Сучасні тенденції розвитку підготовки фахівців інженерних спеціальностей у контексті освітньої системи КНР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ КНР

Ван Цян аспірант кафедри педагогіки

Васюк Оксана професор кафедри педагогіки

м. Київ

Анотація

У статті аналізуються сучасні тенденції розвитку підготовки фахівців інженерних спеціальностей у освітній системі Китайської Народної Республіки (КНР). Професійна освіта Китаю у XXI ст. розвивається особливо інтенсивно, поступово переходячи від збільшення масштабів закладів професійної освіти до підвищення якості освітніх послуг. З кінця 1990-х рр. вкладення різних провінцій у початкову, середню та вищу професійну школу значно збільшуються, що призводить до зростання нерівномірності регіонального розвитку. У статті розглядаються місцеві відмінності та нерівномірний економічний розвиток регіонів Китаю, аналізуються тенденції регіоналізації професійної освіти, особливості підготовки фахівців у різних регіонах країни, а також міжнародне співробітництво та інтернаціоналізація інженерної освіти. Робота базується на аналізі сучасних досліджень та публікацій, що висвітлюють ці аспекти.

Система професійної освіти Китаю зазнає значних змін, переходячи від збільшення кількості навчальних закладів до підвищення якості освітніх послуг. Основними напрямками розвитку є регіоналізація, інтернаціоналізація та впровадження інновацій у систему підготовки фахівців інженерних спеціальностей.

У дослідженні розглядаються економічні та соціальні фактори, що впливають на розвиток професійної освіти в різних регіонах Китаю, а також вплив глобалізації на систему підготовки інженерів. Інтернаціоналізація системи інженерної освіти проявляється у зростанні кількості міжнародних співробітництв. Щороку все більше керівників, науковців, викладачів та студентів прямують до інших країн для вивчення зарубіжного досвіду. Це сприяє впровадженню інноваційних підходів та підвищенню рівня підготовки фахівців.

У статті також розглядаються моделі регіоналізації професійної освіти, орієнтовані на місцеві умови. У східних економічно розвинених регіонах розвивається вища професійна освіта, в центральних регіонах готуються фахівці середньої ланки, а в західних регіонах, де переважає немеханізоване сільське господарство, здійснюється підготовка сільських механізаторів та робітників для селищних підприємств.

Актуальними є питання вирівнювання доступності якісної інженерної освіти за рахунок розвитку регіоналізації та зниження диференціації в бюджетному фінансуванні. Децентралізація управління та регіоналізація фінансування призводять до того, що якість інженерної освіти все більше залежить від соціально-економічного стану території, а не від національно-культурних особливостей населення. Це потребує подальшого вдосконалення системи підготовки фахівців для економіки регіонів та формування єдиної взаємозалежної відкритої системи.

Ключові слова: професійна освіта, інженерні спеціальності, КНР, регіоналізація, інтернаціоналізація, нерівномірний розвиток, якість освіти, міжнародне співробітництво. професійний освіта підготовка інженерний

Abstract

Wang Qiang graduate student of the Department of Pedagogy, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Vasiuk Oksana professor Department of Pedagogy, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

CURRENT TRENDS IN THE DEVELOPMENT OF TRAINING OF ENGINEERING SPECIALISTS IN THE CONTEXT OF THE EDUCATIONAL SYSTEM OF THE PEOPLE'S REPUBLIC OF CHINA

The article analyzes the current trends in the development of training of specialists in engineering specialties in the educational system of the People's Republic of China (PRC). Professional education in China in the 21st century is developing particularly intensively, gradually moving from increasing the scale of professional education institutions to improving the quality of educational services. Since the end of the 1990s, the investments of different provinces in primary, secondary and higher vocational schools have increased significantly, which leads to an increase in the unevenness of regional development. The article examines local differences and uneven economic development of China's regions, analyzes the trends of regionalization of professional education, features of specialist training in different regions of the country, as well as international cooperation and internationalization of engineering education. The work is based on the analysis of modern studies and publications covering these aspects.

China's vocational education system is undergoing significant changes, moving from increasing the number of educational institutions to improving the quality of educational services. The main directions of development are regionalization, internationalization and the introduction of innovations into the system of training specialists in engineering specialties.

The study examines the economic and social factors affecting the development of vocational education in various regions of China, as well as the impact of globalization on the engineering education system. The internationalization of the engineering education system is manifested in the growing number of international cooperation. Every year, more and more managers, scientists, teachers and students go to other countries to study foreign experience. This helps to introduce innovative approaches and increase the level of training of specialists.

The article also considers models of regionalization of professional education focused on local conditions. In the eastern economically developed regions, higher professional education is being developed, in the central regions middle-level specialists are being trained, and in the western regions, where non-mechanized agriculture prevails, rural mechanizers and workers for village enterprises are being trained.

Issues of equalizing the availability of quality engineering education due to the development of regionalization and the reduction of differentiation in budget financing are relevant. Decentralization of management and regionalization of funding lead to the fact that the quality of engineering education increasingly depends on the socio-economic status of the territory, and not on the national and cultural characteristics of the population. This requires further improvement of the system of training specialists for the regional economy and the formation of a single interdependent open system..

Keywords: professional education, engineering specialties, PRC, regionalization, internationalization, uneven development, quality of education, international cooperation.

Постановка проблеми

Професійна освіта в Китайській Народній Республіці (КНР) зазнає значних змін та розвитку у XXI ст. Основною тенденцією цього процесу є перехід від збільшення кількості навчальних закладів до підвищення якості освітніх послуг. У зв'язку з цим, важливим є дослідження особливостей регіоналізації та інтернаціоналізації інженерної освіти, що є ключовими аспектами розвитку цієї сфери у КНР.

Актуальність дослідження визначається необхідністю вдосконалення системи підготовки фахівців інженерних спеціальностей для забезпечення потреб сучасної економіки Китаю. Нерівномірний розвиток регіонів країни та різні рівні економічного розвитку вимагають диференційованого підходу до організації професійної освіти. Крім того, глобалізація та інтернаціоналізація вимагають від освітніх систем інтеграції міжнародного досвіду та співпраці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

За останні роки в галузі професійної освіти Китаю з'явилося багато значних досліджень. Зокрема, дослідження теоретико-методологічних засад інженерної освіти стають все більш комплексними (Ван Шаньмай, Юань Ляньшен, Чжоу Цзяньсун). Інтернаціоналізація системи інженерної освіти також стала очевидною тенденцією, що підтверджується численними дослідженнями (Ши Вейпин, Лу Сяочжун). Аналіз регіоналізації освіти в Китаї представлений у роботах Ло Хайфена, Ху Гуаньячжуна та інших дослідників.

Метою статті є аналіз сучасних тенденцій розвитку підготовки фахівців інженерних спеціальностей у системі професійної освіти КНР. Це дослідження спрямоване на виявлення ключових аспектів та тенденцій розвитку професійної освіти у КНР, що дозволяє сформулювати рекомендації для подальшого вдосконалення системи підготовки фахівців інженерних спеціальностей, забезпечуючи тим самим їх відповідність вимогам сучасної економіки.

Виклад основного матеріалу

Професійна освіта Китаю у ХХІ ст. розвивається особливо інтенсивно, поступово здійснюючи перехід від збільшення масштабу закладів професійної освіти до підвищення якості освітніх послуг у цих закладах. За 2001-2010 pp. у галузі досліджень професійної освіти Китаю з'являється багато значних досліджень. У цей період педагогічні дослідження переважно проводяться на основі зіставлення системи професійної освіти КНР та інших країн, у яких розвивається професійна освіта [6, с. 223].

Останніми роками за просуванням міжнародного співробітництва інтернаціоналізація поступово стає все більш очевидною тенденцією розвитку системи інженерної освіти Китаю. Щороку все більше і більше керівників, науковців, викладачів та студентів прямують до інших країн, де вони вивчають систему інженерної освіти [5, с. 43].

Дослідження теоретико-методологічних засад інженерної освіти є комплексним за своєю природою. Педагогічні системи, що знаходяться всередині системи інженерної освіти, відчувають вплив громадських систем та інститутів. Будь-яка система має певну структуру, ієрархію, внутрішні зв'язки між компонентами, проте кожна з них нерідко розглядається і формується автономно [12].

З кінця 1990-х рр. до початку XXI ст. вкладення різних провінцій у початкову, середню та вищу професійну школу Китаю різняться, при цьому виявляється тенденція до їхнього зростання [18, с. 10].

Окрім місцевих відмінностей, розрив у рівні регіонального розвитку має ще одну загальну особливість - це явні відмінності всередині самих регіонів, які визначаються переважно особливостями структури населення та рівнем економічного розвитку, а виявляються в розриві між містом та селом, у існуванні проблем сільської професійної освіти.

На прикладі Китаю можна переконатися в цьому на основі вибіркових даних про декілька провінцій, що становлять нерівномірний економічний розвиток Сходу, Центру та Заходу, а відтак спричиняють нерівномірний регіональний запит на кваліфікованих інженерів. Наприклад, розрив між Пекіном і західною провінцією Гуйчжоу 1990 р. становить 11,9 разів, але за десять років він скорочується до 8,9 разів [14]. Дані зіставлення виявляють загальні особливості, саме: в таких мегаполісах, як Пекін і Шанхай у КНР, такий показник, як кількість студентів вишів на 10 тис. населення, значно вищий, ніж у інших регіонах. Узагальнюючи, можна відзначити, що причина розвитку та вдосконалення інженерної освіти цих районів полягає у швидкому зростанні населення, особливо молодого, та низької міграції останнього. Заклади інженерної освіти в мегаполісах відіграють особливу роль продукування цінностей усього суспільства.

Актуальними стають проблеми вирівнювання доступності якісної інженерної освіти за рахунок розвитку регіоналізації освіти та зниження диференціації в бюджетному фінансуванні за регіонами країни (в розрахунку на одного студента), в тому числі й між макрорегіонами: у Китаї - три великі регіони: Схід, Захід та Центр. Цей процес показує, що децентралізація управління та регіоналізація фінансування поступово призводять до того, що якість інженерної освіти все більше залежить не від національно-культурних особливостей населення, а від соціально-економічного стану території [11].

Відтак навчальні заклади інженерної освіти вирішують завдання професійної підготовки фахівців для економіки регіонів та формують єдину взаємозалежну, взаємопроникну, відкриту систему [13].

Загалом у китайській системі професійної освіти до структури вищої професійної освіти входять «вища загальна освіта» та «вища професійнотехнічна освіта». Вища загальна освіта здійснює фундаментальну теоретичну підготовку та науково-дослідну підготовку кадрів вищої кваліфікації. В умовах вищої професійно-технічної освіти, на відміну від вищої загальної освіти, здійснюється переважно вузька, прикладна спрямованість підготовки фахівців.

У 1980-х рр. підготовка інженерів здійснювалася спочатку у професійних інститутах (центрах) для дорослих, професійних університетах, вищих спеціалізованих однопрофільних навчальних закладах. З середини 1990-х рр. відбувається навчання також у професійно-технічних інститутах та професійних інститутах вищої загальної освіти (в межах «спеціалізованого курсу»). У нашій роботі використовується термін «вища професійна освіта» для позначення установ вищої професійно-технічної освіти КНР, які здійснюють підготовку фахівців вищої кваліфікації. Для позначення системи освітніх установ із підготовки професійних кадрів прикладних напрямів, вузьких спеціальностей та спеціалізацій використовується термін «вища професійно-технічна освіта».

Орієнтири КНР щодо підготовки талановитих фахівців дуже чіткі:

- фокус на оптимізації та розвитку підготовки талановитих фахівців, досвідчених кадрів, видатних інженерів, учених-стратегів та перспективних молодих науково-технічних кадрів;

- поглиблення реформ у галузі наукових досліджень та вдосконалення системи підготовки та оцінки талантів;

- особлива увага до спеціальної підготовки в інженерній сфері;

- підвищення рівня підготовки інноваційних, прикладних та високотехнологічних талантів;

- будівництво системи альянсу аналітичних центрів нового типу.

В свою чергу, регіональна влада Китаю вибудовує взаємодію з установами професійної освіти з урахуванням регіональної специфіки [1]. Економічні зони Китаю мають різні умови, спрямованість та показники розвитку професійної освіти, залежно від яких формуються особливості подальшого функціонування інженерної освіти.

Вивчення розвитку професійної освіти на етапах індустріалізації та урбанізації різних китайських регіонів в умовах високого ступеня відкритості культурних традицій дає змогу виділити моделі регіоналізації професійної освіти, орієнтовані на місцеві умови [4]: модель східних економічно розвинених регіонів - Шанхай, Тяньцінь, провінції Цзянсу, Чжецзян, Гуандун, Ляонін та ін; Центральних регіонів - провінцій Хунань, Шаньсі, Хенань, Цзилінь та інших чотирьох провінцій; Західних регіонів, населених національними меншинами, як Автономний район Внутрішня Монголія (АРВМ). Окрім того, існують приморські особливі економічні зони, такі як дельти рік Чжуцзян, Янцзи та ін.

Для західних, здебільшого прикордонних регіонів, де переважає немеханізоване сільське господарство та тваринництво, обрано поступове поширення дев'ятирічної освіти на базі початкової школи та професійної неповної середньої школи. Особливо в деяких прикордонних, бідних регіонах, населених національними меншинами, на колишніх революційних опорних базах Китаю зберігається початкова професійна освіта, тому що в Китаї економічний та соціальний розвиток нерівномірний і рівень професійної освіти у вищевказаних регіонах поки що набагато нижчий за розвинені регіони. У свою чергу, створення професійних навчальних закладів на рівні неповної середньої школи саме в перерахованих вище нерозвинених регіонах відповідає місцевому рівню професійної освіти та практичним потребам місцевого соціально-економічного розвитку [9].

Стратегія розвитку професійної освіти у центральних середньорозвинених регіонах Китаю складається з необхідності підготувати їхню промисловість до використання практики приморських регіонів [8], тому в цьому поясі необхідно готувати фахівців середньої ланки та кваліфікованих робітників, що потребує прискореного розвитку середньої професійної освіти та підготовки працівників технічних сфер із рівнем неповної середньої школи.

Використовуючи переваги інтеграції міста з селом, приморські особливі економічні зони впроваджують модель «регіоналізації вищої школи», інтегрованої із середньою освітою (зокрема, професійно-технічною та середньоспеціальною), їх головним завданням є реалізація модернізації професійної освіти [19, с. 300].

У східних економічно розвинених регіонах КНР вища професійна освіта переважно розвивається з урахуванням повної середньої школи [10]. Наприклад, Нінбоський політехнічний коледж розташований у зоні техніко-економічного розвитку м. Нінбо провінції Чжецзян, у місті є кілька тисяч спільних (закордонних) підприємств, серед них 38 компаній належать до 500 найбільших світових компаній, які мають унікальні географічні переваги. У коледжі вивчаються різні спеціальності, такі як механіка та електроніка, обчислювальна техніка, електронна інформатика, біохімія та логістика, які тісно пов'язані з місцевою промисловістю міста. У коледжі безперервно вдосконалюється система управління та приділяється велика увага регіональним потребам економічного розвитку, спільно з урядами всіх рівнів створено Цифровий технологічний парк, база людських ресурсів - «Бейлун» та науково-технологічний інноваційний парк студентів.

Для східноконтинентальної зони характерне оновлення старих промислових регіонів, активне сприяння розвитку інженерної освіти [20, с. 5].

Накопичені переваги відкритої економічної політики у 1980-1990-ті рр. призводять до того, що традиційний економічний розрив між регіонами збільшився і за темпами зростання валового національного продукту, і за масштабами структурних змін на шляху до ринкової економіки, і за рівнем доходів на душу населення. Це призводить до того, що мешканці різних регіонів перестають мати рівні можливості в отриманні затребуваної якісної професійної освіти. Як важлива гарантія стабільного та успішного розвитку системи професійної освіти в поточному десятилітті уряд КНР називає вирівнювання шансів на здобуття якісної освіти за рахунок більш раціонального розподілу ресурсів, насамперед фінансових преференцій слаборозвиненим, сільським та прикордонним регіонам, особливо регіонам, населеним національними меншинами.

З початку 1980-х рр. китайський уряд проводить політику концентрації на проривних напрямках: саме східні регіони було оголошено базами для економічного ривка країни. Така модель професійної освіти призводить до незбалансованого економічного розвитку в регіонах КНР (східний, центральний, західний регіони) [17, с. 102]. Ще однією очевидною особливістю розвитку професійної освіти в Китаї є нерівномірність її розвитку в місті та селі: сільська професійна освіта загалом дуже відстає від міської. На даний час у Китаї збалансованість регіонального розвитку стає гострою проблемою, що стримує соціально-економічний розвиток та побудову суспільства «Сяокан» (товариство малого добробуту) [21, с. 1].

З кінця 1990-х рр. державна політика спрямована на економічне підтягування відстаючих регіонів. У ці роки китайська держава розробляє низку стратегій розвитку: масштабне освоєння західних регіонів, відродження старої промислової бази на північному сході. У той же час уряди провінцій, повітів і волостей вживають заходів щодо надання політичної підтримки, вкладення асигнувань та надання допомоги слабким і бідним регіонам, щоб східні, центральні та західні регіони здійснювали гармонійний розвиток [19].

Загалом чинниками розвитку інженерної освіти Китаю є:

1. прискорена індустріалізація економіки регіонів;

2. урбанізація, що виявляє нові взаємозв'язки між освітніми установами та роботодавцями галузевої економіки регіонів та визначає особливості інженерної освіти.

Окрім того, поглиблюється співпраця в системі професійної освіти всередині регіонів, створюються і регіональні установи адміністративних підрозділів, та професійно-громадські об'єднання міжадміністративних підрозділів для того, щоб координувати розвиток професійної освіти та стимулювати співпрацю між професійними освітніми установами різних регіонів у спільній підготовці кадрів, спільному навчанні та перепідготовки педагогічних кадрів, спільної розробки навчальних програм, спільного використання цифрових освітніх ресурсів та навчальних та науково-дослідних результатів [16, с. 29]. Передбачається сприяння співпраці між міськими та сільськими професійними освітніми установами всередині регіону з метою підвищення якості освіти сільських професійних освітніх закладів цього регіону. Стимулюються міські та сільські професійні освітні установи з метою започаткування спільних освітніх організацій та професійно-громадських об'єднань. У рамках співробітництва необхідно використовувати переваги міських професійних освітніх закладів в управлінні, педагогічних працівниках, забезпеченості обладнанням, проведенні практики тощо, щоб підвищу - вати якість підготовки фахівців сільських професійних освітніх установ [7, с. 156], здійснювати спільне використання та інтегрування професійних освітніх ресурсів між галузями та освітніми установами і навіть покращувати рівень розвитку системи професійної освіти.

Внаслідок цілеспрямованої децентралізації системи професійної освіти в Китаї сформувалися два рівні освітньої політики - державний та регіональний. На державному рівні відбувається вироблення загальних принципів та правил регулювання професійної освіти; розробка та реалізація проєктів, орієнтованих на досягнення світового рівня професійної освіти. На регіональному рівні вирішується завдання підготовки кваліфікованих фахівців, які мають посилити інноваційний розвиток промисловості регіонів.

Розвиток професійної освіти в Китаї має свої особливості. Централізоване управління розвитком професійної освіти не сприяє адаптації соціально-економічного розвитку до нових умов прискореної індустріалізації економіки країни, оскільки підготовка фахівців для економіки не відповідає потребам ринку праці в конкретних регіонах [15].

Такий стан професійної освіти Китаю зумовлений історично сформованою нерівномірністю соціального та економічного розвитку регіонів.

Взаємозв'язок освітніх закладів різних щаблів професійної освіти з галузевими підприємствами регіонів нерівноцінний; так, на відміну від закладів вищої освіти, чітко простежується залежність соціально-економічного розвитку регіону та структури його виробництва від розвитку закладів професійного навчання, середньої професійної освіти, вищої професійної освіти (вищі професійні коледжі, короткострокові виші).

До завдань професійної підготовки входить отримання початкових базових знань про професію в навчальних закладах професійної неповної середньої школи, які розташовані в сільській місцевості (з набором випускників початкових шкіл); підготовка робітничих технічних сфер у навчальних закладах повної середньої школи професійної орієнтації (з набором випускників неповних середніх шкіл); підготовка висококваліфікованих інженерних фахівців.

У Постанові Держради КНР № 19 від 02 травня 2014 р. «Про прискорення розвитку сучасної системи професійної освіти» зазначається, що останніми роками в Китаї професійна освіта бурхливо розвивається. Але водночас слід зазначити, що система професійної освіти ще повністю адаптована до вимог соціально-економічного розвитку, її структура недостатньо раціональна, якість не у всьому відповідає сучасним вимогам, умови функціонування освітніх закладів та її інституційні механізми недостатньо розвинені [8].

У Постанові наголошується, що для вирішення названих проблем, для прискорення розвитку сучасної системи професійної освіти Центральним комітетом КПК та Держрадою КНР розроблено стратегічний план, який набуває важливого значення для розвитку країни за допомогою інновацій, створення економічних вигод унаслідок залучення людських ресурсів, прискорення економічного розвитку та регулювання структури економіки; оптимізації виробничих структур.

У березні 2022 р. Міністерство транспорту та Міністерство науки і технологій КНР опублікували Проєкт середньострокового та довгострокового плану розвитку науково-технічних інновацій у галузі транспорту (20212035 рр.), у якому чітко зазначено, що необхідно «підвищити технічний рівень транспорту, контроль за дотриманням заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій, підвищити потенціал транспортної екстреної підтримки у разі великих епідемій та наголосити на розвитку команди висококваліфікованих наукових та технологічних талантів» [3]. У 14-му п'ятирічному плані та повідомленні генерального управління Міністерства транспорту про подальшу роботу зі створення транспортної структури також наведена директива: «Підготовка транспортних талантів необхідна для розвитку науково-технічних інновацій вищого рівня». У Звіті про сталий розвиток у Китаї, опублікованому Урядом у жовтні 2021 р., зазначено, що КНР бере за основу концепцію, згідно з якою талант є першим ресурсом, прискорює створення команди наукових та технологічних талантів, навчає таланти за допомогою великих інженерних технологічних технологій та ключових проєктних досліджень, а також стимулює роботодавців до створення та вдосконалення механізму підтримки та гарантій для провідних талантів у галузі наукових та технологічних інновацій.

Цілісне теоретичне осмислення процесу управління реформуванням професійної освіти на основі принципів «трьох поворотів», що спрямовуються ідеями теорії Ден Сяопіна («повернутися до модернізації, до світу, до майбутнього»), визначили особливості професійної освіти в умовах її реформування [1]. Реалізація концепції «трьох поворотів» характеризує соціально-педагогічні умови реформування професійної освіти Китаю. В інноваційному змісті професійної освіти на основі «наукової концепції розвитку», ключовими підходами є принцип «людина понад усе», вимога всебічної координації та послідовності, метод єдиного та всебічного планування.

Висновки

Професійна освіта в КНР зазнає значних змін, що включають регіоналізацію та інтернаціоналізацію освітніх процесів. Важливим є забезпечення рівного доступу до якісної інженерної освіти в різних регіонах країни. Інтернаціоналізація сприяє впровадженню міжнародного досвіду в систему освіти Китаю, що підвищує її конкурентоспроможність на глобальному рівні.

Для подальшого розвитку професійної освіти в КНР необхідно продовжувати вдосконалення освітніх програм, забезпечення співпраці з міжнародними партнерами та вирівнювання умов освіти в різних регіонах країни. Нині в Китаї відчувається брак інновацій та високих технологій. Також існує нестача висококваліфікованих інженерів, які розуміються як на управлінні, так і на технологіях виробництва. Відповідно до концепції поетапного розвитку талантів, збалансований розвиток базових, управлінських та дослідницьких навичок є важливим кроком для розвитку сучасного інженера. Інновації та впровадження дають економічну перевагу, грамотне планування та регулювання фактичного розвитку, навчання та розвиток кваліфікованих інженерів та впровадження передових технологій дозволять перетворити промисловість Китаю із трудомісткої на наукомістку.

Необхідно оптимізувати систему планування освіти, створити центр аналізу освітніх проєктів. Працюючі інженери часто відчувають нестачу освітніх програм чи ресурсів, що обмежує та уповільнює як їхнє особистісне зростання, так і вдосконалення самої професійної сфери. Створення аналітичного центру дозволить прискорити просування освітніх ресурсів та розробити концепцію безперервної освіти. Професійні коледжі та університети орієнтовані на ринкові механізми працевлаштування, а також приділяють більше уваги розвитку професійних навичок. Окрім того, вони краще адаптовані до реальних потреб самих підприємств.

Слід оптимізувати та інтегрувати в робочий процес існуючі освітні ресурси, ієрархічну та поетапну моделі навчання професійним навичкам, а також створити механізм оцінки фахівців та поєднати можливість здобуття професійної освіти з працевлаштуванням.

Размещено на Allbest.ru