формування [5].

Також, на нашу думку, доцільним було доповнювати не лише лекційний матеріал, а й на лабораторних та практичних заняттях використовувати різноманітні творчі індивідуальні завдання, які спрямовані на створення й залучення здобувачів до активної практичної діяльності щодо формування емоційної культури та її використання у взаємодії з дітьми дошкільного віку.

Наступною навчальною дисципліною, яку на нашу думку варто було взяти до уваги в процесі формування емоційної культури майбутніх вихователів, стала дисципліна першого року підготовки - «Педагогічний супровід дитинства». Оскільки мета цієї дисципліни полягає в забезпеченні емоційно виваженої освіти, формуванні відповідного ставлення до дитини, охороні її фізичного і психологічного здоров'я, було доцільним до змісту та навчальних тем включити питання про емоційні особливості процесу супроводу дитини в різних видах діяльності, Ці питання дозволили сформувати емоційно-ціннісне ставлення майбутніх вихователів не до дітей узагалі, а до кожної дитини окремо.

У зміст вивчення навчальної дисципліни «Дошкільна лінгводидактика» було включено творчі завдання та тему «Здивуємо все навколо нас» і проєкт «Стежинкою радості».

Детальний аналіз освітньої програми та змісту освітніх компонентів другого та третього курсів бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності «Дошкільна освіта» дозволив зробити висновок, що всі фахові дисципліни більшою або меншою мірою в узагальненій або суто специфічній формі включають питання та завдання, які впливають на формування емоційної культури майбутніх вихователів.

Разом з тим було допрацьовано програми навчальних дисциплін «Педагогіка дошкільна» (5-6 сем.), «Теорія та методика фізичного виховання та валеологічної освіти» (6 сем.); . Вбачали необхідність додати лекційні теми та питання, які безпосередньо пов'язані з емоційною культурою фахівця - педагога. Так, навчальну дисципліну «Педагогіка дошкільна» було доповнено темою: «Емоційна саморегуляція майбутніх вихователів ЗДО. Вплив емоцій вихователя і дітей на якість виховного процесу ЗДО». До навчальної дисципліни «Теорія та методика фізичного виховання та валеологічної освіти» було запропоновано додати наступні теми для вивчення: «Фізичні вправи як засіб формування емоційної стійкості вихователя», «Фізичні хвилинки як метод релаксації вихователя ЗДО».

Окрім доповнення змісту обов'язкових освітніх компонентів, викладачам було запропоновано проведення дискусійних годин за наступними темами проблемних бесід: «Вихователь очима дитини дошкільного віку»; «Гуманність - педагогічна вимога сучасності»; «Посмішка як засіб емоційного прояву позитивного настрою вихователя ЗДО»; які мали на меті змінити позицію здобувачів щодо формування в них емоційної культури, розкрити необхідність цього новоутворення в структурі особистості майбутнього вихователя [5].

Враховуючи, що провідною формою організації процесу навчання в закладах вищої освіти традиційно вважається лекція, адже саме вона дозволяє забезпечити швидку передачу здобувачам значного обсягу наукової інформації, варто зазначити, що ефективно використовувати лекції шляхом оптимального вдосконалення й корекції методики їх проведення з метою формування емоційної культури в майбутніх вихователів ЗДО, що передбачає: зміну форми комунікації в освітньому процесі з викладацького монологу до багатопозиційного навчання у формі полілогу, де відсутня чітка полярність і концентрація на викладацькій концепції, що дозволяє будувати систему взаємин, у межах якої всі елементи процесу взаємодії більш мобільні, відкриті й активні; персоналізацію педагогічної взаємодії, що потребує адекватного включення в цей процес особистісного досвіду (почуттів, переживань, емоцій, відповідних їм дій і вчинків); перетворення суперпозиції викладача й субординованої позиції здобувача в індивідуально-рівноправні позиції.

Таке перетворення зумовлене тим, що викладач не тільки і не стільки навчає, виховує, скільки актуалізує, стимулює студента, створюючи тим самим умови для формування в нього професійної компетентності; реалізацію в освітньому процесі механізму взаємообміну між викладачем і студентами професійно-рольовими функціями (діалогічна взаємодія, спільне визначення мети діяльності, створення ситуацій вільного вибору, взаємооцінювання, пошук і репрезентація навчального матеріалу), який сприяє «введенню» в поле самосвідомості здобувача професійно-рольових установок «Я - майбутній фахівець» [6].

Виходячи з положень, які розроблені Н. Волковою, було зроблено спробу самостійно змінити технологію проведення лекцій з акцентом на діалогічну взаємодію і стимулювання активності студентів. Для цього ми використовували такі методичні прийоми, як: створення проблемної ситуації на початку лекції як вступ до нової теми; залучення бакалаврів до складання плану лекції; залучення здобувачів до визначення головної ідеї лекції; добір висловів відомих учених; ознайомлення з історією проблеми та пошуком її розв'язування; надання здобувачам можливості визначити власну позицію за наявності різних поглядів; загострення реально наявних суперечностей, зіткнення несумісних на перший погляд явищ; спонукання бакалаврів до узагальнення фактів та ін. [6].

Так, сучасні методи активізації роботи здобувачів на лекції: самостійне заповнення таблиці на початку лекції з колективним обговоренням наприкінці, використання завдань типу «засвоюю аналізуючи», які привчають здобувача не просто запам'ятовувати й записувати матеріал, але й одночасно зіставляти, аналізувати, виділяти загальне та особливе, тобто робити розумовий процес більш напруженим, зацікавленим і творчим. Дуже цікавим виявився технологічний прийом, запропонований С. Савченком, а точніше алгоритм: «слухаю», «слухаючи аналізую», «аналізуючи зіставляю», «зіставляючи виділяю», «виділяючи фіксую», який ми активно використовували в процесі фахової підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти [7].

При розробці лекцій ми також спиралися на методичні прийоми, виходячи з авторського бачення відповідної теми лекції. При цьому розроблювали свої методичні прийоми, які в нашому розумінні можна назвати операціями чи процедурами взаємодії здобувача та викладача.

У процесі фахової підготовки ми звернули увагу не лише на аудиторні заняття, а й приділили значення позаудиторній діяльності. Так, на четвертому курсі навчання до змісту підготовки майбутніх вихователів ЗДО було впроваджено емоційно-ігровий тренінг з метою розвитку практичних навичок емоційної культури в майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Основними ідеями розробки змісту емоційно-ігрового тренінгу, були наступні положення: 1) у професійній освіті та професійній діяльності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти повинно бути виділено самостійний вид або напрям, який стосується емоційно зорієнтованої діяльності в межах своєї професії; 2) фахівець дошкільної освіти повинен бути ознайомлений з науковими дослідженнями з цієї проблеми, з нормативно-правовою базою, мати глибокі наукові знання про емоційні проблеми і дитини, і дорослої людини; 3) емоційний аспект професійної діяльності майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти базується і на високому рівні сформованості емоційної культури фахівця, і на науковому розумінні її змісту і структури як орієнтира у своїй професійній діяльності, на професійному розумінні емоційного світу дитини [5].

Основними темами емоційно-ігрового тренінгу було: «Знайомство», «Стежинка радості», «Острів надії», «Дзеркальний друг», «Посмішка нас зігріває», «Разом нам не буває сумно». Проведення емоційно-ігрового тренінгу дало можливість майбутнім вихователям відчути емоційний стан і вихователя, і дитини, значно збагатити власний емоційний досвід, навчатися розуміти та розрізняти власні емоції, ознайомитися з методами керування емоціями тощо [8].

Отже, при розробці активних форм навчання ми не повторювали вже викладене в лекційних та теоретичних частинах, а намагалися скорегувати й модифікувати наявні компоненти, з метою практичного відпрацювання набутих навичок та здатносте.

У зв'язку з цим ми використовували різноманітні методи і прийоми емоційного спрямування на всіх формах навчання: лекціях, семінарських і практичних заняттях. Це були ситуативні ігри, енергетичні та ігрові вправи, вербальні та невербальні ситуації, емоційні етюди. За допомогою цих методів ми мали змогу активізувати увагу бакалаврів на заняттях, робили його більш цікавим і ефективним, емоційно насиченим.

Нами було запропоновано такі ігри та ігрові вправи: які значно збагатили емоційний досвід майбутніх вихователів - «Майстерня емоцій», «Серце на долоні», «Подорож до країни ввічливості», «Казкові подорожі до країни емоцій»; сформували вміння розпізнавати та оцінювати емоційні стани людей - «Мій настрій», «Лото настроїв», «Назви схожі», «Як себе почуваєш?» «Що я відчуваю», «Якого кольору твій настрій»; нагадали майбутнім вихователям про сформованість у них моральних якостей, які впливають на процес взаємодії з іншими, настрій спілкування, емоційну стійкість та емоційну врівноваженість - «Ввічливі слова», «Будь ласка...», «Компліменти ...» [5].

Використовуючи гру, ігрові вправи та ігрові ситуації, ми намагалися допомогти майбутнім вихователям опанувати їх з метою подальшого використання в роботі з дітьми дошкільного віку, оскільки гра є провідною діяльністю дошкільників. За допомогою ігрових методів майбутній вихователь зможе компетентно реалізувати завдання Базового компонента дошкільної освіти та базових програм розвитку дітей дошкільного віку: виховувати емоційну сприятливість, чутливість дитини; формувати вміння відгукуватися на емоційно насичене середовище; проводити профілактику емоційної глухоти, «товстошкірості», байдужості; навчати диференціювати основні емоції; вправляти в розпізнаванні емоційних станів дітей та дорослих через міміку, жести, рухи, інтонації; навчати управляти своїми емоціями, володіти собою, утримуватися від проявів негативних почуттів тощо.

Усі задіяні форми і методи підготовки здобувачів бакалаврського рівня вищої освіти продемонстрували професійні компетентності майбутніх вихователів ЗДО як здатності професіоналів до інтеграції емоційних знань, умінь і навичок, способів їх використання в різних видах практичної діяльності, готовності до здійснення будь-якої діяльності з дітьми, його досвіду щодо збереження емоційно-комфортного середовища та вирішення будь-яких емоційних проблем.

Висновки

Лекційні та практичні заняття фахових навчальних дисциплін спеціальності 012 Дошкільна освіта було доповнено тематикою та завданнями, які сприяли формуванню емоційно-ціннісного ставлення до дітей узагалі та до кожної дитини окремо; формуванню позитивного ставлення до дітей та дорослих, емоційної стабільності та емоційної стійкості; формуванню в здобувачів уявлення про професію як таку, що передбачає сформованість вищого рівня емоційної культури; забезпечували тісний зв'язок професійної діяльності з емоційним вектором розвитку, із соціальною спрямованістю професії на збереження емоційного здоров'я дошкільнят, щасливого дитинства малечі, любові до дитини.

Варто відзначити, що всі компоненти емоційної культури формувалися у здобувачів одночасно, оскільки в кожній навчальній дисципліні присутні знання, уявлення, цінності щодо емоційного вектора розвитку особистості. Тому основним завданням було ефективно спроєктувати освітній процес на рівні кожної дисципліни з тим, щоб використовувати повністю їхній емоційний потенціал.

Перспективами подальшого наукового пошуку можна визначити те, що до навчального плану підготовки майбутніх бакалаврів дошкільної освіти варто включити додаткові дисципліни (спецкурси), що максимально наповнюються навчальним матеріалом, який цілеспрямовано зорієнтовано на розвиток у здобувачів емоційної культури. Окремого психолого-педагогіч- ного дослідження потребує розробка цілісної системи формування емоційної культури майбутніх вихователів як на першому (бакалаврському), так і на другому (магістерському) рівнях вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта, послідовно та систематично.

Література

1. Освітня (освітньо-професійна) програма «Дошкільна освіта» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. ДДПУ, Слов'янськ. 2017 (2019).

2. Навчальний план підготовки здобувачів бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта.

3. Сайт ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет».

4. Макаренко А. С. Книга для батьків. Київ: Рад. школа, 1980. 327 с.

5. Шульга Т.В. Формування емоційної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у процесі фахової підготовки: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет». Слов'янськ, 2021. 190 с.

6. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. Київ: Академія, 2006. 256 с.

7. Савченко С. В. Науково-теоретичні засади соціалізації студентської молоді в позанавчальній діяльності в умовах регіонального простору: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.05/ Луган. держ. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. Луганськ, 2004. 455 с.

8. Матійків І. М. Тренінг емоційної компетентності: навч.-метод. посібник. Київ: Педагогічна думка, 2012. 112 с.

References

1. Osvitnia (osvitno-profesiina) prohrama “Doshkilna osvita” pershogo (bakalavrskogo) rivnia vyshchoi osvity [Educational (educational and professional) program "Preschool education" of the first (bachelor's) level of higher education] (2019).

2. Navchalnyi plan pidgotovky zdobuvachiv bakalavrskogo rivnia vyshchoi osvity spetsialnosti Doshkilna osvita [Curriculum for the preparation of bachelor's degree holders of higher education, specialty 012 Preschool education].

3. Sait DVNZ «Donbaskyi derzhavnyi pedagogichnyi universytet» [Site SHEI «Donbas State Pedagogical University»].

4. Makarenko, A. S. (1980). Knyga dlia batkiv [A book for parents]. Kyiv: Rad. Shkola [in Ukrainian].

5. Shulha, T.V. (2021). Formuvannia emotsiinoi cultury maibutnikh vykhovateliv zakladiv doshkilnoi osvity u protsesi fakhovoi pidgotovky [Forming Emotional Culture of Future Educators of Institutions of Preschool Education in the Process of Professional Training]. Candidate's thesis. Sloviansk [in Ukrainian].

6. Volkova, N. P. (2006). Profesiino-pedagogichna komunikatsiia [Professional and pedagogical communication]. Kyiv: Akademiia [in Ukrainian].

7. Savchenko, S.V. (2004). Naukovo-teoretychni zasady sotsializatsii studentskoi molodi v pozanavchalnii diialnosti v umovakh regionalnogo prostoru [Scientific and theoretical principles of socialization of student youth in extracurricular activities in the conditions of the regional space]. Doctor's thesis. Lugansk [in Ukrainian].

8. Matiikiv, I. M. (2012). Trening emotsiinoi kompetentnosti [Emotional competence training]. Kyiv: Pedagogichna dumka [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.