Сприйняття художнього тексту та рівні системи "автор- текст- читач"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сприйняття художнього тексту та рівні системи "автор- текст- читач"

Сапригіна Ніна Вадимівна

Кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної та прикладної психології

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Україна

Анотація

Ключові слова: система «автор-текст-читач», рівні комунікації, смисли комунікації, несвідоме, художній образ.

Процеси комунікації пронизують будь -яку взаємодію людей у суспільстві та між собою. Без них не існує соціум, неможливі досягнення співпраці та розвитку суспільства. Комунікація вивчається різними науковими дисциплінами. Пальма першості спочатку належала філологам, але при розвитку технічних засобів інформації суттєву роль стали відігравати ідеї кібернетики та інформатики. Немаловажну роль у вивченні проблем комунікації відігравали психологи, які зробили значний внесок, зокрема через розвиток понять сприйняття інформації (психолінгвістичний аспект) та сприйняття та вплив художньої літератури (мистецтвознавчий аспект). Також суттєвим є педагогічний аспект вивчення процесів сприйняття та розуміння текстів. художній образ автор текст читач

Сприйняття інформації про навколишній світ за допомогою першої сигнальної системи (перцепція) розглядається в психології пізнавальних процесів. У сприйнятті об'єктів першої сигнальною системою діють процеси зіставлення з попередніми знаннями (аперцепції), сталості (константності), формування образів-уявлень, узагальнення, аналізу та синтезу, наявність пізнавальних схем. При збігу ознак об'єкту з раніше відомими відбувається впізнавання. Процес сприйняття завершується формуванням образу (А.Р.Лурия [9]).

Основні відмінності сприйняття як пізнавального процесу (перцепції) і сприйняття текстів як інформаційних об'єктів другої сигнальної системи (рецепції) полягають у характері сигналів (низка літер), в цілі і результаті діяльності сприйняття. Мета сприйняття як пізнавального процесу - отримання власної інформації про навколишній світ. Мета сприйняття як прийому повідомлень - розкодування інформації, створеної іншими.

Сприйняття творів художньої літератури розглядається в області психології мистецтва, в естетиці, в літературознавстві. При цьому використовують терміни «естетичне», або «художнє сприйняття». На реципієнта впливає не тільки зміст твору мистецтва, а й художня форма, художні особливості та прийоми.

Відомо, що в деяких випадках художньої комунікації відбуваються суттєві зміни емоційного стану і поведінки читачів/глядачів, і ці процеси внутрішніх змін у психіці людини є об'єктом наукового інтересу психологів.

Ми ставили метою узагальнити науковий опис взаємодії адресанта (автора) та реципієнтів у системі «автор-текст-читач», враховуючи процеси сприйняття та розуміння, за допомогою попередніх наукових узагальнень, а також уточнити якісні характеристики опису системи, використовуючи власні емпіричні дані. Результатом таких узагальнень мала бути модель комунікації у системі «автор-текст-читач».

Методи дослідження - теоретичні: аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення, емпіричні - спостереження, інтерв'ю, керований асоціативний експеримент, мозковий штурм.

Вперше проблему художнього сприйняття і впливу поставив Аристотель в своєму вченні про катарсіс. Сприймаючи трагедію, душа очищається стражданням і почуттям прекрасного. Аристотель вважав, що для виникнення катарсису потрібно, щоб глядач трагедії сприйняв її героя як схожого на себе. Вчення про катарсис розвивали З. Фрейд і Л.С.Виготський. З процесу зіставлення глядача з героєм в мистецтві, описаного Аристотелем, логічно випливає введене З. Фрейдом поняття «ідентифікація».

Л.С. Виготський [2] виклав, що в результаті сприйняття твору у читача виникає естетична реакція, яка залежить від читацьких очікувань і зіставлення їх з розгортанням подій в творі.

Тобто на питання, як художній твір змінює внутрішній стан або внутрішній світ людини, виявляються дві протилежні відповіді. Це трапляється, на зразок раптового розуміння всього цілого - інсайту, і виникає сильна емоція - катарсис. Розуміння відбувається через епізод, який стає ключовим і проливає світло на весь твір (В. Дильтей [3]). Або ж трапляється поступове розуміння в процесі ознайомлення з частинами твору, і воно викликає менш сильні емоції.

Психолінгвістика об'єднує процеси сприйняття і розуміння тексту в цілісний процес розуміння. З позицій психолінгвістики, процеси розуміння текстів схожі з процесами їх породження (Дж. Миллер, Е. Галантер, К. Прибрам [10]). Процес розуміння розглядається як декодування (C.E.Osgood [18]).

В основі сприйняття і розуміння мистецтва лежать механізми породження образу, здатність до передбачення естетичних закономірностей (наприклад, рими), здатність до розшифровки складних побудов тексту за певними правилами (метафори, порівнянь), механізм ідентифікації глядача (читача) з персонажем, підключення особистого досвіду реципієнта.

Сприйняття може бути творчим і нетворчим. Для розуміння мистецтва необхідно творче сприйняття. В. О. Моляко [11] висунув концепцію творчого сприйняття, яким володіють художники і письменники (поети). Письменники своїми прийомами організують певне читацьке сприйняття, бо ще до породження тексту в їх творчому сприйнятті виникли художні образи.

Психолінгвісти і дослідники ЗМІ виділяють рівневий характер породження, сприйняття і розуміння повідомлення. Рівні залежать від читацької компетенції (Г.И.Богин [1]).

Соціолінґвіст Т. М. Дрідзе виділила 6 семіотичних груп читачів. Критеріями виділення груп служили знання, розуміння і активність читання. Для першої групи властиві «готовність і вміння інтерпретувати текст відповідно комунікативним намірам партнера по спілкуванню» [6: 173]. Друга група характеризується «середньою перцептивною готовністю і середнім рівнем комунікативно-пізнавальних умінь» (там же). Для третьої групи характерні низький рівень перцептивної готовності і неможливість інтерпретувати текст. Четверта група неадекватно оперувала знайомими смисловими елементами. П'ята і шоста групи витягували тільки побічну інформацію з тексту.

Психологами виділяються рівні спілкування. Зокрема А.Б.Добрович [4] виділив 7 рівнів:примітивний, маніпулятивний, стандартизований,

конвенціональний, ігровий, діловий, духовний. Все ж це більше схоже на різні ситуації і різний зміст спілкування. У Європі популярна модель спілкування Ф.Е. Туна «4 вуха» (four-ears model), складові якої: факт, саморозкриття, соціальні стосунки та вимога [19]. Тут теж немає рівнів, тобто названі аспекти не надбудовуються один на інший.

Отже, сприйняття тексту є активним процесом і пов'язане з особистим досвідом, знаннями, вміннями, навичками й активністю читача. Раптове розуміння через ключовий момент твору викликає сильну емоцію. Поступове розуміння має рівневий характер і викликає помірні емоції. Рівні сприйняття тексту можуть бути схожі з рівнями породження текстів. Ряд дослідників вважають, що текст має рівневу структуру відповідно різним типам сприйняття його читачами. Цієї позиції дотримувались Л.Г.Жабицкая [5], Л.С.Цветкова [14], Н.В.Чепелєва [15], C.Bazerman [16], E.V.Dechant, H.B. Smith [17].В більш нових роботах констатується, що проблема рівнів спілкування та розуміння є надто складною, але не пропонується нове (Р. В. Кириченко [7]).

Рівнева модель комунікації у системі «автор-текст-читач», створена шляхом узагальнення наукових досліджень комунікаційних процесів, зокрема художньої комунікації, яку ми запропонували раніше [13], використовуючи аналіз та узагальнення теоретичної літературі з проблем комунікації, спілкування та впливу повідомлень, була уточнена в ході емпіричних досліджень. Викладаємо її зміст у доопрацьованому вигляді.

В основу моделі покладена ідея про процес розуміння як виникнення нових зв'язків між пізнаваними компонентами тексту, висловлена Г.С. Костюком [8].

Нами виділено п'ять рівнів комунікації, починаючи зі структурного, коли реципієнт усвідомлює, що перед ним саме повідомлення, а не інші сигнали, та кінчаючи п'ятим, на якому комунікація припиняється (рис. 1). Ця модель працює на різних видах комунікації, наприклад, побутової або масової. В різних ситуаціях спілкування можуть бути задіяні не всі рівні, наприклад, у побутовому

спілкуванні часто відсутні 4 або 5 рівні. У художній комунікації як найбільш складній працюють всі рівні. Між рівнями виникають змістові та асоціативні зв'язки. Рівні притаманні як повідомленню (тексту, твору), так адресанту - його комунікативним намірам, та адресату - його очікуванням. Адекватне розуміння з'являється при співпаданні рівнів адресанта і адресата. Прагнення керувати комунікацією та розумінням може бути як у тексті - підкреслюванням особливостей певного рівню, так і поза текстом - у обставинах та діях комунікантів. Як побачимо на прикладах, при творчому розумінні - інтерпретації адресат може доповнювати (добудовувати) інформацію, якої не вистачає на певних рівнях.

Рис. 1. Рівні смислової організації системи «автор - текст - читач»

Емпіричні дослідження того, як працює художнє враження у системі «автор-текст-читач», нами проводилося у 2011-2016 роках серед студентів факультету психології ОНУ імені І.І. Мечникова на заняттях з психолінгвістики. Учасники - молоді люди віком 21 -28 років, переважно жінки.

В експерименті зі студентами, які вивчали психолінгвістику, я попросила відповісти на запитання стосовно віршу Александра Блока «О доблестях, о подвигах, о славе». Питання було: якої форми була оправа (рамка) для світлини коханої жінки поета-ліричного героя?

Нагадаю рядки вірша, який був поданий випробуваним. «О доблестях, о подвигах, о славе я забывал на горестной земле, когда твоё лицо в простой оправе передо мной стояло на столе».

Відповідь була: про це не сказано. І це вірно. На свідомому рівні така інформація у вірші відсутня. Але спробуйте уявити собі.

З'явилась відповідь: рамка була овальна. Звідки цей образ? Він виник тому, що у чотиривірші повторювалась літера О.

У добре написаному творі немає нічого випадкового, все співрозмірне і спрямовано не тільки на свідомість, але й на підсвідоме враження.

Корній Чуковський помітив, що у поемі Александра Блока «Солов'їний сад» в описі того, як герой добуває каміння зі скали, повторюються звуки ст, ск, які імітують удари молотом у камінь. «Я ломаю слоистые скалы...». Психолог Л.С.Салямон [11] простежив, як у поемі А.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» у сцені дуелі Онєгіна і Лєнського повторюються звуки ст і т, як у ключовому слові пистолет. Отже, ми спостерігаємо один з художніх прийомів створення підсвідомого образу.

Далі я ознайомила студентів з віршем Александра Блока «Балаган» і запитала, якого кольору волосся у Коломбіни? «Лицо дневное Арлекина ещё бледней, чем лик Пьеро, и в угол прячет Коломбина лохмотья, сшитые пестро». Знов відповідь: не сказано. Але, усвідомивши прийом, студенти змогли відповісти: волосся було руде. Бо у строфі повторювалась літера р, були шиплячі звуки та и (слово сшитые промовляється: шшытые), що натякало на слово рыжая.

Читачі були не обізнані у літературі. У даному випадку така настанова виявилась позитивною для розуміння підсвідомих художніх образів вірша, бо ці читачі не мали літературознавчих підказок, як «треба» сприймати.

Розглядаючи славнозвісний вірш Т. Г. Шевченка «Садок вишневий коло хати», я задала питання, куди мати поклала діточок. («Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх»). Відповідь була цікавою. Мати поклала діток спати на лежаЧОК (підказка: слово дітоЧОК, також сполучення ла, ла). Лежачок стоїть на колодах (слово коло), на ньому сОЛОма (слово кОЛО, літери с, м). а ще трохи хВОЇ (слово сВОЇХ) для пахощів, зверху простирадло (сполучення ла, літери п, с, д) та КОвдра (слово КОло).

Розглядаючи вірш Лесі Українки «Досвітні огні», я спитала: про кого йдеться у рядку «Щасливий, хто сни має милі». І одержала відповідь: це кохана людина (милий). Він далеко. Я спитала, де знаходиться авторка-героїня. У відповіді було: вона знаходиться у дешевому готелі, де у кімнаті поруч з нею сплять декілька жінок («навколо все спить, як в могилі»). Фінальний поклик- гасло «Вставай, хто живий, в кого думка повстала» не відноситься до коханого, бо він спить, як сонячний промінь, а стосуються до жінок та робітників, хоч робітники, принаймні більшість з них, вже повставали.

Тобто, виходячи з рівневої моделі текстової комунікації, яку я пропоную та досліджую, перший, начальний рівень сприйняття - структурний, і на ньому діють фонетичні сигнали, які спрямовані на несвідоме і можуть розкриватися читачеві образами, про які не сказано прямо у тексті. Тому одночасно цей рівень тексту є фоновим, і ще його можна порівняти з фундаментом.

Вище над структурним рівнем знаходиться другий - змістовий (когнітивний) рівень: люди, ситуації, події. Той рівень є свідомим, тобто слухач/читач стежить за змістом і виявляє інформації про людей і події. Прийнято вважати, якщо текст не художній, що люди, факти, назви, події, описи - це основне, що має бути в інформації, інакше вона неповна, незрозуміла, недоцільна, безглузда. Погодимось, що це базовий рівень повідомлення, і він повинен мати зміст. Але точка зору, що немає змісту - немає повідомлення, а є набір сигналів, була похитнута практикою мистецтва (наприклад, поезія абсурду, слова виконавців джазу). Тут змішуються поняття зміст - інформація про реалії, людей, факти, та сенс (смисл) - інформація про мету повідомлення: що саме вимагає адресант від адресатів. Паралінгвістичні та екстралінгвістичні засоби повідомлення не мають інформації про реалії, а мають сенс, наприклад, плач дитини - сигнал про почуття безпорадності та прохання дорослим допомогти.

На змістовому рівні твору з'являються художні образи.

Відомо, що найважливішими художніми образами є образи людей. З ними у читача можливі ідентифікація, емпатія, проекція, можливе емоційне ставлення симпатії, ненависті, взагалі - різноманітних почуттів, які ми відчуваємо до інших у реальному житті. Дитина навіть не розрізняє, йдеться мова про реальну чи вигадану людину. Підлітки здатні закохуватися у літературних персонажів. Мистецтвознавцям відома розповідь про глядача-ковбоя з Дикого Заходу, який вбив актора, що грав Яго у бродячому театрі, настільки повірив у реальність цього персонажу. Культура вчить не тільки захоплюватись персонажами, але й дистанціюватись від них, користуючись принципом реальності.

Звертаючись до віршу Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», я попросила читачів/слухачів надати опис персонажів, а саме тих, про кого сказано недостатньо чітко. Куди йдуть плугатарі? Куди йдуть дівчата? Хто вечеряє за столом біля хати? Що хотіла сказати мати, наставляючи дочку, але не сказала? Де знаходяться дівчата, які не сплять?

Виявилося, що прийнята точка зору, що вірш являє собою українську картину світу, український космос, знайшла підтвердження у відповідях інформантів. Плугатарі вертаються з пашні та йдуть додому. Принаймні двоє приходять до хати і сідають вечеряти. Інформанти вагалися між версіями - це батько і син, або це двоє братів. Дівчата - це сестри. Вони теж вертаються додому. За столом сидять двоє чоловіків - батько з сином чи брати, одна сестра, а інша несе з дому вечерю, та двоє малят віком принаймні п'ять і шість років. Можливо, хлопчик і дівчинка. Мати хоче зауважити дочці, щоб подавала миску з борщем спочатку батькові, а потім їй, бо батько - це голова сім'ї. (Якщо так, версія «брати» відкидається; якщо батька немає, то мати хоче, щоб спочатку подавали вечерю старшому братові.) Мати стоїть, а не сидить, бо замислилась і слухає солов'я. Тому дівчина сама впоралась: подає миску мамусі пізніше. Мати замислилась, бо згадує, як вона була молодою та була закохана. Але зараз вона ще не стара. Можливо, 36-37 років. (Якщо працює версія «брати», то батька немає, і мати може мріяти про одруження.) Дівчата не сплять, бо слухають солов'я та розмовляють про парубків.

Ми бачимо, як інформанти методом мозкового штурму створили детальний опис того, що трапилось у вірші, додаючи недописані деталі та при тому користуючись творчим рівнем, якому придатний пошук унікальних смислів. Когнітивний рівень добудовується, і це виникає зверху вниз, від уявлення про цілу картину, ніби будується домівка будівельним краном. У цих добудованих деталях, створених різними читачами, зміст різний, але якщо читачі належать до однієї культури, різниця буде несуттєвою. Така реконструкція деталей та їх логічне узгодження (так є у родині батько чи немає?), тобто рішення читача, яку версію обрати, призводить до цілісного уявлення - образу твору і цілісного ставлення до нього - сподобався чи ні, має цінність чи ні. Добудовування деталей входить у процес розуміння-інтерпетації і важливе для режисерів, виконавців та перекладачів, а також, безумовно, для інтерпретаторів-науковців. Майже неминучими є «відсебеньки», але тут важливо, чи узгоджуються вони між іншими деталями та цілим.

Третій рівень сприйняття тексту - комунікативний. Це уявлення про того хто створює текст, про посередників та про адресатів. В нашому випадку це знання про геніальних поетів, кому належать вірші, мої питання як ініціація розмови та читацької творчості, читацьке ставлення до обраних віршів та до власного творчого сприйняття. Згідно зі спостереженнями, при спробі дати відповідь виникає або відмова (там про це не сказано, звідки я можу щось знати?), або згода вигадати те, що підходить до смислів віршу. При тому виникає задоволення від власної читацької фантазії, що є одним з художніх ефектів, на що, безумовно, письменники розраховують.

Для вивчення комунікативного рівню ми обрали цікавий матеріал - вірші славетного німецького поета Райнера Марії Рильке, створені на руській мові. Але в них бракує володіння граматикою та словниковим запасом. Рильке писав німецькою, а також знав чеську мову, бо народився і жив у Празі. Захопившись творчістю Льва Толстого, поет двічі приїжджав у Ясну Поляну і зустрічався з письменником. Також Рильке двічі відвідав художника Леоніда Пастернака, який ілюстрував Толстого. Леонід Пастернак був батьком Бориса Пастернака, і маленький Борис запам'ятав зустрічі з Рильке на все життя. Рильке вивчав руську мову, переклав вірші Лєрмонтова та поему «Слово про Ігорів похід».

Студенти ознайомилися з руськими віршами Рильке та висловили незадоволення. Загальне враження від віршів, що вони здалися невдалими, нецікавими. Ефект незадоволення виник за підставою граматичних помилок - неузгодження слів у реченнях.

Я пояснила, що поет тільки-но приступив до вивчення чужої мови, та попросила уявити, ніби текст перекладено з німецької за допомогою електронного перекладача. У такій звичній ситуації читач не звертає увагу на граматичні хиби. Тоді інформанти помітили цікаві та оригінальні художні образи: долоні, відкриті, як книга, голова на грудях пливе вниз по течії та ін. Тобто, привернули свою увагу до змісту віршів та до творчого рівню. І ці образи оцінили позитивно, як вдалі поетичні знахідки.

Напрошується висновок, що комунікативний рівень керується уявленням про комунікантів та правилами складання мовлення, граматикою, риторикою. Ось чому при недосконалому володінні мовою, якщо граматика недосконала, це викликає неповагу. Ті, хто вивчає іншу мову, інтуїтивно знають про це і побоюються спілкуватися.

Вище знаходиться четвертий - творчий рівень. Як я відмічала, тут панують нестандартні, унікальні смисли. Тобто Рильке піднявся на 4 рівень, щоб подолати свої недоліки у володінні 3-м рівнем. Другий рівень (про що) поєднується з 4-м - унікальність образів, і це привертає увагу адресатів.

До речі, так можна пояснити виникнення знаменитого одеського гумору. Евреї та інші народи Одеси, які створювали місто, погано володіли російською мовою, і своє недостатнє знання маскували оригінальністю вислову, в тому числі, незвичайним сполученням слів, загальний смисл яких був у створенні веселого настрою. Так той позитив долав можливе негативне враження від недосконалої мови.

П'ятий рівень - оцінний. Він зупиняє творчість, але включає контроль і підсилює логіку. У нашому прикладі використання цього рівню узгоджує деталі версій. В інтернеті помітне самоствердження деяких комунікантів за рахунок низького оцінювання іншого. Тобто критичний рівень може використовуватися для психологічного захисту шляхом знецінювання. Наші випробувані були культурними, і до таких прийомів не зверталися, намагаючись логічно обґрунтувати свої враження.

Таким чином, емпіричні дослідження підтвердили та поглибили пояснення запропонованої концепції та моделі рівневої організації системи «автор-текст-читач».

Список використаних джерел:

[1] Богин, Г.И. (1982). Филологическая герменевтика. Калинин: Изд-во Калинин. ун-та.

[2] Выготский, Л.С. (2001). Психология искусства. Москва: Изд-во Соврем. гуманитар. ун-та.

[3] Дильтей, В. (1996). Описательная психология. Санкт-Петербург :Алетейя: Кренов.

[4] Добрович, А. Б. (1987). Воспитателю о психологии и психогигиене общения. Москва: Просвещение.

[5] Жабицкая, Л.Г. (1974). Восприятие художественной литературы и личность. Литературное развитие в юности. - Кишинев : Штиинца.

[6] Дридзе, Т.М. (1984). Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации: Пробл. семиосоциопсихологии. - Москва: Наука.

[7] Кириченко, Р. В. (2018). Розуміння тексту - одна з центральних проблем гуманітарних наук. Актуальні проблеми сучасної науки Вилучено з https://int- konf.org/uk/2013/aktualni-problemi-suchasnoji-nauki-17-19-10-2013-r/541 -k-p-n- kirichenko-r-v-rozuminnya-tekstu-odna-z-tsentralnikh-problem-gumanitarnikh-nauk.

[8] Костюк, Г.С. (1988). О психологии понимания // Г.С.Костюк. Избранные психологические труды (с. 195 - 228). Москва: Педагогика.

[9] Лурия, А.Р. (1979). Язык и сознание. Москва: Изд-во МГУ.

[10] Миллер, Дж., Галантер, Е. & Прибрам, К. (1965). Планы и структура поведения. Москва: Прогресс.

[11] Моляко, В.О. (2008). Концепція творчого сприймання // Актуальні проблеми психології. Проблеми психології творчості: Зб. наукових праць (Т. 12. Вип.5. Ч.1) (с. 68-77). Житомир. N.p.

[12] Салямон, Л.С. (2003). О физиологии эмоционально-эстетических процессов // Психология художественного творчества: Сб.ст. (с.214-253). Минск: Харвест.

[13] Сапрыгина, Н.В. (2010).Уровневая концепция взаимодействия в системе «автор - текст- читатель» // Актуальні проблеми психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. (Т. 12. Вип. 10. - Ч.1) (с. 271-278). Житомир: вид-во ЖДУ ім. І.Франка.

[14] Цветкова, Л.С. (1995) Мозг и интеллект: Нарушение и восстановление интеллектуальной деятельности. Москва : Просвещение: АО «Учеб.лит.».

[15] Чепелєва, Н.В. (1990). Психологія читання тексту студентами вузів. - Київ : Либідь.

[16] Bazerman, Ch. (1989). The informed writer: Using sources in the disciplines. 3-rd ed. Boston: Houghton : Mifflin comp.

[17] Dechant, E.V & Smith, H.B. (1977). Psychology in teaching reading. 2^nd ed. New York : Engelwood Cliffs, N.J. : Prentice-Hall.

[18] Osgood, C.E. (1990) Language, meaning, and culture. New York : Praeger.

[19] Thun, F.S. von (1981) Miteinander reden: Storungen und Klarungen. Psychologie der zwischenmenschlichen Kommunikation. Rowohlt, Reinbek