Студентські літературно-художні та наукові збірники ХІХ - початку ХХ ст. у фондах бібліотек Харкова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Студентські літературно-художні та наукові збірники ХІХ - початку ХХ ст. у фондах бібліотек Харкова

Полякова Юліана Юріївна

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Стаття присвячена студентським літературним та науковим збірникам, що зберігаються у фондах бібліотек Харкова. Проаналізовано видання ХІХ - початку ХХ століть. На основі аналізу зроблено висновки щодо призначення та тематики збірників.

Ключові слова: студентство, літературні збірники, наукові збірники, видавничій рух. студентство літературний збірник

Як відомо, життя студентів у всі часи не обмежувалося лише навчанням. Одним із важливих напрямків повсякденного життя студентів була літературна та наукова творчість. Протягом усього ХІХ та на початку ХХ час від часу в різних університетах на теренах колишньої Російської імперії виходили збірники праць, які містили літературні твори та наукові статті, написані студентами. Звичайно, аналізуючи ці збірки, треба усвідомлювати, що підцензурна друкована продукція - лише невеличка складова того, що створювали студенти. Гострі політичні дописи розміщалися на сторінках рукописних видань, що зазвичай не надходили до бібліотек. Але й ті збірки, які ми маємо у своїх фондах, дозволяють зробити деякі висновки щодо рівня, напрямку та призначення видань, підготованих студентами. Вони розкривають діяльність студентів як літераторів-початківців та майбутніх науковців.

До сих пір повної характеристики студентських збірників нема. Автори, що вивчають студентство, згадують їх у зв'язку з окремими особами чи подіями. Але загальні відомості про літературно -художні видання можна знайти у книзі М. Смирнова-Сокольського «Русские литературные альманахи и сборники XVIII-XIX вв.» [15]. Збірники, що містили наукові праці студентів, згадуються у монографіях, присвячених розвитку науки взагалі чи якоїсь окремої її галузі. Зокрема, про них пишуть у своїй монографії Анатолій Парфіненко та Сергій Посохов у своїй монографії «Страницы истории студенческой науки в Харьковском университете» [9].

Детальний перелік цих збірок подано у збірці «Путь студенчества» (1916). Він зроблений відомим істориком, публіцистом, громадським діячем Сергієм Григоровичем Сватиковим (1880-1942). Він подає класифікацію видавничої продукції студентських об'єднань в хронологічній послідовності та в залежності від суспільно-політичних подій, розвитку вищих навчальних закладів та студентського руху [14].

Останнім часом з'явилося декілька праць, автори яких торкаються різних питань становлення студентського видавничого руху. Зокрема, Марина Кругляк у своїй статті окреслює тематичне розмаїття студентських підцензурнихз видань другої половини ХІХ століття: «Любило юнацтво присвятити вільний час написанню власних творів. Проте лише незначна частина цього доробку була представлена громадськості. Серед основних тем студентської поезії - кохання, оспівування природи, історичні мотиви. Значне місце посідала тема приреченості власного буття, зневіри та розчарування. У віршах описувалися труднощі пошуку уроків, погане матеріальне забезпечення. <...> Широко представлений гумористичний жанр, особливо в поезіях середини ХІХ ст.» [5, с. 105].

Літературно-художні збірники, що зберігаються у фондах бібліотек Харкова, можна умовно поділити на дві групи: до першої віднесемо ті, що містили твори письменників-початківців і мали привернути до них увагу критиків, до другої - збірники, які видавалися з благодійницькими цілями, кошти від продажи яких йшли на допомогу бідним студентам. Тоді до участі намагалися залучили відомих діячів (письменників, науковців). Це робилося з метою більш активного продажу книг. Інколи подібні збірники випускали окремі земляцтва або об'єднання студентів за якоюсь іншою ознакою.

Збірники першої групи з творами літературного та наукового характеру виникли у Харкові ще на початку ХІХ ст. Можна зазначити, що літературна діяльність студентів розпочалася у перші десятиріччя існування університету. Молодь, яка з захопленням сприймала просвітницькі ідеї XVIII століття, щиро раділа тим уявленням про європейську науку, що давав їй університет. Під впливом західної літератури та філософії автори виражали у віршах та прозі власну любов до Бога, природи, людства та свободи. Студентські видання цієї епохи (аж до 1855 р.) мали скоріше літературне, ніж суспільне значення. Товариства студентів, що були створені в ті часи, мали дуже поміркований характер, а у літературних спробах, досить скромних та наслідувальних, відчувався присмак містицизму та піднесеної релігійності. На жаль, зазвичай після закінчення університету суворе життя вилучало з душі сентиментальні мрії про свободу та щастя всього людства, а визнання станово-класових інтересів переважувало захоплення молодості [14].

Спершу, у 1809-1810 рр., харківські студенти друкували власні праці у виданні під назвою «Периодические сочинения об успехах народного просвещения», офіційному органі Міністерства народної освіти. Потім з'явилися перші збірки, які характеризує у своїй статті Марина Григорьєва: « ... Это были, в большинстве своем, литературные произведения, лишь в немногих из них можно обнаружить элементы научного анализа. Более или менее серьезные достижения в науке демонстрировали лишь немногие студенты» [3].

Першою і досить типовою для свого часу була збірка «Сочинения воспитанников Войска Донского в императорском Харьковском университете» (1811)[18]. До збірки входили твори студентів

С. Греченовського та В. Кондратьєва, присвячні опису природи та населення Дону. На жаль, нам не вдалося з'ясувати, як склалася доля цих вихованців університету. На примірнику, що зберігається у бібліотеці Каразінського університету - автограф Василя Кондратьєва.

У 1817 р. побачили світ «Сочинения студентов и вольнослушающих Императорского Харьковского университета» [20]. Ці праці на юридичні, філософські, психологічні теми були прочитані студентами словесного відділення 30 червня 1817 р. після курсового іспиту на цьому відділенні. Серед авторів збірки: О. Склабоський, М. Белозерський, Г. Литвинов, І. Пономарьов, Д. Сафонов, Є. Бразоль, М. Нестеровський, П. Ргальський.

Тут вперше заявив про себе Олександр Склабовський (1793-1831), який у подальшому став одним із засновників харківської журналістики. У 1819 р. він закінчив курс університету зі ступенем кандидата, а в

1822 р., після іспиту, був удостоєний ступеня магістра російської словесності. Олександр Склабовський став викладачем Харківського університету, письменником і поетом. У збірці «Сочинения студентов и вольнослушающих Императорского Харьковского университета» Склабовський надрукував перший свій твір: «Міркування про зіпсованість природи людської та про допомогу, яку приносить нам справжня філософія до поправлення оної». За період 1819-1823 р. Склабовський надрукував такі твори: «Досліди у віршах» (Харків, 1819), «Царський бенкет у столиці слов'ян-переможців» («Речі, що промовлялися в урочистих зборах Харківського університету 30-го серпня 1820 р.), дифірамб «Безсмертя душі» (Речі, що промовлялися ... 30-го серпня 1821 р.), поема «Помпея» (X., 1822); вірш «Про богозневагу» (Речі, що промовлялися ... 30 серпня.

1823 р.).

У 1824 р. він був призначений редактором «Українського журналу», що видавався при Харківському університеті. Цей часопис мав стати справжнім просвітницьким виданням, що містило науково-критичні статті, матеріали з історії та культури Слобожанщини, прозові та поетичні твори. Склабовський, крім віршів, помістив у журналі цілу низку статей: «Про користь і цілі поезії» (1824 р., № 16 і 17); «Про стан освіти в Харкові» (1824 р., ч. III); «Розбір оди, обраної Ломоносовим з Іова» (1824 р., ч. I, № № 1, 2, 3); «Іван-Купало» (1824 р., ч. II, № 12). Після припинення наприкінці 1825 р. видання часопису, Склабовський став чиновником при Харківському навчальному окрузі, у 1828 р. отримав чин надвірного радника [6].

Упродовж 1818-1822 рр., щорічно, після закінчення навчального року, виходили «Сочинения и переводы студентов Харьковского университета. Це був своєрідний підсумок досягнень студентів. Збірки містили статті історичного, літературного та філософського спрямування, вірші та переклади, які були прочитані студентами після закінчення іспитів.

Зокрема, у 1818 р. у збірці були надруковані такі твори, як «Про цілі навчання» А. Пафнутьєва, «Історичний погляд на Росію від заснування монархії до поневолення її татарами - від 862 до 1240 р.» Олександра Склабовського, «Про змагання» Назарьєва, «Про розвиток морального почуття» Миколи Левицького, «Останні хвилини Демосфена» Білоусова, «Наслідування Псалму 18-му» Шкляревича, та ін. [19].

Ми бачимо, що крім вже згаданого Олександра Склабовського, активними учасниками цих збірок були Іван Гонорський, Іван Золотарьов, Микола Левицький, Микола Петровський, Антон Пафнутьєв, Олексій Карасьов и вчитель Льговського повітового училища Микола Севостьянов. Всі вони стали членами створеного у 1819 р. при університеті «Товариства студентів аматорів вітчизняної словесності». На чолі стояли професори - відомий історик Гаврило Петрович Успенський та професор філософії Андрій Іванович Дудрович. У 1819 р. побачили світ «Труды студентов-любителей отечественной словесности в имп. Харьковском университете» [23]. До збірки увійшли оригінальні та перекладні статті на загальні теми морально-етичного плану, зокрема «Про благодійність» А. Пафнутьєва, «Письменник-літератор у порівнянні з іншими письменниками» М. Левицького, переклади з латинської, німецької, французької, італійської, польської мов, власні прозові уривки та вірші, теж насичені алюзіями та алегоріями. Студенти в більшості не мали самостійного мислення, тому зверталися до вільних перекладів творів славетних представників іноземної літератури та науки - зокрема, французького натураліста та письменика Жоржа-Луї Леклерка, граф де Бюффона. У зв'язку з цим вихід «Трудів...» був схвально відзначений журналом «Сын отечества» [17].

З середини 30-х років XIX століття велися спроби якось регламентувати наукову та літературну діяльність студентів. Університеський устав 1835 р. встановив правила відзначення найкращих студентських робіт. Але про друкування окремих збірок цих праць не йшлося.

На початку 1840-х років тодішній ректор Харківського університету, письменник П. П. Гулак- Артемовський пропонував Раді публікувати найкращі роботи студентів та кандидатів. Але лише у 1843 році міністр освіти С. С. Уваров дозволив щорічно публікувати найкращі роботи студентів у збірках під регламентованю назвою «Опыты в сочинениях студентов.».

У 1846 р. побачила світ перша збірка цих творів - «Опыты в сочинениях студентов Императорского Харьковского университета» [8]. Примірник, що зберігається у фонді ЦНБ, має друкарську обкладинку, що оформлена з використанням атрибутів середньовічної науки. І навіть назви статей подано шрифтом, стилізованим під готичний.

Взагалі відзначимо, що оформлення студентських праць було випадковим, орієнтувалося на взірці, запропоновані видавництвами або друкарнями. Тобто використовувався політипаж (типовий книжковий декор). А за тематикою, жанровою палітрою та структурою ці збірки зазвичай копіювали «дорослі» видання.

Збірник 1846 р. містить статті філологічної, історичної, економічної тематики, написані студентами К. Артемовським-Гулаком, О. Михайловим, Г. Шведовим, Т. Колісником, М. Грохольським, Ф. Карповим. Цікаво, що автором історичної статті про престолонаслідування в Росії був Клеоник Петрович Гулак- Артемовський (1824-1903), син П. П. Гулака-Артемовського, в майбутньому - кишинівський юрист та скрипаль-віртуоз, учень видатного бельгійського музиканта Анрі В'єтана.

Період із середини 50-х до 70-х XIX ст., пов'язаний з правлінням Олександра ІІ і скасуванням кріпацтва, у сфері студентського видавничого руху характеризувався переходом від переважно літературної до наукової творчості, що було офіційно визнано як на університетському, так і на міністерському рівнях. В університетах поліпшується практична підготовка студентів, частіше використовуються в навчальному процесі елементи наукового дослідження. Як відомо, за статутом 1869 г. усі студентські корпорації були заборонені. Але 28 червня 1869 р. було підписано циркуляр Міністерства народної освіти про посилення наукових занять студентів, що свідчило про поступову зміну ставлення керівництва до студентської науки, зокрема, до наукових гуртків при факультетах університетів.

1889 р. був опублікований циркуляр Міністерства народної освіти, який дозволяв створення наукових гуртків. Зазначимо, що в кінці XIX - на початку XX ст. керівництво університетів не тільки дозволяло відкриття студентських наукових гуртків, але й намагалося активізувати цей процес. Зрозуміло, що уряд, стурбований масовими студентськими виступами та активною участю студентства у революційному та національно-визвольному русі, на всі явища університетського життя дивився крізь призму можливих політичних заворушень. Але для студентські наукові об'єднання й справді відволікали студентів від політики. І з часом студентська наука ставала невід'ємним елементом університетського життя.

У Харківському університеті теж було створено науково-літературний гурток на історико- філологічному факультеті, природничий - на фізико-математичному. У 1891 р. побачив світ перший випуск такого видання, як «Географический сборник кружка студентов-естественников Харьковского университета» [2]. Його редактором став відомий географ, геоботанік, та ґрунтознавець Андрій Миколайович Краснов (1862-1914), професор створеної ним кафедри фізичної географії та антропогеографії Харківського університету, засновник Батумського ботанічного саду.

Залишилися й свідоцтва про зростання наукової активності студентів медичного факультету. У 1891 - 1895 рр. виходили «Обязательные пато лого-анатомические исследования студентов-медиков Харьковского университета» [7]. А дещо пізніше, на початку ХХ ст., вийшов медичний студентський збірник «Записки по патологической гистологии» [4].

У 1909 р. побачив світ збірник університетського гуртка любителів природи [13]. Він містив статут гуртка, звіти про його роботу за 1906/1907 та 1907/1908 рр., зміст наукових засідань, статті з питань біології.

Заслуговує на увагу спроба створення студентами та викладачами фізико-математичного факультету своєрідного путівника по Харківській губернії - «По окрестностям Харькова» (1916) [10]. Він знайомив читачів з рослинним світом, геологічною будовою та кліматом Харківщини, а також подавав маршрути десяти ботанічних екскурсій. Автори нарисів - студенти та викладачі Університету, зокрема геолог та палеонтолог Олександр Федоровський (1885-1939) та відомий ботанік Володимир Арнольді (1871-1924). У книзі багато малюнків та фотографій.

В кінці ХІХ - на початку ХХ століть паралельно с науковими знов почали виходити літературні збірники, які давали змогу молодим талантам друкувати свої твори і водночас переслідували благодійницькі цілі.

Так, у 1893 р. було випущено «Харьковский студенческий сборник» [25]. На титульному листі стояв напис: «Сбор от продажи этой книги, за покрытием типографских расходов, поступит в пользу недостаточных студентов Императорского Харьковского университета, в ведение Правления Университета». Збірка складалася з творів таких авторів, як С. Бородаєвський, студенти-юристи Іван Любицький, Микола Дубяга, Микола Язиков, А. Бинерт (перекладач з німецької), В. Неметц, Н. Лагутинський, Є. Лілін, медики Станіслав Рощевський та Олександр Цацкін, А. Волоткін. Збірка містила вірші, оповідання та переклади, і навіть один драматичний твір - комедію Г. Головкова «Гарун».

Серед інших збірників благодійницької спрямованості, які зберігаються у фонді бібліотеки, можна назвати також «Сборник в пользу недостаточных студентов Университета св. Владимира» (СПб., 1895), «Сборник в пользу недостаточных студентов Московского университета» (Москва, 1897). Серед збірників були й тематичні, зокрема - «Пушкинский сбрник» виданий Юрьєвським університетом у 1899 р.

Події 1905-1907 рр. на деякий час припинили видавничу діяльність студентів.

Але вже у 1907 р. побачив світ ще один «Студенческий сборник» - видання Харківського студентського гуртка [21]. Він містив літературні твори студентів різних факультетів. Тут ми вперше зустрічаємо прізвища студента медичного факультету Володимира Унковського, який буде активно брати участь у виданні наступних збірок, та майбутнього юриста Олександра Станкевича, який пізніше став відомим харківським журналістом і письменником.

У 1908 р. побачило світ наступне видання під лаконічною назвою «Сборник» [11]. Зауважимо, що назви харківських студентських видань взагалі не відзначалися фантазією. Його підготував Харківський студентський літературно-філософський гурток (издание Харьковского литературно-философского кружка). У ньому брали активну участь вже відомі нам Унковський та Станкевич. Збірник складався з трьох розділів (у першому були прозові твори, у другому - вірші, у третьому - філософські та літературознавчі). Прозаїчні твори надрукували медик В. Унковський, юрист О. Станкевич, Д. Владимиров, В. Рудницький; вірші -

О.Станкевич, И. Фукс, В. Невадський. Вміщено також статтю З. Либмана «О проблеме пола и любви», литературознавчі розвідки про творчість Андрєєва, Арцибашева, Сергеева-Ценского.

А у 1911 р. побачив світ «Всероссийский студенческий сборник», в якому були надруковані твори московських, петербурзьких, харківських, одеських та катеринославських студентів [1]. Збірник мав відділи поезії та прози та був призначений на допомогу нужденним студентам Харківського університету (редактор - В. Унковський).

Цікавим різновидом благодійницьких студентських видань були так звані «бальні збірники», які виходили спеціально до студентських вечорів (або балів) і мали невеличкий обсяг. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. студентський бал був не тільки танцювальним вечором, не тільки засобом проведення вільного часу, але й містом збору коштів на різні цілі, найчастіше - на допомогу нужденній молоді. На межі ХІХ - ХХ ст. вони зазвичай проходили за ініціативи студентських земляцтв і товариств допомоги.

У бібліотеці Каразінського університету зберігається збірник «Студенческое слово», виданий Гуртком ваємодопомоги Воронізького сільськогосподарського інституту [22]. А серед харківських бальних видань можна назвати «Сборник студентов-технологов» (Сборник студентов-технологов...), що був виданий до балу 27 листопада 1910 р. з ціллю допомоги тим, хто навчався у Харківському технологічному інституті [12].

Дві університетські бальні збірки під назвою «Gaudeamus» були надруковані 1914 та 1916 рр. [26, 27]. У 1913 р. збірка «Гаудеамус» вийшла спеціально до вечора студентів-медиків, який відбувся у приміщенні «Нової опери» на Благовіщенській вулиці (таку назву спочатку мав театр-цирк Муссурі). З метою привернути увагу до видання «Утро» вмістило про неї окрему замітку [16].

Окремої уваги заслуговують збірники, що видавалися національними земляцтвами. В бібліотеці зберігаються три випуски збірника «Український студент», що виходив 1913-1914 р. у Петербурзі (редактори - М. Карбовський, М. Сирота, О. Ковалевський, В. Підгаєцький) [24].

У 1-му збірнику містилася історія українського шкільництва, громад, українського студентського життя на теренах Російської імперії, основні напрями діяльності сучасних громад, нариси студентського життя у Відні, хроніка студентського життя. Перший випуск збірника отримав дуже несхвальну рецензію М. Зерова за те, що в ньому мало місця присвячено питанням дня і далеко більше - минулому життю студентської молоді.

Зауважимо, що саме ці матеріали наразі привертають увагу істориків. Зокрема, надрукована у другому випуску - цікава стаття М. Плевака «З історії Харківської української студентської громади». Микола Антонович Плевако (1890-1938) у подальшому - директор гімназії ім. Бориса Грінченка у Харкові, пізніше - професор Харківського ІНО (1921), член Комісії новітнього письменства ВУАН, голова Літературної секції Науково-дослідчої кафедри історії української культури. В 1930-ті роки був репресований, загинув на засланні.

Редактори 3-го збірника «Український студент» більшість матеріалів присвятили Т. Шевченкові, ювійлей якого відначався у 1914 р.

Цікаво, що на примірниках, що зберігаються в ЦНБ - надпис червоним чорнилом: «З книгарні гуртка ім. Коцька». Видається вірогідним, що на увазі мається Адам Здислав Коцко (1882-1910) - діяч українського студентського руху в Галичині, борець за український університет у Львові, який був важко поранений у 1910 р. підчас сутички між українськими і польськими студентами і невдовзі помер. Оскільки книга поступила до ЦНБ в 1930-ті роки з бібліотеки Інституту марксизму-ленінізму, наразі важко сказати, де саме діяв український гурток ім. Коцка.

Таким чином, ми бачимо, що ті підцензурні збірники, які ми маємо у фонді ЦНБ, характеризують видавничу діяльність українського студентства на території Слобожанщини та дають змогу судити про розвиток та рівень студентської науки та літературної творчості в ХІХ - на початку ХХ ст.

Джерела

1. Всероссийский студенческий сборник / изд. группы студентов Харьков. ун-та. - Харьков: Типолит. М. Сергеева и К. Гальчина, 1911. 128 с.

2. Географический сборник кружка студентов-естественников Харьковского университета / под ред. А. Н. Краснова. Харьков: Тип. М. Ф. Зильберберга, 1891. 122 с.

3. Григорьева М. В. Первые студенты Харьковского университета / М. В. Григорьева // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. - 2009. № 4. С. 58-62. URL: https://cyberlenmka.ru/article/n/pervye-studenty-harkovskogo-umversiteta (дата обращения: 21.11.23).

4. Записки по патологической гистологии. Харьков: Изд. студ. Харьк. ун-та, 1903. 54с., 30 л. ил.

5. Кругляк М. Дозвілля студентства підросійської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: культурний аспект // Волинські історичні записки. 2010. Вип. 4. С. 97-111.

6. Николаев С. И. Склабовский Александр Васильевич // Русские писатели, 1800-1917: биогр. словарь. Москва, 2007. Т. 5. С. 635-637.

7. Обязательные патолого-анатомические исследования студентов-медиков Харьковского университета выпуска...: Школьная хроника / изд. проф. В. П. Крылова. Харьков: Тип. B. C. Бирюкова, 1891-1895. 5 вып.

8. Опыты в сочинениях студентов Императорского Харьковского университета. Харьков: В унив. Тип., 1846. Т. 1. 344 с.

9. Парфиненко А. Ю., Посохов С. И. Страницы истории студенческой науки в Харьковском университете. Харьков, 2002. 116 с.

10. По окрестностям Харькова: Опыт естеств.-ист. путеводителя / под общ. ред. проф. В. М. Арнольди. Харьков: Тип. Б. Г. Бенгис, 1916. Вып. 1. 224 с.

11. Сборник / изд. Харьков. студ. лит.-филос. кружка. Харьков: Русская типолит. 1908. 192 с.

12. Сборник студентов-технологов, изданный к балу 28 ноября 1910 г. Харьков: Тип. «Утро», 1910. 16 с.

13. Сборник студенческого кружка любителей природы при имп. Харьков - ском университете. Харьков : Рус. типо-лит., 1909. Вып. 1. 143 с.

14. Сватиков С. Студенческая печать с 1755 по 1915 г. // Путь студенчества. Москва. 1916. С. 213-248.

15. Смирнов-Сокольский Н. Русские литературные альманахи и сборники XVIII-XIX вв. Москва : Книга, 1965. 592 с.

16. Смоляков А. «Гаудеамус» // Утро. 1913. 2 нояб.

17. Современная русская библиография. Новые книги // Сын Отечества. 1819. № 48. С. 82-83.

18. Сочинения воспитанников Войска Донского в имп. Харьковском университете / издали С. Греченовский, В. Кондратьев. Харьков: Тип. ун-та, 1811. 33 с.

19. Сочинения и переводы студентов Императорского Харьковского университета, читанные 1818 года июня 30 числа по окончании экзаменов их. Харьков: В Унив. тип., 1818. 121 с.

20. Сочинения студентов и вольнослушающих Императорского Харьковского университета. Харьков: В унив. тип., 1817. 110 с.

21. Студенческий сборник / изд. Харьк. студ. лит. кружка. Харьков: Тип. Б. Бенгис, 1907. 192 с.

22. Студенческое слово: (сборник) / изд. Кружка взаимопомощи при Воронеж. сельхоз. ин-те. Воронеж : Воронеж. день, 1916. 29 с.

23. Труды студентов-любителей отечественной словесности в Императорском Харьковском университете. Харьков : В унив. тип., 1819. 127 с.

24. Український студент. Петербург, 1913-1914. 3 вип.

25. Харьковский студенческий сборник. Харьков: Тип. А. Дарре, 1893. 400 с.

26. Gaudeamus: студ. сб. Харьков: Тип. «Утро», 1914. 31 с.

27. Gaudeamus: студ. сб. Харьков: Тип. «Печатник», 1916. 26 с.

Размещено на Allbest.ru