Особливості створення сенсорно збагаченого середовища в групах раннього віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості створення сенсорно збагаченого середовища в групах раннього віку

Попович Оксана Михайлівна -

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри дошкільної та спеціальної освіти Мукачівського державного університету

Стаття присвячена теоретичному аналізу наукових підходів щодо проблеми створення сенсорно збагаченого середовища для дітей раннього віку. Підкреслено важливість створення сенсорно збагаченого середовища в групах раннього віку, визначено загальні вимоги до розвивального предметного середовища незалежно від специфіки закладу дошкільної освіти. На основі аналізу наявного емпіричного досвіду визначено межі впливу середовища на дитину раннього віку. Розкрито сутність сенсорно збагаченого середовища як такої сукупності умов (у закладі, родині), яка максимально сприяє особистісному розвитку дітей раннього віку у значущій для них предметній діяльності, надає можливість спонтанної пошукової поведінки, передбачає різноманітність засобів задоволення базових потреб, активної соціальної підтримки, уможливлює всіляко себе займати, розважати і досліджувати, перетворюючи та збагачуючи середовище особисто.

Ключові слова: сенсорний розвиток, середовище, збагачене середовище, сенсорно збагачене середовище, діти раннього віку.

POPOVYCH Oksana Mykhailivna. THE PECULIARITIES OF CREATING SENSORY ENRICHED ENVIRONMENT IN THE GROUPS OF CHILDREN OF EARLY AGE

The article has been devoted to the theoretical analysis of scientific approaches to the problem of creating a sensory enriched environment for children of early age. The importance of creating a sensory enriched environment in the groups of children of early age has been emphasized, general requirements for the developmental subject environment have been determined, regardless of the specifics of the preschool educational institution. We have determined the limits of the influence of the environment on a young child based on the analysis of available empirical experience. Also, the essence of a sensory enriched environment has been revealed as a set of conditions (in an institution, family) that maximally promotes the personal development of young children in subject activities that are meaningful to them, provides an opportunity for spontaneous search behavior, provides a variety of means of meeting basic needs, active social support, and makes it possible to occupy, entertain and explore in every possible way, transforming and enriching the environment personally. The author of the article has outlined and characterized the principles of sensory enriched environment, namely: the principle of «child participation», the principle of enrichment of the environment, the principle of «emerging literacy».

It has been concluded that the creation of a sensory enriched environment in the institution and in the family will ensure: optimal sensory load on the child in order to protect against tiredness from sensory stress; creation of conditions for sensory development; interaction with the family to ensure the full sensory development of the child; free time provided for the child during the day.

Keywords: sensory development, environment, enriched environment, sensory enriched environment, children of early age.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Ранній вік є найбільш важливим періодом для сенсорного розвитку дитини. Сенсорна система в цьому віці є основним засобом сприйняття, розуміння і взаємодії з оточуючим світом. Створення сенсорно збагаченого середовища в групах раннього віку є ключовим елементом дошкільної освіти, оскільки воно сприяє розвитку критичного мислення, творчих здібностей, комунікативних навичок та загального пізнавального процесу, дозволяє дітям активно досліджувати світ навколо себе, експериментувати з різними матеріалами, розвивати свої сенсорні навички та сприяє їх загальному розвитку. сенсорний розвиток дошкільна освіта

Дослідження в цій області є важливими, оскільки вони дають можливість зрозуміти та визначити ефективні методи та підходи до створення сенсорно збагаченого середовища в групах раннього віку, розробити стратегії, програми та методики, які сприятимуть оптимальному розвитку дитини в цьому важливому етапі її життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Характеристика актуальних у закордонній та українській педагогіці ключових ідей середовищ- ного підходу, що мали місце в педагогічній думці різних історичних періодів, дав можливість виділити такі ідеї:

- «розвитку голови, серця й руки» в процесі праці (Й. Песталоцці);

- природної потреби дітей у діяльності та пізнанні «світу речей» у різних видах діяльності (Ф. Фрьобель);

- активного засвоєння знань та реалізації власної природи індивідуума в процесі самостійної діяльності (Ф. Фрьобель, М. Монтессорі, С. Русова);

- створення предметного середовища, що стимулює розумову активність і самостійність дитини (М. Монтессорі);

- самодіяльності, саморозвитку й творчої са- мореалізації дитини в «підготовленому середовищі» (М. Монтессорі Ф. Фрьобель);

- гри як природної потреби й засобу задоволення діяльнісної природи дитини, що дає можливість вихователю ввести її у світ соціальних відносин, зміцнити в ній стимулюючі до діяльності сили, розвинути її як індивідуальність (Ф. Фрьобель, А. Драган, Н. Лубе- нець, Е. Яновська).

Аналіз наявних історичних джерел дає підстави стверджувати, що найменш науково дослідженою та методично розробленою є проблема створення сенсорно збагаченого середовища для дітей раннього віку.

Мета статті - на основі теоретичного аналізу наукових підходів виявити особливості створення сенсорно збагаченого середовища в групах раннього віку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Не дивлячись на надзвичайно широке вживання поняття «середовище», воно не має чіткого й однозначного визначення у світі науки. Частіше за все під середовищем, яке оточує людину, мається на увазі, так чи інакше, сукупність умов і впливів.

Так, К. Крутій визначає «середовище розвитку дитини як простір життєдіяльності дитини; умови, в яких проходить її життя в закладі дошкільної освіти, у тому числі соціальне середовище та предметно-просторове середовище» [1, с. 238].

Педагогічне середовище - це система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні [1, с. 237].

Головними характеристиками середовища, на наш погляд, мають виступати: безпечність; гу- маністичність; креативність (творчий характер); природовідповідність; розвивальний характер; комфортність; адаптивна референтність.

У психології одним з найважливіших напрямів у дослідженнях навколишнього середовища є вивчення розвитку і формування психіки дитини в процесі взаємодії із середовищем.

У дослідженнях, присвячених дітям раннього віку, майже не вживається поняття «освітній простір», а використовуються такі терміни «роз- вивальне середовище», «предметно-розвивальне середовище», «предметно-просторове середовище», які переважно розглядають це явище на основі параметра «предмети».

Так, К. Крутій розвивальне середовище розглядає як доцільно організовану сукупність матеріальних об'єктів, предметів, що знаходяться в певних просторових взаємостосунках і безпосередньо включених у контекст розвитку дитини.

Нагадаємо, поняття «середовище» має всю сукупність умов, у яких здійснюється розвиток організму. Середовище охоплює три складові: природну, матеріальну (або предметну) і соціальну.

Природне середовище складають клімат, рослинність, географічні умови. Природне середовище має непрямий вплив через спосіб життя, працю дорослих.

Матеріальне середовище представлено штучним світом, створюваним самою людиною, - це побутові предмети, які безпосередньо оточують людину, споруди, книги, витвори мистецтва тощо.

Середовище, яке оточує дитину в ЗДО (соціальне), впливає на створення образу світу дитини, сприяє отриманню і збагаченню уявлень про власне «Я». Саме спільна діяльність дорослих і дітей, їхня співпраця в реальних, живих контактах одне з одним створюють те середовище, у якому відбувається самопізнання і взаємопізнання дитини і вихователя.

Вирішальне значення в цьому процесі має створення нових способів самовизначення людини у світі і в самій собі. Розвивальне середовище припускає єдність соціальних і предметних засобів забезпечення різноманітної діяльності дитини. Збагачення розвивального предметного середовища знаходиться в прямій залежності від змісту освіти, віку і рівня розвитку дітей та їхньої діяльності.

Аналіз наукових та методичних джерел уможливили визначити загальні вимоги до розви- вального предметного середовища незалежно від специфіки закладу дошкільної освіти. З опорою на реалізацію окреслених принципів і з урахуванням різних умов роботи ЗДО педагоги можуть збудувати варіативні розвивальні середовища.

Серед основних вимог до облаштування середовища, на думку вчених, слід визначити такі:

- усі іграшки, матеріали, атрибути, предме- ти-замінники об'єднуються за функціональними ознаками відповідно до різних видів предметно-ігрової діяльності дітей (рухової, образотворчої, сюжетної тощо);

- більшість дидактичних матеріалів, іграшок, картинок повинні використовуватися з різною метою, варіативно, тобто поліфункціонально;

- усі іграшки, незалежно від їхньої класифікаційної належності, групуються так, щоб вони своїми розмірами відповідали одна одній, зросту дітей і стаціонарному предметному оточенню, у якому граються діти;

- поєднання знайомих для дитини компонентів середовища з новими, які забезпечують пізнавальний розвиток дошкільників; рівень інформативності середовища досягається урізноманітненням тематики (наприклад, від приготування ляльці їжі до її лікування);

- забезпечення динаміки й мобільності середовища, що розвиває вміння дитини активно співпрацювати з цим середовищем.

Зауважимо, що поняття предметно-розви- вальне середовище охоплює також відносини, які складаються в дитини з дорослими. Науковцями доведено значення демократичного стилю спілкування дорослого з дитиною для розвитку творчості (Л. Виготський, К. Крутій та ін.). На створення дітьми ігрового простору впливає організація предметно-ігрового середовища дорослим.

Під ігровим середовищем розуміється місце, межі якого може бути позначено предметами матеріального світу, а може бути й не позначено, але мати місце в дитячих уявленнях, образах, про які дорослий може дізнатися, тільки звернувшись до дитини із запитанням або беручи участь у грі.

Досліджуючи педагогічні чинники роз- вивально-ігрового предметного середовища, Л. Лохвицька визначила його основні завдання і можливості: здійснювати виховання і навчання, орієнтуючись на конкретну особистість; об'єднувати дітей у групи за здібностями й інтересами; через різноманітні матеріали, посібники, атрибути тощо заохочувати дошкільників до досліджень, випробовування власних ідей; забезпечувати гармонійні зв'язки між дитиною і довкіллям; заохочувати дітей до різних видів діяльності; розвивати здатність дітей здійснювати вибір; сприяти розвитку світосприйняття [8, с. 13].

Наявний емпіричний досвід дає можливість визначити межі впливу середовища на дитину раннього віку: гальмує розвиток дитини (не сприятливе в емоційному та фізичному планах); нейтральне у своїй дії на дитину (не гальмує, але й не стимулює розвиток); стимулює розвиток дитини (сприятливе, розвивальне середовище) [6].

Назвемо принципи створення предметно-роз- вивального середовища, а саме: принцип активності, принцип дистанції, позиції при взаємодії, принцип стабільності - динамічності, принцип комплексування і гнучкого зонування, принцип емоціогенності середовища, індивідуальної комфортності й емоційного благополуччя кожної дитини, принцип поєднання звичних і неординарних елементів в естетичній організації середовища, принцип відкритості - закритості, принцип урахування статевих і вікових відмінностей дітей [6].

Проте, не зменшуючи значущості зазначених принципів, зупинимося на низці проблемних питань, що мають безпосереднє значення для проблеми, яку ми розглядаємо, а саме створення сенсорно збагаченого середовища для дітей раннього віку. Зміст основних положень принципів зорієнтовано на формування умов, що стимулюють у дітей інтерес до зовнішнього світу. Сама дитина розглядається як джерело активності, спрямованої на пізнання навколишніх об'єктів і явищ. Хоча її власний внутрішній світ є загадкою для неї ж [5].

Вважаємо, що рекомендації, спрямовані лише на перетворення зовнішнього середовища, не можуть бути повними та об'єктивними. Вихователю не менш важливо розуміти відчуття дитини, розбиратися в її переживаннях, визначати причини негативної поведінки. Це дозволить дорослим зрозуміти важливість особистісно-зорієн- тованого підходу, поставить перед необхідністю оволодіння його технологією.

Посилаючись на зауваження К. Крутій, автора монографії «Освітній простір дошкільного навчального закладу» [6] щодо не розробленості принципу врахування вікових відмінностей, ми вважаємо: урахування вікових особливостей дітей під час створення освітнього середовища має принципове значення. Дитина раннього віку здійснює свою життєдіяльність завдяки наявності двох взаємоперехрещувальних і взаємопронизу- вальних систем, двох світів: світу дорослих і світу дітей (дитячої субкультури), кожний з яких володіє певною значущістю для дитини на тому або іншому віковому етапі.

Характеристиками предметно -розвивально - го середовища можуть бути: проблемна насиченість; відкритість до активного добудовування дитиною, діалогічний спосіб функціонування; не повсякденність; чіткість оформлених наочних джерел розвитку; багатофункціональність; пристосованість до потреб спільної діяльності дітей і дорослих.

Спроба узагальнити результати досліджень вітчизняних та закордонних дослідників у межах середовищного підходу (К. Крутій, О. Писарчук, A. Bandura, A. Ikeda, Y. Kanakogi, M. Hirai, S. Jiang, S. Wang, X.Wan, та ін.), дає підстави вважати, що внесок середовища у розвиток дітей раннього та дошкільного віку безсумнівний. Досліджуючи термінологічне поле збагаченого середовища, ми дійшли висновку, що це ще один з найбільш недооцінених інструментів здоров'я, в тому числі й дитячого.

Сенсорно збагачене середовище - це така сукупність умов (у закладі, родині), яка максимально сприяє особистісному розвитку дітей раннього віку у значущій для них предметній діяльності, надає можливість спонтанної пошукової поведінки, передбачає різноманітність засобів задоволення базових потреб, активної соціальної підтримки, уможливлює всіляко себе займати, розважати і досліджувати, перетворюючи та збагачуючи середовище особисто.

Отже, урахування концептуально-теоретичних засад результатів досліджень науковців дає можливість побудувати модель створення сенсорно збагаченого середовища для дітей раннього віку в закладі дошкільної освіти та в родині.

На нашу думку, саме для уточнення шляхів детермінації розвитку дитини раннього віку різними аспектами сенсорно збагаченого середовища є доцільним у межах конкретної моделі середовища, що детермінує зміни в розвитку дитини, виокремлення двох аспектів: 1) сенсорного збагачення та 2) міжособистісної взаємодії.

Аспект сенсорного збагачення середовища охоплює структуру освітнього процесу, форми навчання та зміст програм, спрямованих на розвиток дитини раннього віку. Під аспектом міжособистіс- ної взаємодії розуміється характер, способи взаємодії та емоційні відносини суб'єктів, що виявляються, зокрема, у сімейному мікро-середовищі. Передбачається, що зазначені аспекти середовища є двома різними шляхами детермінації розвитку.

Зауважимо, що для нашого дослідження найбільш цікавою є модель розвитку шляхом сенсорного збагачення середовища. Ця модель разом становить основу «імпліцитних теорій навчання», які використовує більшість батьків та вихователів. Побудована на основі цієї теорії поведінка полягає в тому, щоб давати дитині багато сенсорної інформації та практики у вирішенні завдань. На жаль, ця проста модель, й до сьогодні, виявляється недостатньо обґрунтованою.

Сенсорно збагачене середовище в групах раннього віку є підґрунтям для різнобічного розвитку кожної дитини раннього віку.

Антонімічним терміном до сенсорно збагаченого середовища є сенсорне перевантажене середовище. Сенсорне перевантаження це -- стан, який виникає тоді, коли дитина (або дорослий) отримує значну кількість інформації від усіх органів чуття, які мозок не в змозі обробити.

Перевантаження має негативний наслідок, є результатом негативного впливу сенсорного середовища, виникає в залежності від об'єктивних причин і суб'єктивних чинників (особисті характеристики суб'єкта, який споживає сенсорну інформацію). Сенсорне перевантаження характеризується неусвідомленістю для споживача і не фокусується в рамках певного потоку, але складається з безлічі перетинань, нашаровування один на одного потоків, перетворюючись в каскад сенсорних стимулів або подразників.

Сенсорний розвиток - це чуттєве сприйняття світу, іншими словами, сприйняття за допомогою органів чуття: зору, слуху, дотику, нюху (за Аристотелем). Психофізіологи й медики не мають спільної думки, вони називають від 3 до 33. Більшість учених визнають існування в людини 21 виду почуття, проте верхню межу поки не встановлено.

Так, Tristan Middleton та Lynda Kay [9] звертають увагу на потенційну проблему, спричинену чутливістю до сенсорної інформації. Аудит сенсорного середовища та виявлення тригерів для дітей служить для інформування про коректування та подальше виключення із середовища подразників.

Визнання того, що деякі діти раннього віку зазнають труднощів під час обробки сенсорної інформації, свідчить про різноманітність підходів. Майбутні педагоги повинні мати спеціальні знання в галузі сенсорної інтеграції, вміння оцінювати і планувати відповідне втручання в середовище або стратегії для підтримки дітей, які мають труднощі з сенсорною чутливістю. Етапність сенсорної інтеграції досліджували О. Кіпаренко і Т. Скрипник [2].

Так, К. Л. Крутій окреслено інтегральні критерії сенсорно збагаченого середовища для закладів дошкільної освіти [3].

Критерій збагаченості середовища сенсорними стимулами: сенсорне багатство домівки, де зростає малюк, закладу, який він відвідує, та території; гармонізація, структурованість сенсорного середовища; естетичність середовища. Критерій насиченості різними типами і видами діяльності: типи - предметно-ігрова (провідний тип), початки навчальної і трудової; види діяльності - спілкування, пізнавальна діяльність, перетворювальна, оцінно-контрольна, творча тощо. Критерій задоволення потреб у фізичній активності та фізичному розвитку: здоровий спосіб життя, потреба в активності, спортивні досягнення тощо. Критерій насиченості сенсорного середовища взаємодією педагогів, дітей, батьків [5].

Структуру сенсорно збагаченого середовища в закладі дошкільної освіти розглядаємо як багатокомпонентну систему, що складається з таких елементів, як-от: мета створення сенсорно збагаченого середовища (для чого створювати?); зміст сенсорно збагаченого середовища (у чому єдність елементів цілого?); форми, методи, прийоми (як використовувати?); педагог і батьки (хто створює?); дитина (хто використовує?) [4].

У сенсорно збагаченому середовищі передбачається практична реалізація декількох принципів, а саме: принцип «участі дитини», принцип збагачення середовища, принцип «грамотності, що народжується». Коротко схарактеризуємо зазначені принципи.

Принцип «участі дитини»: дитина вже в ранньому дитинстві має бути суб'єктом своєї освіти. Передусім у зарубіжній педагогіці існує уявлення про малюка як істоту, яка має певні ресурси. Слід ураховувати ресурсність і цінність дошкільного дитинства для подальшого розвитку людини. M. Woodhead обстоює думку, що відбувається зміна освітніх парадигм: за дитиною визнається можливість бути хоча б в деякій мірі суб'єктом власної освіти [10].

Принцип збагаченого середовища: дитяча суб'єктність проявиться лише тоді, коли буде створено особливі умови, а саме: предметно-просторове середовище має дозволяти дитині бути активною і здійснювати вибір. Втілюючи ідеї М. Монтессорі, Ж. Піаже, Л. С. Виготсько- го, Дж. Дьюї, вальдорфської педагогіки, Лоріс Малагуцці (Реджіо Емілія, Італія) наполягав на тому, що в дитини має бути багато можливостей самовираження за допомогою різних культурних засобів (кольору, руху, слуху, звуку, тактильного сприйняття тощо). Відомою є його метафора про те, що в дитини сто мов, а дорослі використовують тільки одну з них, а також теза про те, що довкілля є «третім педагогом» (після батьків і вихователів).

Принцип «грамотності, що зароджується» (поняття введено в 1966 році новозеландською дослідницею Мері Клей) описує різноманітні способи взаємодії зі знаками, які складаються в дитини ще в ранньому віці, є передумовою навчання письма та читання. Діти дуже рано (за створення відповідних умов) можуть зрозуміти, що запропоновані знаки мають певне значення, і зацікавитись їх розкодуванням. Передумовами є освітні ситуації, в яких створюються знаки і правила для повсякденного життя, записуються дитячі історії тощо. З'явився навіть термін для опису середовища «print-rich» - тобто середовище, насичене знаками. Аналогічні ідеї були в дослідників, які працювали під керівництвом О. Запорожця, цю ідею в Україні розвиває К. Крутій [7].

Вочевидь, що сенсорно збагачене середовище закладу дошкільної освіти неможливо оцінити лише якісними показниками. Необхідно визначити комплекс показників, що мають кількісний вираз і дозволяє зробити висновок про якість такого середовища. Характеристика ефективності сенсорно збагаченого середовища має стати критеріями розвитку дитини раннього віку, які представлено показниками-складовими: фізичний, сенсорно-пізнавальний та психічний розвиток.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Отже, створення сенсорно збагаченого середовища в закладі та в родині, на наш погляд, буде забезпечувати:

¦ оптимальне сенсорне навантаження на дитину з метою захисту від утоми сенсорними стимулами;

¦ створення умов для сенсорного розвитку;

¦ взаємодію з родиною щодо забезпечення повноцінного сенсорного розвитку дитини;

¦ вільний час, передбачений для дитини впродовж дня.

Основними труднощами, що заважають вихователям дітей раннього віку організовувати сенсорно збагачене середовище, є неправильне розуміння особливої естетики групових кімнат для малечі. Це нерозуміння виявляється у прагненні дорослих наповнити інтер'єр яскравими картинами, посібниками, різноманітними матеріалами, іграшками, гарними предметами, статичними куточками, іноді навіть виставками, коли діти не можуть нічого чіпати та розглядати. На нашу думку, рішенням цієї проблеми має стати підготовка майбутнього вихователя шляхом інтеграції педагогіки та партисипа- тивного дизайну, коли художньо-естетичний підхід реалізується у горизонтальній та вертикальній площині, а також паралельно з розробкою змістовного наповнення середовища для розвитку дитини раннього віку. Саме на ці аспекти будуть спрямовані наші подальші наукові розвідки.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Дошкільна освіта: словник-довідник: понад 1000 термінів, понять та назв / упор. К. Л. Крутій, О. О. Фунтікова. Запоріжжя: тОв «ЛІПС» ЛТД, 2010. 324 с.

2. Кіпаренко О. Сенсорна інтеграція як метод корекції розладів у дітей. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології», 2020. № 49. DOI: https:// doi.org/10.32626/2227-6246.2020-49.152-176

3. Крутій К. Л. Інтеграція в дошкільній освіті як інноваційне явище, або що треба знати про інтеґра- цію? Сайт ukrdeti.com. URL: http://ukrdeti.com/wp- content/uploads/2017/08/Стаття_проф.Крутій-К._ Інтеграція^Г

4. Крутій К. Л. Емпіричне дослідження вільної гри дитини в умовах закладу дошкільної освіти під час проведення «Дня без іграшок». Гуманізація навчально-виховного процесу. Збірник наукових праць. № 1 (93), 2019. С. 26-44. http://dspace.tnpu. edu.ua/handle/123456789/12407

5. Крутій К. Л. Освітній простір дошкільного навчального закладу [Текст] : Монографія : У 2-х ч. Частина друга. Концепція, Програма розвитку та освітні програми ДНЗ. Запоріжжя : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2010. 284 с.

6. Крутій К. Л. Освітній простір дошкільного навчального закладу [Текст] : Монографія : У 2-х ч. Частина перша. Концепції, проектування, технології створення. Запоріжжя : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009. 320 с.

7. Крутій К. Л. Стіни, стелі та підлога, які говорять. Оптимальне перетворення освітнього простору дитячого садочка. Дошкільне виховання, 2019. №1. С. 3-8.

8. Лохвицька Л. В. Розвивальне середовище для дітей раннього віку. Дошкільне виховання, 2003. № 11. С. 12-14.

9. Middleton T., Kay L. Using an Inclusive Approach to Reduce School Exclusion.London. Routledge. 2019. 242 с. DOIhttps://doi.org/10.4324/9780429455407

10. Woodhead Martin (1999). Towards a global paradigm

for research in early childhood education. European Early Childhood Education Research Journal, 7(1) pp. 5-22. https://qastack.com.ua/parenting/7624/

does-daycare-mentally-damage-children-under-three

REFERENCES

1. Krutiy, K. L., Funtikova, O. O. (2010). Doshkil'na osvita: slovnyk-dovidnyk: ponad 1000 terminiv, ponyat' ta nazv. [Preschool education: reference dictionary: more than 1000 terms, concepts and names]. Zaporizhzhia.

2. Kiparenko, O. (2020). Sensorna intehratsiyayak metod korektsiyi rozladiv u ditey. [Sensory integration as a method of correcting disorders in children].

3. Krutiy, K. L. (2017). Integratsiya v doshkil'niy osviti yak innovatsiyne yavyshche, abo shcho treba znaty pro integratsiyu. [Integration in preschool education as an innovative phenomenon, or what should be known about integration?].

4. Krutiy, K. L. (2019). Empirychne doslidzhennya vil'noyi hry dytyny v umovakh zakladu doshkil'noyi osvity pid chas provedennya «Dnya bez ihrashok». [An empirical research of a child's free play in the conditions of a preschool educational institution during the «Day without toys»].

5. Krutiy, K. L. (2010). Osvitniy prostir doshkil'noho navchal'noho zakladu. [The educational space of a preschool educational institution]. Zaporizhzhia.

6. Krutiy, K. L. (2009). Osvitniy prostir doshkil'noho navchal'noho zakladu [The educational space of a preschool educational institution]. Zaporizhzhia.

7. Krutiy, K. L. (2019). Stiny, steli ta pidloha, yaki

hovoryat'. Optymal'ne peretvorennya osvitn'oho

prostoru dytyachoho sadochka. [Walls, ceilings and floors that speak. Optimum transformation of the educational space of the kindergarten].

8. Lokhvytska, L. V (2003). Rozvyval'ne seredovyshche dlya ditey rann 'oho viku [Developmental environment for young children].

9. Middleton T., Kay L. (2019). Using an Inclusive Approach to Reduce School Exclusion. London. Routledge.

10. Woodhead Martin (1999). Towards a global paradigm for research in early childhood education.

Размещено на Allbest.ru