Гідність як провідна цінність нової української школи: від проблеми визначення до шляхів набуття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровська академія неперервної освіти

Гідність як провідна цінність нової української школи: від проблеми визначення до шляхів набуття

Рогова О.Г.,

кандидат філософських наук, доцент, професор кафедри філософії

м. Дніпро

Анотація

У статі розглянуто проблему визначення поняття «гідності», як однієї з базових національних цінностей сучасної освіти, перелік яких був запропонований в низці останніх освітніх документів, що й засвідчили досить суперечливе тлумачення сутності зазначеного поняття. Проте від чіткого усвідомлення кожної з накреслених цінностей залежить подальший аксіологічний напрям розвитку вітчизняної освіти. Метою статті є аналіз виявлених суперечностей для пошуку інтегральних підходів до розуміння сутності поняття «гідності» та шляхів її формування в освітній царині як проголошеної цінності сучасної школи. Проаналізовано, що підстави протилежного тлумачення гідності, як абсолютної, і водночас відносної цінності полягає у площині релігійно-культурної світоглядної спадщини, що трансформувалось у світські форми осмислення гідності, але без урахування вищих потенційних можливостей реалізації цієї цінності, як чесноти. Зазначено можливий шлях зняття вказаного протиріччя через визнання динамічної абсолютності гідності. Накреслено філософсько-освітні конструкти запровадження цієї цінності в освітній процес, що спираються на взаємопов'язані фактори гідного життя та особистісну здатність жити з гідністю. Визначено освітні потенціали формування гідності, які дозволяють конструювати виховний простір відповідно до окремих напрямків її набуття: морального, інтелектуального, соціального та здоров'язбережувального. Зауважено, що розвиток потенціалу гідного життя в сучасних умовах залежить від багатьох факторів, найбільш актуальними з яких для зростаючої особистості є формування самоповаги, прагнення до самовдосконалення та залучення до соціально значущої особистісної (гідної) діяльності. Наведені тлумачення гідності та шляхів її набуття дозволяють поширити поняття «гідності», як цінності, з теоретичної площини на простір індивідуального життєбудівництва в освітній царині.

Ключові слова: гідність, особистість, чесноти, національні цінності, реформа освіти.

Abstract

школа гідність освітній

Dignity as a leading value of the new Ukrainian school: from the problem of the definition to ways of the formation

Rohova O.G.,

Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor, Professor of Department of Philosophy Dnipro Academy of Continuing Education, Ukraine, Dnipro

The article examines the problem of defining the concept of «dignity» as one of the basic national values of modern education, the list of which was proposed in a number of recent educational documents. They witnessed a rather contradictory interpretation of the essence of the mentioned concept. However, the further axiological direction of the development of national depends on a clear understanding of each of the outlined values. The purpose of the article is to analyze the revealed opposites in order to find of integral approaches to understanding the essence of the concept of «dignity» and ways of its formation in the field of education as a declared value of the modern school. Is analyzed that some grounds of the double and somewhat contradictory interpretation of dignity, both absolute and relative value, contains in the plane of religious and cultural worldview heritage, which was transformed into secular forms of understanding dignity, but without taking into account the higher potential possibilities of realizing this value, as a virtue. Is indicated a possible way to remove the mentioned contradiction through the recognition of the dynamic absoluteness of dignity. Are outlined philosophical and educational constructs for the introduction of this value into the educational process based on interrelated factors of a dignified life and the personal ability to live with dignity. Are determined an educational potentials of the formation of dignity, which allow constructing an educational space in accordance with individual directions of its acquisition: moral, intellectual, social and health-preserving. Is noted that the development of the potential of a dignified life in nowadays depends on many factors, the most relevant of which for a growing personality are the formation of self-respect, the desire for self-improvement and involvement in socially significant personal (dignified) activities. The given interpretations of dignity and the ways of its acquisition allow us to extend the concept of «dignity» as a value from the plane theory to the space of individual life building in the field of the education.

Keywords: dignity, personality, virtues, national values, education reform.

Основна частина

Постановка проблеми. В умовах реформування Нової української школи з'явились перші (за роки незалежності України) концептуальні документи у сфері ціннісно-світоглядного становлення особистості. Значущість, якщо не революційність, цих документів полягає в тому, що вони є комплексною спробою запропонувати системний підхід у вихованні через пропозицію певної сукупності світоглядних цінностей. Мова йде, насамперед, про два документи: програму «Нова українська школа у поступі до цінностей» [7], головним розробником якої є Інститут проблем виховання НАПН України, та презентаційний матеріал «Ціннісні орієнтири сучасної української школи» [10], що міститься на сайті Міністерства освіти і науки України, але без представлення авторів даного матеріалу. Обидва документи пропонують низку базових національних цінностей сучасного виховання, які у переважній більшості є для них спільними. Поява цих матеріалів викликала схвальне сприйняття в освітньому середовищі. Запропоновані документи здатні на роки визначити ціннісний напрямок розвитку української освіти, і тому потребують прискіпливої уваги щодо тлумачення сенсу зазначених цінностей та методології їх впровадження в освітній процес на тлі того, що самі документи обмежуються лише концептуальним баченням необхідності ціннісно-світоглядного розвитку особистості без заглиблення у зазначену проблематику. Зважаючи на це, українська наукова спільнота почала приділяти щільну увагу різноманітним накресленим в обох документах цінностям, зокрема поняттю гідності, аналізуючи, які розбіжності щодо сутності та змісту сенсового навантаження цієї дефініції мають місце, а тому потребують певної дискусії.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В сучасній науковій літературі розглядаються різноманітні підходи та спроби проаналізувати сутність зазначеного поняття. Порівняльні аспекти світських та релігійних уявлень про людську гідність розглядає Т Ковальчук [4]. Р. Луцький намагається осмислити взаємовплив правового та релігійного підходу до розуміння сутності людської гідності. [6] Т Продан аналізує в контексті постсекулярного діалогу співвідношення гідності та релігійної свободи. [8]. Н. Дев'ятко визначає гідність базовою цінністю сучасної освіти [3]. Ю. Волкова розкриває зміст поняття «гідності» як найвищої соціальної цінності людини, з якої походять всі інші права особистості [2]. Наведені дослідження свідчать про те, що існують досить різні погляди на сутність та зміст поняття гідності, які полягають у площині співвідношення інших цінностей, наприклад, індивіда та колективу, свободи чи обов'язку, секулярних чи релігійних моделей світогляду. У нових освітніх документах саме ці протилежності виходять на перший план та потребують свого осмислення задля пошуку ефективних конструктів плекання гідності, як однієї з проголошених ціннісних складових сучасної освітньої модернізації.

Мета цієї статті: через розгляд вищезгаданих протилежностей окреслити інтегральні підходи до розуміння сутності гідності особистості та шляхів її формування в освітній царині як проголошеної цінності НУШ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття «гідності» закріплено в конституціях багатьох держав, тобто в документах, які зазвичай фіксують найважливіше та найцінніше. Зокрема, стаття 3 Конституції України визначає гідність людини як найвищу соціальну цінність [5]. У ст. 21 підкреслюється, що усі люди є вільні та рівні у своїй гідності та правах. Згідно з цими статтями, гідність людини є невід'ємною цінністю для кожної окремої особистості, так само як і вся сукупність прав, похідних від цього поняття. Виходячи з Конституції України, гідність особистості можна трактувати як недоторканну і священну, проте інші, досить значущі документи, як, наприклад, Хартія Європейського Союзу з прав людини, визнаючи фундаментальне значення тих же прав, не використовує поняття гідності особистості. І, як ми побачимо далі, на те є вагомі причини. І ці вагомі причини вплинули й на певні розбіжності у тлумаченні гідності, що містяться в обох зазначених нами освітянських документах.

Програма «Нова українська школа у поступі до цінностей» та презентаційний матеріал «Ціннісні орієнтири сучасної української школи» містять дві ключові ідеї розуміння людської гідності. Перша полягає у тому, «що людина самим фактом свого народження заслуговує на те, аби суспільство визнавало її індивідуальність та її переконання, що, натомість, зобов'язує її з повагою ставитися до законних інтересів інших (людей прим. авт.) та суспільства загалом» [10, с. 6]. Тобто проголошує абсолютну підставу гідності кожного індивідуума неповторну та унікальну людську сутність, надану від народження. Але у попередньому абзаці того ж самого документу зазначено, що «гідність не може бути успадкованою чи вродженою рисою характеру, вона є цінністю, яка напрацьовується та формується, зокрема й через певні суперечливі ситуації, коли зачіпаються моральні підвалини особистості» [10, с. 6]. Тобто гідність людини вже розглядається, не як абсолютна цінність, а як відносна, бо набувається, формується, насамперед, в площині прямо пропорційній етичному зростанню: чим більш морально досконала людина, тим більш вона гідна. У тому ж самому відносному форматі, залежному від етичного розвитку, прописана гідність і у програмі «НУШ у поступі до цінностей», де вона визначається як «інтегральна цінність (надцінність), що охоплює: самоповагу, самооцінку, самоконтроль, самовдосконалення. Власна гідність відображає значущість кожної конкретної людини як моральної особистості, а також визначає свідоме ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку інших і суспільства загалом» [7, с. 14]. І далі знаходимо наголос на гідності, як абсолютній цінності: «Гідність також виражає уявлення про цінність кожного індивіда, який або реалізував себе, або може реалізувати в майбутньому» [7, с. 14].

Подвійне тлумачення гідності залишається і в розділі «Ціннісних орієнтирів сучасної української школи» під назвою «Ризики некоректного тлумачення цінності», де визнання гідності інтерпретується, з одного боку, як розуміння факту неповторності та непорушності її прав (абсолютний вимір), а з іншого, як те, що «захист своєї гідності часом передбачає стати на захист справедливості і гідності слабших» (етико-залежний вимір) [10, с. 7].

Зміст ціннісних понять, що вводяться / перезавантажуються в освіту, має узгоджуватися з попередньою культурною традицією, інакше існує певний ризик їх некоректного сприйняття в царині освітнього простору. Як відомо, найбільш стійкім ядром будь якої національної культури виступає релігія. Саме культуроутворююче значення релігії та її вплив на секулярне розуміння через усталені форми традиційної свідомості вимагають розгляду поняття гідності у розрізі співвідношення, насамперед, секулярних та релігійних уявлень задля розв'язання вищезгаданих суперечностей у тлумаченні запропонованої цінності. Крім того, глибинне занурення у попередню культурно-релігійну традицію усвідомлення гідності здатне допомогти розшукати коріння її подвійного тлумачення та можливих шляхів вирішення проблеми подвійності.

Релігійне вчення про людину (маємо на увазі, насамперед, християнське вчення, як культуроутворююче на теренах України) має за основу вихідної передумови індивідуальну, загальну, рівну для всіх гідність людини. Розповідь про створення людини у першій главі книги Буття (Старий Заповіт) [1, с. 1112].чітко описує всіх людей як створених за «образом» і «подобою» Божою, надаючи кожній особистості невід'ємної значущості та гідності за фактом свого походження, приналежності до Богом створеної людської природи. Однак релігійна філософія досить чітко проводить різницю між базовою «Богом даною» гідністю та її конкретним втіленням у житті. Підтвердження цьому неодноразово знаходимо у Святому Письмі, прикладом чого є епізод, коли ізраїльські старійшини прийшли до Ісуса просити за римського сотника, гарну людину. Вони просили, щоб Христос завітав до оселі сотника і зцілив його слугу. Їх головним аргументом було те, що «сотник гідний». І вони почали перераховувати його достоїнства: «він любить наш народ і синагогу нам збудував» (Лук. 7:1-9) [1, с. 975]. Тож в релігійній площині «гідність» виявляється, на перший погляд, також поняттям подвійним. Аспект розуміння, вузько пов'язаний з моральністю, є можливим потенційним джерелом різноманітних прав. У такому випадку гідність людини з абсолютної цінності переноситься на деякі моделі «гідного життя» і перестає бути абсолютною та невід'ємною якістю, вона стає чимось відносним, чимось, що можна втратити, якщо вести «негідне» життя. З цього ракурсу, люди не рівні у своїй гідності, але можуть відрізнятися один від одного відповідно до свого духовного рівня та морального стану, залежно від способу життя та поведінки відповідно.

Перший же аспект вважається онтологічним, бо людська гідність походить з факту Божого творіння і Божого задуму про людину. Образ Божий, є найважливішою цінністю людської особистості, але загальновідомим у християнському вченні є припущення, що його ще не можна назвати «гідністю» у повноті свого розкриття. Цей образ - щось на кшталт замальовки, ескізу, що потребує свого здійснення. Це потенціал для того, щоб стати справжньою людиною. Оскільки, навіть образ Божий міг бути спотворений і зіпсований гріхом, то набуття повноти свого розвитку залишається вкрай актуальним.

Як тільки людина починає усвідомлювати цей потенціал і свою справжню природу, додається другий компонент поняття «гідності»: людина стає не тільки справжньою, але й богоподібною. У патристиці цей процес відомий як теозис, або обожнення. Розуміння теозису не приділяє уваги умовам гідного життя та віддає перевагу темі самовдосконалення. Про що ми писали раніше у статті «Метаморфозис як предмет філософсько-освітнього аналізу» [9]. Якщо говорити про «обожнення» як реалізацію божественного потенціалу в людині, то слід уникати якогось фаталізму, якби людина не мала б жодної можливості брати участь у реалізації своєї природи. Тоді теорії та твердження про можливість злочину чи почуття провини у філософському секулярному сенсі або про гріх у його богословському термінологічному розумінні не мали б сенсу.

Отже, на перший погляд здається, що в релігійно-культурній традиції також маємо справу як мінімум з двома підходами до питання гідності людини, які з часом покинули площину релігійного дискурсу (і ми це бачимо в запропонованих освітніх документах) та певним чином відрізняються один від одного. З одного боку, маємо незмінне, але не статичне (бо потребує повноти свого розкриття) поняття гідності, засноване на принципах людської індивідуальності, виходячи з якої всі люди є рівно гідними, а з іншого - динамічнішу модель з колективістськими та моральними наголосами. Певною мірою це призводить до протиставлення принципу свободи і принципу порядку чи гармонії - причому питання про те, який із принципів заслуговує на більшу увагу, залишається відкритим. Проте нестатичність гідності як образу Божого, що потребує свого розкриття, знімає у релігійному вимірі суворе протистояння двох підходів до тлумачення гідності: поняття теозису відбувається у площині синергії людини і Бога, яка зазвичай потребує певних моральних зусиль з боку людини.

Чи існує нівелювання цього протистояння у світському світогляді? Почнемо з того, що у нас немає нічого, крім емпіричного доведення від протилежного. Адже, принаймні у випадках нанесення образи, приниження, зради ідея гідності одразу стає фактом життєвого досвіду, а отже, зрозумілою реальністю. Але що можна знати про гідність людини понад емпіричністю її відчуття? Безумовно, у кожної людини є щось, що може бути пошкодженим насильством, репресіями, тортурами чи дискримінацією. Хоча це «щось» справді важко висловити словами. Тому, незважаючи на все «але», термін «гідність» продовжує, через брак кращого варіанту, використовуватися як певна милиця. Але є й прихильники того, що краще говорити про самоочевидність терміну, що базується на згаданому негативному досвіді приниження гідності. Цей досвід сприймається як незалежний від культурних чи ідеологічних контекстів і в силу цього стає статичним, втрачаючи при цьому контекст повноти свого розкриття. Відлуння саме такого тлумачення ми бачимо в запропонованих освітянських документах, де поняття гідності людини виступає нормативним концептом, похідним від двосторонніх спроб описати однаково цінну і тендітну основу людської природи.

Але два суперечливі один до одного підходи до питання визначення гідності людини залишаються не вирішеними при секулярних міркуваннях. Проте обидва світогляди (релігійний та секулярний) можуть містити ресурси для взаємного збагачення поза поверхневими суперечками за право бути найкращою з альтернатив. Ось пропозиція можливого примирення: якщо людина створена Богом (релігійний світогляд), отримала життя як дар (секулярний світогляд), то це означає, що жодна особистість не може претендувати на неповажне ставлення / недотримання прав / невизнання значущості іншої людини, яка може набувати свого розгортання / удосконалення як особистість. При такому тлумаченні знімається проблема суперечного розуміння гідності як цінності, оскільки релятивізація стосується лише динамічних аспектів її набуття, а не самої фундаментальної цінності.

Розглянуті нами освітні документи містять приклади, коли цінність актуалізована в освітньому процесі та коли вона не отримує в ньому достатнього тлумачення. Жоден з них не накреслює пропозицій щодо розкриття її потенціалу в освітній царині. Тому наступним кроком маємо визначити філософсько-освітні засоби набуття особистістю гідності як фундаментальної цінності, до яких можна віднести: типологізацію розуміння гідності й факторів, що впливають на гідне життя.

Визначення типологізації вимірів розуміння гідності дозволяє розбудувати виховний простір відповідно до напрямків її набуття та потенційного розкриття.

По-перше, зауважимо на вже розглянутий вимір - моральну гідність. Цей вид гідності пов'язаний із внутрішньою моральною установкою людини, що виявляється у вчинках та поведінці, які відповідають етичним принципам та нормам. Морально гідна людина поводиться чесно, справедливо, відповідально, і дотримується цих принципів, незважаючи на обставини. «Гідна поваги» це зазвичай людина, що є доброчинною. Потенціал зростання у напрямку моральної гідності є нескінченним.

По-друге, інтелектуальна гідність. Цей вид гідності пов'язаний із рівнем інтелектуального розвитку людини та її здатністю мислити та вирішувати проблеми. Людина з інтелектуальною гідністю має широкий світоглядний горизонт, вміє аналізувати інформацію, розрізняти правду і кривду, не піддаватись маніпуляціям, приймати обґрунтовані рішення та вибудовувати свою логіку мислення. Цей тип гідності напряму залежить від інтелектуального розвитку, від вміння навчатись протягом життя. Потенційно інтелектуальна гідність може розкриватись стільки, скільки діють в людському житті когнітивні здібності.

По-третє, гідність здорового способу життя. Цей вид гідності пов'язаний із фізичним станом людини та її здоров'ям. Людина з фізичною гідністю дбає про своє здоров'я, правильно харчується, веде активний спосіб життя та дотримується помірного й корисного фізичного навантаження. Вона почувається комфортно у своєму тілі та має хорошу фізичну форму. Оптимальний фізичний стан дозволяє особі почуватися сильною та енергійною, а ментальне здоров'я бути врівноваженою та здатною впоратись з труднощами. Впевненість у собі та відчуття благополуччя невід'ємна складова ментального здоров'я. Вміння встановлювати кордони, приділяти увагу своїм емоційним потребам, засвоювати практики релаксації та стресостійкості, а також цінувати та поважати себе важливі для ментального благополуччя. Відносно цього типу гідності не можемо говорити про нескінченне зростання, проте увага до набуття цієї гідності здатна забезпечити більш високу та тривалу якість життя особистості.

По-четверте, соціальна гідність. Цей вид гідності зазвичай пов'язується із соціальним статусом та становищем у суспільстві. Людина із соціальною гідністю володіє повагою та визнанням з боку інших людей, має стабільну роботу, фінансове благополуччя, добрі стосунки з близькими людьми та загалом успішно інтегрована у суспільство. Але соціальна гідність не може базуватись переважно на рівні фінансового забезпечення та комфортності умов життя. Бо в такому випадку «людина праці» (наприклад, людина пенсійного віку, що не має особливих матеріальних статків, але користується всебічною повагою) буде позбавлена соціальної гідності, яка є не лише володінням матеріальним, а й духовним та емоційним добробутом. Соціальна гідність не означає переваги над іншими людьми або прагнення влади та контролю. Вона швидше пов'язана з повагою до кожної людини у суспільстві незалежно від її віку, походження чи рівня досягнень. Підгрунтям такої поваги може бути взаємозалежність людей у суспільстві. Дійсно, матеріальне становище з фінансовим забезпеченням дозволяють людині задовольнити свої основні (і не тільки) потреби, забезпечити собі гідний рівень життя та почуватися незалежною та впевненою. Проте не менш важливими для соціальної гідності є соціальні зв'язки: якість стосунків із сім'єю, друзями та колегами, сусідами має величезне значення. Підтримка соціальної мережі та можливість взаємодіяти з різноманітними людьми сприяє відчуттю соціальної гідності та реалізації її потенціалу.

Розвиток потенціалу гідного життя залежить від багатьох факторів, найбільш актуальними з них для освітнього середовища, на нашу думку, є:

1) Формування навичок самоповаги, що базуються на власних потребах та цінностях. Щоб жити з гідністю, зростаюча особистість має навчитися поважати себе і не нехтувати власними потребами (не плутати з примхами), а також не дозволяти іншим нехтувати цими потребами, правами та кордонами. Немає нічого поганого у тому, щоб мати межі у стосунках з іншими людьми: визначати ці кордони та навчитися чітко їх артикулювати, при цьому поважати кордони інших людей та не дозволяти їм порушувати власні. Слід навчитись говорити «ні» у ситуаціях, які не відповідають особистісним цінностям, не порівнюючи при цьому себе з іншими й не відчуваючи себе негідними поваги через порівняльну «недосконалість» та «неуспішність».

2) Прагнення до самовдосконалення та розвитку своїх навичок і талантів. Заклади освіти мають допомогти у їх виявленні та пошуці можливостей для їх реалізації у щоденному освітньому процесі. Чим більше особистість розвивається, тим більше впевненості у собі та своїх можливостях вона буде набувати. Одним із принципів життя у напрямку самовдосконалення є готовність до праці та докладання зусиль задля досягнення своїх цілей, а також наполегливість та цілеспрямованість у досягненні успіху, що є запорукою усіх видів гідності (моральної, інтелектуальної, фізичної та соціальної). Самовдосконалення також передбачає духовно-моральний розвиток. Людина з гідністю завжди діє етично, порядно, не порушуючи закони та прагнучи до удосконалення свого внутрішнього світу. При цьому слід розуміти, що ніхто не є досконалим, і помилки завжди супроводжують людське життя. Тож актуальності набуває вміння прощати себе за власні помилки, виправляти їх та рухатись далі. Також вміти прощати інших людей і звільнятись від негативних емоцій і образ задля життя з самоповагою, що є складовою гідності.

3) Оскільки формування будь-якої цінності повинно мати дієвий характер, то задля формування гідності має бути надана можливість залучення до соціальної діяльності: волонтерства, благодійності тощо та зміцнення соціальних зв'язків. Взаємодія з іншими людьми та участь у соціальних проектах допоможуть зростаючій особистості відчути свою значущість та важливість, сприятимуть гідним обертонам власного життя, а також цінуванню і повазі гідності інших людей та їх внеску у суспільну діяльність.

Висновки. У запровадженому переліку базових національних цінностей, що мають вплинути на подальший аксіологічний напрям розвитку української освіти, певного дуального тлумачення набула цінність людської гідності. Коріння її подвійного, а тому дещо суперечливого тлумачення, як абсолютної, так і відносної цінності полягає у площині релігійно-культурної світоглядної спадщини, яка у подальшому мала вплив на секулярні форм осмислення гідності, але без урахування потенціалу розкриття цієї цінності у напрямку удосконалення особистості. На тлі зняття вказаного протиріччя через визнання динамічної абсолютності гідності було запропоновано філософсько-освітні траєкторії запровадження цієї цінності в освітній процес як розбудови особистісного шляху її становлення, що базується на взаємопов'язаних чинниках гідного життя та особистісній здатності жити з гідністю. Розуміння та осмислення цих факторів і принципів гідного життя дозволять створити гармонійні та смислові відносини з собою та оточуючими людьми, приймати свої власні цінності, поважати себе та інших, брати відповідальність за свої дії та вчинки та прагнути розвитку свого особистісного потенціалу.

Список використаних джерел

1. Біблія. (2023). Київ: Українське Біблійне Товариство.

2. Волкова Ю. (2023). Гідність людини як найвища цінність в умовах глобалізаційного світу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Розділ 12. Філософія права. Том 2 №79. 402-407

3. Дев'ятко Н. (2023). Гідність як базова цінність сучасної освіти. Філософсько-світоглядні та культурологічні контексти неперервної освіти: матеріали TV всеукраїнської науково-практичної конференції. 26 травня 2023 р., м. Дніпро. Дніпро: СПД «Охотнік», с. 11-14.

4. Ковальчук Т (2007). Світські та релігійні аспекти уявлень про людську гідність.http://dspace. pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/2076/1/Kovalchuk. pdf

5. Конституція України. (1996). https://kodeksy.com. uaTkonstitutsiya_ukraini.htm

6. Луцький Р (2014). Правовий та релігійний підхід до поняття людської гідності.https://iful.at.ua/ NIV-9-2014/4.pdf

7. Програма «Нова українська школа у поступі до цінностей». (2018). https://ipv.org.ua/prohramanova-ukrainska-shkola/

8. Продан Т. (2016). Людська гідність та релігійна свобода в контексті постсекулярного діалогу. Релігійна свобода, (19), 66-69. http://nbuv.gov.ua/UJRN/religfree_2016_19_19

9. Рогова О. (2016). Метаморфозис як предмет філософсько-освітнього аналізу. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. Київ: Видавництво «Гілея», 107 (4), 332-336. http://nbuv.gov.ua/UJRN/ gileya_2016_107_86

10. Ціннісні орієнтири сучасної української школи. (2019). Київ: Міністерство освіти і науки України. https://mon.gov.ua/storage/app/media/Serpneva % 20 conferentcia/2019/Presentasia-Roman-Stesichin.pdf

References

1. Bibliia. (2023). [Bible]. Kyiv: Ukrainske Bibliine Tovarystvo. [In Ukrainian].

2. Volkova Yu. (2023). Hidnist liudyny yak naivyshcha tsinnist v umovakh hlobalizatsiinoho svitu. [Human dignity as the highest value in the globalized world]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo. Rozdil 12. Filosofiia prava. Tom 2. №79. 402-407. DOI: https://doi. org/10.24144/2307-3322.2023.79.2.63 [In Ukrainian].

3. Deviatko N. (2023). Hidnist yak bazova tsinnist suchasnoi osvity. [Dignity as a basic value of the modern education]. Filosofsko-svitohliadni ta kulturolohichni konteksty neperervnoi osvity: materialy IV vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii. 26 travnia 2023 r., m. Dnipro. Dnipro: SPD «Okhotnik», 11-14. [In Ukrainian].

4. Kovalchuk T. (2007). Svitski ta relihiini aspekty uiavlen pro liudsku hidnist. [Secular and religious aspects of ideas about a human dignity] http://dspace. pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/2076/1/Kovalchuk. pdf [In Ukrainian].

5. Konstytutsiia Ukrainy. (1996). [Constitution of Ukraine].

https://kodeksy.com.ua/konstitutsiya_ukraini.htm [In Ukrainian].

6. Lutskyi R. (2014). Pravovyi ta relihiinyi pidkhid do poniattia liudskoi hidnosti. [Legal and religious approaches to the concept of the human dignity] https://iful.at.ua/NIV-9-2014/4.pdf [In Ukrainian].

7. Prohrama «Nova ukrainska shkola u postupi do tsinnostei». (2018). [The program «New Ukrainian school in towards to values»]. https://ipv.org.ua/ prohrama-nova-ukrainska-shkola/ [In Ukrainian].

8. Prodan T. (2016). Liudska hidnist ta relihiina svoboda v konteksti postsekuliarnoho dialohu. [Human dignity and religious freedom in the context of post-secular dialogue]. Relihiina svoboda, (19), 6669. http://nbuv.gov.ua/UJRN/religfree_2016_19_19 [In Ukrainian].

9. Rohova O. (2016). Metamorfozys yak predmet filosofsko-osvitnoho analizu. [Metamorphosis as a subject of philosophical and educational analysis]. Hileia: naukovyi visnyk. Zbirnyk naukovykh prats. Kyiv: Vydavnytstvo «Hileia», 107 (4), 332-336. http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2016_107_86 [In Ukrainian].

10. Tsinnisni oriientyry suchasnoi ukrainskoi shkoly. (2019). [Value orientations of the modern Ukrainian school]. Kyiv: Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy. https://mon.gov.ua/storage/app/media/Serpneva % 20 conferentcia/2019/Presentasia-Roman-Stesichin.pdf [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru