Теоретичні аспекти становлення й розвитку інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра педагогіки, психології, соціальної роботи та менеджменту

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Теоретичні аспекти становлення й розвитку інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти

Єгорова Ксенія Григорівна

кандидат педагогічних наук, старший викладач

Анотація

Стаття присвячена питанню розкриття теоретичних аспектів становлення й розвитку інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти.

На основі аналізу соціально-педагогічних та психологічних джерел із досліджуваної проблеми встановлено, що проблема навчання, розвитку та виховання дітей з особливими освітніми потребами є однією з найбільш актуальних та активно обговорюваних в науковому дискурсі. Різні її аспекти представлено в теоретичних доробках Н. Батешевої, О. Бабяк, Т. Ілляшенко, Н. Ратушняк, Н. Сайко, Д. Шульженко, С. Коноплястої та ін. Теоретичні й практичні аспекти щодо особливостей організації надання освітніх послуг дітям з особливими літніми потребами в умовах інклюзії, є предметом наукових доробок багатьох фахівців. Окремим питанням відповідної проблематики присвячено публікації І. Іванової, Р. Кравченко, О.Ляшенко, О. Романенко, М. Радченко, В. Сорокіна, Т. Соловйової та ін.

Важливість дослідження питань щодо виявлення теоретичного підґрунтя становлення інклюзивної освіти у світі пояснюється тенденцією до збільшення числа дітей з різними порушеннями фізичного, психічного й соціального здоров'я. Відповідно, на порядок денний ставиться питання повноцінного розвитку дитини як активного суб'єкта своєї життєдіяльності та надання їй кваліфікованої педагогічної, соціальної, психологічної допомоги.

Процес становлення інклюзивного навчання має довгу історію на протязі багатьох століть, однак зміни, які відбулися впродовж останніх років свідчать про те, що діти з особливими освітніми потребами є повноцінними членами суспільства, які мають право здобувати якісну освіту в єдиному середовищі своїх однолітків й за місцем проживання разом зі своїми родинами. У статті окреслені основні періоди ставлення суспільства та держави до людей з психофізичними порушеннями й становлення системи спеціальної освіти.

Здійснений розгляд основних понять тематики інклюзивної освіти, а саме «особливі освітні потреби», «діти з особливими освітніми потребами», «інклюзія», «інклюзивна освіта».

Наданий опис нормативно-правових документів в Україні щодо регламентування основних завдань впровадження інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти.

Ключові слова: інклюзія, інклюзивна освіта, спеціальна освіта, діти з особливими освітніми потребами, освітні послуги в умовах інклюзії, заклади загальної середньої освіти, особливості розвитку особистості.

Yehorova Kseniia Hryhorivna Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer the department of pedagogy, psychology, social work and management, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Hlukhiv

THEORETICAL ASPECTS ESTABLISHMENT AND DEVELOPMENT OF INCLUSIVE EDUCATION CHILDREN WITH SPECIAL EDUCATIONAL NEEDS IN INSTITUTIONS OF GENERAL SECONDARY EDUCATION

Abstract

The article is devoted to the issue of revealing the theoretical aspects of the formation and development of inclusive education of children with special educational needs in institutions of general secondary education.

Based on the analysis of socio-pedagogical and psychological sources from the researched problem, it was established that the problem of learning, development and upbringing of children with special educational needs is one of the most relevant and actively discussed in the scientific discourse. Its various aspects are presented in the theoretical works of N. Batesheva, O. Babyak, T. Ilyashenko, N. Ratushnyak, N. Saiko, D. Shulzhenko, S. Konopliastoi, and others. Theoretical and practical aspects regarding the peculiarities of the organization of providing educational services to children with special elderly needs in the conditions of inclusion are the subject of scientific works of many specialists. Publications by I. Ivanova, R. Kravchenko, O. Lyashenko, O. Romanenko, M. Radchenko, V. Sorokina, T. Solovyova, and others are devoted to separate issues of the relevant issues.

The importance of researching issues related to the identification of the theoretical basis of the formation of inclusive education in the world is explained by the tendency to increase the number of children with various physical, mental and social health disorders. Accordingly, the issue of fullfledged development of the child as an active subject of his life and providing him with qualified pedagogical, social, and psychological assistance is on the agenda.

The process of development of inclusive education has a long history spanning many centuries, but the changes that have taken place in recent years indicate that children with special educational needs are full members of society who have the right to receive quality education in the same environment of their peers and at their place of residence together with their families. The article outlines the main periods of the attitude of society and the state to people with psychophysical disorders and the formation of the special education system.

The main concepts of inclusive education, namely "special educational needs", "children with special educational needs", "inclusion", "inclusive education" were reviewed.

The description of normative legal documents in Ukraine regarding the regulation of the main tasks of the implementation of inclusive education for children with special educational needs in general secondary education institutions is provided.

Keywords: inclusion, inclusive education, special education, children with special educational needs, educational services in conditions of inclusion, institutions of general secondary education, peculiarities of personality development.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку системи освіти для дітей з особливими освітніми потребами (далі - ООП), що характеризується інтеграцією загальної та спеціальної освіти, передбачає пошук раціональних шляхів та ефективних форм спільного навчання таких дітей з однолітками, що розвиваються за типовим рівнем розвитку.

Вагомим підходом в інклюзії є трансформація освітніх систем для задоволення потреб широкого кола учнів. У цьому контексті, одним із завдань інклюзивної освіти постає питання, щодо методів можливого включення дітей з ООП в освітній простір закладів загальної середньої освіти (далі - ЗЗСО).

Такий підхід відображено в Конституції України, законах України «Про освіту», «Про внесення змін до деяких законів України про освіту з організації інклюзивного навчання»; наказах Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах», «Концепція розвитку інклюзивної освіти» та інших нормативно-правових актах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різноманітні аспекти проблеми особливостей організації й реалізації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами набули висвітлення в наукових розвідках В. Бондар, І. Бех, Е. Данілавічюте, С. Єфименко, Л. Коваль, А. Колупаєва, Л. Міщик, Ю. Найда, Л. Савчук, О. Таранченко, О. Федоренко та інших.

Мета статті - дослідження теоретичних аспектів становлення й особливостей розвитку інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу

Повноцінне становлення сучасного суспільства не є можливим без поваги до людської різноманітності, утвердження принципів солідарності та безпеки, забезпечення захисту та повної інтеграції в суспільство всіх груп населення, а особливо людей з особливими потребами розвитку. Відповідно, головною метою суспільного розвитку на сучасному етапі є створення «суспільства для всіх».

В основі такої інтеграції полягає концепція цілісного підходу, яка детермінує шлях до реалізації прав й можливостей кожної особистості і, насамперед, сприяє забезпеченню рівного доступу до якісної освіти.

Принципи доступності сформульовані з урахуванням дотримання прав людини, які визначені як пріоритетне завдання в резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 12 грудня 1997 року сприяння рівним можливостям для людей з обмеженими можливостями. Цей принцип призводить до зміщення акценту з медичних аспектів інвалідності на догляд за людьми з психофізичними розладами, захист і допомогу в адаптації до середовища, на реформування самого суспільства, в якому кожна людина має можливість задовольнити свої потреби, насамперед потреби в отриманні якісної освіти [1, с. 67].

Якісна освіта покликана відповідати особливим освітнім потребам кожної людини, не відриваючи людину від звичного соціального середовища, рідних і друзів. Водночас, принципи доступності та врахування таких потреб стали наріжним каменем в інклюзивній освіті, яка базується на принципі забезпечення фундаментального права дітей на навчання у спеціальних навчальних закладах за місцем проживання з належним психологічним захистом, педагогічною підтримкою та корекцією.

«Навчання має відбуватися в загальноосвітніх школах, наскільки це можливо, без будь-яких ознак дискримінації щодо дітей і дорослих з обмеженими можливостями», - це офіційна позиція Європейського співтовариства, висловлена ЮНЕСКО. Оскільки інвалідність сама по собі в більшості випадків не є перешкодою, саме дискримінація заважає дитині отримати освіту в звичайній системі [2].

Дискримінація дітей з ООП відображається в ретроспективному ставленні суспільства до них. Цивільне законодавство завжди регламентувало визнання таких осіб неповноцінними громадянами, які потребують догляду.

Так, законодавство давньогрецької Спарти передбачало виявлення фізично неповноцінних дітей і відокремлення їх від здорових, тим самим захищаючи державний устрій і сповідуючи ідею «фізичної повноцінності» своїх громадян. «Повинен бути закон, щоб жодна дитина-каліка не годувалася» - таке свідчення тогочасного ставлення до інвалідів залишив римський філософ Арістотель [3, с. 297].

Варто зазначити, що на неповноцінності та непотрібності осіб з ООП наголошувалося ще в основах римського права. «Ми вбиваємо калік і топимо дітей, які народжуються слабкими і потворними. Це робиться не через гнів і досаду, а за правилами розуму: щоб відокремити неприродне від здорового» таке право відстоював Сенека в Стародавньому Римі [3, с. 297].

Саме римський суд започаткував інститут опіки над людьми з обмеженими можливостями, а згодом став зразком для розробки правових норм для фізично та розумово неповносправних. Римське право, яке стало основним законодавством у більшості європейських країн, встановлювало правовий статус повного беззаконня людей з обмеженнями майже до 20 століття.

Законодавство захищало «повну більшість» від «інвалідної меншості» та суттєво обмежувало громадянські права осіб з обмеженими можливостями. В історії спеціальної освіти та її участі в розвитку відносин між суспільством і державою щодо осіб з ООП можна виділити п'ять періодів, якими охоплено дві з половиною тисячі років шлях від ненависті і агресії до прийняття, партнерства і інтеграція людей з ООП [3, с. 298].

Розвиток ставлення суспільства і держави до людей з особливостями розвитку та становлення системи спеціальної освіти відбувалося в кілька етапів.

Перший період (996-1715) від агресивності і зневаги до усвідомлення необхідності піклування про людей з вадами розвитку. Звичайна подія цього часу в Європі - відкриття першого притулку для сліпих у Німеччині (1198).

Другий період (1715-1806) від усвідомлення необхідності догляду за людьми з вадами розвитку до усвідомлення освіти частини з них. Умовною межею є відкриття спеціальних шкіл для глухих і сліпих у Франції (1770-1784).

Третій період (1806-1927) від усвідомлення можливостей до усвідомлення доцільності обстеження трьох категорій дітей: слабочуючих, слабозорих і розумово відсталих. Умовною межею вважається остання чверть ХІХ ст. Прийняття законів про загальну початкову освіту в країнах Західної Європи і на цій основі законів про навчання глухих, сліпих і розумово відсталих дітей [3, с. 298].

У цей час у школах Західної Європи на тлі розбудови мережі спеціальних закладів робляться спроби навчати дітей з порушеннями психофізичного розвитку разом зі здоровими однолітками.

В Австрії в 1846 році був прийнятий закон, який передбачав створення можливостей для навчання сліпих і зрячих дітей. Подібні закони існували в Англії, Шотландії та інших країнах Європи.

Четвертий період (1927-1991 рр.) від усвідомлення необхідності навчання певної частини дітей-інвалідів до розуміння необхідності навчання всіх дітей з вадами розвитку.

У Західній Європі період від початку 20 століття до кінця 1970-их років характеризується як період розвитку законодавчої бази спеціальної освіти та структурного вдосконалення національних систем.

У цей період, починаючи з 70-х років ХХ ст., у світовій освітній політиці, на тлі економічного зростання та розвитку соціалдемократичних відносин у передових країнах світу, чітко визначилася антидискримінаційна позиція щодо будь-якої основа: національний, етнічний, релігійний, психофізичний рівень розвитку [3, с. 298].

На зміну старій парадигмі суспільно-державної свідомості «повна більшість» - «неповноцінна меншість» приходить нова - єдина спільнота, до складу якої входять люди з певними проблемами». Національні антидискримінаційні закони приймаються з урахуванням основних положень декларацій ООН. Виникає нова культурно-історична норма - повага до відмінностей людей.

П'ятий період (з 1991 р. по теперішній час) - від окремого навчання дітей з обмеженими можливостями до інклюзивного навчання. У Західній Європі кількість спеціальних шкіл значно скоротилася з кінця 1970-х років і зросла кількість спеціальних класів у загальноосвітніх школах. Учні з особливими освітніми потребами тепер навчатимуться в загальноосвітніх школах в інклюзивному середовищі [3, с. 298].

Отже, процес становлення інклюзивного навчання має довгу історію, однак зміни, які відбулися впродовж останніх років свідчать про те, що діти з ООП є повноцінними членами суспільства, які мають право здобувати якісну освіту в середовищі однолітків із типовим розвитком.

В контексті досліджуваної проблеми вважаємо доцільним встановити сутність поняття «особливі освітні потреби».

Це термін, який має поступово витіснити такі поняття, як «аномальний розвиток», «порушення розвитку» та «відхилення у розвитку» із загального вживання. Справа не в ступені «нормальності» дітей, а в тому, що вони нічим особливо не відрізняються від інших членів суспільства, але вимагають створення особливих умов для свого виховання. Це зробить їх життя більш комфортним і максимально наближеним до життя звичайних людей. Зокрема, навчання цих дітей має здійснюватися за допомогою спеціальних засобів.

Українські дослідники О. Палилюлько та І. Завадська слушно зауважують, що інклюзія - це середовище, який дозволяє кожній дитині, незалежно від її особливостей, відчувати себе повноцінним учасником освітнього процесу. ЗЗСО мають адаптуватися до потреб учнів з ООП та забезпечити доступність освіти та інших послуг. Інклюзивна освіта забезпечує всім учням рівні умови навчання, дає їм змогу розвиватися та досягати успіхів у навчанні. Інклюзивна освіта не тільки допомагає учням з особливими потребами, але й допомагає створити більш різноманітне та здорове навчальне середовище для всіх учнів [4, с. 78].

Під інклюзією також можна розуміти педагогічну практику, спрямовану на створення умов для успішного навчання та виховання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних чи культурних відмінностей. Ключова мета інклюзивної освіти - забезпечити рівні можливості для всіх учнів та зменшити соціальні відмінності між ними [3, с.300].

Інклюзивна освіта - це освітній процес, у якому його учасники (учні, вчителі, батьки тощо) взаємодіють з метою створення оптимальних умов для навчання та виховання всіх дітей. До основних принципів інклюзивної освіти належать доступність, гуманізм, рівноправність, співпраця, розуміння та толерантність [4, с. 78].

Трактування терміну «інклюзивна освіта» в дослідженнях У. Сейлор, Т.Скрипник розкривається крізь призму конструктивного використання педагогічних тактик, технологій, методів і способів організації навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини, а також її особистісних та мотиваційних потреб [5, с.14].

Безумовно, інклюзивна освіта - це процес, який базується на системно організованому та багатовимірному конструкті, заснованому на взаємодії суб'єктів. Успішність цієї взаємодії залежить від усвідомлення переваг, які отримують усі суб'єкти освітнього процесу від впровадження інклюзивної практики [5, с. 53].

Суть такого підходу до створення освітнього середовища полягає в поєднанні двох освітніх систем (загальної та спеціальної), їх зближення, стирання меж між ними, використання ефективних методів кожної та поєднання загальної педагогіки з досягненнями спеціальної.

У низці нормативно-правових документів в Україні закріплено державні гарантії щодо надання освітніх послуг дітям з ООП. Одним із основних є Закон України «Про освіту» від 2017 № 2145-VІІІ в якому чітко визначені такі поняття як «особа з особливими освітніми потребами», «інклюзивне навчання», «індивідуальна програма розвитку» [6]

Загалом Закон визначає першочергові завдання впровадження інклюзивної освіти. Законодавець надає важливого значення тому, що діти з обмеженими можливостями мають повне право на освіту в усіх закладах освіти, у тому числі на безкоштовне навчання в державних і комунальних закладах. Крім того, такі учні мають право на:

1) дистанційне та індивідуальне навчання;

2) отримання якісних психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг;

3) навчання в інклюзивних та спеціальних класах в ЗЗСО;

5) кваліфіковану допомогу корекційних педагогів, тьюторів, психологів;

6) навчання за адаптованими навчальними планами та програмами із використанням сучасних методів та форм навчання [6].

Особливе значення у процесі організації інклюзивного навчання дітей цієї категорії має Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг», який спрямований на подальше впровадження міжнародних стандартів у сферу захисту прав людей з ООП, толерантне та рівне освітнє середовище для всіх [7].

Відповідно до постанови КМУ від 14 лютого 2017 року № 88 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами» обов'язковим є надання державної підтримки особам з ООП, які здобувають освіту у спеціальних та інклюзивних класах закладів освіти (крім шкіл-інтернатів та навчально-реабілітаційних центрів), а також надання додаткових психолого-освітніх, корекційно-розвиткових курсів/послуг, що визначаються ІПР здобувача освіти, а також на придбання спеціальних засобів для корекції психофізичного розвитку, що дає можливість опанувати освітню програму [8].

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами для навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах освіти» передбачено забезпечення засобами навчання дітей з ООП: приладами, обладнанням, інструментами та технологіями для вдосконалення навчальної діяльності, розвитку комунікативних навичок та підтримки людей з обмеженими можливостями в освітньому процесі. Ці ресурси для навчання особи з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі зазначаються в її індивідуальній програмі розвитку [9].

При організації інклюзивного навчання дітей з ООП адміністрації ЗЗСО керується постановою КМУ «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 15.09.2021 № 957. Постанова набрала чинності 1 січня 2022 року набрав чинності [10].

Отже, законодавство у сфері інклюзивної освіти в Україні гарантує:

1. створення толерантного і рівного для всіх освітнього середовища в ЗЗСО;

2. залученість батьків до освітнього процесу;

3. розробку для дитини індивідуальної програми розвитку відповідно до нового висновку ІРЦ в якому буде вказано освітні труднощі та рівень підтримки дітей;

4. надання дитині психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг;

5. введення в команду психолого-педагогічного супроводу корекційних педагогів, тьюторів, психологів.

Висновки

інклюзивний особливий освітній

Інклюзивна освіта дітей з ООП характеризується особливостями становлення на протязі розвитку суспільства й теоретичними основами функціонування.

Діти з особливими освітніми потребами мають законне право на отримання якісних освітніх послуг за місцем їх проживання, зі збереженням родинного виховання та з врахуванням їх потреб й можливостей. Відповідні освітні послуги повинні реалізовуватися з дотриманням принципів інклюзивної освіти, нормативно-правової Міжнародної бази й України.

Для поліпшення надання соціальних послуг дітям з особливими освітніми потребами потрібно щоб кожен заклад загальної середньої освіти мав можливість дотримуватися певних вимог організації освітнього процесу відповідно до індивідуальної програми розвитку кожної дитини; використовувати різноманітні рівні соціальногромадської підтримки та забезпечувати підвищення професійних компетентностей працівників закладів загальної середньої освіти; реалізовувати налагоджену взаємодію з батьками, які виховують дітей відповідної категорії.

Література

1. Малишевська І. А. Етимологія поняття діти з особливими освітніми потребами. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови, 2015. Вип. 9. С. 66-73.

2. Прохоренко Л. І., Ярмола Н. А. Діти з особливими освітніми потребами -- рівні серед рівних: Підсумки VII Міжнародного конгресу зі спеціальної педагогіки та психології «Діти з особливими потребами: від рівних прав -- до рівних можливостей», 7-8 жовтня 2021 р., м. Київ, Україна. Вісник Національної академії педагогічних наук України, 2021. Вип. 3(2). URL: https://visnyk.naps.gov.ua/index.php/ journal/article/view/205/247 (дата звернення: 24.02.2024).

3. Майборода Н. І. Історія інвалідності як соціокультурне явище. Актуальні проблеми вітчизняної історії. 2006. Вип. 12. С. 296-304.

4. Палилюлько О. М., Завадська І. М. Права осіб з інвалідністю: історичний екскурс. Інклюзія і суспільство. 2023. Вип. 1. С. 76-81.

5. Колупаєва А. А. Від сегрегації до інклюзії. Дидактичні та соціальнопсихологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.метод. зб. Випуск 6. Київ: Науковий світ, 2011. С. 52-56.

6. Закон України «Про освіту» (Редакція від 21.11.2021) URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (Дата звернення: 24.02.2024).

7. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» № 2541-VIII від 06.09.2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2541-19#Text (Дата звернення: 24.02.2024).

8. Постанова КМУ від 14 лютого 2017 року № 88 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/88-2017-%D0%BF#Text (Дата звернення: 24.02.2024).

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1289 «Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами для навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах освіти». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1289-2020-%D0%BF#Text (Дата звернення: 24.02.2024).

10. Постанова КМУ від 15 вересня 2021 р. № 957 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/957-2021-%D0%BF#Text (Дата звернення: 24.02.2024).

References

1. Malishevs'ka, І. A. (2015). Etimologіja ponjattja dіti z osoblivimi osvіtnіmi potrebami [Etymology of the concept of children with special educational needs]. Osvіta osіb z osoblivimi potrebami: shljahi rozbudovi Education of persons with special needs: ways of development, 9, 66-73 [in Ukrainian].

2. Prohorenko, L. І., Jarmola, N. A. (2021). Dіti z osoblivimi osvіtnіmi potrebami -- rіvnі sered rіvnih [Children with special educational needs equal among equals]. Vіsnik Nacіonal'noї akademії pedagogіchnih nauk Ukraїni Bulletin of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, 3(2). Retrieved from https://visnyk.naps.gov.ua/ index.php/journal/article/view/205/247 [in Ukrainian].

3. Majboroda, N. І. (2006). Іstorіja іnvalіdnostі jak socіokul'turne javishhe [History of disability as a socio-cultural phenomenon]. Aktual'nі problemi vіtchiznjanoї іstorії Actual problems of national history, 12, 296-304 [in Ukrainian].

4. Paliljul'ko, O. M., Zavads'ka, І. M. (2023). Prava osіb z іnvalіdnіstju: іstorichnij ekskurs [The rights of persons with disabilities: a historical excursion]. Іnkljuzіja і suspіl'stvo Inclusion and society, 1, 76-81 [in Ukrainian].

5. Kolupaєva, A. A. (2011). Vіd segregacії do іnkljuzії [From segregation to inclusion]. Didaktichnі ta socіal'nopsihologіchnі aspekti korekcіjnoї roboti u specіal'nіj shkolі Didactic and social-psychological aspects of correctional work in a special school, 6, 52-56 [in Ukrainian].

6. Zakon Ukraїni «Pro osvіtu» [The Law of Ukraine "On Education"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text [in Ukrainian].

7. Zakon Ukraїni «Pro vnesennja zmіn do dejakih zakonіv Ukraїni shhodo dostupu osіb z osoblivimi osvіtnіmi potrebami do osvіtnіh poslug» [The Law of Ukraine "On Amendments to Certain Laws of Ukraine Regarding the Access of Persons with Special Educational Needs to Educational Services"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2541-19#Text [in Ukrainian].

8. Postanova KMU «Pro zatverdzhennja Porjadku ta umov nadannja subvencії z derzhavnogo bjudzhetu mіscevim bjudzhetam na nadannja derzhavnoї pіdtrimki osobam z osoblivimi osvіtnіmi potrebami». [The Resolution of the CMU "On approval of the Procedure and conditions for providing subventions from the state budget to local budgets for providing state support to persons with special educational needs."]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/88-2017-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

9. Postanova Kabіnetu Mіnіstrіv Ukraїni «Pro zatverdzhennja Porjadku zabezpechennja dopomіzhnimi zasobami dlja navchannja osіb z osoblivimi osvіtnіmi potrebami u zakladah osvіti» [The Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the Procedure for providing teaching aids to persons with special educational needs in educational institutions."]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1289-2020-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

10. Postanova KMU «Pro zatverdzhennja Porjadku organіzacії іnkljuzivnogo navchannja u zakladah zagal'noї seredn'oї osvіti» [The Resolution of the CMU dated September 15, 2021 No. 957 "On approval of the Procedure for the organization of inclusive education in institutions of general secondary education"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/957-2021-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru