Життєтворчі здібності особистості як ресурс формування життєвої успішності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєтворчі здібності особистості як ресурс формування життєвої успішності

Life-creating abilities of the individual as a resource for the formation of success in life

Кириченко В.І.

Кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця, завідувачка лабораторії фізичного розвитку та здорового способу життя, Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України,м. Київ,

Valentyna Kyrychenko

Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Researcher, Head of the Laboratory of Physical Development and Healthy Lifestyle, Institute of Education Problems of the National Academy of Pedagogical Sciences Ukraine,Kyiv, Ukraine

У статті систематизовано і узагальнено погляди науковців на концепти успіх та успішність, проаналізовано відмінність їх характеристик у соціології, психології та педагогіці. Виявлено, що успіх здебільшого тлумачать як втілення результатів діяльності, натомість успішність розглядається як характерологічна особливість особистості, що показує наскільки стало цей індивід результативний у досягненні поставлених цілей. Встановлено, що перебіг освітнього процесу в умовах воєнного стану спричиняє появу нових акцентів у дослідженні життєвої успішності учнів. Одним з них наразі виглядає розвиток життє- творчих здібностей старшокласників як ресурсу формування їх життєвої успішності. Метою дослідження стало є порівняльне осмислення змісту концептів «успіх» та «успішність» та основних характеристик ресурсного підходу щодо розвитку життєтворчих здібностей особистості задля їх використання в забезпеченні життєвої успішності старшокласників. Акцентовано, що ресурсний підхід набуває надзвичайної актуальності в умовах сьогодення, оскільки ставить питання про організацію навчання, орієнтованого на пошуки і розвиток потенціальних можливостей кожної особистості. Для педагогів-практиків важливим є те, що ресурси особистості відіграють роль своєрідних життєвих опор, які знаходяться в розпорядженні людини, дозволяючи їй забезпечувати свої основні потреби у виживанні, безпеці, комфорті, соціалізації та самореалізації й втілювати мрії про творчу діяльність. У даній статті наведено окремі результати дослідження сформованості життєтворчих здібностей учнів старших класів закладів загальної середньої освіти і пропозиції щодо напрямів подальшого наукового пошуку дотичної проблематики. Ключові слова: життєва успішність; життєтворчість, ресурсний підхід, ресурси особистості; учні старших класів, життєтворчі здібності.

The article systematizes and summarizes the views of scientists on the concepts of success and success, analyzes the difference in their characteristics in sociology, psychology, and pedagogy. It was revealed that success is mostly interpreted as the embodiment of activity results, instead, success is considered as a characterolog- ical feature of an individual, which shows how effective this individual has become in achieving the set goals. It has been established that the course of the educational process in the conditions of martial law causes the emergence of new accents in the study of students' success in life. One of them currently appears to be the development of life-creating abilities of high school students as a resource for shaping their success in life. The purpose of the study was to provide a comparative understanding of the concepts of “success” and “success” and the main characteristics of the resource approach to the development of the life-creating abilities of the individual for their use in ensuring the success in life of high school students. It is emphasized that the resource approach acquires extreme relevance in today's conditions, as it raises the question of the organization of training, focused on the search and development of the potential capabilities of each individual. For practicing teachers, it is important that the resources of the individual play the role of a kind of life supports that are at the disposal of a person, allowing him to provide his basic needs for survival, safety, comfort, socialization and self-realization, and to realize dreams of creative activity. This article presents separate results of research on the formation of life-creating abilities of students of senior classes of institutions of general secondary education and offers regarding the directions of further scientific research of related issues. Key words: success in life; creativity, resource approach, personal resources; high school students, life-creating abilities.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Життєдіяльність учнів старших класів в сучасному українському суспільстві протікає в умовах воєнної агресії росії, нестабільності безпекових і крайньої невизначеності соціально-політичних умов. Така ситуація породжує труднощі щодо збереження життя, фізичного і ментального здоров'я людини, а також ускладнює процес навчання і прогнозування старшокласниками свого майбутнього. У цій царині особливої актуальності набувають проблеми, пов'язані з виявленням механізмів й виробленням особистістю ефективних стратегій накопичення і збереження необхідних ресурсів для успішної життєвої самореалізації та продуктивного життєздійснення.

Вирішення системою загальної середньої освіти України проблем розвитку особистості та її успішної самореалізації в різних видах діяльності, як-то: навчальної, професійної, творчої значно ускладнилось упродовж років воєнної агресії рф проти нашої держави.

Актуальність осмислення теоретичних засад і кращих практик формування життєвої успішності випускників закладів загальної середньої освіти пояснюється необхідністю розроблення ефективного інструментарія цих процесів, оскільки саме життєва активність та успішність громадян матиме велике значення для сучасної України, яка після своєї перемоги надолужуватиме втрати фізичного й ментального здоров'я населення, відновлюватиме численні руйнування інфраструктури, виробничих об'єктів, житла, розбудовуватиме державу європейського зразка тощо.

Обставини, що склались вимагають від зростаючої особистості вироблення міцного ціннісного підгрунтя, розвиненої життєстійкості, умінь чіткого цілепокладання всупереч обставинам та наполегливості у досягненні визначених результатів. Звідси, цільовим актуалітетом освіти сьогодення науковці вважають «формування нової людини, яка володіє необхідними інструментами, щоб зробити власне життя успішним, має гнучке мислення і відкритість для нових ідей, вміє ефективно комбінувати знання» і досвід продуктивного долання труднощів [11].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Поняття «успіх» і «успішність» є міждисциплінарними категоріями, що різнобічно досліджуються в річищі економічної, філософської та соціологічної наук. Однак, на думку дослідниці О. Даценко, особливий інтерес вона викликає з точки зору педагогічної психології, «в межах якої робиться спроба системного моделювання феномену на ґрунті результатів наукової рефлексії» [4].

Педагогічний аспект успіху охоплює умови і технології формування ключових життєвих навичок (Д. Франкен, О. Хомич, І. Лаврентьєва) Психологічна наука розглядає успіх з позиції діяльності (Ю.Ільїна, І. Боровинська, О. Матеюк); почуття (І. Бех); мотивації досягнень (Г. Мюррей, Дж. Аткінсон, Д. МакКлеланд, К. Петерсон, М. Селігман); активності особистості (С. Гончаренко); самоактуалізації, самоефективності (А. Маслоу); гармонійної адаптації до умов життя (О. Романовський) тощо.

Найбільш поширеним у психолого-педагогіч- ній літературі є тлумачення успіху як вдалого завершення певної діяльності суб'єкта з досягнення значущих для нього цілей, які відображають соціальні орієнтири суспільства, і суспільне визнання цих результатів. Отже, успіх розглядається як специфічна форма або фактор само- реалізації людини, що забезпечує її розвиток та прийняття соціумом [2].

Проблематика успішності у соціальній філософії розглядається крізь призму певних осо- бистісних якостей як детермінант успішності (О. Міщук). Соціальна педагогіка досліджує особливості формування успішності особистості (О. Яшнова). Успішність розглядають як: добре розвинуті здібності у діяльності (В. Дружинін); досягнення стану рівноваги і гармонії (О. Матеюк); високий рівень відповідальності (Ф. Хайдер); процес самореалізації (А. Маслоу); рефлексію життєвого досвіду (Н. Чепелева); розвинутий емоційний інтелект (Д. Майєр, П. Саловей; Д. Гоулман) тощо.

За даними тлумачного словника сучасної української мови, успішність - наявність кілька разових успіхів у чомусь [3]; це неодноразово верифікований життєвий досвід, що формується завдяки позитивному мисленню і способу життя, основу якого складає мотивація досягти поставленої мети через цілеспрямовану діяльність, прагнення гармонійно розвиватися.

Зустрічаються також тлумачення поняття успішності як володіння способами, які забезпечують високий результат в досягненні поставлених цілей. Вважається, що саме володіння способами діяльності, дозволяє людині перейти від поодинокого успіху до постійного, забезпечуючи їй успішність в тій чи іншій справі [12].

Резюмуючи, робимо висновок, що у науковій літературі успіх визначають як: об'єктивну подію; окремий епізод у житті особистості; певний очікуваний результат. Натомість, успішність визначають як: суб'єктивну оцінку значущості успіху, здійснення його змісту; динамічний процес руху до успіху, який поступово трансформується як потенційна можливість [13]. Тобто, якщо успіх здебільшого є втіленням результатів діяльності, то успішність розглядається як характерологічна особливість особистості, що показує наскільки стало цей індивід результативний у досягненні поставлених цілей [16].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Особливості особистісного розвитку в умовах воєнного стану спричиняють появу нових акцентів у дослідженні формування життєвої успішності, що вимагає належної систематизації та узагальнення. Таким наразі виглядає розвиток життєтворчих здібностей старшокласників як ресурсу формування їх життєвої успішності. Особистості важливо відчувати себе успішною, оскільки в такому разі у неї підвищується усвідомлення своєї здатності та компетентності в управлінні власною життєдіяльністю, вирішенні життєвих труднощів, реалізації поставлених цілей [15].

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даного дослідження є порівняльне осмислення змісту концептів «успіх» та «успішність» та основних характеристик ресурсного підходу щодо розвитку життєтворчих здібностей особистості задля їх використання в забезпеченні життєвої успішності старшокласників.

Виклад основного матеріалу дослідження

З огляду на обставини життя українців впродовж останніх років, одним із актуальних напрямів розвитку психолого-педагогічної науки постав ресурсний підхід, пов'язаний із здатністю людини використовувати свої особистісні якості та здібності, соціальну підтримку, можливості найближчого соціального оточення і місцевої громади для подолання екстремальних чи стресових життєвих обставин на шляху досягнення значущих результатів діяльності.

Ресурсний підхід спирається на положення, що ефективна реалізація природних задатків, обдарованості й здібностей у певних сферах життєдіяльності, досягнення життєвої успішності деякими людьми та їх адаптація до різних складних життєвих ситуацій пояснюється усвідомленням і вдалим розподілом життєвих ресурсів особистості. Ми поділяємо позицію С. Микитюк стосовно того, що «ресурсний підхід, що набув надзвичайної актуальності в умовах сьогодення, ставить питання про організацію навчання, орієнтованого на пошуки і розвиток потенціальних можливостей кожного учасника педагогічного процесу. Ресурс визначається як сукупність об'єктивно існуючих умов і засобів, необхідних для реалізації потенційних можливостей суб'єкта» [9].

З точки зору психології ресурс - це комплекс цінностей, ставлень, установок, особистісних властивостей та соціальних взаємозв'язків, які дозволяють людині зберігати відчуття впевненості, благополуччя, самореалізованості та продуктивності життєвого досвіду. Це також про подолання труднощів, про внутрішні сили, які необхідні людині, щоб конструктивно долати кризові періоди життя і реалізовувати особистісний потенціал.

Дослідниця О. Лукомська наголошує, що «існує два різновиди ресурсів оточуючого середовища, тісно пов'язаних між собою. Це внутрішні та зовнішні ресурси. Внутрішні (особисті) ресурси спрямовані на самореалізацію, саморозвиток та самовдосконалення, а зовнішні (так звані екологічні) стосуються цінностей особистості, її самосприйняття, копінгу, прийняття рішень і поведінки» [8].

Зовнішній ресурс - це енергія, яку ми черпаємо ззовні, за допомогою якої здатні відновлюватися. Наприклад: це може бути улюблене заняття танцями, прогулянки з друзями, улюблена музика, спорт чи ба навіть улюблена їжа або натхненні спогади, тощо.

Навпроти, внутрішній ресурс - це енергія, яку ми знаходимо всередині себе. Це наші життєві цінності, базові потреби, здоров'я (фізичне і ментальне), позитивність мислення та емоцій, житт- єтворчі здібності, установки та ставлення, тобто те, що є всередині нас і робить нас сильними. Сюди також відноситься і уміння потурбуватися про себе та безумовне прийняття себе.

О.Лукомська також акцентує, що дослідники S.Bowles, L. Pollock, M. Moore окремо виділяють ресурси родини, які займають проміжне місце між ресурсами особистості та її соціального оточення, яке розуміється як громада в цілому. Ресурсами родини при цьому постають спілкування, емпатія, згуртованість, адаптивність/ гнучкість, досвід спільного подолання кризових ситуацій, родинні традиції, свята, спільне проведення дозвілля [8].

Варто зауважити, що розподіл на зовнішні й внутрішні ресурси є досить умовним. Ті й інші ресурси тісно пов'язані і при втраті зовнішніх ресурсів поступово відбувається втрата ресурсів внутрішніх. Надійні зовнішні ресурси забезпечують збереження внутрішніх ресурсів, але тільки в тому випадку, якщо ці внутрішні ресурси вже є.

Для педагогів-практиків важливим є те, що ресурси особистості відіграють роль своєрідних життєвих опор, які знаходяться в розпорядженні людини, дозволяючи їй забезпечувати свої основні потреби у виживанні, безпеці, комфорті, соціалізації та самореалізації й втілювати мрії про творчу діяльність. Виявлення індивідуальних ресурсів кожної особистості, прогнозування їхнього залучення може забезпечувати реалізацію її можливостей.

Особливо цьому сприяють внутрішні ресурси, тому їх слід розвивати, а також використовувати для досягнення цілей будь-якої діяльності. Результатами використання ресурсів «є психологічна стійкість (короткотерміновий наслідок) та резильєнтність (у довготривалій перспективі), необхідною умовою якої є посттравматичне зростання» [8].

Упродовж останніх років науковцями проведено чимало досліджень, спрямованих на вирішення цього завдання. Вони охоплюють вивчення різнобічних аспектів, умов та факторів успішного становлення особистості, окреслення необхідної ресурсної бази для її творчої самореалізації, зокрема, й постійного розвитку життєтворчих здібностей здобувача освіти як важливого джерела успішної життєдіяльності.

Перше серйозне наукове обґрунтування поняття «життєтворчість» було здійснено групою українських дослідників під керівництвом академіка Л. Сохань. Центральним положенням розробленої ними концепції є уявлення про людину як суб'єкт життя, в основі існування якого закладено життєтворчість - особливу й вищу форму прояву творчої природи людини.

Вагомим результатом життєтворчості постає оволодіння мистецтвом жити, яке визначається як «особливе вміння і висока майстерність у побудові особистістю свого життя, що базується на глибокому знанні людської природи, розвиненій самосвідомості й володінні системою засобів, методів, технологій програмування, конструювання і здійснення життя як індивідуально-осо- бистісного життєвого проекту» [14].

Дослідниця М. Наконечна акцентує, що «жит- тєтворчість - це сама тканина людського буття, його активна сутність. Життєтворчість може виявлятися у вчинках, діях, ставленнях, виборах людини, у її креативній, перетворювальній позиції щодо життя [10].

Досить докладне уточнення цього феномену було запропоновано українським дослідником

І.Єрмаковим, який розглядав життєтворчість «як спосіб упорядкування особистістю подієвої картини свого життя». На його думку, життєтворчість є процесом, що інтегрує в собі певні аспекти проектування картини життя: «процес самовдосконалення особистості, набуття нею якостей, необхідних для самостійної і творчої побудови свого життя, - інтелектуальних, емоційно-вольових, морально-психологічних; спосіб розв`язання життєвих завдань; процес проектування, програмування і планування особистістю свого життя; спосіб корекції особистістю своїх життєвих цілей, свого життєвого успіху» [5].

Слід зауважити, що хоча вченими було створено досить змістовні та переконливі концепції на тему цієї проблематики, педагогам-практикам бракувало специфічного психодіагностичного інструментарію, безпосередньо спрямованого на вивчення результативності своїх зусиль щодо допомоги дитині у розвитку життєтворчих здібностей; іншими словами - діагностичних методик для відстеження динаміки сформова- ності їх рівнів. Вдалу спробу розробки діагностики вивчення життєтворчих здібностей людини здійснила Анастасія Большакова, яка розробила діагностичну методику «Опитувальник «Життє- ворчі здібності».

Факторна структура методики дозволяє вивчати загальний рівень життєтворчих здібностей людини та окремих їх видів за шкалами:

- «Осмисленість життя» - характеризує здатності людини знаходити смисл свого існування, відчувати безумовну цінність життя, формулювати власне життєве призначення.

- «Життєстійкість» - описує здібності людини, пов`язані із здатністю протистояти життєвим труднощам: долати складні проблеми та перешкоди, розв`язувати конфлікти, опиратися деструктивному тискові та маніпуляціям оточуючих.

- «Цілеспрямованість» - відображає життє- творчі здібності, що проявляються в умінні формулювати життєві цілі, бути активним, енергійним, рішучим, послідовним та наполегливим у реалізації задумів.

- «Пластичність» - характеризує такі житт- єтворчі здібності, як толерантність до невизначеності, гнучкість у життєвому плануванні, готовність до змін у житті, відкритість до нового досвіду.

- «Прагнення до особистісного зростання» - відображає впевненість у необхідності постійного особистісного та професійного зростання, прагнення до підвищення компетентності у різних сферах.

- «Креативність» - відображає здатність людини зробити життя привабливим та цікавим, вміння знайти щось захоплююче у будьякій справі, прагнення до створення нового у всьому, чим займаєшся.

- «Рефлексивні здібності» - висвітлює зацікавленість людини у розумінні своїх особливостей, здатність знаходити психологічні причини вчинків, прагнення до самопізнання [1, с. 74-75].

Ця методика була застосована дослідницями лабораторії фізичного розвитку та здорового способу життя при вивченні стану формування життєвої успішності учнів старших класів в умовах поствоєнної реальності. Опитуванням було охоплено 296 учнів старших класів експериментальних закладів освіти з 6-ти областей України та м. Києва.

Порівняння відповідей респондентів висвітлило, що найвищий рівень сформованості життє- творчих здібностей (3,51 при стандартній похибці +/-0,05) простежується за шкалою «креативність», натомість найнижчі показники (3,18 при стандартній похибці +/- 0,04) проглядаються за шкалою «цілеспрямованість», що може свідчити про налашто- ваність старшокласників на пошуки нестандартних рішень виходу зі складних життєвих ситуацій, однак і про деякі ускладнення із цілепокладанням у зв'язку із невизначеністю загальної соціально-політичної ситуації в країні (рис.1).

Рис. 1. Актуальний стан сформованості життєтворчих здібностей учнів старших класів

Джерело: складено авторкою

Для нашого дослідження важливо, що ця методика дозволяє відстежити ефективність педагогічних впливів і вчасно скоригувати методи допомоги особистості щодо усвідомлення й розвитку своїх здібностей та їх творчої реалізації, віднайдення стратегій, шляхів та способів успішної самореалізації в умовах невизначеності сучасного соціуму.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Проблема забезпечення успішної діяльності особистості на всіх етапах її життєвого шляху завжди була та й досі залишається однією з актуальних проблем психолого-педагогічної науки і масової освітньої практики.

Новим акцентом уваги вчених наразі постає ресурсне забезпечення життєвої успішності особистості. З цією метою важливо задіювати як соціальні, так і особисті ресурси, інакше кажучи - зовнішні та внутрішні. Зовнішні ресурси - це матеріальні цінності, соціальні статуси (ролі) і соціальні зв'язки, які забезпечують підтримку соціуму, що допомагають людині зовні. Внутрішні ресурси - це особистісний потенціал, життєтвор- чі здібності, риси характеру, уміння і ключові навички людини, які допомагають зсередини.

Формуванню життєвої успішності особистості ефективніше сприяють внутрішні ресурси, особливо - життєтворчі здібності, які слід постійно розвивати, а також використовувати для досягнення цілей будь-якої діяльності.

Подальшого поглибленого розгляду потребує розроблення моделей формування життєвої успішності старшокласників. Зокрема, варто дослідити роль організаційно-педагогічних умов, механізмів та принципів взаємодії суб'єктів педагогічної взаємодії щодо цієї проблематики.

Важливим у цьому контексті є подальше вивчення вітчизняного та закордонного досвіду з проблеми розвитку життєтворчих здібностей як важливого складника ресурсного забезпечення життєдіяльності особистості.

Бібліографічний список

успішність учень освітній процес

1. Bolshakova, A. M. (2010). Opytuvalnyk zhyttietvorchykh zdibnostei [Questionnaire of life-creative abilities]. In «KPI» VISNYK NTUU - Filosofiia. Psykholohiia. Pedahohika: Vol. 2 (pp. 70-75).

2. Borovynska, I. (2017). Do psykholohichnoho rozuminnia poniat «uspikh», «uspishnist», «zhyttievyi uspikh», «zhyttieva uspishnist» [Towards a psychological understanding of the concepts of «success», «success in life»]. In Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia Psykholohichni nauky: Vol. 3 (2) (p. 143).

3. Busel, V. T (Eds.) (2005). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language] (z dod. i dopov.). Kyiv; Irpin: VTF «Perun».

4. Datsenko, O. A. (2022). Psykholohichnyi analiz kontseptu «uspishnist» [Psychological analysis of the concept of «success»]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Psykholohiia: Vol. 5.

5. lermakov, I. H. & Puzikov, D. O. (2007). Zhyttievyi proekt osobystosti: vid teorii do praktyky. [The life project of the individual: from theory to practice]. Kyiv: Osvita Ukrainy.

6. Ilina, Yu. M. (2010). Psykholohichna model uspishnosti v kryzovi periody suspilstva [Psychological model of success in crisis periods of society]. In Aktualni problemy psykholohii: Vol. 7 (8).

7. Klymenko, O. Yu.(2015). Instytutsionalizatsiia sotsialnoho zakhystu ditei u kryzovykh sytuatsiiakh v ukrainskomu suspilstvi [Institutionalization of social protection of children in crisis situations in Ukrainian society]. Kharkiv: KhDAK.

8. Kyrychenko, V. I. & Bezruk, K. O. (Eds.). (2023). Formuvannia zhyttievoi uspishnosti uchniv: instrumentalno- metodychni aspekty: zb. mater. kruhloho stolu [Formation of students' success in life: instrumental and methodical aspects: coll. the mother round table]. Retriwed from http://surl.li/navvd

9. Lukomska, S. O. (2020). Resursnyi pidkhid do podolannia osobystistiu kryzovykh sytuatsii [A resource-based approach to personal coping with crisis situations]. In Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu: Seriia Psykholohichni nauky: Vol. 1.

10. Mykytiuk, S. O. Orhanizatsiini mekhanizmy resursnoho zabezpechennia pedahohichnoi osvity [Organizational mechanisms of resource provision of pedagogical education]. Retriwed from: https://library.udpu.edu.ua/library_files/ psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/39_1/visnuk_34.pdf

11. Nakonechna, M. (2016). Kontseptsiia zhyttietvorchosti L. V. Sokhan yak forpost ukrainskoi nauky [L. V. Sokhan's concept of creativity as an outpost of Ukrainian science]. In Slavistychna zbirka: Vol. 2 (pp. 22-28).

12. Prohrama «Nova ukrainska shkola» u postupi do tsinnostei [The program «New Ukrainian School» in progress towards values] Retriwed from http://osvitakoms.at.ua/Dokumentu/2019-2020/programa_u_postupi_do_cinnostej. pdf

13. Serhiienkova, O. (2017). Zhyttievyi uspikh yak kohnityvna katehoriia studentiv. In Naukovyi visnyk MNU imeni V. O. Sukhomlynskoho. Psykholohichni nauky: Vol 1 (17) (p.164).

14. Shcherbakova, O. O. (2020). Potentsial zhyttievoho uspikhu akademichno zdibnoho uchnia osnovnoi shkoly: obgruntuvannia psykholohichnoho fenomenu [The potential for life success of an academically gifted elementary school student: substantiation of a psychological phenomenon]. In Teoriia ipraktyka suchasnoi psykholohii: Vol 1 (2)(pp. 181-182).

15. Sokhan, L. V. (2005). Podiieva kartyna zhyttievoho arealu osobystosti v umovakh hlobalizatsii [The event picture of the life range of the individual in the conditions of globalization]. In Sotsialnyi areal zhyttia osobystosti (pp. 106-23). Kyiv: IS NANU.

Размещено на Allbest.ru