Модель готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку

Бялик Оксана Василівна - доктор педагогічних наук, професор Кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

РАЗВОДОВА Марина Валеріївна - викладач хореографії, голова предметно-циклової комісії викладачів мистецтва КЗ «Балтський педагогічний фаховий коледж»

У статті автор розглядає модель формування готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку. Сьогодні як ніколи набуває актуальності проблема підготовки майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва, здатних працювати з учнями молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти та в позашкільних навчальних закладах, адже хореографічна діяльність є синтезом фізичного та естетичного розвитку молодших школярів і позитивно впливає на збереження їхнього здоров'я, задоволення художньо-творчих потреб, сприяє вихованню національної свідомості.

Ключові слова: студенти педагогічних коледжів, учні молодшого шкільного віку, хореографічні вміння, хореографічна діяльність, творчість, модель, етап.

BYALIK Oksana Vasylivna, RAZVODOVA Maryna Valeriivna. MODEL OF THE READINESS OF TEACHING COLLEGE STUDENTS FOR THE FORMATION OF CHOREOGRAPHIC SKILLS IN PRIVATE SCHOOL STUDENTS

In the article, the author examines the model of formation of the readiness of students of pedagogical colleges for the formation of choreographic skills in elementary school students. Today, the problem of training future specialists in the field of choreographic art, able to work with elementary school students in general secondary education institutions and extracurricular educational institutions, is becoming more relevant than ever, because choreographic activity is a synthesis of the physical and aesthetic development of younger schoolchildren and has a positive effect on preserving their health I, the satisfaction of artistic and creative needs, contributes to the education of national consciousness.

The current stage of education reform is determined by its integration into the global educational space, which involves optimizing the training of future specialists in the field of choreographic art for productive activities with elementary school students.

A significant role in the enrichment of the artistic and aesthetic experience, the development of the creative abilities of younger schoolchildren, their assimilation of national and world artistic values belongs to the choreographic art, which in today's conditions has acquired the status of a socio-pedagogical factor, a means of forming an aesthetic culture in children and young people, a harmonious physical and spiritual development, socialization of personality, etc.

The preparation of students of pedagogical colleges for the formation of choreographic skills of junior high school students is considered by us as the organization of an educational process, which is aimed at forming the personality of future specialists in the field of choreographic art, involves a positive attitude of students to future professional activities and their mastery of the necessary knowledge and skills regarding the effectiveness of this activity.

We consider the structural components of the defined concept to be motivational-value, cognitive-operational, and personal-creative components, which in unity provide the ability of effective formation of choreographic skills in younger schoolchildren in choreography classes in institutions of general secondary and extracurricular education.

Therefore, based on the analysis of scientific and methodological literature, we developed a model of the readiness of students of pedagogical colleges to form choreographic skills in elementary school students, which includes theoretical, content-creative and interpretive-analytical blocks, is based on the methodological principles of personally oriented, competence-based and creative approaches and predicts the result - the formation of the readiness of students of pedagogical colleges for the formation of choreographic skills in elementary school students.

Keywords: students of pedagogical colleges, students of primary school age, choreographic skills, choreographic activity, creativity, model, stage.

Постановка та обгрунтування актуальності проблеми. Сучасні тенденції глобалізації світу, якому притаманна висока динаміка змін та спрямованість на відродження національних традицій висуває нові вимоги до реформування мистецько-педагогічної освіти в Україні, яка б забезпечувала розробку та впровадження інноваційних стратегій розвитку індивідуальності, творчої активності, самостійності та креативності майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва.

У зв'язку з цим набуває актуальності проблема підготовки майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва, здатних працювати з учнями молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти та в позашкільних навчальних закладах, адже хореографічна діяльність є синтезом фізичного та естетичного розвитку молодших школярів і позитивно впливає на збереження їхнього здоров'я, задоволення художньо-творчих потреб, сприяє вихованню національної свідомості [1].

Сучасний етап реформування освіти визначається інтеграцією її в світовий освітній простір, що передбачає оптимізацію підготовки майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва до продуктивної діяльності з учнями молодшого шкільного віку. У Державному стандарті метою початкової освіти визначено всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості [9].

Значна роль у збагаченні художньо-естетичного досвіду, розвитку творчих здібностей молодших школярів, засвоєнні ними національних та світових художніх цінностей належить хореографічному мистецтву, яке в умовах сьогодення набуло статусу соціально-педагогічного чинника, засобу формування у дітей та молоді естетичної культури, гармонійного фізичного та духовного розвитку, соціалізації особистості тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Суттєвим внеском у розробку питань формування хореографічних умінь стали праці, присвячені загальним аспектам професійної підготовки вчителя хореографії (Л. Андрощук, О. Бурля, Ю. Громова, Л. Зязюн, О. Реброва, Ю. Ростовська, Т Сердюк, Т Чурпіта, Д. Шариков та ін.); питанням теорії та методики класичного танцю (Н. Базарова, Г Березова, А. Ваганова, В. Мей, В. Писарєв, М. Тарасов, Л. Цвєткова та ін.), народно-сценічного танцю (Г. Гусєв, Є. Зайцев, К. Зацепін, Т. Ткаченко, Ю. Чурко та ін.), українського танцю (К. Василенко, В. Верховинець, Р. Герасимчук, А. Гуменюк, С. Забредовський, С. Зубатов, А. Нагачевський, Б. Стасько, М. Степовий та ін.), історії хореографічного мистецтва (Ю. Бахрушин, Г Боримська, М. Загайкевич, В. Красовська, В. Пасютинська, Ю. Станішевський та ін.); мистецтва балетмейстера (П. Білаш, Р Захаров, Б. Колногузенко, А. Кривохижа, В. Нікітін, Ж-Ж. Новер, Т. Павлюк, І. Смирнов, В. Шевченко); фахової підготовки вчителя мистецтецьких дисциплін (Г. Падалка, О. Отич, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Шев- нюк, О. Щолокова та ін.).

Самостійну групу джерел становлять дослідження, що стосуються проблем хореографічної підготовки майбутніх учителів і керівників дитячих хореографічних об'єднань (Л. Андрощук, О. Бурля, Ю. Волкова, С. Забредовський, О. Мар- тиненко, Г. Ніколаї, О. Попова, І. Радченко, О. Реброва, М. Рожко, Ю. Ростовська, Т. Сердюк, Б. Стасько, Ю. Тараненко, О. Таранцева, О. Філі- монова та інші).

Мета статті - розглянути модель формування готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь учнів молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Входження України в європейський освітній простір вимагає модернізації змісту освіти на усіх освітніх ланках. В сучасних нормативних документах «Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років» та концепції «Нова школа» зазначено, що головним стратегічним напрямком вітчизняної освіти є формування високого духовного потенціалу кожного члена суспільства, його естетичних якостей. Ефективним засобом духовного розвитку молодших школярів є хореографія, основу якої складає танцювальна діяльність. Концепція виховання через хореографічне мистецтво не обмежується лише ознайомленням дітей з його творами та їх сприйманням, а передусім передбачає активне включення у художню діяльність через оволодіння хореографічними вміннями. І в цьому аспекті особливе значення належить вчителю хореографії. Процес підготовки сучасних фахівців в галузі хореографічного мистецтва передбачає формування міцної теоретичної бази знань, широкого спектру практичних умінь та навичок, необхідних у майбутній професії [9].

Аналіз наукової літератури про стан розробленості проблеми змісту і структури поняття «готовність» (В. Бочелюк, І. Дичківська К. Ду- рай-Новакова, Л. Карамушка, А. Ліненко, К. Макогон, О. Пєхота, С. Сисоєва, Д. Узнадзе та ін.) засвідчує, що його розглядають як: результат спеціальної підготовки, наслідок діяльності; передумову ефективної професійної діяльності, що виконує регуляційну функцію; інтегроване особи- стісне утворення, яке забезпечує необхідні внутрішні умови для успішного здійснення діяльності; якісно-динамічну характеристику особистості педагога; суб'єктивний, активно-дієвий стан - наявний у свідомості суб'єкта образ структури визначеної дії, що спонукає до діяльності, спрямований на її виконання [9].

Готовність як системна якість особистості майбутнього педагога формується в процесі підготовки у закладах середньої спеціальної та вищої освіти. Її слід вважати цілісною системою, що будується як інтегроване утворення на основі загальнопедагогічного (є складовою професійної загальнопедагогічної готовності), особливого (має свою специфіку, зумовлену особливостями й закономірностями процесу формування готовності до певного виду діяльності) та індивідуального (відображає залежність готовності від підготовки, особистісно професійних характеристик учителя) компонентів [9].

Поняття «готовність» дослідники подають як «цілісну інтегровану якість особистості» (А. Лі- ненко), «систему інтегральних перетворень» (Л. Нечаєва), «особливу інтегральну якість особистості» (С. Воробйова), «систему інтегрованих властивостей» (І. Дичківська) тощо.

Підготовка студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь молодших школярів розглядається нами як організація навчально-виховного процесу, який спрямований на формування особистості майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва, передбачає позитивне ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності та оволодіння ними необхідними знаннями і вміннями щодо ефективності цієї діяльності.

Структурними компонентами визначеного поняття ми вважаємо спонукально-ціннісний, когнітивно-операційний та особистісно-творчий компоненти, які у єдності забезпечують здатність ефективного формування хореографічних умінь в молодших школярів на заняттях хореографією в закладах загальної середньої та позашкільної освіти.

Спонукально-ціннісний компонент передбачає спрямованість студентів на досягнення успіху в навчальній діяльності, потребу в професійній самореалізації, наявність у студентів цілісної системи уявлень про майбутню професію, мети та зацікавленості навчальною діяльністю, позитивної установки на майбутню професійну діяльність, наявність мотивації у навчанні. студент готовність хореографічний уміння

Когнітивно-операційний компонент визначається наявністю загальних та фахових знань, умінь та навичок, пов'язаних з професійним самовдосконаленням.

Особистісно-творчий компонент передбачає розвинену здатність до педагогічної комунікації, оптимальну міру використання сугестивного впливу майбутнього фахівця в галузі хореографічного мистецтва у процесі розвиткуучнів молодшого шкільного віку, здатність до емпатії, організаторські здібності; адекватність самооцінки власних (хореографічних, педагогічних, творчих) здібностей; рефлексивні здібності тощо.

У методології науки поняття «модель» (з лат. modus - міра, франц. modele - зразок, еталон, стандарт) означає певну уявну або матеріально реалізовану систему, яка відображає або відтворює об'єкт дослідження й здатна змінювати його, оновлювати інформацію. Однією з основних вимог, що висувається до моделі - це адекватність, тобто її відповідність реальній дійсності, а саме основним суттєвим властивостям, параметрам [4].

Психолог Г. Балл стверджує, що першим кроком у побудові моделі є визначення кінцевого результату навчання. Таке розуміння важливе для сучасних педагогічних досліджень, оскільки містить попереднє проектування навчально - виховного процесу з його подальшим відтворенням [2].

Проблема моделювання педагогічних процесів була предметом багатьох наукових досліджень В. Бондаря, С. Горбенко, Л. Коваль, В. Кушнір, В. Маслова, В. Міхеєва, О. Пєхоти, С. Сисоєвої, Л. Хоружої та ін.

Проектуючи модель готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь учнів молодшого шкільного віку, ми представили її трьома блоками (теоретичний, змістово-творчий, інтерпретаційно-аналітичний).

Складовими моделі є мета, наукові підходи, етапи управління процесом експериментального навчання, його зміст, форми, методи, педагогічні умови, критерії та показники готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь учнів молодшого шкільного віку як передбачуваний результат підготовки майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва.

Теоретичний блок містить мету, яка полягає у формуванні готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь учнів молодшого шкільного віку та наукові підходи, до яких ми віднесли особистісно зорієнтований, компетентнісний та креативний.

Є. Бондаревська, розглядаючи особистісно зорієнтовану освіту, вбачає можливості розвитку суб'єктів не тільки в навчанні, а й в організації цілісного педагогічного процесу, звертаючи увагу на його потужний потенціал, зокрема загальнокультурну складову [3].

Особистісно-орієнтований підхід в контексті мистецької освіти, на думку Г Падалки, ґрунтується на спрямуванні навчального процесу з мистецьких дисциплін на розвиток особистості учня. Залучаючи учня до мистецької діяльності, педагог опікується, насамперед, становленням його особистості. Система мистецької освіти має бути орієнтованою на формування перш за все особистіс- них якостей учнів. Художній розвиток - це лише одне із завдань становлення особистості в процесі мистецького навчання. Процес художнього розвитку має будуватись таким чином, щоб не затуляти більш широких перспектив - формування особистості учня. В полі зору педагога мають бути проблеми не тільки художнього розвитку учня, а й формування його як особистості. Наголошуючи на суттєвій ролі мистецької освіти у становленні особистості, мають на увазі вплив мистецької навчальної діяльності на формування сприймання, пам'яті, мислення, мови, уяви учнів, їх почуттів і вольових якостей, темпераменту, здібностей, розвиток умінь спілкування, аналітично-критичного ставлення до життя і т. п. [7]

Також Г. Падалка наголошує на визнанні необхідності максимального сприяння художньому розвитку учня - розширенню можливостей сприймання, формуванню мистецько-виконавських умінь і навичок, активізації його творчого потенціалу і здатності до художньої творчості, а також розвитку спеціальних мистецьких здібностей (музичної пам'яті, слуху, відчуття кольору, хореографічного апарату тощо). [7]

Проблеми впровадження компетентнісного підходу в процесі професійної підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін досліджувалися в працях К. Баханова, С. Кулікової, І. Левицької, Г. Падалки, В. Садовського, С. Соломахи, О. Та- ранцевої, Н. Філіпчук, О. Щолокової та ін.

Для розуміння особливостей реалізації ком- петентністного підходу в мистецькій освіті важливими є праці українських учених І. Беха, Н. Бібік, І. Єрмакова, О. Овчарук, Л. Масол, О. Пометун, І. Родигіної, О. Савченко, Є. Торшилової та ін.; зарубіжних науковців І. Зимньої, А. Маркової, Г Селевка, А. Хуторського та ін.

Отже, аналіз науково-методичної літератури дозволив зробити висновок, що компетентність - це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке виявляється в процесі активних самостійних дій людини. Переважна більшість дослідників пов'язує визначення сутності поняття «компетентність» із кінцевими результатами навчання, що чітко фіксуються і вимірюються. В цілому компетентність трактується як інтегрований результат індивідуальної навчальної діяльності учнів. У науці та практиці відома трирівнева ієрархія компетентностей, до яких належать ключові, міжпредметні та предметні компетентності.

У фаховій літературі наукового, методичного та практичного характеру визначено специфіку компетентностей, які формуються у школярів засобами мистецтва. Особливе значення мають дослідження Л. Масол, яка зазначає, що під час спілкування особистості з художніми цінностями у перебігу загального духовного зростання учнів їхні мистецькі знання, практичний досвід, ціннісні художні орієнтації мають за певних умов трансформуватися в художньо-естетичні компетентності - органічні складові життєвих компетентностей, побудованих на комплексі взаємопов'язаних процедур, на комбінації інтересів, мотивів, ставлень, знань, умінь, які відображають інтегровані результати навчання у галузі мистецтва та сформовані особистісні якості [6].

Отже предметна мистецька компетентість - здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів, видів мистецтва і їх практичного опанування.

Перехід на компетентнісну стратегію навчання майбутнього вчителя в дослідженні Л. Коваль розглядається у двох аспектах: по-перше, відбувається модернізація змісту професійної освіти, що передбачає його відбір і структурування з одночасним визначенням результативної складової освітнього процесу - набуття студентами компетентностей; по-друге, постає потреба навчати майбутніх педагогів цілеспрямовано формувати в учнів міжпредметні й предметні компетенції [5].

Компетентнісний підхід у професійній підготовці майбутніх учителів хореографії, на думку Т. Сердюк, дозволяє відобразити їхні уявлення про формування художньо-естетичного досвіду, професіоналізм і творчі якості, надаючи орієнтири в конструюванні змісту навчання; визначення ключових, загальних і спеціальних хореографічних компетенцій [8].

Таким чином, на засадах компетентнісного підходу увесь процес навчання майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва (цілі, зміст, форми, методи, засоби тощо) має бути зорієнтований на формування готовності студентів до розвитку художньо-творчих здібностей молодших школярів.

З визнанням творчого характеру педагогічної діяльності майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва пов'язане застосування креативного підходу в процесі їх фахової підготовки в педагогічному коледжі. На думку Ю. Тараненко, ефективне формування хореографічних умінь відбувається в процесі активного залучення студентів до художньо-творчої діяльності, що здійснюється організаційно в різних видах і формах групових занять; виконанні індивідуальних завдань, самостійної роботи тощо [9].

Отже, реалізація креативного підходу забезпечить становлення творчої особистості майбутнього вчителя хореографії, що може проявлятися тільки в процесі активної діяльності, засвоєння ним загальнокультурного досвіду людства в цій галузі.

Наступним блоком моделі є змістово-творчий, який включає етапи (підготовчий, навчально-тренувальний і творчо-професійний) та зміст підготовки майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку.

Підготовчий етап передбачав формування в майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва спонукально-ціннісного компонента готовності, який спрямовувався на становлення їхнього професійного інтересу до мистецько-педагогічної діяльності, прагнення формувати та розвивати в процесі хореографічної діяльності хореографічні вміння молодших школярів відповідно до індивідуально-вікових особливостей та усвідомлення значущості розвитку їх особистості як самоцінної унікальної індивідуальності.

Навчально-тренувальний етап пов'язувався з реалізацією когнітивно-операційного компонента готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку, що передбачало вдосконалення загальнопедагогічних і хореографічних знань, умінь та навичок.

Творчо-професійний етап експериментального навчання збігався з розвитком інтерпретацій- но-аналітичного компоненту готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку, що передбачало вдосконалення їхніх професійно-творчих умінь, формування здатності здійснювати рефлексію педагогічної діяльності, прагнення до самовдосконалення та самоаналізу в процесі мистецько-педагогічної діяльності в системі закладів загальної середньої та позашкільної освіти.

Завершує побудову моделі інтерпретаційно-а- налітичний блок, який включає критерії, показники та прогнозований результат - готовність студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку, яка формується за дотриманням педагогічних умов.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Отже, на основі аналізу науково-методичної літератури, нами було розроблено модель готовність студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку, яка включає теоретичний, змістово-творчий та інтерпретацій- но-аналітичний блоки, базується на методологічних засадах особистісно зорієнтованого, компе- тентнісного та креативного підходів і передбачає результат - сформованість готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь в учнів молодшого шкільного віку.

У позиційному розміщенні виокремлених структурних компонентів моделі враховувалася, по-перше, поетапність засвоєння студентами досвіду формування хореографічних умінь в процесі професійної підготовки, по-друге, логіка включення навчально-змістового ресурсу з урахуванням особливостей процесу навчання майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва в педагогічних коледжах, а згодом в закладах вищої освіти.

Перспективними для подальших досліджень є проблема професійної підготовки майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва до по- закласної роботи з учнями молодшого шкільного віку та до організації й проведення хореографічної діяльності з різновіковими групами дітей у позашкільних закладах освіти.

Список джерел

Андрощук Л. М. Формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії: дис. на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти». Умань, 2009. 200 с.

Балл Г О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах). Житомир: ПП «Рута», Видавництво «Волинь», 2008. 232 с.

Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования. Київ. Педагогика. 1997. № 4. С. 11-17.

Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; [гол. ред. В. Г. Кремень]. К. : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

Коваль Л. В. Професійна підготовка майбутніх педагогів: культуротворчий вимір. Діяльність інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв Бердянського державного педагогічного університету (2012-2013 н. р.). Бердянськ: Видавець Ткачук О. В., 2013. С. 5-23.

Масол Л. М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика: монографія. К. : Промінь, 2006. 432 с.

Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін). К.: Освіта України, 2008. 274 с.

Сердюк Т І. Художньо-естетична школа майбутніх учителів хореографії: формування досвіду: монографія. Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2011. 273 с.

Тараненко Ю. П. Підготовка майбутніх учителів хореографії до розвитку художньо-творчих здібностей молодших школярів: дисс....на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук: спец. 13. 00. 04 «Теорія і методика професійної освіти». Бердянськ, 2017. 282 с.

References

Androshchuk, L. M. (2009). Formuvannya indyvidual'noho stylyu diyal'nosti maybutn 'oho vchytelya khoreohrafiyi. [Formation of the individual activity style of the future choreography teacher]. Uman.

Ball, H. O. (2008). Oriyentyry suchasnoho humanizmu (v suspil'niy, osvitniy, psykholohichniy sferakh). [Landmarks of modern humanism (in social, educational, psychological spheres)]. Zhytomyr.

Bondarevskaya, Ye. V. (1997). Gumanisticheskaya paradigma lichnostno oriyentirovannogo obrazovaniya. [Humanistic paradigm of personality- oriented education]. Kyiv.

Entsyklopediya osvity. (2008). [Encyclopedia of education]. Kyiv.

Koval, L. V (2013). Profesiyna pidhotovka maybutnikh pedahohiv: kul'turotvorchyy vymir. [Professional training of future teachers: cultural dimension]. Berdyans'k.

Masol, L. M. (2006). Zahal'na mystets'ka osvita: teoriya i praktyka. [General art education: theory and practice:]. Kyiv.

Padalka, H. M. (2008). Pedahohika mystetstva (Teoriya i metodyka vykladannya mystets'kykh dystsyplin). [Pedagogy of art (Theory and teaching methods of artistic disciplines).]. Kyiv.

Serdyuk, T. I. (2011). Khudozhn'o-estetychna shkola maybutnikh uchyteliv khoreohrafiyi: formuvannya dosvidu. [Artistic and aesthetic school of future teachers of choreography: formation of experience].Berdyans'k.

Taranenko, YU. P. (2017). Pidhotovka maybutnikh uchyteliv khoreohrafiyi do rozvytku khudozhn'o- tvorchykh zdibnostey molodshykh shkolyariv. [Preparation of future choreography teachers for the development of artistic and creative abilities of younger schoolchildren]. Berdyans'k.

Размещено на Allbest.ru/