Досвід професійної підготовки майбутніх дизайнерів у зарубіжних закладах освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід професійної підготовки майбутніх дизайнерів у зарубіжних закладах освіти

Петрова Інна Володимирівна докторка історичних наук, професорка кафедри графічного дизайну, проректорка з науково- педагогічної діяльності КДАДПМД ім. М. Бойчука

Анотація

У даній публікації проведено аналіз історії та розвитку дизайн-освіти з урахуванням філософського принципу, що дизайн сприяє піднесенню особистості на новий рівень існування. Виявлено, що дизайн-освіта є ключовим елементом національної ідентичності у багатьох країнах світу. Особлива увага приділяється дизайн-освіті у Фінляндії, де дизайн, архітектура і мистецтво завжди мали важливе значення як чинник покращення якості життя та збільшення добробуту населення. Чим вища естетична та художня цінність дизайну оточуючого середовища, тим більше його вплив на функціональність та духовне збагачення особистості.

У публікації ми проаналізували науково-культурні тенденції у сфері предметно-розвивального середовища. Важливо зазначити, що культурні форми, якими фіксуються результати взаємодії людини з оточуючим середовищем, відображають вплив глибинних психологічних механізмів та відображають цю взаємодію у предметах. Організація життєдіяльності народу та окремої особистості завжди мала емоційний компонент, що забезпечував цілісний спосіб реагування на ситуації. Дизайн сприяє оптимізації зв'язку людини з оточуючим середовищем, тоді як саме це середовище впливає на характер, звички та смаки людини. Структура художньої мови архітектурного мистецтва полягає у взаємозв'язку пластичних елементів, які формують художній образ. У декоративно-прикладному мистецтві, дизайні та архітектурі, архітектурний зв'язок елементів образу незалежний від їхньої функціональної призначеності і може бути головним або єдиним засобом виразності. Розв'язанню проблем якісної професійної підготовки цієї категорії фахівців сприятиме створення національних дизайнерських шкіл в межах динамічної системи дизайн-освіти в Україні. Незважаючи на відмінності між культурами розвинених країн та України, а також традиціями закордонних і вітчизняних дизайнерських шкіл, зарубіжний досвід заслуговує уважного вивчення з метою застосування в теорії і практиці української дизайнерської освіти та дизайну взагалі.

Ключові слова:підготовка майбутніх фахівців з дизайну, методологічні підходи, професійна діяльність, дизайнерська освіта, технології в дизайні.

EXPERIENCE OF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE DESIGNERS IN FOREIGN EDUCATIONAL INSTITUTIONS

Petrova Inna Volodymyrivna Doctor of historical sciences, professor of the department of graphic design, vice-rector for scientific and pedagogical activities of KDADPMD named after M. Boychuk, Kyiv

Abstract. This publication analyzes the history and development of design education, taking into account the philosophical principle that design contributes to the elevation of the individual to a new level of existence. Design education has been found to be a key element of national identity in many countries of the world. Special attention is paid to design education in Finland, where design, architecture and art have always been important as a factor in improving the quality of life and increasing the well-being of the population. The higher the aesthetic and artistic value of the design of the surrounding environment, the greater its influence on the functionality and spiritual enrichment of the individual.

In the publication, we analyzed scientific and cultural trends in the field of subject-development environment. It is important to note that cultural forms, which record the results of human interaction with the environment, reflect the influence of deep psychological mechanisms and reflect this interaction in objects. The organization of life activities of the people and individual individuals has always had an emotional component, which provided a holistic way of responding to situations. Design helps to optimize a person's connection with the environment, while this environment itself influences the character, habits and tastes of a person. The structure of the artistic language of architectural art consists in the interconnection of plastic elements that form an artistic image. In decorative and applied arts, design and architecture, the architectural connection of image elements is independent of their functional purpose and can be the main or only means of expression. The creation of national design schools within the dynamic system of design education in Ukraine will contribute to solving the problems of quality professional training of this category of specialists. Despite the differences between the cultures of developed countries and Ukraine, as well as the traditions of foreign and domestic design schools, foreign experience deserves careful study in order to apply it to the theory and practice of Ukrainian design education and design in general. дизайнерська освіта філософський

Keywords: training of future design specialists, methodological approaches, professional activity, design education, technologies in design.

Постановка проблеми

Однією з основ дизайн-освіти є вивчення та осмислення народного мистецтва, традицій художніх шкіл, фольклору, історії національної культури, сакрального мистецтва, ремесел та дизайнерської діяльності. В той же час, важливою передумовою є урахування зарубіжного досвіду в цій сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сьогодні, на жаль, емпіричний досвід української та зарубіжної дизайн-освіти недостатньо відображений у наукових публікаціях вітчизняних учених, за винятком окремих праць: О. Боднара, В. Бугайова, В. Даниленка, А. Чебикіна, О. Фурси та інших.

Мета статті - полягає в аналізі історії та розвитку дизайн-освіти, зокрема в контексті піднесення особистості за допомогою дизайну. Аналізується вплив дизайну на формування національної ідентичності, зокрема у Фінляндії. Вивчаються зв'язки між емоційним компонентом життя народу та дизайном. Також розглядається роль художньої мови в дизайні та архітектурі. Завершується пропозиціями щодо покращення підготовки дизайнерів через створення національних дизайнерських шкіл та застосування зарубіжного досвіду.

Виклад основного матеріалу

Досвід професійної підготовки майбутніх дизайнерів у вітчизняних мистецьких установах привертає увагу багатьох дослідників до таких питань: 1) особливості введення в дизайн в умовах різних культурних контекстів та релігій; 2) спільні та відмінні риси в українській та зарубіжній професійній дизайн-освіті в умовах технократичної культури; 3) вплив "конструктивізму" елементів різних культур на формування української моделі дизайн-освіти.

Для розробки моделі підготовки українських дизайнерів ми проаналізували науково-культурні тенденції у сфері предметно- розвивального середовища. Важливо зазначити, що культурні форми, якими фіксуються результати взаємодії людини з оточуючим середовищем, відображають вплив глибинних психологічних механізмів та відображають цю взаємодію у предметах. Організація життєдіяльності

спостерігається відтік робочої сили в наукомісткі або престижніші галузі, а також відсутність значних успіхів у комплексному вирішенні виникаючих проблем, як у сфері робототехніки, так і в соціальній сфері.

В таких умовах особливої ваги набуває професійно-технічна освіта і навчання, оскільки вона закладає фундамент, на якому людина може будувати свою професійну кар'єру та продовжувати навчання. З одного боку, це дає можливість людині розвиватися, а з іншого - забезпечує різні галузі економіки робочою силою.

Розглядаючи вирішення вищезазначених аспектів у галузі дизайн- освіти, важливо виокремити найбільш успішні приклади, що ілюструють динаміку глобалізації в цій сфері. Наприклад, у 1990 році Університет мистецтва і дизайну у Гельсінкі та Королівський коледж мистецтв у Лондоні об'єднали шість провідних культурних і дизайнерських організацій, створивши CUMULUS - систему дизайнерської освіти. Ця ініціатива спрямована на нагромадження знань і навичок, необхідних для вирішення сучасних проблем і дослідження нових аспектів мистецтва і дизайну. CUMULUS прагне досягти високої якості і інновацій, які виростають з культурного різноманіття європейських націй. На сьогоднішній день CUMULUS налічує понад 40 членів- організацій, що представляють країни Європейського Союзу, де відбувається обмін студентами, викладачами та ідеями, спрямованими на майбутній розвиток дизайн-освіти і популяризацію дизайнерської професії.

Для вирішення нових викликів у сфері розвитку людських ресурсів в Європейському Союзі була створена система загальної освіти, що охоплює всі рівні, від початкової школи до неперервного навчання - SOCRATES, в якій вища освіта представлена програмою ERASMUS. Ця система дає можливість студентам вибирати різні курси, що відкриває перед ними різноманітні шляхи до отримання спеціальності.

Сучасний комерційний дизайн швидко розвивається і поділяється на дві основні категорії. По-перше, це стаф-дизайн, який включає дизайнерські відділи у виробничих фірмах і підприємствах, що вирішують внутрішні завдання. По-друге, це незалежний дизайн, який представлений самостійними дизайнерськими фірмами або бюро, що приймають і виконують окремі замовлення. Незалежні дизайнери можна розглядати як "слуг на короткий термін". Стаф-дизайн та незалежні дизайнери ділять між собою сферу своєї діяльності. Внутрішня група, яка завжди доступна керівництву фірми і знає її специфіку, може швидше вирішувати поточні завдання. З іншого боку, незалежні дизайнери, завдяки своїй різноманітності, можуть більш об'єктивно підходити до вирішення завдань і допомагати в плануванні та розробці перспективних планів і продукції. Також варто відзначити, що прагнення продавців максимізувати продажі призводить до широкого застосування реклами, привабливого дизайну упаковки та інших маркетингових заходів. Велике значення при цьому має символічна сторона товару, а не лише його функціональні якості. Такий підхід спонукає споживача прагнути мати найновіші речі, незважаючи на те, що їхні попередники можуть бути ще в хорошому стані.

Дизайн-діяльність та система дизайн-освіти у розвинених країнах мають свої відмінності та унікальні особливості. Розглянемо коротко їх основні характеристики.

Німеччина є однією з передових країн у галузі дизайну. Однією з особливостей системи дизайн-освіти в Німеччині є щільні зв'язки з соціальними партнерами, такими як уряд на федеральному і регіональному рівнях, промисловість, професійні об'єднання та профспілки. Це забезпечує збалансований підхід до розвитку та відповідальність сторін. Соціальні партнери беруть активну участь у встановленні стандартів професійної освіти, оновленні і розробці нових стандартів, що дозволяє забезпечити комплексну дизайн-освіту та різноманітні дизайнерські послуги на різних рівнях, від місцевого до федерального. Крім того, Федеральний інститут професійної освіти і навчання та Інститут досліджень з питань ринку праці та професій проводять аналіз потреб ринку праці та відповідність навчальних програм.

Великобританія володіє багатими традиціями у дизайн-освіті, що сягають середини XIX століття. Система дизайн-освіти в цій країні, на відміну від інших, має централізований характер і отримує значну державну підтримку. Кількість прийнятих студентів у дизайнерські виші строго обмежується і відповідає запитам ринку праці. Великобританія нараховує понад тисячу курсів з різних аспектів дизайну, які викладаються в 188 навчальних закладах.

Одним із найстаріших навчальних закладів у Великобританії є Королівський коледж мистецтв у Лондоні, заснований у 1837 році з метою підготовки студентів у галузі "мистецтва орнаментації". У цьому коледжі студенти отримують комплексну освіту, яка включає живопис, графіку, прикладне мистецтво та моделювання одягу.

Важливі принципи дизайнерської освіти у Великобританії полягають у тому, що студенти готуються працювати у різних галузях промисловості та виявляються інженерними компетенціями. Вони також відчувають відповідальність за зовнішній вигляд та ергономіку продуктів, які розробляють, а також виконують свою роботу з творчістю, ураховуючи соціальні аспекти навколишнього середовища.

Протягом багатьох років у Великобританії були розроблені унікальні принципи навчання в галузі інженерного та дизайнерського мистецтва, що ґрунтуються на концепції вродженого в кожній людини почуття форми і кольору. Освіта в цій сфері є безперервною і починається вже з дитячого садка, протягом усього життя кожної особи. У Великобританії вважають, що основне завдання навчання дітей у дизайні полягає не тільки у вивченні елементів проектування, але й у розкритті їхніх потенційних здібностей, які в звичайних умовах залишаються невикористаними. Під час навчання студенти навчаються ставити перед собою завдання та шукати їх рішення. Часто в процесі роботи над проектами у британських студентів виявляється особлива естетика, яку можна описати як естетику гуманності.

На сьогоднішній день у Великобританії виділяється спеціальне фінансування для розробки навчальних програм для дизайнерських університетів, додаткове фінансування проводиться на виробництво навчальних матеріалів з дизайну, а також на покращення практичної підготовки студентів-дизайнерів. Нещодавно уряд Великобританії установив посаду заступника міністра торгівлі та промисловості, відповідального за питання дизайну. Було прийнято рішення про створення першого у світі міжнародного комплексу з дизайну та дизайн- освіти. Успішно реалізується проект "Атлас дизайну", який спільно фінансується Радою з дизайну Великобританії, Шотландською радою з дизайну, Валлійською консультативною службою з дизайну та Управлінням з дизайну Північної Ірландії. цей проект розроблено спільно з Центром наукових досліджень у галузі дизайну в Університеті Брунеля, що розташований у західній частині Лондона. Розробники проекту "Атлас дизайну" сподіваються, що він стане корисним для малих та середніх підприємств і надасть відповіді на такі питання, як з чого почати впровадження дизайну, як перетворити поняття "дизайн" на реальний прибуток, як за допомогою дизайну покращуються бізнесові якості та як дизайн впливає на комерційний успіх компанії.

У Франції характер розвитку дизайну визначається головним чином тим, що уряд є основним ініціатором великих дизайнерських проектів. Наприклад, в липні 1980 року уряд Франції прийняв постанову про довгостроковий розвиток художнього конструювання промислових виробів та підготовку кадрів у галузі дизайну в країні. Ця постанова наголошувала на необхідності використання методів дизайну для поліпшення якості та зовнішнього вигляду продукції, її споживчих властивостей і зниження собівартості.

Підготовка професійних дизайнерів здійснюється у 8 державних і приватних навчальних закладах, таких як Вища школа промислового дизайну, Вище національне художньо-промислове училище, Вища національна школа декоративного мистецтва та інші. Варто зазначити, що у вирішенні актуальних питань дизайн-освіти беруть участь державні установи. Наприклад, до складу адміністративної ради Вищого національного художньо-промислового училища входять представники 7 міністерств, що забезпечує високий рівень підготовки та умови для проведення досліджень в галузі створення концепцій та реалізації проектів виробів і дизайнерських розробок.

Велика увага також приділяється розробці програм обміну та взаємодії з різними фірмами та промисловими підприємствами, а також з іноземними навчальними закладами. У 1983 році було створено міжвідомче Управління з підтримки розвитку дизайну та Вищу школу художнього конструювання в Парижі. Також на Міністерство закордонних справ покладено вирішення питання щодо включення дизайну до переліку пріоритетних галузей професійної підготовки, на які виділяється спеціальний фонд для організації щорічних стажувань студентів за кордоном.

Основна мета навчання фахівців полягає в тому, щоб кожен студент міг розкрити свій талант і розвивати власні здібності, а також засвоїти індивідуальні методи організації та вирішення завдань, набути високий рівень технічних та теоретичних знань. При вступі всі студенти, незалежно від їхнього освітнього рівня та практичного досвіду, розподіляються по проектних групах, де вони самостійно організовують свою роботу, визначають програму дій щодо проектів, переважно у співпраці з промисловістю. Студенти також отримують навички дослідження, збирання та аналізу інформації, встановлення особистих контактів, а також оцінки своїх та інших студентів знань.

Навчальна програма побудована на ідеї "модульних елементів" різної тривалості й насиченості. Координатор програми спостерігає за її виконанням, залучаючи експертів та враховуючи індивідуальні потреби студентів. Кожен студент має власну програму, яку він складає відповідно до своїх особистих мет та потреб, визначених під час вступу та пізніше затверджених куратором.

Важливо відзначити, що для дизайн-освіти референційна рамка є більш відповідною, ніж освітній стандарт. Це підтверджується творчими проектами випускників французьких навчальних закладів, які традиційно відрізняються креативністю та оригінальністю.

Скандинавські країни: В цих країнах високий рівень розвитку корпоративного дизайну, тому основною метою дизайн-освіти є підготовка фахівців для роботи в корпоративних структурах у трьох ключових галузях:транспорт, побутові вироби та комп'ютерні технології. Фінляндія служить класичним прикладом країни, де дизайн вважається одним із основних елементів національної ідентичності. У цій скандинавській країні дизайн, архітектура та мистецтво завжди були важливими факторами національної політики, сприяючи підвищенню добробуту та покращенню якості життя населення. Важливо відзначити, що у Фінляндії існує чітка структура дизайн-освіти, яка охоплює від фундаментальних університетських до прикладно-спеціалізованих навчальних закладів. Однією з найкращих у світі дизайнерських шкіл є Університет мистецтва та дизайну у Гельсінкі, який пропонує освіту для студентів з понад 40 країн світу.

Італія: Розвиток дизайн-освіти в Італії був обумовлений складними соціально-економічними умовами. У минулому столітті ця галузь перетворилася з різких художніх шкіл на систему навчальних закладів, яка успішно функціонує і надає підготовку за різними напрямами та програмами. Після другої світової війни існував великий інтерес до створення системи дизайн-освіти, спрямованої на подолання академізму та формування творчого вишу нового типу. У Італії існуючі форми дизайн-освіти відхиляються від традиційних академічних схем і визначаються переважно експериментальним підходом до навчання, спрямованим на розвиток здатності до сприйняття краси оточуючого середовища та здійснення його гармонізації.

Така форма навчання визначила особливості італійського стилю в дизайні. По-перше, це відзначається широкою гуманітарною спрямованістю і відсутністю корпоративного духу. По-друге, вона характеризується надзвичайно високим творчим потенціалом та духом експерименту, пов'язаним з ідеєю повної свободи творчості та відкритої творчої свідомості, що не підкоряється жодним нормам або авторитетам. По- третє, це високий рівень професіоналізму та реалізму у дизайн- проектуванні, що разом надає італійському дизайну його класичну унікальність.

У результаті такої системи дизайн-освіти в Італії італійська школа дизайну виробила свою самобутність і самостійність - італійський дизайн є по-справжньому унікальним за сміливістю реалізації проектів. Цей дизайн займає видатне місце у впровадженні концептуальних та авангардних проектів, що реалізуються як безпосередньо у промисловому виробництві, так і опосередковано - у світовій художньо-проектній культурі.

США: Уряд США завжди приділяв значну увагу розвитку дизайну у національних культурних програмах та дизайн-освіті. Філадельфійський університет мистецтв вважається центром навчання дизайну, де можна отримати освіту у понад 100 спеціалізаціях в галузі дизайну, образотворчих мистецтв, художніх ремесел та інших мистецьких дисциплін. Інфокомунікаційний дизайн є головним і найбільш розвиненим напрямком у цьому університеті, де вивчаються різноманітні аспекти взаємодії "середовище - машина - людина" з технологічного та ергономічного погляду. Відкриття найбільшого у світі Міжнародного дизайн-центру в Нью-Йорку у 1986 році є важливою подією, оскільки цей центр є головним координатором та популяризатором тенденцій у розвитку дизайну.

Основними елементами освітньої стратегії у галузі дизайну є національні програми, кредитно-трансферна система та сертифікація випускників вищих навчальних закладів, що готують дизайнерів. Сертифікація ґрунтується на наданні кредитів студентам за освоєння будь-якого курсу, без обмежень у їх кількості та виборі, наряд з обов'язковими дисциплінами. Такий підхід сприяє розвитку креативних здібностей, хоча часто не забезпечує фундаментальних знань. Типовим для американського дизайну є комерційний акцент, де основною метою є ринковий успіх та конкурентоспроможність за допомогою оригінальних дизайнерських рішень.

У США підготовка фахівців у галузі дизайну обумовлена моделлю, спрямованою на досягнення економічної ефективності. Відмінною рисою є те, що у державних школах, навпаки від європейських, художню освіту вважають необхідною для промисловості. Взагалі професійна освіта в США грає ключову роль у підготовці молоді до роботи, забезпечуючи необхідними знаннями та навичками для успіху на ринку праці за допомогою різних стратегій у формуванні програм професійної підготовки.

У Канаді у 1973 році федеральний уряд запровадив програму розвитку та впровадження методів дизайну у промисловість. Згідно з цією програмою, підприємствам надавалася фінансова підтримка на розробку проектів, пов'язаних з використанням дизайну у процесі проектування та виготовлення продукції. Фінансування також включало витрати на консультації дизайнерів. Підтримка надавалася у формі одноразової або повторної виплати певної суми.

Бразилія. У Бразилії активно функціонують урядові програми розвитку дизайну, а також створені спеціальні товариства, які займаються просуванням дизайну та дизайн-освіти. Унікальність системи дизайн-освіти в цій країні пов'язана з діяльністю Лабораторії дизайну (LBD), яка розробила унікальну програму короткострокових курсів дизайну тривалістю три роки. Перший рік цієї програми приділяється аналізу та роздумам, другий - розробленню стратегій, а третій - практичній реалізації. Головна мета курсів полягає у всебічному аналізі дизайнерської діяльності. Кожен курс включає 40 годин лекцій, що ведуться фахівцями конкретних галузей. У Лабораторії проводиться 15 курсів, де заняття проводяться відомі дизайнери з різних країн. Студенти вивчають різноманітні спеціальні дисципліни, такі як дизайн- менеджмент, семантика, інженерна підтримка дизайнерів, промисловий дизайн тощо. Крім цього, Лабораторія щорічно видаває збірники наукових статей на тему "Дизайн і культурне розмаїття".

Південна Корея. У 80-х роках XX століття в Південній Кореї понад у 60 університетах були створені факультети промислового дизайну, де основний акцент був зроблений на теоретичному навчанні. Корейський Інститут дизайну та упаковки, що є головним навчальним закладом, започаткував Міжнародну школу дизайну для дипломованих фахівців, яка стала ефективною системою післядипломної дизайн- освіти. Головною метою цієї школи є підготовка та перепідготовка висококваліфікованих дизайнерів, які можуть ефективно вирішувати проблеми дизайну у країні на етнічній основі та зробили Південну Корею одним із лідерів у світовому дизайні. Школа надає студентам глибокі теоретичні знання та практичні навички, можливість проходження практики на виробництві як у межах країни, так і за кордоном, розробку конкретних проектів і проведення проектних досліджень. Цей успішний розвиток був сприяний різними державними інституціями, включаючи міністерства освіти, торгівлі, промисловості, енергетики, а також Комітет з освіти та науки національного парламенту.

У Японії, не зважаючи на те, що на початку 1960-х років про дизайн практично нічого не було відомо, країна займає провідні позиції у світі за розвитком сучасного дизайну. Сучасний японський дизайн розвивається в трьох основних напрямах: взаємозв'язок традицій і сучасності, ставлення до західного (євро-американського) дизайну та сприйняття дизайн-освіти у контексті сучасної культури та промисловості. В Японії успішно поєднуються традиції й високі технології, а також орієнтація на експорт, що створює умови для створення унікальних продуктів, де поєднуються передові технології та вишуканий естетичний смак. Японські дизайнери повинні мати не лише специфічні художньо-конструкторські навички, але й глибокі знання про виробництво та ринок товарів і послуг. Тому в навчальних закладах з дизайну приділяється значна увага вивченню промислової технології, маркетингу та фінансів.

В сучасний час система дизайн-освіти в Японії сформувалася у вигляді, що схожий на інші розвинені країни. Держава має значний контроль над освітніми програмами та організацією навчання у закладах дизайн-освіти, зокрема, націлення на інтереси провідних промислових корпорацій. У японських дизайнерських школах акцентується на індивідуальному розвитку кожного студента, де студенти об'єднуються в невеликі групи, щоб викладачі могли надавати їм більше уваги. Педагоги дизайну виховують у студентів бажання розуміти сутність речей та втілювати творчі задуми в формі та декорі продукту. Їхня робота з формою та декором базується на образних уявленнях та традиціях, що відображається у гармонійному поєднанні спадщини та сучасності.

Іншими словами, творчість у дизайні не лише формує сутність самого об'єкта, але й впливає на соціокультурне середовище його існування, причому форма виступає як засіб вираження цієї сутності. Однією з характерних рис японської дизайнерської школи є повага до роботи з традиційними матеріалами, глибоке розуміння їхніх можливостей та вміння володіти технологіями їх оброблення. Це органічне освоєння основних концепцій і специфіки східної естетики, національних художніх традицій і розвиток художнього смаку та почуття форми відображається у японській дизайн-школі. Стійкість педагогічних підходів і концепцій цієї школи у контексті сучасних соціально-економічних викликів є найкращим показником її життєздатно сті.

Підготовка дизайнерів у японських університетах зосереджена на вивченні національних традицій і східної філософії, оскільки головною метою є формування особистості та її світогляду. Основний підхід японської дизайн-школи базується на збереженні національних традицій та адаптації західноєвропейського дизайну на місцевому ґрунті.

На основі аналізу розвитку дизайн-освіти в країнах Європейського Союзу, школи США, а також дизайну та дизайн-шкіл Південної Кореї та Японії, було визначено, що в кожній з них сформувалися провідні дизайнерські школи відповідно до напрямків розвитку дизайну. Розширення модульних освітніх програм та запровадження циклічної структури навчальних планів сприяє розвитку підготовки майбутніх дизайнерів у розвинених країнах. Загальна тенденція за межами країн полягає у інтеграції дизайну в загальну культурну сферу.

Висновки

Таким чином цілі та зміст професійної підготовки майбутніх дизайнерів можуть еволюціонувати під впливом соціокультурних змін, постійно поповнюючись новими педагогічними концепціями.

Розв'язанню проблем якісної професійної підготовки цієї категорії фахівців сприятиме створення національних дизайнерських шкіл в межах динамічної системи дизайн-освіти в Україні. Незважаючи на відмінності між культурами розвинених країн та України, а також традиціями закордонних і вітчизняних дизайнерських шкіл, зарубіжний досвід вартий уваги для вивчення з метою його застосування в теорії і практиці української дизайнерської освіти та дизайну взагалі. Особливо важливою є спрямованість вітчизняної дизайн-освіти на відновлення історичних традицій українського народного мистецтва у сучасних розробках майбутніх українських дизайнерів, зокрема у сучасних дизайнерських творах.

Література:

1. Боднар О. Я. Актуальні проблеми сучасної теорії дизайну / О. Я. Боднар // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. - К. : Інститут сучасного мистецтва, 2006. - С. 22-27.

2. Даниленко В. Я. Становлення дизайн-освіти в Україні / В.Я. Даниленко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. - Х. : ХДАДіМ, 2002. - № 4. - С. 27-39.

3. Чебикін А. В. Академія мистецтва України і художня освіта / А. В. Чебикін // Художня освіта в Україні : сучасний стан проблеми розвитку : матеріали наук.- практ. конф. / упоряд. Г. Г. Васильева. - К, 1998. - С. 13-18.

4. Оршанський Л.В. Готфрід Земпер та художньо-промислова освіта Західної Європи й України : монографія / Л. В. Оршанський, Р. М. Силко // Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. - Дрогобич: Вид. відділ ДДПУ, 2016. - 281 с.

5. Фурса О. О. Основні напрями і чинники становлення дизайн-освіти / О. О. Фурса // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип. 23.18. - С. 392-398.

6. Оружа, Л. В. (2010). Розвиток дизайнерської освіти в світі. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи. Київ: Вид во НПУ ім. М.П. Драгоманова. Вип. 24. С. 168-172.

7. Lupton, E. (Ed.). (2004). Graphic design thinking: Beyond brainstorming. Princeton Architectural Press.

8. Lupton, E. (2015). Design thinking: A very short introduction. Princeton, NJ: Princeton Architectural Press.

9. Munro, G. (2020). Twilight of Design Thinking. https://www.researchgate.net/ publication/350754093_Twilight_of_Design_Thinking

References:

1. Bodnar, O. Ja. (2006). Aktual'rn problemi suchasno'i teorii dizajnu [Actual problems of modern design theory]. Suchasni problemi doslidzhennja, restavracii ta zberezhennja kul'tumot spadshhini - Modern problems of research, restoration and preservation of cultural heritage, 22-27 [in Ukrainian].

2. Danilenko, V. Ja. (2002). Stanovlennja dizajn-osviti v Ukra'ini [Development of design education in Ukraine]. Visnik Harkivs'ko'iderzhavnoiakademii dizajnu i mistectv - Bulletin of the Kharkiv State Academy of Design and Arts, 4, 27-39 [in Ukrainian].

3. Chebikin, A. V. (1998). Akademija mistectva Ukra'ini і hudozhnja osvita [The Academy of Arts of Ukraine and art education]. Proceedings from Naukovo-praktychna konferentsiia «Hudozhnja osvita v Ukra'ini : suchasnij stan problemi rozvitku» - The Scientific and Practical Conference «Art education in Ukraine: the current state of the development problem»». (pp. 13-18). K. [in Ukrainian].

4. Orshans'kij, L.V. (2016). Gotfrid Zemper ta hudozhn'o-promislova osvita Zahidno'i Єvropi j Ukraini [Gottfried Semper and artistic and industrial education of Western Europe and Ukraine], Drogobich: Vid. viddil DDPU [in Ukrainian].

5. Fursa, O. O. (2013). Osnovni naprjami i chinniki stanovlennja dizajn-osviti [The main directions and factors of the formation of design education]. Naukovij visnik NLTU Ukra'ini - Scientific Bulletin of National Technical University of Ukraine, 23.18, 392-398. [in Ukrainian].

6. Oruzha, L. V. (2010). Rozvitok dizajners'ko'i osviti v sviti [Development of design education in the world]. Naukovij chasopis Nacional'nogo pedagogichnogo universitetu imeni M.P.Dragomanova. Serija 5: Pedagogichni nauki: realii ta perspektivi. Kiiv: Vid vo NPU im. M.P. Dragomanova - Scientific journal of the National Pedagogical University named after M. P. Dragomanov. Series 5: Pedagogical sciences: realities and prospects, 24, 168-172. [in Ukrainian].

7. Lupton, E. (Ed.). (2004). Graphic design thinking: Beyond brainstorming. Princeton Architectural Press [in English].

8. Lupton, E. (2015). Design thinking: A very short introduction. Princeton, NJ: Princeton Architectural Press [in English].

9. Munro, G. (2020). Twilight of Design Thinking. Retrieved from https:// www.researchgate.net/publication/350754093_Twilight_of_Design_Thinking [in English].

Размещено на Allbest.ru