Методика реалізації підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Методика реалізації підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників

Курчатова Анжеліка Віталіївна

Кандидат педагогічних наук, доцент

Шапочка Катерина Анатоліївна

Кандидат педагогічних наук, доцент

Моральні норми засвоюються з дошкільного дитинства, беруть свій початок в атмосфері життя сім'ї, дитячого садка, довкілля. У старшому дошкільному віці закладається фундамент оптимістичного світобачення, формуються уявлення дитини про свої права та обов'язки. Особливо значні зміни відбуваються у мотиваційній сфері дитини дошкільного віку, що виявляються у розвитку моральних мотивів поведінки, а на етапі старшого дошкільного віку вони набувають супідрядності - підпорядкованості певній вищій меті. Відповідно, неувага до морального виховання в дошкільному віці не може бути компенсована у подальші роки.

Ми провели констувальний етап і за результати констатувального етапу дослідження, який засвідчив необхідність створення методики підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників, яка складається з комплексу педагогічних умов, реалізація яких поетапно розкриває зміст самої методики.

Для цього була розроблена модель підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників, яка складається зі змістової та результативної частин.

Модель містить етапи формувального експерименту: пізнавально-спонукальний, мотиваційно-діяльнісний та корекційно-рефлексивний. У моделі представлено педагогічні умови підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників, які ми нижче обґрунтуємо в описі методики, а також форми і методи роботи, які ми застосували з метою підвищення рівнів готовності майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників.

Сутність моделювання полягає у виділенні властивостей, компонентів структури досліджуваного явища і встановленні зв'язків та взаємозалежностей між ними. Педагогічне моделювання дає змогу розкрити якісну сторону теорії, оскільки модель виступає складовою практичної перевірки теорії і цілеспрямовано створює умови для проведення дослідної роботи [3, с. 63].

У педагогічній літературі зустрічаються різні уявлення про моделі, наприклад: «модель - штучно створений об'єкт у вигляді схеми, таблиці, креслення і інше, який відображає і відтворює у більш простому, зменшеному вигляді структуру, властивості, взаємозв'язки і відношення між елементами досліджуваного об'єкта». Створення моделі підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників ми розглядали як схематичне відображення педагогічної взаємодії суб'єктів освітнього процесу, спрямованої на підвищення рівнів готовності майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників.

Для створення ефективної моделі підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників необхідно було визначити педагогічні умови, які свідомо створюються в освітньому процесі ЗВО та забезпечують найбільш ефективне здійснення цього процесу. Мова йде про пошук оптимального варіанту підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників, в якому розв'язується досліджувана нами проблема в педагогічній практиці.

Розглядаючи педагогічні умови, ми намагалися уточнити специфіку цього поняття, оскільки спираємося на думку про те, що педагогічна умова в контексті нашого дослідження є сутнісним компонентом педагогічного процесу, який містить зміст, методи, принципи, організаційні форми та засоби підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників.

Педагогічні умови базуються на методології морального виховання особистості, що відображає взаємозв'язок та взаємодію різних підходів до вивчення проблеми теорії і практики морального виховання, а саме:

- аксіологічного підходу, спрямованого на реалізацію завдань гуманізації суспільства, де найбільш значущою цінністю проголошується ідея різнобічно й гармонійно розвиненої особистості, яка визнає важливими морально-етичні чесноти. В українському педагогічному словнику зазначається, що виховання людини можна розглядати як керування становленням або зміною ціннісних орієнтацій;

- діяльнісного підходу, що передбачає таку організацію діяльності об'єкта, за якої він усвідомлює себе особистістю, виявляє і розкриває свої можливості, творчі здібності і виступає активним учасником різних видів діяльності в системі: «мета - мотив - засіб - дія - результат». Діяльнісний підхід орієнтує на взаємодію суб'єктів освітнього процесу на гуманістичних і демократичних принципах. Через діяльність і в діяльності народжується і удосконалюються взаємодія між вихователем і батьками.

На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної теорії і практики морального виховання дошкільників та особистого досвіду роботи нами визначено педагогічні умови ефективного впливу підготовчої діяльності майбутніх вихователів на цей процес:

1. Здійснення підготовки студентів до взаємодії з батьками на засадах позитивної професійної мотивації.

2. Підвищення компетентності майбутніх вихователів з проблем морального виховання старших дошкільників засобами казки.

3. Активізація самостійної роботи студентів у процесі їх підготовки до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників.

Зазначимо, що формувальний експеримент відбувався в природних умовах із дотриманням принципів безперервності та послідовності освітнього процесу, який є динамічним і багатофакторним.

У формувальному експерименті взяло участь 16 студентів ЕГ. Студенти КГ не брали участь у впровадженні нашої методики.

Опишемо зміст роботи на кожному етапі.

На першому етапі - пізнавально-спонукальному реалізовано першу умову - здійснення підготовки студентів до взаємодії з батьками на засадах позитивної професійної мотивації.

Метою першого етапу було озброєння майбутніх вихователів теоретичними знаннями з проблем морального виховання дошкільників; оволодіння вміннями і навичками побудови ефективної взаємодії з батьками вихованців; організація системної роботи з формування позитивної мотивації у студентів.

У своїх дослідженнях академік І. Бех наголошує, що у професійному становленні майбутнього педагога необхідно акцентувати увагу на його власному особистісному зростанні, головною складовою якого є моральність. Вагомість зазначеного, перш за все, стосується «підготовки фахівців дошкільного профілю, які першими після батьків ознайомлюють дітей із людськими цінностями, привчають дотримуватися встановлених правил поводження у соціумі, реалізуючи завдання морального виховання». Отже, моральне виховання дітей дошкільного віку повинні здійснювати морально досконалі особистості і це забезпечує система вищої педагогічної освіти. Психолого-педагогічна підготовка фахівця дошкільної освіти передбачає як професійне, так і особистісне його зростання. Для успішної роботи з батьками в контексті морального виховання дітей дошкільного віку вихователь має оволодіти комплексом знань провідних педагогічних теорій, законів, закономірностей морального виховання дітей у сім'ї, усвідомити моральний процес у сім'ї як процес управління активним освоєнням дітьми соціально-морального досвіду в процесі пізнання.

Професор А. Яблонський акцентує, що «мотиваційна готовність майбутніх вихователів до професійної діяльності є складним індивідуально-психологічним процесом, який поєднує в собі наявність образу своєї професії, власної професійної поведінки й супроводжується прагненням займатися цим після закінчення ЗВО та усвідомлення значущості своєї майбутньої професії» [8, с. 135].

Таким чином, мотиваційна складова підготовки майбутнього вихователя до морального виховання старших дошкільників забезпечує інтерес до діяльності.

Мета виховання та певні психологічні настанови забезпечують потреби людини та спрямовують її. А вже результатом сформованості потреб витупає мотивація та її рівень, дії щодо її вирішення. Щодо ефективної взаємодії з батьками вихованців, то тут, у першу чергу, слід опертися на принцип гуманізації.

Гуманізація освітнього процесу передбачає орієнтацію на дитину як на найвищу цінність, повагу до її особистості, довіру до неї, прийняття її особистісних цілей, бажань та інтересів, створення сприятливих умов для розкриття її здібностей і обдарувань. Ми твердо переконані, що гуманізація освіти починається зі змін у свідомості педагогів, їхнього бажання по-новому поглянути на свою діяльність, збагатити досвід, розширювати світогляд.

Реалізації цього принципу сприяли:

- бесіди зі студентами на морально-етичні теми за творами Василя Сухомлинського;

- виховні заходи за оповіданнями на добротворчу тематику;

- поезія, музика, аналіз мультфільмів, фільмів;

- інтерактивні методи.

Важливим було формування ціннісного ставлення студентів одне до одного, до майбутніх вихованців, до педагогів, інших людей, опора на активність дитини, опора на позитивне в ній, створення «ситуації успіху» та ін.

Також на цьому етапі відбувалася творча робота за чинними програмами розвитку дітей дошкільного віку: «

Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях, «Впевнений старт», «Світ дитинства», «Скарбниця моралі», «Українське дошкілля», «Я у світі» та ін.

Студенти опрацьовували вказані програми, знаходили все, що стосується морального виховання дітей старшого дошкільного віку, набуваючи у такий спосіб інтегровану суму знань, яких їм попередньо бракувало. Далі майбутні вихователі створювали авторські проєкти, оформлювали для себе кейси на майбутнє.

З метою здійснення підготовки студентів до взаємодії з батьками на засадах позитивної професійної мотивації ми практикували в студентському середовищі такі методи:

- вечір запитань «Про такт і делікатність», «Інтелігентність педагога», «Секрети іміджу та професійної репутації вихователя», «Ціна слова»; дискусії «Еталон поведінки», «Про красу Людини»;

- круглий стіл «Гармонія трьох начал» (за педагогічними ідеями В. Сухомлинського), диспут «Вікові особливості дитини дошкільного віку: підводні течії і потенціал».

Ефективними методами цього етапу слід вважати:

- етичні бесіди «Сказати правду чи змовчати», «Зовнішня культура людини», ток-шоу «Людина серед людей»,

- консультація з питань морального виховання та розвитку дітей різними інноваційними методами.

Студенти, майбутні вихователі, охоче складали портфоліо успішного педагога, портфоліо «Формування моральності у дітей старшого дошкільного віку», розглядали ключові компетентності професії вихователя.

Для майбутніх вихователів було проведено:

- тренінг «Позитивна професійна мотивація»,

- тренінг «Морально вихований педагог - морально виховані діти».

Усі названі форми і методи підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання дітей старшого дошкільного віку дозволили студентам розширити знання щодо морального виховання; формувати власний стиль спілкування в практичній професійній діяльності; формувати позитивний імідж сучасного вихователя; виробити необхідні практичні навички. Така форма роботи підвищує інтерес студентів до вивчення фахових дисциплін та розвиває спрямованість на майбутню професійну діяльність.

Отже, на першому етапі, пізнавально-спонукальному, нами використовувалася гуманістична технологія (діалоговий метод, методи самоаналізу і самооцінки, розвитку критичного мислення, атмосфера відкритості, довіри, розуміння), що сприяє формуванню високої мотивації професійної діяльності, навичок комунікації та рефлексії; підготовка педагогів мала практико-орієнтований характер.

На другому етапі - мотиваційно-діяльнісному, реалізовано другу педагогічну умову - підвищення компетентності майбутніх вихователів з проблем морального виховання старших дошкільників засобами казки.

Головною метою цієї умови є розкриття особливостей застосування методу казки під час морального виховання дошкільників у ЗДО; створення дидактично-методичного забезпечення щодо ефективного використання методу казки; формування професійної компетентності майбутніх вихователів ЗДО.

Ми намагалися за допомогою казок формувати моральні цінності майбутніх вихователів, оскільки будь-яка казка - це історія, яка містить в собі життєвий досвід різних народів, що передається з покоління в покоління.

Ця педагогічна умова допомагає визначити обізнаність студентів та доповнити освітній процес новою навчально-методичною літературою. Адже, в процесі отримання фахової підготовки, майбутній вихователь має опанувати, окрім основних знань з теорії і практики дошкільного виховання, змісту програм виховання й навчання дітей дошкільного віку, ще й психофізіологічні особливості дітей старшого дошкільного віку із різним рівнем здібностей, а також правильне використання методу казки та її прийомів як морально-виховної технології.

Організація методу казки сприятиме діяльності майбутніх вихователів, допоможе на практиці вирішити певні професійні проблеми або ситуації в освітньому процесі в ЗВО. Адже під час створення казки, студент активізує свою творчу уяву, засвоює нові прийоми роботи з казкою. Ми активно практикували певні творчі завдання з казкою, серед яких: вигадувати казку за кінцем або початком, змінити головних героїв, створити нову казку, що допомогло студентам оцінити свою спроможність та успішність у процесі складання казок.

Під час створення казки, майбутні вихователі спілкувалися в діалогічній формі, що передбачає унікальність кожного партнера і принципову рівність одне з одним; відмінність і оригінальність точок зору, орієнтацію на розуміння й активну інтерпретацію точки зору партнера; взаємодоповнення позицій учасників спілкування.

Система поглядів культурної людини спирається на принцип діалогізації, який реалізується в пошуку нового без руйнування старого, прагненні до взаєморозуміння та визнанні за обома особами відносної істинності. Діалог дозволяє прийняти чужі аргументи, чужий досвід, завжди шукає баланс, компроміс. Тобто метою учасників діалогу є досягнення взаєморозуміння та саморозвитку. Принцип діалогізації закладений в основу дискусій, дебатів, круглих столів, моделювання життєвих ситуацій, майстерні ціннісних орієнтацій, ігор, вправ та ін.

У ході реалізації другої педагогічної умови студентами був розроблений та апробований «Перелік казок, спрямованих на моральне виховання дітей старшого дошкільного віку». До його складу увійшли найбільш доцільні, з виховного погляду, українські народні казки.

Казки про тварин: «Як пес врятував господаря від смерті»; «Ведмідь і павучок»; «Мурашка і голуб»; «Лев і мишеня»; «Як білочка допомогла ведмедеві»; «Як музика змудрував звірів»; «Як кролики покарали орла»; «Їжак та заєць»; «Сірко»; «Дві вивірки»; «Кіт, цап і баран»; «Як звірі хату будували»; «Як гадюка і чоловік судилися», «Колобок».

Чарівні казки: «Срібні воли»; «Про бідного парубка і царівну»; «Козак Мамарига»; «Бідний гуцул і старий опришок»; «Сопілка й батіжок»; «Яйце-Райце»; «Чарівна скрипка»; «Марійка й баба відьма»; «Козаки і смерть». Соціально-побутові казки: «Хліб і золото»; «Крадений віл»; «Правда і Кривда»; «Цар Петро і Палій»; «Кошовий Сірко»; «Названий батько»; «Явдоха-Святоха»; «Закопане золото»; «Про старого батька»; «Батьківські поради»; «Син батька на лубку вивозить»; «Як навчено ліниву невістку робити»; «Про неробу Юрка маминого синка».

Разом із студентами ЕГ ми спробували відтворити досвід відомого вітчизняного педагога-новатора і письменника-казкаря Василя Сухомлинського. На кшталт Павлиської школи, де функціонувала дитяча кімната казки, яка була незвичною не лише за інтер'єром, але й за змістом діяльності (зашторені вікна, світло-голубого кольору стеля з вмонтованими в неї світильниками, що нагадували небесні зірки, - все це спонукало до пробудження дитячої фантазії; перед входом до кімнати діти знімали взуття, сідали посеред кімнати на килимове покриття і поринали у світ казки. Природно, цьому сприяли і технічні засоби, а також можливість використовувати ляльок, іграшки та здійснювати постановку казок). Поступово у процесі занять серед природи та у кімнаті казки накопичувався досвід дітей, і на цій основі їх спонукали до усного складання казок.

Ми створили подібний Куточок Казки, в якому в незвичних умовах студенти писали свої казки. Цей метод ми інтегрували з казкотерапією за методикою Р. Ткач. Результатом роботи з казкою у Павлиській школі двічі на рік проводилося Свято казки. Ми його також провели.

До найбільш ефективних і результативних методів і форм другого етапу слід уналежнити такі:

- вистава-подорож до Країни доброти;

- природоохоронний інтелектуальний аукціон «Друге життя сміття» (де студенти представляли свої авторські вироби у вигляді весняної виставки);

- конкурс «Загадки природи»,

- гірлянда асоціацій «Супермаркет доброти»;

- створення колективної рольової гри «Калейдоскоп добрих справ»;

- бесіда на тему «Ефективні форми та методи морального виховання дітей старшого дошкільного віку засобами казки»;

- конкурс та інсценізація казок і оповідань за мотивами творів В. Сухомлинського;

- семінар-практикум «Гуманізація взаємин між суб'єктами виховної системи ЗДО».

Крім того, ми пропонували такі вправи роботи з казкою: написання власної казки з елементами гри, створення казки на основі так званих «помилок», створення казки на основі тільки одного слова, перетворення казки на новий лад (творча ідея Т. Зінкевич-Євстигнеєвої).

Майбутні вихователі відзначили такі форми роботи з казкою, як: малювання казки, створення або інсценування казки та різні авторські дидактичні ігри. Це дало нам змогу зрозуміти, що метод виховання казкою є методом вирішення різноманітних проблем, який впливає на почуття, мотивацію й емоції студента у процесі діяльності.

Отже, на другому етапі - мотиваційно-діяльнісному, було визначено, що взаємодія між ЗДО і сім'єю полягає в узгодженості виховних впливів, коли розпочата вихователем тема в умовах ЗДО набуває свого подальшого розвитку у родині, де пояснять найкраще, реалізуючи індивідуальний підхід. Прочитані казки можна інсценувати, розіграти в особах тощо В цілому, ця педагогічна умова сприятиме успішній взаємодії між сім'єю й ЗДО.

На третьому етапі - корекційно-рефлексивному, було реалізовано третю умову - активізація самостійної роботи студентів у процесі їх підготовки до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників.

Підготовка студентів, майбутніх вихователів, до взаємодії з батьками дошкільників передбачає різні види самостійної роботи, які визначаються змістом навчальної дисципліни, ступенем підготовленості студентів і вимогами до рівня їхньої самостійності. Формування внутрішньої потреби до самонавчання є вимогою часу й умовою реалізації особистісного потенціалу. Важливу роль в освітньому процесі закладу вищої освіти мають різні прийоми активізації самостійної роботи студентів. Розглянемо деякі з них, із педагогічного досвіду А. Курчатової:

1. Переконлива демонстрація необхідності опанування запропонованим матеріалом є необхідною для майбутньої професії (під час вивчення дисциплін акцентувалася увага на тих розділах, у яких безпосередньо обговорюються проблеми сім'ї взагалі, морального виховання не автономно, а в єдиній системі, на основі змістовної взаємодії викладача і студента).

2. Проблемне викладання матеріалу, що відтворює типові способи реальних міркувань студента. На основі проблемних запитань студенти міркують, дискутують, роблять висновки.

3. Застосування дидактичного принципу зв'язку теорії і практики. Під час практичних занять студенти отримують домашнє завдання - скласти план-конспект заняття на тему «Традиції сімейного виховання різних народів». За цією ж темою можна також створити презентацію.

4. Застосування методів інтерактивного навчання: ділові ігри, аналіз конкретних педагогічних ситуацій, дискусії зі складних питань, критичний розбір концепцій, кейс-стаді, «метод акваріуму» тощо. Студенти усвідомлюють, що для розв'язання педагогічної ситуації вихователю важливо мати міцні знання теорії сімейного виховання. Необхідно володіти вичерпною інформацією про проблеми сучасної сім'ї, психолого- педагогічні закономірності і причини, що лежать в основі поведінки дитини. Всі ці знання допоможуть вихователю правильно і коректно обґрунтувати ситуацію батькам і запропонувати педагогічні рекомендації з її розв'язання.

5. Інтеграція дисциплін. У процесі викладання спецкурсів слід реалізовувати міжпредметні зв'язки з іншими дисциплінами, що дає можливість надати студентам цілісні уявлення про моральне виховання дитини в сім'ї, починаючи з витоків української народної творчості, традицій виховання в українській родині аж до сучасності.

6. Індивідуалізація домашніх завдань. Якщо проєкт колективний, то кожен студент отримує певний розділ (сектор) для виконання. Можна об'єднуватися в мікрогрупи, а обрані серед студентів експерти й рецензенти беруть участь в оцінюванні та аналізі виконаних проєктів. Перед мікрогрупами можна поставити завдання: зібрати, підготувати й оформити методичні матеріали для реалізації проєкту. Наприклад, розробити усний журнал «П'ять шляхів до серця дитини», поради або пам'ятку для батьків, тести для самоаналізу й подальшої рефлексії.

7. Внесення ускладнень у типові завдання або пропонування «некоректних» завдань. Наприклад, наявність у завданні зайвих даних або їхня недостатня кількість.

8. Узагальнення знань студентів із дисципліни (на початку заняття можливе невелике контрольне завдання творчого змісту. Наприклад, відповідь на 2-3 запитання за матеріалом, який вивчався раніше.

9. Проведення індивідуальних консультацій викладачами для тих студентів, які наступного разу візьмуть на себе функцію викладача.

10. Навчання студентів методам самостійної роботи, в тому числі, повідомлення рефлексивних знань, необхідних для самоаналізу та самооцінки [7, с. 99-101].

Таким чином, самостійна робота є важливою складовою і умовою опанування студентами навчальним матеріалом, а послідовна реалізація її завдань сприяє підвищенню якості професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів. Цінність використання системи активних методів під час самостійної роботи полягала в тому, що саме за допомогою них удавалося створювати вільний обмін думками, добирати найкращі прийоми навчання й виховання майбутніх вихователів.

Третій етап ми не випадково назвали корекційно-рефлексивним, адже принцип рефлексивної позиції полягає в знанні того, як партнер по спілкуванню розуміє іншого. Чим більше розвинені рефлексивні процеси, тим глибше людина проникає в себе, тим складніше та менш стереотипно оцінюються нею інші люди [8, с. 33]. Підготовка до взаємодії з батьками, так само, як і підготовка до здійснення морального виховання значною мірою залежать від розвитку особистої рефлексії майбутнього вихователя. Рефлексія - це не просто знання чи пізнання особою самої себе, а й з'ясування того, як її розуміють інші. Рефлексія впливає також на розвиток комунікативних процесів, оскільки самооцінка тих, хто спілкується, є своєрідним регулятором поведінки.

Упродовж усіх трьох етапів на формувальному етапі експерименту ми свідомо використовували принцип рефлексивної позиції, дотримуючись таких правил:

1. Створювали сприятливу психологічну атмосферу.

2. Позитивно ставилися до своєрідності кожного.

3. Розвивали розуміння «іншого».

4. Набували рефлексивної освіченості.

5. Звертали увагу на те, що об'єднує, а не роз'єднує людей.

Для підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками старших дошкільників щодо морального виховання нами використовувалися ділові та рольові ігри, що містили педагогічні завдання.

Наприклад: «Як вчинити вихователеві в певній конфліктній ситуації?». У процесі гри вироблялися навички, спрямовані на гуманну взаємодію, а саме позитивне ставлення до індивідуальних відмінностей, швидке реагування на непередбачувані педагогічні ситуації, педагогічний такт, розрядка шляхом гумору. Тобто лише в ході програвання певних педагогічних ситуацій, що вимагали морального вибору, відбувалося моральне виховання самих педагогів. Адже педагогічні ситуації, моральні дилеми - це фрагмент педагогічної діяльності, через розв'язання яких виявляється педагогічна культура та професійна майстерність педагогів.

Слід підкреслити, що всі завдання на третьому етапі студенти виконували самостійно та індивідуально, ретельно до них готуючись.

До найбільш ефективних форм і методів третього етапу можна уналежнити такі:

- майстер-клас «Співпраця з батьками на засадах класичної етики», де студенти мали можливість доторкнутися до витоків філософської та морально-етичної думки; логічним продовженням майстер-класу була естафета афоризмів, для якої кожному студентові потрібно було розшукати найкращі перлини мудрості і творчо їх представити.

- інформації «Fishbone», дуже сподобався і запам'ятався студентам інтерактивний метод для критичного аналізу інформації «Fishbone», завдяки якому майбутні вихователі розбирали деякі злободенні проблеми сучасного виховання, як-от: «Фізичне покарання дітей: За чи Проти», «Причини агресивності дітей», «Дитина в умовах розлучення». Активно проходили ігри «Чарівна рука», «Я - висловлювання» і «Ти - висловлювання», «Перед вами дві дороги, обирайте...».

На завершення експериментальної роботи ми запропонували студентам самостійно підготувати Фестиваль прогресивних педагогічних ідей. Ця робота продемонструвала рівень кожного, адже навіть без підсумкової аналітики було помітно, що студенти значно «виросли» у фаховому сенсі, особливо, якщо порівнювати з початковим етапом роботи. Саме інноваційні методи, інтерактивні технології, позитивне підкріплення, комунікація на засадах діалогу, сприяли розвитку критичного та аналітичного мислення майбутніх вихователів, удосконаленню вміння переконливо висловлювати думку, дискутувати, формувалися навички емпатії.

Отже, результати нашого дослідження підтвердили, що сучасність вимагає інтеграції сімейного і суспільного дошкільного виховання, активізації участі батьків в освітньому процесі, особливо в моральному вихованні старших дошкільників, оскільки сім'я та заклад дошкільної освіти слугують дітям першим соціальним орієнтиром, еталоном людських взаємин. Важливим аспектом прогнозованого результату освітнього процесу в закладі дошкільної освіти, відповідно до результатів дослідження педагогічної практики, є моральні якості особистості вихованця, його духовні цінності, загальна культура. Таке розуміння провідної мети власної діяльності педагогами дошкільних закладів зумовлює позитивний досвід.

Джерела

вихователь моральне виховання дошкільник

1. Базовий компонент дошкільної освіти. Під науковим керівництвом Т. О. Піроженко, доктора психол. наук, члена-кореспондента НАПН України, професора; Авт. кол-в: Байєр О. М., Безсонова О. К., Гавриш Н. В. та ін. Київ, 2021. 38 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. 252 с.

3. Дахин А. М. Педагогическое моделирование: сущность, эффективность и неопределенность. Школьные технологии. 2002. №2. С. 62-67.

4. Івах С. М. Методика співпраці дошкільних закладів з родинами. Навч. посіб. Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2011. 145 с.

5. Карагозлю Ф. Педагогічні умови взаємодії закладу дошкільної освіти із сім'єю у полікультурному вихованні старших дошкільників: автореф. дис.... канд. пед. наук: спец. 13.00.08 «Дошкільна педагогіка». Держ. закл. «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Одеса, 2019. 20 с.

6. Курчатова А. В. Підготовка майбутніх вихователів до взаємодії з сім'єю з морального виховання дітей дошкільного віку (інноваційні форми роботи). Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки: збірник наукових праць / за ред. проф. Тетяни Степанової. № 1 (60), лютий 2018. Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2018. С. 136-141.

7. Курчатова А. В. Активізація самостійної роботи студентів вишів у процесі професійної підготовки до виховання дітей старшого дошкільного віку. Сучасна освіта: філософія, інновації, досвід: Лодзь. 2015. № 1. С. 98-102.

8. Яблонський А. І. Мотиваційний компонент в структурі мотиваційної готовності студентів до педагогічної діяльності. Вісник Харківського університету. Серія «Психологія». Харків: 1997. № 395. С. 134-138.

Размещено на Allbest.ru