Актуальність системного аналізу перспектив розвитку інформаційної діяльності у системі неперервної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій

Актуальність системного аналізу перспектив розвитку інформаційної діяльності у системі неперервної освіти

Сидоренко Тетяна Михайлівна, кандидат філологічних

наук, доцент, завідувачка кафедри документознавства

та інформаційної діяльності

Анотація

У статті актуалізовано застосування методу системного аналізу перспектив розвитку сфери інформатизації неперервної підготовки; виокремлено мету (визначення перспектив інформатизації системи неперервної освіти для уможливлення розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства у ході теоретичного обґрунтування й системного аналізування тезаурусу системної методології), предмет (актуальність системного аналізу перспектив інформаційної діяльності; соціокультурні форми системи неперервної освіти, тезаурусу системної методології, результати та характеристика системного аналізу) і об'єкт (системний аналіз перспектив розвитку інформатизації неперервної підготовки фахівців сфери діловодства) дослідження перспектив інформаційної діяльності у системі неперервної освіти для професійного розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства галузі культури і мистецтва; потлумачено і уточнено поняття «система», виокремлено її ключові особливості за характерними рисами. Виокремлено класифікаційні ознаки системи, розглянуто архітектуру тлумачення ключових особливостей системи в циклі системної семантики. Запропоновано можливості класифікації систем на основі системоутворюючих базисів (за субстанцією систем, рівнем архітектури, семантичним рівнем системи, рівнем перспективного розвитку). Сформульовано характерні особливості системного аналізу та актуалізовано його роль у перспективах розвитку видів суспільної діяльності та розкрито сучасне бачення загально-наукової міждисциплінарної методології «системного аналізу». Обґрунтовано прикладні аспекти системного аналізу в залежності від вихідного інформаційного базису проблем дослідження. Визначено поняття «системний аналіз» як прикладну наукову методологію з інформаційним базисом багатоманіття структурно-організованого і структурно-функціонального методичного комплексу евристичних процедур, методів, способів і прийомів, організаційно-методичних, інформаційно- технологічних, програмних і математичних засобів для нарощення методологічного потенціалу сучасних мультидисциплінарних наукових знань про об'єкт дослідження як цілісну єдність взаємопов'язаних процесів і явищ різнорідної природи.

Ключові слова: система, класифікація системоутворюючих факторів, класифікаційні ознаки системи, системний аналіз, актуальність системного аналізу розвитку інформаційної діяльності у системі неперервної підготовки фахівців сфери діловодства.

Sydorenko Tetiana Myshailivna, Candidate of philological sciences, associate professor, Head of department of documentation and information activity, State University of Information and Communication Technology

RELEVANCE OF SYSTEM ANALYSIS OF DEVELOPMENT PROSPECTS OF INFORMATION ACTIVITY IN THE SYSTEM OF CONTINUOUS EDUCATION

Abstract

The article updates the application of the method of system analysis of prospects for the development of the field of informatization of continuous training; the purpose (determining the prospects for informatization of the continuous education system to enable the development of the communicative culture of specialists in the field of records management in the course of theoretical substantiation and system analysis of the thesaurus of system methodology), subject (relevance of system analysis of the prospects of information activity; socio-cultural forms of the system of continuous education, thesaurus of system methodology, results and characteristics of system analysis) and object (systematic analysis of the prospects for the development of informatization of continuous training of specialists in the field of records management) to study the prospects of information activity in the system of continuous education for the professional development of communicative culture of specialists in the field of records management in the field of culture and art; the concept of "system" is interpreted and clarified, its key features are distinguished according to characteristic features. Classification characteristics of the system are highlighted, and the architecture of interpretation of the key features of the system in the cycle of systematic semantics is considered. Possibilities of classification of systems based on system-forming bases (by the substance of systems, level of architecture, semantic level of system, level of perspective development) are proposed. Characteristic features of system analysis are formulated and its role in prospects of development of types of social activity is updated and a modern vision of general-scientific interdisciplinary methodology of "system analysis" is disclosed. Applied aspects of system analysis depending on the initial information basis of research problems are substantiated. It was defined the concept of "system analysis" as an applied scientific methodology with the information basis of the diversity of structural-organized and structural-functional methodical complex of heuristic procedures, methods, methods and techniques, organizational-methodical, information-technological, program and mathematical means for increasing the methodological potential of modern multidisciplinary scientific knowledge about the object of research as a holistic unity of interrelated processes and phenomena of heterogeneous nature.

Keywords: system, classification of system-forming factors, classification characteristics of the system, system analysis, relevance of system analysis of the development of information activity in the system of continuous training of specialists in the field of records management.

Вступ

Постановка проблеми. Актуальність застосування системного аналізу перспектив розвитку інформаційної діяльності полягає у необхідності дослідження соціокультурних форм організації неперервної освіти при реалізації стратегій освітньої політики якості й безпеки життєдіяльності для сталого розвитку України у невизначених умовах соціальної турбулентності глобального виміру. Соціальні запити орієнтовано на нарощення потенціалу методології формування комунікативної культури фахівців сфери діловодства для модернізації системи неперервної освіти засобами інформаційно-технологічного забезпечення якості й безпеки організації соціокультурних форм академічного простору освіти, науки й інноватики.

Соціокультурні системи є таксономічною компонентою архітектори соціальної системи як цілісно упорядковані складно-організовані соціальні і в якості структур соціокультурні міжособисті взаємини людей, їх різночинними категоріями спільноті інституцій, які індивідуалізуються, ідентифікуються за формами у ході системоутворення в процесах і явищах спільної взаємодії й системної діяльності, особливо у виразі культур-мистецького потенціалу у випадку соціокультурних форм організації в академічному просторі освіти, науки й інноватики. Соціальні системи об'єднують взаємопов'язані структури - підсистеми, а саме соціокультурні, родинно-побутові, суспільно-політичні, соціально-економічні, безпекові, виробничі, індустріальні, академічні, рекреаційні, інформаційно-технологічні, і зокрема, комунікаційно-культорологічні.

Тому постає необхідність: теоретичного обґрунтування питань актуальності системного аналізування поняття «система», «класифікації системоутворюючих чинників», «архітектури тлумачення ключових особливостей системи», «класифікаційних ознак системи», «системності» її архітектори та функцій; встановлення змісту (предмету), результатів і характеристик системного аналізу та аналізу системи забезпечення інформаційної діяльності у системі неперервної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Впровадження системного аналізу актуалізовано у дослідженнях галузей освіти і науки, зокрема: у сфері державного управління з метою систематизації наукового пізнання про феномен державного управління [1]; у екології та інвайронметології з метою подання основ системології, її тезаурусу, семантики та класифікації [2]; у сфері інформатизації суспільної діяльності з метою вирішення складних міждисциплінарних завдань у науково-технічній та соціально-економічній сфері розвитку суспільства [3]; при дослідженні теорії природних територіальних систем з метою пізнання їх генезису та перспективного розвитку [4].

Виділення раніше невиділених частин. Мета - окреслити перспективи інформатизації системи неперервної освіти для уможливлення розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства у ході теоретичного обґрунтування й системного аналізування тезаурусу системної методології.

Об'єкт - системний аналіз перспектив розвитку інформатизації неперервної підготовки фахівців сфери діловодства; предмет дослідження - актуальність системного аналізу перспектив інформаційної діяльності; соціокультурні форми системи неперервної освіти, тезаурусу системної методології (класифікаційні ознаки, системоутворюючі чинники, структура особливостей системи, системність і її функції), результати та характеристика системного аналізу.

Виклад основного матеріалу

Сучасні підходи до трактування поняття «соціокультурних форм» полягають у визначенні їх як системи соціокультурної організації, а саме цілісної єдності структури, яка інтенсивно розвивається як суспільне утворення, включає види системної діяльності зі наслідування та формування цінностей, усталених нормативів, ідеалів, взірців культури і мистецтва, сукупність стандартів моралі, наук, релігії, також інституцій і установ культури - театральної, концертної, кінематографічної; засобів масового інформування телерадіо- та видавничої індустрії. Проте недостатньо проаналізовано класифікаційні ознаки соціокультурних форм: цільового соціального призначення (середовищ професійної зайнятості фахівців сфери діловодства галузі культури і мистецтва зі спеціальності інформаційна, бібліотечна та архівна справа) - тип системи; семантики (функціональних особливостей організації інформатизації в академічному просторі освіти, науки й інноватики, специфіки архітектури, змісту й забезпечення, також умов реалізації) - підвид системи; управління (міжнародного партнерства політики консолідації, згуртованості, безбар'єрності у стратегіях «освіти впродовж життя», «демократичної освіти», «освіти для сталого розвитку» транскордонного, регіонального, національного, локального, інституційного - за масштабами, видами) - рівень системного управління; системоутворюючих агентів (не притаманних складовим, а властивих системі - емерджентності, синергії, синхронізації на методологічному базисі освітніх/педагогічних, соціальних/поведінкових, функціонально-філософських, цифрових/інформаційних, наукознавства, квалітологічних, екологічних, політичних наук; відкритості системи, чи її підсистем, а саме забезпечення доступу громадськості до інформації щодо безпеки й якості, доступності та рівноправності для достойних (спроможних) до освітніх, наукових, соціальних, інформаційних ресурсів) - вид системи.

Теоретичне обґрунтування розпочато зі тлумачення поняття «система», яку уточнено як цілісне усукупнення структурних складових архітектури, що її визначають у функціональних взаєминах цілеспрямованої взаємодії для забезпечення системної діяльності. Сучасні трактування системного тезаурусу усталено у розумінні системи як множини, усукупнення та цілісної єдності, а саме множини перемінних, організованої цілісності на противагу системному упорядкуванню та гармонізації будови.

Ключові особливості системи уточнено за характеристиками: обмеження поширення, в разі виокремлення у навколишньому просторі; оструктурення, емерджентності, притаманних властивостей її архітектури, які визначають її поведінку (оскільки часткові особливості, хоч і притаманні її структурним складовим, лише цілісно спроможні здійснювати вплив на її поведінку); взаємообумовлення зі довкіллям, адже система впливає і здійснює прояв притаманної якості у ході взаємодії з навколишнім середовищем; ієрархічне підпорядкування координації підпорядкування системних структурних складових; сукупне варіювання абрисів і описів, тому що складно організованість системи потребує множини її описів.

Виокремлено притаманні ознаки системні: множини архітектурних складових, міцність внутрішньо системних взаємин елементів (є вищою, ніж зі навколишнім довкіллям), складної системної організації (яка виокремлює її від довкілля) зі високою ентропією, інтегрованістю властивостей, які ототожнюються у часткових характеристиках з усукупненістю властивостей системи (їх системної множини).

Встановлено у ході теоретичних пошуків, що підґрунтям для виокремлення будь-якої системи є системоутворюючі чинники (в якості - явищ, процесів як об'єктів, які визначають систему, чи спонукальних агентів вияву систем), яка має бути ідентифіковано науковцем чи дослідником).

Уточнено загальну схему класифікаційних ознак системоутворюючих чинників, а саме: активність системних агентів щодо чинників пасиву/активу (відповідно, активно формуючого вияву/пасивно здатного); відкритого зовнішнього виду прихованого вияву згідно відкритого або латентного без позасистемного вияву; позиціонування відносно системи (зовнішні та внутрішньосистемні); архітектоніки та семантики системи (цільові агенти, тимчасові прояви, структурноутворюючі процеси та явища, організаційні фактори як впливи функції); природовідповідності дійсній реальності (штучні за характером, природні за об'єктивною природою реальності); особливостями впливу (стабілізуючі, тобто підтримують систему, трансформуючі, деструктивні, деградаційні - системоруйнуючі).

Визначено, що семантика системоутворюючих чинників має широку палітру функціональних особливостей (функцій), які є причиною (джерелом) системного походження певного чинника як перешкоди безсистемної організації та необхідності утворення системи; носять пріоритетний характер в ролі забезпечення підтримки системної рівноваги з метою досягнення стану гомеостазу; інформаційно наслідують притаманну системну класифікацію. Загалом, основний принцип класифікації систем це параметри - природа субстанції, архітектура, семантика, стан та перспективи розвитку, тому амплітуда варіацій забезпечує мультипалітру системного розмаїття.

Розглянуто архітектуру тлумачення ключових особливостей системи в циклі системної семантики за: нативністю, масштабами охоплення, детермінованості, засобами дійсності (буття), генезисом - субстанції системи - елементарним складом, взаєминами, організації, оструктурення, ускладнення, відкритості - архітектоніки системи - стабільності (рівноваги), продуктивності (результати та ефективність) цільового (досягнення) функціоналу системи - перспективного розвитку, траєкторії спрямування, спроможність відновлення (відтворення), інтенсивність перетворення, адаптивна здатність - розвитку системи.

Спроби класифікації систем ґрунтуються на класифікаційних ознаках інтерпретації ключових системних характеристик як системоутворюючих базисів, що програмують вид системи. Відповідно виокремлено базиси класифікації:

* за субстанцією систем (нативність походження - фізична, технологічна, інформаційна, кібернетична, екологічна, біологічна, біосоціальна, соціальна, геологічна, хімічна, ноосферна, інтелектуальна або природна, косна, біокосна; буття та життя - духовна, матеріальна; час і періодичність - динамічна, детермінована, стохастична; поширення масштабів - мікро-, мезо-, макро-, мета-, мега-масштабів);

* за рівнем архітектури системи (множини структурних одиниць - елементарна, бінарна, триадна, квадрова, поліелементна; потенціалом відкритості - відкрита та замкнена; функціоналом взаємодії - регулятивна, ієрархічно-архітектонічна, регулятивно-ієрархічна; рівенем організації -організована не в повній мірі, усукупнена, організована; рівнем ускладнення - проста, ускладнена, переускладнена; типом будови - лінійний, мережевий, ієрархічний, змішаний, технологічний, функціональний; поінформованості структури - повноінформативна, частково інформативна, недостатньо інформативна, непізнана);

* за семантичним рівнем системи (характером репродукції - зовнішнє відтворення довкілля; самовідтворення; характером дислокації - у перимет- ральне площинного позиціонування, декартово-просторова (тривимірна); особливостями балансування - врівноважена та дисбалансована; ефективністю функціонування - недостатньо продуктивна, середньо ефективна, результативно ефективна; релевантністю - нерезультативна, низької результативності, релевантна/високопродуктивна);

* за рівнем перспективного розвитку (адаптаційної здатності (системної валентності) - адаптивно спроможна та неадаптивна до буття; інтенсивної спроможності - статична та динамічна; цільової направленості - інтенсивна перспективного поступу; низхідна у падінні параметрів розвитку; стабільна у збереженні параметрів розвитку; здатністю самовідродження - костна (неорганічна), органічна (біологічна, біосоціальна, соціальна), біокостна; процесністю етапів поступу - початкова (витокова), здатна до становлення, усталена, ускладнена, складна, кризова, перехідна, деструкційна, деградуюча; векторизацією розвитку - лінійна, нелінійна, функціональна, технологічна).

Актуалізація системного аналізу перспектив розвитку видів діяльності у системі полягає у з'ясуванні сучасного бачення загально наукової міждисциплінарної методології «системного аналізу». Зважаючи на характерні особливості, а саме:

- узгодження цілісної єдності методологічних принципів, методичних процедур наукових досліджень цілеспрямованих на діалектику матетики, притаманних особливостей міжгалузевих системних завдань, методів, механізмів і прийомів, їх вирішення для здобуття конкретно-наукових і прикладних міждисциплінарних результатів у поліваріантних сферах системної діяльності (в тому числі суспільної в галузях освіти/педагогічних наук та соціально-поведінкових наук);

- розкриття перспектив наукознавства, квалітології, ноосферології у аспектах мультиметрії загальносистемного дослідження передумов їх формування та функціоналу систем у стандартних (фонових, нативних) та складних, кризових і катастрофічних умовах семантики системи і одночасно, у системному аналізі власне самої системи - конкретно особливих форм та її станів, і розвитку як цілісного об'єкта дослідження.

Загалом системний аналіз від усталених конкретно-наукових дисциплін відрізняє «дерево цілей» дослідження, в основу якого покладено аксіоматичні теорії, які ґрунтуються на ціннісному базисі аксіом та аксіогем. Стратегічна мета фундаментального дослідження полягає у декартовій орієнтації як-то: першого вектору - доведення визначених припущень, аксіом і виокремлених завдань, які забезпечують досягнення цілей; другого вектора - обґрунтування методичного арсеналу вирішення завдань програми дослідження властивостей системи у перетинанні збігів, доведеної точності, методологічної коректності, встановлення взаємин сприяння методологічного розв'язання існуючих проблемних ситуацій. Встановлено, що втілення практично-корисного досвіду інтерпретації сформульованої аксіоматичної теорії не завжди забезпечують реалізацію мети дослідження у прикладних аспектах досягнення зиску ефективності, релевантності наукового пізнання, оскільки не передбачають теоретичного обмеження гіпотетичних припущень. Прикладні аспекти системного аналізу забезпечують науковці прикладних галузей наук і знань, у пріоритетних напрямах дослідження яких визначено практичне тлумачення аксіоматичних постулатів і формування методичного арсеналу у конкретних прикладних галузях застосування аксіоматичних теорій на практиці. Саме тому системний аналіз розглядають в якості прикладної системної методології - організаційно-методичного та інформаційно-технологічного (методологічного) арсеналу механізмів що ґрунтуються не лише не евристичних методиках і процедурах, адже має діаметрально протилежну мету науково-дослідних пошуків орієнтованих на практичне значення дослідження, оскільки відомі основні інформаційні дані, за допомогою яких необхідно обґрунтувати, розробити і апробувати систему засобів, способів і методик, які сприятимуть досягненню передбаченої і прийнятної точності системного аналізу на практиці (у визначеному етапі та періодів з врахуванням умов ресурсозабезпечення). Значення системного аналізу полягає в уможливленні дослідження усіх різноманітностей притаманних властивостей об'єкта дослідження з точки зору забезпечення досягнення мети наукового пошуку і пізнання будь-якої системи у цілісній єдності.

Прикладні аспекти системного аналізу залежать від вихідного інформаційного базису проблем дослідження. У конкретно-наукових дослідженнях інформаційні базиси подаються у вигляді формалізованих абрисів об'єкта дослідження зі заздалегідь заданими: параметральними характеристиками; навколишніми впливами (в тому числі управлінським стратегіями) на визначені параметри з врахуванням відгуку системи у залежності від агентів довкілля; критеріальним апаратом оцінювання ефективності досягнення цілей дослідження; параметральними і критеріальними значеннями у визначених масштабах і доданої інформативності відомих даних, які обумовлюють характерні особливості, що підлягають вивченню.

Для системного аналізу характерно більші обсяги і функціонал початкового інформаційного базису, а саме суперечливість та неточність даних, які характеризують повноту архітектури та семантики об'єкту дослідження. Зокрема, його відмінністю від конкретно-наукових дисциплін є відсутність інформації щодо критеріального апарату оцінювання ступеня досягнення цілей визначених завдань дослідження (особливо це відчутно при його застосуванні у системній методології, методології системного управління, методології інформаційної діяльності в галузі культури і мистецтво, оскільки об'єктом дослідження є процеси і явища складно організованих систем). Також варто врахувати при дослідженні систем у прикладних аспектах висуваються суперечливі завдання інформаційно- технологічного, техніко-економічного, еколого-безпечного, соціального та правового характеру, що потребує параметрального оцінювання згідно розробленого і адаптованого критеріального апарату показників і характеристик об'єкту дослідження.

Для раціонального вирішення цільових завдань необхідно прогнозувати, моделювати, проєктувати та відтворювати сприятливі умови та критерії досягнення компромісу. Добір характерних особливостей інформаційного базису прикладних завдань при застосуванні системного аналізу у напрямі дослідження перспектив розвитку інформаційної діяльності у системі неперервної освіти розлогий у переліку функціональних призначень. Завдання системного аналізу для реальних об'єктів зачасту характеризується принципово новими завданнями тому, що потребують принципово новітніх методичних процедур дослідження (системно-критеріального апарату, добір ефективних умов досягнення раціонального компромісу, методик організації системного аналізу), які нині, як правило, не формалізовані. Досягнення цілей завдань системного аналізу об'єктів у сфері інформаційної діяльності вирішуються шляхом раціональної синергії застосування на практиці можливих сценаріїв і заключень експертів (педагогів, науковців, практиків) та оцінювання дослідниками реальних можливостей системи, що в подальшому сприяє застосуванню сучасного організаційно-методичного та інформаційно- технологічного інструментарію в умовах цифровізації суспільної діяльності. Саме тому багатогранність розвитку потенціалу методології наукознавства забезпечує багатоманітність наукових досліджень обраної проблеми, умов її формування й функціонування, умов реалізації стратегії системного управління у фонових, складних, критичних і катастрофічних ситуаціях, діагностики чинників ризику і небезпек, в тому числі недостовірності, недоведеності та неповноти інформаційної картини системного аналізу перспектив розвитку інформаційної діяльності у системі неперервної освіти.

Висновки

інформатизація неперервна освіта

Отже, у аспектах обраної наукової і практичної проблеми дослідження системний аналіз розглядаємо як прикладну наукову методологію з інформаційним базисом багатоманіття структурно-організованого і структурно-функціонального методичного комплексу евристичних процедур, методів, способів і прийомів, організаційно-методичних, інформаційно- технологічних, програмних і математичних засобів для нарощення методологічного потенціалу сучасних мультидисциплінарних наукових знань про об'єкт дослідження як цілісну єдність взаємопов'язаних процесів і явищ різнорідної природи (сучасні наукові знання у перспективі сприяють визначенню подальшого розвитку і поведінки об'єкта досліджень та виробленню стратегій антикризового менеджменту багатоманітної амплітуди конфлікту критерії і цілей завдань, виявленню чинників ризику і небезпек порушення рубежів стійкості і витривалості системи, передбаченню та запобіганню недостовірності, неповноти досягнення інформаційних результатів дослідження складно організованих систем).

Визначено, що класичне ставлення до системного аналізу як до конкретно-наукової методології не може бути застосовано на практиці у зв'язку з неможливістю визначити заздалегідь організаційно-методичний та інформаційно-технологічний арсенал способів, методів і засобів, якими дана методологія спроможна оперувати на практиці у аспектах мультидисциплінарності та багатоманітності підходів наукового пізнання для вивчення складних систем.

Конкретизовано, що цифровізація суспільної діяльності спонукала до інформаційно-технологічного проникнення в усі сфери суспільної і професійної діяльності, що потребує якісного переосмислення цілей, завдань неперервної освіти, формування та розвитку її системної методології, встановлення ролі і значення для визначення перспектив інформаційної діяльності як ефективних агентів цивілізаційного розвитку. Соціальне замовлення на підготовку і професійний розвиток фахівців сфери діловодства (документ-менеджменту), спроможних адаптуватися в умовах соціальної турбулентності глобального виміру, зумовлює актуальність перегляду парадигм неперервної освіти у аспектах наукового пізнання реалізації освітньої політики життєдіяльності соціокультурних форм (які нині дисбалансують у векторі безпеки, ніж якості), що спонукає до забезпечення вимог випереджувальних аспектів освіти майбутнього як наукової методології системного управління на основі системного аналізу перспектив розвитку інформаційної діяльності в ЗВО, академічному просторі освіти, науки й інноватики з метою встановлення пріоритетних проблем дослідження і розроблення ефективних стратегій вирішення соціально-економічних, еколого-безпечних та інституційних завдань сталого розвитку суспільства.

Література

1. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / за ред. Ю. В. Ковбасюка. Київ: НАДУ, 2011. Т. 2: Методологія державного управління. 692 с.

2. Гнатів П.С., Снітинський В.В. Екосистеми і системний аналіз: наукова монографія. Львів: Колір ПРО, 2017. 416 с.

3. Згуровський М., Панкратова Н. Основи системного аналізу: підручник. Київ: Видавнича група BHV.2007. 544с.

4. Петлін В.М. Теорія природних територіальних систем: у 4-х т. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2016. Т. 1 - Загальнотеоретичні і загальнометодологічні основи природних територіальних систем. 519 с.

References

1. Kovbasiuk Yu. V. (red.). (2011) Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia [Encyclopedia Of Public Administration]: u 8 t. Kyiv: NADU. T. 2: Metodolohiia derzhavnoho upravlinnia [Methodology of Public Administration]. [in Ukrainian].

2. Hnativ P.S., Snitynskyi V.V. (2017) Ekosystemy i systemnyi analiz [Ecosystems and system analysis]: naukova monohrafiia. Lviv: Kolir PRO. [in Ukrainian].

3. Zghurovskyi M., Pankratova N. (2007) Osnovy systemnoho analizu [Fundamentals of system analysis]: pidruchnyk. Kyiv: Vydavnycha hrupa BHV. [in Ukrainian].

4. Petlin V.M. (2016) Teoriia pryrodnykh terytorialnykh system [Theory of natural territorial systems]: u 4-kh t. Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU imeni Ivana Franka. T. 1 - Zahalnoteoretychni i zahalnometodolohichni osnovy pryrodnykh terytorialnykh system [General theoretical and methodological principles of natural territorial systems]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru