Концептуально-методологічний апарат сучасних технологій громадянської освіти та виховання учнівської та студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru

Міжнародний гуманітарний університет

Концептуально-методологічний апарат сучасних технологій громадянської освіти та виховання учнівської та студентської молоді

Цокур Ольга Степанівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри романо-германської філології та методики викладання іноземних мов

Анотація

В умовах сучасних викликів, які спричинили перетворення національної системи освіти на стратегічний ресурс розвитку українського демократичного суспільства, проблеми, пов'язані з вдосконаленням громадян¬ської освіти й виховання підростаючого покоління, значно актуалізувалися, зокрема, в напряму формування в його представників громадянської компе-тентності та громадянської активності.

Мета статті полягає у висвітленні концептуально-методологічного апарату новітніх технологій громадянської освіти та виховання учнівської та студентської молоді, розроблених вітчизняними науковцями, спрямованих на формування в її представників громадянської компетентності та активності.

У процесі дослідження новітніх технологій громадянської освіти та виховання учнівської та студентської молоді продемонстровано, що цей процес розглядається як двофазний. Перша фаза переважно зосереджена на освоєнні здобувачами освіти ключових навичок та цінностей (пунктуальність, чесність у виконанні завдань, відмова від агресії, ввічливість та повага до інших), вихованні певних моделей толерантної поведінки, які, створюючи етос, стають основою для формування моральних чеснот та подальшого розвитку критичного мислення, що є важливими для громадян демокра-тичного суспільства. Друга фаза акцентує увагу на дидактичному аспекті викладання тем в контексті громадянської освіти, впродовж якого здобувачам пояснюють основні принципи демократії, включаючи розуміння свободи та рівноправності, задля усвідомлення ними своїх прав й обов'язків перед співгромадянами та державою, дотримання законів, а також шанобливого ставлення до державних символів, історії та культурних цінностей, які є фундаментальними для розвитку демократичної особистості методологічний громадянська освіта

Проаналізовані моделі громадянської освіти та виховання учнівської та студентської молоді дають підстави стверджувати про виваженість їх концептуально-методологічного апарату й конструктивність запропонованих способів формування громадянської компетентності та активності, відповідних вимогам компетентнісного, контекстного, практико та особистісно зорієнтова¬ного підходів. З методологічної точки зору, концепція формування громадян¬ської компетентності учнів у процесі навчання української мови відображає принципи гуманістичної філософії освіти, яка виходить від ідей про цілісність інтелектуально-творчого, комунікативно-мовленнєвого, емоційно-вольового, морально-етичного й соціально-психологічного розвитку особистості. В рамках означеної концепції громадянська освіта, пронизуючи своїми ідеями процес навчання української мови, тлумачиться як потужний виховний ресурс набуття учнями властивостей справжнього громадянина шляхом набуття громадянської компетентності й відповідальності, а також здатності до критичного мислення, емпатії, толерантності, поваги до інших, дотримання національних та загальнолюдських цінностей.

Формування громадянської активності студентів університету представ¬лено як процес цілеспрямованого впливу активу студентської громади на їхню свідомість і поведінку з метою вироблення стійкого устремління до рішучих дій, спрямованих на покращення умов студентського життя та позитивних змін у суспільстві. Студентське самоврядування представлено як дієву форму здійснення виховного впливу на особистість здобувачів вищої освіти з метою сприяння їхньому гармонійному розвитку як майбутніх фахівців та формування громадянської активності, яка дає змогу студентам шляхом самоорганізованої діяльності, брати участь у керівництві справами колективу, взаємодіяти з органами управління університету, соціальними партнерами й стейкхолдерами, захищати власні права та інтереси громади.

У висновках узагальнено, що підхід українських науковців спонукає до інтеграції принципів активного громадянства у освітні програми на всіх рівнях, підтримуючи розвиток компетентних та активних громадян, готових до змін. Громадянська освіта й виховання розуміються як багатогранні, складні та динамічні процеси, зміст яких містить різні погляди, інтерпретації та культурні контексти, підкреслюючи важливість їх критичного опрацювання здобувачами, а також знаходження рівноваги між формуванням їхньої громадянської компетентності й активності та розвитком здатності до діалогу й взаємодії з різними соціальними групами за принципами гуманізму, толерантності й недискрімінаційності.

Ключові слова: громадянська освіта, громадянське виховання, грома¬дянськість, громадянська компетентність, громадянська ідентичність, грома¬дянські цінності, громадянські ідеали, громадянська активність, громадянська відповідальність, громадянське суспільство, недискримінаційність, толерант¬ність, емпатія, гуманізм, студентське самоврядування, учнівська та студентська молодь.

Tsokur Olga Stepanovna Doctor of Pedagogical Science, Professor, Professor of the Chair of Romanic-Germanic Philology and Methodic of Teaching Foreign Languages, International Humanitarian University, Odesa

THE CONCEPTUAL-METHODOLOGICAL SET OF CONTEMPORARY TECHNOLOGIES FOR THE CIVIL EDUCATION AND UPBRINGING OF HIGH SCHOOL AND UNIVERSITY STUDENTS

Abstract

Today, when the everyday reality faces numerous challenges, which have impacted the transition of the national system of education onto the strategic resources of development of the Ukrainian democratic society, the issues related to refining the civil education and upbringing of the younger generation, - have become quite topical, in particular, those pertinent to the formation of the civil competency and the civil activeness of the younger generation of citizens.

Thus, the objective of this article has been in elucidation of the conceptual- methodological set of contemporary technologies of the civil education and upbringing of the high-school and university students, which have been elaborated by national Ukrainian scholars and focused on formation of the civil competence and civil activeness by representatives of the younger generation of Ukrainian citizens.

In fact, in the process of researching on the contemporary technologies of the civil education and upbringing of the high-school and university students, we have managed to demonstrate that the said process is to be treated as a dual-stage one. The first stage is believed to be primarily concerned with enabling the students' capabilities of mastering the key skills and certain values (punctuality, honesty and diligence, avoidance of aggression, politeness and respect to others, etc.) as well as instilling particular patterns of tolerant behavior which, by creating the "ethos", tend to become fundamental for the formation of moral virtues and further development of critical thinking, which are deemed essential for citizens of a democratic society.

The second stage is seen as stressing the importance of the didactic aspect of teaching of relevant topics in the context of civil education, throughout which the students receive guidance in the leading principles of democracy, including their understanding of liberty and equality for the sake of ample comprehension of one's individual rights and obligations towards other citizens and the state, the abidance by laws, and also the respectful attitude towards the state symbols, history, cultural values which are paramount for the successful development of democratic-minded individuals.

On top of that, we have managed to ascertain that the analyzed models of the civil education and upbringing of the high-school and university students may manifest the latters' balanced set of the conceptual-methodological aptitudes as well the relevance of the suggested ways of formation of the civil competence and civil activeness in compliance with the requirements set for the competence-oriented, context-oriented, practice-oriented and person-oriented scientific approaches. Moreover, from the methodological viewpoint, the concept of formation of the civil competence of students in the process of teaching the Ukrainian language is believed to reflect the leading principles of the humanistic philosophy of education, which stems from the ideas of wholeness of the intellectual-creative, communicative, emotional, moral-ethical and social-psychological development of individuals. Thus, in the framework of this concept, the civil education, permeating the process of teaching the Ukrainian language through its ideas, tends to be interpreted as a powerful educational resource that enables students' acquisition of the essential traits of a true citizen by means of mastering the civil competence and responsibility as well as the capability for critical thinking, empathy, tolerance, respect to others, abidance by the adopted national and common human values.

The formation of the civil activeness by university students has been presented as a process of targeted impact of a students' community over their consciousness and behavior with the aim of mastery of focus on resolute actions directed at improvement of the existing conditions of student life as well as inducing the positive changes in the society. The students' self-management has thus been displayed as an active form of establishing the educational impact on university students with the aim of contribution to their harmonious development as future professionals in a chosen field as well as the formation of the civil activeness which enables the students, through their self-organizstion, to participate in managing the matters of the students' community, interact with other managerial units of tge university campus, socisl partners or stakeholders, protect their individual rights and the community interests.

In the summary, we have generalized our belief that the approach of the Ukrainian scholars tends to focus on the integration of the principles of the civil activeness into the relevant educational programmes at all their levels by supporting the development of the competent and active citizen who would be apt to confront the changes. The civil education and upbringing are therefore understood as multi¬faceted complex and dynamic processes, the content of which may incorporate various viewpoints, interpretations or cultural contexts, thus stressing the importance of their critical evaluation and assimilation by students and also finding the balance between the formation of their civil competence and civil activenness and the evolvement of their aptitudes to ensure adequate dialogue and interaction with various social groups in compliance with the principles of humanism, tolerance and non-discrimination.

Keywords: civil education, civil upbringing, civil functioning, civil competencies, civil identity, civil values, civil ideals, civil activeness, civil traits, civil society, non-discrimination, tolerance, empathy, humanism, the students' self-management, of the high-school and university students.

Постановка проблеми. Участь України у загальносвітових політичних, соціально-економічних і культурних процесах, спрямованих передусім на її інтеграцію у європейський соціокультурний та освітньо-науковий простір, актуалізує потребу в осучасненні концептуальних засад, а також в оновленні

змісту, форм і технологій громадянського виховання й освіти підростаючих поколінь українців. Не випадково, тому, в умовах інноваційних перетворень соціально-економічної, політичної та соціокультурної сфер української держави забезпечення тісного зв'язку її національної системи освіти зі зміцненням громадянського суспільства, шляхом залучення учнівської та студентської молоді до активної суспільно значущої діяльності, задекларовано в положеннях ряду офіційних документів: «Концепції національного виховання студентської молоді» (2009), «Концепції розвитку громадянської освіти в Україні» (2018); «Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України» (2022), «Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 рр.» (2022), Законах України «Про вищу освіту» (2014), «Про освіту» (2017), «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» (2022). При цьому, останній документ не тільки визначає перспективи й способи реалізації державної політики у сфері утвердження громадянської ідентичності як складника забезпечення національної безпеки України, але й висвітлює гарантії участі громадян України, закордонних українців, громадських об'єднань та інших інститутів громадянського суспільства у її реалізації.

Отже, залучення учнівської та студентської молоді до активної громадської діяльності, пов'язаної зі змістом освітнього процесу, розгля¬дається в якості потужного розвивально-виховного ресурсу, що надає їй змогу не лише вибудовувати нові знання, а й досліджувати та розв'язувати реальні проблеми функціонування певної громади та українського суспільства загалом. А в умовах сучасних викликів, які спричинили перетворення національної системи освіти на стратегічний ресурс розвитку українського демократичного суспільства, проблеми, пов'язані з вдосконаленням громадянської освіти й виховання підростаючого покоління, значно актуалізувалися, зокрема, в напряму пошуку найбільш ефективних технологій формування в його представників громадянських цінностей, почуттів і якостей. Зумовлено це тим, що подальший розвиток громадянської освіти й виховання на різних рівнях, від шкільної до університетської, є «ключовим для підтримки демократичних ідей та забезпечення міцності та стійкості суспільства перед лицем зовнішніх викликів» [3, с. 17].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення історії становлення громадянської освіти в Україні засвідчує, що на відміну від зарубіжних країн [9; 11], її розвиток у вітчизняному соціокультурному й освітньому просторі розпочався завдяки реалізації українсько-канадського проекту «Українська мережа громадянської освіти» (UCEN) та програми «Освіта для демократії в Україні» в рамках Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства в Україні [1]. Ці ініціативи поклали початок інтеграції громадянського виховання у зміст шкільних програм на стику ХХ-ХХІ століть, а згодом - у програми неформальної освіти та освіти

дорослих. Незважаючи на позитивний вплив цих програм, повноцінне включення громадянського виховання у офіційну освітню політику ще не відбулося, тому що пілотні програми (в яких акцент робився на вивченні демократії, розвитку політичної обізнаності, практичному застосуванні теоретичних знань, застосуванні компетентнісного підходу в освітньому процесі), навіть тоді, коли вони здобули визнання на урядовому рівні, були рекомендовані як додаткові курси для закладів освіти [3, с. 41].

У найширшому визначенні «громадянська освіта» означає «всі процеси, які впливають на переконання, зобов'язання, здібності та дії людей як членів або потенційних членів спільнот» [10], в основі якої лежить ідея підготовки індивіда до активної та відповідальної участі в суспільному житті. Через це, громадянська освіта охоплює широкий спектр знань, навичок та цінностей, які спрямовані на розвиток усвідомлення прав та обов'язків громадян, а також на виховання поваги до демократії, прав людини, соціальної справедливості та культурного різноманіття [9].

В наступний час, відповідно Концепції розвитку громадянської освіти в Україні, під громадянською освітою розуміється «освіта на основі національ¬них та загальнолюдських цінностей, спрямована на формування та розвиток громадянських компетентностей, які надають особі можливість реалізовувати і захищати права та свободи людини і громадянина, відповідально ставитися до прав та громадянських обов'язків, дотримуватися їх, відігравати активну роль у суспільному житті з метою захисту демократії і верховенства права, а також на усвідомлення громадянами, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» [5]. Громадянська освіта, з одного боку, включає навчання основам політичної теорії, конституційного права, міжнародних відносин, а також розуміння соціальних та культурних аспектів суспільства [3, с. 136], а з іншого - спрямована на розвиток практичних навичок аналізу інформації, критичного мислення, формулювання власної думки, ведення діалогу та взаємодії з різними соціальними групами, здійснення волонтерства, а також відповідального ставлення до громадської активності, виконання громадянських обов'язків, участі у виборах [1].

Згідно цього, як засвідчує аналіз наукових досліджень вітчизняних учених, виконаних в руслі тематики громадянського виховання й освіти учнівської та студентської молоді, ними виявлені певні особливості форму¬вання в її представників таких значущих новоутворень особистості, як: грома¬дянськість (Н. Богомолова, Т. Дем'янюк, І. Манюк, С. Рябов, Н. Чернуха, І. Яремчук), громадянські цінності (П. Кензьор), громадянська спрямованість (М. Бабкіна, М. Боришевський, В. Іванчук), громадянська відповідальність (О. Салтикова), громадянська культура (А. Бекірова, Н. Дерев'янко), грома¬дянські якості (О. Сухомлинська), громадянська позиція (А. Гаязов, О. Сухова), громадянська компетентність (О. Гриценчук, О. Кучер, М. Михайліченко), громадянська активність (О. Войчун).

Натомість, попри відчутний позитивний внесок вказаних науковців у розвиток теорії громадянського виховання й освіти учнівської та студентської молоді, в практиці організації розвивально-виховного процесу у сучасних закладах освіти наявними є такі суперечності:

- між декларуванням пріоритетності громадянського виховання й освіти особистості у чинних нормативно-правових документах та відсутністю їх науково обґрунтованого навчально-методичного, інформаційно-технологі¬чного, психолого-педагогічного й кадрового забезпечення в практиці закладів освіти [2, с. 24];

- між зростанням поінформованості учнівської та студентської молоді щодо пріоритетів демократичного й громадянського суспільства та недостат¬нім рівнем розвитку в них громадянської компетентності і культури [7, с. 19];

- між суспільними запитами щодо підготовки відповідальних й активно діючих громадян та неналежним рівнем соціального партнерства закладів освіти з територіальними громадами й різними суспільними інституціями [2, с. 24];

- між інноваційними технологіями й новітніми концептуальними підходами в організації громадянського виховання й освіти учнівської та студентської молоді, запропонованими вченими, та недостатньою поінформованістю переважного складу викладачів закладів загальної середньої та вищої освіти щодо їх сутності, специфіки і способів впровадження [3, с. 18].

Означені суперечності засвідчують про необхідність проведення ґрунтовного концептуально-методологічного аналізу новітніх підходів та технологій, запропонованих вітчизняними науковцями в контексті модерні¬зації системи громадянської освіти та виховання учнівської та студентської молоді, доцільність яких недостатньо висвітлена й осмислена в професійно- педагогічному дискурсі.

Мета статті полягає у висвітленні концептуально-методологічного апарату новітніх технологій громадянської освіти та виховання учнівської та студентської молоді, розроблених вітчизняними науковцями, спрямованих на формування в її представників громадянської компетентності та активності.

Виклад основного матеріалу. Вивчення тематики дисертаційних досліджень за останні десять років дозволяє стверджувати, що оскільки Закон України «Про освіту» (2017) та Концепція розвитку громадянської освіти в Україні (2018) закріпили за освітніми установами й організаціями завдання щодо розвитку у здобувачів освіти, незалежно від їх віку, громадянської компетентності як однієї із ключових компетентностей, то це сприяло значній активізації вітчизняних науково-педагогічних досліджень, спрямованих на пошук і проектування нових шляхів, способів й технологій її формування в умовах осучасненого навчально-виховного середовища. Зокрема, в контексті реформування української загальної середньої освіти згідно принципів «Нової української школи» [4], процес громадянської освіти й виховання почав переважно розглядатися як двофазний, оскільки:

- перша фаза переважно зосереджена на освоєнні учнями ключових навичок та цінностей (пунктуальність, чесність у виконанні завдань, відмова від агресії, ввічливість та повага до старших), вихованні певних моделей поведінки (підняття руки перед висловлюванням, дотримання строків здачі завдань, прояв спортивного духу), які, створюючи етос, стають основою для формування моральних чеснот та подальшого розвитку критичного мислення, що є важливими для громадян демократичного суспільства;

- друга фаза - акцентує увагу на дидактичному аспекті викладання тем в контексті громадянської освіти, впродовж якого учням пояснюють основні принципи демократії, включаючи розуміння свободи та рівноправності, задля усвідомлення ними не тільки своїх прав, які гарантовані Конституцією України, але й своїх обов'язків перед співгромадянами та державою, дотримання законів, вияву поваги до прав інших, а також шанобливого ставлення до державних символів, історії та культурних цінностей, привласнення таких чеснот, як чесність, толерантність, співпраця, повага, розсудливість (практична мудрість), критичне мислення (як здатності важити та оцінювати аргументи «за» та «проти»), які є фундаментальними для розвитку демократичної особистості [3, с. 138].

В означеному контексті привертає увагу теоретико-експериментальне дослідження Т. Магдич [7], націлене на розробку моделі й відповідної технології формування громадянської компетентності учнів ліцею в процесі навчання української мови. Дотримуючись сучасних настанов лінгводидак- тики, громадянську компетентність учнів дослідниця розглядає в якості найважливішого новоутворення їхньої українськомовної особистості, необхідного для її повноцінного життя в умовах відродження незалежності української держави як демократичного суспільства. Останнє дозволяє їй більш відповідально реалізовувати свої громадянські права і обов'язки в ім'я свободи і справедливості, а також на основі дотримання загальноприйнятих цінностей та гідного ставлення до державних символів, активно й ефективно виявляти себе в різних соціальних ролях за допомогою засобів державної мови у відповідному лінгвосоціумі.

Тісно пов'язуючи змістовий контекст громадянської компетентності учнів як україномовних особистостей з базовими поняттями «громадянин», «права і обов'язки», «держава», «закон», «громадянська відповідальність», «лінгвопатріотизм», «мовна свідомість», в її структурі виділяються наступні компоненти:

- знаннєвий, представлений сукупністю системно структурованих громадянських, соціокультурних та мовнокомунікативних знань;

- емоційно-ціннісний, який на основі привласнення системи громадян¬ських цінностей (загальнолюдських, національних), опікує чуттєве сприйняття дійсності, мотивуючи до суспільно значущих дій та вчинків;

- діяльнісно-поведінковий, який згідно усвідомлених принципів демок¬ратії, гуманістичних і національних цінностей, зумовлює демонстрування особистістю під час виконання соціальних ролей у різних ситуаційних контекстах («я у родині, сім'ї», «я у класі, школі», «я у громаді, селищі, місті, державі»), або в умовах спілкування й співпраці з іншими, позитивних установок (відповідального ставлення до навчання, до опанування української мови як національної цінності) та способів соціально відповідальної поведінки свідомого громадянина [7, с. 82].

Суттєво, що зафіксувавши незадовільний стан громадянської компе¬тентності учнів, автор доводить, що для її ефективного формування у процесі навчання української мови слід базуватися на 4-х основних напрямах роботи, які передбачають:

- сприйняття, аналіз, інтерпретацію, критичне оцінювання інформації в текстах різних видів з метою збагачення лінгвокогнітивного тезаурусу та розширення українськомовної свідомості учнів, а також пізнання європейських орієнтирів й привласнення національних та загальнолюдських цінностей;

- складання різножанрових текстів з дотриманням норм літературної мови та етикетних традицій українців, аналіз індивідуального мовлення з метою розвитку духовно багатої українськомовної особистості;

- взаємодія з іншими особами в усній /письмовій формі, сприйняття й використання інформації для досягнення громадянських (життєвих) цілей у різних комунікативних ситуаціях; висловлення власної думки, почуття, ставлення та ідей, взаємодія з іншими, зокрема в цифровому просторі;

- дослідження й використання української мови з метою реалізації творчих проектів, аргументація власної громадянської позиції [7, с. 129].

Методика формування громадянської компетентності учнів у процесі навчання української мови побудована на поєднанні традиційних та інноваційних методів навчання: методи роботи з текстом (комплексні компетентнісно орієнтовані завдання, метод концептуального аналізу, інтерпретація тексту); ситуаційні методи (кейс-метод, комунікативно- ситуаційні завдання); текстотворчі методи (складання історій та текстів різних мовленнєвих жанрів, написання аргументативного есе, метод проєктів та ін.), інтерактивні методи (сюжетно-рольові ігри, «займи позицію», розумовий штурм та ін.) [7, с. 159].

Як бачимо, з методологічної точки зору, концепція формування громадянської компетентності учнів у процесі навчання української мови, запропонована Т. Магдич, відображає принципи гуманістичної філософії освіти, яка виходить від ідей про цілісність інтелектуально-творчого, комунікативно-мовленнєвого, емоційно-вольового, морально-етичного й соціально-психологічного розвитку особистості. В рамках означеної концепції громадянська освіта, пронизуючи своїми ідеями процес навчання української мови, тлумачиться як потужний виховний ресурс набуття учнями властивостей справжнього громадянина шляхом набуття громадянської компетентності й відповідальності, а також здатності до критичного мислення, емпатії, толерантності, поваги до інших, дотримання національних та загальнолюдських цінностей.

Слід відмітити оригінальність підходу до осучаснення системи громадянського виховання й освіти студентської молоді в закладах вищої освіти, запропонованого О. Войчун [2], яка зосередила увагу на особливостях процесу формування її громадянської активності засобами студентського самоврядування. Заслуговує на увагу те, що громадянську активність студентів визначено не тільки як соціальну, але й як професійно важливу якість їхньої особистості, яка набувається шляхом засвоєння знань щодо своїх прав та обов'язків, усвідомлення відповідальності за якість майбутньої професійної діяльності, вияву прагнення мобілізувати власні морально- вольові зусилля на досягнення суспільно значущої мети, здатності до рішучих дій, спрямованих на покращення студентської громади та суспільства, уміння аналізувати результати власної громадянської діяльності й прогнозувати її наслідки, адекватно реагуючи на критику [2, с. 38].

В означеному контексті дослідниця суворо дотримується настанов Концепції розвитку громадянської освіти в Україні, в якій зазначено, що остання у закладах вищої освіти має бути спрямованою на «формування прагнення до досягнення успіхів у професії на благо суспільства та держави; здатності до комунікації з іншими людьми та досягнення порозуміння і компромісу.., публічно висловлювати і відстоювати свою точку зору; сприяння усвідомленню правил міжособистісної та суспільної взаємодії, вимог законодавства.., розвитку здатності брати відповідальність за власне життя та життя інших осіб; формування навичок пошуку інформації, критичного мислення та відповідального використання необхідних засобів для участі у публічних дискусіях та процесах прийняття рішень» [5]. З огляду на це, О. Войчун дотримується методологічного підходу, відповідно якого громадянська освіта виходить за рамки її традиційного розуміння як процесу передачі знань, тому що в центрі уваги її концепції лежить ідея про те, що така освіта має не тільки інформувати й розвивати громадянську компетентність студентів, але й сприяти цілісному громадянському становленню їхньої особистості як суб'єкта суспільно корисної діяльності, стимулюючи соціальну та громадянську чутливість, а також громадянську активність.

Не випадково, тому, автором схарактеризовано структуру громадянської активності студентів університету в єдності чотирьох компонентів:

- когнітивно-інформаційного, який відображує наявність знань про громадські молодіжні організації та їхню діяльність, сутність громадянської свідомості та громадянської відповідальності;

- мотиваційно-ціннісного, який, віддзеркалюючи наявність у студента мотиву досягнення й ціннісного ставлення до майбутньої професійної діяльності, опікує стійкість його соціальних мотивів стосовно досягнення суспільно значущих цілей;

- операційно-діяльнісного, який відображує здатність студента до лідерства, наявність відповідальності за власні рішення, дії та дії команди;

- результативно-рефлексійного, який віддзеркалює наявність умінь студента до самопізнання, самоаналізу, самооцінки, а також самокритики результатів власної суспільно корисної діяльності [2, с. 138].

Суттєво, що формування громадянської активності студентів університету представлено як процес цілеспрямованого впливу активу студентської громади на їхню свідомість і поведінку з метою вироблення стійкого устремління до рішучих дій, спрямованих на покращення умов студентського життя та позитивних змін у суспільстві. При цьому, студентське самоврядування представлено як дієву форму здійснення виховного впливу на особистість здобувачів вищої освіти з метою сприяння їхньому гармонійному розвитку як майбутніх фахівців та формування громадянської активності, яка дає змогу студентам шляхом самоорганізованої діяльності, брати участь у керівництві справами колективу, взаємодіяти з органами управління університету, соціальними партнерами й стейкхолдерами, захищати власні права та інтереси громади.

Отже, формуванню громадянської активності здобувачів вищої освіти засобами студентського самоврядування як впливового розвивально- виховного чинника сприяє:

- змінюваність функцій керівництва і підпорядкування, побудова самоврядування «знизу» до «верху», партнерство між студентами та викла¬дацьким складом, добровільність участі в самоврядуванні, надання студентам реальних прав та обов'язків;

- різноманітність напрямів діяльності студентського самоврядування з опорою на внутрішні потреби й інтереси студентів: інформаційно-організа¬ційний, науково-дослідний, навчально-виховний, спортивний, оздоровчо- просвітницький, творчий, житлово-побутовий, волонтерський тощо;

- досконалість змістово-методичного забезпечення роботи студентських тьюторів, використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, організація і проведення soft skills-тренінгів, консультацій (групових та індивідуальних), дискусійних клубів, круглих столів, стажувань у міській раді, фестивалів «Студентська республіка» [2, с. 183].

З огляду на зазначене вище, автор концепції формування громадянської активності здобувачів вищої освіти, вказує на те, що спектр їхніх громадянських чеснот, таких як патріотизм, гідність, національна гордість, толерантність, взаємна повага, досить ефективно формується й розвивається засобами студентського самоврядування, особливо в ситуаціях взаємодії з

представниками місцевих громад як носіїв певних громадянських цінностей і навичок. Проте, у процесі формування громадянської активності студентства не рідко виникають моральні дилеми, коли їхні особисті переконання щодо забезпечення передусім індивідуального благополуччя, суперечать грома¬дянським обов'язкам [2, с. 153]. Конструктивне вирішення моральних дилем, як знаходження балансу між особистісною ефективністю та етикою у виборі методів громадянської освіти, сприяє не тільки розвитку критичного мислення, внутрішньої мотивації і громадянської культури студентів, але й їхній готовності жертвувати особистими інтересами заради громадського блага.

Висновки

В умовах глобалізації підхід сучасних українських науковців спонукає до інтеграції принципів активного громадянства у освітні програми на всіх рівнях, підтримуючи розвиток компетентних, відповідальних та активних громадян, готових до змін. Автори новітніх педагогічних концепцій вдосконалення громадянської освіти й виховання здобувачів, як в загальноосвітній середній, так і у вищій школі, відстоюють точку зору, що останні не є статичним набором знань і цінностей. Громадянська освіта й виховання розуміються як багатогранні, складні та динамічні процеси, зміст яких містить різні погляди, інтерпретації та культурні контексти, підкреслюючи важливість їх критичного опрацювання здобувачами, а також знаходження рівноваги між формуванням їхньої громадянської компетентності й активності та розвитком здатності до діалогу та взаємодії з різними соціальними групами за принципами толерантності, гуманізму й недискримінаційності.

Таким чином, вітчизняні вчені акцентують на важливості розвитку критичного мислення, творчості та ініціативності під час здійснення заходів з громадянської освіти й виховання, а також на необхідності активної участі учнівської та студентської молоді у вирішенні суспільних проблем, відповідно до віку і соціальної стадії індивідуального розвитку, що дозволить підготувати її до ефективного внеску як у розвиток громади, так і громадянського суспільства.

Перспективи подальших розвідок складають проблеми, пов'язані з формуванням глобальної свідомості здобувачів освіти в контексті їхньої підготовки до ефективної участі в багатокультурному світі.

Література

1. Боренько Я. Громадянська освіта в Україні. URL: https://rpr.org.ua/wp-content/ uploads/2017/11/171108_citizenship-education-Ukraine-ukr_YB.pdf.

2. Войчун О. В. Формування громадянської активності студентів університету засобами студентського самоврядування: Дис. ... канд. пед. наук /13.00.07. Київ, 2020. 250 с.

3. Іванець Н.В. Феномен громадянської освіти в умовах інформаційної війни: соціально-філософський аналіз: Дис. ... доктора філософії за спеціальністю 033 - Філософія. Київ, 2023. 220 с.

5. Концепція Нової української школи. 2016. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/ media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf.

6. Концепція розвитку громадянської освіти в Україні. 2018 р. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/893-2022-%D1%80#Text.

7. Кравчинська Т. С. Формування громадянської компетентності педагога Нової української школи. Вісникпіслядипломноїоовіти. Серія: Педагогічні науки. 2019. № 8. С. 74-88.

8. Магдич Т П. Формування громадянської компетентності учнів ліцею в процесі навчання української мови: Дис. ... доктора філософії за спеціальністю 014 Середня освіта. Житомир, 2021. 300 с.

9. Пометун О., Нестор Г. Методологія створення інтегрованого курсу з історії та громадянської освіти для 5-го класу. Проблеми сучасного підручника, 2022. № 28. С. 115-132.

10. American Political Science Association `Civic education and engagement'. URL: https://www.apsanet.org/RESOURCES/For-Faculty/Civic-Education-amp-Engagemen.

11. Civic Education. Stanford Encyclopedia of Philosophy. URL: https://plato.stanford.edu/ Entries/civic-education.

12. Banks J.A. Citizenship education and global migration: Implications for theory, research, and teaching. Washington: American Educational Research Association, 2017. 238 р.

References

1. Boren'ko I. Hromadians'ka osvita v Ukraini. [The Civil Education in Ukraine]. URL: https://rpr.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/17n08_citizenship-education-Ukraine-ukr_YB.pdf.

2. Voitchun O.V. Formuvannia hromadians'koii aktyvnosti studentiv universytetu zasobamy students'koho samovriaduvannia [Formation of civic engagement of university students by means of student self-government]: Dys. ... kand. ped. nauk /13.00.07. Kyiv, 2020. 250 p.

3. Ivanets' N.V. Fenomen hromadians'koii osvity v umovakh informatsiynoii viyny: sotsial'no-filosofs'kyy analiz [The phenomenon of civic education under the conditions of information warfare: socio-philosophical analysis]: Dissertation Doctor of Philosophy on a specialty 033 - Philosophy. Kyiv, 2023. 220 p.

4. Kontseptsiia Novoii ukrains'koii schkoly [The Concept of the Newer Ukrainian School]. 2016. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola- compressed.pdf.

5. Kontseptsiia rozvytku hromadians'koii osvity v Ukraini [The Concept of Development of Civil Education in Ukraine]. 2018 р. URL: https://zakm.rada.gcv.ua/laWshow/893-2022-0/oD1%o80#Text

6. Kravtchins'ka T.S. Formuvannia hromadians'koii kompetentnosti pedahoha Novoii ukrains'koii schkoly [Formation of the Civil Competence of Pedagogues of the Newer Ukrainian School]. Visnykpislyadyplomnoii osvity. Seriia: Pedahohitchni nauky. 2019. № 8. P. 74-88.

7. Magdych T.P. Formuvannia hromadians'koii kompetentnosti utchniv litseyu v protsesi navtchannia ukrains'koii movy [Formation of civic competence of lyceum students in the process of learning the Ukrainian language]: Dissertation Doctor of philosophy on a specialty 014 - Secondary education. Zhytomyr, 2021. 300 p.

8. Pometun O., Nestor H. Metodolohiia stvorennia intehrovanoho kursu z istorii ta hromadians'koii osvity dlia 5-oho klasu [The Methodology of Formation of the Integrated History and Civil Education Study Course for 5-Grade Students]. Problemy sutchasnoho pidrutchnyka, 2022. № 28. P. 115-132.

Размещено на Allbest.ru