Формування професійної компетенції студентів ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЗВО «Київський міжнародний університет»

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ЗВО

Федянін Сергій Вікторович аспірант

м. Київ



Анотація

професійний компетентність викладач студент

Стаття вивчає систему формування професійної компетентності майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах. Автор дає визначення поняття «професійна компетентність», виділяє її основні компоненти та умови прояву в професійній діяльності.

Особливу увагу приділено ролі викладачів у процесі формування професійної компетентності студентів. Викладачі виступають як наставники та провідники у процесі освіти, виконуючи такі завдання: планування та структурування навчального процесу, активна педагогіка та інтерактивні методи, формування навичок лабільності, забезпечення індивідуалізованого підходу, навчання практичних навичок, формування позитивного середовища.

Вказано на сукупності нормативних вимог та принципів, які мають бути покладені в основу педагогічного супроводу студентів у процесі професійного навчання. До них належать принципи: системності, міждисциплінарності, професійної спрямованості, двонаправленості, гейміфікації.

Вказано на роль ефективних методів формування професійних компетентностей студентів, включаючи різноманітні підходи: практичне навчання, проектно-орієнтоване навчання, командна робота та співпраця, курси з розвитку навичок лабільності, індивідуалізоване навчання. Наведено приклади того, як ці методи можуть комбінуватися та адаптуватися відповідно до конкретної галузі та освітнього контексту.

Зроблено висновки, про те, що формування професійної компетентності майбутніх спеціалістів є складним і багатогранним процесом, який вимагає від викладачів, студентів та освітнього середовища в цілому спільних зусиль. Для ефективного формування професійної компетентності необхідно використовувати різноманітні методи та підходи, які враховують конкретні потреби та вимоги до майбутніх спеціалістів.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, ринок праці, спеціалізована освіта, студенти закладів вищої освіти, фахове начання.



Annotation

Fedianin Serhii Viktorovich Graduate student, Kyiv International University, Kyiv,

FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF UNIVERSITY STUDENTS

The article studies the system of forming professional competence of future specialists in higher education institutions. The author gives a definition of the concept of "professional competence", identifies its main components and conditions of manifestation in professional activity.

Special attention is paid to the role of teachers in the process of forming professional competence of students. Teachers act as mentors and guides in the educational process, performing the following tasks: planning and structuring the educational process, active pedagogy and interactive methods, developing agility skills, providing an individualized approach, teaching practical skills, creating a positive environment.

The article indicates a set of regulatory requirements and principles that should be the basis for pedagogical support of students in the process of professional training. These principles include: systemicity, interdisciplinarity, professional orientation, two-way, gamification.

The article indicates the role of effective methods of forming professional competencies of students, including various approaches: practical training, projectbased learning, teamwork and collaboration, courses in the development of agility skills, individualized learning. The article provides examples of how these methods can be combined and adapted to a specific field and educational context.

The article concludes that the formation of professional competence of future specialists is a complex and multifaceted process that requires joint efforts from teachers, students and the educational environment as a whole. For effective formation of professional competence, it is necessary to use a variety of methods and approaches that take into account the specific needs and requirements for future specialists.

Keywords: competence, professional competence, labor market, specialized education, students of higher education institutions, vocational training.



Постановка проблеми

Зростання модернізації та трансформації в системі розвитку людських ресурсів, останнім часом набули особливої гостроти у зв'язку з пошуком ефективних методик розвитку професійно важливих якостей у майбутніх фахівців. Сучасний ринок праці зазнає трансформації через технологічний розвиток, що ставить нові вимоги до навичок та компетентностей працівників.

Актуальність вивчення теми формування професійної компетентності в сучасному світі є важливою, оскільки технологічна та цифрова революція, провокує необхідність вивчення новітніх технологій та цифрових інструментів, що є важливими для підготовки фахівців, які можуть ефективно працювати в цифровому середовищі.

Протягом останніх кількох років у професійному секторі спостерігається дисбаланс між існуючою системою освіти та сучасними вимогами виробництва. Що пов'язано зі швидким старінням теоретичного знання у наукомісткій діяльнісній галузі. Вища освіта потребує змін у спрямованості, змісті та технічних засобах навчання, а також у структурі професійної діяльності фахівців різних спеціальностей. З боку потенційних роботодавців відзначено, що випускникам професійних університетів бракує практичних знань, багато з них не володіють технічним та комплексним мисленням, не мають навичок для реалізації свого творчого потенціалу, відірвані від виробництва і гірше адаптуються до умов роботи на промислових підприємствах і в організаціях.

Проблема професійної компетенції студентів, розкриває протиріччя між запитами практики та ринку праці на майбутніх фахівців, які вимагають професійної мобільності, здатності реагувати на швидкі зміни, адаптивності та компетентності в широкому спектрі професійно-ринкових відносин, та існуючою системою професійної підготовки, орієнтованою на кваліфікацію, тобто конкретну професійну діяльність у вузьких предметних галузях, що не дає змоги отримати необхідну кваліфікацію.

Важливо, що нова освітня парадигма ґрунтується на запитах роботодавців до майбутніх спеціалістів, що базується на сучасних освітніх і професійних стандартах та враховує швидкі зміни в економіці. Також, відбувається різке підвищення конкуренції на ринку праці. Спрощення доступу до освіти і робочих можливостей призводить до зростання конкуренції, що вимагає розвитку висококваліфікованих кадрів. Глобалізація економіки, збільшення міжнародних зв'язків робить необхідним розуміння різних культур та глобальних аспектів професійної діяльності.

Таким чином, вивчення формування професійної компетентності стає стратегічно важливим елементом освіти, оскільки відповідає потребам сучасного суспільства та ринку праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі психологізації професійної компетентності присвячені наукові дослідження Анічевої Н.П., Карамушки Л.М., Коломінського Н.Л., Конаржевського Я.А., Обозова Н.Н., Олійника В.В., Шокіна Г.В., які процес навчання у вищих навчальних закладах у формуванні професійної компетентності студентів у системі вищої освіти, що допомагає виявити типові проблеми у формуванні професійної компетентності, конкретизувати їх сутність та визначити їх роль і місце у розвитку системі навчального процесу.

Зважаючи на важливість досліджень сучасних науковців та інноваційні зміни в соціально-освітньому середовищі вищої освіти України, проблеми поетапного формування професійних компетентностей студентів, є недостатньо вивченими і потребують нових наукових та емпіричних досліджень, підходів до їх розв'язання, систематизації та теоретичних узагальнень.

Мета - дослідити теоретичні та методичні аспекти формування професійної компетентності студентів ЗВО. Розкрити сутність та структуру професійної компетентності особистості.

Виклад основного матеріалу

В теоретико-методологічному знанні, формування професійної компетентності майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах є складним і багатогранним процесом, об'єктивно пов'язаним з усіма аспектами освітнього простору вищої школи та відображає поліфункціональну специфіку навчання.

У наукових працях термін «професійна компетентність» трактується досить широко і багатогранно. Наприклад, Зязюн І.А. трактує її як особливий тип організації знань, що забезпечує можливості для прийняття ефективних рішень [9]. Даниленко Л.І. - як інтегральну якість особистості з унікальною структурою, що дає змогу майбутнім фахівцям здійснювати свою діяльність найбільш ефективним чином [8].

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про відсутність єдиного, конкретного визначення поняття «професійна компетентність». Це можна пояснити тим, що існують різні підходи до проблеми, а також її конкретного змісту. З педагогічної точки зору професійна компетентність розглядається як якісна характеристика особистості - ступінь відповідності вимогам професії.

Зимня І.О., під поняттям компетентності розуміє «особистісну якість, що формується в реальній дійсності на основі знань, соціально-професійну характеристику людини, яка є інтелектуально та особистісно детермінованою» [2, 95-104].

Перелік професійних компетентностей визначається узгодженою позицією суспільства в тій чи іншій країні, оскільки компетентність - це порядок, в якому суспільство готує своїх громадян. Дослідники звертають увагу на необхідність удосконалення прогностичних моделей випускників за професійно важливими параметрами та аспектами необхідних знань, умінь і навичок в різних сферах діяльності.

Національні та міжнародні освітні стандарти грають важливу роль у визначенні того, які навички і знання повинні мати студенти. Ось порівняльний аналіз цих стандартів:

Національні освітні постулати, передбачають [1]:

- Контекст: відображають особливості кожної країни, враховуючи її освітню систему, культурні аспекти та потреби ринку праці.

- Гнучкість. Часто національні стандарти можуть бути більш гнучкими, щоб враховувати регіональні різниці та специфіку.

- Визначення компетентностей: конкретизують, які компетентності та знання є ключовими для студентів у конкретному освітньому контексті.

В свою чергу, міжнародні освітні стандарти характеризуються наступним [4]:

- Універсальність. Міжнародні стандарти, такі як ті, розроблені UNESCO чи OECD, намагаються враховувати універсальні аспекти освіти та розвитку.

- Глобальний вимір: часто акцентують глобальний характер навчання та необхідність розвитку навичок для успішної інтеграції в світове суспільство.

- Міжсекторальний підхід. Вони можуть включати в себе широкий спектр аспектів, таких як освіта для сталого розвитку, цифрова грамотність та міжкультурна компетентність.

Взаємодія між цими різними рівнями стандартів може створювати унікальну освітню сумісність, де студенти отримують як локальні, так і глобальні знання та навички, необхідні для подальшого особистого та професійного розвитку.

Ковальчук В.І, зазначає, що професійна компетентність - це якість особистості, яка має свою структуру і дозволяє індивіду найбільш ефективно здійснювати свою діяльність, сприяючи саморозвитку і самовдосконаленню як у системі підвищення кваліфікації, так і в процесі самоосвіти [5, 2-20].

Професійна компетентність визначається як якісна характеристика ступеня оволодіння людиною професійною діяльністю і передбачає: усвідомлення своєї мотивації до цієї діяльності - потреб та інтересів, прагнень і ціннісних орієнтацій, спонукань до діяльності, уявлень про свою соціальну роль; усвідомлення свого особистого майбутнього як професіонала особистісних властивостей і якостей - професійних знань, умінь, навичок, компетенцій і якостей, що мають професійне значення, - і на цій основі коригувати свій професійний розвиток [3].

На думку Зеєра Е.Ф., основними компонентами професійної компетентності є [4]:

- Спеціальна компетентність - готовність до самостійного виконання професійних обов'язків, вміння оцінювати результати своєї роботи, здатність самостійно здобувати нові знання та навички;

- Соціальна компетентність - здатність працювати в групах та співпрацювати з іншими працівниками; готовність брати на себе відповідальність за результати своєї роботи, навколишнє середовище та інші цінності;

Особистісна компетентність - готовність до безперервного професійного розвитку, здатність до самоосвіти, рефлексії та самоосвіти у професійній діяльності.

У психолого-педагогічній літературі професійна компетентність - це фахова компетентність. У педагогічній літературі вона розглядається як проміжний етап на шляху до професійної компетентності: особистісна освіченість, потреба в самопізнанні та саморозвитку особистості, об'єднання мотиваційної, операційної та технічної сфер (рефлексія), рівень професійної компетентності [9].

Аналіз педагогічної літератури, дозволив виділити наступні три рівні професіоналізму: виконавчий, компетентний і досконалий. Виконавчий рівень пов'язаний переважно з відтворювальною діяльністю, компетентний рівень розглядається як рівень глибоких знань, здатність до практичної діяльності та адекватного виконання роботи, а досконалий - це рівень, на який можна орієнтуватися як на ідеал [6, 58-61].

Наступний напрямок вивчення «професійної компетентності» формується на основі психологічної складової особистості студента. Воротілова В.І., вказує на такі основні ознаки професійної компетентності - мотивація, особистісна підготовка та проектна підготовка [7, 93-99].

Фішман Л.І. підкреслює, що «компетентність» - багато в чому пов'язана з поняттям «культура професійної діяльності» і навіть «професійні цінності і стереотипи» [3]. Більше того, хоча деякі з різних визначень компетентності є найпростішими, наприклад, «знання та досвід у певній галузі», у багатьох випадках під цим терміном розуміють складну, інтегровану якість особистості, яка визначає здатність здійснювати певну професійну діяльність. Компетентність - це не окремі знання чи навички, не набір окремих процедур діяльності, а якість, яка дає змогу людині здійснювати діяльність в цілому.

Узагальнюючи зазначені вище теоретичні відомості, вказуємо, що професійна компетентність означає здатність та знання, необхідні для ефективного виконання конкретної роботи чи завдань у відповідній сфері. Ключові елементи цього поняття включають:

• Знання та розуміння. Специфічні знання про область чи предмет роботи, а також глибоке розуміння концепцій та принципів, що зв'язані з професією.

• Навички. Практичні навички, необхідні для виконання різних завдань. Це може включати технічні, комунікативні, аналітичні та інші навички, залежно від конкретної області.

• Креативність. Здатність до розв'язання проблем та генерації нових ідей у відповіді на виклики, що виникають у професійній сфері.

• Спілкування. Ефективна комунікація з колегами, клієнтами та іншими зацікавленими сторонами, що включає як усне, так і письмове спілкування.

• Лідерські якості. Здатність вести команду, приймати рішення та впливати на інших в напрямку досягнення спільної мети.

• Етика праці. Відданість виконанню завдань відповідно до встановлених стандартів та етичних принципів.

Ці елементи спільно формують професійну компетентність, дозволяючи особі ефективно та успішно працювати в своїй обраній області.

Таким чином, компетентність є складовою професійної культури майбутніх фахівців і значною мірою перетинається з професійними цінностями та стереотипами. Равен Д., визначає наступні умови прояву явища, в професійній діяльності [8]:

1. Компоненти компетентності розвиваються і проявляються тільки в процесі виконання тієї діяльності, в якій людина зацікавлена.

2. Ефективна діяльність набагато більше залежить від низки незалежних і взаємозамінних компетенцій, що охоплюють різні ситуації в процесі досягнення мети, ніж від однієї компетенції або її рівня, що проявляється в конкретній ситуації. Оцінювати слід не рівень однієї компетенції, а повний набір компетенцій, які людина демонструє в різних ситуаціях протягом певного часу для досягнення особистісно значущої мети.

3. Конкретна ситуація, в якій перебуває індивід, безпосередньо впливає на формування його цінностей і ймовірність розвитку та набуття нових компетентностей.

Важливим при вивчення зазначеної теми, є розкриття ролі викладача в формуванні компетентностей студентів, як складової проблематики професійного становлення особистості, оскільки педагоги виступають як наставники та провідники у процесі освіти, виконуючи наступні завдання [1]:

- Планування та структурування навчального процесу. Розробка чітких курсів та навчальних програм. Забезпечення логічної послідовності матеріалів, яка допомагає студентам розвивати компетентності.

- Активна педагогіка та інтерактивні методи. Групові обговорення, практичні вправи. Залучення студентів до процесу навчання, що сприяє активному засвоєнню матеріалу та розвитку навичок.

- Формування навичок лабільності. Підтримка розвитку комунікаційних, лідерських та співпрацівницьких навичок. Викладачі можуть створювати сценарії, що сприяють розвитку цих важливих аспектів.

- Забезпечення індивідуалізованого підходу. Консультації та оцінювання індивідуальних зусиль. Допомога кожному студентові у вирішенні його унікальних освітніх потреб.

- Використання технологій. Електронні ресурси, відеолекції. Залучення сучасних технологій для покращення доступу до інформації та стимулювання активності студентів.

- Навчання практичних навичок. Майстер-класи, реальні завдання. Створення сценаріїв, які відображають реальні виклики, що студент може зустрітися в професійному житті.

- Формування позитивного середовища. Створення підтримуючого клімату. Розвиток довіри та взаємодії, що сприяє позитивному навчальному досвіду.

Викладачі, діячі професійної освіти, є катализаторами для розвитку професійної компетентності студентів, і їхні зусилля грають ключову роль у підготовці майбутніх професіоналів.

Також, вказуємо на сукупності нормативних вимог та принципів, які мають бути покладені в основу педагогічного супроводу студентів, у процесі професійного навчання [8]:

- Принцип системності: передбачає створення цілісної системи, що впливає на формування та розвиток усіх компонентів професійної компетентності майбутніх фахівців;

- Принцип міждисциплінарності: необхідно приділяти увагу формуванню професійних компетентностей з усіх дисциплін як професійного, так і загальноосвітнього циклів, з широким впровадженням міждисциплінарних завдань, проектів, курсових та дипломних робіт;

- Принцип професійної спрямованості: передбачає контекстний характер навчання, коли інформація, що надається студентам, накладається на тло їх майбутньої професійної діяльності, майбутні фахівці засвоюють предметні й соціальні аспекти професії та розвиток своєї навчальнопрофесійної діяльності на основі використання кейсів, розширюючи обсяг і поглиблюючи зміст своєї навчальної практики;

- Принцип двонаправленості: набуття професійних знань через активну суб'єкт-суб'єктну взаємодію з викладачами, інформаційно-комунікаційними засобами та системою SMART для навчання;

- Принцип гейміфікації: полягає в активізації професійної мотивації та професійної спрямованості майбутніх фахівців через участь в освітньо-професійній діяльності у формі гри. Цей принцип зумовлює використання методів коворкінгу, ігрового проектування, організацію квазіпрофесійної діяльності через участь у професійних конкурсах, особливо за деякими спеціальностями, чемпіонатах та стартапах [В.І. Ковальчук, В.В. Сорока, 2021].

Зазначені принципи та нормативні вимоги, які визначають педагогічне супроводження студентів у процесі професійного навчання, становлять інтегральну частину стратегії педагогічного супроводу, спрямованого на формування повноцінних та компетентних фахівців.

Враховуючи описані вище принципи, педагогічна спільнота розроблює та впроваджує ефективні методи формування професійних компетентностей студентів, включаючи різноманітні підходи:

1. Практичне навчання: стажування та практика на робочому місці. Дозволяє студентам отримати реальний досвід у своїй області та застосовувати теоретичні знання на практиці.

2. Проектно-орієнтоване навчання: робота над реальними завданнями. Студенти займаються проектами, що моделюють реальні виклики, що допомагає розвивати аналітичні та розв'язувальні навички.

3. Командна робота та співпраця. проекти в групах. Спільна робота над завданнями розвиває комунікативні навички, лідерські якості та ефективність в колективі.

4. Електронне навчання та симуляції: використання віртуальних середовищ. Електронні платформи та симуляції дозволяють студентам вдосконалювати практичні навички у віртуальному форматі.

5. Контекстуалізоване навчання: пов'язане з реальним життям.

Навчання, яке враховує конкретний контекст та сценарії, в яких студенти можуть зіткнутися в професійній практиці.

6. Курси з розвитку навичок лабільності: тренінги з комунікації, лідерства та роботи в команді. Розвивають ключові м'які навички, необхідні для успішного виконання професійних обов'язків.

7. Індивідуалізоване навчання: підходи, адаптовані до індивідуальних потреб. Забезпечують можливість студентам працювати над конкретними аспектами, які вони хочуть покращити.

Ці методи можуть комбінуватися та адаптуватися відповідно до конкретної галузі та освітнього контексту, сприяючи більш ефективному формуванню професійної компетентності студентів. Наприклад:

Масачусетський технологічний інститут (MIT). Програма: MIT Sloan School of Management - Магістерська програма з менеджменту технологій. Використувує стратегію: MIT визначається своєю інтеграцією науки та технологій із менеджментом. Програма включає проекти та кейси, що базуються на реальних викликах у сфері технологій.

Стенфордський університет. Програма: Stanford d.school - Програма дизайну та інновацій. Стратегія: Stanford розвиває креативність та міждисциплінарність через проекти з розвитку продуктів та інновацій, де студенти співпрацюють з реальними компаніями.

Університет Пенсильванії. Програма: Wharton School - Програма Магістратури з менеджменту інформаційних систем. Стратегія: Wharton вирізняється підходом до розвитку стратегічного мислення та аналітичних навичок в контексті управління інформаційними системами.

Ці приклади ілюструють різноманітність підходів до формування професійної компетентності, поєднуючи теоретичні знання з практичними завданнями та враховуючи високі стандарти якості освіти, забезпечуючи наступні функції, майбутньої професійної діяльності студентів [6, 58-61]:

- Мотиваційно-спонукальна: забезпечення розвитку і концентрації професійної мотивації та формування професійних умінь і навичок, присвоєння професійних цінностей, самоствердження у професійній діяльності, реалізація творчого потенціалу та набуття авторитету в очах колег і самого себе;

- Гностична: ерудиція, спрямована на активізацію пізнавальної та інтелектуальної діяльності фахівця, засвоєння знань, накопичених у професійній сфері, розширення кругозору та перспективний професійний розвиток;

- Практично-діяльнісна: формування та вдосконалення професійних умінь і навичок на основі набутих знань; розвиток загальних і спеціальних компетентностей;

- Комунікативні навички: проявляються у здатності організовувати роботу команд співробітників, реалізовувати проекти та взаємодіяти з колегами і клієнтами, враховуючи національні, регіональні та соціальнодемографічні фактори;

- управління та оцінювання: визначення цілісності своїх знань, поведінки, моральних якостей та інтересів і оцінка себе як експертів у своїй галузі.

Практично-діяльнісна функція вважається найбільш системною з цих функцій, оскільки вона гарантує активний характер набутої компетентності, постає як здатність вирішувати проблемні завдання в предметній галузі та технічно проектувати власну професійну діяльність, яка вирізняється якістю та ефективністю.,

Наступним важливим фактором, що впливає на формування професійної компетентності студентів є сучасні тенденції у сфері освіти та ринку праці. Товажнянский Л.Л. виділяє наступні ключові аспекти цих тенденцій [7, 93-99]:

1. Технологічна трансформація. Цифрова грамотність. Сучасні фахівці повинні мати навички роботи з технологіями та розуміти їхні впливи на різні галузі.

2. Гнучкі форми навчання. Дистанційне та гібридне навчання. Збільшення популярності онлайн-навчання та навчання в режимі реального часу.

3. Лідерство та м'які навички. Розвиток особистісних якостей. Ринок праці висуває вимоги до лідерських якостей, спілкування та розвитку команд.

4. Наголос на практичному досвіді. Стажування та практики. Роботодавці цінують студентів з реальним досвідом роботи та здатністю застосовувати теоретичні знання на практиці.

5. Навчання протягом життя. Курси перепідготовки та підвищення кваліфікації. Фахівці повинні бути готові до постійного вдосконалення та оновлення своїх навичок.

6. Міждисциплінарність. Об'єднання різних галузей знань. Сучасні проблеми вимагають інтегрованого підходу та розуміння з різних галузей.

7. Інклюзивність та диверсифікація. Сприяння різноманітності. Забезпечення доступу до освіти для різних груп населення та врахування різниць в індивідуальних потребах.

Ці тенденції визначають нові вимоги до освітніх програм та викладачів, створюючи середовище, де формування професійної компетентності стає адаптивним та орієнтованим на результат.

Важливо також враховувати, що професійна компетентність є не статичним, а динамічним поняттям. Вона постійно розвивається і змінюється в залежності від змін у професійній сфері та суспільства. Тому формування професійної компетентності студентів є безперервним процесом, який триває протягом усього життя.



Висновки

Вивчення теми, формування професійної компетентності студентів ЗВО, що професійна компетентність є складним і багатогранним поняттям, яке має різні визначення та характеристики. Вона розглядається як якісна характеристика особистості, яка забезпечує її здатність ефективно здійснювати професійну діяльність.

Вказано, на те, що формування професійної компетентності студентів є важливим завданням вищої освіти, яке вимагає комплексного підходу та врахування сучасних тенденцій у сфері освіти та ринку праці.

Сформовано модель ефективного розвитку професійної компетентності студентів:

• Забезпечення системності та послідовності у формуванні всіх компонентів компетентності.

• Застосування різноманітних методів та підходів, які відповідають конкретним потребам та завданням.

• Враховування індивідуальних особливостей та потреб студентів.

• Сприяння розвитку професійної мотивації та самоосвіти студентів.

Виявлено, що сучасні тенденції у сфері освіти та ринку праці вимагають від вищої освіти нових підходів до формування професійної компетентності студентів. Ці підходи повинні бути орієнтовані на результат, адаптивними та враховувати індивідуальні потреби студентів.

Здійснено теоретичних аналіз, направлений на виявлення особливостей формування професійної компетентності студентів у сучасних умовах, що характеризуються: швидкою зміною знань і технологій, глобалізацією та інтернаціоналізацією, зростанням ролі м'яких навичок.

Відмічено, що формування професійної компетентності студентів у сучасних умовах вимагає таких змін: збільшення акценту на практичному навчанні, розвиток міждисциплінарного підходу, підвищена увага до розвитку особистісних якостей.

Отже, професійна компетентність є не статичним, а динамічним поняттям. Вона постійно розвивається і змінюється в залежності від змін у професійній сфері та суспільства. Тому формування професійної компетентності студентів є безперервним процесом, який триває протягом усього життя.

Подальший розгляд цієї проблеми вбачаємо у вивченні розвитку професійної мотивації та самоосвіти студентів.



Література

1. Бахрушин, В. (2016). Компетентності і результати навчання у нових стандартах вищої освіти. Відновлено з http://education-ua.org/ru/articles/702-kompetentnosti-irezultatinavchannya-u-novikh-standartakh-vishchoji-osviti

2. Горностаєва, О.О. (2018). Розвиток професійної компетентності інженерів педагогів автотранспортного профілю у системі післядипломної педагогічної освіти. Проблеми інженерно-педагогічної освіти, 61, 95-104.

3. Калашнікова, С. (Ред.). (2017). Розвиток інституційного потенціалу університетіву контексті глобального лідерства. Київ: Інститут вищої освіти НАПН України.

4. Каньковський, І.Є. (2014). Система професійної підготовки інженерів-педагогів автотранспортного профілю. Хмельницький: Цюпак А.А.

5. Ковальчук, В.І., Сорока, В.В. (2021). Підготовка фахівців автотранспортного профілю в умовах цифровізації. Pedagogical concept and its features, social work and linguology, 2-20.

6. Козловський, Ю., Пукало, М. (2018). Готовність майбутніх фахівців автомобільного транспорту до професійної діяльності. Обрії, 1 (46), 58-61.

7. Товажнянский, Л.Л. (2013). Досвід упровадження сучасних освітніх технологій у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія, 2, 93-99.

8. Трофімов, Ю.Л. (2002). Інженерна психологія. Київ: Либідь.

9. Чернілевський, Д.В., Джеджула, О.М., Гунько, Н.А. (2014). Педагогічна технологія навчання технічних дисциплін. Вінниця: АМСКП.



References

1. Bakhrushyn, V. (2016). Kompetentnosti i rezultaty navchannia u novykh standartakh vyshchoi osvity [Competencies and learning outcomes in new standards of higher education]. Available at: http://education-ua.org/ru/articles/702-kompetentnosti-i-rezultati-navchannya-unovikhstandartakh-vishchoji-osviti (Accessed 09 November 2022). (In Ukrainian).

2. Chernilevskyi, D.V., Jezhula, O.M., Gunko, N.A. (2014). Pedahohichna tekhnolohiia navchannia tekhnichnykh dystsyplin [Pedagogical technology of teaching technical disciplines]: textbook. Vinnytsia, AmSKP, 20б p. (In Ukrainian).

3. Gornostaeva, O.O. Rozvytok profesiinoi kompetentnosti inzhenerivpedahohiv avtotransportnoho profiliu u systemi pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity [Development of professional competence of engineers and teachers of the motor transport profile in the system of postgraduate peda gogical education]. Problemy inzhenerno-pedahohichnoi osvity [Problems of engineering and pedagogical education]. Kharkiv, Ukr. Eng.-Ped. Acad. Publ., 2018, vol. 61, pp. 95-104. (In Ukrainian).

4. Kalashnikova, S. (Ed.). (2017). Rozvytok instytutsiinoho potentsialu universytetiv u konteksti hlobalnoho liderstva [Development of institutional potential of universities in the context of global leadership]. Kyiv, Institute of Higher Education of the NASU, 205 p. (In Ukrainian).

5. Kankovsky, I. E. (2014). Systema profesiinoi pidhotovky inzhenerivpedahohiv avtotransportnohoprofiliu [Professional training system of future engineers-teachers of transport profile]. Khmelnytsky, A.A. Tsyupak Publ., 562 p. (In Ukrainian).

6. Kovalchuk, V.I., Soroka, V.V. (2021). Training of motor vehicle profile specialists in the conditions of digitalization. Pedagogical concept and its features, social work and linguology. Dallas, Primedia eLaunch, pp. 2-20. (In Ukrainian).

7. Kozlovsky, Y., Pukalo, M. Preparedness of future specialists of motor transport to professional activity. Obriyi [Horizons], 2018, no. 1 (46), pp. 58-61. (In Ukrainian).

8. Tovazhnyanskyi, L.L. Experience in the implementation of modern educational technology at the National technical university «Kharkiv Polytechnic institute». Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy: filosofiya, psykholohiia, pedahohika, sotsiolohiia [Theory and practice of managing social systems: philosophy, psychology, pedagogy, sociology], 2013, no. 2, pp. 93-99. (In Ukrainian).

9. Trofimov, Yu.L. (2002). Inzhenerna psykholohiia [Engineering psychology]. Kyiv, Lybid Publ., 264 p. (In Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru