Викладання англійської мови у вищому навчальному закладі в контексті глобалізаційних та міграційних процесів: мультикультурний підхід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра філології та перекладу

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Викладання англійської мови у вищому навчальному закладі в контексті глобалізаційних та міграційних процесів: мультикультурний підхід

Гурмак Юлія Михайлівна

кандидат філологічних наук, доцент

Анотація

Стаття присвячена зростаючій ролі полікультурної освіти та зосереджує увагу на формуванні особистості, здатної легко адаптуватися в міжкультурному середовищі. У розвідці ґрунтовно проаналізовано мультикультурний вектор освітнього процесу на фоні сучасних глобалізаційних процесів у світі. Зосереджено увагу на актуальних міграційних явищах як одного з важливих факторів посилення важливості вивчення іноземних мов, зокрема англійської як мови міжетнічного спілкування. Розглянуто практичні шляхи організації наукової роботи іноземною мовою з урахуванням європейського досвіду, що сприяють оволодінню не тільки навичками спілкування іноземною мовою, а й розумінню іншої культури. Відзначається важливість позааудиторної роботи з іноземної мови, яка сприяє формуванню та підтримці інтересу у студентів до мови та культури, відмінної від рідної. Вона підвищує рівень мовленнєвої практики, розширює кругозір учнів, розвиває творчі здібності, уяву, естетичний смак, пам'ять, виховує толерантне ставлення до носіїв іншої культури.

У статті розглядаються різні види позакласної роботи. Автор дійшов висновку, що система аудиторних занять і види позааудиторної діяльності студентів об'єднані освітніми цілями, реалізація яких створює умови для особистісного розвитку студентів, підвищення рівня комунікативних і міжкультурних навичок. Зроблено акцент на тому, що студент стає активним учасником освітнього процесу, уповноваженим самостійно обирати актуальні потреби, які відповідають вимогам сучасного освітнього простору, а також сам несе відповідальність за контроль сформованих компетенцій.

Стаття є актуальною адже на сьогоднішній день рівень етнічної нетерпимості, поширеність негативних етнічних установок та упереджень, особливо серед молоді, залишаються досить високими, а рівень полікультурної компетентності - низьким.

Ключові слова: Освіта, іноземні мови, мультикультуралізм, мультикультурні процеси, міграційні процеси, народи і культури, викладання, вища школа, полікультурні компетентності.

Gurmak Yuliya Mykhailivna PhD in Philology (Candidate of Philological Sciences), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Philology, Interpreting and Translation, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk

TEACHING ENGLISH IN A HIGHER EDUCATION INSTITUTION IN THE CONTEXT OF GLOBALISATION AND MIGRATION PROCESSES: A MULTICULTURAL APPROACH

Abstract

The article is devoted to the growing role of multicultural education and focuses on the formation of a personality capable of easily adapting to an intercultural environment. The research thoroughly analyses the multicultural vector of the educational process in the context of modern globalisation processes in the world. Attention is focused on current migration phenomena as one of the important factors in increasing the importance of learning foreign languages, in particular English as a language of interethnic communication. Practical ways of organising scientific work in a foreign language are considered, taking into account the European experience, which contribute to the acquisition of not only communication skills in a foreign language, but also understanding of another culture. The importance of extracurricular work in a learning a foreign language is noted, which contributes to the formation and maintenance of students' interest in a language and culture different from their native one. It raises the level of speech practice, broadens students' horizons, develops creativity, imagination, aesthetic taste, memory, and fosters a tolerant attitude towards speakers of other cultures.

The article discusses various types of extracurricular activities. The author comes to the conclusion that the system of classroom classes and types of extracurricular activities of students are united by educational goals, the implementation of which creates conditions for personal development of students, improving the level of communication and intercultural skills. The emphasis is placed on the fact that the student becomes an active participant in the educational process, empowered to choose the actual needs that meet the requirements of the modern educational space, and is also responsible for monitoring the formed competences.

The article is relevant because today the level of ethnic intolerance, the prevalence of negative ethnic attitudes and prejudices, especially among young people, remain quite high, and the level of multicultural competence is low.

Keywords: Education, foreign languages, multiculturalism, multicultural processes, migration processes, peoples and cultures, teaching, higher education, multicultural competences.

Вступ

Постановка проблеми. Останнім часом сучасне суспільство розвивається як глобальне та мультикультурне [1]. Зростає потік трудових мігрантів та біженців до європейських держав з країн, де відбуваються політичні та військові конфлікти. Для українців надзвичайно актуальною стала ця проблема після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну та подальшого переміщення українських громадян в інші країни. У містах і регіонах з високим відсотком мігрантського населення питання інтеграції стоїть особливо гостро. Поряд з викладанням іноземних мов необхідно перебудовувати мислення щодо мононаціонального статусу країн на користь багатонаціонального та багатомовного суспільства [2]. Необхідно працювати над усуненням стереотипів, які склалися в багатьох країнах по відношенню до інших народів та їхніх культур, тобто підвищувати їхній престиж у суспільстві.

Трансформації у світі змінили інфраструктуру суспільства в бік його демократичності та мультикультурності. Це призвело до активізації національної самосвідомості етносів і вказало на необхідність нового світогляду, спрямованого на інтеграцію або збереження культур з метою їх подальшого зближення, культурно-історичної взаємодії та духовного збагачення. За цих умов формуються нові цінності та цілі освіти. Зростає значення полікультурної освіти та роль культурологічної складової в педагогічному процесі [3]. Цей процес спрямований на розвиток творчої та гуманної особистості, здатної до активної та ефективної життєдіяльності в міжкультурному середовищі. Йтиметься про соціокультурну трансформацію системи освіти та безпосередньо галузі викладання іноземних мов, зокрема англійської.

Діалог культур - поняття, яке набуло широкого поширення у філософській публіцистиці та есеїстиці. Його часто розуміють як взаємодію, вплив, інтеграцію або відштовхування різних історичних або сучасних культур як форму конфесійного або політичного співіснування.

Сенс освіти в культурологічному аспекті полягає в тому, щоб забезпечити культурне дозрівання, створити умови для повної реалізації потенціалу особистості, бути відкритою до діалогу культур і співробітництва [4]. Вважається, що інтеграція навчальної та позакласної роботи слугуватиме кращим підґрунтям для виховання у студентів толерантності та поваги до культур, відмінних від їхньої рідної, а також для вдосконалення їхніх мовленнєвих навичок через комунікативну діяльність [5].

Наша увага зосереджена на викладанні саме англійської мови як мови, що в результаті світових глобалізаційних процесів стала засобом міжетнічного спілкування (lingua franca) [6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вже тривалий час ведуться активні дискусії про те, як має змінитися освіта, щоб врахувати інтереси вхідної та вихідної сторін. Цю проблему висвітлюють такі дослідники як О. Чайка, О. Поліщук, Л. Гончарук, О. Гутиряк, Н. Чаграк, М. Жумбей, В. Дмитренко, Р. Калафато, Дж. Маккінлі, С. Гімонд та багато інших.

На заняттях з іноземної мови, зокрема англійської, студенти найчастіше стикаються з вивченням іноземної культури та іноземного способу мислення. Спостерігається чітка тенденція до зведення організації освіти в контексті мультикультурного розвитку до впровадження індивідуально сформованих освітніх курсів [7].

На сьогоднішній день рівень етнічної нетерпимості, поширеність негативних етнічних установок та упереджень, особливо серед молоді, залишаються досить високими, а рівень полікультурної компетентності - низьким [5]. На думку фахівців, у юнацькому віці завершується накопичення набутих етнічних цінностей, символів, стереотипів поведінки, закладаються основи етнічної самосвідомості, основи культури та міжетнічних відносин. Важливу роль у цьому процесі відіграє освіта, яка виконує соціальні, культурні та педагогічні функції за відповідних організаційних і змістовних умов. У багатьох роботах визнається важливість включення етнокультурного компонента у навчання іноземної мови [8; 9; 10]. Разом з тим, аналіз теоретичної літератури та освітньої практики показує, що можливість включення етнорегіонального компонента у зміст навчальної діяльності студентів потребує достатнього вивчення та реалізації.

Мета статті - розкрити зміст та роль мультикультурного підходу у викладанні іноземної, зокрема англійської, мови у вищому навчальному закладі в контексті світових глобалізаційних та міграційних процесів.

Виклад основного матеріалу

англійська мова мультикультурний

Дотримуючись культурної відповідності, вважається доцільним інтегрувати навчальну та позанавчальну роботу як основу для навчання студентів іноземних мов через комунікативну діяльність. Однією з найважливіших цілей в освіті є ефективна організація навчальної та позааудиторної роботи з іноземної мови [11]. Вона сприяє оволодінню не лише навичками та вміннями спілкування іноземною мовою та здійснення професійного перекладу, а й прийняттю та/або інтеграції в іншу культуру та її розумінню. Сучасна освітня парадигма орієнтована на компетентнісну модель навчання іноземної мови, яка дозволяє впроваджувати інноваційні підходи в освітній процес. Ця модель є багаторівневою системою компетенцій, яка репрезентує соціокультурний процес оволодіння іноземною мовою, має евристичну цінність, забезпечує здатність і готовність до міжкультурної комунікації [12] мовою, що вивчається.

Метою вивчення іноземної, зокрема англійської, мови є розвиток у студентів полікультурної, професійно орієнтованої компетентності, вираженої сукупністю навичок і вмінь [13]. Під компетентністю маються на увазі не стільки сформовані та вдосконалені навички або набуті на певному етапі навички аудіювання, говоріння, читання та письма, скільки здатність до комунікації через призму полікультурності. Це дозволяє використовувати іноземну мову в реальному повсякденному спілкуванні, в тому числі і в професійних цілях. Професійна полікультурна компетентність передбачає здатність професійно спілкуватися у своїй країні та за кордоном у міжкультурному середовищі [14].

У реальному освітньому процесі ці компетенції повинні реалізовуватися в комплексі та сприяти оптимальному засвоєнню іноземної мови. Більше того, полікультурна компетентність є особливо затребуваною в контексті сучасних світових глобалізаційних процесів [15].

Сучасний підхід передбачає особистісну взаємодію між викладачем і студентом. У цій взаємодії студент стає активним учасником освітнього процесу, уповноваженим самостійно обирати актуальні потреби та вимоги сучасного освітнього простору, а також несе відповідальність за контроль сформованих компетенцій [16].

За умов розумної автономії студенту "делегується" частина функцій викладання, насамперед моніторинг власного мовного прогресу. При визначенні мовного рівня студента необхідно враховувати його досягнення за період вивчення іноземної мови, а не рівень володіння мовою в групі [17]. Таким чином, значним досягненням компетент- нісного підходу є можливість відстежувати індивідуальну траєкторію розвитку в оволодінні іншомовними навичками та зростанні здібностей, у тому числі через оптимальну організацію самостійної роботи студентів, яка є вирішальним елементом навчального процесу.

Будь-яка мовна система є суспільно-історичним продуктом, що відображає історію, культуру, суспільні відносини та традиції народу [16]. За образним визначенням, мова - це душа нації, в ній відбивається весь її національний характер. Іноземна мова, на відміну від інших предметів, є одночасно і метою, і засобом навчання. Питання, пов'язані безпосередньо з організацією та проведенням навчальних занять, в першу чергу пов'язані з багатьма педагогічними, лінгвістичними та методичними проблемами [18]. Оптимальна організація занять залежить від правильного розуміння завдань - чому і як навчати.

Основу викладання іноземної мови в полікультурній освіті складають чотири освітні напрями:

1. Дидактика та методика викладання іноземної мови:

- Білінгвізм та мультилінгвізм у навчальному закладі, сім'ї та громаді.

- Дидактика іноземної мови в багатомовних і багатонаціональних групах з урахуванням мовної специфіки навчальних предметів і різних професій.

- Іноземна мова та рідна мова разом з літературою у зіставленні.

- Іноземна мова та її форми, структури і функції.

2. Міжкультурна педагогіка:

- Освіта та соціалізація з міжкультурної перспективи (міжвідомчі умови, педагогічні програми).

- Навчання та викладання у багатомовних та мультикультурних навчальних групах та індивідуальні програми підтримки.

- Міжкультурна дидактика, предметні та позапредметні програми.

3. Міграція та соціальне залучення:

- Соціальні, економічні, культурні, правові та політичні наслідки міграції.

- Теорія та історія міграції, нації та расизму.

- Аналіз становища мігрантів; питання соціального залучення та ізоляції.

4. Мови мігрантів:

- Вивчення основ спілкування однією з мов з мігрантами та аналіз їхнього процесу навчання.

- Застосування набутих знань для контрастивного лінгвістичного аналізу.

В останні роки, завдяки підписаній Болонській конвенції, відбулися організаційні зміни, пов'язані з модуляризацією навчального процесу в університетах. Мультикультуралізм у педагогіці став частиною обов'язкового модуля міжкультурної освіти [17]. Існує також окрема спеціальність для аспірантів - міжкультурна комунікація та освіта.

Феномен культурного розмаїття, що з'являється в контексті світових глобалізаційних та міграційних процесів, розглядається не як проста сума культур, а як якісно відмінні множинні ідентичності [13]. Культурне розмаїття створює основу для поєднання інших етнічних досвідів, завдяки чому країна може стати суспільством, здатним до взаємодії та взаємозбагачення. Ця єдність створюється на основі толерантності до відмінностей і готовності вірити в те, що спільнота зміцнюється через обмін різними шляхами розвитку, оскільки не існує єдиного способу мислити чи бути, який був би найкращим для всіх. Саме це має стати фундаментальною складовою освіти, яка розвивається в умовах мультикультурних процесів [1].

Очевидною є потреба в упорядкуванні наявних знань і позицій щодо трансформаційних процесів в освіті та розробки моделей: на першому рівні фіксуються зміни у змісті освіти, на другому - вдосконалення освітніх практик, на третьому - оптимізація способів взаємодії між освітніми установами. Провідна роль у створенні форм при організації простору для навчання належить вчителю. Він обирає оптимальне поєднання методів, умов, засобів навчання, стилю діяльності відповідно до особливостей учнів, цілей навчання [3].

Багато залежить від професіоналізму, особистих якостей та вміння взаємодіяти з людьми. Тому при організації навчально-виховної роботи використовуються форми організації навчання, які поєднуються у фронтальну, групову та індивідуальну форми навчальної роботи і сприяють ефективній підготовці до комунікативної діяльності. Однак, обсяг заняття не може повністю вирішити проблему навчання іншомовного спілкування [9]. Тому завдання вчителя полягає у створенні позаурочного штучного середовища для спілкування іноземною мовою.

Позакласна робота - це спеціально організована позааудиторна діяльність, яка сприяє поглибленню знань, виробленню вмінь і навичок, задоволенню, розвитку інтересів і здібностей. Досвід і спостереження показують колосальний потенціал позакласної роботи при вивченні іноземної мови. Позакласна робота сприяє:

- розвитку та підтримці інтересу студентів до іноземної мови, вдосконалення практичних навичок спілкування;

- подоланню комунікативних труднощів;

- вихованню толерантного ставлення до іншої культури;

- розширенню кругозору та розвитку інших здібностей [9].

Позакласна робота з іноземної мови, наприклад, Розмовний клуб з англійської мови, Студентський гурток книголюбів іноземною мовою чи гурток "Перекладацькі трансформації та інтерпретація тексту", дозволяє учням використовувати іноземну мову як засіб спілкування, показує її широкі можливості.

Люди, які повністю вірні своїй етнічній і релігійній ідентичності та своїй соціальній місії, повинні навчитися жити в одному світі з іншими, які також вірні своїй місії та ідентичності. Іншими словами, слідувати принципу єдності різноманіття. Акцент угоди на різноманітності визнає різницю в мотивах етнічних груп: одні прагнуть до етнічної асиміляції, інші - до створення паралельних суспільств [12]. Водночас і мігранти, які прагнуть асимілюватися, і мігранти, які намагаються зберегти свою національну ідентичність, є реаліями сучасного суспільства. Це означає, що умови мають бути і для тих, і для інших: можливість ефективної асиміляції для перших (навчання правовій базі, мові, працевлаштування, пряма підтримка тощо) і можливість створення національно-культурних автономій для других. Але все це має бути реалізовано в рамках чинного законодавства та сформованої двосторонньої (приймаючої та об'єднуючої сторони) загальної моделі толерантної поведінки. Все це зумовлює існування ідей мультикультуралізму в період глобалізації [1]. Протест проти глобалізації має подвійний вплив на світ в цілому: з одного боку, світ стає все більш гомогенним, а з іншого - все більш гетерогенним. Гомогенність полягає в тому, що ми все частіше представляємо наші культурні відмінності однаковими способами, які легше зрозуміти. Нова епоха характеризується організованим культурним розмаїттям, саме це забезпечує появу глобальної культури. Культурні особливості формуються на тлі всесвітньої культури, нової культурної реальності. Нова глобальна культурна система продукує і посилює відмінності замість того, щоб їх придушувати, але це відмінності особливого роду. Їх гегемонія стосується форми, а не змісту. Система глобальної культури - це спільний код, який виражає відмінності та кордони [1]. Проте вже сьогодні стає очевидним, що не всі культурні відмінності стануть частиною глобальної культури, за яку, безперечно, варто боротися, зокрема освітніми можливостями.

Питання про діалог культур - це лише назва для комплексу інших питань [19], щонайменше трьох: взаєморозуміння, ментальність і зв'язок між культурою та мовою. Вважається, що взаєморозуміння є природним, самоочевидним результатом вивчення іноземних мов. Однак практика не виправдовує цих сподівань. Система не дає очікуваного результату: взаєморозуміння - надто складний процес, і очікується, що явище з'явиться з нічого.

Тому підкреслюється, що взаєморозуміння складається з наступних компонентів:

1. Соціологічний аспект. Усвідомлення спільності та залежності однієї культури від іншої.

2. Ціннісний аспект. Тільки усвідомлення і розуміння цінностей іншої культури забезпечує взаєморозуміння. Тому взаєморозуміння, засноване на визнанні цінностей інших людей, визнанні прав іншого на ці цінності та повазі до цих цінностей, може і повинно бути бажаною метою.

3. Психологічний аспект. Взаєморозуміння завжди веде до координації та співпраці, яка можлива лише за умов, коли:

- Предмет спілкування стає особистісно значущим для обох співрозмовників;

- Виявляються відносини емпатії (емоційного контакту);

- Обидва комуніканти прийняли ситуацію, зрозуміли її, зняли смислові бар'єри.

Взаєморозуміння можливе лише за наявності вищезазначених умов, оскільки не існує головної передумови для взаєморозуміння [15]. Її основою є культура. Присвоєна культура не завжди проявляється у спілкуванні, але завжди мається на увазі як невидима частина айсберга. Людей, які спілкуються між собою, об'єднує не те, що вони говорять, а те, про що вони мовчать, хоча знають. Без цього не буде взаєморозуміння, а значить, не буде прийняття чужої ментальності. В сучасних умовах світової кризи, численних воєнних конфліктів та масових міграційних процесів це питання є надзвичайно важливим та актуальним.

Існує кілька підходів до організації діалогу культур:

- Перший підхід передбачає найширше використання діалогу культур у викладанні окремих предметів: від філології до технологій (діалог як метод).

- Другий - діалог культур у школах етнічних діаспор (в узагальненому варіанті - мультикультуралізм; останнім часом його популярність різко зросла).

- Третій - діалог культур як основа всього освітнього процесу в класах з яскраво вираженим змішаним етнічним складом.

- Четвертий - діалог культур як ядро всієї освітньої програми в межах навчального закладу, специфіка якого передбачає поглиблене вивчення іншої культури (або культури і мови) [1; 2; 13; 16].

У деяких університетах на заняттях з іноземної мови використовується короткий курс країнознавства. Під час такого курсу студенти знайомляться зі знаменними датами з історії інших країн, з повсякденним життям мешканців цих країн, їхньою культурою та кухнею. Кожна основна тема курсу закінчується переглядом художнього або документального фільму на певну тему, після чого студенти обговорюють найцікавіші моменти та виконують завдання. Студенти також заохочуються до вивчення іншомовної культури у порівнянні з рідною культурою та організовують зустрічі з іноземними студентами і вчителів. Під час таких заходів вони, безсумнівно, починають краще розуміти іноземну культуру та поведінку і відчувати почуття гордості за свою культуру і країну, коли спілкуються з представниками інших країн та культур.

Висновки

Сучасними освітніми пріоритетами в контексті світових глобалізаційних та масових міграційних процесів є забезпечення академічної мобільності студентів, інтеграція системи освіти у світовий освітній простір.

Крім того, це підготовка членів суспільства з чіткою етнічною та громадянською ідентичністю, які володіють культурними та мовними нормами, поважають не лише свою етнічну культуру, а й культуру інших етнічних груп.

Опановуючи іноземну мову та знайомлячись з її відповідною культурою, студенти отримують можливість розширити свій соціокультурний простір і культурно самовизначитися - усвідомити себе як культурно-історичних суб'єктів у спектрі культур іншомовної країни, розкриваючи комунікативний потенціал як рідною, так і мовою, що вивчається.

Для повного розуміння досліджуваної (іншомовної) культури необхідно паралельно вивчати рідну культуру, оскільки адекватне розуміння інших можливе лише за умови розуміння себе. Крім того, студенти повинні розуміти що таке культура, як вона формується, що входить до її змісту і як відбуваються взаємовідносини між культурами в сучасному мультикультурному світі.

Позакласні заходи, які є логічним продовженням навчальних занять, вдосконалюють та закріплюють знання, отримані на заняттях. Підготовка до позааудиторної роботи здійснюється на практичних заняттях з використанням активних методів навчання. Система аудиторних занять та позааудиторної роботи об'єднані виховними цілями для студента; реалізація цих цілей створює умови для особистісного розвитку студента, підвищення рівня його комунікативної та міжкультурної компетенції, готує його до сучасних реалій світової глобалізації та транскордонної мобільності.

Література

1. Amorati, R. Accessing a global community through L2 learning: A comparative study on the relevance of international posture to EFL and LOTE students. Journal of Multilingual and Multicultural Development, 2020. In press.

2. Guimond, S., de la Sablonniere, R.. & Nugier, A. Living in a multicultural world: Intergroup ideologies and the social context of intergroup relations. European Review of Social Psychology, 25(1), 2014. 142-188 pp.

3. Agirdag, О., Merry, M. S., & Van Houtte, M. Teachers' understandings of multicultural education and the correlates of multicultural content integration in Flanders. Education and Urban Society, 48(6), 2016. 556-582 pp. https://doi.org/10.1177/0013124514536610.

4. Chaika, О., Polishchuk, О., Honcharuk, L., Hutyriak, О., & Kolodina, L. (2022). Poly-/ multicultural education of future foreign language teachers in a crosscultural multilingual environment. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research, 12/01-XXVI, 2022. 122-128 pp. hups://www.magnamitas.czJADALTA/120126/papers/A_21.pdf.

5. Chaika 0., Savytska, I., Sharmanova, N.. & Zakrenytska. L. (2021). Poly- and/or multiculturality of future teachers in foreign language instruction: methodological facet. Wisdom, 4(20), 2021. 126-138 pp. https://doi.org/10.24234/wisdom.v 20i4.583.

6. Baker, W. Culture and language in intercultural communication, English as a lingua franca and English language teaching: points of convergence and conflict. In P. Holmes & F. Dervin (Eds.) The Cultural and Intercultural Dimensions of English as a Lingua Franca. Bristol: Multilingual Matters, 2016. 70-89 pp.

7. Anderson, R. M. "Yeah, I like the fact that it's so multicultural": Reasons higher education students choose Singapore. International Journal of Learning in Higher Education, 23(1), 2016. 17-29 pp.

8. Boonsuk, Y., Ambele. E. A., & McKinley, S. Developing awareness of Global Englishes: Moving away from 'native standards' for Thai university ELT. System, 102511, 2021. https: //dol. org/10.1016/j. system.2021.102511.

9. Brown, J. C. & Livstrom, I. C. Secondary science teachers' pedagogical design capacities for multicultural curriculum design. Journal of Science Teacher Education, 31(8), 2020. 821-840 pp. https://doi.org/10.1080/1046560X.2020.1756588.

10. European Council: Council Recommendation of 22 May 2019 on a comprehensive approach to the teaching and learning of languages. Official Journal of the European Union, 62(5), 2019. 15-22 pp.

11. Freire, J. A., & Valdez. V. E. Dual language teachers' stated barriers to implementation of culturally relevant pedagogy. Bilingual Research Journal, 40(1), 2017. 55-69 pp. https://doi.org/10.1080/15235882.2016.1272504.

12. Dewaele, J. M.. & Botes, E. Does multilingualis-ni shape personality? An exploratory investigation. International Journal of Bilingualism, 24(4), 2020. 811-823 pp.

13. UNESCO Institute for Statistics: SDG 4 Data Book: Global Education Indicators. Quebec, Canada: UNESCO. 2019.

14. Dewaele, J. M.. Petrides, K. V.. & Fumham. A. Effects of trait emotional intelligence and sociobiographical variables on communicative anxiety and foreign language anxiety among adult multilinguals: A review and empirical investigation. Language Learning, 58(4), 2008. 911-960 pp.

15. Chaika, О., Chahrak, N., Zhumbei. M., Apelt, H., Kopchak, L., & Litvinova. A. Pedagogical framework for poly- / multicultural education of foreign language students seeking a degree in teaching. International Journal of Health Sciences, 5(3), 2021. 605-616 seeking a degree in teaching. International Journal of Health Sciences, 5(3), 2021. 605-616 pp. https://doi.org/10.53730/ijhs.v5n3.2 618.

16. UNICEF: Education Knows No Border: A Collection of Good Practices and Lessons Learned on Migrant Education in Thailand. URL: https://www.unicef.org/thailand/media/3696/ file/Education%20knows%20no%20border%20-%20reportpdf (дата звернення 30.12.2023)

17. Kramsch, C. Language and culture. Oxford: Oxford University Press. 1998.

18. Sharan, Y. What Cooperative Learning Contributes to the Intercultural Classroom. In A. Portera & C. Grant (Eds.) Intercultural Education and Competences for the Global World. NY: Cambridge Scholars Publishing, 2017. 173-184 pp.

References

1. Amorati, R. Accessing a global community through L2 learning: A comparative study on the relevance of international posture to EFL and LOTE students. Journal of Multilingual and Multicultural Development, 2020. In press.

2. Guimond, S., de la Sablonniere, R.. & Nugier, A. Living in a multicultural world: Intergroup ideologies and the social context of intergroup relations. European Review of Social Psychology, 25(1), 2014. 142-188 pp.

3. Agirdag, О., Merry, M. S., & Van Houtte, M. Teachers' understandings of multicultural education and the correlates of multicultural content integration in Flanders. Education and Urban Society, 48(6), 2016. 556-582 pp. https://doi.org/10.1177/001312451 4536610.

4. Chaika, 0., Polishchuk, 0., Honcharuk, L., Hutyriak, 0., & Kolodina, L. (2022). Poly-/ multicultural education of future foreign language teachers in a crosscultural multilingual environment. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research, 12/01-XXVI, 2022. 122-128 pp. hups://www.magnamitas.czJADALTA/120126/papers/A_21.pdf

5. Chaika 0., Savytska, I., Sharmanova, N.. & Zakrenytska. L. (2021). Poly- and/or multiculturality of future teachers in foreign language instruction: methodological facet. Wisdom, 4(20), 2021. 126-138 pp. https://doi.org/10.24234/wisdom.v 20i4.583.

6. Baker, W. Culture and language in intercultural communication, English as a lingua franca and English language teaching: points of convergence and conflict. In P. Holmes & F. Dervin (Eds.) The Cultural and Intercultural Dimensions of English as a Lingua Franca. Bristol: Multilingual Matters, 2016. 70-89 pp.

7. Anderson, R. M. "Yeah, I like the fact that it's so multicultural": Reasons higher education students choose Singapore. International Journal of Learning in Higher Education, 23(1), 2016. 17-29 pp.

8. Boonsuk, Y., Ambele. E. A., & McKinley, S. Developing awareness of Global Englishes: Moving away from 'native standards' for Thai university ELT. System, 102511, 2021. https: //dol. org/10.1016/j. system.2021.102511.

9. Brown, J. C. & Livstrom, I. C. Secondary science teachers' pedagogical design capacities for multicultural curriculum design. Journal of Science Teacher Education, 31(8), 2020. 821-840 pp. https://doi.org/10.1080/1046560X.2020.1756588.

10. European Council: Council Recommendation of 22 May 2019 on a comprehensive approach to the teaching and learning of languages. Official Journal of the European Union, 62(5), 2019. 15-22 pp.

11. Freire, J. A., & Valdez. V. E. Dual language teachers' stated harriers to implementation of culturally relevant pedagogy. Bilingual Research Journal, 40(1), 2017. 55-69 pp. https://doi.org/10.1080/15235882.2016.1272504.

12. Dewaele, J. M.. & Botes, E. Does multilingualis-ni shape personality? An exploratory investigation. International Journal of Bilingualism, 24(4), 2020. 811-823 pp.

13. UNESCO Institute for Statistics: SDG 4 Data Book: Global Education Indicators. Quebec, Canada: UNESCO. 2019.

14. Dewaele, J. M.. Petrides, K. V.. & Fumham. A. Effects of trait emotional intelligence and sociobiographical variables on communicative anxiety and foreign language anxiety among adult multilinguals: A review and empirical investigation. Language Learning, 58(4), 2008. 911-960 pp.

15. Chaika, 0., Chahrak, N., Zhumbei. M., Apelt, H., Kopchak, L., & Litvinova. A. Pedagogical framework for poly- / multicultural education of foreign language students seeking a degree in teaching. International Journal of Health Sciences, 5(3), 2021. 605-616 pp. https://doi.org/10.53730/ijhs.v5n3.2 618.

16. UNICEF: Education Knows No Border: A Collection of Good Practices and Lessons Learned on Migrant Education in Thailand. URL: https://www.unicef.org/thailand/ med ia/3696/file/Education%20k nows%20no%20border%20-%20reportpdf (date of visit 30.12.2023)

17. Kramsch, C. Language and culture. Oxford: Oxford University Press. 1998.

18. Sharan, Y. What Cooperative Learning Contributes to the Intercultural Classroom. In A. Portera & C. Grant (Eds.) Intercultural Education and Competences for the Global World. NY: Cambridge Scholars Publishing, 2017. 173-184 pp.

Размещено на Allbest.ru