Відкритий вміст: від феномену до парадигми

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Україна

Кафедра інформаційних комунікацій

Відкритий вміст: від феномену до парадигми

Копанєва В.О., к.і.н., доцент

Анотація

У статті розглядаються один із підходів до Open Access, а саме Open Content в Інтернеті. Наводяться приклади відкритих проектів та репозитаріїв (DOAJ, GLOBE, DARIAH тощо). Констатовано, що концепція та методологія Open Content стосовно освіти відповідає системі навчання e-Learning. Зазначаються досягнення України, а саме: система «Simple Search Metadata in Open Ukraine Archives», формування мережі університетів без кордонів та відкритої методики викладання e-Learning.

Відзначається, що інтероперабельність е-ресурсів забезпечується завдяки використанню метаданих Dublin Core Metadata Element Set та технології OAI/PMH

Ключові слова: відкритий вміст, відкритий архів, репозитарій, інтероперабельність, е- інфраструктура, e-Learning

Вступ

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується інтенсифікацією глобалізаційних процесів і суттєвим зростанням ролі ІКТ як каталізаторів соціально-економічних трансформацій. Можливість вільного поширення інформація та знань створює передумови для зміни концептуальної парадигми системи документальних комунікацій. Одним із підходів до такої парадигми є феномен «відкритого вмісту» (Open Content). Під останнім маються на увазі будь-які інтелектуальні продукти (текстові документи, мультимедійні матеріали, комп'ютерні програми тощо), що представлені в Інтернеті, дозволяють їх вільне копіювання та використання за умов посилання на автора інформації [1 ].

У статті розглядаються концептуальні підходи до розбудови суспільних інституцій (однією з таких інституцій є бібліотека), які мають забезпечити кумуляцію та постійне збереження цифрових зібрань для наступних поколінь, а також прискорення руху навчання e-Learning.

Витоки. Починаючи з «Ініціативи відкритих архівів» (Open Archives Initiative, ОАІ) - організації, що розробила стандарти інтероперабельності з метою ефективного поширення цифрових ресурсів, відкритого доступу та інституційних репозитаріїв. Наступним кроком ОАІ було сприяння доступу до цифрових ресурсів e-Science та e-Learning. У концепції ОАІ під «архівом» розуміють сайт або портал, який надає джерела інформації у відкритому доступі [2]. Концепцію «самоархівування» обґрунтував S. Harnad («Subversive Proposal for Electronic Publishing», 1994), і започаткував дискусію щодо форм наукової комунікації й закликав вчених створювати архіви своїх публікацій та розміщувати їх у відкритому доступі в Інтернеті [1, с. 200; 3].

Серед основних цілей й завдань ОАІ: «розробка та впровадження стандартів сумісності й взаємодії (інтероперабельності) відкритих архівів для ефективного поширення вмісту»; технологічна база та стандарти відкритих архівів є «незалежними як від типу вмісту, що надається, так і від економічних механізмів, що пов'язані із цим вмістом, і повинні забезпечувати широкий доступ до різних цифрових матеріалів» [2]. Архівовані публікації, розташовуються в тематичних або інституційних репозитаріях (архівах). Такими прикладами є, ArXiv.org - фізика, математика й комп'ютерні науки; BioMed Central - біологія й медицина; E-LIS - бібліотечна справа й інформаційні технології та інші. Створення, функціювання та надання відкритого доступу репозитаріїв (архівів) здійснюється в усіх країнах. Про це свідчить наступне: у сховищі ROAR (Registry of Open Access Repositories) зареєстровано понад 5,6 тис. репозитаріїв (дані станом на квітень 2024) [1, с. 200-201; 4]. З України в ROAR представлено 123 репозитарії.

Точкою доступу в Україні до цих ресурсів є система «Simple Search Metadata in Open Ukraine Archives». [5]. Вона підтримується Інститутом програмних систем НАН України, Житомирським державним університетом імені Івана Франка та Інститутом інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України. На сайті інформація оновлюється щодня. Система дозволяє проводити централізований пошук у відкритих архівах України. Кожна цифрова бібліотека може самостійно зареєструватися на сайті. Таким чином, поступово формується е-інфраструктура обміну знаннями без якої неможливо уявити наукову комунікацію у ХХІ ст. [1, с. 211].

ОАІ передувала ідеологія «відкритого програмного забезпечення», «відкритого програмного коду» на цифрові продукти, яка була підкріплена створенням спеціальної «відкритої суспільної ліцензії» (Open Content License) [6].

Подальшим розвитком цієї ініціативи став «відкритий вміст» (Open Content), який виник у розвинених країнах як рух за колективне створення та розповсюдження інтелектуальних продуктів (знань, інформації, ідей тощо). Він існує в інтернет-середовищі у вигляді відкритих проектів (е-енциклопедій, е-бібліотек, наукових е-публікацій, веб-сайтів, веб-журналів, банків ідей, дискусійних форумів, відкритих освітніх і комунікативних середовищ, віртуальних лабораторій тощо). Учасники проектів створюють цифрові інтелектуальні продукти з використанням сучасних технологій, спираючись на принципи кооперації та самоорганізації, вільної участі, уявлення про інформацію та знання як про суспільне надбання. Інформація в цифровій формі належить до «відкритого вмісту», якщо вона знаходиться у відкритому доступі, а також захищена однією з «Open Public Licence GNU» або ліцензіями «Creative Commons», що вирішують її розповсюдження та використання.

Виклад основного матеріалу

інституційний репозитарій цифровий ресурс відкритий доступ університет

«Відкритий вміст» є поєднанням методики кооперативного виробництва інтелектуальних продуктів на підставі некомерційних цінностей; продуктів, створених на базі цієї методології (книги, статті, аудіо- та відеофайли тощо) й наданих у суспільний доступ; культури (цінностей, цілей і норм кооперації та самоорганізації), що об'єднує учасників проекту.

Особливостями «відкритого вмісту» є: стратегічність, інноваційність, технологічність, ефективність та соціальна значущість. «Відкритий вміст» породив рух за колективне створення та розповсюдження інтелектуальних продуктів, знань та ідей. Масштаби та різноманіття форм дозволяють казати про течію, що спирається на нові цінності, методологію й ідеологію, нові методи та засоби організації виробництва і розподілу інформації та знань, а також нові підходи до вирішення наявних у цій сфері юридичних проблем [1].

У Мережі наявна значна кількість проектів, які дотримуються ідеології «відкритого вмісту». Учасники проектів створюють цифрові продукти у різних сферах діяльності з використанням сучасних інформаційно-цифрових технологій. Відповідні проекти спираються на суспільну мережеву інфраструктуру, прагнуть зробити її більш функціональною, стандартизованою, придатною для вирішення складних завдань і професійного спілкування [1].

Можливість залучення до відкритого проекту великої кількості учасників дозволяє створювати нові форми колективного знання. Найвідоміший проект - всесвітня вільнодоступна енциклопедія Wikipedia.

Wikipedia створюється багатьма мовами світу колективною працею добровільних авторів, що використовують технологію wiki. Wikipedia невпинно зростає та набирає популярності в інтернет-користувачів [7].

На початку XXI ст. світова наукова спільнота поставила відкритий доступ до мережевих журналів у перелік основних проблем. Це підтвердило, що вчені розглядають вільне використання публікацій як актуальну практику наукової комунікації. Прикладом такої практики є проект DOAJ (Directory of Open Access Journals). [8] На сьогодні на платформі DOAJ представлено понад 20,4 тис. журналів, понад 10 млн записів статей, 80 мовами зі 134 країн (дані станом на квітень, 2024).

Інший вектор активності «відкритого вмісту» спрямований на збереження культурної спадщини, створення відкритих віртуальних архівів, музеїв і галерей тощо. Музеї та бібліотеки бачать у відкритих проектах можливість надати доступ до своїх фондів усім охочим зі всього світу. Іноді таким чином можна показати те, чого не можна побачити за жодних інших обставин (наприклад, деталі творів живопису). Віртуальні музеї, сховища й мережеві енциклопедії вирішують це завдання, забезпечують високоякісною інформацією як потенційних відвідувачів, так професіоналів, які працюють у сфері мистецтв [1, 3].

Наукова спільнота об'єднується для створення проектів на базуванні «відкритого вмісту» також із метою проведення вільних дискусій із широкого кола міждисциплінарних завдань. Проекти «відкритого вмісту» з міждисциплінарних досліджень повинні сприяти побудові єдиної системи, яку метафорично можна розглядати як своєрідний Всесвітній банк знань, що постійно поповнюється новою інформацією та результатами досліджень.

Вітчизняними науковцями констатується, що розвиток цифрових технологій та збільшення попиту на вищу освіту стимулює створення нового типу університетів (мережа університетів без кордонів, мега університети тощо) [9, 10]. Дослідники пропонують використовувати термін «цифровий університет» або «цифровий кампус», визначаючи його як університет, «у якому всі учасники освітнього процесу отримують персоналізовані дані про ресурси, пристрої, аудиторії для ефективного використання завдань» [10, 11].

У сфері освіти з'являються проекти, що ґрунтуються на ідеї: вільного розповсюдження курсів і методики викладання; створення засобів проектування таких курсів і методики. Проблема національних освітніх стандартів поставила сферу освіти перед необхідністю перегляду підходу саме до змісту освіти (рух за цифрове навчання, e-Learning). За визначенням фахівців ЮНЕСКО «e-Learning - це навчання за допомогою Інтернет і мультимедіа».

Піонером у створенні всеосяжного університетського курсу з основних навчальних предметів е ініціатива одного з університетів світу - Massachusetts institute of technology (США), який в 1966 р. серед інших стояв біля витоків створення Інтернету. Завдяки інституту, який розмістив на своєму сайті у відкритому доступі всі матеріали курсів своїх факультетів, викладачі та студенти всього світу отримали можливість не тільки ознайомитися з досвідом викладання, але і вільно використовувати лекції та навчальні матеріали, а також унікальні методики інституту для самоосвіти, розробки власних курсів, навчання викладачів, уніфікації вимог до якості навчання тощо.

Традиційні підходи до методики викладання також піддаються перегляду. У Rice University (Х'юстон, США) набув розвитку проект Connexions (1999), який створив інструменти, за допомогою яких студент при сприянні викладача може формувати свій власний план освоєння матеріалу. Проект дозволяв групувати знання невеликими модулями, зв'язувати їх в матричні структури.

Е-підручники з матричною структурою (альтернатива традиційним підручникам) дозволила легше орієнтуватися у матеріалі та через систему «лінз» дивитися на матеріал, який вивчається, під різними кутами зору. Глибина освоєння матеріалу легко піддається ранжуванню, що дозволило викладати матеріали у будь-якому об'ємі та на будь-якому рівні, забезпечувати заданий рівень вивчення. Із застосуванням інструментів і методів «відкритого вмісту» предметом співтворчості студента та викладача став сам спосіб вивчення предмета [1].

Концепції та методологія «відкритого вмісту» стосовно освіти найкращим чином відповідають системі так названого е-навчання (e-Learning), яка пов'язана із мультимедійними можливостями Інтернету. Прикладом е проект GLOBE (Global Learning and Observations to Benefit the Environment) - мережа, що об'єднує студентів і викладачів із понад 127 країн [1; 12]. GLOBE - це міжнародний науково-освітній проект, який надає студентам і громадськості в усьому світі можливість брати участь у зборі даних і науковому процесі, а також суттєво сприяти розумінню глобального середовища (Україна приєдналася в 1999).

Як приклад, наведемо європейський проект «FOSTER» - це платформа е-навчання, яка об'єднує навчальні ресурси про відкриту науку (Open Science). На порталі представлено колекцію навчальних матеріалів, що постійно поповнюються. Порталом можуть скористатися різні користувачі (від дослідників, початківців, до менеджерів даних, бібліотекарів, адміністраторів досліджень тощо) [1; 13].

DARIAH (Digital Research Infrastructure for the Arts and Humanities) - мережа для підтримки досліджень цифрових технологій у галузі мистецтва і гуманітарних наук в Європі [14]. Проект розвиває та підтримує е-інфраструктуру дослідницьких практик на основі ІКТ; підтримує дослідників у створенні, аналізі та інтерпретації цифрових ресурсів. Мережа зберігає, забезпечує доступ і поширює результати досліджень, заснованих на співпраці, а також забезпечує дотримання методологічних і технічних стандартів. DARIAH було створено як Консорціум європейської дослідницької інфраструктури (European Research Infrastructure Consortium, ERIC, 2014). На сьогодні членами DARIAH є 22 країни та 19 партнерів в 11 країнах, які не є членами. DARIAH забезпечує: цінність для своїх членів і зацікавлених сторін за допомогою обміну даними, послугами та інструментами; можливості навчання та освіти; здійснення передбачення і політичної взаємодії.

Структурно DARIAH працює через загальноєвропейські мережі віртуальних центрів компетенції (Virtual Competency Centres) і робочі групи. Кожен з чотирьох віртуальних центрів компетенції є міжнародним, міждисциплінарним і зосереджений на конкретній галузі знань [14]:

- перший віртуальний центр компетенції - е-інфраструктура, відповідає за технологічні основи DARIAH. Підтримує цифрове середовище, яке дозволяє спільно використовувати дані та інструменти, розроблені спільнотою, і забезпечує якість, сталість і зростання технічних послуг для мистецтва і гуманітарних наук;

- другий віртуальний центр компетенції є сполучною ланкою в галузі досліджень і освіти, виступає основним інтерфейсом зі спільнотами дослідників і викладачів;

- третій віртуальний центр компетенції має справу з управлінням науковим контентом (Scholarly Content Management) на різних етапах - від створення до поширення об'єднання наукових ресурсів і результатів для повторного використання;

- четвертий віртуальний центр компетенції - фокусується на пропаганді та впливі, що взаємодіє з ключовими авторитетами в галузі мистецтва і гуманітарних наук.

У рамках структури DARIAH має понад 20 динамічних робочих груп для інтеграції національних служб у конкретні категорії. DARIAH впливає на чотири взаємопов'язані галузі: дослідження, освіту, культуру й економіку. Консорціум підтримує сталий розвиток цифрових досліджень в галузі мистецтва і гуманітарних наук шляхом створення служб для дослідників, що працюють з методами, заснованими на ІКТ. Це допомагає їм просувати свої дослідження і забезпечує довгострокову доступність їхньої роботи, тим самим безпосередньо сприяючи розумінню культурного, економічного, соціального та політичного життя в Європі та за її межами. Крім того, він пропонує навчальні матеріали для навичок цифрового дослідження. DARIAH разом зі своїми партнерами бере участь у стратегічних проектах, що фінансуються ЄС, відповідно його баченню і місії, у ролі координатора або партнера. Ці проекти в основному фінансуються в рамках програми Горизонт 2020, а також за допомогою грантів ERASMUS+ та інших національних і європейських програм фінансування (на сьогодні активними є дев'ять проектів, 2024) [14].

У науковому середовищі набрала силу хвиля масового впровадження інтернет-технологій, що автоматизують і розвивають різні аспекти науково-дослідної діяльності, що своєю чергою створює умови для змін організаційних й індивідуальних моделей наукової діяльності [1; 15]. Дані інновації мають три основні компоненти: комплексна автоматизація на базі інтернет-технологій науково-дослідної діяльності (системи керування проектами, грантами, публікаціями тощо), що називається в міжнародному науковому середовищі Current Research Information Systems (CRIS) [16]; формування онлайнової наукової інфраструктури (в закордонній літературі «research призначеної e-infrastructure»), для інтеграції CRIS окремих дослідницьких організацій з метою створення єдиного міжнаціонального мережевого середовища для досліджень; здобуття соціально-економічних вигід з даних технічних інновацій шляхом створення більш ефективних моделей наукової діяльності як для окремих учених, так і для дослідницьких організацій, що все найчастіше визначається як розвиток соціальних аспектів «e-Science».

Нові підходи до розповсюдження інформації, що забезпечували б баланс інтересів усіх учасників системи наукових комунікацій з урахуванням прав на інтелектуальну власність, відповідають концепції «відкритого вмісту». Його прихильники досягли значних успіхів у представленні публікацій у численних відкритих архівах (репозитаріях) у вигляді віртуальної єдності. Зокрема, у межах цих проектів розроблено єдині принципи опису ресурсів, що базуються на використанні метаданих Dublin Core Metadata Element Set, і протокол збору цих метаданих з різних архівів - Open Archives Initiative Protocol for Metadata Harvesting (OAI-PMH) [1; 15].

Висновки

В умовах діджиталізації суспільство започатковує нові підходи до формування й поширення інформації та знань, пропагує та втілює їх у життя шляхом створення інтелектуальних продуктів і рішень методами «відкритого вмісту». Сукупність проектів «відкритого вмісту» утворює мережеве середовище і являє собою єдину систему виробництва, творчого осмислення та використання сховища інформації, накопиченого людством за всю історію [9].

Феномен «відкритого вмісту» (Open Content) у загальному значенні відповідає моделі парадигми. Термін «парадигма» відповідає за особливий формат наукових досліджень, а саме:

- відображає ідеологію досліджень;

- визначає шляхи формування та упорядкування знань дослідження;

- визначає критерії оцінювання та інтерпретацію результатів досліджень та інше.

Для успішного впровадження та розвитку діджиталізації необхідні відповідний кадровий потенціал, технологічні переваги та інше. Перспективами подальших розробок є: продовження вивчення питань цифрової трансформації особливо в аспекті розвитку і появи нових цифрових технологій.

Список використаних джерел

1. Копанєва В.О. (2020) Бібліотека в середовищі цифрової науки: системно-інтеграційна взаємодія. Київ: Ліра-К. 316 с.

2. Open Archives Initiative

3. Копанєва В.О. (2019) Концептуальна модель бібліотеки в середовищі цифрової науки. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, (4). 6-13.

4. Registry of Open Access Repositories

5. Simple Search Metadata in Open Ukraine Archives

6. Open Content License

7. Wikipedia

8. DOAJ

9. Копанєва В.О. (2023) Діджиталізація в парадигмі цифрової трансформації In: IX

10. International Scientific and Practical Conference «Analysis of the problems of science and modern education», March 06 - 08, Prague, Czech Republic, 117-122.

11. Буйницька О.П. & Варченко-Троценко Л.О. & Грицеляк Б.І. (2020) Цифровізація закладу вищої освіти. Освітологічний дискурс: електронне наукове фахове видання, 1 (28). 64-79.

12. Марченко В.Б. (2019) Поняття та правове забезпечення цифрової трансформації в Україні. Юридичний науковий електронний журнал, (6). 279-282.

13. GLOBE

14. FOSTER

15. DARIAH

16. Сенченко М.І. & Костенко Л.Й. & Копанєва В.О. (2022) Середовище наукових знань: стратегія цифрової трансформації. Київ: Ліра-К. 76 с.

17. CRIS

Размещено на Allbest.Ru