Етичні домінанти свідомості майбутнього лікаря в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етичні домінанти свідомості майбутнього лікаря в умовах воєнного стану

Шматко Володимир Іванович, кандидат медичних наук, доцент; доцент кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань; Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Анотація

Порушується проблема інтерпретації етичних домінант свідомості майбутнього лікаря в умовах воєнного стану. Визначається, що в реальному житті людина виявляє себе цілісно, в сукупності моральних цінностей і реакцій на світ, час, життєвий простір, виклики і здатність долати перешкоди. Домінанти в етичному становленні особистості кваліфікуються як реальний вибір між життям і смертю, можливістю допомогти людині, врятувати її будь-якою ціною, фаховими компетенціями, часом навіть ціною власного життя. Відповідно до визначеної предметності аналізу, в контексті етичної парадигми актуалізується теорія Е.Х. Еріксона щодо розвитку особистості, за якої структура індивідуума співвідноситься з культурно-історичними обставинами його життя. Авторська аргументація спирається також на етико-поведінкові реакції сформованої особистості, що реально свідчать про високі етичні виміри поведінки і викладачів, і студентів медичних закладів освіти, які визначають взірцеві патерни майбутнього лікаря-громадянина.

Ключові слова: етика, виховання, відповідальність, етика майбутнього лікаря, етика під час війни, гармонійна особистість.

Етичні проблеми медицини сьогодні перебувають у колі найактуальніших і найобговорюваніших питань соціуму. Прогрес медицини, як у сфері наукового пізнання, моделювання закономірностей розвитку, функціонування і можливостей корекції біологічних процесів, так і у сфері практичного застосування науково обґрунтованих результатів досліджень, є предметом аналізу в університетських аудиторіях. Зауважимо, складними і дискусійними є корекція, а часто і зміна базових концепцій життя, смерті, здоров'я людини, постулати щодо цілей і завдань профілактики та медичної допомоги, трансплантації, евтаназії, сурогатного материнства та ін.

Юридичні регулятиви складних ситуацій у медичній діяльності дають можливість розмежувати типові та прецедентні практики, проте лише частково пояснюють етичні принципи та моральні максими підготовки майбутнього лікаря. Відповідно до Етичного кодексу лікаря України, «головна мета професійної діяльності лікаря (практика і вченого) - збереження та захист життя й здоров'я людини в пренатальному і постнатальному періоді, профілактика захворювань і відновлення здоров'я, а також зменшення страждань при невиліковних хворобах, при народженні і настанні смерті.

Етичне ставлення до особистості пацієнта не припиняється і після його смерті. Лікар виконує свої обов'язки з повагою до життя, гідності і особистості кожного пацієнта на основі морально-етичних принципів суспільства...» [1].

А тому прецедентним є комплекс освітніх, фахових знань, які корелюють із цінностями сучасного суспільства, заснованого на принципах демократії, свободи, вільного вибору людиною громадянської позиції та здатності апелювати до названих цінностей, захищати їх. Особливо за ситуації, коли становлення майбутнього лікаря відбувається в умовах воєнного стану. Відтак, університетське середовище об'єктивно стає центром консолідації фахових знань і моральних цінностей, що домінують у суспільстві, -- патріотизму, координації зусиль для перемоги, готовності допомогти кожному, хто потребує професійної допомоги. А отже, академічна спільнота об'єднуються етикою звитяги, самопожертви, гуманізму, етикою спільних цілей, що формують виразні контури університетської педагогіки. Як соціальних дисциплін, так і фахових.

Альтернативні концепції добра і зла (як широкий філософсько-історичний концепт осмислення життєдіяльності людини) відходять на периферію свідомості майбутнього лікаря. Домінанти в етичному становленні особистості -- реальний вибір між життям і смертю, можливістю допомогти людині, врятувати її будь-якою ціною, фаховими компетенціями, часом навіть ціною власного життя. Етичні домінанти майбутнього лікаря за критичних обставин вибору це своєрідний катарсис, на який звертав увагу у філософії права ще Г.В.Ф. Гегель, підкреслюючи певну необхідність зла для вибору моральної позиції, прийняття рішення щодо необхідності подолання зла. Смисл людини -- фахівця в умовах воєнного стану -- акумулювати знання, можливості і моральні цінності для життя, дієвої перемоги над смертю, віднайти ті критерії, що сформують свідому особистість -- і фахівця, і патріота. На наш погляд, в університетській підготовці сучасного лікаря необхідними є домінанти (класи цінностей, за В. Франклом), які здатні об'єднати в цілісність homo sapiens творчість, професію, особисті переживання і ставлення до соціуму, подій, обставин, викликів. Умовна стратифікація названих понять визначає структуру наукової моделі пізнання людини.

У реальному житті людина виявляє себе цілісно, в сукупності моральних цінностей і реакцій на світ, час, життєвий простір, виклики і здатність долати перешкоди. Смисли життя формуються і мають формуватися не тільки обставинами, але й університетською дидактикою, де корисне (фах лікаря) є невід'ємним складником прекрасного, моральних цінностей людини. Гуманна, здорова етика лікаря, як відомо, є основою здорового суспільства, особливо за умов воєнного стану. Це координується з фаховою інтерпретацією медичної етики: «медична етика є складовою частиною загальної етики, що її варто розглядати як специфічний вияв загальної етики. Медична етика - це вчення про роль моральних засад у діяльності медичних працівників, про їх високогуманне ставлення до людини як необхідну умову успішного лікування хворого» [2]. У свою чергу, з медичною етикою пов'язаний контекст медичної деонтології - вчення про належну поведінку медичних працівників, що сприяє створенню найбільш сприятливої обстановки для одужання хворого. Таким чином, теоретичною основою деонтології є медична етика, а деонтологія, виявляючись у вчинках медичного персоналу, визначає практичне застосування медико-етичних принципів» [3].

Постулюючи вихідний принцип гармонізації фахового етичного знання, основоположного для університетської дидактики, ми з усією очевидністю апелюємо до актуальної теорії розвитку особистості Е.Х. Еріксона, в якій структура індивідуума співвідноситься з культурно-історичними обставинами його життя. Саме життя в цьому випадку можна представити як 8 еволюційних стадій, універсальних для людства [2]. В аргументації Е.Х. Еріксона стадії мають спільні характеристики, визначені принципами дозрівання, де юність інтегрована в універсальне поле мотивацій, серед яких:

1. Ступеневий розвиток особистості, виявлений у готовності еволюціонувати для подальшого росту, розширення світогляду та можливостей соціальної взаємодії;

2. Розвиток соціальних можливостей згідно з інтенціями та стратегіями змін у суспільстві, в соціальному світогляді відповідно до виявлених тенденцій взаємодії.

У різних спільнотах психосоціального розвитку особистості (нації, соціального класу, політичної ситуації, професійної групи, особливих обставин війни й миру та ін.) відбувається вочевидь формування інтегральних етичних характеристик людини, рівно як й індивідуальних, особливо виразно виявлених за критичних обставин, найперше під час війни. Це ставить перед університетською дидактикою глибини осмислення проблем етичних вікових пріоритетів молоді, в їх проєкції на реальне життя соціуму, формуючи високі поведінкові моделі. Так, студенти національного медичного університету імені О.О. Богомольця із самого початку війни активно виявляють себе у волонтерські діяльності: разом із викладачами щоденно надають допомогу пораненим у госпіталях, асистують під час операцій, працюють у реабілітаційних центрах. Багато студентів виявили громадянську відповідальність, добровільно вибравши шлях спротиву на полі бою.

1. Етичний кодекс лікаря України. Прийнято та підписано Всеукраїнським з'їздом лікарських організацій та X З'їздом Всеукраїнського лікарського товариства 27.09.2009.

2. Назар П.С., Віленський Ю.Г. (2002). Основи медичної етики. К., 341 с.

3. Основи деонтології (2019) / Укл. Ю.В. Копочинська, С.Б. Латенко. К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського. С. 6.

4. Erikson, E.H. (1975). Life history and the historical moment. W.W. Norton & Co. P. 226-235.

Размещено на Allbest.ru