Погляд на поствоєнну освіту в Україні: виклики та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Гельсінкі

ПОГЛЯД НА ПОСТВОЄННУ ОСВІТУ В УКРАЇНІ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Пальчук Олена Ігорівна кандидат

економічних наук, доцент, постдокторант



Анотація

освіта система поствоєнний розвиток

Вступ. Статтю присвячено дослідженню важливості освіти для майбутнього розвитку України, окреслено цілі освіти та навички які знадобляться в майбутньому у зв'язку з стрімким розвитком штучного інтелекту, відмиранням старих професій та появі нових. Відповідно до цього та на основі аналізу ринку освіти в Україні окреслено виклики з якими стикнеться наша країна після війни, надано рекомендації щодо зміни освітньої системи України. Метою роботи є розгляд ряду освітніх систем країн -- лідерів рейтингу PISA, зокрема Фінляндії, Сінгапуру та Ізраїлю і виявлення тих факторів, що сприяли їх успіху і які відповідно можна запровадити в Україні, зважаючи на особливості нашої освітньої системи.

Освіта формує людський капітал, який є основою економічного зростання. Успішна школа має вести учнів шляхом особистісного зростання та розвитку далі, ніж вони могли б пройти цей шлях самі. Важливо, щоб кожен учень здобув базові навички: читання, аналіз інформації, рахування, письмо, але зараз у школярів з'явилося більше можливостей освоєння всіх цих навичок поза школою: через інтернет, інтерактивні ігри, мультфільми, засоби масової інформації. Саме тому підходи до шкільних програм та навчання варто змінити з врахуванням реалій сучасного світу.

Матеріали та методи. В статті використано статистичні дані та висновки ОЄСР, Світового економічного форуму, їх офіційні публікації, науково - популярну та наукову літературу щодо організації освітнього процесу в Фінляндії та Ізраїлі.

Результати і обговорення. Виявлено, що освіта є ключовим фактором розвитку не лише економіки, а й суспільства в цілому. Окреслено, що освітня система України не є достатньо ефективною і не відповідає викликам сучасного світу. Запропоновано зменшити кількість предметів в школі, об'єднавши деякі, зробити акцент на розвиток практичних навичок на прикладі Фінляндії та зосередитись не лише на здобутті твердих навичок, а й розвитку м'яких навичок, які є основою освіти країн - лідерів рейтингу та допомагають учням в подальшому житті, підприємництві, обранні майбутньої професії, комунікації тощо.

Висновки. Отримані результати дозволяють зрозуміти прогалини освітньої системи України та можливості її модернізації вже сьогодні за умови вкладення незначних коштів. Окреслено виклики з якими наша країна стикнеться по закінченню війни до яких потрібно готуватися вже зараз, виявлено навички, які знадобляться в майбутньому зважаючи на розвиток штучного інтелекту та автоматизації та яким потрібно приділяти увагу в процесі навчання.

Ключові слова: освітня економіка, економіка освіти, освіта, людський капітал, навчання, освітня політика, навички майбутнього, продуктивність у освіті, PISA.



Annotation

Palchuk Olena PhD in Economics, Associate Professor, postdoctoral researcher in the University of Helsinki

A LOOK AT POSTWAR EDUCATION IN UKRAINE: CHALLENGES AND PROSPECTS

Introduction. The article is devoted to the study of the importance of education for the future development of Ukraine, outlines the goals of education and skills that will be needed in the future in connection with the rapid development of artificial intelligence, the demise of old professions and the emergence of new ones. In accordance with this and based on the analysis of the education market in Ukraine, the challenges that our country will face after the war are outlined, recommendations are given for changing the educational system of Ukraine. The purpose of the work is to consider the educational systems of countries - the leaders of the PISA rating, in particular Finland, Singapore and Israel, and to identify those factors that contributed to their success and which, accordingly, can be implemented in Ukraine, taking into account the peculiarities of our educational system.

Education forms human capital, which is the basis of economic growth. A successful school has a way of taking students on a path of personal growth and development further than they could go on their own. It is important for every student to acquire basic skills: reading, analyzing information, calculating, writing, but now schoolchildren have more opportunities to learn all these skills outside of school: through the Internet, interactive games, cartoons, mass media. That is why approaches to school programs and education should be changed taking into account the realities of the modern world.

Materials and methods. The article uses statistical data and conclusions of the OECD, the World Economic Forum, their official publications, popular and scientific literature on the organization of the educational process in Finland and Israel.

Results and discussion. As a result of the study, it was found that education is a key factor in the development of not only the economy, but also society as a whole. It is outlined that the educational system of Ukraine is not efficient enough and does not meet the challenges of the modern world. It is proposed to reduce the number of subjects at school by combining some, to emphasize the development of practical skills on the example of Finland and to focus not only on the acquisition of hard skills, but also on the development of soft skills, which are the basis of education in the countries of the leaders of the rating and help students in later life, entrepreneurship, chosen future profession, communication, etc.

Conclusions. The obtained results make it possible to understand the gaps in the educational system of Ukraine and the possibilities of its modernization already today, provided that small investments are made. The challenges that our country will face after the end of the war, for which it is necessary to prepare now, are outlined, the skills that will be needed in the future, taking into account the development of artificial intelligence and automation, and which need to be paid attention to in the training process are identified.

Keywords: educational economics, economics of education, education, human capital, training, educational policy, future skills, productivity in education, PISA.



Вступ

На початку 2022 року українці зіштовхнулися з найтрагічнішою та найжорстокішою подією після закінчення Другої Світової Війни: нічим не обґрунтованим повномасштабним вторгненням з боку сусідньої величезної держави. Ця війна змінила дуже багато не лише у нашому житті, а й у світопорядку і правилах гри. Хочемо ми того чи ні, а поствоєнна Україна буде зовсім іншою державою, не схожою на Україну довоєнну. І на це є ряд причин. Перш за все, світ змінився. На думку багатьох політичних експертів, теперішня система безпеки вже не працює і світ очікує ряд випробувань і конфліктів, які вплинуть як на світобудову так і на світову економіку, по-друге, питання перебудови України, збільшення оборонного бюджету, зміна інституцій - це питання виживання країни. По-третє, ми не можемо не брати до уваги демографічні зміни, що відбулися: внутрішню та зовнішню міграцію, велику кількість загиблих, ментальні та психологічні проблеми населення. Все це призведе до значних викликів у розбудові післявоєнної держави і те як ми з цими викликами впораємся значною мірою окреслить подальші перспективи нашого розвитку і місця у світовому порядку.

Для будь якої держави довгострокова стратегія розвитку є чи не найважливішим документом, який окреслює перспективи та бачення країною свого майбутнього. Ми вважаємо, що майбутнє нашої країни нерозривно пов'язано з розвитком високоінтелектуальної нації, яка зможе створювати продукти з високою доданою вартістю: високотехнологічне озброєння, техніку, програмне забезпечення. Для цього особливу увагу країна має приділити розвитку освіти, яка є одним з основних факторів створення високотехнологічного суспільства.

Процвітання суспільства напряму залежить від того, як в своєму розвитку воно використовує знання й навички своїх громадян: наскільки ефективним є використання цих знань і навичок і наскільки активно держава сприяє формуванню у своїх громадян знань і навичок майбутнього (World Development Report..., 2018).

Система освіти втілює в собі стан, тенденції та перспективи розвитку суспільства відтворюючи і закріплюючи стереотипи, які вже склалися в ньому, та вдосконалюючи його. Розвиток освіти та інвестування в неї закладають основи майбутнього суспільства та формують перспективи розвитку держави. По суті освіта сьогодення - це не фабрика для виробництва майбутніх робітників для заводів і фабрик, а рушійна сила формування суспільства, в якому ми живемо і працюємо.

У процесі навчання і виховання людина засвоює історичні та культурні норми, норми моралі та моральної поведінки людини в соціальній групі й на виробництві, в сім'ї та громадських місцях, правила спілкування, міжособистісних і ділових контактів. Тому значення освіти полягає не лише в створенні висококваліфікованого суспільства, але й у відтворенні установлених форм суспільного життя країни.



Матеріали та методи

В статті використано статистичні дані та висновки ОЄСР, Світового економічного форуму, їх офіційні публікації, науково-популярну та наукову літературу щодо організації освітнього процесу в Фінляндії та Ізраїлі.

Результати і обговорення

Сучасне значення освіти. Зараз все більше уваги приділяється розумінню економіки як дисципліни, яка має слугувати людям. Це включає в себе інтенсивний розвиток, процвітання та економіку добробуту. Ця концепція змінила погляд на те, що економічні успіхи повинні вимірюватися виключно в значеннях зростання ВВП і можуть розглядатися виключно як створення багатства не звертаючи уваги на соціальні та кліматичні результати.

Світ змінюється шляхом довготривалих переосмислень та трансформацій. Ми всі поступово створюватимемо нову реальність, рішення за рішенням, дію за дією, день за днем протягом наступних десятиріч. Всі дії починаються з думок і рішень, а рішення і думки приходять до людей, що мають відповідне мислення та освіту.

Тридцять років тому Френсіс Фукуяма писав, що західний світ переміг і що ера великих воєн відійшла у минуле (Fukuyama, 1989). Дійсно, за останнє сторіччя люди почали жити значно краще: тривалість життя збільшилась майже вдвічі, 85 % світового населення отримує початкову освіту, неграмотність зменшилася з 88 % до 15 %, а кількість людей, що живуть за межею бідності скоротилася з 94 % до 10.

Незважаючи на це, цьогорічні випускники шкіл виходять у світ економічної нестабільності та геополітичних потрясінь. Вони змушені шукати своє місце в суспільствах, що страждають від воєн, фінансових криз та ковідних обмежень. Окрім того, ми увійшли в еру пост правди, маніпуляції фактами, рейкових новин, конспіративних теорій, забруднення інформаційного простору усіма можливими засобами, постійних публічних обговорень, заснованих на інформації анонімів та маніпуляціях. Демократичні суспільства, де всім дозволено висловлювати свою думку і існує право на свободу слова самі від цієї свободи страждають. Світові лідери в своєму небажанні змінювати світову систему, що утворилася після Другої Світової Війни і яка вже не працює належним чином, намагаються поновити модель економічного зростання, не зважаючи на її фундаментально інші складові. В такому середовищі освіта є найкращим способом підготувати наші наступні покоління до непередбачуваного майбутнього. Освіта - це найкращий шлях відновити економічний та соціальний розвиток. Адже сучасна освіта - це не набір знань, а цінності, норми, правила, традиції, накладені на культурний підтекст.

Американський освітній реформатор Джон Дювей якось сказав: “демократія має народжуватися знову з кожним новим поколінням, а освіта - це її акушерка” (Dewey, 1916).

Коли ми дивимось на сучасність з погляду майбутнього, важливо розуміти як приготувати себе до бажаного майбутнього і як бути про активними по відношенню до змін, які сприятимуть нашим цілям.

Наші школи зосереджені на досягненні проксі - цілей - складанні іспитів та підвищенні рейтингів, в гонитві за якими вони ризикують втратити справжні цілі освіти: розуміння ситуації і проблеми, вміння аналізувати, співчувати та самореалізуватися. Школи звужують викладання необхідними предметами та підготовкою до іспитів, намагаючись задовольнити вимоги урядів. В той час, як ми маємо переконатися, що вчителі навчають для майбутнього, а аж ніяк не для рейтингів і оцінок.

Освіта є цінністю сама по собі. Це пов'язано з якістю життя, громадянською активністю, соціальними зв'язками, задоволеністю життям та навколишнім середовищем. Без належної освіти люди приречені жити на узбіччі світового розвитку, а країни не зможуть скористатися технологічними досягненнями заради прогресу. Про справедливу політику і залучення всіх громадян можна також забути, якщо брак освіти не даватиме людям змоги повноцінно брати участь у житті суспільства.

Цілі освіти. Колись ми розраховували, що знань, набутих у школі, вистачить на все життя. В ті часи освіта могла зосереджуватись на викладанні фактів і роботі над традиційними пізнавальними уміннями. Сьогодні за умов розвитку технологій всі факти та потрібну інформацію за декілька кліків можна легко знайти в інтернет, немає сенсу зосереджуватися на її запам'ятовуванні, хіба що з метою потренувати пам'ять. Сучасний світ вимагає від людей інших навичок і перш за все ми мусимо звикнути до думки, що освіта триватиме протягом усього життя.

Існує потреба в широких освітніх цілях, щоб поєднати освіту, наприклад, зі сталим розвитком чи збереженням планети. Наші наступні покоління - це агенти змін. Кожен учень, розвиваючись як цілісна особистість та реалізовуючи свій потенціал може вплинути на життя громади та країни, але для цього потрібно радикально переосмислити навчання, адже для цього учням потрібен цілий набір навичок, яким в школі не вчать: критичне мислення, саморегуляція, емпатія, співпраця.

Раніше ідеї, можливості та загрози були зосереджені у національних державах, влада залежала від політичних, економічних та військових ресурсів. Поява цифрової держави, розвиток технологій та соціальних мереж змінив природу держави. Стара ідея великої держави в попередньому розумінні не є актуальною, бо загроза для влади не в тому, що люди мають, а в тому, що вони думають. Влада залежить від цінностей.

Світ рухається до цифрової реальності. Ми можемо знайти інформацію в інтернеті за лічені секунди, зняти ролик на ютюб та змонтувати його всього за декілька годин, працювати, їдучи на роботу в таксі. Все це було недоступно ще 10 років тому. Звісно, прогрес значно спрощує життя, проте в той же час пов'язаний з величезними проблемами. Промислове розширення комп'ютерів негативно впливає на комунікаційні навики та увагу. Нинішнє стрімке розширення технологій та пришвидшення життя відгукується проблемами з увагою за яку боряться компанії, уряди та засоби масової інформації. Голова Нетфлікс якось зауважив, що вони конкурують за час споживачів і отже їх конкурентами є чати, ютюб, твітер, тік ток, освіта та майбутнє дітей. Більшість світової інформації монетизується шляхом конкуренції за увагу.

Ми розуміємо яким було минуле: час, коли наше життя залежало від природи. Життя було спокійним, сільським, з невеликими змінами та відчуттям спокою. Сучасне життя головним чином міське, сповнене змін, нових речей, новин про війни, кримінал, тероризм та конфлікти.

Незважаючи на величезні трансформації у стилі життя, освітня система України не сильно змінилася протягом останніх десятиріч. В її основі переважно лежать суб'єктнооб'єктні відносини. З одного боку є вчитель, який знає як правильно, з іншого боку - учень, який отримує знання. Передбачається, що діти мають засвоювати знання згодом відповідаючи на питання, які обрав за них хтось інший. В той же час, сьогоднішній світ сповнений викликів та невизначеностей і змін, які ми щодня спостерігаємо, є настільки швидким, що часто теперішню ситуацію називають четвертою індустріальною революцією, або третьою чи четвертою світовою війною (деякі експерти вважають, що третя світова війна була холодною). В таких умовах невизначеності майбутніх перспектив, розвитку штучного інтелекту, зростаючого соціального та екологічного тиску та бурхливого розвитку технологій, ми чомусь вважаємо, що точно знаємо які саме знання знадобляться нашим дітям.

Світ 2020-х років кинув виклик історичній монополії вчителів, репетиторів і лекторів, які збирали невелику кількість студентів в одному фізичному місці, визначаючи, що вони навчатимуться і скільки має тривати урок. На противагу цьому ми маємо гібридне навчання, в якому важливий внесок вносять технології та Інтернет. Навчання стало більш адаптивним та персоналізованим.

В своїй праці Інбал Аріелі “Хуцпа. Чому Ізраїль став світовим центром інновацій та підприємництва” пише про новаторські програми Ізраїлю, які відмовляються від того, щоб надавати учням готові знання (Аріелі, 2021). Методи оцінювання в цих програмах також є радикально іншими. Замість того щоб вимірювати успіхи учнів, викладачі як найкращий показник у навчанні оцінюють їхні невдачі. Якщо вам вдалося розв'язати усі задачі викладач даремно витратив ваш час, бо всі розв'язки ви знали наперед, а отже нічому не навчилися. Адже на думку засновниці Ізраїльського інституту сприяння дитячій та юнацькій творчості та обдарованості Еріки Ландау, яка пропагандує новаторські підходи до освіти та розробила унікальний освітній підхід, який заохочує до навчання через практичний досвід у багатьох галузях, мета освіти не в тому, щоб знати, а в тому, щоб пережити досвід (Future of Jobs report, 2023).

Загальновідомо, що ми набагато краще запам'ятовуємо і розуміємо те, що пережили на власному досвіді. Важливим є процес пізнання, а не запам'ятовування і відтворення. Процес пізнання розкриває в дітях навички дослідника, впевненість у собі, бажання пробувати нове, експериментувати, зазнавати невдач та пробувати знов. Всі ці якості є необхідними для подальшого життя в стіні повному нестабільносте та невизначеностей. Адже нема готових відповідей на питання з якими людство ще не стикалося.

Професії майбутнього та зміни ринку праці. Вчені та дослідники давно говорять про зміни ринку праці та появу нових професій (Gust, 2022). За даними Всесвітнього економічного форуму та Світового банку (World Development Report..., 2019) сьогодні 34 % усіх бізнесзавдань виконуються машинами, а решта 66 % виконуються людьми. Респонденти передбачили, що до 2027 року буде автоматизовано 42 % бізнес-завдань. Очікується, що автоматизація завдань у 2027 році коливатиметься від 35 % міркувань і прийняття рішень до 65 % обробки інформації та даних.

Тобто фізична та ручна робота витіснятиметься машинами, а виробництва стануть більш автоматизованими. Адже технології впливають на як ми працюємо, змінюють зміст нашої роботи, необхідні навички.

Результати дослідження Future of Jobs висвітлюють очікувані майбутні тенденції впровадження технологій у галузях. На рис. 1 представлено технології відповідно до їх ймовірності впровадження компаніями до 2027 року. Цифрові платформи та застосунки, освітні технології, аналіз великих обсягів даних, хмарні обчислення та штучний інтелект займають перші місця в списку, більше 75 % компаній хочуть застосувати ці технології в наступні 5 років.

Рис. 1 Впровадження компаніями технологій

Джерело: Future of Jobs report 2023. World Economic Forum. 2023. 295 p. URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs_2023.pdf

Дослідження Future of Jobs також досліджує очікуваний вплив впровадження технологій на працевлаштування. Очікується, що аналітика великих даних, зміни клімату та технології управління навколишнім середовищем, а також шифрування та кібербезпека стануть найбільшими рушійними силами зростання робочих місць. Очікується, що сільськогосподарські технології, цифрові платформи та додатки, електронна комерція, цифрова торгівля та штучний інтелект призведуть до значних збоїв на ринку праці, причому значні частки компаній прогнозують переміщення робочих місць у своїх організаціях, що компенсується зростанням робочих місць в інших місцях, що загалом призведе до позитивного результату. Генеративний штучний інтелект нещодавно привернув особливу увагу, оскільки твердження про те, що 19% робочої сили могли б автоматизувати понад 50 % своїх завдань за допомогою штучного інтелекту призвели до активних дискусій щодо втрати робочих місць.

Окрім того, останніми сторіччями ми спостерігаємо збільшення світового населення безпрецедентними темпами. Якщо у 1500 році населення світу становило 440 млн осіб, 1800 рік - 952 млн осіб, 1900 рік - 1,6 млрд осіб, 1950 рік - 2,5 млрд осіб, 2000 рік - 6 млрд осіб, то у 2050 року очікується збільшення населення планети до 8,8 мільярдів людей. Про такі дані повідомляє The Guardian з посиланням на дослідження Earth4all. Тобто за 500 останніх років населення Землі зросло майже у 14 разів, а до 2050 року прогнозують зростання у 20 разів.

Таким чином, одним з пріоритетів майбутнього є підтримання зростання економіки при меншому використанні ресурсів і йдеться не лише про енергію, а й про усі ресурси загалом¹.

Способи виробництва поступово змінюються і так звані “сині комірці”, які ще донедавна працювали вручну, потім на комп'ютерах у майбутньому будуть зрештою програмувати роботів. Окрім того, слід взяти до уваги, що Європа живе в старіючому суспільстві і Україна по закінченню війни стикнеться зі значним зменшенням робочої сили теж, а відповідно старіюче суспільство - це менша кількість робочої сили. Тож ми маємо вже зараз замислюватися над цими викликами і шукати вирішень, які можуть лежати в площині автоматизації для використання праці людей набагато продуктивніше, тобто дозволити роботам чи машинам діяти там, де вони здатні замінити людську працю або миритися з імміграцією населення з іншою ментальністю та культурою, що дозволить зберегти певний рівень робочої сили.

Вже сьогодні ми поєднуємо реальний світ з цифровим. За умов роботизації та автоматизації ми можемо підвищити продуктивність праці, скоротити тривалість циклу, покращити операції на етапі проектування та виробництва.

На нашу думку, всьому, що стосується стійкості, використання менших ресурсів, зрештою також дефіциту води, природніх ресурсів, біорізноманіття, буде приділятися набагато більше уваги в майбутньому від зменшення використання ресурсів до управління ланцюгом поставок. І Україна тут має значні переваги у сільськогосподарській продукції, лише потрібно правильно оцінити яким може бути наш внесок і де ми маємо зосередити зусилля.

Також вимоги до навичок цифровізації та автоматизації будуть набагато вищими. Оскільки технології проникають у наше життя нечуваними темпами, відповідно вимоги до користування ними теж зростатимуть.

Також варто змиритися, що навчання протягом усього життя - це необхідна умова роботи у майбутньому. Цифровізація скорочує тривалість циклу та час розробки, а це означає, що вам потрібно швидко і багато вчитися.

На рис. 2 і 3 представлені дані про робочі місця, в яких очікується найбільше абсолютне зростання і спад. Результати опитування свідчать про те, що найбільше зростання в 2023-2027 роках буде для операторів сільськогосподарської техніки, водіїв вантажівок і автобусів, викладачів професійно-технічної освіти.

Для України, де велика частина населення залучена у роботі в сільськогосподарському секторі варто звернути увагу, що робочі місця зростуть на 30 % для операторів сільськогосподарського обладнання, звісно великою мірою зміна робочих місць в цьому секторі залежить від політики нашої країни, членства та угод в ЄС. Загалом цей підвищений попит може бути викликаний сукупним ефектом кількох тенденцій, таких як скорочення ланцюгів постачання та зростання витрат на виробництво, а також збільшення використання сільськогосподарських технологій і збільшення інвестицій у адаптацію до зміни клімату.

Рис. 2 Очікуване зростання робочих місць.

Джерело: Future of Jobs report 2023. World Economic Forum. 2023. 295 p. URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs_2023.pdf

Очікується, що найбільше скоротиться кількість клерків з введення даних, адміністративних та виконавчих секретарів, працівників, які займаються бухгалтерією, бухгалтерією та розрахунком заробітної плати. У сукупності ці три професії складають більше половини загального очікуваного скорочення робочих місць.



Рис. 3 Очікуване скорочення робочих місць

Джерело: Future of Jobs report 2023. World Economic Forum. 2023. 295 р. URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs_2023.pdf

Звісно, всі ці показники є прогнозами і їх слід сприймати з обережністю, проте, на основі них ми можемо зрозуміти які саме навички та знання необхідні будуть майбутнім молодим спеціалістам по закінченню ними навчального закладу і відповідно які компетенції має розвивати в них система освіти.

В будь якому разі, освіта тут має ключове значення, адже примиритися з тим, що їхня професія може зникнути, людям допоможе впевненість у тому, що вони володіють необхідними знаннями й навичками, щоб опанувати нову.

Навички майбутнього. Згідно даних Future of Jobs щодо навичок, класифікованих за результатами Всесвітнього економічного форуму на базі опитування компаній аналітичне мислення вважається основною навичкою і становить у середньому 9 % основних навичок, про які повідомляють компанії. Інша когнітивна навичка, творче мислення, посідає друге місце, випереджаючи три навички самоефективності - стійкість, гнучкість і спритність; мотивація і самосвідомість; а також допитливість і навчання впродовж життя - як визнання важливості здатність працівників адаптуватися до нових реалій, технологічна грамотність, надійність та увага до деталей (Дінтерсміт, 2017).

Топ-10 основних навичок завершується емпатією та активним слуханням, лідерством і соціальним впливом, контролем якості. Управлінські навички, навички взаємодії, технологічні навички, етика та фізичні здібності зазвичай вважаються менш важливими, ніж пізнання, самоефективність і робота з іншими.

На нашу думку, всі ці навички можна порівняти з анатомічними особливостями нашого тіла. Якщо поглянути на зовсім маленьких дітей, всі вони мають однаковий набір м'язів, однаково повненькі, смішні, з коротенькими ніжками та товстенькими животиками, проте від того чим ці діти в подальшому займаються і як харчуються залежить їх зовнішній вигляд. Різні люди впродовж життя тренують різні групи м'язів і якщо з раннього віку вас заохочують критично мислити, досліджувати навколишнє середовище, то ваші м'язи допитливості та дослідження будуть гарно розвинені та натреновані. Але навіть якщо ви в дитинстві не займалися певним видом діяльності, це не значить, що все втрачено, всі ці навички можна розвивати і в дорослому віці, на різноманітних програмах підвищення кваліфікації, навчання для дорослих, отримання другої освіти. Адже і в дорослому віці можна досягти ідеальної форми, хоча це вже складніше. Всі необхідні навички закладені в людині природою, їх треба просто усвідомити і використовувати.

Результат навчального процесу потрібно оцінювати не лише за набутими практичними знаннями, а й за тими навичками які здобувають учні. А оскільки світ стрімко змінюється, ми не зацікавлені в навчанні лише тим навичкам, які вміємо самі, а й маємо зосередитись на вміннях опановувати нові навички, в нових сферах і видах діяльності про які можливо ми сьогодні ще не чули. Для цього потрібно вчити дітей самостійності, прийнятті рішень та вмінню брати на себе відповідальність, шукати відповіді на питання на які готової відповіді нема.

Нам потрібно організовувати процес викладання таким чином, щоб навчати дітей речам, які ми вважаємо навичками майбутнього, максимально розвивати аналітичне та творче мислення, стійкість, гнучкість, мотивацію, допитливість, швидку адаптацію до змін, концентрацію та увагу до деталей.

Варто зазначити, що сучасний світ змінив історичну монополію вчителя та сам процес викладання, де обмежена кількість людей збирається в певному місці у заздалегідь визначений час і слухає курс за жорсткою навчальною програмою. На противагу цьому, сьогодні ми маємо змішане та гібридне навчання, де важливе місце займають технології. Уже зараз навчання є адаптивним та персоналізованим.

Але тим не менше, постає питання як нам організувати навчання, щоб з одного боку максимально використати усі переваги штучного інтелекту, високих технологій та адаптивності, а з іншого максимально розкрити необхідні навички майбутнього? Які предмети ми маємо викладати? Як організувати навчання? Яким чином розділити відповідальність за темами між вчителем та студентом і яку роль має відігравати вчитель в той час як величезні обсяги інформації доступні не виходячи з дому?

Дослідження відомого американського економіста Еріка Ганушека показали, що фінансування освіти не впливає напряму на її ефективність, а отже освіта може розкрутити навіть бідну країну і вивести її на новий рівень розвитку (Hanushek, 1986).

Щоправда, для цього потрібна ефективна система рівного доступу до освіти, що дозволятиме усім дітям навіть з низьким соціальним становищем максимально ефективно використовувати свої здібності. Деякі країни довели, що успіх може стати логічним і передбачуваним результатом освіти. Наприклад, у Фінляндії, яка показала найкращі загальні результати під час першого оцінювання PISA, батьки можуть розраховувати, що будь-яка школа, куди вони запишуть свою дитину, забезпечить високий стандарт навчання (Sahlberg, 2015).

Варто зазначити, що Фінляндія не робить наголос саме на академічних знаннях.

Головним для дошкільного періоду вважається соціалізація та підготовка до школи, а шкільного - привити навички саморегуляції та спроможності порівнювати себе з попередніми роками ставити цілі та задачі.

У 2012 перше місце у рейтингу PISA посів Сінгапур (PISA, 2014) - держава, яка за життя всього лиш одного покоління перетворилася з країни, що розвивається, на сучасну індустріальну економіку. Хенґ Сві Кіт, тогочасний міністр освіти, підкреслив, що Сінгапур високо цінує розвиток творчого та критичного мислення, соціальних і емоційних навичок, а також певних рис характеру. Сьогодні Сінгапур має першокласні навчальні заклади і активно залучає освітян до розробки і впровадження інноваційної освітньої політики (Шлейхер, 2018).

Виклики перед Україною. Освіта в Україні, яка через брак фінансування, застарілі програми, відсутність вмотивованих освічених вчителів, загальнонаціональної стратегії та багато інших причин з року в рік погіршувалася протягом усього періоду незалежності, з початком війни прийняла на себе чи не найсерйозніший удар. Частина шкіл зруйновані, школярі намагаються навчатися при відключеннях світла, тепла, інтернету, відповідно усі учасники освітнього процесу - виснажені, а сам процес часто позбавлений ефективності.

Окрім того, порівняно зі школярами інших країн, у наших дітей значно більше навантаження, більше навчальних предметів. Хоча психологи та педагоги часто говорять про те, що діти спроможні багато чого опанувати якщо навчання буде різноманітним, сучасним, системним та відповідатиме віку дитини, але на нашу думку і це, до речі, підтверджують результати PISA, кількість інформації та шкільних предметів не дорівнює ефективності навчання, так само як і розмір фінансування освіти не корелює напряму з високим освітнім рівнем учнів.

Насправді, велика кількість предметів забезпечує різноманіття інформації з різних галузей знань, яка мало пов'язана між собою та змушує учнів переключатися з одного заняття на інше. В ідеалі теоретичні знання мають підкріплюватись практичними навичками, тоді як ми маємо здебільшого уроки-лекції з вчителем біля дошки, основна мета якого встигнути за програмою, тобто вкласти в голови учнів все те, що впихнули в програми та підручники їх автори.

Сидіння за партою, читання нудних підручників зі спробою щось запам'ятати, щоб потім відтворити та отримати за це оцінку - ось коротка характеристика українського процесу навчання. І вчителі мало на що спроможні в даній ситуації, адже мають встигати за програмою. Окрім того, підручники часто сповнені прикладів, які мають мало спільного з реальністю, наприклад, кури по 10-15 кг в задачках з математики, нецікаві та незрозумілі приклади у завданнях з інших предметів.

Насправді, проблема навіть не у кількості предметів, хоча на мою думку предмети слід об'єднати за періодами епохами та сторіччями в які відбувалися певні події в історії, мистецтві та літературі, а у складній часто мало потрібній в житті програмі, яка переважно є нецікавою та теоретичною.

В Фінляндії, яка зайняла перше місце на початку тестування PISA і продовжує утримувати лідерські позиції в освітній сфері, навчання побудовано зовсім по-іншому і спрямовано в практичне русло. Наприклад, кожна школа виходить з того, що знаходиться поблизу неї і які переваги з цього можна отримати (Aho, 2006). Так, одна з шкіл знаходилася біля яблуневого саду і діти всю весну і осінь ходили на уроки природознавства в яблуневий сад вивчати як ростуть яблука, як і з чого вони з'являються, як розвиваються, а восени мали змогу зібрати яблука хто скільки зможе і схоче і забрати додому, щоб потім приготувати разом з батьками шарлотку або качку з яблуками.

Психологи ще до війни відзначали, що рівень тривожності українських школярів дуже високий. Ми спочатку навантажуємо дитину величезною кількістю малоцікавих предметів, а потім ще й оцінюємо її за них, тож навчання перетворюється на гонку хто краще запам'ятає, зробить усі завдання та здасть тести. Питання в тому, чи надає таке навчання нашим дітям дійсно необхідні їм компетенції, чи готує вони їх до дорослого життя? Виходить, що вивчаючи в обов'язковій програмі логарифми, більшість дітей як виявило дослідження PISA не здатні розв'язати елементарне математичне рівняння, ми вчимо хімію в школі багато років, але не розуміємо як правильно трактувати написи на харчових продуктах чи косметиці, ми вчимо географію, а потім на опитування журналістів половина опитаних не знає в якій області знаходиться Маріуполь. Загалом таких прикладів безліч. Реформувати потрібно навчання починаючи з дитячого садочка, адже раннє втручання особливо для дітей групи ризику може мати тривалий вплив на успішність.

На нашу думку, вже зараз потрібно міняти підходи до навчання: урізноманітнювати шкільне життя, спрямовувати вивчення предметів там, де це можливо у практичне русло, активно приділяти увагу розвитку м'яких навичок.

Психологи вважають, що тривожність та перевантаженість тісно пов'язані. Всі ми знаємо які стомлені після робочого дня дорослі, але чомусь не зважаємо на те, що дуже перевантажуємо дітей. В країнах лідерах освітнього рейтингу PISA найважливішим є дотримання дисципліни, розвиток м'яких навичок та мотивації дитини до нових знань.

Наші підручники перевантажені інформацією, яку легко можна знайти в інтернет, а ефективна система країн, що займають лідируючі позиції спрямована не на запам'ятовування, а на розуміння як це працює, як я це практично можу використати та покращити. Навчання, де тебе заставляють експериментувати, думати та пробувати призводить до розвитку підприємницького мислення, до економіки розвитку, де з'являються стартапи та нові ідеї, де людина зі школи розуміючи свої сильні і слабкі сторони не боїться пробувати і експериментувати.

Саме тому, зміна освітньої системи і відродження від традиційної освіти з можливістю експериментувати та впроваджувати нове - є головним викликом для нашої країни. Ця проблема не нова і потребувала пильного нагляду та реформування ще до війни. З початком вторгнення ми отримали ще ряд завдань з якими мусимо впоратись.

Перш за все, кількісний та якісний склад населення країни кардинально змінився і зміниться після війни і він точно буде зовсім іншим.

Україна може втратити майже половину населення, за даними демографів нас може залишитися 20 млн² осіб. Звісно, як і в будь-якій події тут є як мінуси так і плюси. Плюс в тому, що багато не мотивованих людей, прихильників руського міру, людей, що бачать своє майбутнє в стабільних європейських країнах не повернуться назад в Україну. В той же час, постане проблема повернення мільйонів біженців, що готові працювати на розбудову країни, створення для них відповідних умов з одного боку і залучення мільйонів мігрантів з інших країн з іншого.

Окрім того, люди, які пережили війну, можуть мати проблеми з психічним здоров'ям, потребувати психологічної допомоги та соціальної адаптації, мати психологічний та фізичні вади і до цього ми теж мусимо готувати своїх дітей і суспільство в цілому.

Вже зараз виникає ризик розмежування суспільства за новим статусом для соціальної диференціації - поведінка під час війни. Виникають такі групи:

• Збройні сили України;

• ті, хто залишився в Україні під час війни у своєму місті чи селі;

• внутрішньо переміщені особи;

• ті, хто виїхав за кордон, біженці;

• особи, які перебували на окупованій території з 2014 року та після 24 лютого 2022 року.

Хоча цифри людей що виїхали з України на думку експертів найімовірніше, є завищеними. Та в будь-якому випадку, міграційні втрати України є величезними (Україна. Швидка оцінка, 2022).

Впроваджувати якісь заходи щодо повернення вимушених мігрантів в період воєнного стану щонайменше наївно, а після закінчення війни ми повинні розуміти, що людям, які осіли на новому місці мають роботу, школи і садочки, вивчили мову потрібно буде розуміти перспективи в Україні та мати змогу знайти нормально оплачувану роботу. Головними стимуляторами повернення загалом будуть: безпека, наявність житла та роботи, зв'язки з Україною. Вже зараз слід робити певні дії, які стануть підвалинами для післявоєнного повернення.

Як показує світовий досвід вивчення міграційних процесів, чим довше триває міграція, тим менше людей повернуться назад додому. Якщо врахувати, що виїхали переважно жінки та діти, їх неповернення може спричинити серйозну демографічну кризу, що виражатиметься в браку робочої сили для відновлення країни, старінні населення, великого податкового тягаря на працюючих за рахунок того, що кількість пенсіонерів по відношенню до всього населення зросте. Державі вже зараз потрібно працювати не лише на воєнному фронті, а й на економічному, демонструючи готовність до змін: реформування правової системи та забезпечення верховенства права, реальні кроки щодо викорінення корупції, покращення бізнес-клімату в Україні. Проживши тривалий час у Європі, повертатися в корумповану Україну бажаючих буде небагато.

Важливим є максимально забезпечити повернення додому жінок та дітей, забезпечивши їм освіту європейського рівня. Окрім того виникне потреба в організації курсів перепідготовки працівників у відповідності до потреб повоєнного ринку праці. Ми повинні враховувати реалії того, що велика кількість підприємств зруйнована і найближчим часом не відновиться, люди втратили роботу і відповідно засоби до існування, а отже потребують державної підтримки як в перекваліфікації так і психологічного характеру.

Освіта має величезну силу щоб трансформувати життя окремих людей і суспільства загалом.

Широкомасштабна війна Росії проти України змусила мільйони українців тікати з країни і розселитися по всьому світу. Станом на червень 2023 року кількість українських біженців в країнах ОЕСР становить приблизно 4,7 мільйона, з них близько 3,7 мільйона зареєстровано в країнах Європейського Союзу. В абсолютному вираженні Німеччина, Польща та Сполучені Штати приймають найбільшу кількість українських біженців, тоді як Естонія, Чехія та Литва прийняли найбільшу частку біженців відносно їхнього населення³. Приблизно 40% цих біженців - діти, чиє майбутнє та освіта були порушені.

Важливо розуміти, що освітні втрати у всіх дітей різні. На це впливає багато факторів: близькість до лінії фронту, частота повітряних тривог, навчання офлайн чи лише онлайн, ситуація з електроенергією, чи знаходиться дитина в Україні чи за кордоном тощо.

По закінченню війни з'являться діти, які повертатимуться в Україну із-за кордону. Потрібно врахувати, що існує величезна різниця в програмах між Україною та іншими країнами, окрім того за кордоном діти також мають різний досвід навчання. Є діти, яким знання мови дозволило піти у звичайні класи та навчатися мовою країни, у якій вони тимчасово мешкають. Є ті, які навчалися в підготовчих класах, вивчаючи мову приймаючої країни і відповідно певний час не приділяючи увагу решті навчальних предметів. Також є діти, що через мовний бар'єр навчалися лише за українською програмою або одночасно опановують і українську освітню програму і іноземну.

Держава має продумати та передбачити можливості та засоби як інтегрувати цих дітей в вітчизняну освітню систему. Оскільки ситуації у всіх різні, відповідно має бути індивідуальний підхід до кожного.

Багато батьків турбує питання про невизнання українськими школами зарубіжних оцінок і це стає проблемою перенавантаження дітей. Потрібно виробити механізм перезарахування навчальних досягнень дітей з країн в яких вони тимчасово перебувають.

Згідно з опитуванням, проведеним Агентством Європейського Союзу з питань притулку та ОЕСР у кількох країнах ЄС у жовтні 2022 року, приблизно 1 з 9 українських біженців повідомив, що має професійно-технічну освіту.

Багатьом українським студентам довелося перервати свої програми професійнотехнічної освіти після війни. Деякі з них продовжили навчання в приймаючих країнах, інші - вступили до навчальних програм приймаючих країн. Практичне навчання не лише допомагає долати мовні бар'єри, з якими вони можуть зіткнутися, але й дозволяє отримати новий досвід. Доступ до освіти є ключовим як для того, щоб учні могли продовжувати свою освіту, так і для підтримки вітчизняного ринку праці та допомоги у майбутній відбудові України.

Останні дані показують, що біженці з України є високоосвіченими, і багато з них отримали вищу освіту. 76 % жінок і 71 % чоловіків, які втекли з України з 2022 року, мають вищу освіту бакалавра/бакалавра наук і вище, а 5,9 % жінок і 8 % чоловіків повідомили про неповну вищу освіту (Pirelli-Harris, 2023). Ситуація, коли люди з вищою освітою потрапляють в інше культурне і мовне середовище, переймають досвід більш розвинених країн може призвести до переваг в довгостроковій перспективі та перенесення цього досвіду на власну землю.

В той же час, наразі існує кілька особистих і структурних перешкод, які ускладнюють отримання освіти та роботи в країнах ЄС. До них належать фінансові бар'єри, мовні бар'єри, проблеми з визнанням попереднього навчання та адміністративні труднощі. Мова була найчастішою перешкодою, про яку повідомлялося в опитуванні ОЕСР https://www.oecd-ilibrary.org/docserver/e13bef63-

en.pdf?expires=1698393144&id=id&accname=guest&checksum=C88AEB14D08B083540A40939989EF1E1 (дата звернення: 01.10.2023 р.), за нею йшли відповідність дипломам/кваліфікаціям і фінансові перешкоди. Визнання попереднього навчання відіграє ключову роль в інтеграції висококваліфікованих біженців та мігрантів у суспільства інших країн. Визнання попередньої кваліфікації не лише забезпечує явні економічні переваги для людей та їхніх перспектив працевлаштування, але й може підвищити їхню самооцінку та впевненість на особистому рівні.

Країни ОЕСР запровадили виняткові заходи на національному та інституційному рівнях, щоб залучити українських біженців до своїх вищих навчальних закладів. Кілька країн налагодили співпрацю з українськими університетами та дослідниками; наприклад, створено понад 100 партнерських відносин між українськими та англійськими університетами. Все це потрібно продовжувати і розвивати надалі, максимально використовуючи усі переваги тривалого життя українців за кордоном.

Дуже важливо розробити комплексну працюючу систему: гарна освіта - робота за спеціальністю - достойна оплата праці. Адже, величезна кількість людей отримуючи освіту, фінансовану з бюджету, в подальшому не працює за спеціальністю, велика кількість людей з вищою освітою не знаходять висококваліфікованої та гарно оплачуваної роботи в своїй країні. Це все певною мірою марна витрата таланту людей та державних коштів.

Україна посідала 57 місце серед 132 країн за кількістю інновацій у рейтингу Світового економічного форуму у 2022 році. І це вражає, адже якщо подивитися на результати знань і технологій, навички ведення бізнесу та якість людського капіталу, ми маємо займати значно вищі місця (рис. 4).

Більш детальний розгляд складових цих пунктів показує найбільш слабкі місця нашої країни у сфері інновацій. Так, приміром, найнижчі показники “складність ринку” та “інституції” складаються з наступних даних: складність ринку - кредити; інвестиції; торгівля, диверсифікація та обсяг ринку, “інституції” - політичне середовище (політична стабільність та ефективність уряду), нормативно-правове середовище, бізнес середовище. Найгірша ситуація в нашій країні з кредитами - 124 місце, інвестиціями - 107 місце, політичним середовищем - 107 місце, нормативно правовим середовищем - 75 місце, бізнес середовищем - 99 місце.



Рис. 4 Рейтинг України по сферах глобального інноваційного індексу

Джерело: https://www.oecd-ilibrarv.org/docserver/e13bef63-en.pdf?expires=1698393144&id=id&accname=guest&checksum=C88AEB14D08B083540A40939 989EF1E1

Все це потребує реформ вже сьогодні, вдосконалення не лише освітнього але й наукового, підприємницького середовища, адже якщо ми реформуємо лише освіту, наші високоосвічені фахівці не знайшовши застосування своїм знанням змушені будуть емігрувати та працювати на благо інших країн.



Висновки

З огляду на все вищевикладене, можемо узагальнити і зробити наступні висновки:

• державна освітня політика України має формувати конкурентне освітнє середовище, яке відповідатиме потребам сьогодення;

• для процвітання та розвитку майбутнє нашої країни має бути нерозривно пов'язано з розвитком високоінтелектуальної нації, яка зможе створювати продукти з високою доданою вартістю: високотехнологічне озброєння, техніку, програмне забезпечення. Для цього особливу увагу країна має приділити розвитку освіти, яка є одним з основних факторів створення високотехнологічного суспільства;

• сьогоднішній світ вимагає зовсім інших навичок та вмінь, інколи ми навіть точно не знаємо яких саме, тому важливим є процес пізнання, а не запам'ятовування і відтворення. Процес пізнання розкриває в дітях навички дослідника, впевненість у собі, бажання пробувати нове, експериментувати, зазнавати невдач та пробувати знов. Всі ці якості є необхідними для подальшого життя в стіні повному нестабільносте та невизначеностей. Адже нема готових відповідей на питання з якими людство ще не стикалося;

• Україна має реформувати свою систему освіти не лише зважаючи на те, що освіта в нашій країні протягом багатьох років погіршується і ми маємо змінити це, а й виходячи з тих викликів, які поставила перед нами війна: починаючи з освітніх можливостей різних дітей і закінчуючи можливим значним зменшенням населення країни, а також психологічним і моральним станом дітей, що пережили війну, втратили домівки, рідних та близьких, мають тривожність, психічні проблеми тощо.



Список використаних джерел

1. World Development Report 2018: Learning to Realize Education's Promise. Washington, DC: World Bank, 2018. URL: https://www.worldbank.org/en/publication/wdr2018# (дата звернення 01.10.2023).

2. Fukuyama F. The End of History and the Last Man. Free Press, 1992. 418 p.

3. Dewey, J. (1916), The Need of an Industrial Democracy, Manual Training and Vocational Education, vol. 17.

4. Аріелі І. Хуцпа. Чому Ізраїль став світовим центром інновацій та підприємництва / пер. з англ. Ольги Бершадської. Київ: Yakaboo Publishing, 2021. 280 с.

5. Future of Jobs report 2023. World Economic Forum. 2023. 295 р. URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs_2023.pdf (дата звернення: 01.10.2023 р.)

6. Gust S., Hanushek E. A., Woessmann L. Global universal basic skills: Current deficits and implications for world development. Journal of Development Economics. 2023.

7. World Development Report 2019. The Changing Nature of Work. Washington. DC: World Bank. 2019.

8. Дінтерсміт Т., Вагнер Т. Мистецтво навчати. Як підготувати дитину до реального життя. K.: Nash Format, 2017. 312 c.

9. Hanushek E. A. The economics of schooling: Production and efficiency in public schools. Journal of economic literature, 1986.

10. Sahlberg P. Finnish Lessons 2.0: What Can the World Learn from Educational Change in Finland? Teachers College Press. 2015. 264 p.

11. PISA 2012 Results in focus (2014): Organisation for Economic Co-operation and Development. https://www.oecd.org/pisa/keyfindings/pisa-2012-results-overview.pdf (дата звернення: 01.10.2023 р.)

12. Шлейхер А. Найкращий клас у світі: як створити освітню систему 21-го століття / Переклала з англ. Ганна Лелів. Львів: Літопис, 2018. 296 с.

13. Aho E., Pitkanen K., Sahlberg P. Policy development and reform principles of basic and secondary education in Finland since 1968. 2006. Washington, DC: World Bank.

14. Україна. Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення - серпень 2022. World Bank, 2022. URL: https://documents1.worldbank.org/curated/ en/099545009082226957/pdf/P1788430ed0fce0050b9870be5ede7337c6.pdf (дата звернення: 01.10.2023 р.)

15. Perelli-Harris B. et al. Demographic and household composition of refugee and internally displaced Ukraine populations: Findings from an online survey. IOM. 2023. MRS No. 74. http://www.iom.int (дата звернення: 26.06.2023 р.).

References

1. World Development Report 2018: Learning to Realize Education's Promise (2018). Washington, DC: World Bank. URL: https://www.worldbank.org/en/publication/wdr2018# (дата зверення 01.10.2023).

2. Fukuyama, F. (1992), The End of History and the Last Man. Free Press, 418 p.

3. Dewey, J. (1916), The Need of an Industrial Democracy, Manual Training and Vocational Education, vol. 17.

4. Ariely, I. (2021), Hutspa. Why Israel became the world center of innovation and entrepreneurship / trans. from English Olga Bershadska. Kyiv: Yakaboo Publishing, 280 p.

5. Future of Jobs report 2023 (2023). World Economic Forum. 295 p. URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs_2023.pdf (дата звернення: 01.10.2023 р.)

6. Gust, S., Hanushek, E. A., Woessmann, L. (2023). Global universal basic skills: Current deficits and implications for world development. Journal of Development Economics.

7. World Development Report 2019 (2019), The Changing Nature of Work. Washington, DC: World Bank.