Інтерактивне навчання: погляд українських вчених

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Інтерактивне навчання: погляд українських вчених

Винничук Роксолана Олександрівна

Кандидат економічних наук, доцент

Інтерактивне навчання працівників - це підхід до навчання, який передбачає використання різноманітних інтерактивних методів та інструментів для залучення працівників до навчального процесу. Замість традиційного одностороннього поширення інформації від викладача до слухача, інтерактивне навчання сприяє активному залученню учасників, сприяючи більш глибокому розумінню матеріалу, активному застосуванню знань на практиці та розвитку аналітичних та проблемно-розв'язувальних навичок.

Актуальність теми інтерактивного навчання працівників зумовлено: швидкою зміною технологій і бізнес-середовища; залучення молодого покоління працівників; покращення залученості та ретенції; розвиток навичок співпраці та комунікації; персоналізований підхід; розвиток критичного мислення тощо. У сучасному світі технології та бізнес-практики швидко змінюються. Це вимагає від працівників постійного навчання та адаптації до нових умов. Інтерактивне навчання дозволяє краще засвоювати нові знання та навички. Інтерактивні методи також сприяють більшій залученості працівників до навчання, що може позитивно впливати на рівень засвоєння матеріалу та збереження знань. Багато інтерактивних методів підтримують співпрацю та взаємодію між працівниками, а це допомагає розвивати навички комунікації, лідерства та роботи в команді. Інтерактивне навчання дозволяє адаптувати матеріал до потреб кожного працівника. Це особливо важливо в умовах різної базової підготовки та індивідуальних потреб. Усі ці чинники допомагають зробити інтерактивне навчання привабливим та ефективним інструментом для підвищення кваліфікації працівників у сучасних організаціях.

Інтерактивне навчання передбачає активну участь учасників у навчальному процесі та використання різноманітних методів та інструментів для забезпечення більш глибокого засвоєння матеріалу. Можемо виділити величезну кількість елементів інтерактивного навчання, які можна використовувати як окремо, так і в поєднанні один з одним. У таблиці 1 подано ці елементи з виділенням трьох груп, які, на нашу думку допомагають структурувати та систематизувати ці елементи:

Група 1: Взаємодія та спільна активність. Ця група характеризується активною взаємодією між учасниками та спільною активністю в процесі навчання. Вона спрямована на забезпечення практичного застосування знань та навичок шляхом вирішення завдань, обговорення сценаріїв, дискусій та взаємного рецензування робіт. Учасники активно взаємодіють, обмінюються думками та сприяють один одному в опануванні матеріалу.

Група 2: Активність та самостійність. Ця група відзначається активною участю та самостійністю учасників у навчальному процесі. Вона включає групову роботу для спільного вирішення завдань, інтерактивні вправи, де учасники перевіряють свої знання, підтримку тренера чи викладача, а також взаємний зворотний зв'язок. Ця група сприяє розвитку активності, самостійності та взаємодії в навчальному процесі.

Група 3: Використання технологій та гнучкість. Ця група характеризується використанням сучасних технологій та підходів для покращення навчання. Вона включає в себе віртуальне навчання з використанням електронних платформ та відеоуроків, гнучкість у виборі формату навчання (асинхронне чи синхронне), а також адаптацію навчання до індивідуальних потреб. Ця група сприяє ефективному використанню технологій для покращення якості навчання.

Досліджуючи праці українських вчених, знаходимо такі деякі визначення поняття «інтерактивне навчання»:

- «це навчання, побудоване на взаємодії персоналу з навчальним оточенням і середовищем корпорації, де зосереджується навчальний процес, яке передбачає встановлення взаємин і взаємодію персоналу між собою, через діалог, полілог в процесі якого відбувається формування нової компетентності» [17]

- «це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність» [5].

- «це форма організації пізнавальної діяльності, у якій всі учасники активно взаємодіють один з одним. При цьому головна роль у процесі інтерактивного навчання належить дорослому населенню, а саме - їх взаємодії і співпраці...» [3]

Отже, можемо підсумувати, що інтерактивне навчання спрямоване на створення активної навчальної атмосфери, в якій працівники взаємодіють між собою та з тренером або викладачем, спільно розв'язують завдання, обговорюють проблеми та виробляють нові знання та навички. Цей підхід сприяє більш ефективному засвоєнню матеріалу, стимулює критичне мислення, сприяє розвитку комунікаційних навичок та співпраці, а також підвищує мотивацію та зацікавленість працівників у процесі навчання.

Інтерактивне навчання працівників організації відображає сучасні тенденції в освіті та розвитку персоналу, де активна участь учасників і створення сприятливого навчального середовища є ключовими факторами успіху навчання та розвитку навичок та компетенцій.

Особливої уваги заслуговують різноманітні методи інтерактивного навчання, а також контекст, в якому вони реалізовуються. Пропонуємо спершу проаналізувати різноманітні бачення вітчизняних науковців стосовно цього питання.

Таблиця 1

Основні групи елементів інтерактивного навчання

Джерело: розроблено автором

Н. Шапа виділяє інтерактивні методи навчання персоналу в контексті он-лайн та оф-лайн режимах навчання працівників організації в незвичних та вимушених умовах [19, с. 89]. Зокрема, автор розглядає серед інтерактивних методів навчання вікторини, обговорення в малих групах, тематичні дослідження, рольові ігри та демонстрації.

О. Хілуха розглядає вплив інтерактивного навчання на рівень засвоєння знань працівниками організації, мотивацію персоналу до навчання та розвитку, формування низки гнучких компетенцій, зокрема здатності креативно мислити, приймати раціональні управлінські рішення, діяти адаптивно та гнучко тощо [17, с. 152]. Вчена розглядає такі методи інтерактивного навчання як імітаційні (неігрові та ігрові) та неімітаційні. В. Маховка виділяє такі форми інтерактивного навчання як кейс-метод, навчання дій, ділові ігри та метод поведінкового моделювання для навчання управлінського персоналу організації [10, с. 69].

О. Карий для навчання персоналу розглядає адаптивно-інтерактивні системи, до яких відносить застосування віртуальної, доповненої та змішаної реальності [9, с. 59], а також використання чат-бота, завданнями якого може бути окрім безпосередньо навчання працівників на робочому місці, також опанування корпоративної культури організації (правил, традицій, цінностей тощо) [9, с. 60]. Н.Ситник також робить наголос на використання ІКТ в процесі навчання та розвитку персоналу організації, а інтерактивне навчання відносить до категорії неформального навчання, основними перевагами якого є актуальність навчального контенту, можливість швидкої перевірки набутого слухачами досвіду, адаптованість та гнучкість навчальних програм [21, с. 69]. Г. Писаревська в контексті діджиталізації HR-процесів наголошує на стрімкому розвитку інтерактивних платформ та мікронавчання, яке грунтується на використанні штучного інтелекту та віртуальної реальності [13, с. 58].

Багато вчених зосереджують свою увагу на дослідженні інтерактивних методів навчання в конкретній сфері чи галузі, що логічно, адже є певні особливості в розвитку персоналу на різних підприємствах та у різних економічних секторах.

Зокрема, можна виділити розвиток персоналу у військовій та силовій сферах. Так, Д. Швець та Є. Кобко розглядають інтерактивні навчальні технології у процесі підготовки поліцейських. Автори виділяють такі переваги запровадження інтерактивних методів навчання: систематизація та поглиблення теоретичних знань, підвищення рівня самостійності та креативності для прийняття рішень в нестандартних ситуаціях [22, с. 71]. К. Сіренко розглядає інтерактивне навчання в розрізі планування дистанційного навчання персоналу ДКВС України та пропонує створити андрагогічну модель інтерактивного навчання, яка ґрунтується на принципах контексності, системності, урахування досвіду слухачів, елективності, диференціації та спрямуванню на подальший саморозвиток та самовдосконалення [15, с. 264]. В. Школяренко та І. Рудніцький досліджують можливості використання інтерактивних технологій навчання у Збройних Силах України. У їх роботі наголос робиться на активній роботі викладача та мистецтву задавати запитання для інтенсифікації навчальної взаємодії. Серед особливих інтерактивних навчальних форм у цій сфері можна виділити стратегічні ігри та командноштабні навчання [20, с. 251].

Не менше праць, які стосуються інтерактивного навчання бачимо у сфері освіти різних рівнів. В. Базелюк розглядає інтерактивне навчання в контексті підвищення кваліфікації персоналу закладу дошкільної освіти. У своїй праці вчений виділяє основні ознаки інтерактивного навчання (спільна мета, очікуваний результат, діалог та співпраця, використання досвіду кожного учасника навчання, активність та обмін знаннями) [1, с. 134]. Т. Калюжна з-поміж інших форм інтерактивного навчання, виокремлює smart-технології для педагогічного персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти. Особливу увагу вартує звернути на персоніфіковане та адаптивне навчання, яке орієнтується на конкретного слухача та підлаштовується під нього [6, с. 165].

А. Самко виділяє інтерактивні методи навчання поряд з тренінговими та інформаційними в контексті освіти дорослих [14, с. 122], тоді як О. Хілуха ставить інтерактивне навчання в один ряд з електронним та традиційним навчанням, наголошуючи на необхідності їх оптимального поєднання для найбільш ефективного розвитку працівників організації [18, с. 49]. М. Кононова вивчає тренінг, як одну з форм інтерактивного навчання працівників позашкільної освіти, і який проводиться як для отримання теоретичних і практичних знань, так і для рефлексії отриманих знань і формування нових навичок [8, с. 18]. М. Наконечна описує практичне впровадження тренінгових технологій для формування корпоративної культури закладу вищої освіти приватної форми власності, наголошуючи на принципах конфіденційності, добровільності, рівноправності та активності (репродуктивної, пошукової та творчої) [11, с.242]. С. Бєляєва також розглядає тренінги як основну форму інтерактивного навчання персоналу, але вже в туристичній галузі, виділяючи комунікативні та спеціалізовані тренінги [2, с. 84]. Таким чином, тренінги можна вважати одним з ключових напрямків інтерактивного навчання персоналу.

Г. Кисляк та В. Стільник зосереджують свою увагу на дистанційному підвищенні кваліфікації сільськогосподарських працівників і розглядають також інтерактивне оцінювання результатів навчання як частину інтерактивних навчальних курсів [7, с. 466]. О. Додіна розглядає інтерактивні технології для короткострокового навчання менеджерів медичної сфери [4, с. 469]. Г. Обруч трактує інтерактивне навчання як частину управління персоналом організацій залізничного транспорту [12, с.103]. В. Доценко та Н. Ніколенко наголошують на можливостях використання інтерактивного навчання під час активного соціально психологічного впливу в контексті розвитку професійно важливих якостей працівників сфери гостинності [16, с. 71].

Таблиця 2

Ключові тези напрацювань українських вчених щодо поняття «інтерактивне навчання працівників»

Джерело: сформовано автором

Таким чином, можемо підсумувати основні тези та напрями досліджень щодо інтерактивного навчання в працях українських вчених. Цей підсумок подано в таблиці 2.

1. Ґрунтуючись на вищевказаному, можна зробити такі загальні висновки щодо бачення інтерактивного навчання в українських авторів: Різноманітність методів: Українські автори визнають широкий спектр інтерактивних методів навчання, таких як вікторини, обговорення в малих групах, дослідження, рольові ігри, демонстрації, кейс-метод, навчання дій, ділові ігри, а також використання віртуальної, доповненої та змішаної реальності, чат-ботів та інші.

2. Активність та самостійність: Більшість авторів підкреслюють значення активності та самостійності учасників у навчальному процесі. Інтерактивне навчання сприяє залученню учасників до активної взаємодії, групової роботи та самостійного опанування матеріалу.

3. Адаптованість та гнучкість: Автори відзначають, що інтерактивне навчання має бути адаптованим до індивідуальних потреб учасників. Використання сучасних технологій, включаючи віртуальну та доповнену реальність, дозволяє забезпечити гнучкість та доступність навчання.

4. Покращення засвоєння знань та розвитку навичок: Українські автори підкреслюють, що інтерактивне навчання сприяє покращенню засвоєння знань, розвитку практичних навичок, креативного мислення, прийняття раціональних управлінських рішень, дії адаптивно та гнучко.

5. Використання інформаційно-комунікаційних технологій: Багато авторів підкреслюють значущість використання ІКТ у процесі навчання та розвитку персоналу. Вони виділяють роль віртуального навчання, доповненої реальності та інших технологічних рішень.

6. Роль тренінгів: Тренінги визнаються багатьма авторами як важлива форма інтерактивного навчання, що сприяє практичному опануванню навичок та взаємодії між учасниками.

7. Сфери застосування: Українські автори розглядають застосування інтерактивного навчання в різних галузях, включаючи освіту, силові структури (поліція, армія), менеджмент, медицину, гостинності тощо.

8. Важливість контексту: Автори підкреслюють, що ефективність інтерактивного навчання залежить від контексту і особливостей конкретної організації чи галузі.

Загалом, українські автори вважають інтерактивне навчання важливим і ефективним інструментом для підвищення кваліфікації персоналу, розвитку навичок та забезпечення активної взаємодії між учасниками навчального процесу. Їхні дослідження свідчать про великий потенціал інтерактивного навчання для різних сфер та галузей в Україні.

Джерела

інтерактивний навчання кваліфікація навчальний

1. Базелюк, В. Г., & Кравець, Т. О. (2022). Підвищення кваліфікації персоналу закладу дошкільної освіти: інтегрований підхід. In The 14 th International scientific and practical conference “Innovations and prospects ofworld science"(September 14-16, 2022) Perfect Publishing, Vancouver, Canada 2022. 367p. (p. 129).

2. Беляева, С. С. (2019). Туризмологічні аспекти інноваційних методів створення та запровадження тренінг-програм для навчання персоналу готелю. Стан та перспективи розвитку туристичного та готельноресторанного бізнесу: колективна монографія. С.80-86

3. Вовк, М. П., Соломаха, С. O., Султанова, Л. Ю., Цвєткова, Г. Г., & Щербак, О. І. (2019). Технології підготовки педагогічного персоналу для роботи з дорослим населенням.

4. Додіна, О. (2023). Вдосконалення процесу управління персоналом в медичних закладах. Актуальні питання права та соціально-економічних відносин. Збірник наукових статей, 466.

5. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: метод. посіб. / авт.-уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. Київ: А.П.Н., 2002. 136 с

6. Калюжна, Т. (2020). Розвиток андрагогічної компетентності педагогічного персоналу закладів післядипломної педагогічної освіти засобами Smart-технологій. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми, 162-169.

7. Кисляк, Г., & Стільник, В. (2019). Професійне навчання сільськогосподарських працівників на дистанційній основі. Молодий вчений, 9 (73), 464-467.

8. Кононова, М. М. (2022). Тренінг як форма інтерактивного навчання і виховання у позашкільній освіті. Синергетичний підхід до проєктування життєвого простору особистості: зб. наук. матеріалівIIМіжнарод. наук.-практ. конф., С. 18.

9. Літорович, О. В., & Карий, О. І. (1). Використання адаптивно-інтерактивних систем у процесі навчання персоналу. Економічний простір, (159), 58-62.

10. Маховка В. М. Інноваційні технології навчання управлінського персоналу / В. М. Маховка, Н. Б. Богатирьова, Н. О. Горшенова // Причорноморські економічні студії. 2020. № 50. С. 66-70.

11. Наконечна, Н. (2020). Формування корпоративної культури закладів вищої освіти приватної форми власності: активні методи навчання персоналу. Розвиток суспільства: соціальні, економічні та психологічні аспекти: колективна монографія. С. 239-258

12. Обруч Г. В. Особливості управління персоналом залізничного транспорту в умовах цифровізації / Г. В. Обруч // Бізнес-навігатор. 2019. Вип. 6.1-1 (56). С. 99-105.

13. Писаревська, Г. І. (2021). Тенденції розвитку використання Digital технологій в управлінні персоналом. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки», (41), 54-60.

14. Самко, А. (2022). Тенденції розвитку андрагогічної компетентності педагогічного персоналу у сфері освіти дорослих. Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи, 22(2), 118-130.

15. Сіренко, К. Ю., & Волков, М. В. Андрагогічна модель дистанційного навчання персоналу дквс україни. Кримінально-виконавча система України та її роль у розбудові правової і соціальної держави: матеріали УШзаочноїміжнародної науково-практичної конференції, C. 263.

16. Ніколенко, В. Ф. Доценко, О. С. Пушка, Л. О. Шаран. Н. А. (2020) Удосконалення сервісу в закладах сфери гостинності. SWorld, № 6, C. 68-74.

17. Хілуха О. А. (2019) Інтерактивні методи корпоративного навчання та формування компетентностей персоналу. Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер.: Економічні науки. Вип. 33. С. 150-153. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_en_2019_33_31.

18. Хілуха, O. (2019). Особливості впровадження електронного навчання в контексті корпоративного розвитку персоналу. Innovative Technologies and Scientific Solutions for Industries, (3 (9)), 44-52.

19. Шапа, Н. М., & Павелко, Ю. С. (2020). Розвиток людських ресурсів україни: загальні тенденції та методи навчання у незвичних та вимушених умовах. Економічний простір, (160), 86-90.

20. Школяренко, В., & Рудніцький, І. (2019). Інтерактивні технології навчання як засіб підвищення ефективності курсової підготовки національного персоналу. Військова освіта, 246-256.

21. Ситник, Н. (2020). Трансформація моделі професійного навчання персоналу сучасних організацій. Бізнес, інновації, менеджмент: проблеми та перспективи, 68-69.

22. Швець, Д. В., & Кобко, Є. В. (2021). Інтерактивні технології у професійній підготовці поліцейських. Психологічні та педагогічні проблеми професійної освіти та патріотичного виховання персоналу системи МВС України: тези доп. наук.-практ. конф.(м. Харків, 2 квіт. 2021 р.). Харків: ХНУВС, 2021. С. 69-72.

Размещено на Allbest.ru