Акмеологічна компетентність вчителя та її складові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальна установа "Міський центр професійного розвитку педагогічних працівників Кропивницької міської ради”, Україна

Акмеологічна компетентність вчителя та її складові

Стрюкова Оксана Михайлівна

директор

Слюсаренко Віктор Володимирович канд. пед. наук, консультант

Анотація

У даній статті розглянуто поняття «акмеологія», «компетентність» та «акмеологічна компетентність». Акмеологічна компетентність є реалізованим бажанням особистості постійно себе вдосконалювати та забезпечувати ефективність професійної діяльності вчителя, його гармонійний саморозвиток, поступове особистісно-професійне зростання й досягнення «акме» в життєдіяльності. Також визначено основні складові акмеологічної компетентності: мотиваційно-ціннісну, когнітивну, процесуально-діяльнісну та особистісно-рефлексивну.

Ключові слова: акмеологія, акме, компетентність, компетенція, компетентнісний підхід, самореалізація.

акмеологічна компетентність вчитель

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. В останні десятиріччя великої актуальності набула акмеологічна освіта, яка дозволяє здійснювати підготовку високопрофесійних фахівців, що мислять професійно, творчо та компетентно. У цьому процесі одним з важливих елементів майстерності вчителя є постійний контакт з людьми (мистецтво творчої взаємодії), що потребує оптимальної професійно-психологічної підготовленості (психолого-педагогічні знання й уміння, розвинуті професійні якості та здібності). Такий підхід дає поштовх для подальшого вдосконалення фахової майстерності.

Знайдення шляхів досягнення вчителем професійного успіху, збереження можливості його розвитку на тривалий час, спрямованість на постійне самовдосконалення та самореалізацію є однією з важливих проблем сучасної педагогічної науки. Професійна успішність вчителя часто оцінюється з точки зору його професійних досягнень: педагогічна майстерність, результативність успішності його учнів, методична та педагогічна компетентність тощо, і, меншою мірою, як особистісний показник досягнення вершин реалізації особистісних потенцій вчителя, самореалізації. Саме з появою акмеологічної педагогіки стало можливим звернути увагу на розвиток внутрішнього потенціалу особистості вчителя, який є основою його професіоналізму та майстерності, складає основу професійного іміджу та сприяє кар'єрному зростанню.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. В. Радул та А. Рацул «акме» розглядають як вершина можливостей особистості. «Акме» намагається дати відповідь на те, як забезпечити свою власну активність у навчально-виховному процесі, повсякденному житті, як досягти найкращого успіху у навчанні. В умовах складності професійного вибору перед випускниками шкіл гостро стоїть питання визначення особистої істинності і свого життєвого шляху [1].

Проблеми формування акмеологічної компетентності суб'єктів діяльності у своїх наукових працях розглядали С. Генкал, О. Гречаник, В Григораш та М. Садовий. У своїх дослідженнях Н. Ващенко, В. Вітюк та М. Гадецький, зокрема, відзначили потребу постійного вдосконалення педагогами своєї майстерності та намагатися досягти найкращих результатів. В. Гладкова і О. Дубасенюк розкрили сутність акмеологічних технологій [2].

Наталія Носовець розглянув теоретичні аспекти педагогічної акмеології при підготовці майбутнього вчителя. На думку вченого педагогічна акмеологія вивчає співвідношення загального особистісного розвитку людини з професійним, взаємозв'язок етапів її соціалізації і професіоналізації, виходячи з того, що вершин професіоналізму та майстерності людина досягає сама, а професійна діяльність особистості відіграє провідне місце. Отже, професійна успішність впливає на всі аспекти життєдіяльності вчителя [3].

Та все ж маємо констатувати, що ідея формування акмеологічної компетентності вчителя ще не набула достатнього рівня розвитку як у науці, так і на практиці.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розглядаючи «акме» як розквіт, вершину, вищий ступінь розвитку, український філософ Віталій Войтко у поняття вкладав «соматичний, фізіологічний, психічний і соціальний стан особистості, що характеризується зрілістю її розвитку, досягненням найвищих і найкращих показників у її діяльності, творчості». За визначенням доктора філософії Віктора Андрущенка акмеологія є міждисциплінарною наукою про закономірності і фактори досягнень вершин професіоналізму, творчого довголіття людини [4].

Аналізуючи акмеологічні засади підвищення рівня майстерності вчителя варто зупинитися на поняттях «компетентність», «компетентна особа» та «компетентніший підхід». У Державному стандарті базової і повної середньої освіти подано український погляд на поняття «компетентність» й означено компетентнісний, діяльнісний, особистісно-орієнтований підходи в навчанні.

З метою погодження понять компетенностей, компетентнісного підходу в рамках ЮНЕСКО у 1996 році була розроблена платформа ключових компетентностей, а у 2005 році в Європейському Союзі - довідкова система ключових компетенцій та компетентностей для навчання продовж всього життя. Компетентність розглядалась як комбінація знань, умінь та ставлень. Ключова компетенція визначалась така, яку вимагають індивідууми для особистого розвитку, активного громадянина, соціальної інтеграції й зайнятості [5].

У ХХ столітті мотивовано у психолого-педагогічні дослідження та практику роботи освітніх закладів: запровадження парадигми компетентнісного підходу навчання; формування науково обґрунтованого поняття «компетентність», «компетенції».

Компетентність визначається як сукупність знань, умінь та навичок і певний досвід їх використання для реалізації потенційних можливостей особистості. Поняття «компетентність» включає і когнітивний компонент. Він окрім певного освітнього об'єму знань, вмінь й навичок включає також емоційну складову, яка ґрунтується на двох специфічних аспектах: сформованості мотиваційних установок та усвідомленні мети власної діяльності [6].

Крім того, початок ХХІ століття характеризується значним посиленням процесу диференціації освіти та розвитку теорії й практики особистісно- орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів. Набуття ж життєво- важливої компетентності є запорукою успішної професійної діяльності фахівця.

Компетентнісна особа - це така особа, коли вона здатна дати результат внаслідок її діяльності, настільки вона здатна розв'язувати практичні завдання, настільки її діяльність ефективна. Сукупність особистих якостей, знань, умінь, навичок, способів дій, які необхідні для продуктивної діяльності утворюють компетенції. Тоді під компетентністю ми розуміємо здатність учня володіти компетенціями: ціннісними, змістовими, загальнокультурними, особистісного самовдосконалення. «Компетенція є нормативною, ідеальною метою освітнього процесу, що моделює якості випускника, а компетентність - його результатом, рівнем прояву (сформованості). Поняття «компетенція» пов'язане зі змістом сфери діяльності, а «компетентність» - з особистістю, із здатністю особи ефективно діяти у стандартних і нестандартних ситуаціях» [6].

Учитель з авторитарно-педагогічним світоглядом, який не вважає важливим особистісний саморозвиток людини, не визнає внутрішній світ джерелом особистісного зростання, сам неспроможний до повноцінного особистісного та професійного вдосконалення і становлення. Виховати особистість учня, здатного до саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації, може тільки самодостатній учитель, який прагне досягти вершин власного духовного, фізичного, мотиваційно-ціннісного розвитку, оволодіти ключовими компетентностями, серед яких значне місце посідає акмеологічна компетентність як важливий компонент професіоналізму педагога.

Значущість акмеологічної компетентності вчителя пов'язана з необхідністю постійного розвитку учнів, підвищення власного рівня саморозвитку, здійснення педагогічної діяльності в умовах, що постійно змінюються. Саме акмеологічна компетентність як реалізоване бажання особистості постійно себе вдосконалювати може забезпечити ефективність професійної діяльності вчителя, його гармонійний саморозвиток, поступове особистісно-професійне зростання й досягнення «акме» в життєдіяльності.

Науковцями розроблено теоретичні засади, окреслено основоположні підходи та тенденції, шляхи досягнення успіху, технології професіонального розвитку особистості. На думку І. Ніколаєску, акмеологічна позиція вчителя ґрунтується на урахуванні потенційних можливостей вихованця, готовності до здійснення педагогічного супроводу та пошуку шляхів удосконалення його діяльності. І. Смагін, аналізуючи підходи до формування професійної компетентності зазначає, що в рамках акмеологічного підходу професійну компетентність складає когнітивну складову професіоналізму особистості, який дозволяє виконувати професійну діяльність з високою продуктивністю [7]. Аналіз сучасних досліджень дає нам підстави стверджувати, що впровадження акмеологічного підходу в освітню практику дозволяє усунути традиційний знаннєвий підхід до навчання, підвищити особистісну зацікавленість у творчому переосмисленні знань на основі пізнавальних та професійних мотивів, сформувати прагнення до самовдосконалення. Все це створює підґрунтя для пошуку форм, методів, засобів розвитку професіоналізму, компетентності, творчості спеціаліста, здатного до самореалізації, професійного самовизначення, становлення особистісно-ціннісних орієнтацій та свідомого прагнення до самовдосконалення в педагогічній діяльності.

У науково-педагогічній літературі зустрічається декілька підходів до визначення поняття «акмеологічна компетентність». Так, Валентина Гладкова визначає, що акмеологічна компетентність - це інтегральна здатність людини вибудовувати свій поступальний розвиток у різних сферах діяльності за умов постійного ускладнення задач і зростання рівнів досягнень, що потребують максимальної реалізації психологічних ресурсів людини. При цьому дослідниця виокремлює аутопрофесійну акмеологічну компетентність, що виступає головним когнітивним компонентом підсистеми професіоналізму та діяльності, сфера професійного інтересу, постійно розширювана система знань, які дають можливість виконувати професійну діяльність з високою продуктивністю [8].

Акмеологічна компетентність має свою структуру, розкриття якої сприятиме глибшому розумінню її сутності. На основі проведеного аналізу науково-педагогічної літератури нами визначено основні складові акмеологічної компетентності, а саме: мотиваційно-ціннісна, когнітивна, процесуально-діяльнісна, особистісно-рефлексивна.

Мотиваційно-ціннісна складова забезпечує спрямованість вчителя на особистісне та професійне самовдосконалення, досягнення власного «акме» у професійній діяльності. Передбачає усвідомлення необхідності особистісного і професійного росту та спрямованість на його досягнення. Включає розуміння цінності знань та набутих кваліфікацій, тобто усвідомлення необхідності засвоєння знань та збереження набутих кваліфікацій для досягнення професійного і особистісного «акме». Вона передбачає наявність інтересу до професійної діяльності, який характеризує потребу особистості в знаннях, в оволодінні ефективними способами організації професійної діяльності [9].

Когнітивна складова будується на основі знань, що забезпечують усвідомленість необхідності професійного та особистісного самовдосконалення та формування здатності навчання упродовж життя. До таких знань можна віднести:

1) Базові знання з акмеології (педагогічної акмеології), а саме: знання про людину як індивіда, особистість, суб'єкта діяльності; індивідуальний стиль професійної діяльності; алгоритми, прийоми виявлення, проектування розвитку й реалізації власного творчого потенціалу; можливі рівні досягнень у професійній діяльності; індивідуальні траєкторії зміни власного стилю педагогічної діяльності відповідно до своїх психофізичних можливостей, здібностей, вимог інноваційного середовища вищого навчального закладу; знання про створення акмеограми (опис усіх сфер життєдіяльності людини: професійна діяльність, повсякденне життя, особистісний розвиток, результати праці) та моделювання професійної кар'єри на основі вивчення життєвого та професійного шляху відомих педагогів; знання про механізми підтримування власного здоров'я, без чого практично не можливо досягнути рівня «акме».

2) Базові знання в галузі інформатики й сучасних інформаційних технологій, що включають теоретичні знання про основні поняття й методи інформатики як наукової дисципліни; способи подання, зберігання, обробки й передачі інформації за допомогою комп'ютера; знання про особливості роботи на персональному комп'ютері на основі використання операційних систем, утиліт, надбудов над операційною системою й операційними оболонками; знання механізмів представляти інформацію в Інтернет; знання про форми організації самостійної роботи студентів за допомогою Інтернет-технологій).

3) Знання з обраної наукової галузі. Когнітивна складова формується на ґрунті фундаментальних фахових знань з обраної студентом спеціальності [10].

Процесуально-діяльнісна складова акмеологічної компетентності

характеризується розвитком умінь щодо неперервного навчання і професійно - педагогічних умінь [9].

Уміння щодо неперервного навчання являють собою сукупність організаційних, інформаційних та творчо-індивідуальних вмінь.

До організаційних умінь належать: вміння планувати і організовувати діяльність, спрямовану на досягнення певної мети; уміння розподіляти увагу між різними об'єктами професійної діяльності; організовувати робоче місце; прогнозувати результат професійної діяльності, докладати зусилля для його досягнення.

Інформаційними вміннями вчителя є такі: уміння й навички щодо використання сучасних інформаційних технологій у професійній діяльності та саморозвитку; навички роботи з персональним комп'ютером; вміння використовувати, аналізувати, оцінювати та опрацьовувати інформацію з різних точок зору під час розв'язування актуальних задач; вміння користуватися

Акмеологічна компетентність вчителя передбачає вміння працювати з каталогами, довідковою літературою, складати бібліографію; працювати із статистичним матеріалом, графіками, схемами, таблицями.

До творчо-індивідуальних вмінь можна віднести такі: виділяти головне в явищах, процесах діяльності; вміння критично мислити; переносити знання й способи діяльності, життєвий досвід у нову ситуацію, вміння освоювати інноваційні технології; дослідницькі вміння; уміння працювати в групі.

Професійно-педагогічні вміння, що характеризують процесуально - діяльнісна складова акмеологічної компетентності, складаються з гностичних, дидактичних, конструктивних, проективних, комунікативних вмінь, вмінь організовувати педагогічний дискурс та уміння впроваджувати інноваційні технології в освітньому просторі закладу вищої освіти.

Особистісно-рефлексивна складова передбачає наявність у вчителя

особистісних якостей та рефлексивних умінь, що сприяють досягненню «акме». На основі досліджень Світлани Сисоєвої вирізняємо характерологічні, індивідуально-психологічні та рефлексивно-коригувальні вміння вчителя. До характерологічних умінь відносимо такі: сміливість, самостійність, готовність до ризику, цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність, працелюбність, вміння довести справу до кінця, емоційна активність тощо.

Індивідуально-психологічними вміннями можна вважати

альтернативність, дивергентність, самостійність мислення; асоціативність пам'яті; цілісність; синтетичність; самостійність сприйняття.

Рефлексивно-коригувальними вміннями є такі: здатність до рефлексії особистісної та професійної діяльності; здатність до самооцінки; здатність до коригування і регуляції навчальної діяльності; індивідуально-творчий стиль професійної діяльності; розвиток емоційного інтелекту [11].

Процес розвитку акмеологічної компетентності, незалежно від того, якими шляхами та способами він здійснюється, повинен пройти певні етапи: усвідомлення учнями значення оволодіння способом діяльності (мотиваційна основа дії); визначення мети дії; з'ясування наукових основ дії; визначення основних структурних компонентів дії, які є спільними для широкого кола завдань і не залежать від умов, за яких виконується дія (такі структурні компоненти виконують роль опорних точок дії); визначення найраціональнішої послідовності виконання операцій, з яких складається дія, тобто побудова моделі (алгоритму дії) шляхом колективних чи самостійних пошуків; організація невеликої кількості вправ, в яких дії підлягають контролю з боку вчителя; навчання учнів методам самоконтролю; організація виконання вправ, які вимагають від учнів умінь самостійно виконувати дії за умов, що змінюються; використання знань (на різному їх рівні) при виконанні операцій для оволодіння новими, більш складними компетентностями, у складніших видах діяльності [6].

Висновки

Акмеологічна компетентність забезпечує спрямованість вчителя до професійного саморозвитку, досягнення власного «акме» у професійній діяльності; формування здатності навчання упродовж життя; розвитку особистісних якостей та рефлексивних умінь, що сприяють досягненню «акме». Виділення складових акмеологічної компетентності дає можливість конкретизувати сутність цього поняття та визначити методи і форми роботи вчителя з метою досягнення високого рівня розвитку кожної складової і акмеологічної компетентності в цілому.

Список використаних джерел

[1] Садовий, М. І. (2013) Акмеологія і шкільна освіта. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (121), 3-7.

[2] Дубасенюк, О. А. (2011) Передумови розвитку акмеологічного середовища для підготовки педагога-професіонала: досвід і перспективи розвитку. У В. О. Огнев'юк (Ред), Акмеологія - наука XXI століття (с. 22-27). Видавництво Київського університету імені Бориса Грінченка.

[3] Носовець, Н. М. (2013) Теоретичні основи педагогічної акмеології в підготовці майбутнього вчителя. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки, (108.1), 97-100.

[4] Войтко, В. І. (1982) Психологічний словник. Київ, Вища школа: Україна.

[5] Key Competences for Lifelong Learning (2005) A European Reference Framework - Brussels: European Commission.

[6] Слюсаренко, В. В. (2015) Методика формування експериментальних компетентностей старшокласників з використанням вимірювального комплекту на уроках фізики: дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.02. Кіровоград: Україна.

[7] Генкал, С. Е. (2021) Акмеологічний підхід до формування професійної компетентності майбутніх вчителів біології. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (201), 73-77.

[8] Гречаник, О. Є. (2005) Акмеологічна компетентність учителя як необхідна умова його професіоналізму. Педагогіка та психологія, (28), 114-120.

[9] Проценко, О. Б. (2014) Підготовка майбутнього викладача вищого навчального закладу до впровадження інновацій. У К.В. Балабанов (Ред), Актуальні проблеми науки та освіти (с. 344-354). Видавництво Маріупольського державного університету.

[10] Сікора, Я. Б. (2007) Формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики. У В. О. Огнев'юк, Л. Л. Хоружа & О. В. Караман (Ред), Професійна підготовка вчителів в умовах упровадження кредитно-модульної системи (с. 49-53). Видавництво Київського університету імені Бориса Грінченка.

[11] Сисоєва, С. О. (2006) Основи педагогічної творчості: Підручник. Київ, Міленіум: Україна.

Размещено на Allbest.ru/