Програми підготовки докторів філософії із соціальної роботи: аналіз змісту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Програми підготовки докторів філософії із соціальної роботи: аналіз змісту

д-р. політ. наук, професорка, Національне агентство кваліфікацій Академія праці, соціальних відносин і туризму, Україна

Пожидаева Оксана Володимирівна

канд. пед. наук, доцентка, Академія праці, соціальних відносин і туризму Академія праці, соціальних відносин і туризму, Україна

Карагодіна Олена Геннадіївна д-р. мед. наук, професорка

Академія праці, соціальних відносин і туризму, Україна

Анотація

Ключові слова: соціальна робота, освітня програма, третій рівень освіти, компетентності, програмні результати навчання.

Вступ

У 2014 р. Законом України «Про освіту» було передбачено впровадження третього рівня вищої освіти - доктор філософії, що вважається водночас і науковим ступенем. На виконання норм закону 2016 р. схвалено Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)», відповідно до якої структурована освітньо- наукова програма (ОНП), організована у закладах вищої освіти чи у наукових інституціях, передбачає два етапи: етап навчання (обов'язкові та вибіркові дисципліни або модулі) та дослідницький етап [4].

Для спеціальності 231 «Соціальна робота» така освітня інновація виявилась неабияким викликом. На відміну від інших спеціальностей, як-от психологія, соціологія, педагогіка чи право, за цим фахом до 2016 р. досвіду підготовки кандидатів наук не було. Хоч закордоном це досить поширена наукова спеціальність [8], в нашій країні єдина експериментальна освітньо-наукова програма з соціальної роботи реалізовувалась у 2010-2012 рр. у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», але цей експеримент не мав продовження [10]. Упродовж 2017-2021 рр. ОНП за спеціальністю «Соціальна робота» формувались в умовах відсутності паспорту наукової спеціальності і відповідного стандарту вищої освіти [1], а також тривалих фахових дискусій щодо сутності соціальної роботи як практичної та наукової діяльності [2; 5].

Ця наукова розвідка покликана схарактеризувати зміст підготовки докторів філософії акредитованими ОНП за спеціальністю «Соціальна робота». соціальна робота акредитація освіта

Вона побудована на аналізі документів та якісному контент-аналізі ОНП, які подавалися до Національного агентства забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) в процесі акредитації.

Основні параметри аналізу: (1) нормативні вимоги до освітньої компоненти підготовки докторів філософії; (2) особливості складу освітніх компонент шести програм підготовки докторів філософії за спеціальністю «Соціальна робота», акредитованих станом на лютий 2022 року (Інститут проблем виховання НАПН України; Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Київський університет імені Бориса Грінченка; Луганський національний університет імені Тараса Шевченка; Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка; Харківська гуманітарно-педагогічна академія); (3) заявлені компетентності, які ці програми мають формувати, та програмні результати навчання.

Основні результати

У Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії визначено, що навчальний план аспірантури (ад'юнктури) повинен містити перелік та обсяг навчальних дисциплін (в діапазоні 30-60 кредитів ЄКТС), послідовність їх вивчення, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю.

Пункт 27 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук (затверджений Постановою КМУ №261 від 23.03.2016) визначає, що програма третього рівня має включати чотири компоненти, які забезпечують набуття таких компетентностей:

1) здобуття глибинних знань зі спеціальності (групи спеціальностей), за якою (якими) аспірант (ад'юнкт) проводить дослідження, зокрема засвоєння основних концепцій, розуміння теоретичних і практичних проблем, історії розвитку та сучасного стану наукових знань за обраною спеціальністю, оволодіння термінологією з досліджуваного наукового напряму (орієнтовний обсяг цієї освітньої складової становить не менше 12 кредитів ЄКТС);

2) оволодіння загальнонауковими (філософськими) компетентностями, спрямованими на формування системного наукового світогляду, професійної етики та загального культурного світогляду (орієнтовний обсяг цієї освітньої складової становить 4-6 кредитів ЄКТС);

3) набуття універсальних навичок дослідника, зокрема усної та письмової презентації результатів власного наукового дослідження українською мовою, застосування сучасних інформаційних технологій у науковій діяльності, організації та проведення навчальних занять, управління науковими проектами та/або складення пропозицій щодо фінансування наукових досліджень, реєстрації прав інтелектуальної власності тощо (орієнтовний обсяг цієї освітньої складової становить не менше 6 кредитів ЄКТС);

4) здобуття мовних компетентностей, достатніх для представлення та обговорення результатів своєї наукової роботи іноземною мовою (англійською або іншою відповідно до специфіки спеціальності) в усній та письмовій формі, а також для повного розуміння іншомовних наукових текстів з відповідної спеціальності (рекомендований обсяг цієї навчальної складової становить 6-8 кредитів) [3].

Національною рамкою кваліфікації визначено, що особа, яка завершила навчання за ОНП третього рівня, повинна мати здатність демонструвати значну авторитетність, інноваційність, високий ступінь самостійності, академічну та професійну доброчесність, послідовну відданість розвитку нових ідей або процесів у передових контекстах професійної та наукової діяльності. Результатом навчання повинна бути здатність до безперервного саморозвитку та самовдосконалення.

В процесі аналізу шести акредитованих ОНП виявлено, що обсяг їх освітньої складової становить від 36 до 60 кредитів ЄКТС (середнє значення - 50 кредитів), загальна кількість освітніх компонентів коливається від 8 до 22 дисциплін (середнє значення - 14). Детальнішу інформацію щодо обсягу навчального навантаження представлено в табл.1.

Таблиця 1

Обсяг навчального навантаження на акредитованих освітньо-наукових програмах за спеціальністю 231 «Соціальна робота»

Джерело: авторська розробка на основі ОНП, поданих до НАЗЯВО.

З шести акредитованих ОНП п'ять було розроблено та впроваджено у педагогічних закладах або на кафедрах педагогічного спрямування. Відповідно за змістовим наповненням вони тяжіють більшою мірою до педагогічних компонент, і передбачають дослідження, ґрунтовані на традиціях соціальної педагогіки, а не соціальної роботи як такої. Розглянемо детальніше спрямованість кількох акредитованих програм підготовки докторів філософії.

Освітньо-наукова програма Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка передбачає формування 8 загальних компетентностей (ЗК), що орієнтовані на формування у здобувачів критичного мислення для розуміння процесів і явищ в галузі соціальної роботи; формування системного наукового світогляду для проведення комплексних досліджень в міждисциплінарних галузях; впровадження інновації для інтеграції науки і практики у розв'язанні суспільно значущих проблем; опанування іноземної мови в обсязі достатньому для представлення та обговорення результатів наукової роботи іноземною мовою; дотримання наукової та професійної етики. Програма також формує 12 фахових компетентностей (ФК), з яких 10 спрямовані на здобуття здатностей визначати наукову проблему; розробляти методологію дослідження; висувати робочі гіпотези; обирати методи наукового дослідження; самостійно здійснювати відбір та обробку наукової інформації й емпіричних даних у сфері соціальної роботи; здійснювати апробацію результатів наукового дослідження, їх поширення та впровадження у практику соціальної роботи. Крім того, 2 ФК орієнтовані на формування здатностей здійснювати науково-педагогічну викладацьку діяльність, а також планувати і організовувати освітній процес у вищій школі.

ОНП містить 15 програмних результатів навчання (ПРН). Три з них орієнтовані на вміння демонструвати системний науковий світогляд, професійну етику та загальний культурний кругозір; виокремлювати актуальні соціальні проблеми, визначати їх структуру, взаємозв'язки чинники, проявів і наслідки як об'єкта наукового дослідження; формулювати наукову проблему розробляти концептуальні засади і дизайн емпіричного наукового дослідження, обґрунтовувати результати його апробації у сфері соціальної роботи. Наступні два ПРН відбивають вміння здобувачів застосовувати іноземні джерела при виконанні завдань науково-дослідної та прикладної діяльності, висловлюватися українською та іноземною мовами, як усно, так і письмово. Сім ПРН орієнтовані на вміння генерувати креативні ідеї, застосовувати інновації для інтеграції науки і практики, розв'язання суспільно значущих проблем; розробляти моделі для пояснення соціальних явищ і процесів, переосмислення наявних та створювати нові знання та/або професійні практики у сфері соціальної роботи.

Два ПРН передбачають опанування методологією педагогічної та наукової діяльності за фахом, а також здійснення викладацької діяльності та організації освітнього процесу у ЗВО. Один ПРН спрямований на дотримання етики наукового дослідження та деонтологічних принципів соціальної роботи.

У блоці обов'язкових професійних компонентів немає дисциплін, які б безпосередньо розкривали сучасні тенденції практики соціальної роботи. Переважна більшість обов'язкових освітніх компонент (загальний обсяг - 21 кредит) та одна з вибіркових дисциплін мають педагогічне спрямування.

Таким чином, хоч предметною галуззю аналізованої ОНП визначено спеціальність 231 «Соц^льна робота», в описі фахових компетентностей і програмних результатів навчання вагомий акцент зроблено на соціально - педагогічній складовій.

Єдина з шести аналізованих ОНП, яка не має виразної соціально - педагогічної компоненти, впроваджується у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Програма спрямована на здобуття 10-ти загальних компетентностей (ЗК). Чотири з них орієнтованих на формування здатностей до критичного мислення, наукового аналізу, генерування нових ідей; виявлення і постановки наукових проблем; пошуку, обробки та аналізу інформації з різних джерел; проведення власного наукового дослідження. Дві ЗК полягають у володінні на високопрофесійному рівні навичками письмової та усної комунікації іноземною мовами, здатність працювати в міжнародному науковому просторі. Три ЗК спрямовані на знання предметної області та розуміння професійної діяльності; здатність впроваджувати інновації для інтеграції науки і практики, розробляти та управляти науковими проєктами. Одна ЗК направлена на здатність діяти на основі етичних міркувань.

Програма декларує формування 10 фахових компетентностей (ФК), з яких шість орієнтовані на формування здатностей до наукового пошуку, вміння організовувати та проводити науково-дослідну роботу (аналізувати джерела, розробляти методологію, використовувати загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, розробляти тлумачно-інтерпретаційні моделі для пояснення соціальних явищ і процесів, створення нових професійних практик; презентувати результати дослідження і обґрунтовувати висновки). Дві ФК зосереджені на здатності застосовувати категоріально-понятійний апарат, концепції технології та методи необхідні для розв'язання комплексних проблем соціальної роботи. Одна ФК передбачає дотримання етичних аспектів і деонтологічних принципів у проведенні наукових досліджень і ще одна ФК орієнтована на здатність до викладацької діяльності в умовах формальної та неформальної освіти.

В ОНП представлено 31 програмний результат навчання (ПРН). їх перелік розподілено на кілька позицій, зокрема, знання, вміння, комунікація, автономність і відповідальність. Здобувачі цієї програми повинні засвоїти сучасні концептуальні та методологічні знання в галузі науково-дослідної та професійної діяльності; знати фундаментальні праці у галузі дослідження; знати принципи та умови фінансування науково-дослідної роботи; знати методологічні принципи та методи наукового дослідження. Їхніми основними уміннями мають бути вміння критичного аналізу, оцінки і синтезу нових та складних ідей; уміння визначати наукову проблему та методологію власного наукового дослідження; уміння проводити комплексні дослідження, застосовуючи інновації; уміння будувати реконструктивно-інтерпретаційні моделі на підставі наукових спостережень. ПРН, що належать до комунікації, передбачають здатність спілкуватись в діалоговому форматі з широкою науковою та професійною спільнотою; презентувати результати досліджень на міжнародних наукових конференціях, семінарах, в наукових статтях у фахових вітчизняних виданнях і виданнях, що входять до міжнародних наукометричних баз, використовуючи іноземну мову. Також до комунікації належить здатність працювати в команді з використанням сучасних інформаційних та комунікативних технологій; володіння різними формами публічної презентації.

ПРН, які відображають автономність і відповідальність орієнтовані на здатність ініціювати комплексні наукові проєкти в соціальній роботі, на позиції лідерства та повної автономності під час їх реалізації; здатність діяти соціально - відповідально на основі етичних міркувань (мотивів); здатність до саморозвитку і самовдосконалення; цінування, повагу різноманітності та мультикультурності, а також гендерних аспектів.

Як видно з порівняння фахових компетентностей та програмних результатів навчання у презентованих вище двох ОНП, а також в інших акредитованих програмах, зараз наявні суттєві розбіжності у змісті підготовки докторів філософії із соціальної роботи. Це частково можна пояснити традиціями кафедр - авторів програм та їхнім досвідом підготовки кандидатів наук, про що йшлося в попередніх наукових розвідках [2]. Виявлені відмінності також свідчать про орієнтацію кафедр на різні парадигми розвитку соціальної роботи, брак уваги їх розробників до міжнародних стандартів соціальної роботи

[6] та рекомендацій щодо підготовки докторів філософії із соціальної роботи [7; 9]. Проте формально ці програми відповідають вимогам до структури ОНП, які беруться до уваги під час акредитації.

Ухвалення Міністерством освіти та науки України в грудні 2021 року стандарту вищої освіти доктора філософії за спеціальністю 231 «Соціальна робота» не розв'язує проблему непорівнюваності змісту наявних ОНП між собою та з міжнародною практикою. Адже цей стандарт має надто загальний характер і сформований переважно у парадигмі соціального забезпечення, а не емансипативного, розвивального характеру сучасної соціальної роботи.

Висновки

Проведений аналіз нормативних вимог до змісту підготовки докторів філософії зі спеціальності «Соціальна робота» та акредитованих станом на лютий 2022 року ОНП виявив, що всі програми підготовки відповідають формальним вимогам до змісту та структури програм такого типу. Водночас вони переважно тяжіють до традицій соціальної педагогіки, мають обмаль дисциплін, які б розкривали актуальні тенденції практики соціальної роботи, не враховують емансипативної парадигми та міжнародних стандартів сучасної соціальної роботи.

Список використаних джерел:

[1] Карагодіна, О. (2018). Розробка проекту паспорта наукової спеціальності "Соціальна робота". ВісникАПСВТ, 2: 100-103.

[2] Карагодіна, О. Г., Пожидаєва, О. В. (2017). Запровадження програм підготовки докторів філософії з соціальної роботи: аналіз поточної ситуації. Вісник АПСВТ, 1: 85-91.

[3] НАЗЯВО (2021). Рекомендації для експертів Національного агентства стосовно акредитації освітніх програм третього рівня вищої' освіти. Доступно з: https://bit.ly/3vBKcbw

[4] Ніколаєв, Є. (2016). Як створити в Україні сучасну систему підготовки докторів філософії (PhD)?. Доступно з: https://infocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/28851 .pdf

[5] Семигіна, Т. (2018). Започаткування підготовки докторів філософії із соціальної роботи: досвід Академії праці, соціальних відносин і туризму. Актуальні проблеми соціальної педагогіки та соціальної роботи: м-ли Всеукр. наук.-практ. конф.(с. 146-148). Умань: Візаві.

[6] Семигіна, Т. (2021). Міжнародна соціальна робота: пріоритети та стандарти.

Київ:Академія праці, соціальних відносин і туризму. Доступно з:

https://bit.ly/3rrUA5c.

[7] Denecke, D., Kent, J., & McCarthy, M. T. (2017). Articulating learning outcomes in doctoral education. Washington, DC: Council of Graduate Schools.

[8] Franklin, S., Lightfoot, E., Nachbaur, M. & Sucher, K. (2021). A Study of PhD Courses and Curricula Across Schools of Social Work. Research on Social Work Practice. DOI: 10.1177/10497315211039187

[9] Harrington, D., et. al. (2014). Quality guideliens for PhD programs in social work. Research on Social Work Practice, 24(3), 281-286.

[10] Semigina, Т., Kabachenko, N., & Boyko, O. (2017). Piloting a social work doctoral programme: Ukraine's vignette. European Journal of Social Work, 20 (2); 265-276.

Размещено на Allbest.ru