Викладання бальної хореографії в умовах сьогодення

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Кафедра культурології

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Гуманітарний факультет

Кафедра хореографії

Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет культури і мистецтв

Кафедра режисури та хореографії

Викладання бальної хореографії в умовах сьогодення

Макода С.Л., к.е.н., доцент

Горобець М.О., ст. викладач,

Луньо П.Є., к. філол. н., доцент

Кундис Р.Ю., к. мистецтв.

м.м. Київ, Хмельницький, Львів



Анотація

Навчання мистецтву танцю збудовано на традиційній формі трансляції досвіду учню від викладача за допомогою демонстрації. Поняття «особово-орієнтована директорія навчання» передбачає організацію навчання (менеджмент освіти), який пов'язаний з вибором та формуванням індивідуального графіка та змісту програми навчання, які залежать від рівня творчих здібностей, інтересів, об'єктивних фізичних та психологічних даних учня. На допомогу викладачам приходять інноваційні технології хореографії, такі як фото та відеотехнології, електронне навчання та авторські методичні програми нового покоління. Метою використання педагогічної технології є підвищення здатності педагога до пошуку та впровадження в практику нових педагогічних ідей, нових способів, методів та прийомів у вирішенні педагогічних завдань.

У цьому дослідженні аналізуються особливості хореографії танцювального виконання міжнародного стандарту, націлений на сім типів тем, елементів стилю, дії, часу та просторових характеристик танцювального виступу за міжнародними стандартами. Танцювальні об'єднання базуються в установах культури, культурно-дозвільного типу, у загальноосвітніх школах та у вищих навчальних закладах у рамках додаткової освіти або організації культурно-дозвільної діяльності. Нині існують і активно функціонують чотири:

1) WDSF - World Dancesport Federation - Всесвітня федерація танцювального спорту;

2) WDC - World Dance Council - Всесвітня Рада з танцю;

3) IDSU - International Dance Sport Union - Всесвітня спілка танцювального спорту;

4) IDSCA - International Dance Studios and Clubs Association - Міжнародна Асоціація клубів, шкіл та студій танцю.

Аналіз необхідних факторів визначає напрям створення танцювальних вистав за міжнародними стандартами, а також певні теоретичні рекомендації та практичну цінність для розвитку. Вивчено вплив дистанційних технологій на якість тренувального процесу в бальній хореографії.

Ключові слова: танець, бальні танці, методики викладання, міжнародний стандарт танцю, художній танець, хореографія танцю.



Abstract

Teaching ballroom choreography in today's conditions

Makoda S.L., C. Econ. Sci., Ass. Professor of the Department of Cultural Studies, National University of Biological Resources and Environmental Studies of Ukraine, Kiev

Horobets M.O., senior teacher of choreography department of humanitarian faculty of Khmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Academy Khmelnytskyi

Lunyo P.Ye., c. Philol. Sci., ass. professor; Kundys R.Yu., c. art studies, of the Department of Directing and Choreography, Faculty of Culture and Arts Ivan Franko National University of Lviv

Learning the art of dance is built on the traditional form of broadcasting the student's experience from the teacher through a demonstration. The concept of "person-oriented training directory" involves the organization of training, that is, management of education, which is associated with the selection and formation of an individual schedule and content of the training program, which depend on the level of creative abilities, interests, objective physical and psychological data of the student. Innovative technologies of choreography, such as photo and video technologies, e-learning and author's methodical programs of the new generation come to the aid of teachers. The purpose of using pedagogical technology is to increase the teacher's ability to find and implement into practice new pedagogical ideas, new ways, methods and techniques in solving pedagogical tasks.

This study analyzes the features of international standard dance performance choreography, targeting seven types of themes, elements of style, action, time, and spatial characteristics of international standard dance performance. Dance associations are based in institutions of culture, cultural and recreational type, in secondary schools and in higher educational institutions within the framework of additional education or the organization of cultural and recreational activities.

Currently, four exist and are actively functioning:

1) WDSF - World Dancesport Federation - World Federation of Dance Sports;

2) WDC - World Dance Council - World Dance Council;

3) IDSU - International Dance Sport Union - World Dance Sport Union;

4) IDSCA - International Dance Studios and Clubs Association - International Association of Dance Clubs, Schools and Studios.

The analysis of the necessary factors determines the direction of creating dance performances according to international standards, as well as certain theoretical recommendations and practical value for development.

The influence of remote technologies on the quality of the training process in ballroom choreography was studied.

Keywords: dance, ballroom dancing, teaching methods, international dance standard, artistic dance, dance choreography.



Постановка проблеми

Численними дослідженнями доведено, що від обраної педагогічної технології та ступеня її адекватності ситуації та контингенту учнів багато в чому залежить якість навчання. Саме запровадження сучасних технологій дозволяє вирішувати проблеми розвиваючого, особистісно-орієнтованого навчання, диференціації, гуманізації, формування індивідуальної освітньої перспективи учнів. Тому сучасний підхід до викладання будується на основі освітніх технологій, пов'язаних із підвищенням ефективності навчання та виховання, спрямованих на кінцевий результат освітнього процесу [1]. Танець за міжнародними стандартами - конкурсний проект дуету чоловіка та жінки у парних танцях, поділений на дві групи подій та десять видів танців. Преферанс танцю за міжнародними стандартами повинен вбирати та інтегрувати характеристики десяти танцювальних типів.

Використовувати при цьому методи і прийоми висловлювання інших танців і задаючи тему, персонажів і сюжетний зміст твору, опосередковано висловлюючи діяльність і явища психології персонажів, тим самим представляючи собою нову декоративну форму.

Міжнародні бальні танці - це спорт, що поєднує у собі змагальні та артистичні якості. У світі, де постійно просуваються історичні традиції, танець змагань за міжнародними стандартами більше не може повністю задовольняти духовні потреби людей. Глядачі віддають перевагу творчій хореографії за міжнародними стандартами танцю, яка орієнтована на артистизм [1]. Спортивні бальні танці є одним із затребуваних напрямків у сфері додаткової освіти як дітей, так і дорослого населення. І в світлі ситуації освітніх реформ, перед тренером, постає завдання перетворити традиційне навчання, спрямоване на накопичення певних знань, умінь і навичок, в процес багатогранного розвитку особистості учнів, шляхом технологізації процесу навчання, в чому і полягає актуальність даної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Бальні танці ХХ століття склалися на основі європейського танцю, в який на рубежі XIX-XX століть вдихнула нове життя африканська та латиноамериканська музична та танцювальна культура [2].

Cучасні бальні танці складаються з європейської програми, до якої входять 5 танців: повільний вальс (Slow waltz), танго (Tango), віденський вальс (Viennese waltz), повільний фокстрот (Slow Foxtrot) і квікстеп (Quickstep) (швидкий фокстрот) і латиноамериканської програми, до якої входять такі танці: самба (Samba), ча-ча-ча (Cha-Cha-Cha), румба (Rumba), пасодобль (Paso Doble) (темп - 60-62 тактів за хвилину) і джайв (Jive) [3]. Всім цим танцям властива ритмічна музика, і вони потребують відповідних педагогічних методик викладання бальної хореографії.

Проблема сучасних педагогічних технологій набула широкого висвітлення у науковій літературі. Але, враховуючи професійну спрямованість та специфіку танцювально-спортивної творчості, не всі освітні технології знаходять сферу застосування у роботі тренера. Володіння сучасними освітніми технологіями являється невід'ємною частиною професійної діяльності педагога. Значення застосування сучасних педагогічних технологій у модернізації роботи переоцінити неможливо.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є вивчення інноваційних технологій у хореографії, застосування електронного навчання та авторських методичних програм нового покоління та впровадження у практику нових педагогічних ідей, нових способів, методів та прийомів для вирішення педагогічних завдань.



Виклад основного матеріалу

Під час викладання бального танцю головна роль по вихованню учнів відводиться, зазвичай, педагогу. У зв'язку з цим, на заняттях бальних танців викладач у своїй діяльності може використовувати авторські та експериментальні підходи, а також повинен володіти наступними професійними компетенціями [4]:

- умінням поєднувати знання педагогіки та психології з повсякденною практичною та танцювальною діяльністю;

- знанням основ теорії навчання, виховання та оволодіння культурними педагогічними відносинами;

- вмінням самостійно вирішувати професійні педагогічні завдання та проблеми, що виникли;

- здатністю до критичного самоаналізу власної творчої діяльності, аналізу діяльності колег на основі сучасних науково-педагогічних ідей;

- яскраво вираженою потребою у педагогічній самоосвіті, професійному та особистісному самовдосконаленні;

- раціональним та цілеспрямованим використанням нових наукових розробок та технології;

- навичками науково-дослідницької практичної діяльності, добре знати техніку виконання танцювальних рухів, термінологію;

- цілеспрямованим пошуком нових ефективних методів навчання і виховання, та інших компонентів педагогічного процесу.

У хореографічному мистецтві спортивні бальні танці займають дуже неоднозначне і суперечливе становище. Аматорські чемпіонати світу проводяться під егідою IDSF, а професійні - під заступництвом англійських танцювальних організацій. Найбільш престижними у світі продовжують залишатися англійські конкурси, зокрема UK Open [5].

Спортивно-бальними танці почали називатися тоді, коли з них стали проводитися конкурси, турніри, змагання. З'явилися перші положення та вимоги до виконання танців та їх суддівства. Поступово сформувалися критерії оцінки постановки композиції, виконання окремих елементів і танцювальних фігур, вимоги до музичності та емоційності танцюристів [6].

У системі спортивно-бальних танців успішно функціонують і визначають політику спортивно-бального танцю чотири міжнародні організації: WDSF, WDC, IDSU, IDSCA.

1. WDSF - World Dancesport Federation - Всесвітня федерація танцювального спорту [7].

2. WDC - World Dance Council - Всесвітня Рада з танцю [8].

3. IDSU - International Dance Sport Union - Всесвітня спілка танцювального спорту [9].

4. IDSCA - International Dance Studios and Clubs Association - Міжнародна Асоціація клубів, шкіл та студій танцю [10].

Дані організації через специфіку своєї діяльності займаються систематизацією спортивно-бальних танців. Можна виділити найпоширеніші підстави поділу, що застосовуються в подібних організаціях для класифікації як самих танців, так і майстерності виконавців і заходів, пов'язаних з демонстрацією спортивно-художнього матеріалу спортивно-бальних танців:

- вікова група виконавців та/або характеристика професіоналізму або аматорської майстерності;

- типи конкурсу;

- типи / види танців;

- класи майстерності виконання.

Всесвітні організації зі спортивно-бальних танців до конкурсної програми включають 10 танців (повільний вальс, танго, віденський вальс, повільний фокстрот, квікстеп, самбу, ча-ча-ча, румбу, пасодобль, джайв). У WDSF, WDC та IDSU встановлені однакові вікові категорії та класи майстерності [11].

Існують різні методи та прийоми навчання, які допомагають викладачеві-хореографу розвинути ті чи інші здібності студента-виконавця, сформувати у нього виконавські компетенції. Звичайно, існують загально дидактичні методи навчання, такі як словесні, наочні та практичні. Унікальність підкреслюється і в методах навчання. При вивченні цих методів необхідно звертати увагу на ту методичну обставину, що будь-який метод навчання в руках певного педагога набуває специфіки його особистості, якостей, здібностей. Іншими словами, скільки викладачів, стільки і підходів при відпрацюванні того чи іншого прийому, методу, засобу. Спільним є одне - всі дії, які виконує виконавець, повинні допомагати та сприяти грамотному, комфортному руху (танцюванню) з раціональним використанням фізичних сил та енергії. інноваційний педагогічний танцювальний хореографія

У процесі вивчення міжнародного досвіду вчителів та тренерів з танців, ми повністю усвідомлюємо, що при створенні хореографії танців за міжнародними стандартами не тільки мають бути суворі кроки та процедури рухів, але також хореографи повинні розробляти танцювальний репертуар, мислити та поважати певні творчі принципи, тому можливо резюмувати такі висновки [12]:

1. Міжнародний стандарт танцювального мистецтва хореографія є науковою концепцією танцювального мистецтва та творчого мислення у процесі танцю, має наукове мислення, орієнтоване на хореографічні рухи та зв'язок танцювальних рухів. Таким чином, предмет і стиль, елементи руху, просторові елементи та використання простору мають бути науково обґрунтованими.

У процесі безперервного розвитку хореографії, щоб зрозуміти наукову спрямованість, її тему і стиль, щоб бути орієнтованим на розвиток суспільства, необхідно створити міжнародну стандартну науково обґрунтовану хореографію танців.

2. Міжнародний стандарт хореографії танцювального шоу має мати принципи в процесі хореографії міжнародного стандартного танцю, в прагненні до краси форми танцю за міжнародними стандартами, при цьому приділяючи більше уваги його хореографії, чи то від розуміння стилю, або від хореографії елементів дії.

3. Міжнародне маркування принципів створення мистецького танцю: повага до професійних характеристик у процесі створення танцю за міжнародними стандартами, не тільки відповідно до методологічних засобів розробки танцювального репертуару, ай з акцентом на професійні характеристики танцю за міжнародними стандартами; професійно-орієнтовані елементи технічного руху танцю також повинні бути виділені для оволодіння елементів руху; мають бути дотримані принципи професійних особливостей танцю.

4. Принципи, інновацій у створенні танцювального шоу з міжнародних стандартів. Принцип інновації полягає в тому, щоб вимагати від хореографів нових ідей, нових шляхів, засобів та методів, таким чином, забезпечити певний прорив у творчості. Переважна більшість вчителів вважають, що принцип інновацій у створенні художнього танцю є дуже важливим.

На створення танцю за міжнародними стандартами впливає багато факторів. Практика показує, деякі чинники дуже тісно пов'язані і можуть впливати один на одного. Враховуючи ці фактори, також можна зробити відповідні висновки про створення та хореографію танцювальних уявлень міжнародного стандарту. Серед них, скринінг та вибір впливаючих факторів. Провівши аналіз науково-методичної літератури, були виявлені фактори які впливають на розробку танцю, та виділено сім індикаторів першого рівня та ще вісімнадцять другорядних індикаторів (табл. 1). Один із індикаторів першого рівня: тема та стиль, елементи дії, елементи часу, елементи простору, елементи музики, елементи костюма, елементи сценічної краси. Вторинні індикатори: дизайн сюжетної теми, визначення та розуміння танцювального стилю, дії на місці, рухові дії, розумне використання складних технічних дій, розподіл ритму музики, розвиток сюжету змісту теми, ретроспективні кадри та чергування часу та простору, зовнішній простір, внутрішній простір, вибір музичної теми, використання музичного стилю, привабливість музики та розуміння музики, підбір костюмів для репертуару, грим репертуару, дизайн фону сцени, освітлення сцени, супровід сцени [13].

Таблиця 1

Фактори впливу міжнародного стандарту танцювального мистецтва на постановку та хореографію танцю

№ з/п	Індикатори першого рівня	Вторинні індикатори
1	Елементи теми та стилю	Дизайн теми художнього твору Визначення та контроль танцювального стилю
2	Елемент дії	Дія на місці Дія переміщення Розумне використання складних технічних рухів
3	Елемент часу	Ритмічний розподіл музики Сюжетний розвиток тематичного змісту Спогади та час-простір
4	Просторові елементи	Зовнішній простір (сценічний простір, подвійний простір) Внутрішній простір (емоційний вираз танцюристів)
5	Музичний елемент	Добірка основної музики Використання музичного стилю Привабливість музики та здатність розуміти музику
6	Елементи одягу	Підбір костюмів Репертуарний макіяж
7	Сценічне оформлення	Дизайн фону сцени Сценічне освітлення

Джерело: British Dance Council Rule Book 1st January 2015 to 31st December 2017 Amended version [pdf].

З точки зору декількох основних факторів, що впливають на створення міжнародного стандартного танцювального шоу, хореографія національного стандартного танцю впливає на загальну хореографію танцю і відіграє позитивну роль у визначенні теми і стилю, елементів руху, просторових елементів, елементів музики. Для визначення та новизни ідеї з теми може бути втілена основна ідея, яку автори хотіли висловити. Використання статичних та динамічних елементів, а також розумне використання складних технічних рухів також має певний імпульс для вираження теми. Елементи часу, простору та музики доповнюють один одного у процесі створення танцю. Розподіл музичного часу, відповідність музики емоційному прояву танцюристів, як зовнішнього, так внутрішнього простору сцени, також займають відносно велике значення. Зрештою, значення елементів одягу та елементів естетики танцю також є високими. Таким чином, усі вище перелічені показники дають результати у процесі створення танцю за міжнародними стандартами, до того ж вторинні чинники також є важливими елементами, що впливають створення танцювальних постановок.

Сучасні освітні технології не можуть існувати поза діяльнісного характеру навчання, де дії учня у освітньому процесі є важливою стороною педагогічної технології. Виходячи з позиції учня та ставлення до неї з боку педагога, можна виділити кілька типів технологій [14]:

Особистісно-орієнтовані технології. Серед особистісно-орієнтованих технологій у навчанні бальним танцям можливе застосування технології різного рівня навчання, відповідно до якої учні поділяються на «малоздатних», талановитих і, так звану, середню ланку. Технологія різнорівневого навчання, більшою мірою відноситься до загальноосвітньої школи, де в процесі набору та комплектації класів у школи є можливість проведення різних тестів та іспитів для діагностики умінь майбутніх учнів, на основі якої надалі можна розділити учнів (3 виділені типи) за класами або рівномірно, або поділити на клас «талановитих» та клас «малоздатні»; або ж скористатися додатковими заняттями (факультативи, або репетиторство), як для одного типу, так і для іншого.

Тоді постає питання, як ця технологія навчання застосовується в хореографічних колективах?

У системі навчання додаткової освіти, як і в школі, використовується ускладнення програми за роками навчання, а також додавання нових предметів та збільшення фізичного навантаження. Зарахування учня на певний рік навчання відбувається на основі аналізу навичок та умінь, а також рівня фізичної підготовки учня. Тобто, теоретично, учень 8 класу загальноосвітньої школи може бути зарахований на 1 рік навчання до самодіяльного колективу, але на практиці у спортивних чи танцювальних колективах ніхто цього не робить, адже навряд чи учень старших класів ходитиме на заняття спільно з учнями початкової школи. Тому керівники та педагоги розподіляють учнів по групам відповідно до їх віку, і в таких випадках, коли вік не дозволяє зарахувати учня до групи перших років навчання, а його фізичні дані до старшої групи до однолітків, для учня підбирається середній варіант - вікова категорія групи близька до його віку та середній рівень складності програми навчання.

Використання технології різного рівня навчання під час постановочної роботи. Крім того, для «талановитих» учнів створюються номери з малою кількістю виконавців - так звані сольні номери.

Таким чином, навіть при незначній ймовірності включення в освітній процес технології різнорівневого навчання, педагоги намагаються дотримуватись сучасних вимог до навчання, які відповідають запитам сучасного суспільства [15].

Технологія колективного взаємонавчання. Ця технологія активно застосовується у напрямах спортивних танців, як і в інших напрямах.

- Наприклад, у контактній імпровізації, де наявність партнера просто необхідна, тому що вся суть напряму полягає в умінні імпровізувати, перебуваючи у постійному контакті з одним чи кількома партнерами.

- На кожному етапі навчального процесу тією чи іншою мірою застосовується технологія взаємного навчання:

• Розминка на початку заняття. Вправи у парі на розвиток сили м'язів. Коли вихованці допомагають один одному виконувати вправи та стежать за правильністю виконання.

• При взаємодії учнів, як «вчитель-учень». Вихованці поділяються на пари, після чого їм пропонується самостійно повторити та відпрацювати вивчений матеріал, при цьому в парі відбувається поділ ролей на вчителя та учня.

Технологія співробітництва. Ця технологія передбачає навчання у малих групах. Напевно, один із найважливіших моментів у процесі навчання бальним танцям - це час самостійного відпрацювання вивчених комбінацій, рухів, виконання завдань чи власна імпровізація. У сучасному танці велика роль приділяється імпровізації і навчитися імпровізувати можливо лише одним способом - танцювати, танцювати та ще раз танцювати, напрацьовувати техніку, шукати нові способи руху, відчувати своє тіло та усвідомлювати його лінії.

Технологія модульного навчання. Модуль - це цільовий функціональний вузол, у якому поєднані навчальний зміст та технологія оволодіння ним. Найпростіша програма з хореографії завжди чітко структурована за розділами: робота на верстаті, на середині зали, у партері, діагоналі, танцювальні комбінації. Ці розділи залишаються на кожному році навчання та ускладнюються на певних етапах навчання.

Інноваційні освітні технології. У бальних танцях можливе використання комплексу інноваційних технологій. До них можна віднести технологію перспективно-випереджувального навчання, ігрові технології, проблемного, програмованого, індивідуального та інтенсивного навчання.

Ігрові технології. Ігрові технології - одні з найпоширеніших технологій у танцях під час роботи з дітьми молодшого віку. Прикладом може бути заняття з контактної імпровізації.

Технології проблемного навчання. У методичній літературі зазначено, що проблемне навчання засноване на отриманні учнями нових знань при вирішенні теоретичних і практичних завдань у створюваних для цього проблемних ситуаціях. Дана технологія допомагає учням навчитися аналізувати виконувані ними рухи.

Технологія електронного навчання. Переваги технологій сучасного електронного навчання полягають у можливостях, що відкриваються перед суспільством. Наприклад, педагоги записують на відеокамеру мобільного телефону репетицію танцювального номера, а потім відтворюють її на великий екран, вивчаючи точність виконання танцювальних рухів та коментуючи допущені помилки. Не менш важливе значення має вміле поєднання традиційних методик та інновацій у повсякденній педагогічній практиці. Інноваційні методи роботи мають на увазі використання цифрової техніки, відеоматеріалів, Інтернету тощо.

Ключові переваги технологій електронного навчання у хореографії:

1. Створення умов для самостійної, додаткової та змішаної освіти;

2. Можливість швидко створювати та поширювати навчальні матеріали;

3. Танцювальне мистецтво поширюється на широкі маси.

Особливо актуальними у бальних танцях є здоров'язберігаючі технології. Враховуючи специфіку бальної творчості, особливо важливо приділяти величезну увагу даним технологіям. Здоров'язберігаючі технології можна класифікувати за характером дій таким чином:

• захисно-профілактичні технології (відповідність санітарним умовам, дотримання техніки безпеки, грамотний розподіл фізичного навантаження на заняттях відповідно до вікових особливостей та анатомічних, точне роз'яснення методики виконання вправ і рухів, контроль методично правильного виконання);

• компенсаторно-нейтралізуючі технології (включення у навчальний процес, або під час перерв, вправ на розслаблення та напругу, релакс-вправи, вправи на відновлення дихання, бесіди «п'ятихвилинки» на абстрактні теми, вправи-ігри на зняття психоемоційної напруги, вправи м'язового апарату безпосередньо після силового навантаження, та інше);

• стимулюючі технології (тренажні вправи);

• інформаційно-навчальні технології (бесіди консультаційного характеру на теми: «грамотний розвиток фізичних здібностей самостійно, у позаурочний час», «про негативний вплив куріння та вживання алкогольних напоїв на організм», «про корисність здорового харчування», тощо).

У світі з кінця 2019 р. до сьогодні триває непроста епідеміологічна ситуація, пов'язана з пандемією коронавірусної інфекції COVID-19. У цей період закрилися спортивні школи, фітнес-клуби, танцювальні студії, спортивно-оздоровчі та культурно-дозвільні центри. Практично всі сфери життєдіяльності перейшли в дистанційний формат, у т. ч. сфера дитячо-юнацького спорту. В таких умовах зросла значимість інформаційних сервісів в усіх сферах життя. Тренувальний процес перевели в онлайн-режим, який здійснювався в основному на платформі Zoom. Під час пандемії тренерам та танцюристам довелося проводити заняття з допомогою дистанційних технологій. Тренування в цей період проводилися трьома способами [14]:

1) онлайн включення на платформі Zoom. Тренери створювали конференцію, і танцюристи підключалися до тренування. Під час заняття тренер пояснював техніку виконання танців латиноамериканської та європейської програм. Танцюристи збиралися на онлайн-конференцію всі разом, незалежно від вікових груп, як це проводилося раніше офлайн;

2) тренери записували відеоуроки на 30 хвилин. Розміщення їх проводилося у соціальній мережі. Під час перегляду відеоуроку танцюристи повторювали рухи, після заняття виконували домашнє завдання - записували відео танцю. Тренери перевіряли техніку виконання та давали вказівки на їх відпрацювання;

3) у хорошу ясну погоду тренування проводилися на свіжому повітрі (наявна асфальтована зона дозволяла танцювати). У тренерів була можливість допомогти танцюристам технічно виконувати рухи. Танцюристи та тренери були одягнені у спортивну зручну форму та кросівки замість звичайного танцювального взуття. Ефективність дистанційного навчання танцям залежить від можливостей танцюристів, їхньої мотивації, бажання не втратити колишню танцювальну фізичну форму. Важливо під час дистанційних тренувань звернути увагу на загальну фізичну підготовку. Для підтримки фізичних параметрів краще застосовувати такі види тренувань: біг, силові вправи на всі групи м'язів, вправи на дихання. Зручно тренуватися у житловому приміщенні з додатковим інвентарем. В Інтернеті є великий відеоконтент із домашніх тренувань.



Висновки

Розглянувши сучасні педагогічні технології, можна зробити висновок, що на заняттях з бальних танців можуть активно застосовуватися багато сучасних освітніх технологій, але кожна з них отримує особливе значення у відповідності до специфіки роботи. Як можна переконатися, у системі світового регулювання змагальної діяльності зі спортивно-бальних танців стихійно сформувалися підстави класифікації більшості значущих аспектів цього спортивного мистецтва. Цілі та завдання всіх організацій: популяризація бальних танців як сучасного культурного та спортивного феномену; високі досягнення у танцювальному спорті; створення унікальної танцювальної субкультури. Дані цілі та завдання ефективно досягаються, у зв'язку з чим можна доказово декларувати зростання значення спортивно- бальних танців не тільки у професійному сегменті, але і як засоби соціально- культурної та культурно-дозвільної діяльності, що розвиває культурний та валеологічний потенціал населення.

У процесі створення бального танцю за міжнародними стандартами необхідно дотримуватися його наукових, інноваційних, декоративних принципів, а також підкреслювати професійні характеристики. Керуючись цими основними принципами, можливо вийти за рамки властивого нам способу мислення і сформувати нові ідеї, чи то вибір теми, стилістичне розуміння, хореографія технічних рухів чи вибір музики.

Для танцювальних уявлень відповідно міжнародним стандартам визначено сім напрямів створення танцювальних елементів, при цьому кожен з них взаємозалежний і нерозривний. Розподіл елементів здійснюється послідовно відповідно до етапів формування ідеї, реалізації проекту та її доопрацювання. У танцювальному представленні за міжнародними стандартами хореографи повинні не лише спиратися на класичні твори, але й створювати ідеї та свої інноваційні форми у нових творах, забезпечуючи творчі прориви.

Література

1. Павлюк Т. (2012). Роль бальної хореографії та її культурної місії в суспільстві. Структурно-функціональний аспект. Культура України, 36.

2. 100 years of dance. London: Imperial Society of Teachers of Dancing, 2004. 171 p.

3. Kebа M. Development of execution of dance technique and methods of teaching the European and Latin American ballroom dancing of the international style: the historiographic aspect. Вісник КНУКіМ. Серія: Мистецтвознавство. 2019. Вип. 40. C. 154-160.

4. Спінул І.В., Спінул О.М. Теоретико-методологічні основи підготовки майбутніх фахівців сучасних бальних танців. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2021. Випуск 195. С.128-133.

5. Кеба М. Спортивний бальний танець у контексті наративного дискурсу. Актуальні питання гуманітарних наук. 2020. Вип. 31, Том 1, С. 136-140.

6. World Dancesport Federation (WDSF): офіційний сайт.

7. World Dance Council (WDC).

8. International Dance Sport Union (IDSU).

9. International Dance Studios and Clubs Association (IDSCA).

10. Howard G. Technique of Ballroom Dancing. Brighton: International Dance Publications, 1995. 132 p.

11. Павлюк Т. Закономірності та механізми еволюції бального танцю як одного з видів хореографії. ВісникХДАДМ, 2008. №12, С. 98-109.

12. Laird W. Technique of Latin Dancing. 6th ed. England: Brighton, 2003. 215 p.

13. Методи навчання бальних танців.

14. Мішко В. Психофізіологічні критерії прояву успішності при формуванні хореографічних навичок юними спортсменами. [Автореф. дис. канд. наук з фізичного виховання та спорту. Київ. 2021]



References

1. Pavlyuk, T. (2012). Rol balnoyi khoreohrafiyi ta yiyi kulturnoyi misiyi v suspilstvi. Strukturno-funktsionalnyy aspekt [The role of ballroom choreography and its cultural mission in society. Structural and functional aspect]. Kultura Ukrayiny [Culture of Ukraine]. 36. [in Ukrainian]

2. 100 years of dance. London: Imperial Society of Teachers of Dancing, 2004. 171 p. [in English].

3. Keba M. Development of execution of dance technique and methods of teaching the European and Latin American ballroom dancing of the international style: the historiographic aspect. 2019. Вип. 40. C. 154-160.

4. Cpinul, I.V., Cpinul, O.M. (2021). Teoretyko-metodolohichni osnovy pidhotovky maybutnikh fakhivtsiv suchasnykh balnykh tantsiv [Theoretical and methodological foundations of training future specialists in modern ballroom dancing]. Naukovi zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky [Proceedings. Series: Pedagogical sciences]. 2021. Vypusk 195.

5. UK Open.

6. Keba, M. (2020). Sportyvnyy balnyy tanets u konteksti naratyvnoho dyskursu [Sports ballroom dance in the context of narrative discourse]. Aktualni pytannya humanitarnykh nauk [Current issues of humanitarian sciences]. Vyp. 31, Tom 1, S. 136-140. [in Ukrainian]

7. World Dancesport Federation (WDSF): офіційний сайт.

8. World Dance Council (WDC).

9. International Dance Sport Union (IDSU).

10. International Dance Studios and Clubs Association (IDSCA).

11. Howard, G. (1995). Technique of Ballroom Dancing. Brighton: International Dance Publications, 1995. 132 p. [in English].

12. Pavlyuk, T. (2008). Zakonomirnosti ta mekhanizmy evolyutsiyi balnoho tantsyu yak odnoho z vydiv khoreohrafiyi [Patterns and mechanisms of ballroom dance evolution as one of the types of choreography]. Visnyk KHDADM [Bulletin of KhDADM], №12, S.98-109. [in Ukrainian]

13. Laird, W. (2003). Technique of Latin Dancing. 6th ed. England: Brighton, 2003. 215 p. [in English].

14. Metody navchannya balnykh tantsiv [Methods of studies of ballrooms dances]

15. Mishko, V. (2021). Psykhofiziolohichni kryteriyi proyavu uspishnosti pry formuvanni khoreohrafichnykh navychok yunymy sporfsmenamy [Psychophysiological criteria of success in the formation of choreographic skills by young athletes]. Avtoref. dys. kand. nauk z fizychnoho vykhovannya ta sportu [Autoref. thesis Ph.D. of sciences in physical education and sports]. Kyyiv. 2021. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.Ru