Основні стратегії та моделі збереження та зміцнення здоров’я молоді України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський інститут Відкритий міжнародний університет «Україна»

Рівненський державний гуманітарний університет

Основні стратегії та моделі збереження та зміцнення здоров'я молоді України

Пронькіна Наталія Станіславівна

Стеца Наталія Володимирівна

Кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

У статті розглянуто основні стратегії та моделі збереження та зміцнення здоров 'я молоді Укрїни. Розглянуто понття «профілактика» та визначено, що профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та корекції інформаційних, освітніх, психологічних та організаційних негативних факторів, що спричиняють відхилення у психологічному та соціальному розвитку, поведінці, здоров'ї, організації побуту та дозвілля дітей і молоді. Ключові слова: молодь, здоровя, здоровий спосіб життя, профілактика.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), профілактика - це комплексна і багатогранна діяльність, яка запобігає поширенню негативних явищ у суспільстві шляхом зміни соціальних умов. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та корекції інформаційних, освітніх, психологічних та організаційних негативних факторів, що спричиняють відхилення у психологічному та соціальному розвитку, поведінці, здоров'ї, організації побуту та дозвілля дітей і молоді.

Затверджений Міністерством соціальної політики України Державний стандарт соціального профілактичного обслуговування (2020) передбачає організацію просвітницької та навчальної діяльності, спрямованої на зміну поведінки та популяризацію здорового способу життя. Існує три види соціальної профілактики. Первинна профілактика полягає у формуванні цінності здоров'я та здорового способу життя. Вторинний рівень профілактики включає освітні та корекційні процеси для дітей та молоді, схильних до девіантної поведінки та правопорушень. Третинний рівень профілактики вимагає стійкої мотивації до зміни способу життя. Надання послуг може відбуватися в громаді (окремі райони), колективно (установи, агенції та організації) та індивідуально (окремі особи), ім'я). Ключовим елементом послуг є реалізація затверджених профілактичних програм на різних рівнях.

Існує три рівні профілактики: загальний, специфічний та індивідуальний. Загальна профілактика охоплює суспільство в цілому. Її метою є вжиття заходів для запобігання певним проблемам у майбутньому шляхом усунення та нейтралізації факторів, які можуть сприяти їхньому розвитку. Специфічна профілактика охоплює наступне.

Групи, які перебувають в особливих ситуаціях, що підвищують ризик виникнення або загострення проблеми (групи ризику), або які вже відчувають її наслідки. Її метою є реалізація системи заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ у поведінці людей. Індивідуальна профілактика спрямована на окремих осіб і має на меті подолання конкретних чинників проблеми. Вона спрямована на подолання конкретних чинників проблеми [1, с. 3].

Первинна профілактика - це комплекс заходів, спрямованих на попередження негативного впливу біологічних, психологічних, соціальних, освітніх та інших факторів, що сприяють формуванню аномальної поведінки. Ця профілактика має роз'яснювальний характер, а її основними завданнями є формування цінностей здорового способу життя, підвищення рівня обізнаності про здоров'я та здоровий спосіб життя, виявлення та усунення причин і умов, що сприяють формуванню негативних явищ, надання своєчасної соціально-педагогічної підтримки цільовій групі у складних життєвих ситуаціях, забезпечення способу життя. Мотивація до змін - розвиток навичок і компетенцій щодо формування безпечної поведінки та створення мережі підтримки з боку найближчого оточення, зокрема близьких членів сім'ї. освітній психологічний дозвілля організаційний

Вторинна профілактика - комплекс заходів, спрямованих на запобігання поглибленню негативних подій та їх наслідків серед молоді, яка вже зазнала негативного впливу. Завданнями вторинної профілактики є формування ціннісного ставлення до здорового способу життя, створення умов для розвитку особистісного потенціалу, підвищення рівня обізнаності з питань здоров'я та способу життя, мотивація до збереження і зміцнення здоров'я та пропаганда здорового способу життя, розвиток навичок культурного проведення дозвілля. Розвиток сенсу життя, вдосконалення навичок прогнозування власної поведінки та розвиток особистісних якостей, що сприяють благополуччю.

Третинна профілактика - це система заходів, спрямованих на запобігання рецидивам у людей, які постраждали від несприятливих подій та проходять реабілітацію. Метою третинної профілактики є зменшення шкоди, завданої цільовій групі та суспільству поточними несприятливими подіями, мотивація людей до зміни способу життя та поведінки, подолання залежностей та інших проблем зі здоров'ям, соціальна та психологічна реабілітація, а також запобігання рецидивам [2; 118-121].

Стратегія профілактики - це загальний підхід до визначення основних цілей профілактики певної проблеми та методів їх досягнення. Вплив на здоров'я людини в основному проявляється через дві основні стратегії соціальної профілактики:

Стратегія боротьби - усунення негативних явищ і проблем, їх ризиків і наслідків. Згідно з цією стратегією, проблеми та явища чітко визначаються як негативні та неприйнятні, а профілактика спрямована на їх попередження.

Стратегія нормалізації - негативні явища та проблеми вважаються небажаними, але (принаймні частково, за певних умов) прийнятними. У межах стратегій подолання виділяють такі моделі. Перша - модель стримування, яку ще називають «моделлю тиску». Вона базується на ідеї, що діти, підлітки та молодь схильні до поганих вчинків. Друга модель - це «модель залякування». Як і попередня модель, вона ґрунтується на ідеї, що діти та молодь більш схильні до негативної та небезпечної поведінки, яка приносить їм особливе задоволення. Третя модель - утвердження моральних принципів. Прихильники цієї моделі пов'язують негативні явища з розбещеністю певних верств молоді та їхньою орієнтацією на негативні цінності. Четверта модель - модель поширення фактичної інформації. В її основі лежить ідея про те, що відсутність повної та достатньої інформації серед підлітків та молоді сприяє поширенню негативних явищ. П'ята модель - «навчання позитивним діям» та профілактика «емоційного навчання». Згідно з цією моделлю, основною причиною поширення негативних явищ серед дітей та молоді є невміння молодих людей задовольняти свої потреби, протистояти ситуаціям і зовнішньому тиску, вирішувати особисті проблеми без шкоди для здоров'я. Шоста модель - модель формування здорового способу життя. Прихильники цієї моделі профілактики стверджують, що негативні інциденти поширені через те, що молоді люди не цінують власне здоров'я і зосереджуються на задоволенні інших потреб (самоповага, робота, стосунки) за рахунок свого фізичного та психічного здоров'я. Ця модель базується на ідеї, що саме суспільство провокує та посилює негативні явища в молодіжному середовищі [3, с. 196].

Основними моделями стратегій нормалізації є наступні:

Модель домінуючого впливу. В її основі лежить ідея про те, що існують певні межі будь-якої людської поведінки, які не призведуть до шкідливих наслідків. З огляду на це, необхідно встановлювати і пропагувати прийнятні норми поведінки (наприклад, вживання алкоголю і наркотиків на рівні, що не шкодить здоров'ю) і навчати людей самоконтролю.

Модель зменшення шкоди. Згідно з цією моделлю, негативні явища (вживання наркотиків, небезпечна сексуальна поведінка, безпритульність) вважаються неминучими, принаймні для певної кількості молодих людей. Метою профілактики є не спроба змінити сам спосіб життя, а зниження ризику негативних наслідків ризикованого способу життя як для самих молодих людей, так і для їхнього оточення [4, с. 128].

Теоретично доведено шість етапів зміни поведінки - від отримання інформації до конкретних дій, спрямованих на зміну поведінки.

Етапи зміни поведінки від інформації до дії: усвідомлення проблеми; отримання інформації; формування ставлення; розвиток само активності; набуття навичок; формування поведінки.

Теорія формування здорового способу життя базується на кількох основних ідеях, які становлять своєрідну ідеологію. Перша - ідея про первинність цінності здоров'я в системі цінностей світогляду людини. Друга - розуміння того, що здоров'я - це не тільки відсутність хвороб і фізичних вад, а в більш широкому сенсі - стан повного благополуччя. Четверта точка зору полягає в тому, що відповідальність за своє здоров'я лежить, насамперед, на самій людині, але держава і суспільство також несуть відповідальність за здоров'я своїх громадян [5, с. 280].

Міжнародна та вітчизняна практика популяризації здорового способу життя серед молоді напрацювала різноманітні молодіжно-орієнтовані методики. Нижче наведено аналіз методів роботи, які найчастіше використовуються при здійсненні заходів, спрямованих на популяризацію здорового способу життя серед молоді [6, с. 10].

Рішення про використання того чи іншого методу залежить від низки факторів, але ключовим моментом на етапі планування є розуміння мети застосування конкретного методу та очікуваних кінцевих результатів. Лише систематична та достовірна інформація спонукає людей визнати важливість проблем і переглянути свій спосіб життя (табл. 1).

Таблиця 1 Аналіз основних методів роботи з формування здорового способу життя молоді

Джерела

1. Черненко Н. Школа сприяння здоров'ю від «А» до «Я». Здоров'я та фізична культура. 2008. № 9. С. 3.

2. Ярова Л. В. Французький та британський досвід систем соціального захисту. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія: Політологія. 2011. Т. 175. Вип. 163. С. 118-121.

3. Впровадження програми надання соціальних послуг сім'ям з дітьми раннього та дошкільного віку, які опинилися у складних життєвих обставинах: метод. рекомен. / ХолтІнтернешенл. Київ: Р.К. Майстерпринт, 2008. 196 с.

4. Письмак Л. Л. Організація роботи соціального педагога / упоряд. В.О. Снігульська. Київ: Редакція загально педагогічних газет (Бібліотека «Шкільного світу»), 2014. 128 с.

5. Збірник нормативно-правових актів з питань діяльності спеціалізованих закладів і формувань у сфері соціальної підтримки сім'ї, дітей та молоді / упоряд. Л. Є. Леонтьєва, О. В. Вакуленко. Київ: Держ. ін-т розвитку сім'ї та молоді, 2007. 280 с.

6. Човбан В. За здоровий спосіб життя: [Методична розробка]. Шкільний світ. 2009. № 45. С. 10.

Размещено на Allbest.ru