Взаємозв’язок активності та професійної самореалізації майбутнього викладача

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок активності та професійної самореалізації майбутнього викладача

Горнар Ірина Ігорівна аспірант, Льотна академія НАУ, м. Кропивницький

Анотація

Тільки особистість, що самореалізується, має цілісність, стійкість, активність і спрямованість. Ці властивості особистості засвідчують наявність внутрішньої позиції, що сформувалася. Під позицією в науковій літературі розуміють вибіркове ставлення особистості до поставлених перед нею цілей і завдань. Активність позиції майбутнього викладача виражається у вибірковій мобілізованості готовності до діяльності, спрямованої на її здійснення. Позиція зумовлює певну лінію поведінки особистості й сама зумовлюється нею. викладач особистість поведінка

Активність є основою виокремлення етапів в розвитку людини, структуруванні її психіки, її змістовому наповненні, зокрема й розмежуванні свідомого та несвідомого.

Активність позиції майбутнього викладача виражається у вибірковій мобілізованості готовності до діяльності, спрямованої на її здійснення. Позиція зумовлює певну лінію поведінки особистості й сама зумовлюється нею.

Розвиток "Я-концепції", що є стійкою, усвідомленою неповторною системою уявлень суб'єкта себе, на основі чого формуються особистісно- професійні стандарти, програми розвитку, побудови продуктивної системи професійних взаємодій та взаємин. Поштовхом до активності у людини є її свідомі та цілеспрямовані наміри отримати бажане. Активність є найважливішою характеристикою особистості і її діяльності. У навчанні активність особистості стає однією з основних передумов досягнення цілей професійної самореалізації, загального й професійного розвитку особистості фахівця.

Наші дії в конкретній ситуації залежать від взаємного впливу навколишнього середовища та нашої свідомості, особливо від процесів, пов'язаних із переконаннями, що ми можемо чи не можемо здійснити деякі дії, необхідні для того, щоб змінити професійну самореалізацію на краще. У науці такі очікування називають самоефективністю.

Різним формам самоствердження й самовиявлення відповідають різні, притаманні для кожного рівня розвитку види задоволення життям - від примітивних тваринних форм до вищих проявів щастя, що випробовується людьми в творчій праці на межі можливостей, щастя виконаного обов'язку, усвідомлення своєї значущості, необхідності.

Ключові слова. Активність, саморозвиток, поведінка, діяльність, самовиявлення, самореалізація.

Hornar Iryna Ihorivna graduate student, Flight Academy of NAU, Kropyvnytskyi

INTERCONNECTION BETWEEN ACTIVITI AND PROFESSIONAL SELF-REALIZATION OF THE FUTURE LECTURER

Abstract. Only self-realized personality has integrity, stability, activity and direction. These personality properties testify to the presence of an internal position that has been formed. In the scientific resources, position is understood as selective attitude of an individual to the goals and tasks set before him / her. The activity of the future lecturer's position is expressed in the selective mobilization of readiness for activities aimed at its implementation. The position determines a certain line of the individual behavior and is itself determined by it.

Activity is the basis for distinguishing stages in human development, structuring his psyche, filling it with content, and distinguishing between the conscious and the unconscious.

"І-concept" is a stable, conscious unique system of representations of the subject of him / herself. On this basis, personal and professional standards, development programs, building productive system of professional interactions and relationships are formed. The impetus for activity is the conscious and purposeful intentions of the individual to get the desired. Activity is the most important characteristic of a person and his / her activity. In training, personal activity becomes one of the main prerequisites for achieving the goals of professional self-realization, general and professional development of a specialist's personality.

Our actions in a specific situation depend on the mutual influence of the environment and our consciousness. In particular, such dependence occurs from processes related to beliefs that we can or cannot perform some of the actions necessary to change professional self-realization for the better. In science, such expectations are called self-efficacy.

Different forms of self-affirmation and self-expression correspond to different types of satisfaction with life inherent in each level of development - from primitive animal forms to higher manifestations of happiness experienced by people in creative work at the limit of possibilities, happiness of fulfilled duty, awareness of one's significance, necessity.

Keywords: activity, self-development, behavior, self-expression, selfrealization.

Постановка проблеми. Активність - один із важливих виявів життя, внутрішня сила-стимул, спрямована на задоволення людських потреб. Поштовхом до вияву активності майбутнього викладача є її свідомі та цілеспрямовані наміри забезпечити вищі рівні професійної самореалізації. Активність є найважливішою характеристикою особистості і її діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних дослідженнях всебічно розглядалися та розглядаються особливості розвитку університетської освіти (В.Г. Кремень, О.Я. Савченко, Т. І.Левченко та інші), проблеми її індивідуалізації, особистісної та суб'єктивної орієнтації (О.М. Пєхота,

A. М. Старєва, Т.В. Тихонова), гуманізації та гуманітаризації

(І. А. Зязюн, Г О. Бал, Є. С. Барбіна, С.У. Гончаренко, В.М. Доній,

B. О. Зайчук, Т. І. Койчева, В. Г Кузнецова, Н. Г Ничкало, Л. Є. Пєтухова), зміст та напрямки особистісно орієнтованого виховання молоді (І. Д. Бех, А.М. Бойко, О.В. Киричук, Г .П. Пустовіт, В.В. Рибалка, О.В. Сухомлинська), формування творчої, соціально-активної особистості (Т. І. Сущенко, Н.В. Кічук,

C. О. Сисоєва).

Мета статті. Показати як активність слугує поштовхом для особистості майбутнього викладача у досягненні поставлених професійних цілей.

Виклад основного матеріалу. Активність є основою виокремлення етапів в розвитку людини, структуруванні її психіки, її змістовому наповненні, зокрема й розмежуванні свідомого та несвідомого.

Активність один із важливих виявів життя, внутрішня стимулююча сила, що спрямована на задоволення людських потреб. Активність є найважливішою характеристикою особистості і її діяльності. У навчанні активність особистості є однією з основних передумов досягнення цілей самореалізації, загального і професійного розвитку особистості фахівця.

Активність передбачає спрямованість на служіння інтересам суспільства, професійній спільноті, на формування навичок набувати знання, які потрібні для залучення до активної трудової діяльності.

Активність, діяльність і особистість ймовірно потрібно розглядати разом. Ціле для цієї трійці задає розвиток, яке, в свою чергу, обумовлено сходженням соціальних і антропологічних, індивідуальних обставин.

Поняття активності співвідносять із поняттям діяльності. Однак розбіжність у цих поняттях полягає в тому, що на відміну від діяльності, активність містить складники, які стимулюють особистість до певної діяльності, тобто, активність провокує особистість до будь-якої діяльності. Діяльність, зі свого боку, є продуктом активності.

Активність особистості - це єдність відбиття вираження й реалізації, зовнішніх та внутрішніх тенденцій у суспільстві.

Активність передбачає спрямованість на служіння інтересам суспільства, професійній спільноті, на формування навичок набувати знання, які потрібні для залучення до активної професійної самореалізації.

На думку ряду вчених, активність особистості відображена творчістю як формою діяльності людини чи мікросередовища у створенні будь-чого якісно нового, ніколи раніше не існуючого. При цьому стимулом для творчості - а відповідно і активності - є проблемна ситуація, яку неможливо вирішити традиційними способами.

Активність особистості проявляється у творчості, вольових актах, спілкуванні. Інтегральна характеристика активності особистості - це активна життєва позиція людини, яка проявляється в її принциповості, послідовному відстоюванні своїх поглядів, ініціативності, діловитості, психологічній настроєності на діяльність [3].

Окремі дослідники висловлюють припущення, що потреба в активності є не однією з багатьох потреб живої істоти, а своєрідною метапотребою органічної матерії, яка, утілюючись в кожному окремому організмі й пов'язуючи його з усією системою біосфери, стає лейтмотивом його існування. Кожен організм, так само як і будь-який його орган, будучи елементом більш загальної системи (популяції, біосфери), для виконання в ній деяких функцій запрограмований насамперед на процес функціонування. Загальнофілософською передумовою для такого припущення слугує уявлення про рух як фундаментальну властивість матерії, що передбачає момент "напруженої" протидії кожної системи врівноваженим фактором, ... і про біологічну активність - як форми руху.

Якщо розширити погляд на активність, з огляду на значущість залучення людини в суспільство, то можна звернутися до соціологічних концепцій.

Як зазначалося вище, категорія активності розглядається в контексті інших близьких понять - дії, вчинку, процесу, поведінки, діяльності, життєдіяльності тощо. Поняття активності співвідноситься із діяльністю, що не нав'язується зовні, а є внутрішньо необхідною людини.

Будь-яке виявлення активності різниться в певному оточенні. У зв'язку з цим склалися дві традиції використання терміну "активність" і відповідно два значення цього терміну: 1) сторона, складник будь-якого процесу взаємодії або дії, детермінована внутрішньою природою об'єкта; 2) процес, який загалом визначається передусім внутрішньою детермінацією об'єкта, його самозумовленістю; у цьому разі говорять, що внутрішня детермінація домінує над зовнішньою.

Тільки особистість, що самореалізується, має цілісність, стійкість, активність і спрямованість. Ці властивості особистості засвідчують наявність внутрішньої позиції майбутнього викладача, що сформувалася. Під позицією в науковій літературі розуміють вибіркове ставлення особистості до поставлених перед нею цілей і завдань. Активність позиції майбутнього викладача виражається у вибірковій мобілізованості готовності до діяльності, спрямованої на її здійснення. Позиція зумовлює певну лінію поведінки особистості й сама зумовлюється нею.

Зазначені вище теоретичні положення дозволяють констатувати, що основна функція самосвідомості особистості студентів полягає в усвідомленні ними своїх можливостей, здатності до регуляції залежно від мети діяльності з урахуванням особливостей соціальної ситуації.

Розглядаючи самотворення й самореалізацію з погляду принципу єдності діяльності можна подати їх як особливу форму свідомої діяльності майбутнього викладача. Функція діяльності виявляється не тільки в цільовому самотворенні і самореалізації, але і в співвідносенні та узгодженні цих двох категорій; це і є особлива форма саморегуляції (саморегулювання), що є механізмом двоєдиності. Із взаємозв'язку і взаємозумовленості самотворення і самореалізації випливає, що коли майбутній фахівець своєю метою ставить самотворення, то самореалізація виступає як засіб, якщо ж метою ставить самореалізацію, то як засіб виступає самотворення. У цьому й полягає сутність двоєдності самотворення і самореалізації. Крім того, особливість взаємозв'язку й взаємозалежності між самотворенням і самореалізацією полягає в тому, що стосовно один одного вони можуть виступати то як причина, то як умова, то як результат. Це залежить від того, що з них у цьому випадку розглядається як предмет вивчення і з якою третьою характеристикою вони співвідносяться, якщо самотворення розглядається як предмет. Отже, самотворення і самореалізація виступають, з одного боку, як вияви саморегуляції, з другого - сама саморегуляція є механізмом самовизначення особистості загалом, оскільки вона супроводить діяльність особистості у всіх сферах її життєдіяльності, тобто є безпосереднім внутрішнім життям особистості як суб'єкта самовизначення.

Найважливішим першоджерелом творчості як самовираження й самоутвердження особистості є слово. [10].

Професійна діяльність є особливою диференційованою соціально значущою діяльністю, яка потребує від людини відповідних знань, умінь та навичок й відповідних особистісних якостей. Професійний розвиток передбачає досягнення й поглиблення професіоналізму.

Професіоналізм - це якісна характеристика фахівця, що визначає рівень володіння ним знаннями, уміннями й навичками професійної галузі, а також наявність відповідної ефективності системи ціннісних орієнтацій, що регулюють моральний аспект професійної діяльності. Відбувається розвиток "Я-концепції", що є стійкою, усвідомленою неповторною системою уявлень суб'єкта себе, на основі чого формуються особистісно -професійні стандарти, програми розвитку, побудови продуктивної системи професійних взаємодій та взаємин.

Наші дії в конкретній ситуації залежать від взаємного впливу навколишнього середовища та нашої свідомості, особливо від процесів, пов'язаних із переконаннями, що ми можемо чи не можемо здійснити деякі дії, необхідні для того, щоб змінити ситуацію на краще. У науці такі очікування називають самоефективністю.

Самоефективність визначається як переконання людини стосовно її здібностей керувати подіями, які впливають на її життя.

Правомірність використання поняття самовиявлення як єдиної основи при вивченні й класифікації інших потреб та виявів особистості підтверджується й тим, що задоволення людини життям, гармонія різних сторін її особистості залежать передусім від форм й меж самовиявлення.

Різним формам самоствердження й самовиявлення відповідають різні, притаманні для кожного рівня розвитку види задоволення життям - від примітивних тваринних форм до вищих проявів щастя, що випробовується людьми в творчій праці на межі можливостей, щастя виконаного обов'язку, усвідомлення своєї значущості, необхідності.

Чим зрозумілішим людині є її покликання, тим більше виникає можливостей для якнайповнішого самоздійснення [7]. Співвіднесеність суб'єктної позиції та соціальної позиції людини на різних етапах становлення особистості різна.

Визначальна ідея структурних теорій полягає в тому, що й професійний розвиток, і професійна поведінка змінюються на різних етапах життя в різних умовах (С. Аксельрод, Є. Гензберг, В. Гінзбург, Д. Міллер, Д. Сьюпер, Д. Херм та інші).

Представникам мотиваційних теорій (В. Врум, А. Маслоу, Ф. Херуберг, Є. Роу та іншим) притаманне прагнення виявити внутрішні сили особистості, що спонукають її до відповідного типу професійної поведінки й діяльності. У них визначається активність суб'єкта діяльності, його цілісність, необхідність співвіднесення зовнішніх впливів із внутрішніми умовами.

Теорії "індивідуальності" трактують професійний розвиток як процес формування й закріплення саморозуміння, а професійний вибір - як спробу реалізувати свою "Я - концепцію".

Ці теорії подано в працях К. Роджерса, Д. Сьюпера, Л. Тайлера, Д. Тідемана, Д. Холланда та інших дослідників.

Стиль проявляється в тому, як людина діє зазвичай. Окрім того, є особливості регуляції і саморегуляції діяльності, які не входять в поняття "стиль". До них відносяться індивідуальні особливості організації діяльності суб'єктом [5]

За словами А.В. Фурмана, "особливо важливими для психосоціального розвитку індивіда є контакти із значущими людьми (мати, батько, брат, сестра, бабуся, дідусь), які первинно визначають уявлення дитини про саму себе. У дитинстві фактично всі соціальні відносини потенційної особистості справляють на неї формувальний та розвивальний вплив, проте з моменту виникнення "Я-концепції" набуває іманентної самодостатності; сама стає активною внутрішньою засадою культурного розвитку людини, важливим чинником інтерпретації її ментального досвіду. Ось чому вона накладає відповідний - позитивний, нейтральний чи негативний - відбиток на всі поведінкові дії особистості, спричинюючи домінантний перебіг її адаптивних, неадаптивних чи дезадаптивних процесів" [11].

Сенс життя, якого кожна людина прагне й постійно шукає, - це і є достеменне осмислення її живого й творчого шляху, яке полягає в самопізнанні та самотворенні своєї "Я-концепції" [10].

Якщо на початкових стадіях усвідомлюється лише суто зовнішній, видимий бік власних дій і вчинків, то далі до сфери самопізнання залучається система найрізноманітніших мотиваційних компонентів, що регулюють поведінку та діяльність особистості [2].

За А. Ребером "самовираження" розуміється як відображення зовні своїх внутрішніх почуттів, переконань, установок, будь-яку поведінку, яка здійснюється для чистого задоволення індивіда, особистісну форму активності, що формується і розвивається у спілкуванні і діяльності [1].

Особистість має ознаки суб'єктності у тому разі, якщо змістові характеристики індивіда, детермінують утворення, що визначають її діяльність та регуляцію відношень (ставлень) до світу, що знаходить смислове вираження у категорії диспозиції [6].

Висновки

Дії майбутнього викладача в конкретній ситуації залежать від взаємного впливу навколишнього середовища, бажання досягати кращих результатів у професійній самореалізації та свідомості. Особливо від процесів, пов'язаних із переконаннями, що ми можемо чи не можемо здійснити щось, необхідне для того, щоб змінити професійну самореалізацію на краще, активізувати її. Отже, на основі аналізу взаємовпливів активності та професійної самореалізації майбутнього педагога, можемо констатувати, що у різних соціально-професійних обставинах обидва процеси є важливими, але мають певні особливості практичної реалізації.

Література

1. Бойко А.Е. Сучасні підходи до розуміння феномену самовираження особистості. Збірник наукових праць. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Вип. 14. Кн. 2. Кам'янець-Подільський: Видавець Зволейко Д.Г. 2010. 604 с. С. 3-10.

2. Вітебська П.В. Самопізнання як основа глибокого психологічного розвитку особистості і формування педагогічного оптимізму у вихователя. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Луганськ. Вип. N23 (186). 2009. С. 40--43.

3. Головенько В.А., Корнієвський О.А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. Київ: Наукова думка,1994. 111 с. С. 21

4. Дімітрова-Бурлаєнко С.Д. Підготовка студентів технічних університетів до виявлення креативної компетентності у професійній діяльності: дис. ... канд. пед. наук.: спец. 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. Харків. ХНПУ ім. Г. Сковороди. 2018. 350 с.

5. Жигайло Н. Психологічні проблеми адаптації студентів - першокурсників і шляхи їх вирішення. Педагогіка і психологія професійної освіти. Київ.2004. N4. С. 107-112.

6. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. Київ: ТОВ "Міжнар. фін. агенція", 1998.

7. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури: навчальний посібник. Київ: Наукова думка. 1998. 226 с

8. Радул В.В. Соціально - професійні проблеми сучасної педагогічної науки. Харків: Мачулін, 2019. 332 с., С. 89

9. Сухомлинський В.О. Народження громадянина. Вибрані твори в 5 т. Київ: Рад. школа, 1977. Т.3. С.283-582., 566

10. Татенко В.О., Титаренко Т.М. Володимир Андрійович Роменець (1926 - 1998): життя як вчинок і подія.Історія психологіїХХ століття. Київ. Либідь, 1998. С. 7 - 37.

11. Фурман А.В. Психодіагностика особистішої адаптованості. Тернопіль: Економічна думка, 2000. 197 с.

12. References:

13. Boiko, A.E. (2010). Suchasni pidkhody do rozuminnia fenomenu samovyrazhennia osobystosti [Modern approaches to understanding the phenomenon of personality self-expression]. Zbirnyk naukovykh prats. Teoretyko-metodychni problemy vykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi. Vyp. 14. Kn. 2. Kamianets-Podilskyi: Vydavets Zvoleiko D. H. 604 s. S. 3-10 [in Ukrainian].

14. Vitebska, P.V. (2009). Samopiznannia yak osnova hlybokoho psykholohichnoho rozvytku osobystosti i formuvannia pedahohichnoho optymizmu u vykhovatelia [Self-knowledge as the basis of the personality deep psychological development and the pedagogical optimism formation in the educator]. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Luhansk. Vyp. N23 (186). S. 40--43 [in Ukrainian].

15. Holovenko, V.A., Korniievskyi, O.A. (1994). Ukrainskyi molodizhnyi rukh: istoriia ta sohodennia [Ukrainian youth movement: history and present], Kyiv: Naukova dumka, 111 s. S. 2 [in Ukrainian].

16. Dimitrova-Burlaienko, S.D. (2018). Pidhotovka studentiv tekhnichnykh universytetiv do vyiavlennia kreatyvnoi kompetentnosti u profesiinii diialnosti [Preparation of students of technical universities to reveal creative competence in professional activities]. dys. ... kand. ped. nauk.: spets. 13.00.04 - teoriia i metodyka profesiinoi osvity. Kharkiv. KhNPU im. H. Skovorody. 350 s. [in Ukrainian].

17. Zhyhailo, N. (2004). Psykholohichni problemy adaptatsii studentiv - pershokursnykiv i shliakhy yikh vyrishennia [Psychological problems of the first-year students' adaptation and ways to solve them]. Pedahohika i psykholohiia profesiinoi osvity. Kyiv. N4. S. 107-112 [in Ukrainian].

18. Karpenko, Z.S.(1998). Aksiopsykholohiia osobystosti [Axiopsychology of personality]. Kyiv: TOV "Mizhnar. fin. ahentsiia". [in Ukrainian].

19. Maksymenko, S.D. (1998). Psykholohiia v sotsialnii ta pedahohichnii praktytsi: metodolohiia, metody, prohramy, protsedury [Psychology in social and pedagogical practice: methodology, methods, programs, procedures]. navchalnyi posibnyk. Kyiv : Naukova dumka. 226 s. [in Ukrainian].

20. Radul, V. V. (2019). Sotsialno - profesiini problemy suchasnoi pedahohichnoi nauky [Social and professional problems of modern pedagogical science]. monohrafiia. Kharkiv: Machulin, 332 s., S. 89 [in Ukrainian].

21. Sukhomlynskyi, V.O. (1977). Narodzhennia hromadianyna [Becoming a citizen]. Vybrani tvory v 5 t. Kyiv: Rad. shkola, T.3. S.283-582., 566. [in Ukrainian].

22. Tatenko, V O., Tytarenko, T. M. (1998). Volodymyr Andriiovych Romenets (1926 - 1998): zhyttia yak vchynok i podiia [Volodymyr Andriyovych Romenets (1926 - 1998): life as an act and an event]. Istoriia psykholohii ХХ stolittia. Kyiv. Lybid, S. 7 - 37 [in Ukrainian].

23. Furman, A. V (2000). Psykhodiahnostyka osobystisnoi adaptovanosti [Psychodiagnosis of personal adaptability]. Ternopil: Ekonomichna dumka, 197 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru