Науково-педагогічні та методичні підходи до формування конкурентоспроможності галузі вищої медичної освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-педагогічні та методичні підходи до формування конкурентоспроможності галузі вищої медичної освіти в Україні

Мирослава Володимирівна Брикульська кандидат медичних наук, доцент кафедри фізичної терапії, ерготерапії, Центральноукраїнський інститут розвитку людини ЗВО "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", м. Кропивницький, Україна

Людмила Валеріївна Кузнецова кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри публічного та приватного права, Приватний заклад вищої освіти "Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова", м. Черкаси, Україна

Анотація

У статті розглядається питання медичної освіти, яка є частиною системи охорони здоров'я України. Метою статті є дослідження проблем конкурентоспроможності у сфері вищої медичної освіти, а також концептуальних підходів та розробки практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності сфери вищої медичної освіти. Актуальність її реформування пов'язана не лише з прагненням покращити якість життя населення, а й з бажанням інтегруватися в європейський економічний та освітній простір. Тому, по-перше, українська система медичної освіти має відповідати сучасним потребам галузі охорони здоров'я у висококваліфікованих кадрах, по-друге, вона має бути конкурентоспроможною як у національному, так і в європейському соціально- економічному та освітньому просторі. Визначено, що в результаті науково-освітньої діяльності вищого медичного навчального закладу як соціально-економічної системи споживаються освітні послуги на ринку освітніх послуг та кваліфікації на ринку праці. Визначено, що конкурентоспроможність, у тому числі вищого навчального закладу, визначається як сукупність факторів внутрішнього та зовнішнього середовища суб'єкта господарювання. Доведено, що для оцінки рівня конкурентоспроможності ЗВО на основі параметричного та системного підходів використовують інтегральні показники продукту діяльності закладу та ЗВО як організації, що виробляє суспільно корисний продукт і разом з державою та бізнесом, формує здорове та інтелектуальне суспільство, використовуються. медичний освіта конкурентоспроможність

Ключові слова: вища освіти, конкурентоспроможність галузі, освітні послуги, ринок праці, професійна підготовка, навчання.

Myroslava BRYKULSKA Ph.D. of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Physical Therapy and Ergo Therapy, Central Ukrainian Institute of Human Development of the Open International University of Human Development "Ukraine", Kropyvnytskyi, Ukraine

Liudmyla KUZNETSOVA Candidate of Legal Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Public and Private Law, Private Higher Education Institution "Rauf Ablyazov East European University", Cherkasy, Ukraine

SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL AND METHODOLOGICAL APPROACHES TO FORMING THE COMPETITIVENESS OF THE HIGHER MEDICAL EDUCATION INDUSTRY IN UKRAINE

Abstract. The study of competitiveness in the field of higher medical education, i.e., its determinants and influencing factors affecting the competitive position of higher education institutions, is gaining more and more practical importance. However, the available scientific results on the formation of competitiveness in the field of higher medical education still do not solve such issues as theoretical and methodological foundations, enrichment of conceptual approaches, development of practical recommendations for increasing competitiveness in the field of higher medical education. education.

The purpose of the article is to study the problems of competitiveness in the field of higher medical education, as well as conceptual approaches and the development of practical recommendations for increasing the competitiveness of the field of higher medical education.

In the process of conducting the research, a set of research methods were used, namely: analysis, comparison and generalization of scientific literature, principles and signs of activity and competitiveness of institutions of higher medical education.

The competitiveness of higher educational institutions, which is defined as a set of factors of the internal and external environment of the business entity, was studied. It turns out that the assessment of the level of competitiveness of higher educational institutions is based on parametric and systemic approaches, complex indicators of institutional products and higher educational institutions as organizations that produce products usefulfor society, and together with the state and business form a healthy and intelligent society.

Prospects for further research in this direction should be based on further analysis of approaches to determining the essence and meaning of competitiveness in the field of higher education and the presence of powerful resource potential, such as an experienced teaching staff, material and technical and information base, partnership with labor market subjects and others.

Keywords: higher education, industry competitiveness, educational services, labor market, professional training, training.

Постановка проблеми. В умовах високої міжнародної конкуренції на ринку освітніх послуг, що, зокрема, спричиняє міграцію потенційних студентів та викладачів закладів вищої медичної освіти, реалізація стратегічних цілей національної вищої медичної освіти можлива шляхом адекватної оцінки освітнього конкурентного середовища закладів вищої медичної освіти, а також їх конкурентоспроможності. Залучення вищої системи освіти України у Болонський освітній процес з 19 травня 2005 року загострило проблему конкурентоспроможності національних закладів вищої освіти на ринку освітніх послуг. Українські заклади вищої освіти стали функціонувати у динамічному конкурентному середовищі, де запит формує ринок і споживач послуг, а не лише держава. Водночас, держава також вступає у конкурентну боротьбу з приватними ЗВО.

Посилення конкуренції на ринку освітніх послуг, у тому числі внаслідок процесу глобалізації, сьогодні вимагає від вищих медичних навчальних закладів впровадження ринкових принципів і методів у свою діяльність. Університети сьогодні вже не є лише "спокійним місцем для викладання та наукової роботи, ... як у минулі століття. Це великий, складний, вимогливий, конкурентоспроможний бізнес, що вимагає великих поточних інвестицій" [1]. У зв'язку із загостренням конкуренції та її виходом на глобальний рівень, зокрема вищі медичні навчальні заклади потребують різних підходів до формування конкурентоспроможності ринкового менеджменту.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження конкурентоспроможності у сфері вищої медичної освіти, тобто її детермінант і факторів, що впливають на конкурентну позицію ЗВО, набуває все більшого практичного значення. Дослідження діяльності закладів вищої освіти, зокрема й у сфері медичної освіти, і забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг стало тематикою робіт багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема: С. Зінчик [2], О. Момот [2], Г. Лещенко [3], Ю. Бондар [5], А. Кирстя [3], Л. Снігир [4], О. Гуцалюк [5], А. Наволокіна [5] та інші. Втім, існуючі наукові результати щодо формування конкурентоспроможності галузі вищої медичної освіти залишають невирішеними питання обґрунтування теоретичних та методичних основ, концептуальних підходів та розробки практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності галузі вищої медичної освіти.

Метою дослідження є обґрунтування науково-педагогічних та методичних підходів до формування конкурентоспроможності галузі вищої медичної освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Питання медичної освіти, яка є частиною системи охорони здоров'я України, залишається актуальним й досі. Актуальність її реформування пов'язана не тільки з прагненням поліпшення якості життя населення, але й з прагненням інтегрування в європейський економічний та освітній

простір. Тому, по-перше, система української медичної освіти має відповідати сучасним потребам галузі охорони здоров'я у висококваліфікованих кадрах, а, по-друге, бути конкурентоспроможною як на національному, так і на європейському соціально- економічному та освітньому просторі.

Реформа медичної освіти як один із 25 запропонованих кроків для створення європейської системи якості охорони здоров'я в Україні, визначених Постановою Верховної Ради України від 21.04.2016 № 1338-VIII. "Про рекомендації парламентських слухань на тему "Про реформу охорони здоров'я України" [6]. Серед низки заходів, запропонованих урядом, Міністерству охорони здоров'я доручено розробити спільно з МОН України стратегію реформування системи медичної освіти з метою приведення її у відповідність до європейської атестації та атестації. практика. Програми післядипломної підготовки лікарів, посилання на системи безперервного професійного розвитку медичного персоналу, програми навчання медсестер, програми навчання системних адміністраторів охорони здоров'я.

Концепція забезпечення конкурентоспроможності виходить з необхідності прискореного задоволення вимог ринку, насичення його товарами першочергового або підвищеного попиту, створення умов для гідного виходу на зовнішній ринок і виживання підприємства в умовах жорсткої конкуренції [4]. Слід зазначити, що на рівні медичної освіти та закладів вищої освіти цієї галузі зміст конкурентоспроможності має специфічний характер через складну систему соціально-економічних відносин у вищому медичному навчальному закладі. У ринкових умовах, незважаючи на форму власності закладів вищої медичної освіти, відносини складаються між споживачем-замовником освітніх послуг та продавцем, де метою споживача є отримання якісної освіти, яка вимірюється затребуваними на ринку праці знаннями та вміннями, а метою продавця є одержання прибутку від надання освітніх послуг та формування здорового, соціально відповідального, етично й морально розвинутого, інтелектуально здібного, креативного та стійкого до змін середовища освіченого громадянина та висококваліфікованого спеціаліста у галузі медицини й охорони здоров'я. При цьому одержання прибутку не має бути головною метою закладу, а саме якість освіти та її відповідність вимогам ринку праці.

Так, застосування терміну "конкурентоспроможність" щодо складних соціально-економічних систем, можна стверджувати, що суперечності у сутнісному наповненні цього поняття пов'язані з визначенням причин і змісту конкуренції [7, с. 162]. Конкуренція, у широкому розумінні, визначається як суперництво у будь-якій сфері діяльності між окремими юридичними чи фізичними особами (конкурентами), які зацікавлені в досягненні однакової мети переваги над своїми суперниками (конкурентами). Отже, формування конкурентних переваг та оцінка ключових факторів успіху є основою для формування конкурентоспроможності будь-якої соціально- економічної системи, у тому числі й закладу вищої освіти.

У сучасних теоріях відсутнє цілісне бачення процесів, що лежать в основі забезпечення конкурентоспроможності [7, с. 160]. Конкурентоспроможність є основою ефективного розвитку економіки. Саме вона є вираженням і основним елементом конкуренції, що в свою чергу дозволяє економіці рухатися вперед, відкидати все зайве та залишати найефективніше. Економічна конкуренція, а з нею і конкурентоспроможність, знаходить своє яскраве відображення в обох суб'єктах економічних відносин - виробниках і споживачах. Виходячи з цього досліджувати природу конкурентоспроможності та факторів, що її забезпечують, необхідно з двох точок зору [2]. Через різні підходи до розуміння економічної сутності "конкурентоспроможності" виникає неоднозначність і варіативність критеріїв оцінювання, а також громіздкість і невпорядкованість бази показників її вимірювання. Як економічна категорія, критерії оцінювання (чи вимірювання) залежать від факторів, які визначають внутрішні та зовнішні конкурентні переваги соціально-економічної системи. Підкреслимо, що соціально-економічну систему розуміють як є "сукупність об'єктів, що називаються елементами, які взаємопов'язані, взаємодіють між собою і утворюють єдине ціле, що набуває властивостей, які не притаманні елементам", а також варто її розглядати як "сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства" [3]. Системний підхід, який вивчає будь -які явища, процеси і проблеми як системи, тобто у сукупності елементів, що їх складають, зв'язків і відносин між ними.

Рис. 1. Система діяльності закладів вищої медичної освіти (ЗВМО) зі створення споживчої вартості освітньої послуги

Джерело: складено авторами за: [9].

Оскільки системність є засобом і формою виразу якісної і кількісної складності досліджуваного об'єкту, її доцільно застосовувати як методичний підхід до формування конкурентоспроможності закладів вищої медичної освіти.

Вищі медичні навчальні заклади, які надають освітні послуги та здійснюють науково-дослідну діяльність на ринку освітніх послуг національної економіки України, розглядаються як соціально-економічні системи відповідно до вищенаведених визначень. Заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково - технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей [8].

Підкреслимо, що у результаті діяльності закладів вищої медичної освіти (на виході системи), що відображено на рис. 1, споживається освітня послуга на ринку освітніх послуг та кваліфікація на ринку праці.

Так, можна зазначити, що конкурентоспроможність - це сукупність факторів внутрішнього та зовнішнього середовища суб'єкта господарювання, які в системному поєднанні дозволяють вести ефективну діяльність і створювати продукт (послугу), який би користувався попитом у споживачів [2].

Відповідно до системного підходу конкурентоспроможність у загальному виді щодо будь-якої соціально-економічної системи доцільно характеризувати за такими ознаками, які відображено в табл. 1.

Таблиця 1

Ознаки (прояви) конкурентоспроможності соціально-економічної системи

Джерело: складено авторами за: [5; 10].

У контексті вимірювання конкурентоспроможності соціально-економічної системи, у тому числі й вищого медичного навчального закладу, конкуренцію формулюють [7] як взаємовідносини між економічними системами зі спорідненими потребами, що виникають в процесі здійснення ними ринкового обміну в умовах обмеженості ресурсів; об'єкт конкуренції - як продукт обміну як уречевлений зміст конкурентних відносин; конкурентоспроможність - як спроможність економічної системи до виживання та розвитку порівняно з аналогами через здійснення ситуативних обмінних операцій в умовах обмеженості ресурсів.

Оскільки конкурентоспроможність проявляється у досягненні соціально- економічною системою конкурентних переваг під час суперництва, то при формуванні конкурентоспроможності будь-якої соціально-економічної варто дотримуватися таких основних принципів, що розглядаються в табл. 2.

Таблиця 2

Принципи формування конкурентоспроможності

Джерело: складено авторами за: [11].

Підхід до оцінювання конкурентоспроможності освітньої послуги (продукту діяльності ЗВМО) представлено на рис. 2. Відповідно до підходу на основі аналізу вимог і запитів споживачів освітніх послуг, аналізу ринку праці та аналізу ринку освітніх послуг формуються вимоги до освітньої послуги [12]. На підставі системного підходу до оцінювання за групою параметрів (показників), порівнюючи з обраним еталоном (закладу вищої медичної освіти) оцінюється привабливість конкретного вищого медичного навчального закладу. На основі встановленого рівня привабливості визначається конкурентна стратегія вищого медичного навчального закладу або розробляються заходи із підвищення конкурентоспроможності продукту.

Основні принципи формування конкурентоспроможності враховуються при визначенні показника конкурентоспроможності продукту - товару чи послуги. У загальному вигляді показник конкурентоспроможності (C), (формула 1), визначається як відношення корисного ефекту (E) до сумарних витрат, які пов'язані з затратами на придбання та експлуатацію товару (або створення та забезпечення надання послуги) - ціною споживання (P).

Показник показує, що чим більше співвідношення, тим вища конкурентоспроможність продукту. Однак, для адекватної оцінки, чи відповідає створений продукт запитам ринку та умовам конкурентного середовища, можна лише внаслідок порівняльного аналізу сукупних характеристик продукту з продуктами конкурентів за рівнем задоволення конкретних потреб споживача і за ціною споживання.

Для того, щоб дати об'єктивну та адекватну оцінку конкурентоспроможності продукту, визначають набір порівняльних параметрів продукту (товару чи послуги). Ці параметри характеризують споживчі властивості. Виділяють "жорсткі" та "м'які" споживчі параметри, які і формують корисний ефект (E).

1. "Жорсткі" параметри характеризують найважливіші функції та основні характеристики продукту, відповідність його характеристик нормативам та стандартам якості.

2. "М'які" параметри характеризують індивідуальні властивості продукту: для товару - це естетичні властивості (колір, дизайн тощо), для послуги - це форми і спосіб надання послуги (сервіс, унікальність тощо).

Після визначення рівня конкурентоспроможності продукту, як головного результату діяльності, оцінюється рівень конкурентоспроможності організації. Показник конкурентоспроможності закладів вищої медичної освіти показує на скільки ефективно реалізується потенціал наданих освітніх послуг при ефективному управлінні.

При цьому управління закладами вищої медичної освіти також враховує тісноту зв'язків між державою та бізнесу у рамках формування партнерських відносин.

Таблиця 3

Рейтинг закладів вищої медичної освіти України у 2022 році

Джерело: складено авторами за: [15].

Рис. 2. Підхід до оцінювання конкурентоспроможності освітньої послуги (продукту діяльності ЗВМО)

Джерело: складено авторами за: [3; 5].

Тому під конкурентоспроможністю вищих навчальних закладів можна розуміти здатність задовольняти потреби споживачів, забезпечувати суспільні блага, створювати довгострокові нематеріальні продукти (послуги) та їх ефективний розвиток, використовувати конкурентні переваги, швидко адаптуватися. Для забезпечення своєї конкурентоспроможності закладів вищої медичної освіти повинен мати переваги перед своїми конкурентами.

Водночас важливо розуміти конкурентне середовище та тенденції розвитку сучасної вищої освіти. Це довели дослідження зарубіжних учених [1; 13; 14], а саме:

- сильні та диверсифіковані джерела фінансування, ефективне управління;

- універсальність (поєднання дослідницької та освітньої діяльності; широкий спектр професійних галузей і дисциплін; достатньо великий за кількістю студентів і співробітників);

- зосередження на освітній діяльності освітніх програм магістратури та докторантури;

- автономія управління;

- участь у міжнародному науковому співробітництві та розвитку зв'язків із колегами за кордоном.

Показником конкурентоспроможності галузі вищої освіти України є позиції закладів вищої медичної освіти в міжнародних та вітчизняних рейтингах. У 2022 р. вітчизняні ЗВМО в міжнародних рейтингах відсутні або посідають низькі позиції, відображено у табл. 3.

Так, Львівський національний медичний університет у рейтингу Web or Webometrics на 3755-му місці. За даними міжнародної рейтингової системи QS Stars University Rankings, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця отримав три зірки з п'яти можливих QS Stars. Отже, узагальнюючи вищенаведене, можна підсумувати, що основними критеріями оцінювання під час складання міжнародних і національних рейтингів закладів вищої освіти є: рівень навчальної та виховної роботи, наукова діяльність, кадрова політика та міжнародна спрямованість діяльності.

Виявлено, що соціально-економічна значимість вищої освіти, її роль у науково- технічному прогресі і духовному житті суспільства, в розвитку та якісному вдосконаленні національної економіки України загальновизнані. Конкуренція країн в економіці зводиться в сучасних умовах до конкуренції в галузі науки, техніки і, як наслідок - в галузі підготовки кваліфікованих кадрів. Нові соціально-економічні умови породили безліч проблем в системі освіти, вирішення яких пов'язане як з вивченням досвіду функціонування освіти в європейських країнах, так і з розробкою теоретико- методологічних проблем економіки освіти в сучасних умовах. Розробка методичних підходів до формування конкурентоспроможності закладів вищої освіти у сфері медичної освіти є важливим частиною реалізації загальнодержавної стратегії з інтеграції у європейський економічний та освітній простір.

Висновки

Таким чином провівши дослідження визначено, що у результаті науково-дослідної та освітньої діяльності вищого медичного навчального закладу як соціально-економічної системи споживається освітня послуга на ринку освітніх послуг та кваліфікація на ринку праці.

Конкурентоспроможність, у тому числі закладу вищої освіти, визначається як сукупність факторів внутрішнього та зовнішнього середовища суб'єкта господарювання. При системному поєднанні вони дають можливість здійснювати ефективну діяльність і 14 створювати продукт (послугу), який би користувався попитом у споживачів [2]. Досліджено, що у загальному вигляді, конкурентоспроможність закладу вищої освіти можна розуміти як здатність задовольнити потреби споживачів, забезпечуючи суспільну користь, створюючи довгостроковий нематеріальний продукт (послугу) та свій ефективний розвиток, використовуючи конкурентні переваги та вміння швидкої адаптації до змін на ринку освітніх послуг та праці. Для оцінки рівня конкурентоспроможності закладів вищої медичної освіти на основі параметричного та системного підходів застосовується інтегральні показники продукту діяльності закладу та закладу вищої освіти як організації, яка продукує суспільно корисний продукт і разом з державою та бізнесом формує здорове й інтелектуальне суспільство.

Перспективи подальших досліджень в цьому напрямі слід проводити на основі аналізу теоретичних підходів до конкурентоспроможності, де набуває подальшого розвитку тлумачення сутності конкурентоспроможності галузі вищої освіти (сукупності закладів), що визначається як здатність створювати й надавати якісні освітні послуги, де створення таких послуг передбачає наявність потужного ресурсного потенціалу (досвідченого професорсько-викладацького складу, матеріально-технічної та інформаційної бази, партнерських відносин із суб'єктами ринку праці) з використання сучасних маркетингових технологій щодо просування освітніх послуг на ринку, здійснення масштабної профорієнтаційної роботи серед абітурієнтів, забезпечення економічного й соціального ефектів від діяльності закладу освіти.

Список використаних джерел