Інноваційність як концептуальна основа організації освітнього процесу у ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційність як концептуальна основа організації освітнього процесу у ЗВО

Козлов Євген Дмитрович

канд. філолог. наук, доцент кафедри ділової іноземної мови та перекладу Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Україна

Ступак Ольга Петрівна

старший викладач кафедри психології, філософії та соціально- гуманітарних дисциплін

Національний університет кораблебудування ім. адм. Макарова, Україна

Перетворення постіндустріального суспільства на глобальне інформаційне, засноване на компетентності фахівців, значно актуалізувало проблему інноваційних підходів до організації освітнього процесу.

І. Дичківська, О. Антонова обґрунтовують необхідність використання інновацій в освіті процесами розвитку суспільства, зокрема цифровізацією і глобалізацією.

В. Новіков вважає, що інноваційний розвиток потребує активного впровадження комп'ютерних технологій, забезпечення сприятливого середовища з необхідними технічними ресурсами і відповідними фахівцями [4]. С.Вітвицька, своєю чергою, додає, що «інноваційний підхід - це новаторський метод вирішення проблем і досягнень цілей, який використовує нові засоби, технології та стратегії» [1].

Відтак, інноваційну стратегію розвитку ЗВО можна тлумачити як систему, що визначає пріоритетні напрямки діяльності, перспективні цілі розвитку організації та способи їх досягнення, основними елементами якої є впровадження інновацій та здійснення інноваційної діяльності, що дозволяють досягти конкурентних переваг.

Перехід від інформаційно-пояснювального навчання до інноваційного пов'язаний із застосуванням в освітньому процесі нових комп'ютерних та різних інформаційних технологій, електронних підручників, відеоматеріалів, що забезпечують вільну пошукову діяльність, а також передбачає розвиток та особистісну орієнтацію.

У сучасній психолого-педагогічній літературі зазначається, що інноваційність знаходить своє відображення у технологіях навчання, які забезпечують умови для формування та закріплення професійних знань, умінь та навичок у студентів, сприяють розвитку професійних якостей майбутнього фахівця. Використання викладачами інноваційних освітніх технологій (створення проектів, підготовка публічних виступів, дискусійне обговорення професійно важливих проблем, «мозкові атаки», навчання у співпраці, створення та аналізу проблемних ситуацій, підготовка презентацій, імітаційні методи активного навчання тощо) сприяє подоланню стереотипів у викладанні різних дисциплін, виробленню нових підходів до професійних ситуацій, розвитку творчих, креативних здібностей студентів. В Вишківська наголошує, що «інноваційні технології в освіті дають можливість регулювати навчання, підвищуючи ефективність освітнього процесу, адже орієнтовані не на пристосування студента до нових умов навчальної взаємодії, а на формування власної індивідуальності, саморозвиток, підвищення інтелектуального рівня» [3].

Підвищенню результативності освітнього процесу сприяє така інноваційна освітня технологія тьюторингу, яка дозволяє створити варіативну освітню методику з можливістю гнучкого використання основних методичних прийомів індивідуалізованого навчання. Індивідуалізація активізує пізнавальну діяльність студента і обумовлює зміну ролі викладача (з традиційної на управлінську), сприяє формуванню уявлень студента про особистісне самовдосконалення та перспективи професійного розвитку, створюючи середовище міжсуб'єктного співробітництва між викладачем (тьютором) та тьюторантом (студентом). Крім того, тьюторська технологія сприяє організації такого освітнього простору, в якому студент зможе освоїти та оволодіти не тільки знаннями, вміннями та навичками - стати успішним у навчальній діяльності, а й механізмом самовизначення та самореалізації, адже особлива увага педагога спрямовується на стимулювання самостановлення студента через актуалізацію цінності свободи, самовизначення, осмисленого ставлення людини до власного життя, свого майбутнього, перспектив.

У контексті розгляду проблеми інноваційності як концептуальної основи організації освітнього процесу у ЗВО необхідно зауважити і про процес диверсифікації. П. Ясінець зауважує, що «диверсифікація характеризується підвищенням гнучкості освітнього процесу, модернізацією змісту і технологій підготовки фахівців; удосконаленням механізмів посилення її практичної спрямованості; створенням умов для побудови індивідуальних освітніх траєкторій, які забезпечуються наявністю варіативних навчальних програм для різних типів професійних навчальних закладів та ін.» [5]. Зазначені особливості визначають перспективний вектор розвитку освіти, узгоджуючись з потребами як ринку освітніх послуг, так і, в першу чергу, запитами його споживачів. Як влучно підкреслює В.Вишківська, «парадигма розвитку сучасного суспільства актуалізує інноваційно-діяльнісні координати освіти в проблемно-смисловому просторі особистості, її спрямуванні до багатофакторного самопізнання, самореалізації, саморозвитку» [2]. Інноваційний напрям розвитку діяльності ЗВО потребує: забезпечення цілісності навчального, наукового, інноваційного та виховного процесів у ЗВО; забезпечення взаємозв'язку та співробітництва ЗВО з економікою, наукою та соціальною сферою. В умовах сучасної ринкової економіки університети, здійснюючи інноваційну діяльність, не лише підвищують ефективність своєї діяльності, а й стають активними учасниками процесу становлення та розвитку національної інноваційної освітньої системи.

Отже, інноваційна концепція розвитку закладу вищої освіти вимагає переосмислення методологічних засад його діяльності, зміни ролі учасників освітнього процесу, їхніх функцій та звичних способів організації взаємодії. Необхідним є використання таких технологій навчання, які допомагають формувати творчий, інноваційний підхід до розуміння професійної діяльності, розвивати самостійність мислення, уміння приймати оптимальні в умовах певної ситуації рішення, пробуджувати у студентів інтерес до навчально - пізнавальної діяльності, що дозволяє створити атмосферу мотивованого, творчого навчання та одночасно вирішувати цілий комплекс освітньо - професійних завдань.

Список використаних джерел

заклад вищої освіти інноваційна стратегія

[1] Вітвицька С. (2013). Інновації у педагогічній підготовці магістрів освіти у вивченні педагогічних наук як засіб підвищення їх конкурентоспроможності / Збірник наукових праць військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, (42). 108-114.

[2] Вишківська В.Б., Кондратенко Л.І., Мирошниченко В.М. (2023) Особливості професійно-педагогічної підготовки в умовах становлення інноваційної освітньої парадигми. Інноваційна педагогіка, (55). 129-133.

[3] Вишківська В. Б., Патлайчук О.В., Ступак О.П. (2022). Сучасна система освіти: інноваційна траєкторія розвитку. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова, (88) .46-51.

[4] Новіков В.С. (2021). Сутність і функції інноваційної діяльності. Туристична бібліотека. https://infotour.in.ua/novikov21 .htm

[5] Ясінець П. С. (2008). Професійна підготовка у ВНЗ. Київ: Лібра. 212 с.

Размещено на Allbest.ru