Особливості впровадження дистанційного навчання в освітній процес закладів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський медичний інститут Житомирської обласної ради, м. Житомир

Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри культурології, м. Київ

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам'янець-Подільський

Особливості впровадження дистанційного навчання в освітній процес закладів вищої освіти

Сікорака Ліна Анатоліївна кандидат педагогічних наук

викладач кафедри природничих та

соціально-гуманітарних дисциплін

Майданюк Ірина Зіновіївна доктор філософських наук

Дутко Олена Миколаївна кандидат педагогічних наук

старший викладач кафедри педагогіки та менеджменту освіти

Лебідь Інна Юхимівна кандидат педагогічних наук, доцент

доцент кафедри педагогіки та менеджменту освіти

Рудий Роман Антонович

народний артист України

Анотація

Он-лайн-навчання входить до основних тенденцій, які швидко набирають популярності в епоху цифрових технологій. Цей тип дистанційного навчання, який зазвичай називають електронним навчанням, не зустрічається у звичайному класі, де вчитель модерує та регулює інформацію. Незалежно від форми освіти (вищої чи інституційної), всі вони значною мірою оптимізували це вікно можливостей. Он-лайн-навчання є відносно новітньою формою дистанційної освіти, хоча вона практикується вже кілька десятиліть. Часто так зване електронне навчання відбувається в Інтернеті. З того часу он-лайн-освіта проклала шлях до педагогічного зрушення у тому, як викладають педагоги та як навчаються студенти. У цьому режимі навчання викладачі та інструктори діють як наставники (тьютори), а студенти стають активними учасниками, а не просто пасивними учнями.

В результаті дослідження виявлені переваги он-лайн-навчання, які включають гнучкість, більшу незалежність, краще управління часом та підвищення самомотивації. З іншого боку, мінуси полягають у тому, що для студентів потрібно більше роботи, і це потребує більшого самоволодіння, дисципліни, мотивації та меншої соціальної взаємодії.

Інноваційні он-лайн- та офлайн-технології приносять зміни, і освіта не застрахована від них. В даний час відбувається зміна парадигми в процесах викладання та навчання, і кожен представник цього покоління повинен зрозуміти це, щоб сформувати найкраще майбутнє для майбутніх поколінь. Оскільки набір до вищих навчальних закладів знижується, он-лайн-освіта може стати рішенням, яке спонукає студентів продовжувати навчання. Незважаючи на те, що загальний рівень прийому до вищих навчальних закладів за останні роки знизився, участь он-лайн-курсів зросла. Особливо тому, що дедалі більше університетів почали пропонувати повністю он-лайн-програми. Глобальна вища освіта є одним із секторів, які постраждали від пандемії COVID-19. Однак сьогоднішні проблеми також відкривають можливості для подальшого використання он-лайн-навчання у сфері вищої освіти.

Ключові слова: он-лайн-навчання, інформаційно-комунікаційні технології, дистанційне навчання, освітній процес, заклад вищої освіти.

Sikoraka Lina Anatoliivna Zhytomyr Medical Institute of the Zhytomyr Regional Council, teacher of the department of natural sciences and social and humanities discipline Zhytomyr

Maidaniuk Iryna Zinovievna Doctor of Philosophical Sciences, Heard of Department of Culturology, National University of the Life and Environmental Science of Ukraine, Kyiv

Dutko Olena Mykolaivna Candidate of Pedagogic Sciences, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, senior lecturer the Department of Pedagogy and Management of Education, Kamianets-Podilskyi

Lebid Inna Yukhimivna Candidate of Pedagogic Sciences, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, associate professor the Department of Pedagogy and Management of Education, Kamianets-Podilskyi

Rudyy Roman Antonovych Professor of the Departament of Culturology of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Features of the implementation of distance education in the educational process of higher education institutions

Abstract

Online learning is one of the main trends that are rapidly gaining popularity in the digital age. His growth is huge and not showing any signs of relapse. This type of distance learning, commonly called e-learning, is not found in a regular classroom where the teacher moderates and regulates the information. Regardless of the form of education (higher or institutional), they have all largely optimized this window of opportunity. Online learning is a relatively new form of distance education, although it has been practiced for several decades. Often called e-learning, it takes place on the Internet. Since then, online education has paved the way for a pedagogical shift in how teachers teach and how students learn. In this mode of learning, teachers and instructors act as mentors and students become active collaborators rather than passive learners.

The study found benefits of online learning that include flexibility, greater independence, better time management and increased self-motivation. On the other hand, the cons are that it requires more work for students, and it requires more self-control and less social interaction.

Innovative online and offline technologies are bringing change, and education is not immune to them. There is currently a paradigm shift in teaching and learning processes and every member of this generation must understand this to shape the best future for the generations to come. As higher education enrollment declines, online education can be a solution to encourage students to continue their studies. After all, even though overall college enrollment has declined in recent years, online course enrollment has increased. Especially since more and more universities have begun to offer fully online programs. Global higher education is one of the sectors affected by the COVID-19 pandemic. However, today's challenges also open up opportunities for further use of online learning in higher education.

Keywords: online learning, information and communication technologies, distance learning, educational process, institution of higher education.

Постановка проблеми

дистанційний навчання вебінарний лекція

У сучасній кризовій ситуації, єдино можливою і адекватною відповіддю закладів вищої освіти на зовнішні виклики був тимчасовий повний перехід на дистанційне навчання. І в цих умовах усі можливі ресурси університетів, університетів-партнерів, зовнішніх постачальників контенту та сервісів були використані для реалізації навчального процесу через Інтернет. Важливими вимогами до системи стали її надійність, пропускна спроможність Інтернет-каналів, простота створення та розміщення контенту, доступність сервісів та платформ для викладачів та учнів. Дотримуючись методичних рекомендацій Міністерства науки та вищої освіти, виші розробили прийнятні для їхнього рівня розвитку IT-інфраструктури з урахуванням доступних зовнішніх ресурсів сценарії реалізації дистанційного навчання та вимоги до форматів навчального процесу. Саме тому у кожному закладі вищої освіти виник свій набір інструментів та сценаріїв для організації навчання в он-лайн-середовищі [1].

Найбільшу популярність серед вишів мали LMS-платформи для розміщення контенту та перевірки знань студентів, вебінарні сервіси для он-лайн-лекцій та консультацій, соціальні мережі та месенджери для комунікації учнів та викладачів та розсилки електронною поштою для доставки контенту. Багато закладів освіти змогли скористатися безкоштовними он-лайн-курсами від провідних вітчизняних та зарубіжних університетів, розміщених на національних та міжнародних (Coursera, edX та ін.) платформах [2].

Однак, навіть ці надані можливості не змогли забезпечити повноцінне освоєння студентами он-лайн-курсів у зв'язку з тим, що безкоштовний доступ до контенту курсів не передбачав підтримки студентів з боку вишів власників он-лайн-курсів, а викладачі з боку університетів-споживачів не були занурені в контент курсу, не були знайомі з методикою он-лайн-навчання та вивчали курси одночасно зі своїми студентами. При цьому ці студенти досить добре впоралися з поставленим завданням, але, на жаль, таких не дуже багато.

Викладачам не вистачало навичок роботи в цифровому середовищі, часу на освоєння нових інструментів та перебудову освітнього процесу та підтримки з боку технічних служб університету, які відіграють важливу роль у впровадженні нових технологій. Навчання викладачів у такі стислі терміни не було можливим і звелося до інструктивних внутрішніх нарад, коротких вебінарів від експертної спільноти, рекомендацій та інструкцій щодо роботи з різними сервісами та платформами, розміщеними на сайтах організацій. Питання педагогічного дизайну та опрацювання проектів курсів навіть не ставилися на порядку переходу на дистанційне навчання. І це наслідок форс-мажорних обставин, які змусили заклади освіти мобілізувати всі наявні ресурси та зробити ривок у масовому екстреному впровадженні дистанційних освітніх технологій, але не в планомірному використанні інструментів он-лайн-навчання, що потребує набагато тривалішого часу.

Електронний контент, створений для вирішення сьогоденних проблем, слід відрізняти від повноцінних он-лайн-курсів, що передбачають створення гнучкого інтерактивного студентоцентричного он-лайн-середовища для контрольованого освоєння знань та навичок учнями. І, як наслідок, немає підстав судити про ефективність он-лайн-навчання за тими результатами, які будуть отримані у цьому «глобальному» експерименті екстреного переходу на дистанційне навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У сучасному світі дистанційна освіта - поширене явище. У багатьох країнах світу з кожним роком популярність її зростає, адже ця форма навчання, основним принципом якої є інтерактивна взаємодія між суб'єктами освітніх послуг, є найбільш гнучкою та доступною. Історично дистанційне навчання виникло у 1840 році, коли сер Ісаак Пітман, вчитель англійської відомий у світі як розробник Пітман стенографії, запропонував навчання через поштовий зв'язок для студентів Англії. А вже через 16 років Чарльз Тюссе та Густав Лангеншейдт розпочали у Німеччині викладання мови заочно [3]. Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше ніж у країнах Західної Європи і здійснювався дуже повільно з багатьох причин, зокрема, у зв'язку зі сприйняттям освітянами дистанційної освіти як конкурентної для класичної традиційної освіти. Але пандемічні обмеження пов'язані з COVID-19 внесли корективи в освіту України.

Метою статті є дослідження основних характеристик віртуальної освітньої системи як нової педагогічної парадигми, що сьогодні поступово видозмінює традиційну освіту індустріальної епохи. Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: викладачів та студентів. Організувати якісне навчання з використанням цифрових технологій, надихати й мотивувати учнів, давати раду технічним проблемам виявилось зовсім не просто. У контексті реалізації освітніх реформ неодмінним є створення новітньої форми навчання, яка б відповідала запитам та потребам, що виставляються до інноваційної освіти, і гарантувала б оперативну виконання фундаментальних освітніх програм. Таким побажанням найбільше окликається дистанційне навчання, метою розвитку якого є консолідування прерогатив застосування новочасних технологій дистанційного навчання, основаних на застосуванні Internet-технологій, модерного мультимедійного устаткування та традиційної національної освіти.

Виклад основного матеріалу

В умовах загрози поширення коронавірусної інфекції більшість університетів та коледжів за рекомендацією Міністерства освіти і науки України ухвалили рішення про перехід на дистанційне навчання. У зв'язку з цим усі очні заняття, включаючи лекційні, практичні і навіть лабораторні за наявності віртуальних аналогів, були перенесені до он-лайн-середовища. Викладачі змушені організовувати навчальний процес за допомогою дистанційних технологій навчання на основі різних способів доставки електронного контенту та доступних інструментів комунікації учнів та викладачів в електронному інформаційно-освітньому середовищі (ЕІОС).

Екстрене перенесення навчання у дистанційний формат за умов пандемії має суттєві відмінності від правильно спланованого он-лайн-навчання з урахуванням масових відкритих он-лайн-курсів (MOOCs - Massive Open Online Courses). Освітні організації, змушені працювати зі студентами дистанційно з метою зниження ризиків поширення коронавірусу, повинні усвідомлювати цю різницю в оцінці ефективності «он-лайн-навчання» із застосуванням дистанційних освітніх технологій (ДОТ). Ще до пандемії на світовому ринку електронного навчання вже спостерігалося величезне щорічне глобальне зростання. Очікується, що до 2026 року він досягне $336,98 млрд при сукупному річному темпі зростання (CAGR) 9,1% у період з 2018 по 2026 рік (Syngene Research, 2019)[4].

Поняття «електронне навчання» було вперше застосовано в 1998 році, в рік запуску Google. Електронному навчанню знадобилося всього два десятиліття, щоб перетворитися на ефективну освітню систему, яка швидко розвивається. Цей успіх пояснюється його економічністю, гнучкістю і опціями, які легко налаштовуються. За даними Міністерства освіти і науки 100% вітчизняних університетів перейшли повністю на дистанційний формат роботи зі студентами. Такий різкий перехід на дистанційне навчання - міра вимушена та екстрена, не всі університети були готові до цієї кардинальної перебудови навчального процесу виходячи з об'єктивно різного рівня розвиненості інформаційної інфраструктури, забезпеченості дисциплін електронними освітніми ресурсами та готовності викладачів до використання цифрових платформ та сервісів в освітньому процесі .

Державною службою якості освіти України було проведено дослідження (анонімне опитування) викладачів та студентів закладів вищої освіти всіх типів та форм власності, виходячи з необхідності з'ясування ситуації, що пов'язана із використанням технологій дистанційного навчання в умовах запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» загальнонаціонального карантину. Проведення дослідження мало на меті виявлення досягнень, а також відображення проблем, пов'язаних із використанням технологій дистанційного навчання, які є загальними для освітянської спільноти, вироблення варіантів вирішення таких проблемних питань, а також визначення основних тенденцій подальшого розвитку процесів використання технологій дистанційного навчання. Усього в опитуванні взяло участь 28391 респондентів - 22367 студентів та 6024 викладачів [5, 6].

За результатами анкетування визначено, майже 45 % опитаних викладачів використовували дистанційні технології регулярно або за планом, майже 40 % інколи користувалися ними і 15 % опитаних взагалі не користувалися дистанційними технологічними благами при проведення своїх занять до впровадження карантину. Більшість респондентів, як із числа студентів, так і з числа викладачів запровадженням технологій дистанційного навчання у закладах вищої освіти задоволенні. Тільки незначна частка студентів (19,2 %) та викладачів (8 %) висловили своє невдоволення. Як висновок: такі технології допомагають підвищувати рівень пізнавальної активності студентів та досягати певних результатів у теоретичних, практичних навичках та у формах підсумкового контролю - це правильний крок, який допомагає у підготовці майбутніх фахівців.

Основним інструментарієм дистанційного навчання залишаються такі засоби навчання як: месенджери (відзначили більше 2/3 як здобувачів так і викладачів), електронна пошта (кожний другий респондент обох категорій) та електронні кабінети на сайтах закладів (кожний п'ятий респондент як з числа студентів, так і з викладачів) [6].

Аналіз показав, що найчастіше опитані студенти стикаються з проблемами:

відсутність безперебійного доступу до мережі Інтернет;

не має потрібної техніки;

відсутність необхідних навичок роботи з технікою;

недостатність самоорганізації.

Ці причини можуть ускладнювати своєчасність долучення до навчання в дистанційному режимі під час карантину. Серед фактори, які заважають викладачам надати якісну освітню послугу студентам в режимі дистанційного навчання є:

відсутність живого контакту між викладачами та студентами;

на момент початку масштабного використання дистанційних технологій були відсутні розроблені досконалі онлайн курси і їх розробка в умовах екстреної необхідності в короткий термін суттєво збільшує ризик використання недостатньо відпрацьованих курсів;

відсутність будь-якого позитивного досвіду щодо використання дистанційних технологій, аби застосувати його у своїй практиці;

при останньому пункті кожний другий з викладачів використовує віртуальні освітні середовища.

Найбільш популярним інструментом дистанційного навчання в контексті позитивного досвіду, викладачі відмітили підбір навчальних матеріалів і підготовку завдань для студентів. Свій досвід роботи з віртуальними освітніми середовищами оцінюють як позитивний тільки 48 % опитаних викладачів. При цьому 80 % з них вважають, що саме цей інструмент дистанційних технологій навчання є найбільш ефективним при організації освітнього процесу за дистанційними технологіями (детальний аналіз аспекту ефективності нижче) [6].

Рейтинг ефективності інструментів при організації освітнього процесу за дистанційними технологіями:

Для студентів: месенджери (Viber, Messenger, Telegram та інші); віртуальні освітні середовища (Moodle, iSpring, WebTutor, Teachbase, GetCourse та ін.); засоби відеозв'язку (ZOOM, Skype, Meet та інші); електронна пошта.

Для викладачів: використання віртуальних освітніх середовищ (Moodle, iSpring, WebTutor, Teachbase, GetCourse та ін.); месенджери (Viber, Messenger, Telegram та інші); електронна пошта. Очікувано найбільш оптимальними технологіями визнано як викладачами, так і студентами саме застосування комунікаційних технологій (Zoom, Skype, Meet, Hangouts тощо). Позитивним фактором використання таких комунікаційних технологій стає технічна можливість фіксації процесу захисту курсових робіт (проєктів), що в свою чергу є складовою запобігання необ'єктивному оцінюванню під час захисту.

Результати дослідження в цілому підтверджують, що і студенти, і викладачі з розумінням поставились до необхідності працювати в дистанційних умовах, разом з цим, коронавірус COVID-19 створив нові виклики для національної освітньої системи, які вимагають від нас більш практичного та усвідомленого підходу до подолання існуючих цифрових бар'єрів в системі освіти. Як показало дослідження, проведене у 2019 р., самі викладачі вишів з вченим ступенем невисоко (3,2 бали з 5) оцінюють свій рівень володіння дистанційними технологіями, а кожен 4-й з них жодного разу за останні 3 роки не використовував сервіси віддаленого відеозв'язку для участі у вебінарах та відео-конференціях або проведення аналогічних заходів. Щодо технічного персоналу, який міг би надати підтримку викладачам у цей непростий період, штатна чисельність таких співробітників у вишах невелика і, швидше за все, ресурсів вистачить лише на розробку стандартних рішень та супровід невеликої частини зацікавлених викладачів [6]. Іншим доводиться задовольнятися технологічними рішеннями, що є у виші, у вигляді LMS-платформ або доставкою контенту електронною поштою учням.

Безумовно, стресова для всіх учасників ситуація не може не позначитися на відношенні до он-лайн-навчання та інших дистанційних освітніх технологій. При цьому сам термін «он-лайн-навчання» вживається щоразу, коли йдеться про відсутність очного контакту з викладачем, що призводить до заміни понять та неправильних висновків. У ситуації, що склалася, було б не обґрунтованим використання терміна он-лайн-навчання навіть щодо використання масових відкритих он-лайн-курсів, оскільки екстрений перехід студентів на них у середині семестру без попередніх організаційних заходів та належного супроводу з боку авторів он-лайн-курсів не дозволяє учням повною мірою відчути переваги цієї технології.

З моменту появи першого масового відкритого он-лайн-курсу (MOOCs), розробленого Дейвідом Корм'єром, викладачем Університету Острова Принца Едварда (Канада), вчені різних країн проводили дослідження, пов'язані із застосуванням цієї технології в освіті, приділяючи особливу увагу новому терміну «Он-лайн-навчання». Масові відкриті он-лайн-курси (MOOCs) з'явилися на ринку у 2011 році. Вони зустріли великий попит: на них зареєструвалася рекордна кількість студентів у всьому світі. І фізичні, і віртуальні університети наразі пропонують MOOCs. Навіть уряди приєднуються запропонувати версії для конкретних країн. Лише у 2021 році на MOOCs зареєструвалося колосальні 40 мільйонів людей. Число реєстрацій швидко зросло до 220 мільйонів до 2022 року. Зараз ринок MOOCs оцінюється приблизно 5,16 мільярда доларів. До 2025 року він зростатиме щорічними темпами 32,09%. Поява MOOCs допомагає розвитку індустрії цифрового навчання та робить освітній контент доступним для широкої публіки. Це забезпечує доступ до якісної освіти від експертів галузі багатьом людям.

MOOCs також виступають за безперервну освіту, особливо для дорослих, які бажають підвищити свою кваліфікацію. Ось деякі провідні провайдери MOOCs з погляду користувачів та пропозицій згідно з фактами он-лайн-навчання 2019 -2020 рр. (табл. 1).

Таблиця 1. Провідні провайдери MOOCs з погляду користувачів та пропозицій згідно з фактами он-лайн-навчання за 2019-2020 рр.

Джерело: Krishna Rwigta. 100+ Online learning statistics you need to blow in 2024. https://www.guru99.com/online-learning-statistics.html

Розуміння відмінностей он-лайн-навчання від інших існуючих освітніх технологій, таких як дистанційне навчання, змішане навчання, мобільне навчання та ін., дозволяє проводити порівняльний аналіз ефективності навчання в різних форматах та судити про переваги та недоліки тієї чи іншої технології. На жаль, наукові дискусії найчастіше виявляються закритими та результати досліджень не виходять за межі наукових кіл. Проте з упевненістю можна констатувати, що проведені експериментальні дослідження, в тому числі і в Україні, довели, що ефективність он-лайн-навчання виявляється не нижчою, а в деяких випадках навіть перевершує традиційне очне навчання за освітніми результатами.

Численні дослідження в галузі освітніх технологій сходяться в тому, що в основі он-лайн-навчання лежить ретельно спроектований та спланований навчальний процес в електронному інформаційно-освітньому середовищі, що підтримується методично обґрунтованою та цілеспрямованою послідовністю навчально-методичних та контрольно-вимірювальних матеріалів, які забезпечують досягнення результатів навчання у форматі виключно електронного навчання. Ключовим у цьому визначенні є педагогічний дизайн як інструмент проектування онлайн-курсу, що відсутня в більшості випадків при різкому переході на дистанційне навчання.

Запропоновано дев'ять основних параметрів (характеристик), які необхідно враховувати під час проектування курсу, з альтернативними варіантами реалізації он-лайн-навчання [7]:

модель навчання (виключно електронне навчання, змішане навчання з різним співвідношенням очного та он-лайн-форматів, електронне навчання із включенням вебінарів);

темп освоєння (освоєння у будь-якому зручному темпі, заданий викладачем темп освоєння, заданий темп освоєння з можливістю проходження частини курсу у довільному темпі);

кількість учнів (до 35 осіб, від 36 до 99 осіб, від 100 до 999 осіб, понад 1000 осіб);

педагогічна технологія (пояснення курсу, практико-орієнтований курс, дослідницький курс, курс для організації спільної колективної діяльності);

мета оцінювання в курсі (визначення ступеня готовності того, хто навчається до нового матеріалу, організація адаптивного навчання, діагностика досягнутих результатів навчання, накопичувальна система оцінок, виявлення відстаючих учнів);

роль викладача (активна взаємодія зі студентами он-лайн, незначна он-лайн-присутність, відсутність викладача в он-лайн-середовищі);

роль студента (читає та слухає; вирішує завдання та відповідає на питання, активне експериментування через симулятори та інші інструменти, взаємодію з іншими учнями);

синхронізація взаємодії (тільки асинхронна, тільки синхронна, змішаний формат взаємодії);

зворотний зв'язок (автоматизований з боку системи, від викладача, інших учнів).

Всі ці параметри сильно впливають на дизайн он-лайн-курсу: на форми представлення контенту, на вибір контрольно-вимірювальних інструментів, використання тих чи інших сервісів комунікації та проведення процедури підсумкової атестації за курсом. Правильно підібрані матеріали курсу, виходячи з цілей та завдань навчання та характеристик навчального процесу в он-лайн-середовищі, забезпечать учням освітній результат, а викладачеві - позитивний зворотний зв'язок. Такий підхід передбачає, що он-лайн-навчання - це насамперед когнітивний та соціальний процес, а не просто процес передачі інформації через Інтернет. Так само, як і навчання он-лайн-навчання вимагає соціальної підтримки учнів. У очному навчанні цю роль виконують матеріальні ресурси вишу та викладачі, задіяні у навчальному процесі [8].

Он-лайн-навчання неможливе без IT-інфраструктури, яка потребує значних інвестицій, включаючи платформу он-лайн-навчання свою або зовнішню, з якою укладено договір, а також якісні он-лайн-курси, що забезпечують ефективне навчання та підтримку тих, хто навчається в он-лайн-середовищі. У нинішній ситуації, коли перехід на он-лайн-навчання здійснюється в найкоротші терміни, всі ці умови мають бути створені заздалегідь, а викладачі повинні мати досвід використання інструментів он-лайн-навчання та сервісів підтримки учнів. Практика показує, що на розробку он-лайн-курсу потрібно в середньому 6-9 місяців, а навички роботи викладача на он-лайн-платформі формуються протягом перших двох запусків курсу. Тож не варто очікувати високих результатів, навіть якщо просунутий у плані цифрових компетенцій викладач зробить усе можливе для перенесення занять в он-лайн- середовище: запише кілька он-лайн-лекцій, викладе текстові матеріали та завантажить тести на платформу - кардинально нічого не зміниться. Таким чином, слід розрізняти те, що ми вкладаємо в поняття он-лайн навчання і те, що ми намагаємося реалізувати зараз у стислі терміни з мінімальними вкладеннями та ресурсами. Останнє можна визначити, як дистанційне навчанням в екстремальних умовах.

При оцінці ефективності нової освітньої технології або моделі навчання велика спокуса порівняти результати навчання, отримані учнями при застосуванні даної технології, з результатами навчання традиційної моделі очного навчання. Однак такий порівняльний аналіз, як правило, не дає обґрунтованих статистично значущих висновків з огляду на те, що вимагає [9]:

чітко визначеного експериментального дизайну;

ідентичного за змістом та різного за форматом контенту;

однакових контрольно-вимірювальних матеріалів та умов проведення підсумкової атестації;

досить великої вибірки, сформованої випадковим чином для кожної моделі (технології) навчання;

виключення впливу результати експерименту зовнішніх чинників, знижують валідність експерименту.

Крім того, даний аналіз визначає ефективність як успішність студентів та не враховує інших факторів успіху. Успіх при цьому - категорія не абсолютна, і може бути виміряний виходячи із інтересів різних учасників процесу навчання. Для викладачів - це дійсно результати навчання студентів, а для студентів, окрім успішності, велику роль відіграє мотивація та залученість до процесу навчання, які безпосередньо впливають на досягнення студентів. Для адміністрації вишу на перший план виходять такі показники, як відсоток студентів, які завершили курс, скорочення навантаження викладачів та підвищення продуктивності їхньої праці, охоплення ринку та обсяг залучених позабюджетних коштів. Для засновника - Міністерства освіти і науки акцент зміщується у бік якості освіти, забезпеченості людськими ресурсами та надійності IT - інфраструктури, глобальної конкурентоспроможності вітчизняної освіти та виконання показників національних та регіональних проектів.

Оцінка ефективності он-лайн навчання чи використання дистанційних освітніх технологій може здійснюватися через призму цих цільових показників, але така оцінка доречна в умовах планомірного переходу на нові моделі освітнього процесу.

Висновки

Час показав, що переналаштуватися на дистанційне навчання в Україні можуть громадяни, які мають середню, професійну, вищу освіту, а також ті, що мають можливість виконувати дистанційно необхідні завдання за допомогою освітніх технологій. Процес навчання побудований на використанні різних комунікаційних засобів.

В екстремальних умовах різкого переформатування навчального процесу за обмеженості внутрішніх та зовнішніх ресурсів на передній план виходять зовсім інші критерії оцінки. Їх можна розділити на 4 області: оцінка контексту (передумов) змін, оцінка доцільності та економічної ефективності змін, оцінка процесів здійснення змін та результатів (продуктів) прямих та побічних.

У зв'язку з цим для оцінки вимушеного переходу на дистанційне навчання вишам доведеться відповісти на такі питання:

Які фактори (соціальні, інституційні, адміністративні) визначили готовність вишів до переходу, ставлення учасників до змін та вплинули на ефективність цих змін?

Чи внутрішні та зовнішні ресурси достатні для здійснення такого переходу? Зокрема, чи достатньо розвитку IT-інфраструктури для технічної підтримки змін? Чи мають співробітники та викладачі необхідні компетенції для здійснення поставлених завдань?

Які етапи процесу переходи викликали найбільше невирішених питань в учасників? Які організаційні механізми давали збої?

Якими є результати переходу на дистанційне навчання для студентів, викладачів, допоміжного персоналу? У чому причина недосягнення цілей чи негативного зворотнього зв'язку від учасників? Які проблеми необхідно вирішити для покращення результатів?

Така оцінка більшою мірою спрямована на аналіз передумов, потреб, процесів, ніж на оцінку результатів. А ефективність у цьому випадку визначається як співвідношення результатів і витрачених ресурсів з урахуванням терміновості поставлених завдань. Зрештою, набагато важливіше отримати висновки з цього «глобального експерименту» та організувати планомірну роботу над помилками, щоб уникнути їх у майбутньому.

Література

1. Бакіров В. Пандемія може назавжди змінити вищу освіту. Дзеркало тижня. 2021. - 16 січ. URL: https://zn.ua/EDUCATION/pandemija-mozhe-nazavzhdi-zminiti-vishchu-osvitu.html.

2. Дистанційна освіта: забезпечення доступності та неперервної освіти впродовж життя (E-Learning and University Education 2017) [Електронний ресурс]: матеріали XLII Міжнар. наук.-метод. конф. (м. Полтава, 9-10 лют. 2017 р.). - Полтава: ПУЕТ, 2017. 365 с. URL: http://dspace.puet.edu.Ua/bitstream/123456789/5732/l.

3. Дистанційне навчання: сутність, особливості та технології. URL: https://www.kspu.edu/FileDownload.ashx/16.

4. Сінгенні дослідження. Аналіз світового ринку електронного навчання 2019. URL: https://www.researchandmarkets.com/reports/4769385/global-e-learning-market-апаанализ-2019)

5. Щодо особливостей організації освітнього процесу під час карантину: лист М-ва освіти і науки України від 25 берез. 2020 р. № 1/9-176 // Інформ. зб. для освітян. 2020. №4. С. 71-72.

6. Щодо проведення підсумкового оцінювання та організованого завершення 2019-2020 навчального року: лист М-ва освіти і науки України від 16 квіт. 2020 р. № 1/9-213 // Освіта. 2020. 22-29 квіт. (№ 13-16). С. 2-3.

7. Barbara Means, Marianne Bakia and Robert Murphy, Learning Online: What Research Tells Us about Whether, When and How (New York: Routledge, 2014).

8. Борисюк І.Ю. Дистанційне навчання - як важливе ланка сучасної системи вищої освіти. Матеріали XVII Всеукр. наук.-практ. конф. (Тернопіль, 05 Об лист. 2020 р.). С. 34-35. URL: https://repo.odmu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/8249/Borisyuk.pdf?sequence=l&isAllowed=y.

9. Гаврильєва К.Г. Дистанційна освіта у ВНЗ: переваги й недоліки. Каф. інозем. мов з лат. мовою та мед. термінологією УМСА. 2020. 2с. URL: http://elib.umsa.edu.ua/jspui/bitstream/umsa/14476/l/Havrylieva%20_K_H_Dystantsiina_osvita.pdf.

References

1. Bakirov, V. (2021). Pandemiia mozhe nazavzhdy zminyty vyshchu osvitu [The pandemic can change higher education forever], Dzerkalo tyzhnia /Mirror of the week/. 2021. - 16 sich. URL: https://zn.ua/EDUCATION/pandemija-mozhe-nazavzhdi-zminiti-vishchu-osvitu.html. [in Ukrainian].

2. Dystantsiina osvita: zabezpechennia dostupnosti ta neperervnoi osvity vprodovzh zhyttia [Distance education: ensuring accessibility and lifelong education](E-Leaming and University Education 2017) [Elektronnyi resurs]: materialy XLII Mizhnar. nauk-metod. konf. (m. Poltava, 9-Ю lint. 2017 r.J. - Poltava: PUET, 2017 [materials XLII International, science and method conf. (Poltava, February 9--10, 2017). - Poltava: PUET\. 365 s. URL: http://dspace.puet.edu.Ua/bitstream/123456789/5732/l. [inUkrainian].

3. Dystantsiine navchannia: sutnist, osoblyvosti ta tekhnolohii [Distance learning: essence, features and technologies], URL: https://www.kspu.edu/FileDownload.ashx/16 [in Ukrainian].

4. Sinhenni doslidzhennia. Analiz svitovoho rynku elektronnoho navchannia 2019 [Syngenic studies. Analysis of the global e-learning market 2019.]. URL: https://www.researchandmarkets.com/reports/4769385/global-e-learning-market-anaanalyz-2019) [in Ukrainian].

5. Shchodo osoblyvostei orhanizatsii osvitnoho protsesu pid chas karantynu [Regarding the peculiarities of the organization of the educational process during the quarantine]: lyst M-va osvity і ланку Ukrainy vid 25 berez. 2020 r. № 1/9-176 //Inform, zb. dlia osvitian [the letter of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated March 25. 2020 No. 1/9-176 // It form. coll, for educators.]. 2020. № 4. S. 71-72. [in Ukrainian].

6. Shchodo provedennia pidsumkovoho otsiniuvannia ta orhanizovanoho zavershennia 2019-2020 navchalnoho roku [Regarding the final evaluation and the organized completion of the 2019-2020 academic year]: lyst M-va osvity і пайку Ukrainy vid 16 hut. 2020 r. № 1/9-213 Osvita. 2020. 22-29 hut [: letter of the Ministry of Education and Science of l Ikraine dated April 16. 2020 No. 1/9-213 //Education. 2020. April 22-29.]. (№ 13-16). S. 2-3. [in Ukrainian].

7. Barbara Means, Marianne Bakia and Robert Murphy (2014). Learning Online: What Research Tells Us about Whether, When and How (New York: Routledge, 2014) [in English].

8. Borysiuk, I.Yu. (2020). Dystantsiine navchannia - yak vazhlyve lanka suchasnoi systemy vyshchoi osvity [Distance learning as an important link of the modern system of higher education]. Material)' XVII Vseukr. nauk.-prakt. konf (Ternopil, 05-06 lyst. 2020 r.) [Materials XVII All-Ukrainian, science and practice conf. (Ternopil, November 05-06, 2020).]. S. 34-35. URL: https://repo.odmu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/8249/Borisyuk.pdf?sequence=l&isAllowed=y. [in Ukrainian].

9. Havrylieva, K.H. (2020). Dystantsiina osvita u VNZ: perevahy у nedoliky [Distance education in universities: advantages and disadvantages], Kaf. inozem. mov z lot. movoiu ta med. terminolohiieiu UMSA [Caf a foreigner languages from Latin language and honey UMSA terminology.]. 2020. 2s. URL: http://elib.umsa.edu.ua/jspui/bitstream/umsa/14476/І/Havrylieva%20_K_H_Dystantsiina_osvita.pdf. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru