Науково-педагогічна та інноваційно-педагогічна діяльність викладача вищої школи

Размещено на http://allbest.ru

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут

Української інженерно-педагогічної академії

Науково-педагогічна та інноваційно-педагогічна діяльність викладача вищої школи

Бобрикова Юлія Сергіївна кандидат наук,

доцент кафедри освітніх технологій та охорони праці

м. Харків

Анотація

У статті розкрито сутність науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи. Здійснено структурно-компонентний аналіз професійної діяльності педагога вищого навчального закладу. Виокремлено та охарактеризовано основні напрями науково-педагогічної діяльності викладача.

Розкрито особливості педагогічної діяльності викладача вищої школи. На матеріалі вивчення літератури конкретизовано теоретичний і практичний внесок науковців із означеної проблематики. Розкрито специфіку педагогічної діяльності викладача вищої школи, яка вирізняє її з-поміж інших видів діяльності.

Розглянуто сучасні підходи до визначення структури інноваційної педагогічної діяльності. Розкрито сутність поняття «інноваційна педагогічна діяльність». Наведено визначення поняття «інноваційна професійна діяльність викладача». Визначено структурні компоненти інноваційної професійної діяльності викладача закладу вищої освіти та розкрито їх зміст.

Розглянуто проблему особистості викладача у системі його професійної компетенції. Зроблена спроба аналізу загальних функцій,обов'язків та вимог до викладача закладу вищої освіти.

Проаналізовано особливості специфіки професійної діяльності педагога. освіта навчальний комунікативний компетенція педагог

Охарактеризовано проектування як тісно пов'язану з педагогічною діяльністю функцію педагога (інформаційну, комунікативну, організаторську, конструктивну, прогностичну тощо), обґрунтовано важливість проективних знань, умінь і навичок.

Визначено критерії і показники проектувальної майстерності педагога: самостійність, професійно-зорієнтоване мислення, творче ставлення до проектувальної діяльності, ціннісна орієнтація на проектувальну діяльність, рівень розвитку професійних якостей і здібностей, вміння проектування дидактичних систем з використанням перспективних інноваційних технологій.

Ключові слова: педагогічна діяльність, педагогічні умови, наукова діяльність, інноваційна діяльність, проблема, педагог, педагогічна сутність, вища школа, розвиток, мислення, компетентність, компоненти, структура.

Abstract

Scientific-pedagogical and innovative-pedagogical activities of a high school teacher

The article reveals the essence of the scientific and pedagogical activity of a teacher of a higher school. A structural and component analysis of the professional activity of a teacher of a higher educational institution was carried out. The main directions of the teacher's scientific and pedagogical activity are highlighted and characterized.

The peculiarities of the pedagogical activity of a teacher of a higher school are disclosed. The theoretical and practical contribution of scientists from the specified issue is specified on the material of the literature study. The specifics of the pedagogical activity of a teacher of a higher school, which distinguishes it from other types of activity, are revealed.

Modern approaches to determining the structure of innovative pedagogical activity are considered. The essence of the concept of "innovative pedagogical activity" is revealed. The definition of the concept of "innovative professional activity of a teacher" is given. The structural components of the innovative professional activity of a teacher at a higher education institution are determined and their content is disclosed.

The problem of the teacher's personality in the system of his professional competence is considered. An attempt was made to analyze the general functions, duties and requirements of a teacher at a higher education institution.

The peculiarities of the specificity of the teacher's professional activity are analyzed. Projecting is characterized as a function of the teacher closely related to pedagogical activity (informational, communicative, organizational, constructive, prognostic, etc.), the importance of projective knowledge, abilities and skills is substantiated.

The criteria and indicators of the teacher's design skills are determined: independence, professionally oriented thinking, creative attitude to design activity, value orientation to design activity, the level of development of professional qualities and abilities, the ability to design didactic systems using promising innovative technologies.

Keywords: pedagogical activity, pedagogical conditions, scientific activity, innovative activity, problem, teacher, pedagogical essence, higher school, development, thinking, competence, components, structure.

Вступ

Постановка проблеми. Динамічно стрімкі, сповнені несподіваних викликів, події суспільного розвитку, що впливають на усі складові життя людства й окремого індивіда, вимагають гнучкого інтелекту, енергії діяльності, інноваційного мислення й відтак змінюють існуючі уявлення про логіку освітнього процесу, ставлять завдання виділити його пріоритетні складники, взяти за основу змісту професійної підготовки фахівців особливості буття людини в умовах сучасної дійсності, глобального суспільства.

Проблема становлення та розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищої школи є однією із найактуальніших проблем сьогодення. Це пояснюється реформуванням системи вищої освіти в Україні. Викладач закладу вищої освіти належить до основної соціально-професійної групи, на яку суспільство поклало надзвичайно важливі завдання: збереження і примноження культурних надбань суспільства й цивілізації в цілому; соціалізацію особистості на важливому етапі її формування, пов'язаному з професійною підготовкою.

Викладач закладу вищої освіти - це активний соціальний діяч, якій здійснює свідомо керовану, цілеспрямовану та організовану соціалізацію студентів, їхнє виховання та навчання.

Педагогічна діяльність завжди є діяльністю соціально-педагогічною, тобто педагог формує як окремого індивіда, так і соціум в цілому. Формуючи соціум і беручи участь у вихованні студентів, педагог тим самим створює й суспільство як таке. Тобто педагог є однією з найважливіших, ключових фігур в існуванні суспільства. Можливо, що особистість викладача в її психологічних виявленнях також є особливим психологічним типом. Перш за все, педагог завжди екстраверт. Також йому притаманні любов до спілкування та швидка реакція в процесі спілкування, імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, соціальна адаптивність.

Людина, яка присвятила своє життя навчанню та вихованню молоді, завжди є непересічною людиною, і суспільство ставиться до неї з глибокою пошаною.

У свою чергу, викладач вищої школи має виконувати найбільш конструктивні соціальні функції, тому що він відіграє надзвичайно важливу роль у підтримці існування головних цінностей суспільства як суб'єкт загально-соціальної, всеохоплюючої навчальної, виховної та організаційної діяльності.

Особистість викладача - це головний, системоутворюючий блок професійної компетенції педагога. Цей блок визначає характер цілей і завдань педагогічної діяльності. Це система його ціннісних орієнтацій, мотивів і стилю індивідуальної діяльності та спілкування. Вона визначає унікальність і неповторність людини. У структуру особистості викладача входять такі якості, як спрямованість і мотивація.

Особистість визначають і педагогічні здібності, які забезпечують успішне виконання роботи.

У наш час виділяють дві великі групи педагогічних здібностей: перцептивні, які пов'язані з розумінням іншої людини, та управлінські, що лежать в основі впливу на неї.

На особистісні прояви викладача впливають і його характер, темперамент, психологічні стани, і все це складає резерв розвитку його особистості. До узагальнених характеристик можна віднести індивідуальний стиль педагогічної взаємодії викладача зі студентами, під яким розуміється стійке поєднання завдань, засобів і способів діяльності та спілкування педагога зі студентами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження педагогічної діяльності та її структури стало предметом аналізу багатьох педагогів і психологів. Аналіз стану розробки даної проблеми показав, що різні підходи до педагогічної діяльності та її структури розкриті в роботах А.М. Алексюка, Ю.К. Бабанського, В.П. Беспалька, В.М. Галузинського, І.А. Зязюна, В.А. Казакова, Н.В. Кухарєва, Н.В. Кузьміної, Н.Г. Печенюк, В.А. Сластьоніна, Ф.П. Тонких, І.Ф. Харламова та інших, однак більшість учених, розкриваючи структуру педагогічної діяльності викладача, не враховували особливості діяльності у різних ланках освіти.

Глибокому осмисленню сучасних стратегій розвитку вищої освіти присвячені дослідження відомих філософів, педагогів, психологів (А. Алексюка, В. Андрущенка, І. Беха, В. Кременя, В. Ляудиса та ін.). Теоретичним і практичним розробкам проблеми підготовки студентів магістратури до викладацької діяльності слугують наукові дослідження про професійне становлення, розвиток й удосконалення особистості як суб'єкта професійної діяльності (К. Абульханова-Славська, Н. Кузьміна, В. Семиченко, В. Сластьонін та ін.); проблеми професійної підготовки викладача, формування його професіоналізму і педагогічної майстерності (А. Алексюк, О. Антонова, С. Вітвицька, О. Дубасенюк, Н. Ничкало, С. Сисоєва та ін.); теоретичні та методичні основи підготовки майбутніх викладачів в умовах магістратури (С. Вітвицька, О.Гура, Н. Дем'яненко, Н. Мачинська та ін.). Ідеї та результати цих досліджень слугують теоретико-методологічним і науково-методичним підґрунтям для розроблення змісту та організації процесу підготовки викладачів у закладу вищої освіти.

Технологічні зміни нової реальності спричинюють модернізацію існуючих видів діяльності або ж продукують нові, й цим зумовлюють трансформацію функцій діяльності педагога та актуалізують проблему підготовки суб'єкта навчання як людини інноваційної, здатної адекватно реагувати на виклики соціуму, йти шляхом самоперетворення, самореалізації, продуктивної діяльності.

Провідними тенденціями у системі вищої освіти, які зумовлюють потребу якісних змін у підготовці викладачів вищої школи, є наступні [1,6]. Становлення планетарного комунікативного простору, в якому інтенсифікуються процеси професійного спілкування (наукова співпраця, академічний обмін, стажування), у тому числі й іноземною мовою.

Мета статті. Мета даної статті полягала у тому, щоб розглянути особистість викладача під кутом зору його професійної компетентності. Метою даної публікації є розкриття сутності науково-педагогічної діяльності викладача та здійснення її структурно-компонентного аналізу як однієї з умов ефективного професійного формування особистості студента. розкрити структуру та ознаки інноваційної та професійної діяльності викладача закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Провідною соціальною рисою викладача вищої школи є одна: усі форми та види діяльності, які він виконує, завжди є педагогічно орієнтованими. Іншими словами, справжній педагог є педагогом завжди та усюди, протягом усього свого професійного життя.

Особистості педагога як соціальному типу органічно належить особливий професійний тип світовідношення - педагогічне ставлення до всього оточуючого середовища, до кожної людини та до кожного явища природи, до кожної речі, з якою він зтикається.

Таким чином, у соціальному виявленні особистість викладача закладу вищої освіти - це багаторівнева особистість педагога-фахівця вищої кваліфікації, яка веде в своєму професійному житті різнонаправлену соціально значущу діяльність - навчальну і виховну, науково-дослідницьку і науково- пропагандистську, моральну та естетичну, і в усіх цих напрямках діяльності є суспільно підтримуваним та схвалюваним еталоном для широких прошарків молоді, а також для всіх тих, хто цікавиться вищою школою, вихованням молоді, культурою[4]. Викладач закладу вищої освіти - це особистість, яка проявляє себе в найбільш значущих сферах соціальної діяльності - виховній, навчальній, моральній, естетичній, культурній, науково-дослідницькій - як творчий, активний суб'єкт. Іншими словами, викладач закладу вищої освіти - це людина, яка створює нові, конструктивні, соціально цінні системи в усіх формах і напрямках своєй діяльності.

Педагогічна освіта є ключовим моментом у реформі системи освіти. Підготовка педагогів вищої школи повинна випереджати темпи трансформації вищої школи. Сучасний викладач зобов'язаний свідомо ставитися до механізмів і закономірностей своєї діяльності. На жаль, більшість педагогів, які викладають фахові дисципліни, не мають педагогічної освіти. Методичні основи роботи засвоюються інтуїтивно, досвідним шляхом, при подоланні власних помилок.

На сьогоднішній день не існує стандартного шляху чи єдиного соціального інституту, який би забезпечував підготовку викладачів закладу вищої освіти. Викладацький корпус формується із числа випускників аспірантури, наукових співробітників, спеціалістів-практиків, а інколи також безпосередньо із молодих спеціалістів - цьогорічних випускників закладу освіти. Це веде до виникнення дуже великої різниці в рівні викладання, володіння фаховою дисципліною та психолого-педагогічною грамотністю тощо. У системі професійної освіти існує поняття професіограми. Це поняття означає усю сукупність посадових вимог до кваліфікації фахівця, якій займає окрему посаду. Професіограма включає в себе ту суму знань, вмінь і навичок, які отримує фахівець по завершенні процесу вищої освіти.

На жаль, в наш час не існує систематизованих та офіційно визнаних відповідними відомствами професіограм викладачів вищої школи. Це зумовлено досить серйозними причинами.

Багаточисельність соціальних функцій викладача вищої школи є об'єктивною й безперечною. Вона відповідає об'єктивним потребам суспільства, а тому - тим вимогам, які пред'являються педагогу з боку структур, які керують вищою освітою, та з боку громадської думки.

Зафіксувати це розмаїття функцій педагогів у офіційних документах, якими керується вища школа, дуже складно.

Найчастіше в інструкціях, де так чи інакше визначаються посадові обов'язки викладачів, підкреслюються лише головні з них, які відображають рівень знання свого предмету, рівень науково-дослідницької активності та рівень методичної підготовленості. Рівень знання свого предмету дає можливість займати конкретну педагогічну посаду в ієрархії професорсько- викладацького складу [7]. Рівень науково-дослідницької активності фіксується шляхом присудження наукового ступеня кандидата та доктора наук. За умовами Болонського процесу ступень магістра також є науковим ступенем. Рівень методичної підготовленості фіксується шляхом призначення та затвердження у вченому званні доцента та професора.

Загальновідомо, що процес підготовки фахівців з вищою освітою становить високорозвинену багатоаспектну систему, основними функціями якої, як стверджує А.І. Кузьмінський, є такі:

- продукування знань - наукові дослідження, упровадження їх у практику, експертиза; розробка нових навчальних дисциплін, освітніх програм, науково-методичного супроводу;

- передавання знань - навчальний процес у розмаїтті форм, методів, засобів і освітніх технологій;

- поширення знань - видання навчальних посібників, наукових монографій, статей; виступи перед громадськістю, участь у наукових, навчально-методичних і культурно-просвітницьких заходах регіонального, всеукраїнського і міжнародного рівнів;

- формування в того, хто навчається, уміння й усвідомлення необхідності навчатися упродовж усього життя.

На думку Н. П. Волкової та А.І. Кузьмінського, викладач вищої школи має задовольняти такі вимоги:

1) висока професійна компетентність - глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність;

2) педагогічна компетентність - знання педагогіки і психології, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання;

3) комунікативна компетентність - культура усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами й прийомами міжособистісного спілкування;

4) соціально-економічна компетентність - знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки і права.

До цього слід додати і високий рівень загальної культури - сформований науковий світогляд, стійку систему національних і загальнолюдських духовно-моральних цінностей.

У системі освіти особлива увага науковців (І.А Зазюн, Н.П. Волкова) приділяється підготовленості викладача:

- до організації навчання на базі практики через дії та аналіз цих дій;

- формування дослідницьких і творчих умінь;

- формування у студентів віри у власні можливості й у реальність професійних досягнень;

- вибору залежно від ситуації відповідної ролі, наприклад, експерта, консультанта, організатора, порадника;

- організації студентів у робочі групи, а також до розподілу обсягів навчального матеріалу й формування правил співпраці;

- підтримка соціальної інтеграції студентського колективу;

- застосування ефективних методик попередження й розв'язання між- особистісних і групових конфліктів;

- організації індивідуалізованого навчання (робота у групах, вирівню- вальні заняття);

- організації самонавчання студентів, зокрема підготовку їх до самостійного користування текстовими й позатекстовими джерелами інформації;

- вироблення вміння індивідуального й групового прийняття рішень, а також розв'язування різних проблем перед прийняттям рішень;

- формування вмінь самостійного планування й адаптації до змінних умов праці, розумового конструювання через операції порівняння, аналізу та висновків;

- практичного застосування концепції різнобічного навчання й концепції індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб здобувачів освіти [5,6,10].

Висновки

На підставі здійсненого аналізу педагогічної діяльності можна стверджувати, що:

- педагогічна діяльність викладача вищої школи - це особливий вид діяльності, об'єктом якої є людина з притаманними їй якостями. Основна особливість, що вирізняє її з-поміж інших видів діяльності, полягає в тому, що вона формує інші види діяльності та спрямована на формування професійних знань, умінь і навичок майбутніх фахівців;

- педагогічна діяльність викладача вищої школи - це розумова, творча діяльність, яка постійно розвивається; вона персоніфікована й високо відповідальна, оскільки від рівня фахівців залежить розвиток економіки та народного господарства держави; має велике нервове навантаження на особистість, яка бере в ній участь;

- педагогічна діяльність викладача вищої школи - це розв'язання безкінечної кількості педагогічних задач, кожна з яких передбачає усвідомлення кінцевої мети діяльності, способів її досягнення шляхом розв'язання багатьох стратегічних і тактичних завдань професійного навчання, виховання та розвитку, які співвідносяться між собою і розв'язуються впродовж навчальної та позанавчальної діяльності студентів;

- професійна діяльність педагога вищої школи включає цілу низку компонентів, які вимагають від нього певних визначених знань, умінь і навичок для стимулювання пізнавального інтересу студентів і лише творчий підхід дозволяє реалізувати вміння для найвищого рівня їх розвитку [3] .

Цілісний підхід до реалізації всіх компонентів дозволить наблизити педагогічну діяльність викладача до такої, що розвивається, а це буде сприяти формуванню педагога-дослідника, педагога-майстра.

Для того щоб мати досить високий рівень професійної компетенції, викладач має бути організатором, оратором, психологом, високо компетентним фахівцем у своїй галузі. Викладач повинен мати талант, природні здібності. Від нього вимагаються великі розумові, фізичні, емоційно-вольові затрати.

Викладач закладу вищої освіти має бути творчою особистістю, оскільки підготувати майбутнього творчого фахівця може лише творча особистість.

Література

1. Демчук О. Класифікація поняття життєвої компетентності особистості та його детермінанти. EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society. Issue 1(ІІ), 2019. С. 44-58. URL: https://joumals.indexcopemicus.com/api/file/viewByFileId/969927.pdf

2. Житєньова Н.В. Візуальні дидактичні засоби: створення та використання в освітній практиці: навч.-метод. посіб. Харків: ХНПУ, 2019.

3. Зайченко І.В. Педагогіка і методика навчання у вищій школі : навчальний посібник. 2-е вид., переробл. і доп. Київ : Видавництво Ліра. К, 2016. 456 с.

4. Зайченко І.В., Теслюк В.М., Каленський А.Н. Основи педагогічної майстерності та етика викладача вищої школи. Основи педагогічної майстерності та етика викладача вищої школи : підручник / За ред. проф. І.В. Зайченка. Київ : Видавництво Ліра-К, 2017. 484 с.

5. Зеленська Л.Д. Лекційна форма навчання в контексті трансформаційних викликів сучасності. Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. праць. - Х. : УІПА, 2016. Вип. 50-51. С. 219-226.

6. Зеленська Л.Д. Викладач як суб'єкт інноваційних процесів у системі вищої освіти України. Інженерні та освітні технології. Тематичний випуск «Сучасна вища освіта: реалії, проблеми, перспективи». Кременчук : КрНУ, 2017. Вип.4 (20). С. 63-68.

7. Литвинов А.С. Педагогічний провайдинг інновацій в освіті: навч. посібник / за заг. наук. ред. д. пед. н., проф. В. В. Борисова. Суми. Університетська книга, 2017. 265 с.

8. Лунячек В.Е. Основи педагогіки вищої школи: навч. посібник. 2-ге видання, випр.. та доп. Харків : ФОП Панов А.М., 2019. 220 с.

9. Мельничук І. М. Основи педагогіки та психології вищої школи: Навчальний посібник. Тернопіль : Вектор, 2018. 336 с.

10. Резван О.О. Методика викладання у вищій школі: навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. Харків: ХНАДУ, 2013. 171 с.

11. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: навч. посіб. для магістр. вищ. навч. закл. Київ: Вища шк., 2005. 239 с.

12. Хижняк І.А., Ворожбіт-Горбатюк В.В. Міжуніверситетські комунікаційні заходи як спосіб формування регіонального дослідницького середовища. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти. Слов'янськ, 2021. С. 5-18. http://profped.ddpu.edu.ua/article/ view/236444/234962

References

1. Demchuk, O. (2019). Klasifikadja ponjattja zhittЈvo'r' kompetentnosti osobistosti ta jogo determmanti [Classification of the concept of life competence of an individual and its determinants]. EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, 1(11), 2019, 44-58. Retrieved from https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/969927.pdf [in Ukrainian].

2. Zhten'ova, N.V. (2019). Vlzual'nl didaktichni zasobi: stvorennja ta vikoristannja v osvitnij praktici [Visual didactic tools: creation and use in educational practice], Harkw: HNPU [in Ukrainian].

3. Zajchenko, I.V. (2016). Pedagogika і metodika navchannja u vishhij shkoli [Pedagogy and teaching methods in higher education], (vol. 1-2). Kirv : Vidavnictvo Lka. K [in Ukrainian].

4. Zajchenko, I.V., Tesljuk, V.M., Kalens'kij, A.N. (2017). Osnovi pedagogichno'i majsternosti ta etika vikladacha vishhot shkoli. Osnovi pedagogichnot majsternosti ta etika vikladacha vishhot shkoli [Basics of pedagogical skills and ethics of a higher school teacher. Basics of pedagogical skill and ethics of a higher school teacher]. Kirv : Vidavnictvo Lka-K [in Ukrainian].

5. Zelens'ka, L.D. (2016). Lekcijna forma navchannja v konteksti transformacijnih viklikA suchasnosti [Lecture form of education in the context of modern transformational challenges]. Problemi inzhenerno-pedagogichnot osviti - Problems of engineering andpedagogical education, 50-51, 219-226 [in Ukrainian].

6. Zelens'ka, L.D. (2017). Vikladach jak subkkt mnovacpnih procesrv u sistemі vishhor osvhi Ukrami. Inzhenerrn ta osvіtnі tehnologu [The teacher as a subject of innovation processes in the higher education system of Ukraine]. Tematichnij vipusk «Suchasna vishha osvha: realu, problemi, perspektivi» - Engineering and educational technologies. Thematic issue "Modern higher education: realities, problems, prospects”, 4 (20), 63-68 [in Ukrainian].

7. Litvinov, A.S. (2017). Pedagogichnij provajding innovacij v osviti [. Pedagogical provision of innovations in education], Sumi. Urnversitets'ka kniga [in Ukrainian].

8. Lunjachek, V.E. (2019). Osnovi pedagogiki vishhot shkoli [Basics of higher school pedagogy]. (vol. 1-2). HarkA : FOP Panov A.M. [in Ukrainian].

9. Mel'nichuk, І. M. (2018). Osnovi pedagogiki ta psihologit vishhot shkoli [Basics of pedagogy and psychology of the higher school], Ternopd' : Vektor [in Ukrainian].

10. Rezvan, O.O. (2013). Metodika vikladannja u vishhij shkoli [Teaching methods in higher education], HarkA: HNADU [in Ukrainian].

11. Skpkan', Z.I. (2005). Naukovi zasadi pedagogichnogo procesu u vishhij shkoli [Scientific foundations of the pedagogical process in higher education], Kirv: Vishha shk.[in Ukrainian],

12. Hizhnjak, I.A., Vorozhbіt-Gorbatjuk, V.V. (2021). Mіzhunіversitets'kі ^mun^c^m zahodi jak sposk formuvannja regіonal'nogo doshdnic'kogo seredovishha [Interuniversity communication events as a way of forming a regional research environment]. Profesionalizm pedagoga: teoretichni j metodichni aspekti - Teacher professionalism: theoretical and methodical aspects, 5-18. Retrieved from http://profped.ddpu.edu.ua/article/view/236444/234962 [in Ukrainian],

Размещено на Allbest.ru