Становлення та діяльність наукових товариства на Поділлі у 1911-1923 роках

Размещено на http://allbest.ru

Заклад вищої освіти «Подільський державний університет»

Становлення та діяльність наукових товариства на Поділлі у 1911-1923 роках

Каденюк Олександр Степанович доктор історичних наук,

професор кафедри права, професійної та соціально-гуманітарної? освіти,

Нестеренко Валерій Анатолійович кандидат історичних наук,

доцент кафедри права, професійної та соціально-гуманітарної? освіти

м. Кам'янець-Подільський

Анотація

У статті аналізується та досліджується діяльність наукових товариств на Поділлі, зокрема у Кам`янці-Подільському. Починаючи з 1911 і по 1916 рр. плідно працювало «Товариство подільських природодослідників і любителів природи» на чолі з визначним науковцем, колишнім професором Новоросійського університету Петром Бучинським. В дореволюційний період чималу роботу у вивченні історичних старожитностей і артефактів Подільської губернії відігравало «Подільське церковне історико-археологічне товариство» на чолі з Миколою Яворовським та Юхимом Сіцінським. освіта подільський історичний товариство

У грудні 1919 р. на базі Кам`янець-Подільського Державного Українського університету було організовано наукове товариство. Воно стало «дітищем» Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Тому на відміну від попередніх подібних товариств, які не виходили за межі офіційної імперської наукової парадигми та друкували свої праці російською мовою, воно було одним із перших в Україні наукових осередків, для якого проблеми української літератури, мовознавства, історії України вийшли на перший план. Робочою мовою товариства була українська.

У середині листопада 1920 р. на Поділлі утвердилась радянська влада, що змусило деяких активних членів наукового товариства залишили місто над Смотричем. Одні, активні учасники українських національно-визвольних змагань (Л. Білецький, В. Біднов, С.Бачинський) емігрували за межі радянської України, інші (як професор Є.Тимченко) виїхали до центральних наукових центрів УСРР (Києва, Одеси). Проте, незважаючи на суттєві кадрові втрати наукове товариство продовжило своє існування, хоча фактично воно поділилось на дві організації: історико-філологічне товариство та товариство точних наук.

Досліджено, що в діяльності Кам`янець-Подільського наукового товариства можна виділити два основних етапи: перший почався з грудня 1919 року і по грудень 1920 року, в цей час воно діяло на базі Камя'нець-Подільського Державного Українського університету, об'єднавши навколо себе визначних науковців, деякі з яких були активними учасниками українських національно-визвольних змагань. Пріоритетними напрямами були дослідження із історії, етнографії України, українського мовознавства та літературознавства; другий етап - це початок 1921 року і до 1923 року. - діяльність товариства при інституті народної освіти. У цей час став помітний комуністичний ідеологічний вплив на тематику наукових досліджень. Проте, жорсткої цензури ще створено не було. Тому навіть в цих умовах членам товариства удалось підготувати кілька цікавих українознавчих досліджень. Проте, через велику плинність кадрів та невизначеність свого становища наприкінці 1923 р. наукове товариство при інституті народної освіти припинило своє існування. Практичне значення. Матеріали статті можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії України загалом і Поділля зокрема, при написанні монографій, статей, спеціальних курсів з історії становлення та розвитку науково-дослідних установ. Крім того, робота може бути корисною для дослідників, які займаються дослідженням історії науки та краєзнавства.. Оригінальність дослідження обумовлена незаангажованим розглядом та аналізом використаних джерел (архівних документів, наукових праць та публіцистики). Тип статті: оглядова, дослідницька.

Ключові слова: наукове товариство, університет, інститут народної освіти, освіта, наука, дослідження, культура, історія, філологія.

Abstract

Formation and activity of the scientific society in Podillia in 1911-1923.

Kadeniuk Oleksandr Stepanovych Doctor of Historical Sciences, Professor, Professor of the Department of Law, Professional and Social Sciences and Humanities Education, Higher Education Institution "Podilskyi State University", Kamianets-Podilskyi

Nesterenko Valeriy Anatoliyovych Ph.D (History), Associate Professor of Education, Higher Education Institution "Podilskyi State University", Kamianets-Podilskyi

The article analyzes and investigates the activities of scientific societies in Podillia, in particular in Kamianets-Podilskyi. From 1911 to 1916, the Society of Podillia Naturalists and Nature Lovers, headed by an outstanding scientist, an ex professor of Novorossiysk University, Pyotr Buchinsky, fruitfully worked here. In the pre-revolutionary period, considerable work in the study of historical antiquities and artifacts of the Podillia province was played by the "Podillia Church Historical and Archaeological Society" headed by Nikolai Yavorovsky and Efim Sitsinsky.

In December 1919, a scientific society was organized on the basis of Kamianets-Podilskyi State Ukrainian University. It became the "child" of the Ukrainian national-democratic revolution of 1917-1921. Therefore, unlike previous similar societies, which did not go beyond the official imperial scientific paradigm and published their works in Russian, it was one of the first research centers in Ukraine for which the problems of Ukrainian literature, linguistics, history of Ukraine came to the fore. The working language of the society was Ukrainian.

In mid-November 1920, Soviet power was established in Podillya. Some active members of the scientific society left the city above Smotrych. Some active participants in the Ukrainian national liberation struggle (L. Biletskyi, V. Bidnov, S. Bachynskyi) emigrated from Soviet Ukraine, others (like Professor E. Tymchenko) moved to the central research centers of the USSR (Kyiv, Odessa). However, despite significant staff losses, the scientific society continued to exist, although in fact it was divided into two organizations: the Historical and Philological Society and the Society of Exact Sciences.

In general, in the activities of the Kamianets-Podilskyi Scientific Society, two main stages can be distinguished: the first from December 1919 to December 1920, at that time it operated on the basis of the KamianetsPodilskyi State Ukrainian University, uniting around itself outstanding scientists, some of them were active participants in the Ukrainian national liberation struggle. The priority areas were research on the history, ethnography of Ukraine, Ukrainian linguistics and literary criticism; the second stage is the beginning of 1921 and until 1923 the activities of the society at the Institute of Public Education. At this time, the communist ideological influence on the topics of scientific research became noticeable. However, strict censorship was not created. Therefore, even in these conditions, members of the society managed to prepare several interesting Ukrainian studies. However, due to the high turnover of personnel and the uncertainty of its position at the end of 1923, the scientific society at INO ceased to exist.

Keywords: scientific society, university, institute of public education, education, science, research, culture, history, philology.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах трансформації вищої освіти в сучасній Україні та пошуків нових методів проведення дослідницької роботи важливо вивчити ті форми організації наукового життя, які були характерні для попередніх часів. Наприкінці XIX - на початку XX ст. велику роль у здійсненні наукової роботи проводили спеціалізовані товариства. Зокрема, у Кам`янці-Подільському з 1911 по 1916 рр. плідно працювало «Товариство подільських природодослідників і любителів природи» на чолі з визначним науковцем, колищнім професором Новоросійського університету Петром Бучинським. В дореволюційний період чималу роботу у вивченні історичних старожитностей і артефактів Подільської губернії відігравало «Подільське церковне історико-археологічне товариство» на чолі з Миколою Яворовським та Юхимом Сіцінським. Їхня діяльність добре висвітлена в сучасній українській історіографії та в працях краєзнавців [1]. Менше відомо про працю наукового товариства, що було утворено у грудні 1919 р. на базі Кам`янець-Подільського Державного Українського університету (далі - КПДУУ). Воно стало «дітищем» Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Тому на відміну від попередніх подібних товариств, які не виходили за межі офіційної імперської наукової парадигми та друкували свої праці російською мовою, воно було одним із перших в Україні наукових осередків, для якого проблеми української літератури, мовознавства, історії України вийшли на перший план. Робочою мовою товариства була українська.

Історіографія. Хоча ця проблематика ще не стала об`єктом спеціального дослідження, однак у численних працях О.М. Завальнюка, Л.В. Баженова, Комарніцького О.Б. та інших розповідається про тих визначних вчених, які працювали у науковому університетському товаристві [2]. Проте, дослідники головну увагу зосередили на подіях 1919-1920 рр., в той час як діяльність наукового товариства при Інституті народної освіти на початку 1920х років не стала об'єктом його спеціального вивчення.

Метою дослідження нашої роботи є висвітлення діяльності наукового товариства у Кам`янці-Подільському на початку 1920-х рр.. Для досягнення цієї мети потрібно вирішити такі завдання: проаналізувати основні етапи в діяльності товариства, висвітлити життєвий та науковий шлях тих активних його членів, про яких нечасто згадується у вітчизняній історичній літературі: М.М. Семенова, Є.Д. Сташевського, С.Ю. Гаєвського та деяких інших.

Джерельна база представлена документами, які дозволяють розкрити зазначену наукову проблему. Провідну роль серед них відіграють архівні матеріали, що зберігаються у фондах державних архівах Вінницької (далі ДАВО) та Хмельницької областей (далі ДАХО). Зокрема, у фондах Ф.1421. Камянець-Подільський історичний музей, Ф.р.6. Камянець-Подільський повітовий відділ народної освіти (1920-1923 рр.), Ф.р. 302 Камянець-Подільський педагогічний інстит, Ф.р.5. Камянець-Подільський окружний відділ народної освіти (19231930 рр.). Використаний комплекс джерел та дослідницької літератури дає можливість розкрити мету наукової публікації.

Виклад основного матеріалу та результати

Наукове товариство при Кам`янець-Подільському університеті було засновано 10 грудня 1919 р. [3]. Воно спочатку складалось з двох цілком автономних секцій: історико-філологічної та секції точних наук. У подальшому планувалось створити ще дві секції, але цей задум у життя втілений не був.

20 грудня 1919 р. відбулось установче засідання секції точних наук. До нього прийняли тих науковців міста, спеціалістів з математики, фізики, природничих наук, які вже мали друковані праці.

На початку 1920 р. секція налічувала 20 дійсних членів та одного наукового співробітника. Її головою було обрано визначного українського вченого, колишнього професора Новоросійського університету, а пізніше КПДУУ Петра Бучинського [3]. Його заступником було обрано професора М.Федоріва, а секретарем - декана сільськогосподарського факультету, активного учасника революції, колишнього заступника Трудового Конгресу України С.В. Бачинського [4].

На першому засіданні секції колишній прес-аташе президента ЗУНР Є. Петрушевича, учасник Західноукраїнської революції Нестор Гаморак прочитав біографію відомого українського вченого Івана Верхратського та розповів про його внесок про розвиток природничих наук. Активним учасником секції був астроном О.Аленич. Уродженець Катеринослава, він згодом закінчив фізико-математичний факультет Московського університету. Видав кілька наукових праць.

У 1915. повернувся до Катеринослава, де викладав фізику і математику в різних міських навчальних закладах. Під час бурхливих революційних подій йому пропонували роботу у Пермському університеті, але О.Аленич вирішив працювати в українському університеті і в січні 1919 р. посів посаду асистента на кафедрі фізики К-ПДУУ, де викладав астрономію. У лютому 1920 р. на засіданні секції точних наук він висунув пропозицію про створення університетської обсерваторії [3]. Часто на засіданнях секції виступав Сергій Бачинський. Зокрема, 12 лютого 1920 р. він виголосив доповідь «Вищі технічні школи і університет» [5].

Співробітники секції точних наук взяли посильну участь у створенні Українського технічного товариства, яке розпочало свою працю в Кам`янці-Подільському 28 травня 1920 р. Його головою було обрано Віктора Леонідовича Злотчанського [6]. Він був випускником фізико-математичного факультету Юріївського (Дерптського) університету. В часи революції вступив до УСДРП, працював вчителем Кам'янецьПодільської гімназії. Будучи гласним міської думи від української фракції, входив до складу комісії по створенні у місті університету. Під час антигетьманського повстання очолив міський осередок Українського Національного Союзу, а на початку 1919 р. - обраний депутатом Трудового конгресу від української інтелігенції Подільської губернії.

Крім нього, до складу товариства увійшли І.Романкевич (у майбутньому - керівник міського хімічного технікуму), математик Віктор Бернацький та інші.

Сьомого грудня 1919 р. під головуванням професора КПДУУ Є.К. Тимченка розпочала діяти історико-філологічна секція наукового товариства [7]. Євген Костянтинович Тимченко, уродженець Полтави, наприкінці XIX ст. був членом Братства Тарасівців та Старої Громади. Пізніше, після закінчення історико-філологічного факультету Київського університету працював в редакції часопису «Киевская старина», викладав у Варшавському університеті.

Під час революції - депутат Центральної Ради від «Просвіти», наприкінці 1918 р. - голова постійної комісії ВУАН для складання історичного словника української мови. У 1919 р. починає працювати у Кам`янець-Подільському університеті. Його авторитет серед наукової спільноти міста був величезний і саме його обрали головою секції, незважаючи на те, що в КПДУУ у 1920 р. працювало чимало знаних вчених.

На першому засіданні історико-філологічної секції, що відбулось 7 грудня 1919 р. з науковими доповідями виступили приват-доценти Л.Білецький та П.Клепатський, а 14 грудня - професор В. Біднов та приват-доцент М.Драй-Хмара [7]. Особливий інтерес та дискусію серед присутніх викликала доповідь Л.Білецького «Нові дані до шкільних років І.Котляревського і його походження».

Упродовж 1920 р. історико-філологічна секція часто проводила свої засідання. Зокрема, слухачі могли прослухати і взяти участь в обговоренні наступних доповідей: професора Л.Білецького «Про початок історії української письменності»,

«До питання про переклад Біблії Т.Шевченком», приват-доцента П. Клепатського «Литовсько-руські літописи», «Гайдамаки Т.Шевченка у світлі історії», «Місцеві і монастирські літописи», «Синодики та їх значення», «Антонович як історик», «Мемуари чужеземців про Степана Разіна», приват-доцента П.Клименка «Грамоти Міндовга», «Закони історичного розвитку території Поділля», «Поділля і Корона Польська», приват-доцента М. Васильківського «Релігійність в творчості Т.Шевченка» та інших [8, арк.1-20.].

Загалом праця наукового товариства у 1920 р. у Кам`янціПодільському проходила у важких умовах: деякі науковці, уродженці Галичини, у перші місяці 1920 р зазнали репресій з боку польської військової адміністрації. Аж ніяк не сприяли його плідній діяльності політична нестабільність та важке матеріальне становище викладачів та студентів університету.

У середині листопада 1920 р. на Поділлі утвердилась радянська влада. Деякі активні члени наукового товариства залишили місто над Смотричем. Одні, активні учасники українських національновизвольних змагань (Л. Білецький, В. Біднов, С.Бачинський) емігрували за межі радянської України, інші (як професор Є.Тимченко) виїхали до центральних наукових центрів УСРР (Києва, Одеси). Проте, незважаючи на суттєві кадрові втрати наукове товариство продовжило своє існування, хоча фактично воно поділилось на дві організації: історикофілологічне товариство та товариство точних наук. Останнє час від часу проводило свої засідання. Так, 28 травня 1921 р. воно заслухало доповідь відомого вченого В.Гериновича «Клімат Кам`янеччини» [9]. Статус даного товариства, проте, був невизначений. Пізніше його члени більше уваги приділяли науковій праці в Інституті народної освіти чи в СГІ, тому поступово його праця звелась майже нанівець. Засідання проходили рідко.

Дещо активніше працювала філологічно-історична секція. На початку 1921 р. місцевою владою було затверджено її статут. Метою діяльності секції визначалось дослідження на основі місцевих архівів історії, літератури, археології України взагалі і на Поділлі зокрема. Важлива увага приділялась також «підготовці молодих наукових сил до дослідницької роботи» [8, арк. 108].7

На початку 1921 р. секцію очолив Євген Григорович Сташевський. Він народився в с. Зіньків Подільської губернії у 1871 р.. Після закінчення Тульської гімназії навчався в Київському університеті на юридичному та історико-філологічному факультетах. Останній закінчив у 1908 р. і був залишений на кафедрі російської історії для підготовки до професорського звання.

Тоді ж став лектором Київського комерційного інституту. Згодом обраний приват-доцентом Київського університету і вищих жіночих курсів. У 1913 р. захистив дисертацію на тему «Нариси з історії царювання Михайла Федоровича. Московське суспільство і держава перед Смоленською війною» й одержав ступінь магістра російської історії.

Під час революції працював професором Київського університету, входив до складу Інституту по вивченню економічної кон`юктури України УАН, очолював Близькосхідний інститут. У 1920 р. починає працювати приват-доцентом Новоросійського інституту. Київ він залишив не в останню чергу через те, що у липні 1919 р. був заарештований чекістами за «контрреволюційну діяльність», але швидко звільнений.

На початку 1921 р. Є.Сташевський стає ординарним професором Інституту народної освіти в Кам`янці-Подільському [10, арк. 15]. Викладав економічну історію, нову історію Англії та Росії.

Враховуючи величезний досвід, саме Євгена Сташевського було затверджено головою секції. Певну роль відгравала і та обставина, що він не був помічений в українському національно-культурному процесі, українською мовою не володів, а в анкетах називав себе «великоросом» [10, арк. 48]. Цим він відрізнявся від діячів українського національновизвольного руху: П.Клименка, П. Клепатського, М.Драй-Хмари та інших, до яких місцева влада ставилась з підозрою. Разом з тим, працюючи в Кам`янець-Подільському ІНО, часто критикував комуністичні методи управління вищої освіти, вважаючи їх неефективними [11, арк. 4].

У місті над Смотричем Є. Сташевський головою поринувся у дослідницьку діяльність. Він ґрунтовно і ретельно досліджував кам`янецькі архіви. Результатом цієї праці стали доповіді вченого на засіданнях товариства: «Інвентарі подільських маєтків (на підставі джерел Кам`янець-Подільських архівів)», ««Люстрація Подільських староств 1798 року», «Перехід від натурального господарства до грошового», «Експлуатація корисних копалин в епоху кріпацтва» [8, арк. 109].

На початку 1921 р. замість вибулих членів історико-філологічної секції товариства до нього було кооптовано філологів Костя Копержинського та Миколу Семенова. Зокрема, уродженець Подільської губернії К.Копержинський виступив у 1921 р. із доповідями «Джерела до творів В.Суражського» та «Творчість М.Достоєвського під оглядом загальної теорії творчості» [8, арк. 110].

Про наукову діяльність професора Миколи Матвійовича Семенова мало відомо широкому колу дослідників, тому висвітлимо його життєвий та творчий шлях докладніше. Він народився 12 жовтня 1893 року в сім`ї лікаря [12, арк..116]. Після закінчення Московської гімназії вступив на історико-філологічний факультет Московського університету. Розпочав свої наукові дослідження під керівництвом відомих професорів М. М.Покровського та С.В. Рождественського. Отримав срібну медаль за написання наукової роботи «Синтаксис Менандра», а весною 1918 р. був залишений професорським стипендіатом Московського університету. Проте, у вересні М.Семенов переїжджає до Києва, де стає викладачем класичної філології жіночих вечірніх курсів, а одночасно - професорським стипендіатом Київського Українського університету Св. Володимира.

З квітня 1919 р. М.Семенов - співробітник Української Академії наук зі спеціальності «Українська мова». У липні 1919 р. працював секретарем історико-філологічного факультету Київського Українського Університету. У квітні 1920 р. через нестабільну ситуацію залишає Київ. Був відряджений до Одеського університету, а у вересні цього ж року стає приват-доцентом кафедри класичної філології Кам`янець-Подільського державного українського університету [12, арк. 113]. Викладав вступ до мовознавства, історію української мови, латинську мову і стилістику та інші спеціальні курси.

Після реорганізації університету в Інститут теоретичних наук деякий час працював в Одесі, але потім повернувся до Кам`янцяПодільського, де очолив факультет професійної освіти місцевого ІНО та став активним співробітником місцевого наукового товариства. У 19211922 рр. він виступив на засіданнях історико-філологічної секції із доповідями «Впливи війни та революції на розвиток української мови»,

«Український переклад «Александрії», «Мрія про золотий вік у всесвітній літературі», «Сапфо: життя і творчість», «Про життя книги» та інші. Всього у 1919-1923 рр. науковець підготував близько 30 наукових праць [12, арк. 113-114].

На початку 1921 р. до міського наукового товариства було зараховано галичанина Антона Григоровича Бориса, 1880 р. народження [13, арк. 200].12 Він закінчив гімназію у Перемишлі, у 1905 р. - філософський факультет Віденського університету. Працював у різних навчальних закладах Галичини. Під час першої світової війни у 19151916 рр. служив рядовим в корпусі Українських січових стрільців. Потім повернувся до вчительської роботи у Рогатинській гімназії. Взяв участь у революційних подіях в Західній Україні із-за чого переслідувався польською владою. Улітку 1919 р., залишивши дружину та двох своїх дітей у Галичині, він переїжджає до Кам`янця-Подільського. З січня 1920 р. викладав вступ до педології та основи фізіологічної психології в університеті, одночасно працював учителем в гімназії ім. Степана Руданського[13, арк. 201].

Брав активну участь в політичних подіях. Розділяв комуністичні погляди, вступив до лав кандидатів в КП(б)У. У вересні 1920 р. А.Г. Борис був секретарем та архіваріусом Галицького ревкому (Галревкому), який був створений в Києві у липні 1920 р. для організації радянської влади на території Західної України[12, арк. 200].12 Його головною метою було утворення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки. Головою Галревкому був Володимир Затонський. Спочатку Галревком мав певні успіхи і навіть намагався провести вибори постійних органів радянської влади та скликати загальногалицький з'їзд Рад. Проте 15 вересня 1920 року у зв'язку з відступом Червоної армії з території Західної України під тиском контрнаступу польського війська Галревком покинув Тернопіль. А 21 вересня 1920 року припинив існування.

Після цього А.Г. Борис став одним із керівників Галицького бюро при ЦК КП(б)У, що мало намір продовжити боротьбу з Польщею та поширювати революцію далі на європейські держави. У грудні 1920 р. він був задіяний при 41-й полковій дивізії, яка ставила своїм завданням організацію радянської влади в Галичині. Одночасно працював в Раді народного господарства у Кам`янці-Подільського. Після підписання Ризького мирного договору 1921 року Галбюро ліквідували. А.Г. Борис починає викладати у Кам`янець-Подільському ІНО вступ до педології, основи фізіологічної психології [13, арк. 200].

Загалом же, у діяльності наукового товариства у 1921-1922 рр. помітно тенденцію до зменшення кількості слухачів наукових доповідей. Вони все більше мали закритий характер.

Наприкінці 1922-1923 рр. чимало активних членів наукового товариства при Кам`янець-Подільському ІНО через різні причини залишають місто. І серед них активні члени товариства: Є.Сташевський, П.Клепатський, К.Копержинський, П.Клименко, С.Гаєвський, М.ДрайХмара, М.Васильківський та деякі інші. Кадровий потенціал наукової організації значно послабився.

Перше засідання реорганізованого товариства відбулось 17 липня 1923 р. На ньому головою історико-філологічної секції замість Є.Сташевського було обрано М.Семенова, а його заступником - тодішнього директора історичного музею О.Неселовського [7, арк.8].

Крім того, новими членами товариства стали колишній заступник Подільської «Просвіти», а пізніше один із провідників українізації освітніх закладів на Поділлі, С. Іваницький, завідувач міської художньопромислової школи В. Гагенмейстер та аспіранти утвореної у 1922 р. науково-дослідної кафедри історії, економіки та культури Поділля В. Герасименко, В.Зборовець, М.Карачківський, В.Свідзінський, Ф.Шумлянський, Ю.Філь. У Кам`янці-Подільському вони робили свої перші наукові кроки. У подальшому вони стали відомими науковцями. Зокрема, М.Карачківський став відомим істориком, працював у Києві під керівництвом визначного історика України, академіка М.С. Грушевського. В.Свідзінський пізніше став визначним українським поетом.

У 1923 р. історико-археологічна секція наукового товариства при ІНО провела кілька своїх засідань. Зокрема, 24 липня Юхим Сіцінський у своїй доповіді прорецензував праці О. Прусевича «Кам`янецьПодільський» та польського історика Л.Б`ялковського «Поділля в XVI ст.» [8, арк..1]. Цікаво, що у дискусії Ю.Сіцінський висловив думку проте, що відомості про Кам`янець-Подільський з`являються тільки з XIV ст.. Отже знаний дослідних подільської історії підтримував литовську версію заснування міста. В серпні було заслухано доповіді М.Курневича «Оновні принципи психології Рібо та його метод», М.Суслопарова «Нариси з історії бібліотечної справи на Вкраїні» та доповідь М.Семенова «Про соціальні фактори в житті мови» [8, арк..21]. Проте, вони не викликали великого резонансу в науковому та культурно-освітньому середовищі міста.

У серпні 1923 р. під керівництвом професора М.Федоріва відбулось засідання секції точних наук. Заслуховувалась доповідь асистента В. Бржосньовського «Стан сільського господарства Кам`янецької округи по данних 1923 р.» [8, арк..9]. В обговоренні взяли участь викладач сільськогосподарського інституту О.Мельник та майбутній ректор інституту народної освіти В.Геринович.

Загалом же упродовж року помітно була тенденція поступового занепаду діяльності наукового товариства при ІНО. Остаточно воно припинило існувати після виїзду М.Федоріва та М.Семенова з Кам`янцяПодільського наприкінці 1923 р..

Якщо М.Федорів у подальшому зробив блискучу наукову кар'єру в центральних науково-дослідних закладах та установах СРСР, то доля М.Семенова була складнішою.

Він у 1920-ті роки працював професором Одеського університету. Написав ряд статей про історію окремих прийменникових конструкцій, головним чином у мові старовинних грамот і творів І. Котляревського, а також оглядів правописних проблем і літератури з мови кримських татар. Був репресований. Після звільнення працював у Воронізькому Університеті. З 1944 р. в еміграції, помер 1963 р. в Нью-Йорку.

Ю.Філь, пояснюючи причини припинення діяльності наукового товариства при ІНО, відмічає, що йому «так і не пощастило об`єднати наукові сили і воно розпалось» [13, с. 92]. Деякий час науководослідницька праця учених міста концентрувалась навколо науководослідної кафедри при ІНО, а у червні 1925 р. на базі Кам`янецьПодільського історико-краєзнавчого музею було створено наукове товариство при ВУАН. Воно складалась з п'яти секцій: краєзнавчої (керівник Ю.Сіцінський), історико-філологічної (О.Неселовський), соціально-економічної (Т.Недужий), педагогічної (В. Зборовець), природничо-математичної (В.Храневич). Воно багато в чому продовжило діяльність попереднього наукового товариства. Але його робота не входить в предмет нашого дослідження.

Висновки

Аналізуючи діяльність Кам`янець-Подільського наукового товариства можна виділити два основних етапи:

Перший грудень 1919 р. - грудень 1920 р. - коли воно діяло на базі КПДУУ. У цей час воно об'єднувало навколо себе визначних науковців, деякі з яких були активними учасниками українських національно-визвольних змагань. Не дивно, що на першому плані були дослідження із історії, етнографії України, українського мовознавства та літературознавства;

Другий початок 1921-1923 рр., коли товариство функціонувало при інституті народної освіти (ІНО). Це був період початку комуністичного ідеологічного впливу на тематику наукових досліджень. Проте, жорсткої цензури ще створено не було. Тому навіть в цих умовах членам товариства удалось підготувати кілька цікавих українознавчих досліджень. Проте, через велику плинність кадрів та невизначеність свого становища наприкінці 1923 р. наукове товариство при ІНО припинило своє існування.

На завершення відзначимо, що дана стаття далеко не вичерпує всіх аспектів даної проблематики. Потрібна подальша ґрунтовна дослідницька робота у цьому напрямку.

Література

1.Трембіцький А. М. Євфимій Сіцінський (1859-1937): наукова та громадська діяльність / Трембіцький А. М. - Хмельницький : Мельник А. А., 2009. - 300 с. : портр.

2.Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918-1921 рр.) / О. М. Завальнюк. -- Кам'янецьПодільський: Абетка-НОВА, 2006. 620 с. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX--XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. -- Кам'янецьПодільський, 1993. -- 479 с.; фото;

3.Секція точних наук наукового товариства при Університеті/ Наш шлях. 1920. - 12 лютого.

4.До відкриття обсерваторії в нашому університеті / Наш шлях. - 1920. -2 березня.

5.Каденюк О.С., Алещенко М.І., Нестеренко В.А. Подільський державний аграрно-технічний університет. Хронологія подій. Документи. Кам'янець-Подільський. 2009. 100 с.

6.Бачинський C. Вищі технічні школи і університет/ Наш шдях. - 1920. -12 лютого.

7.Наш шлях. 1920. 2 червня.

8.Наш шлях. 1919. 16 грудня.

9.Державний архів Хмельницької області (далі - ДАХмО). - Ф.1421. - Оп. 1. - Спр.1. Протоколи засідань історико-філологічної секції наукового товариства при Камянець-Подільсокому ІНО (1920-1923 рр.) 124 аркуші.

10.З діяльності товариства точних наук при Кам'янець.-Подільському університеті/ Вісті Кам`янець-Подільського ревкому та Кам`янецького бюро компартії України. - 1921. 28 травня.

11.Державний архів Хмельницької області (далі - ДАХмО). - Ф.р.6. - Оп.1. - Спр. 120. Автобіографії викладачів вищих навчальних закладів (ІНО,СГІ) Кам`янцяПодільського та заяви про прийом їх на роботу (1921-1922 рр.) 359 арк.

12.ДАХмО Ф.р. 302. - Оп.1. - Спр. 24. Списки викладачів, академічногго персоналу Інституту народної освіти їхні характеристики, заяви про прийняття їх на роботу (1922 р.) 188 арк.

13.ДАХмО Ф.р. 302. - Оп.1. - Спр. 407. Спр. 407. Списки викладачів, академічногго персоналу Інституту народної освіти їхні характеристики, заяви про прийняття їх на роботу (1922 р.) 120 арк.

14.Філь Ю. До історії Кам'янець-Подільського наукового при УАН товариства / Юхим Філь // Записки Кам'янець-Подільського наукове при Українській академії наук товариства. -- Кам'янець-Подільський, 1928. -- Т. 1. -- С. 91--99.

References

1.Trembicjkyj A. M. (2009). Jevfymij Sicinsjkyj (1859-1937): naukova ta ghromadsjka dijaljnistj [Yevfymii Sitsynskyi (1859-1937): scientific and public activity]. Khmeljnycjkyj : Meljnyk A. A. [In Ukrainian].

2.Zavaljnjuk O.M. (2006). Istorija Kam'janecj-Podiljsjkogho derzhavnogho ukrajinsjko¬gho universytetu v imenakh (1918-1921 rr.) [History of Kamianets-Podilskyi State Ukrainian University in Names (1918-1921)] Kam'janecjPodiljsjkyj: AbetkaNOVA. Bazhenov L.V. (1993). Podillja v pracjakh doslidnykiv i krajeznavciv XIX--XX st.: Istorioghrafija. Biobiblioghrafija. Materialy.[Podillia in the works of researchers and local historians of the XIX-XX centuries: Historiography. Biobibliography]. Kam'janecjPodiljsjkyj [in Ukrainian].

3.Sekcija tochnykh nauk naukovogho tovarystva pry Universyteti. (1920). 12 ljutogho Nash shljakh. [Our way] [in Ukrainian].

4.Do vidkryttja observatoriji v nashomu universyteti (1920). 2 bereznja Nash shljakh. [Our way] [in Ukrainian].

5.Kadenjuk O.S., Aleshhenko M.I., Nesterenko V.A. (2009). Podiljsjkyj derzhavnyj aghrarno-tekhnichnyj universytet. Khronologhija podij. Dokumenty. [Podilskyi State Agrarian and Technical University. Chronology of events. Documents]. Kam'janecj-Podiljsjkyj [in Ukrainian].

6.Bachynsjkyj C. Vyshhi tekhnichni shkoly i universytet. (1920). 12 ljutogho. Nash shdjakh. [Our way] [in Ukrainian].

7.Nash shljakh. (1920). 2 chervnja. [Our way] [in Ukrainian].

8.Nash shljakh. (1919). 16 ghrudnja. [Our way] [in Ukrainian].

9.Derzhavnyj arkhiv Khmeljnycjkoji oblasti (dali - DAKhmO). [State Archive of Khmelnytsky Oblast ( DAKhMO)]. F.1421. Op. 1. Spr.1. Protokoly zasidanj istorykofilologhichnoji sekciji naukovogho tovarystva pry Kamjanecj-Podiljsokomu INO (19201923 rr.) [in Ukrainian].

10.Z dijaljnosti tovarystva tochnykh nauk pry Kam'janecj.-Podiljsjkomu universyteti. (1921).[From the activities of the Society of Exact Sciences at Kamianets-Podilskyi University News of Kamianets-Podilskyi Revolutionary Committee and Kamianets Bureau of the Communist Party of Ukraine.]. Visti Kam`janecj-Podiljsjkogho revkomu ta Kam`janecjkogho bjuro kompartiji Ukrajiny. 28 travnja [in Ukrainian].

11.Derzhavnyj arkhiv Khmeljnycjkoji oblasti (dali - DAKhmO). [State Archive of Khmelnytsky Oblast ( DAKhMO)] F.r.6. Op.1. Spr. 120. Avtobioghrafiji vykladachiv vyshhykh navchaljnykh zakladiv Kam`jancja-Podiljsjkogho ta zajavy pro pryjom jikh na robotu (1921-1922 rr.) [in Ukrainian].

12.DAKhmO [State Archive of Khmelnytsky Oblast (DAKhMO)]. F.r. 302. Op.1. Spr. 24. Spysky vykladachiv, akademichnoghgho personalu Instytutu narodnoji osvity jikhni kharakterystyky, zajavy pro pryjnjattja jikh na robotu (1922 r.) [in Ukrainian].

13.DAKhmO [State Archive of Khmelnytsky Oblast (DAKhMO)] F.r. 302. Op.1. Spr. 407. Spr. 407. Spysky vykladachiv, akademichnoghgho personalu Instytutu narodnoji osvity jikhni kharakterystyky, zajavy pro pryjnjattja jikh na robotu (1922 r.) [in Ukrainian].

14.Filj Ju. (1928). Do istoriji Kam'janecj-Podiljsjkogho naukovogho pry UAN tovarystva. Zapysky Kam'janecj-Podiljsjkogho naukove pry Ukrajinsjkij akademiji nauk tovarystva. [Notes of the Kamianets-Podilskyi Scientific Society at the Ukrainian Academy of Sciences] Kam'janecj-Podiljsjkyj [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru