Історіографія поняття "національно-патріотичне виховання": аналіз та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика

Історіографія поняття «національно-патріотичне виховання»: аналіз та перспективи

Прокопів Любов Миколаївна

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри

Козира Юрій Володимирович

аспірант

Щербанюк Анатолій Ярославович

аспірант

Жураківський Петро Васильович

аспірант

Анотація

національно-патріотичний виховання освітній практика

Стаття присвячена огляду та аналізу розвитку поняття національно-патріотичного виховання в українській науковій думці. У роботі розглядаються основні етапи формування та еволюції цього поняття, відображаються основні концепції та підходи до розуміння його сутності. Здійснюється аналіз робіт провідних науковців, які досліджували проблеми національно-патріотичного виховання в контексті української освітньої практики. Автори аналізують ключові концепції та підходи до визначення цього поняття, відзначаючи їхні зміни та трансформації на різних етапах історичного розвитку. На основі аналізу різноманітних підходів до національно-патріотичного виховання автори висувають пропозиції щодо подальших напрямків досліджень у цій сфері Аналізуючи історію розвитку цього поняття, стаття пропонує перспективні шляхи його вдосконалення та впровадження в освітню та виховну практику. Автори звертають увагу на ключові аспекти дослідження, а також історичні та сучасні виклики перед системою національно-патріотичного виховання. Зокрема історіографію проаналізовано у відповідності до визначених етапів: І етап - дослідження сутності національно-патріотичного виховання (90-ті рр. ХХ століття - початку ХХІ ст.), коли зростає інтерес до національних та патріотичних цінностей в контексті боротьби за незалежність. Другий етап (2002-2017 рр.) характеризується підвищеним інтересом до проблеми національно-патріотичного виховання, третій (2017 - до сьогодні) розквітом досліджуваної проблематики. У статті подається внесок провідних українських вчених у розвиток цього напрямку. Дослідження містить важливі висновки щодо ролі національно-патріотичного виховання в формуванні громадянського суспільства та національної свідомості. На основі отриманих результатів розглянуто перспективи подальших досліджень у галузі національно-патріотичного виховання в Україні.

Ключові слова: національно-патріотичне виховання, історіографія, українська освітня практика, методологічні підходи, сучасні виклики, перспективи.

Prokopiv Liubov Mykolaivna PhD in Pedagogy, Associate Professor, Head of the Bohdan Stuparyk Department of Pedagogy and Educational Management, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Kozyra Yurii Volodymyrovych PhD Student, Bohdan Stuparyk Department of Pedagogy and Educational Management, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Shcherbaniuk Anatolii Yaroslavovych PhD Student, Bohdan Stuparyk Department of Pedagogy and Educational Management, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Zhurakivskyi Petro Vasylovych PhD student at the Bohdan Stuparyk Department of Pedagogy and Educational Management, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Historiography of the concept of "national-patriotic education": analysis and re-examination

Abstract

The article is devoted to the review and analysis of the development of the concept of national-patriotic education in Ukrainian scientific thought. The paper examines the main stages of formation and evolution of this concept, reflects the main concepts and approaches to understanding its essence. The author analyzes the works of leading scholars who have studied the problems of national-patriotic education in the context of Ukrainian educational practice. The authors analyze the key concepts and approaches to defining this concept, noting their changes and transformations at different stages of historical development. Based on the analysis of various approaches to national-patriotic education, the authors put forward proposals for further research in this area Analyzing the history of the development of this concept, the article suggests promising ways to improve it and implement it in educational practice. The authors draw attention to key aspects of the study, as well as historical and contemporary challenges to the system of national-patriotic education. In particular, the historiography is analyzed in accordance with certain stages: Stage I - study of the essence of national-patriotic education (90s of the twentieth century - early twenty-first century), when interest in national and patriotic values in the context of the struggle for independence is growing. The second stage (2002-2017) is characterized by an increased interest in the problem of national- patriotic education, and the third (2017 - to the present) by the flowering of the studied issues. The article presents the contribution of leading Ukrainian scholars to the development of this area. The study contains important conclusions about the role of national-patriotic education in the formation of civil society and national consciousness. On the basis of the results obtained, the prospects for further research in the field of national-patriotic education in Ukraine are considered.

Keywords: national-patriotic education, historiography, Ukrainian educational practice, methodological approaches, current challenges, prospects.

Постановка проблеми

Питання військово-патріотичного виховання на сучасному етапі нерозривно пов'язане актуалізується у контексті російського вторгнення.. Воно стає предметом все більшого інтересу як серед вчених, так і серед практиків у галузі освіти та культури. Для детального усвідомлення питання національно-патріотичного виховання потрібно її розуміння. Важливим є усвідомлення, що всі повинні володіти патріотизмом, оскільки кожен громадянин України має здатність і обов'язок бути патріотом, незалежно від своєї національності. Актуальність досліджуваної проблеми пояснимо такими аспектами: по-перше, необхідністю формування свідомого патріота держави; по-друге, розуміння потреби у збереженні національно- патріотичного виховання та організації національно-патріотичного виховання старшокласників. Невирішені питання загальної проблеми полягають у дослідженні практичних аспектів національно-патріотичного виховання на сучасному етапі перебудови національної системи освіти.

Тривалий час цьому аспекту не надавалося такої значної ваги, як сьогодні. Прогалини в національно-патріотичному вихованні свідчать про те, що технології, які застосовувалися, не завжди враховували особливостей учнівської молоді, її бажань, уподобань, а тому не мали належного виховного впливу на неї. Тому вважаємо, що актуальність національно-патріотичного виховання є беззаперечною і зумовлена потребою часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Засновник національного виховання Українця Г. Ващенко, наголошував на важливості справедливого ставлення до всіх людей, які проживають в Україні, та захисту прав як українського народу, так і інших етнічних груп.

Сучасними вченими проаналізовано окремі аспекти національно-патріотичного виховання та патріотизму.

Науковці А. Бойко, П. Кононенко, В. Кузь, Ю. Руденко, З. Сергійчук, О. Невмержицька, О. Сухомлинська та ін., розглядають національно- патріотичне виховання як важливу складову сучасної української освітньої системи. Мовний аспект патріотичного виховання розглядається в контексті досліджень М. Тарнавського. Наукові розвідки М. Чепіль демонструють взаємозв'язок національного та патріотичного виховання в історичному контексті історії.

Метою статті є дослідження проблеми національно-патріотичного виховання с у науковій літературі.

Виклад основного матеріалу

Для подальшого розуміння історіографії досліджуваного поняття нами умовно розподілено історіографію на певні етапи:

Перший етап досліджень національно-патріотичного виховання українськими вченими можна визначити у період другої половини ХХ століття - початку ХХІ ст., коли зростає інтерес до національних та патріотичних цінностей в контексті боротьби за незалежність. На той час акцент робиться на вихованні громадянського патріотизму та національної самосвідомості.

Другий етап (2002-2017 рр.)характеризується підвищеним інтересом до проблеми національно-патріотичного виховання в умовах формування національної ідентичності після отримання незалежності України. Відбувається активне розвиток методологічних підходів до вивчення цієї проблеми.

Третій (2017 - до сьогодні). На сучасному етапі спостерігається поєднання дослідницьких підходів, використання інноваційних методик та технологій у розвитку національно-патріотичного виховання. Значний внесок у розвиток цього напрямку роблять як науковці, що працюють у галузі педагогіки та психології, так і представники гуманітарних наук, які вивчають історію та культуру.

За часи сучасної України ніколи так гостро не стояло питання піднесення національно-патріотичного духу українців.

Важливість питання національно-патріотичного виховання наголошував ч В. Липинський. Він підкреслював, що володіння землею є недостатньо для встановлення влади, державності та національної ідентичності. Він стверджував, що справжній патріотизм полягає в усвідомленні та зв'язку зі своєю територією, а не лише у володінні самою землею, оскільки це має вирішальне значення для існування та сили держави.

Національно-патріотичне виховання є ключовим напрямом діяльності держави та суспільства, спрямованим на формування національної свідомості, що ґрунтується на національних цінностях. Такими цінностями є: ідентичність, свобода, єдність та гідність.

Для дослідження проблеми національно-патріотичного виховання акцентуємо увагу на декількох напрямах. Важливими є розширення сфери застосування української мови, збільшення частки україномовного інформаційного та культурного продукту, підвищення кількості осіб, особливо дітей та молоді, які відчувають пишність своїм українським походженням та громадянством, а також збільшення кількості та якості культурного продукту, спрямованого на національно-патріотичне виховання. Серед інших напрямків є також збільшення кількості та якості соціальної реклами з питань популяризації національно-патріотичного виховання, а також забезпечення проведення конкурсів для визначення проектів національно-патріотичного виховання.

На думку вітчизняних науковців (А. Вихрущ, С. Дем'янчук, О. Карпенко, М. Качур, Л. Кулішенко В. Тернопільська та ін. [3 ], виховання патріотизму, поваги до Конституції та законів України, відповідальності за долю держави, готовності до її захисту, відданості європейським цінностям є ключовими аспектами виховання почуття національного патріотизму.

Питання національно-патріотичного виховання постійно перебувало в центрі уваги вітчизняних фахівців. У сучасній літературі патріотичне виховання визначається як процес прищеплення розуміння свого зв'язку з історією, звичаями, культурою свого народу, виховання любові до Батьківщини, формування турботи про добробут і майбутнє свого народу.

Тлумачний словник української мови визначає патріотизм як «любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради нього на жертви і подвиги» [14].

У «Великому тлумачному словнику» відзначено, що національно- патріотичне виховання відображає як національні, так і патріотичні аспекти [2, с. 588]. Для нас важливе розуміння сутності поняття «нація» і «патріотизм». Важливо відзначити, що вчені виділяють як патріотичні, так і національні почуття

У Конституції України немає прямого згадки про національно-патріотичне виховання. Однак, у стаття 11 наголошує «Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. в Україні це є пріоритетним напрямом діяльності держави та суспільства» Конституція України [9, ст.14].

5 червня 2009 року була прийнята Концепція національно-патріотичного виховання учнівської молоді. У ній окреслено ключові напрями національного виховання. Двома найактуальнішими пріоритетами є національно-патріотичне виховання, яке формує національну свідомість та відповідальність за майбутнє України, та громадянсько-правове виховання, яке сприяє підвищенню правової та політичної культури особистості [10].

Національно-патріотичне здійснюватися в рамках національного виховання. Ключовим для нас є визначення, наведене в «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Української держави», яка описує патріотичне виховання як процес формування особистості з високою громадянською відповідальністю, інтелектуальними, творчими, духовними якостями, а також родинно-патріотичними почуттями, працелюбністю, економічною кмітливістю, підприємливістю, ініціативністю [7, с. 6].

У «Стратегії національно-патріотичного виховання» (18 травня 2019 року [13] визначено пріоритети та основні напрями національно-патріотичного виховання, насамперед дітей та молоді. Вони зосереджується на розвитку відповідних державних і суспільних інституцій та забезпеченні змісту національно-патріотичного виховання. Це передбачає формування національно-культурної громадянської ідентичності, національно-патріотичного світогляду, збереження та примноження суспільних, державних і духовних цінностей українського народу. Це також готовність громадян до захисту незалежності та територіальної цілісності України, обізнаність з українськими досягненнями та формування активної позиції щодо розбудови України як суверенної держави.

Основними складовими національно-патріотичного виховання, як зазначено у Стратегії є громадянсько-патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання, духовно-моральне виховання.

Національно-патріотичне виховання є ключовим напрямом діяльності держави та суспільства, спрямованим на формування національної свідомості, що ґрунтується на національних цінностях. Такими цінностями є: ідентичність, свобода, єдність, гідність.

На думку вітчизняних науковців (О. Любар, В. Мацюк, В. Пугач, М. Стельмахович, Д. Федоренко, М. Чепіль та ін.), виховання патріотизму, поваги до Конституції та законів України, громадської активності, відповідальності за долю держави, готовності до захисту незалежності та територіальної цілісності України, засвоєння європейських цінностей є ключовими аспектами виховання у дітей та молоді національно-патріотичних цінностей [12; 14].

Вчені, які вивчають питання національно-патріотичного виховання, наголошують на важливості виховання українського патріота, який добре підготовлений до життя, має високу національну свідомість і здатен зробити свій внесок у розбудову демократичного громадянського суспільства, заснованого на принципах демократії, толерантності та дотриманні прав людини.

Для нас важливимим є розуміння національно-патріотичного виховання за О. Вишневським, яке ґрунтується на прив'язаності до конкретної географічної місцевості, де людина народилася, включаючи рельєф місцевості, навколишнє середовище та клімат[4].

Науковці у дослідженні «Виховання громадянина» наголошує стверджують, що політико-ідеологічне мислення є визначальним у формуванні патріотичних почуттів. Науковці зазначають, що політичне мислення розкриває глибинне значення різних приватних дій та явищ у внутрішніх справах держави. Ми погоджуємося з цим твердженням [7, с. 81].

Повага до державної мови та підвищення її престижу серед громадян має вирішальне значення для становлення і розвитку особистості та слугує основою національно-патріотичного виховання в сучасному національному освітньому середовищі. І. Грищенко стверджує, що національно-патріотичне виховання має бути організоване таким чином, щоб сприяти розвитку приємних переживань і відповідної поведінки. Це спонукатиме нас замислитися над сутністю національної ідеології та патріотизму.

М. Стельмахович, аналізуючи національно- патріотичне виховання вважав, що людина вбирає в себе народний досвід, поведінку і культуру в міру свого духовного та інтелектуального розвитку, черпаючи його з освітніх і виховних інституцій. Діти та молодь повинні отримати всебічні знання та навички про свій народ, його походження, історію, етичні норми та моральні цінності. Вони повинні знати про вчинки минулого, які надихатимуть і спрямовуватимуть їх на активну участь у відродженні та розбудові України як незалежної держави [12].

Дещо глибше, в історичному контексті аналізує дане поняття M. Чепіль Вона переконує, що патріотизм може сильно впливати на свідомість людини, мотивуючи її навчання, розвиток і виховання через позитивні мотиви, потреби, прагнення, установки, цінності, інтереси та ідеали. Патріотизм відіграє значну роль у формуванні характеру людини, відображаючи її віковічний потяг до свободи, правди та постійності. Патріотично налаштована людина послідовно працює на благо свого народу і всього людства, приймаючи універсальну перспективу і беручи участь у діях, які приносять користь як нинішньому, так і майбутнім поколінням. Патріотизм - це, по суті, відданість принципам справедливості, честі, свободи та правди [15].

Проаналізуємо сучасне розуміння науковцями означеного тлумачення.

У своїх дослідженнях О. Бойко акцентує увагу на значенні національно-патріотичного виховання як засобу формування національної самосвідомості та громадянської відповідальності серед української молоді. Він підкреслює, що це виховання має сприяти розвитку патріотичних почуттів до рідного краю та бажанню активно долучатися до будівництва суспільства [1].

О. Гончаренко, О. Кордонець, К. Кльок підходять до розуміння національно- патріотичного виховання як процесу, спрямованого на формування української ідентичності та відчуття гордості за свою країну. Він вважає, що цей процес має базуватися на вивченні історії та культури України, а також на вихованні патріотичних цінностей. [5, с. 29-34].

В своїх дослідженнях П. Кононенко, Т. Кононенко звертають увагу на важливість національно-патріотичного виховання як складової громадянського виховання. Вонин підкреслюють, що це виховання спрямоване на формування громадян з високою національною свідомістю та готовності захищати свою країну [8].

Кожен з цих вчених розглядає національно-патріотичне виховання з різних ракурсів, але вони згодні у тому, що цей процес має сприяти формуванню громадян з високою національною свідомістю, готовністю служити своїй країні та розвитку української ідентичності. Позитивним аспектом особистісного самовизначення людини-патріота є здатність до самостійного формування системи цінностей, що дасть їй змогу виробити готовність до прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Дослідниця демонструє тісний зв'язок між національно-патріотичним вихованням та особистісним самовизначенням [6, с. 131].

Цінності та громадянська свідомість формуються під впливом героїчної боротьби українського народу за суверенітет, свободу та об'єднання.

Сучасні науковці досліджують питання національно-патріотичного виховання дітей та молоді, приділяючи особливу увагу патріотичному вихованню (О. Антонова, А. Корнієнко та ін.). Дослідження авторів зосереджене на почуттях патріотизму серед старшокласників. Питаннями розвитку військово-патріотичної підготовки учнів до захисту своєї країни детально займався Зокрема вони наголошують «національно-патріотичне виховання учнів покликане захистити національні інтереси своєї держави, дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіт національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини» [11, с. 205].

Ми вважаємо, що основною метою національно-патріотичного виховання є засвоєння дітьми та молоддю політичних цінностей, норм, орієнтацій та моделей, які є домінуючими в системі, а також сприяння формуванню певної форми політичної культури.

Громадянське суспільство потребує культивування певної форми патріотизму, що робить концепцію громадянського патріотизму актуальною для об'єднання людей різного етнічного походження в згуртовану українську державу.

Ми погоджуємося з твердженням М. Піренне, що патріотизм - це багатогранне почуття, яке включає в себе відданість і любов до своєї батьківщини і народу, а також здатність захищати їх як від зовнішніх, так і від внутрішніх загроз, включаючи нечесних, шахрайських, аморальних і деструктивних осіб, які прагнуть влади і багатства.

Висновки

Отже, пріоритетність себе над іншими створює негативні соціальні відносини в українському суспільстві та проектує негативний імідж українського суспільства на світовий рівень.

Тлумачення національно-патріотичного виховання є складним та багатогранним, воно включає в себе як національні, так і патріотичні аспекти формування особистості. Упродовж ХХ-ХХІ ст.. його трактування та розуміння зазнавало змін відповідно до соціокультурного контексту та потреб суспільства. Вчені зосереджувалися на різних аспектах цього явища, відмічаючи його важливість у формуванні національної свідомості та громадянської активності. Національні інтереси України та політична мета новітнього державотворення визначають сучасні вимоги до національно-патріотичного виховання учнів закладів загальної середньої освіти. Патріотизм розглядається як соціально-психологічне і моральне почуття, що характеризується відданістю і любов'ю до Батьківщини та свого народу, готовністю захищати його від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Складовими національно-патріотичного виховання є громадсько-патріотичне, військово-патріотичне та духовно-моральне виховання, що є пріоритетними напрямами діяльності держави та суспільства у формуванні національної свідомості на основі національних цінностей. Національно-патріотичне виховання є важливим інструментом громадянського виховання.

Насамкінець, найглибшим проявом патріотизму є глибока любов до своєї країни, готовність переносити труднощі і навіть пожертвувати своїм життям заради неї.

Досягнення у цьому напрямку визначають ключові пріоритети в сфері освіти та виховання та сприяють зміцненню національної самосвідомості та єдності українського народу. Важливим є підвищення обізнаності громадян України та світового українства про визначні постаті в українській історії, такі як державні діячі, науковці, освітяни, спортсмени, військові, бізнесмени, культурні ікони, митці та духовні лідери.

Подальші дослідження будуть зосереджені на аналізі виховання національної гідності старшокласників .

Література

1. Бойко О. Новітня історія України. 2014--2023 рр. 2-ге видання. Київ. ВЦ “Академія”. 224 с.

2. Великий тлумачний словник української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпинь: ВТФ «Перун», 2009. 1736 с.

3. Вихрущ А., Дем'янчук С. Василь Сухомлинський про систему трудового виховання учнів. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. Тернопіль, 1999. Вип. 3. С. 43-47.

4. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Львів, 1996. 238 с

5. Гончаренко, О Кордонець О., Кльок К. Значення духовного фактору у військово- патріотичному вихованні учнівської та студентської молоді. Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. пр. Харків, 2016. № 2. С. 29-34.: http://www.slavdpu.dn.ua/images/naukvid/gnvp/gnvp-76.pdf.

6. Грищенко С.В. Самовдосконалення особистості: монографія за редакцією: Н. Курлянд, І.В. Бужиної. Чернігів: Десна Поліграф, 2019. 192 с.

7. Ігнатенко П.Р., Поплужний В.Л., Косарєва Н.І., Крицька Л.В. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: навчально-методичний посібник. Київ: Інститут змісту і методів навчання, 1997. 252 с.

8. Кононенко П., Кононенко Т. Концепційні основи програми національно-державницького виховання. Збірник наукових праць НДІУ, том XVIII с. 8-35.

9. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996,) {Із змінами, внесеними згідно із Законами https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

10. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави. Педагогічна газета. 2000. № 6 (72), червень.

11. Корнієнко А.В., Антонова О.А. Засоби національно-патріотичного виховання в закладі позашкільної освіти. Національно-патріотичне виховання дітей та молоді в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення України: стратегії і завдання. Збірник тез методологічного семінару (м. Київ, 6 квітня 2023 р.). Івано-Франківськ: НАІР, 2023. C. 205-208.

12. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. К. ІЗМН, 1997. 232 с.

13. Стратегія національно-патріотичного виховання: Указ Президента України від 18 травня 2019 року № 286/2019. URL: https://www.president.gov.ua/documents/2862019-27025.

14. Тлумачний словник української мови URL: https://slovnyk.ua/.

15. Чепіль М. Теорія і практика формування національної свідомості дітей та молоді Галичини (друга половина ХІХ - перша третина ХХ ст.). Дрогобич: Відродження, 2001. 503 с.

References

1. Boiko O. Novitnia istoriia Ukrainy. 2014--2023 rr. [Modern History of Ukraine. 2014-2023]. 2-he vydannia. Kyiv. VTs “Akademiia”. 224 p [in Ukrainian].

2. Velykyi tlumachnyi slovyk ukrainskoi movy (2009) [Large explanatory dictionary of the Ukrainian language].(z dod. i dopov.) / uklad. i hol. red. V.T. Busel. Kyiv; Irpyn: VTF «Perun»,. 1736 s [in Ukrainian].

3. Vykhrushch A., & Demianchuk (1999). Vasyl Sukhomlynskyi pro systemu trudovoho vykhovannia uchniv. [Vasyl Sukhomlynskyi on the system of labor education of students] Naukovi zapysky Ternopilskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. Seriia: Pedahohika. Ternopil, Vyp. 3. P. 43-47. [in Ukrainian].

4. Vyshnevskyi O. (1996) Suchasne ukrainske vykhovannia. [Modern Ukrainian education]. Lviv, 238 s.

5. Honcharenko O., & Kordonets O., &Klok K. (2016). Znachennia dukhovnoho faktoru u viiskovo-patriotychnomu vykhovanni uchnivskoi ta studentskoi molodi. Humanizatsiia navchalno-vykhovnoho protsesu [The importance of the spiritual factor in the military-patriotic education of pupils and students]. Humanization of the educational process: a collection of scientific articles.]: zb. nauk. pr. Kharkiv, № 2. S. 29-34.: http://www.slavdpu.dn.ua/images/naukvid/gnvp/gnvp-76.pdf[in Ukrainian].

6. Hryshchenko S.V. (2019). Samovdoskonalennia osobystosti [Self-improvement of the personality]: monohrafiia za redaktsiieiu: N. Kurliand, I.V. Buzhynoi. Chernihiv: Desna Polihraf, 192 s. [in Ukrainian].

7. Ihnatenko P.R., Popluzhnyi V.L., Kosarieva N.I., Krytska L.V. (1997) Vykhovannia hromadianyna: psykholohopedahohichnyi i narodoznavchyi aspekty [Education of a citizen: psychological, pedagogical and ethnographic aspects: a study guide]: navchalnometodychnyi posibnyk. Kyiv: Instytut zmistu i metodiv navchannia, 252 s. [in Ukrainian].

8. Kononenko P., Kononenko T. (2007). Kontseptsiini osnovy prohramy natsionalno-derzhavnotskoho vykhovannia. [Conceptual foundations of the program of national and state education]. Zbirnnyk naukovykhprats NDIU, t. XVIII, p. 8-35. [in Ukrainian].

9. Konstytutsiia Ukrainy[ The Constitution of Ukraine.] Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), 1996,) {Iz zminamy, vnesenymy zghidno iz Zakonamy https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text[in Ukrainian].

10. Kontseptsiia hromadianskoho vykhovannia osobystosti v umovakh rozvytku ukrainskoi derzhavy [The concept of civic education of the individual in the context of the development of the Ukrainian state.] Pedahohichna hazeta. 2000. № 6 (72), cherven. [in Ukrainian].

11. Korniienko A.V., & Antonova O.A. (2023) Zasoby natsionalno-patriotychnoho vykhovannia v zakladi pozashkilnoi osvity [Means of national-patriotic education in out-of-school education institutions.]. Natsionalno-patriotychne vykhovannia ditei ta molodi v umovakh voiennoho stanu tapovoiennoho vidnovlennia Ukrainy: stratehii i zavdannia. Zbirnyk tez metodolohichnoho seminaru (m. Kyiv, 6 kvitnia 2023 r.). Ivano-Frankivsk: NAIR, P. 205-208 [in Ukrainian].

12. Stelmakhovych M.H. (2023). Ukrainska narodna pedahohika. [Ukrainian folk pedagogy]/ K. IZMN, 232 s. [in Ukrainian].

13. Stratehiia natsionalno-patriotychnoho vykhovannia [Strategy of national and patriotic education]: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 18 travnia 2019 roku № 286/2019. URL: https://www.president.gov.ua/documents/2862019-27025 [in Ukrainian].

14. Tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [Explanatory dictionary of the Ukrainian language] URL: https://slovnyk.ua/ [in Ukrainian].

15. Chepil M. (2001).Teoriia i praktyka formuvannia natsionalnoi svidomosti ditei ta molodi Halychyny (druhapolovyna XIX-persha tretyna XXst.) [ Theory and practice of forming the national consciousness of children and youth of Galicia (the second half of the nineteenth - the first third of the twentieth century).]. Drohobych: Vidrodzhennia, 503 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru