Невпевненість в собі: причини, форми та подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Невпевненість в собі: причини, форми та подолання

Маслов Валерій Сергійович -

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціокультурної діяльності Комунальний заклад вищої освіти "Академія культури і мистецтв" Закарпатської обласної ради

Шетеля Наталія Ігорівна -

доктор педагогічних наук, доцент, ректор Комунального закладу вищої освіти "Академія культури і мистецтв" Закарпатської обласної ради, заслужений працівник культури України

МАСЛОВ Валерій Сергійович,

Розглядається важлива для багатьох її носіїв якість особистості - невпевненість в собі, яка заважає повноцінній реалізації професійних і особистих, виробничих і побутових, соціальних і міжособистісних видів взаємодії. Аналізуються такі аспекти проблеми, як причини виникнення з метою подальшої розробки та застосування відповідної методичної системи обмеження впливу чи подолання, типові зовнішні форми функціонування, а також деякі шляхи, методи, прийоми і засоби уникнення та позбавлення цієї вади з урахуванням індивідуальних психологічних, фізіологічних і вікових особливостей.

Ключові слова: невпевненість в собі, причина, форма, метод, засіб, запобігання, подолання.

MASLOV Valery Serhiyovych, SHETELYA Nataliya Ihorivna

Self-confidence: causes, forms and overcome

The professional competence of future managers of socio-cultural activities is determined by their orientation to cultural-artistic and cultural-educational activities with a certain category of participants and implies the presence of public communication skills, a set of organizational relationships outlined by certain socio-cultural activities, improvisation and creative self-expression. This requires future managers of socio-cultural activities to have methodological and theoretical knowledge, mastery of organizational forms and methods of building management actions, possible ways and means of achieving the set goal. Thus, the unity of methodological, theoretical and technological knowledge combined with practical experience give birth to and accumulate abilities and skills, as well as professional experience as the basis of professional skill.

The personality quality important for many of its carriers is considered self-doubt which prevents the full implementation industrial and household social and interpersonal types of interaction. Such aspects of the problem are analized as the causes of their occurrence, wich the purpose of further development of the suitable methodical system of limiting the influence or overcoming, typical external forms of functioning, as well as some ways, forms, metods and means of avoiding and getting rid of this defect taking into account individual psychological, physiological and age charact eristics.

Self-doubt is additionally strengthened, sometimes moving from the stage of normative to the stage of accentuation. Awareness of previous mistakes, dissatisfaction with life or professional achievements, inability to reach a long-standing important goal, wasted time and opportunities leave an imprint on the psycho-emotional sphere, mood, relationships with others, behavioral and business activity. A significant amount of time spent in an atmosphere of humiliation, disrespect, physical and moral punishment forms a natural reaction in the form of behavioral caution, unpreparedness for decisive actions, insecurity in one's views, opinions and positions. Lack of education or industrial qualification, lack of acquired knowledge, skills and abilities, lost opportunities for desired career growth, undeveloped personality traits, periodic memories of potential responsibility for committed immoral or illegal actions, etc. also often provoke self-doubt.

Self-doubt as a personality quality, character trait is a significant flaw that can deprive a person of the joys of life for a long time. It has a number of both subjective and objective reasons. Among them are individual psychosomatic defects, unwillingness to correct the features of the dominant melancholic temperament, underdevelopment of willpower and intellectual abilities, personal general cultural backwardness, inconsistency of formal education with the actual level of education, insufficient professionalism, disagreement and rejection of one's own appearance, unfavorable microsocial environment, negative life experience.

Keywords: self-doubt, reason, form, metod, mean, prevention, overcoming.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Різні люди по-різному ставляться до своїх індивідуальних особливостей. Хтось навмисно демонструє себе як не такого, як усі інші, хтось намагається закамуфлювати свою індивідуальність, не ризикуючи бути нестандартним. А хтось просто не може зрозуміти, що з ним відбувається, бо не впевнений в собі. І така особистість важко почувається, може перебувати у конфлікті з самою собою та мікросоціумом, а іноді навіть з усім світом. Зовнішні форми проявів цього складного психічного стану вельми різнобарвні та багаточисленні. Заради самозахисту людина шукає і знаходить все нові поведінкові можливості та іміджеві рішення, вимушена перебувати в постійній напрузі та зберігати готовність до відсічі потенційних нападів на свою незалежність. Бо невпевненість у собі є складним психічним явищем, що значно обтяжує життя. Воно гальмує пізнавальні процеси, звужує коло інтересів та спілкування, погіршує стосунки, руйнує сім'ї, заважає професійному розвитку і в цілому зростанню особистості. Сучасна психолого-педагогічна наука здатна на теоретичному і прикладному рівнях допомогти людині вирішувати проблемні складнощі самодіагностики та вдосконалення своєї особистості, адаптування до потреб, інтересів і завдань повсякденної побутової і професійної діяльності. Повною мірою це стосується питання еволюційного позбавлення невпевненості в собі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Фахівці з філософії та психології, фізіології та медицини, педагогіки та соціології розглядають багаточисленні аспекти цієї цікавої і практично важливої проблеми. До наукового вивчення впевненості в собі зверталися багато авторів, з-поміж яких: І. Васил'єв, Дж. Вольп, М. Володарська, Л. Глушко, І. Зинов'єва, А. Коропів, Б. Косов, М. Котик, А. Лабунська, А. Лазарус, М. Лєвітов, Н. Наєнко, Я. Прангішвілі, К. Рудестам, Р Ульріх та інші, розглядаючи її різні аспекти. невпевненість особистість психічний

Мета статті - дослідити та обґрунтувати причини невпевненості в собі, як особистісного утворення.

Виклад основного матеріалу дослідження. У науковій літературі невпевненість інтерпретується також як "комплекс меншовартості", "комплекс неповноцінності", "боязкість", "сором'язливість", "закомплексованість" тощо. Науковці наводять різні причини невпевненості, наприклад, соціальний страх, руйнація усталених у процесі мислення звязків і відносин між речами, дефіцит способів поведінки, невміння будувати відносини у бажаному напрямі тощо. Відомо, що вивчення та вплив саме на такі причини і дає можливість впоратися з небажаними наслідками невпевненості в собі як гальмівного чинника людського життя.

Багато з них проаналізовано в дослідженнях сучасних науковців та їх попередників. Розглянемо деякі з них під авторським кутом зору.

Психосоатичні вади. Оскільки людина є досконалою та гармонійною системою тіла і духу, єдності соматики і психіки, призупинення чи збої такої гармонійності можуть завадити нормальним процесам життєдіяльності. Розлади стану внутрішніх органів, будь-які інші порушення здоров'я (функціональні чи хронічні), травми чи поранення, акцентуації психічних станів тощо можуть викликати нерозуміння, депресивні та навіть панічні емоційні реакції. Тривожність, недовірливість, підозрілість, підвищена сензитивність часто стають гіпертрофованою підставою для загострення чи навіть нападу такої невпевненості.

Часті "копання у собі", пошук інших винних у власних невдачах та помилках, вперте небажання змінити хибну точку зору чи позицію заважають відновленню та продовженню традиційних нормальних, спокійних стосунків з близькими, знайомими та взагалі із соціальним оточенням. "Рідними сестрами" такого стану є ригідність, впертість, необ'єктивність до себе та інших, бажання підмінити фактичний особистісний негатив уявним позитивом. Зовнішня демонстративність за таких ситуацій лише сприяє несправжньому заспокоєнню та припиненню дієвого самоаналізу замість самоудосконалення і подальшого зростання особистості. Навіть незначні відхилення у нормативному функціонуванні психічних процесів можуть викликати порушення діяльності внутрішніх органів та навпаки - настільки сильні та міцні взаємозв'язки, взаємообумовленість і взаємозалежність елементів такої складної природньої системи, як людський організм.

Меланхолічний компонент темпераменту за умови його домінування і достатньо яскравої вираженостідієво впливає на інтелектуальну мисленнєву та поведінкову сфери людини. Деякі притаманні йому характеристики при недостатності вольової компоненти стають діяльнісним джерелом формування мотивів і визначають стиль діяльності [3]. Іноді знижується активність, паралізуються наполегливість, цілеспрямованість, формується почуття провини у невирішених питаннях та невиконаних завданнях. З урахуванням пожиттєвого характеру та фактичної незмінності цієї психічної властивості особистості доводиться формувати протилежні компенсувальні риси характеру з метою протидії природньої слабкості, яку ініціює цей тип психологічного темпераменту.

Недостатньо розвинені вольові якості особистості спричиняють нездатність і неготовність до протидії труднощам і негативним зовнішнім впливам, позбавляють так необхідних для формування впевненості в собі успіхів і позитивних результатів міжособистісного спілкування та взаємодії, ефективних дій та продуктивної діяльності [5]. Несприятливі прояви соціального оточення, атмосфера приниження і пригничення, неможливість рівноправного волевиявлення і практичної реалізації прийнятих у суспільстві прав і свобод зміцнюють тенденцію до невпевненості в собі, намагання пошуку більш сильної особистості з метою добровільного переходу під її захист.

Невисокий рівень розвитку інтелектуальних здібностей також може бути причиною емоційних переживань внаслідок невпевненості у власних можливостях. Природа дала кожній людині свій початковий ресурс можливостей мислення та генерування нових ідей [1]. Але ці можливості нестатичні та мобільні, мають резерви розвитку, поглиблення та розширення. У будь-якої людини величезні можливості розвитку інтелектуальної сфери. Зовсім не випадково в не зовсім давні часи в багатьох закладах освіти проводилося (зараз ця практика починає відроджуватися) психологічне дослідження природньої схильності особистості до глибокого вивчення різних наук, до опанування тієї чи іншої професії. За сучасних умов в багатьох родинах це питання апріорі не стоїть, бо модна мета - диплом про вищу освіту незалежно від фаху. Але наука взагалі не рекомендує усім підряд високорівневі теоретичні знання, бо природа-матінка наділила значну частину людства неабиякими задатками до майстерного практичного роблення. Неодноразово доводилося спостерігати, як вже випускник з високим дипломом виявлявся цілком нездатним до практичної роботи за отриманим фахом, але з часом прекрасно "вписувався" у звичайну робітничу професію і ставав неперевершеним майстром високого гатунку. На жаль, ані школа, ані заклад вищої освіти своєчасно прогностично не діагностували такий результат. Марні втрати життєвого часу, чималих коштів і зусиль, зруйновані мрії щодо вибору життєвого шляху поступово могли стати причиною невпевненості молодої людини у собі.

Загальнокультурне відставання особистості від суспільних процесів часто має біографічне походження, що пов'язане з відсутністю належних умов культурного виховання у ранньому дитинстві. Іноді це усвідомлюється як приреченість до необхідності бути гіршим за інших, але з якою не можна змиритися і якої треба уникнути. Враховуючи, що навколишні культурні та культурологічні процеси неперервні та безупинні, людина може не встигати за цим розвитком, внаслідок чого поглиблюються стреси, переживання, комплексування. Конструктивним, але тривалим та затратним шляхом вирішення проблеми може бути активне самовдосконалення. Часто замість цього обираються сурогатні варіанти у вигляді підміни змісту справжнього культурного життя його видимістю, демонстраційною формою, лише зовнішніми проявами культурного зростання. Але при цьому внутрішнє усвідомлення особистістю свого фактичного місця у знаннях в галузі теорії та історії світової і національних культур, змісті видів мистецтв, побутової поведінкової культури залишиться і може викликати достатньо об'єктивну критичну самооцінку.

Рівень фактичної освіченості людини іноді не збігається з формальним, документальним рівнем її освіти. Нажаль, це звичайне явище нашої сучасності. Відсутність чи неякісність належної професійної підготовки може бути наслідком багатьох чинників. Недостатні навчальні зусилля самого студента, брак необхідних умов навчання, неналежний рівень кваліфікації викладачів, слабка організація навчально-виховного процесу стають частими причинами цього. Склалося так, що зайва комерціалізація освіти і наявна корум- пованість суспільства згенерували парадоксальну ситуацію рекордної кількості володарів солідних дипломів, яка гостро конфліктує з величезним дефіцитом якісно освічених фахівців високого рівня. Загальне падіння якості освіти, її ролі та значення у державі, фактичне соціальне невизнання необхідності професіоналізму та "вимивання" з соціуму серйозних професіоналів активно впливають на особистісне ставлення людини до освіти, формують сумніви у її необхідності, знижують освітню складову впевненості у собі.

Низький професіоналізм фахівця може відбивати недостатній рівень економічної зрілості суспільства, його педагогічної і технологічної культури, формувати негативні моральні установки на культуру праці та виробничих стосунків, на професіоналізацію протягом усього життя. Якість фахового зростання особистості базується на її освіченості, розумінні соціальної цінності своєї діяльності, відповідальності перед своїми сучасниками та нащадками за особистий внесок у науково-технічний прогрес, в цілому розвиток людства. Значна частина успіху фахівця полягає в системності підходу до формування себе як професіонала, своєчасності та обгрунтованості вибору професії, соціальних умов удосконалення та стимулювання результатів діяльності [7]. Негативні раптові соціальні та економічні зміни у суспільстві спровокували зміщення ціннісних акцентів, установок на різні професії в залежності від умов життя та актуальних потреб. Наразі необгрунтовано впала повага до спеціалістів високого гатунку, місце яких часто посідають непрофесіонали, авантюристи та маніпулятори тощо. Це кризове явище об'єктивно сприймається як тимчасове, а тому фундаментальні моральні цінності примушують тих, хто не зумів досягти бажаного професіоналізму, комплексувати з цього приводу, бути невпевненими у самому собі.

Незадоволення власною зовнішністю також іноді стає причиною психічної нестабільності у вигляді невпевненості в собі. Кожна людина індивідуальна та неповторна і в зовнішніх ознаках також. Але людство протягом своєї величезної історії напрацювало певні традиції, навіть стандарти зовнішнього вигляду людини. Кожної епохи вони коригуються, змінюються, з'являється навіть мода на зовнішність. Відхилення від цих складених норм і моди у деякої частини людства викликає негативні емоційні стани, бажання внести зміни у свій зовнішній вигляд. Незадоволення зовнішністю може формувати прояви нерішучості, пасивності, небажання активного спілкування чи просто невпевненості у собі.

Несприятливе для індивида соціальне оточення зазвичай є пригничуючим чинником, що негативно впливає на поведінкову та діяльнісну активність, психофізіологічні та інтелектуальні процеси. Зустрічі та вимушене спілкування, взаємодія з небажаними колегами чи партнерами, іноді факти булінгу можуть викликати стрес, депресивні прояви та ускладнення життєвих ситуацій [4]. Погіршується стан здоров'я, змінюється поріг чуттєвості, знижується увага, пам'ять, вольові якості особистості, аналітичність мислення, здатність до адекватних умовиводів тощо. Це не стимулює оптимізм та впевненість у своїх силах, навпаки, паралізує будь-які намагання до наполегливих конструктивних дій.

Тривалий невдалий життєвий досвід протягом його накопичення стає джерелом формування невпевненості у своєму майбутньому, можливостях та перспективах особистості. Колишні невдачі, помилки у спілкуванні та взаєминах призводять до зайвої обережності, побоювань та навіть страхів щодо оточуючих та самого себе. Вибір соціальних контактів еволюційно обмежується, звужується та переходить до можливого мінімуму. Підозрілість і намагання уникнути повторень минулих неприємностей у взаємодії з людьми викликають тенденцію до самоізоляції. Наслідками такої життєвої позиції можуть стати нові помилки, що лише підсилює негативне сприймання особистості оточюючими. Особистість може еволюційно почати звикати до соціальной ролі ізгоя, аутсайдера [9]. Невпевненість у собі додатково зміцнюється, іноді переходячи зі стадії нормативної до стадії акцентуації. Усвідомлення попередніх помилок, незадоволення життєвими чи професійними досягненнями, нездатність прийти до давньої значної мети, марна втрата часу та можливостей накладають відбиток на психоемоційну сферу, настрій, взаємини з оточуючими, поведінкову і ділову активність. Значне за часом перебування в атмосфері приниження, неповаги, фізичних та моральних покарань формують закономірну реакцію у вигляді поведінко- вої обережності, неготовності до рішучих дій, невпевненості у своїх поглядах, думках та позиціях. Не отримана освіта чи виробнича кваліфікація, не набуті знання, уміння та навички, втрачені можливості бажаного кар'єрного зростання, не розвинені риси особистості, періодичні спогади про потенційну відповідальність за здійснені аморальні чи неправомірні дії тощо також часто провокують невпевненість у собі.

Висновки та перспективи подальших наукових досліджень

Таким чином, невпевненість у собі як якість особистості, риса характеру є суттєвою вадою, що може надовго позбавити людину радощів життя. Вона має цілу низку як суб'єктивних, так й об'єктивних причин. Серед них індивідуальні психосоматичні вади, неготовність коригувати особливості домінуючого меланхолічного темпераменту, нерозвиненість вольових якостей та інтелектуальних здібностей, особистісне загальнокультурне відставання, невідповідність формальної освіти фактичному рівню освіченості, недостатній професіоналізм, незгода та неприйняття власної зовнішньості, несприятливе мікросоціальне оточення, негативний життєвий досвід.

Перспективи подальших наукових досліджень можуть бути пов'язані з обгрунтуванням показників впевненості в собі, як індивідуальної якості особистості.

Список джерел

1. Бех І. Д. Духовна енергія вчинку // Освіта і управління. 2005. №1 С. 51-58.

2. Глушко Л.О. Психологічні особливості розвитку впевненості у собі К. : МАУП, 2011. 71 с.

3. Дорошенко М.М. Індивидуально-психологічні особливості військовослужбовців. К. : КВГІ, 2000. 82 с.

4. Життєві кризи особистості: Навч. - метод. посібник у 2 ч. К. : Академкнига,1998. 168 с.

5. Макаревич О.П. Психологія регуляції поведінки особистості у складних ситуаціях. К. : Оріяни, 2001. 223 с.

6. Макаревич О.П. Індивидуальна поведінка військовослужбовців у міжособистісних конфліктах. К. : КВГІ,1996. 93 с.

7. Нікітіна О.С. Впевненість у своїх силах як фактор досягнення успіху. Л. : ЛДУ, 1981. 58 с.

8. Особистісні кризи студенського віку: Зб. наук. статей / Відп.ред. Т М. Титаренко. Луцьк.: Ред.-вид. відділ "Вежа" Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки, 2001. 110 с.

9. Папуча М.В., Крачковська Т.Д. Особистість: розвиток, соціалізація, виховання. Ніжин: РВВ НДПУ ім. М. Гоголя, 2001. 148 с.

10. REFERENCES

11. Bekh, I. D. (2005). Dukhovna enerhiya vchynku. Spiritual energy of action. [The spiritual energy of the act]. Kyiv.

12. Hlushko, L. O. (2011). Psykholohichni osoblyvosti roz- vytku vpevnenosti u sobi. [Psychological features of the development of self-confidence]. Kyiv.

13. Doroshenko, M. M. (2000). Indyvydual'no-psykholo- hichni osoblyvosti viys'kovosluzhbovtsiv. [Individual and psychological characteristics of military personnel]. Kyiv.

14. Zhyttyevi kryzy osobystosti: Navch. - metod. posibnyk u 2 ch. (1998). [Life crises of personality: Education. - method. manual in 2 ch.]. Kyiv.

15. Makarevych, O. P. (2001). Psykholohiya rehulyatsiyi povedinky osobystosti u skladnykh sytuatsiyakh. [Psychology of the regulation of personality behavior in difficult situations]. Kyiv.

16. Makarevych, O. P. (1996). Indyvydual'na povedinka viys'kovosluzhbovtsiv u mizhosobystisnykh konfliktakh. [Individual behavior of servicemen in interpersonal conflicts]. Kyiv.

17. Nikitina, O. S. (1981). Vpevnenist' u svoyikh sylakh yak faktor dosyahnennya uspikhu. [Confidence in one's abilities as a factor in achieving success]. Lutsk.

18. Osobystisni kryzy studens'koho viku: Zb. nauk. Statey. (2001). [Personal crises of student age: Collection. of science of articles]. Lutsk.

19. Papucha, M. V, Krachkovska T. D. (2001). Osobystist': rozvytok, sotsializatsiya, vykhovannya. [Personality: development, socialization, education]. Nizhin.

Размещено на Allbest.ru