Аудіювання на уроках польської мови в основній школі: теоретичний аспект

У сучасних методиках навчання аудіювання використовують як мету і засіб навчання. Шкільна практика поєднує ці дві функції Аудіювання, як метод навчання, дає учням нові мовні матеріали, а як засіб розвитку навичок і вмінь у всіх інших видах мовленнєвої діяльності - допомагає підтримувати досягнутий рівень володіння мовою та формувати власні навички аудіювання. Учні, які отримують певну інформацію методом аудіювання, розуміють його мету та суть. Цією інформацією може слугувати текст, фільм, відео.

Проте, не слід забувати, що аудіозаписи повинні бути повчальними та розвиваючими. Вони можуть опиратися на країнознавчий аспект, тобто при вивченні польської мови як іноземної, прикладом можуть слугувати записи про традиції та звичаї поляків, про визначні місця, або ж про видатних людей.

Аудіювання - це не лише один з найскладніших видів мовленнєвої діяльності, але й важливий чинник формування говоріння як його виду.

Основні труднощі розуміння мови на слух: психофізичні та індивідуальні особливості учня; мовні особливості аудіотесту; умови, за яких сприймається тест; недостатній словниковий запас учнів; невміння правильно розуміти тест.

Текст, який повинен зрозуміти учень, не повинен включати незнайому лексику та вирази, які можуть стати перешкодами для сприйняття. Слухаючи його, учням слід намагатися зрозуміти основну думку. На середньому етапі (7 - 8 класи) основна увага має бути зосереджена на розвитку вміння повноцінно розуміти текст.

Правильний підхід до цієї проблеми полягає не в усуненні, а в поступовому і безперервному подоланні труднощів у процесі навчання. Учителеві необхідно пояснити учням важливість уважного слухання і зосередження на тому, про що йдеться в аудіозаписі та взаємозв'язок почутого з конкретною ситуацією та візуальним сприйняттям цієї ситуації.

Польський методист Даріуш Конєвич пропонує звернути увагу на так званий передмовленнєвий період: «Курс іноземної мови починається з інтенсивного навчання розуміння мовлення, не створюючи його. (...) Підготовчий період є чудовою панацеєю для подолання глибоко вкоріненого в людській психіці опору створенню іноземної мови на початку навчання». [5]. Цей етап автор також називає інкубаційним періодом, який не повинен тривати занадто довго або бути єдиним способом оволодіння мовою. Однак його можна використовувати як одну з технік, які допомагають набути цього непростого навику.

Характерною ознакою екстенсивного аудіювання є відсутність залучення інших навичок (говоріння, читання та письмо). Й. Русіцький поділяє слухання на: слухання без реакції; слухання з реакцією дії [7].

- повна фізична реакція - йдеться про передачу повідомлення мовою тіла: за допомогою жестів, рухів і міміки;

- маніпулятивна дія - малювання, замальовування, розфарбовування, вирізання, ліплення з пластиліну відповідно до почутого тексту; маніпулювання невеликими об'єктами, тобто створення, наприклад, з цеглинок Lego, упорядкування малюнків у послідовність/розташування малюнків у порядку подій (це можуть бути комікси); позначення на карті, схемі, малюнку та доповнення або домальовування відсутніх елементів;

- правда/неправда (вправи) - реакція слухача полягає лише в позначенні правдивості даного речення «галочкою» або «мінусом» - його неправдивості (невідповідність оригіналу);

- моделювання ситуацій, які вимагають вибіркової реакції на почуту інформацію - наприклад, авдиторія «знаходиться» в супермаркеті і (дотримуючись вказівок вчителя) повідомлення має бути розміщено у відведених місцях відповідно до інструкцій (каса, зал, тощо);

слухання для задоволення - пропонується аудіопасивне прослуховування. Бжезінські так характеризує цю форму роботи: «Аудіопасивне використання слухових засобів полягає в опитуванні лінгвістичного матеріалу без активної участі учня» [2]. Йдеться не про матеріали, призначені для роботи в авдиторії, в яких передбачені перерви на повторення, ані про кількість прослуховувань виділеного тексту. Це слухання без виконання вправ. Матеріалами можуть слугувати програми та радіовистави, лекції, пісні та вірші;

інтенсивне слухання - детальні вправи на аудіювання, тісно пов'язані з рештою роботи учня в класі та вдома [3]. Перш ніж почати інтенсивне прослуховування, важливо учнів до цього підготувати.

Підготовча робота включає в себе: вивчення слів, фраз і структур, необхідних для розуміння загального змісту тексту постановка перед слухачем конкретних завдань, які є стимулом для уважного, зазвичай вибіркового, слухання; це також тест на розуміння тексту. Друге завдання -- слухати, що передбачає реакцію у формі дії. Забезпечення переходу до інших навичок, що можна розуміти як паралельно їх розвиток з метою використання в «тестуванні».

Техніки виконання вправ можуть бути наступними:перед прослуховуванням, супроводжувати прослуховування, відбуваються після прослуховування тексту. Техніки попереднього прослуховування здебільшого зосереджують увагу учнів на темі тексту. З цією метою вчитель може використовувати картинку, зміст якої відповідає загальній темі ще невідомого тексту (учні описують, ставлять запитання, роздумують про представлену ситуацію; вчитель керує ситуацією, ставлячи відповідні запитання) або розпочати бесіду про проблеми, порушені в тексті, або коротко визначити тему тексту та запропонувати учням відгадати слова та поняття, які можуть з'явитися в тексті, та/або створити асоціації.

Під час слухання використовуються прийоми, які не потребують використання інших навичок, і прийоми, що використовують інші навички.

Наприклад, маркування, полягає в підкресленні слів, присутніх у прослуханому тексті, у заданому списку. Цікавою варіацією цього виду вправ є розмітка помилки в тексті - розшифровка. Він повний, тобто без пропусків, але деякі слова чи фрази не відповідають вимовному тексту. У простішому варіанті учні лише підкреслюють невідповідності, у складнішому - вписують правильне слово (під час другого прослуховування); заповнення таблиць, опитування, пропуски в тексті (слова або більші фрагменти); очікування - полягає в усному закінченні прочитаного вчителем речення: нотування - вправа полягає у створенні учнями списку відомостей, підготовлених відповідно до вказівок учителя, наприклад, із двічі прослуханого біографічного тексту зазначаються відомості про професійну кар'єру, сім'ю, характер та інтереси даної особи. Це завдання ідеально підходить для виконання в парах або групах.

Техніки після прослуховування. За словами Г. Коморовської, після прослуховування рекомендується вправлятися у всебічному розумінні, яке полягає у сприйнятті загального змісту тексту та у вибірковому й детальному розумінні, що свідчить про хорошу зосередженість, добре розуміння та хорошу пам'ять. Правильно проведені вправи стосуються обох цих типів. Це стосується таких технік, як: