Використання інноваційних технологій при вивченні безпекових дисциплін у вищій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання інноваційних технологій при вивченні безпекових дисциплін у вищій школі

Горденко Світлана Іванівна кандидат історичних наук, доцент кафедри здоров'я і безпеки життєдіяльності, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав,

Єрічева Тамара Юріївна старший викладач кафедри здоров'я і безпеки життєдіяльності, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав



Анотація

В Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті зазначається, що освіта «є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, ... дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені». Належне виконання цих завдань можливе за умови модернізації самої освіти, ключовими позиціями якої мають стати такі принципи, як відродження національно-культурних традицій українського народу, демократизація та гуманізація всього навчально-виховного процесу.

Сьогодні в межах життя одного покоління відбуваються кардинальні зміни, які стосуються всіх напрямів існування людини. Основні інновації в освіті, пов'язані з використанням активних методів навчання. Суть їх полягає у тому, що навчальний процес організовується на основі взаємодії, в ході якої здобувачі вищої освіти навчаються критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, враховувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватись з іншими людьми.

Власне інтеграція системи освіти України в Європейський освітній простір визначає новітні вимоги до ефективних форм та методів навчання здобувачів вищої освіти. Це актуалізує проблему пошуку нових підходів до підготовки майбутніх фахівців.

В статті розглянуто особливості використання інноваційних технологій при вивченні безпекових дисциплін, а саме «Безпека життєдіяльності»,

«Основи охорони праці», «Цивільний захист», «Охорона праці в галузі» з метою покращення якості та ефективності організації освітнього процесу, який дозволяє навчатися поєднуючи теоретичні знання з реаліями життя, активізує пізнавальний інтерес до дисципліни, що вивчається, сприяє розвитку дослідницьких, комунікативних і творчих навичок прийняття рішень. Отримані результати підтверджують необхідність впровадження відповідних методів в навчальний процес, який передбачає створення відповідних умов інноваційного пошуку та інноваційних трансформацій в освіті. здобувач освіта безпека життєдіяльності

Ключові слова:здобувач, освіта, безпека життєдіяльності, охорона праці, цивільний захист, охорона праці в галузі, інноваційні технології, навчання, професійна компетентність.



Hordenko Svitlana Ivanivna Ph.D in History, Associate Professor of the Department of Health and Life Safety, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

Yerycheva Tamara Yuriivna Senior Lecturer of the Department of Health and Life Safety, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

USE OF INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN THE STUDY OF SECURITY DIRECTED DISCIPLINES IN HIGHER EDUCATION

Abstract. The National Doctrine of Education Development of Ukraine in the XXI Century states that education «is a means of reproducing and building up the intellectual and spiritual potential of the people, ... an effective factor in the modernisation of society, strengthening the authority of the state in the international arena». The proper fulfilment of these tasks is possible only if education itself is modernised, with such principles as the revival of the national and cultural traditions of the Ukrainian people, democratisation and humanisation of the entire educational process becoming a key way.

Today, within the lifetime of one generation, fundamental changes are taking place that affect all areas of human existence. The main innovations in education are related to the use of active learning methods. Their essence lies in the fact that the learning process is organised on the basis of interaction, during which higher education students learn to think critically, solve complex problems based on the analysis of circumstances and relevant information,

take into account alternative opinions, make informed decisions, participate in discussions, and communicate with other people.

The integration of Ukraine's education system into the European educational space determines the latest requirements for effective forms and methods of teaching higher education students. This raises the issue of finding new approaches to training future professionals.

The article considers the peculiarities of using innovative technologies in the study of safety disciplines, namely «Life Safety», «Fundamentals of Labour Protection», «Civil Protection», «Labour Protection in the Industry», in order to improve the quality and efficiency of the educational process, which allows students to combine theoretical knowledge with the realities of life, activates cognitive interest in the discipline being studied, and promotes the development of research, communication and creative decision-making skills. The obtained results confirm the need to introduce appropriate methods into the educational process, which involves the creation of appropriate conditions for innovative search and innovative transformations in education.

Keywords: applicant, education, life safety, labour protection, civil protection, labour protection in the industry, innovative technologies, training, professional competence.



Постановка проблеми

Подальше входження України у світовій освітній простір супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії й освітній практиці. Проголошений принцип варіативності освіти дає змогу педагогічним колективам вибирати і конструювати навчальний процес на основі нових ідей і технологій. Сьогодні технологізація - об'єктивний процес еволюції освіти, який зможе вирішити її якісно нові завдання.

В умовах становлення нової парадигми у галузі освіти для реалізації активності педагога та його інноваційної діяльності існують певні можливості. Цьому сприяє ряд змін, що відбуваються у суспільному житті і в мисленні людини. Головна з них - усунення обмежень у професійній діяльності, що дозволяє сприймати значно більше коло зовнішніх явищ. Як наслідок цього, педагог набуває дуже важливих здібностей:готовності до реагування на несподіванки, готовність до прийняття самостійних рішень, що потребують певного ризику, готовності нести за них відповідальність, критичності в оцінні власних і чужих дій.

Інновації властиві будь-якій професійній діяльності людини, і тому природно стають предметом вивчення, аналізу і впровадження.

Іншими словами, інноваційна педагогічна технологія при вивченні безпекових дисциплін, а саме «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Цивільний захист», «Охорона праці в галузі» є доцільним сценарієм організації на сучасному рівні навчально-виховного процесу здобувачів з метою досягнення певної мети і високого рівня розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інновації раптово не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих педагогів і цілих колективів. Цей процес не повинен носити стихійного характеру, він потребує певного управління. Для того щоб здійснити таке управління, необхідно володіти певними теоретичними знаннями в галузі інновацій, знати форми і механізми взаємодії теорії і практики.

Інноваційна діяльність в галузі освіти досліджується педагогічною інноватикою - окремою галуззю педагогіки.

Над проблемами інноватики працюють сучасні вітчизняні педагоги, вчені серед яких: І. Бех, Л. Буркова, Л. Даниленко, І. Зязюн, О. Киричук, В. Мадзігон, К. Макагон, С. Подмазін, О. Савченко, А. Сологуб, Н. Федорова, А. Фурман, М. Ярмаченко та інші.

Метою даної статті є формування професійних компетентностей у здобувачів при вивченні безпекових дисциплін, на основі використання інноваційних педагогічних технологій.

Виклад основного матеріалу

Інноваційні процеси в освіті виникали в різні історичні періоди і визначали її розвиток. Термінологічний аналіз інноваційної діяльності учителя доводить, що поняття «інноваційні процеси», «інноватика» з'явились у педагогічній науці відповідно недавно, їх поява обумовлена розширенням міжнародного співробітництва в галузі педагогіки. Оскільки вітчизняні педагогічні поняття нееквівалентні реально існуючим педагогічним явищам, то з'являються нові поняття, наприклад «інноватика».

Інновації - новостворені (застосовані) чи вдосконалені технології, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного або іншого характеру, які істотно змінюють обсяги, якість соціальної сфери.

Освітні інновації - новостворені чи вдосконалені технології навчання, виховання, управління, що істотно змінюють структуру і якість освітнього процесу. Педагогічні інновації є новаторським педагогічним досвідом, який формується автором або групою авторів і є об'єктом права інтелектуальної власності.

Педагогічні інновації - процес становлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети; результат процесу впровадження нового в педагогічну теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети [4].

Інноваційна педагогічна діяльність полягає в розробці, поширенні чи застосуванні освітніх інновацій.

У широкому розумінні освітні інновації є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що істотно поліпшують результати освітньої діяльності.

Інноваційна освітня діяльність проводиться на рівні навчального закладу, регіональному та всеукраїнському.

Усе це дозволяє розглядати інноваційну педагогічну діяльність як складне, інтегральне утворення, сукупність різних за цілями та характером видів робіт, що відповідають основним етапам розвитку інноваційних процесів та спрямовані на створення педагогом змін до власної системи роботи. Вона носить комплексний, багатоплановий характер, втілює в собі єдність наукових, технологічних, організаційних заходів, інноваційна діяльність - системний вид діяльності, спрямований на реалізацію нововведень на основі використання та впровадження нових наукових знань, ідей, підходів.

Педагоги постійно шукали ефективніші шляхи формування якісних показників успішності тих, хто навчається, в процесі навчання. З метою забезпечення ефективності процесу навчання застосовуються різноманітні інноваційні освітні технології, а саме:

- технології з активізації та інтенсифікації діяльності студентів (проблемне навчання, ігрові технології тощо);

- технології, пов'язані з активністю управління та організацією навчального процесу (технології програмованого навчання, комп'ютерні технології);

- технології розвивального навчання (особисто орієнтоване розви- вальне навчання, спрямоване на розвиток творчих якостей особи тощо) [4].

Мета педагогічної технології полягає в практичному здійсненні теорій в процесі навчання і виховання. Технологія покликана до того, щоб творити і відтворювати актуальні продукти педагогічного процесу.

До структури педагогічної технології входять:

1) концептуальна основа;

2) змістова частина навчання: цілі, зміст навчання і виховання;

3) процесуальна частина - технологічний процес: організація навчально-виховного процесу, методи і форми роботи, управління процесом навчання і виховання;

4) діагностика навчально-виховного процесу.

Основними критеріями технологічності здебільшого називають:

- концептуальність (кожній педагогічній технології має бути притаманна певна наукова концепція, що містить педагогічні обґрунтування);

- системність (у педагогічній технології мають простежуватися всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок його частин, цілісність);

- керованість (передбачає можливість діагностики досягнення цілей, планування процесу навчання);

- ефективність (технологія має вибиратися відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання);

- відтворюваність (можливість застосування педагогічних технологій в інших однотипових освітніх закладах іншими суб'єктами).

Інноваційні педагогічні технології - це новостворені або удосконалені педагогічні системи, які забезпечують високий рівень навчально-виховного процесу [3].

На основі педагогічних інноваційних технологій при вивченні безекових дисциплін, а саме «Основи охорони праці», «Безпека життєдіяльності», «Цивільний захист», «Охорона праці в галузі» випускник вищого навчального закладу повинен знати і вміти використовувати закони та інші нормативно-правові акти, чинну галузеву науково- технічну документацію, засоби охорони праці для того, щоб:

- розробляти організаційно-технічні заходи, які б сприяли безпечному виконанню робіт;

- готувати робочі місця для безпечного виконання робіт, монтажу, обслуговування, експлуатації, використання, ремонту обладнання тощо;

- організовувати та контролювати безпечне виконання робіт;

- застосовувати на практиці індивідуальні та колективні засоби захисту працюючих;

- виконувати вимоги норм безпечної експлуатації устаткування та обладнання;

- забезпечити протипожежну безпеку об'єктів;

- ефективно користуватися первинними засобами пожежогасіння;

- дотримуватися правил особистої гігієни та втілювати заходи з дотримання вимог виробничої санітарії, поліпшення умов праці на робочих місцях.

Варто зауважити, що останнім часом для сучасної освіти характерне застосування технологій, які сприяють:

- індивідуалізації навчання;

- діяльнісній активізації здобувачів;

- діалоговій взаємодії між викладачем і здобувачем (педагогіка співробітництва).

Тому проблеми навчального закладу вищої освіти - це перш за все проблеми створення передумов для підготовки кваліфікованих спеціалістів

нового типу, всебічно освічених, творчих, які вміють швидко адаптуватись в нових умовах.

В своїй діяльності викладачі таких дисциплін як «Основи охорони праці», «Безпека життєдіяльності», «Цивільний захист», «Охорона праці в галузі» віддають перевагу модульній, проблемній, імітаційній технологіям навчання, тобто має місце проблемно-модульний підхід до навчання. Проблемне навчання передбачає послідовні і цілеспрямовані пізнавальні завдання, які майбутні фахівці розв'язують під керівництвом викладача і активно засвоюють нові знання. Використання теоретичних та експериментальних завдань саме по собі ще не робить навчання проблемним. Все залежить від того, наскільки викладачеві вдається надати цим завданням проблемного характеру і поєднувати проблемний підхід з іншими методичними підходами.

Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно потребує роздумів над проблемою, викликає у здобувачів пізнавальний інтерес, спирається на попередній досвід.

Як наукова дисципліна, безпековий комплекс користується загальнонауковими підходами, такими як інноваційність, комплексність, системність, особистісний гуманізм, єдність наукового дослідження і практики.

Серед інноваційних технологій, що доцільно використовувати під час викладання безпекових дисциплін можна виділити: метод проектів, дидактичні ігри, інтерактивні методи навчання, диспути, круглі столи, кейс-методики, метод портфоліо тощо [7].

Метод проектів містить у собі сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю, то цю технологію можна розглядати як технологію, що сприяє творчому розвитку здобувачів, використанню ними певних навчально пізнавальних прийомів, які в результаті самостійних дій здобувачів дають змогу вирішити ту чи іншу проблему. Крім того метод проектів передбачає обов'язкову презентацію результатів [6 С. 8].

Працюючи над впровадженням технології дослідницького навчання, викладачам дисциплін «Основи охорони праці», «Безпека життєдіяльності», «Цивільний захист», «Охорона праці в галузі» слід визначити основні етапи процесу постановки і розв'язання проблеми:

- аналіз ситуації і постановка проблеми;

- побудова гіпотези;

- доведення гіпотези.

Процес аналізу проблемної ситуації і постановка проблеми передбачає насамперед усвідомлення здобувачами суперечності, тобто бачення

проблеми. Щоб її сформулювати, слід виявити несумісні судження, суперечливі інформації і об'єднати їх запитанням, відповідь на яке прояснить цю суперечність.

На етапі побудови гіпотези процес вирішення поставленої проблеми починається з актуалізації наявних знань і досвіду, використання яких у подібних ситуаціях приводило б до успіху. Неможливість вирішення проблеми відомими способами спонукає до формулювання припущення, гіпотези про інші способи її вирішення. Побудова гіпотези - кульмінаційний момент вирішення проблеми, це своєрідний стрибок, перехід від того, що є, до того, чого немає [1].

Для доведення гіпотези формулюється завдання, яке може мати як теоретичне, так і практичне значення і використовуватись на заняттях чотирьох груп проблемно-пошукових методів:

1. Демонстраційне вирішення проблеми викладачем - показовий проблемний виклад, демонстраційний експеримент;

2. Самостійна проблемно-пошукова діяльність здобувачів - індивідуальне дослідження, навчальний експеримент вирішення практичних і теоретичних проблем;

3. Колективна проблемно-пошукова діяльність здобувачів - навчальний диспут, дискусія, колективне дослідження;

4. Спільна проблемно-пошукова діяльність викладача і здобувачів - дискусія, продуктивний діалог, евристична бесіда, ділова гра [5].

Сьогоднішньому здобувачеві недостатньо лише поглинання «готової» інформації. Необхідно навчити його самостійно шукати способи розв'язання проблем, пов'язаних з реальними ситуаціями у житті, з майбутньою діяльністю.

Важливу роль тут відіграють ділові ігри, які потрібно практикувати при проведенні практичних занять.

Ділова гра - метод активного соціального навчання, належить до тренінгів. Особливість цього методу полягає в імпровізованому розігруванні учасниками гри різних ролей у заданій проблемній ситуації.

Ділова гра - це своєрідна система відтворення управлінських процесів, які мали місце в минулому або можливі в майбутньому, в результаті якої встановлюється зв'язок і закономірність взаємодії існуючих методів пошуку рішень на результати виробництва в даний час і на перспективу [6].

Викладачі дисциплін мають досвід розробки та впровадження в навчальний процес ділових ігор. Так, для прикладу з дисципліни «Основи охорони праці» практичні заняття з тем «Травматизм та професійні захворювання», «Дослідження санітарно-гігієнічних умов

праці», та інші проводяться у вигляді ділової гри. Вибір такої технології навчання не випадковий, адже забезпечує навчання здобувачів в діяльності, сприяє організації колективної діяльності мислення та використання групи як засобу розвитку індивідуальності, розвиває у здобувачів вміння спілкуватися, мислити, здатність до практичної дії.

В діловій грі синтезуються ознаки методу аналізу конкретних ситуацій і рольових ігор. Так, в діловій грі з теми «Розслідування причин нещасних випадків на виробництві» дисципліни «Охорона праці в галузі» моделюється діяльність власника підприємства, інженера з охорони праці, керівників структурних підрозділів, фахівців підприємства, свідка нещасного випадку, членів комісії з розслідування нещасного випадку, органів державного нагляду з охорони праці. В діловій грі ігровим комплексом є нещасний випадок, який стався на території підприємства. До початку проведення ділової гри здобувачі вивчають законодавчі акти з охорони праці, нормативні документи, організаційні питання (проведення навчання, інструктажів, контроль за станом охорони праці), а також порядок розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Здобувачі знайомляться з об'єктом ігрового моделювання, вхідними даними, ігровою ситуацією, функціями учасників гри, правилами і методикою її проведення, а також з системою оцінювання, функціями експертної групи. Далі здобувачам повідомляється порядок проведення гри:

1. Провести загальний аналіз виробничої ситуації.

2. Встановити причини, які призвели до летального наслідку з урахуванням усіх обставин ситуації.

3. Підготувати варіанти обґрунтування колективного рішення виробничої ситуації.

4. Запропонувати свій варіант заходів, який виключив би повторення подібних ситуацій в майбутньому.

5. Обговорити варіанти прийнятих рішень.

Викладач є керівником гри, який приймає або не приймає запропоновані рішення. Комплексне використання проблемних, імітаційних, модульних технологій навчання сприяє формуванню у здобувачів вмінь осмислено аналізувати технологічні процеси, виявляти причини випуску нестандартної продукції та розробляти заходи щодо їх усунення.

Підготовка майбутніх викладачів до інноваційної професійної діяльності сьогодні не лише має бути практично-орієнтованою, а й наповненою змістом інноваційних технологій і методик навчання. Як відомо, «інновація» - це створення та застосування чогось нового. Особливо актуальними є інновації в системі методів навчання, причому в

напрямку, який трансформує методи навчання в методи самонавчання, спрямовує майбутнього викладача не стільки на отримання знань, скільки на розвиток пізнавального потенціалу особистості, вдосконалення творчих здібностей, становлення таких методів, що впливають на внутрішню структуру особистості - мотивацію, ціннісні установки й орієнтації, інтереси та потреби. З огляду на зазначене, до числа найбільш ефективних методів підготовки майбутніх викладачів до інноваційної професійної діяльності відноситься кейс-метод

Однією з інтерактивних технологій навчання є також ситуаційна методика (аналіз ситуацій, метод case-study), що набула популярності у Англії, США, Німеччині, Данії та інших країнах. Безпосередня мета методу case-study - спільними зусиллями групи здобувачів проаналізувати ситуацію - case, яка має місце у реальному житті і розробити практичне рішення; закінчення процесу - оцінка запропонованих алгоритмів і вибір кращого в контексті поставленої проблеми [2, С. 101].

Мєтод кейс-стаді є універсальним методом. Його можна застосовувати практично на будь якому етапі заняття, оскільки одну і ту ж проблемну ситуацію можна подaти по-різному, в залежності від завдань, поставлених на етапі заняття чи лекції.

Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Здебільшого вони пов'язані з проблемою чи ситуацією, що існувала або існує. При цьому проблема чи ситуація або вже мала якесь попереднє вирішення, або її вирішення є необхідним і нагальним, а тому потребує аналізу. Кожна з проблем (ситуацій), що розглядаються в кейсі, має відповідати чотирьом умовам:

По-перше, кейси мають бути правдивими, реалістичними, однак водночас не обтяженими деталями, бути за тематикою зв'язаними з матеріалом, що вивчається;

По-друге, ситуаційні вправи пропонують розгляд феноменів, з якими здебільшого стикаються робітники в конкретних умовах;

По-третє, кейси загострюють інтерес здобувачів до питань, з якими ті зіштовхуються, підкреслюють їх значущість та необхідність вирішення та пропонують шляхи реакції та вдосконалюють майстерність здобувачів у вирішенні проблем;

По-четверте, кейси вдосконалюють практичні навички, спрямовують на пошук відповідних шляхів, можливих реакцій на різноманітні ситуації, використання специфічних інструментів та понять.

Отже, кейс-підхід має сприяти вдосконаленню здатності ізолювати проблеми та приймати ефективні рішення. Крім цього, такий метод навчає здобувачів аналізувати та розробляти програми дій, що, у свою

чергу, мотивує їх до правильної поведінки в момент, коли настане час діяти в реальній ситуації. Кейси найкраще залучають здобувачів до активного вирішення проблеми, до участі в подіях кейсу.

Навички, які розвиває метод :

- аналітичні (уміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати її, мислити чітко й алогічно);

- практичні (формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів);

- творчі (генерація альтернативних рішень);

- комунікативні (уміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа засоби, кооперуватися в групи, захищати власну думку, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт);

- соціальні (оцінка поведінки людей, уміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо) [3].

Слід зазначити, що застосування кейс-методу сприяє формуванню таких якостей, які необхідні майбутнім викладачам для здійснення інноваційної професійної діяльності, а саме: вміння виробляти та приймати рішення; здатність до навчання; системне мислення; самостійність та ініціативність; готовність до змін та гнучкість; комерційна та ділова орієнтація; вміння працювати з інформацією; завзятість і цілеспрямованість; комунікативні здібності; здатність до міжособистісних контактів; проблемність мислення; конструктивність [5, С. 60].

Науково обґрунтовані інновації у галузі освіти пов'язані з удосконаленням праці викладача. Тому викладачі дисциплін, які допомагають уникнути небезпеку, надзвичайні події, ситуації на виробництві, постійно в пошуку, котрі вивчають, досліджують сучасні інноваційні технології навчання. Доцільно розглянути розробку і впровадженням в навчальний процес кейс-методу, адже цей метод дає змогу оцінити ефективність раніше прийнятих управлінських рішень, розвиває підприємницькі навички, сприяє мобілізації всіх отриманих здобувачами знань для розробки практичних рекомендацій щодо вирішення тієї чи іншої проблеми, яка міститься в ситуаційній задачі, забезпечує синтез теорії з практикою.

Викладачі безпекових дисциплін «Основи охорони праці», «Безпека життєдіяльності», «Цивільний захист», «Охорона праці в галузі» розробляють кейси на основі діяльності установ. Для прикладу беруться

базові установи, які добре знають здобувачі, оскільки проходять на них виробничу практику, використовується історія розвитку установи, його структура. Розробка кейсу присвячується конкретній події, яка відбулася в установі (наприклад, нещасний випадок, впровадження нової технології, техногенна подія чи природне явище, що спричинили установі збитки). Приблизний об'єм кейсу 4-5 сторінок, щоб не було перевантаження здобувачів інформацією. Технологія навчання за кейс- методом має бути організована за методикою:

- «входження» і розуміння ситуації;

- постановка діагнозу, з'ясування можливих причин появи симптомів;

- визначення стратегічних питань і ключових проблем (виявлення справжньої причини);

- вироблення стратегічних альтернатив (пошук варіантів рішень);

- оцінювання і вибір альтернатив (вибір оптимального рішення);

- захист, обґрунтування рішення.

До кожного з цих етапів поставлені відповідні завдання:

- уважно прочитати кейс, ознайомитися із ситуацією;

- виявити проблему;

- узагальнити і проаналізувати інформацію;

- розвинути гіпотези, уточнити проблеми;

- сформулювати альтернативні рішення;

- оцінити альтернативи, скласти перелік переваг і недоліків кожної з альтернатив;

- підтвердити продуктивність рішення, обґрунтувати переваги.

Завдання роздаються здобувачам завчасно, формуються групи по

3-5 особи, які індивідуально обговорюють кейс, виявляють проблему, приймають рішення. На практичному занятті кожна група здобувачів виступає з власними гіпотезами, в ході дискусії вони оцінюються, зазначаються переваги і недоліки кожної. Викладач виконує роль диспетчера процесу співтворчості - генерує запитання, фіксує відповіді, підтримує дискусію, спрямовуючи її хід на вирішення поставленої проблеми.



Висновки

Отже, педагогічний потенціал інноваційних методів значно вищий, ніж традиційних методів навчання. Присутність у структурі методу дискусій, обговорень, аргументацій навчає майбутніх фахівців дотримання норм і правил професійного спілкування. Таке навчання сприяє дотриманню принципу індивідуального підходу у навчанні та дозволяє викладачеві реагувати на індивідуальність здобувачів вищої освіти у кожному конкретному випадку. Проблемні завдання урізноманітнюють самостійну роботу здобувачів.

Тому, використовуючи інноваційні технології навчання, варто зауважити, що новітні технології навчання передбачають не просто отримання знань, а творче відношення до них, сприяють формуванню і вихованню освіченого, творчого, професійно здібного кваліфікованого фахівця спроможного вирішувати певні завдання у практичній діяльності, якого потребує сьогодні ринок праці.



Література:

1. Дембіцька С. В., Кобилянська І. М. Управління пізнавальною діяльністю студентів під час вивчення безпеки життєдіяльності шляхом впровадження методів проектного навчання. Педагогіка безпеки. 2016. № 1. С. 53-58.

2. Науково-методичні засади професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах євроінтеграції / за заг. ред. Л. Нестеровой Київ : ІПТО НАПН України, Педагогічна думка, 2012. 160 с.

3. Освітні технології : навч.-метод, посібник / за заг. ред. О. М. Пєхоти. Київ : А.С.К., 2001.256 с.

4. Сиротенко Г. О. Інноваційна діяльність педагога : від теорії до успіху. Інформагцйно-методичний збірник. Полтава: ПОІН110, 2006. 124 с.

5. СисоєваС.О. Інтерактивні технології навчання дорослих: навчально- методичний посібник. НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. Київ : ВД «ЕКМО», 2011. 320 с.

6. Шевченко Л. С. Розвиток поняття «педагогічні технології» в педагогічній науці та практиці. Сучасні інформагцйні технології та інноваі{ійні методики навчання у підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук, праць. Київ- Вінниця : ТОВ «Планер», 2013. Вип. 36. С. 484-489.

7. Шевченко Л. С. Застосування інноваційних педагогічних методик майбутніми учителями технологій. Сучасні інформагцйні технології та іпповацііиіі методики навчання у підготовгц фахівгцв : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук, праць. Київ-Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2015. Вип. 43. С. 94-99.



References:

1. Dembytska, S. V., & Kobylyanska I. M. (2016). Upravlinnya piznaval'noyu diyal'nistyu studentiv pid chas vyvchennya bezpeky zhyttyediyal'nosti shlyakhom vprovadzhennya metodiv proektnoho navchannya [Management of students' cognitive activity during the study of life safety by implementing project-based learning methods], Pedahohika bezpeky - Security pedagogy. 1, 53-58 [in Ukrainian],

2. Nesterova, L. (Eds.). (2012). Naukovo-metodychni zasady profesiynoyi pidhotovky kvalifikovanykh robitnykiv v umovakh yevrointehratsiyi [Scientific and methodical principles of professional training of qualified workers in the conditions of European integration]. Kyyiv : IPTO NAPN Ukrayiny, Pedahohichna dumka [in Ukrainian],

3. Pehoty, О. M. (Eds.). (2001). Osvitni tekhnolohiyi : navch.-metod. posibnyk [Educational technologies: teaching method, manual] Kyyiv : A.S.K. [in Ukrainian],

4. Sirotenko, G. O. (2006). Innovatsiyna diyal'nisf pedahoha : vid teoriyi do uspikhu [Innovative activity of a teacher: from theory to success/. Informatsiyno-metodychnyy zbirnyk - Informational and methodical collection. 124 [in Ukrainian],

5. Sysoeva, S. O. (2011). Interaktyvni tekhnolohiyi navchannya doroslykh: navchal'no- metodychnyy posibnyk [Interactive technologies for teaching adults: educational and methodological manual]. NAPN Ukrayiny, In-t pedahohichnoyi osvity i osvity doroslykh. Kyyiv : VD «EKMO» [in Ukrainian].

6. Shevchenko, L. S. (2013). Rozvytok ponyattya «pedahohichni tekhnolohiyi» v pedahohichniy nautsi ta praktytsi [Development of the concept of "pedagogical technologies" in pedagogical science and practice]. Suchasni informatsiyni tekhnolohiyi ta innovatsiyni metodyky navchannya u pidhotovtsi fakhivtsiv : metodolohiya, teoriya, dosvid, problemy : zb. nauk. prats' - Modern information technologies and innovative teaching methods in the training of specialists: methodology, theory, experience, problems: coll. of science works. 36, 484-489 [in Ukrainian].

7. Shevchenko, L. S. (2013). Zastosuvannya innovatsiynykh pedahohichnykh metodyk maybutnimy uchytelyamy tekhnolohiy [Application of innovative pedagogical methods by future technology teachers]. Suchasni informatsiyni tekhnolohiyi ta innovatsiyni metodyky navchannya u pidhotovtsi fakhivtsiv : metodolohiya, teoriya, dosvid, problemy : zb. nauk. prats' - Modern information technologies and innovative teaching methods in the training of specialists: methodology, theory, experience, problems: coll. of science works. 43, 94-99 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru