Організаційно-педагогічні умови проєктування персоналізованого освітнього простору суб’єкта освітньої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Організаційно-педагогічні умови проєктування персоналізованого освітнього простору суб'єкта освітньої діяльності

Вишківська Ванда Болеславівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки педагогічного факультету, Прокоф'єв Євген Геннадійович кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри психології і педагогіки, Малінка Олена Олександрівна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри методики навчання іноземних мов

м. Київ, м. Вінниця

Анотація

У статті проаналізовано проблему проєктування персоналізованого освітнього простору суб'єкта навчально-професійної діяльності. Досліджено категорії «освітній простір», «персоналізація», «персоналізований освітній простір», «проєктування освітнього простору», з'ясовано ключові характеристики.

Персоналізований освітній простір тлумачиться як педагогічна реальність, представлена спеціально організованою сукупністю просторових елементів, місць взаємодії суб'єктів освітнього процесу, спрямована на створення умов, що сприяють прояву потенційних можливостей суб'єкта, його самопізнання та прагнення до саморозвитку на основі індивідуальних інтересів та потреб.

Структура досліджуваного феномена схарактеризована як взаємодія полікультурного характеру освітнього процесу та соціокультурного середовища освітньої установи, представлена просторовим, змістово- методичним (навчальні програми, плани, підручники; форми та методи організації навчання) та комунікаційно-організаційним компонентами.

Доведено, що необхідною умовою проєктування персоналізованого освітнього простору у сучасних умовах є самовизначення суб'єкта на основі вільного та відповідального вибору. Це дає можливість проєктування освітнього простору суб'єкта навчально-професійної діяльності розглядати як діяльність, спрямовану на створення образу бажаного майбутнього та засобів його досягнення, де мають знайти своє адекватне втілення як індивідуальні устремління людини, так і соціокультурні реалії її життя.

Організаційно-педагогічними умовами проєктування персоналізованого освітнього простору визначено: наповнення освітнього простору сучасним обладнанням, практикування різноманітних видів діяльності та стимулів; можливість взаємодії з простором, реалізації просторового та предметного вибору, зміна просторового оточення; студентоцентрована організація самостійної роботи студентів та створення умов для комфортного відпочинку; відповідність можливостей освітнього простору віковим, психофізіологічним та індивідуальним характеристикам суб'єктів.

Ключові слова: освітній простір, освітнє середовище, персоналі- зація, проєктування

Abstract

Vyshkivska Vanda Boleslavivna Ph.d., Associate Professor of the Department of Pedagogy, Faculty of Pedagogy, Ukrainian State Dragomanov University, Kyiv

Prokofiev Yevhen Gennadiyovych Ph.d., Associate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, National University of Physical Education and Sports of Ukraine, Kyiv

Malinka Olena Oleksandrivna PhD in Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Foreign Languages Teaching Methods, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University, Vinnytsia

ORGANIZATIONAL AND PEDAGOGICAL CONDITIONS OF DESIGNING A PERSONALIZED EDUCATIONAL SPACE OF THE SUBJECT OF EDUCATIONAL ACTIVITY

The article analyzes the problem of designing a personalized educational space of the subject of educational and professional activity. The categories "educational space", "personalization", "personalized educational space", "designing educational space" were studied, key characteristics were clarified.

Personalized educational space is interpreted as a pedagogical reality, represented by a specially organized set of spatial elements, places of interaction of subjects of the educational process, aimed at creating conditions that contribute to the manifestation of the subject's potential, his selfknowledge and the desire for self-development based on individual interests and needs.

The structure of the studied phenomenon is characterized as the interaction of the multicultural character of the educational process and the sociocultural environment of the educational institution, represented by spatial, content-methodical (curriculum, plans, textbooks; forms and methods of teaching organization) and communication-organizational components.

It has been proven that a necessary condition for designing a personalized educational space in modern conditions is self-determination of the subject based on free and responsible choice. This makes it possible to consider the design of the educational space of the subject of educational and professional activity as an activity aimed at creating an image of the desired future and means of achieving it, where both the individual aspirations of a person and the socio-cultural realities of his life should find their adequate embodiment.

The organizational and pedagogical conditions for designing a personalized educational space are defined as: filling the educational space with modern equipment, practicing various types of activities and incentives; the possibility of interaction with space, realization of spatial and subject choice, change of spatial environment; student-centered organization of independent work of students and creation of conditions for comfortable rest; correspondence of the possibilities of the educational space to the age, psychophysiological and individual characteristics of the subjects.

Keywords: educational space, educational environment, personalization, designing

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку людського суспільства характеризується не тільки надзвичайною інтенсивністю, динамічністю, складністю всіх соціальних процесів, а й усвідомленням їхньої органічної взаємопов'язаності.

Науково-практичні пошуки в цьому напрямі знайшли своє вираження у розвитку просторових уявлень, які в останні десятиліття все більш активно використовуються у різних сферах соціальної діяльності. Поняття «інформаційний простір», «культурний простір», «єдиний освітній простір», «життєвий простір», «соціальний простір» увійшли до термінолексики науки і на сьогодні активно розвиваються. Кожен із термінів є феноменом, що включає певний перелік елементів, які характеризують ту чи іншу сферу людської діяльності. освітній навчальний професійний

Освітній простір нині стає полікультурним та соціально орієнтованим, спрямованим на розвиток людини та цивілізації в цілому, більш відкритим для формування міжнародного освітнього середовища, наднаціональним за характером знань та залучення людини до світових цінностей.

Особливої ж актуальності набувають питання розробки педагогічного інструментарію процесу проєктування освітнього простору в контексті вирішення проблеми професійного становлення майбутніх фахівців, виявлення функцій і структури даного процесу, способів його організації, корекції змісту з урахуванням специфіки «просторового» підходу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Просторові характеристики соціального простору досліджували І. Кант, П. Бурдьє, Б. Верлен, Е. Дюркгейм, Дж. Тернер, М. Хайдеггер та інші.

Вивченню поняття «освітній простір» присвячено праці Є.Бачинської, Г. Бутенка, Н. Рибка, А. Цимбалару та інших. Освітній простір переважно інтерпретується вченими як сукупність об'єктивно існуючих умов і явищ, які оточують людину та взаємодіють з нею.

Філософсько-культурологічні аспекти освітнього простору досліджували В. Конєв, Р. Квесько. педагогічні - В. Бондар, Н. Касярум, О.Керницький, Е.Ковтун, А. Цимбалару, Т.Франчук. Зокрема, у працях Е.Ковтун аналізуються особливості інтерактивного простору ЗВО.

І. Бех, В. Кремень, О. Савченко, І. Родигіна та ін. освітній простір аналізують як значущу умову самореалізації суб'єкта в усіх аспектах навчання та життєдіяльності.

У контексті розуміння сутності складних освітніх процесів, особис- тісних змін людей (їхніх груп, спільностей) під впливом навчання й виховання аналізує змістове поле освітнього простору О.Керницький.

Аспектуальнісь персоналізації навчання обґрунтована у працях таких західних науковців, як Т. Бінтлі, Д. Мілібенд, Р. Міллер, Е. Поллард, С. Ярвела та ін.

Мета статті - проаналізувати теоретичні аспекти та організаційно- педагогічні умови процесу проєктування персоналізованого освітнього простору суб'єкта навчально-професійної діяльності як відкритої динамічної системи.

Виклад основного матеріалу

Звернення до поняття «освітній простір» у сучасних дослідженнях підкреслює значущість процесів, що відбуваються в освіті, дозволяє виявляти умови ризику, в яких вона знаходиться.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що основою будь-якого простору є середовище, в якому існують, взаємодіють та функціонують усі його складові і яке функціонує як процес спеціально організованого цілеспрямованого формування особистості. При цьому освітнє середовище, за умови наявності у ньому можливостей для розвитку суб'єкта діяльності, стає освітнім простором.

Н.Касярум вважає, що освітній простір слід розуміти як «просторово-часове поле функціонування і розвитку системи освіти як відкритої й активної соціальної сфери, в якій діє ідеологія формування особистості з урахуванням умов зовнішнього середовища (природно- кліматичних, демографічних, екологічних, соціально- економічних, політичних й ін.), потреб соціальних замовників (і самої особи), реалізуються освітні послуги установами освіти й організаціями, що володіють освітнім, виховним і розвивальним потенціалом» [5, с.108 ].

Своєю чергою, Е. Ковтун «освітній простір» розуміє як «сферу соціальної діяльності, де відбувається цілеспрямоване соціокультурне відтворення людини, формування та розвиток особистості» [4, с.31].

Водночас, як зауважує науковець, «освітній простір поєднує концепції освіти та виховання, щоб створити освітні розширення з освітніми подіями, явищами культурної комунікації, соціальним досвідом та особистими значенням [4, с.31].

Відтак, можна стверджувати, що освітній простір, в якому перебуває особистість (суб'єкт освітніх відносин) є інтегральним цілим, що складається з освітніх середовищ та внутрішнього світу особистості. При цьому внутрішній світ особистості також є складним інтегральним цілим, що складається з інтелектуальної, емоційно-вольової, духовно- моральної, мотиваційно-ціннісної та інших сфер особистості, які пов'язані між собою складною системою ієрархічних зв'язків. При взаємодії освітніх середовищ утворюється функціональний освітній простір особистості.

У контексті вище сказаного, А. Семенова трактує освітній простір як «підсистему соціального простору, що має відповідну специфіку та пов'язана з цільовими установками освіти; як сукупність суб'єктів, між якими встановлені структуровані різноманітні відносини: цільові, змістовні, процесуальні, управлінські (організаційні); як складну, цілісну, відкриту систему, в якій відбуваються освітні процеси та яка на ґрунті синергетики самоорганізовується та еволюціонує» [10]. А отже, «освітній простір суб'єкта» є системною сукупністю можливостей прояву особистості, яка реалізується в інтегральній єдності реалізованих, актуальних та потенційних цілей діяльності та засобів їх досягнення, і в якій перехід з одного рівня розвитку на інший пов'язаний зі зміною особистісних якостей.

Характеризуючи цілісний освітній простір, Н.Аніщенко та О.Ковальов узагальнюють, що це: «складне утворення, у якому функціонують різного рівня та типу підсистеми, що перебувають у відповідному взаємозв'язку та взаємозалежності» [1, с.45]. Науковці також конкретизують, що освітній простір являє собою специфічну модель соціокультурного простору, у якому: «забезпечується інтеграція духовно-матеріальних умов діяльності його суб'єктів; - наявною є структурована система педагогічних чинників, що забезпечує розвиток і саморозвиток освітньої діяльності освітнього закладу відповідно до його концепції; - організована цілеспрямована продуктивна взаємодія суб'єктів освітньої системи з орієнтацією на її вдосконалення; - поєднуються загальновизнані освітні стандарти і реальні умови для саморозвитку, самоактуалізації, реалізації творчого потенціалу як педагогів, так і учнів; - головним критерієм якості освітнього простору визнається формування сприятливих умов для самореалізації всіх суб'єктів освітньої системи» [1, с. 45].

Н.Касярум виокремлює такі ключові характеристики освітнього простору: цілісність елементів освіти, системність, наявність просторових координат, інформаційність, особистісно-розвивальна спрямованість освіти та ін. [5, с.108]. Вказує Н.Касярум і на той факт, що «освітній простір складається з автономних самостійних структур, які об'єднані певними ідеями і концепціями. Поліструктурність дозволяє розуміти освітній простір як умову збагачення і розвитку автономних структур, як безліч взаємодіючих різних за масштабами освітніх систем (просторів) різного рівня, що своєю чергою, виступає як чинник безперервності освіти при збереженні основоположних елементів її системи, створює формально рівні можливості для кожної особистості [5, с.108].

У структурі освітнього простору виділяють такі компоненти:

процесуальний, що представляє собою сукупність освітніх процесів (у всій складності їх компонентного складу та структурно-функціональних характеристик) різного масштабу і рівня, що охоплюються простором;

ресурсний, що постає як сукупність предметного, ресурсного забезпечення, і навіть умов і чинників, що задають певний характер процесу творення (освітніх процесів) всередині освітнього простору;

суб'єктно-діяльнісний, що включає безліч зв'язків та відносин всіх суб'єктів освіти, а також певні умови їх діяльності та взаємодії в рамках освітнього простору;

духовно-інформаційний, який є сукупністю цінностей, ідей, установок, орієнтирів, знань, інформаційних потоків та інших компонентів, що наповнюють освітній простір.

Всі названі компоненти єдиний освітній простір утворюють лише у тому випадку, якщо їхні зв'язки набувають інтеграційного характеру, якщо цілеспрямовано досягається справжня безперервність і наступність всіх процесів і організаційних параметрів. Ієрархічна ж структура освітнього простору забезпечується наступністю при переході з одного рівня на інший певних, системотворчих якостей всіх компонентів, кожен з яких має свої специфічні змістовні, формальні, функціональні та інші характеристики.

О.Керницький, досліджуючи аналізований феномен як складну функціональну систему, зауважив, що «освітній простір (у розумінні єдиного освітнього простору ЗВО) уміщає в себе менші за обсягом підпростори, «елементарним» з яких вважають внутрішньо сформований окремою особистістю індивідуальний освітній простір. У такому розумінні суть освітнього простору становлять такі складні освітні процеси, як процеси особистісних змін людей (їхніх груп, спільностей) під впливом навчання й виховання» [6]. Тому освітній простір суб'єкта містить у собі інформацію про дійсний і можливий цілісний образ суб'єкта, який можна розглядати і як результат, і як перспективу його освіти.

Слід також наголосити, що освітній простір суб'єкта формується шляхом вибору та подальшого присвоєння елементів освітнього середовища (культури).

Розглянемо деякі особливості проєктування освітнього простору суб'єкта навчально-професійної діяльності.

Зауважимо, що проєктування освітнього простору суб'єкта є його діяльністю зі створення образу бажаного майбутнього та засобів його досягнення. При цьому обов'язково до уваги має братися структура освітнього простору ЗВО, яку можна охарактеризувати як взаємодію декількох основних компонентів: полікультурного характеру освітнього процесу та соціокультурного середовища освітньої установи. О Керницький наголошує, що «показником його дидактичної якості вважають те, що суб'єктом викладання в ньому є не окремий викладач ЗВО, а педагогічний колектив (професорсько-викладацький і адміністративно- управлінський склад) [6].

Освітній простір, як обґрунтовує Т.Деміракі, повинен містити:

просторовий компонент;

змістово-методичний компонент (концепція навчання, навчальні програми, плани, підручники); форми та методи організації навчання;

комунікаційно-організаційний компонент (особливості суб'єктів освітнього простору - розподіл статусів, ролей; визначення стилю спілкування, просторова та соціальна щільність середовища суб'єктів освіти);

організаційні умови [7, с.20].

Проєктування освітнього простору суб'єкта детерміновано такими закономірностями:

взаємозв'язок свободи та відповідальності суб'єкта у проєктуванні є проявом взаємозумовленості свободи та відповідальності суб'єкта як складової основи його самовизначення, усвідомленого вибору;

циклічність реалізації проєктувального процесу, що втілюється через послідовне та поновлюване проходження етапів задуму, реалізації та рефлексії, що є необхідною умовою становлення освітнього простору суб'єкта навчально-професійної діяльності.

Д.Косенко акцентує на ключових якостях сучасного освітнього простору, які забезпечують реалізацію сучасних підходів в освіті. З- поміж них називає:

цілісність, єдність і впорядкованість предметно-просторового середовища та візуального сприйняття;

багатофункціональність, гнучкість та мобільність;

вікова відповідність;

персоналізованість, наявність особистого простору;

свобода, відкритість сприйняття, креативність;

практичність та ергономічність;

гармонійність та збалансованість;

соціалізація та співпраця [9, с.17].

М. Ватковська зазначає, що «в контексті проєктування освітнього простору актуалізується питання самореалізації особистості в ньому. Освітній простір є складовою соціального простору, у якому в системі освітніх інститутів, відносин і зв'язків відбувається становлення та саморозвиток особистості» [2]. Індивідуальний освітній простір науковиця визначає як безпосереднє середовище самореалізації особистості, у межах якого, з одного боку, відбувається освоєння особистістю зовнішнього освітнього простору, а з іншого - зміна останнього під впливом самої особистості [2].

Розділяючи у цілому позицію М.Ватковської, Т.Ткач додає, що "реалізація особистісних інтересів студентів передбачає наявність у структурі ЗВО таких різноманітних середовищ, які б задовольняли широкі різноманітні інтереси студентів, умотивовували їх до нових видів освітньої діяльності, розширювали б їх потреби й давали можливість продуктивної взаємодії всіх суб'єктів як носіїв цих інтересів, потреб, мотивів» [2, с.35].

Відтак, ми можемо вести мову про персоналізований освітній простір суб'єкта навчання.

Досліджуючи сутність процесу персоналізації, Т. Некрашевич зазначає, що “персоналізація досягається за допомогою використання освітніх технологій організації навчального процесу на умовах рефлективності, комунікативності та співробітництва” [8, с.238].

Своєю чергою, В. Вишківська, О. Ілішова, В. Шевченко обгрунтовують, що «персоналізація передбачає високу свідомість того, хто навчається, його відповідальність за процес власного навчання, яке перетворюється на цілісний процес формування особистості студента (учня) з урахуванням його бажань і прагнень, майбутньої професійної орієнтації, уявлення про себе, індивідуальні способи виконання завдань» [3, с.94]. Науковці слушно зауважують, що «персоналізація навчання передбачає врахування не тільки статі, темпераменту, стилю навчання, що впливають на його успішність, а й часу, доступного для навчання, форми навчання (онлайн чи офлайн, індивідуальної чи групової), способу сприйняття інформації» [3, с.94].

Персоналізований освітній простір ми характеризуємо як педагогічну реальність, представлену спеціально організованою сукупністю просторових елементів, місць взаємодії суб'єктів освітнього процесу, спрямовану на створення умов, що сприяють прояву потенційних можливостей суб'єкта, його самопізнання та прагнення до саморозвитку на основі індивідуальних інтересів та потреб.

Розглянемо деякі організаційно-педагогічні умови проектування персоналізованого освітнього простору.

Наповнення освітнього простору сучасним обладнанням, практикування різноманітних видів діяльності та стимулів (спонукають до практичної діяльності та розвивають когнітивні здібності; активізують психологічні механізми особистісного розвитку), що сприяє пізнавальній активності суб'єктів навчання, виступає засобом індивідуалізації освітнього процесу на основі особистісних відмінностей. Насичений освітній простір сприймається як ресурс, що сприяє виникненню різноманітних пізнавальних можливостей, відповідних інтелектуальному потенціалу суб'єкта. Різноманітність та доступність матеріалів, обладнання, видів активності дозволяють педагогам знаходити нові ефективні способи використання можливостей простору в освітньому процесі. Це дає можливість суб'єктам навчання розвивати свої сильні сторони, у комфортній обстановці пробувати нові способи вивчення матеріалу та нові види діяльності, що сприяє розкриттю потенційних талантів та здібностей.

Можливість взаємодії з простором, реалізації просторового та предметного вибору, зміна свого просторового оточення. Реалізація означеної умови стимулює суб'єктів навчання до самостійного трансформування освітнього простору залежно від своїх інтересів та потреб. При постійному здійсненні просторового та предметного вибору та спостереження за іншими в учасників освітнього процесу зростає бажання бути активними, пробувати нове та ініціювати перетворення. Вони можуть займатися як у групах, так і індивідуально, організовувати дебати, дискусії, обговорення проектів, практикуватися у творчій діяльності та нестандартно підходити до вирішення навчальних завдань. Організована групова взаємодія та неформальне спілкування сприяють розвитку комунікативних навичок, навичок кооперації та співробітництва, критичного мислення, самопізнання, стимулюють пізнавальну активність. У такий спосіб забезпечується можливість самовираження в освітньому просторі, що, своєю чергою, сприяє розкриттю креативних здібностей та стимулює ініціативність та активність у практичній реалізації задумів студентів, дозволяючи їм усвідомити особистісну значущість та підвищуючи впевненість у власних силах.

Студентоцентрована організація самостійної роботи студентів та створення умов для комфортного відпочинку, що є важливим аспектом для формування в учасників освітнього процесу почуття безпеки, як фізичної, так і емоційної. Крім того, дана можливість сприяє розвитку рефлексії, відчуття власної значущості та впевненості у собі, позитивного ставлення до освітнього середовища в цілому.

Відповідність можливостей освітнього простору віковим, психофізіологічним та індивідуальним характеристикам суб'єктів, що забезпечує найбільш повну реалізацію їхніх інтелектуальних здібностей і розкриття природного потенціалу з урахуванням вікових змін і когнітивних стилів навчання, сприяє сприйняттю освітнього простору як психологічно комфортного та безпечного, що підвищує здатність до саморегуляції та зміцнює міжособистісні відносини. У такому освітньому просторі студенти можуть виявляти суб'єктну активність, ґрунтуючись виключно на власних інтересах і можливостях, вибираючи темп і рівень складності навчання, що допомагає розвитку пізнавальної самостійності.

Подані вимоги можуть бути адекватно реалізовані в діяльнісній парадигмі проєктування освіти, коли напрям освітнього процесу вибирається самим суб'єктом в ході його діяльнісного самовизначення.

Висновки

Теоретико-методологічний аналіз проблеми просторового уявлення педагогічної дійсності дозволив зробити висновок про те, що освітній простір суб'єкта є цілісністю, що включає місця прояву його особистісних якостей, в якій фіксується створений суб'єктом індивідуалізований образ тієї культури, в рамках якої він існує. Проєктування є діяльністю зі створення образу бажаного майбутнього, а також цілей та засобів його досягнення. Проектування освітнього простору суб'єкта здійснюється у формі діалогічної взаємодії з ним інших суб'єктів (педагогів), що забезпечує формування його готовності до вільного та відповідального вибору.

Персоналізований освітній простір сприяє взаємодії всіх учасників освітнього процесу, посилює мотивацію, розвиває творчу активність, навички комунікації та співробітництва, стимулює до творчої спільної роботи. Створені у персоналізованому освітньому просторі можливості сприяють розвитку рефлексії учасників освітнього процесу, впевненості у собі, навичок самостійної роботи та самоконтролю.

Перспективи подальшого дослідження проблеми бачимо у вивченні та розробці практичних та методологічних засад використання можливостей персоналізованого освітнього простору для підвищення ефективності застосування інноваційних технологій навчання з метою прояву та розвитку потенціалу студентів, підвищення їхньої суб'єктної активності.

Література

1. Аніщенко Н., Ковальов О. Роль інноваційного освітнього простору в процесі конституювання креативної спільноти дослідників ( на прикладі міжнародної програми «Філософія для дітей»). Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Серія «Педагогічні науки». 2022. С.43-53.

2. Ватковська М. Г. Самореалізація особистості в освітньому просторі: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філос. наук : спец. 09.00.10 / М. Г. Ватковська. Одеса, 2010. 20 с.

3. Вишківська В., Ілішова О., Шевченко В. Персоналізація процесу професійної підготовки у ЗВО засобами технології тьюторингу. Молодь і ринок. 2023. № 9 (217). С. 92- 97.

4. Інтерактивний освітній простір ЗВО: матеріали всеукраїнського науково- практичного вебінару (м. Вінниця, 11 травня 2023 р.). Вінниця : ВТЕІ ДТЕУ, 2023. 74 с.

5. Касярум Н. Освітній простір: становлення поняття. Витоки педагогічної майстерності. 2оі3. Випуск 12. С.107-113.

6. Керницький О. М. Освітнє середовище вищого навчального закладу як педагогічний феномен. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2013. № 38-39. С. 43-50.

7. Моделювання освітнього простору в умовах реалізації концепції «Нова українська школа»: методичні рекомендації / Укл. Т. В. Деміракі, за заг. ред. В. В. Стойкової. Миколаїв : ОІППО, 2018. 36 с.

8. Некрашевич Т.В. Аспектуальність персоналізації освітнього процесу у вищій школі. Актуальні питання лінгвістики, професійної лінгводидактики, психології і педагогіки вищої школи : зб. статей VI Міжнар. наук.-практ. конф., м. Полтава, 25-26 листопада 2021 р. Полтава, 2021. С. 236-238.

9. Новий освітній простір. Мотивуючий простір. Інформаційний посібник.

10. Семенова А. В. Теоретичні і методичні засади застосування парадигмаль- ного моделювання у процесі професійної підготовки майбутніх учителів. Дис. ... доктора педагогічних наук: 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. Тернопіль, 2009. 42 с.

11. Ткач Т.В. Управління проектуванням освітнього простору вищого навчального закладу. Теорія і практика сучасної психології. 2010 р. Випуск 1. С. 34-39.

References

1. Anishchenko N., Koval ov O. Rol innovatsiinoho osvitnoho prostoru v protsesi konstytuiuvannia kreatyvnoi spilnoty doslidnykiv ( na prykladi mizhnarodnoi prohramy «Filosofiia dlia ditei») [The role of innovative educational space in the process of constituting a creative community of researchers (on the example of the international program "Philosophy for Children").]. Pedahohichni innovatsii: idei, realii, perspektyvy. Seriia «Pedahohichni nauky». 2022. S.43-53. [in Ukrainian].

2. Vatkovska M. H. Samorealizatsiia osobystosti v osvitnomu prostori [Selfrealization of the individual in the educational space]: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stup. kand. filos. nauk : spets. 09.00.10 / M. H. Vatkovska. Odesa, 2010. 20 s. [in Ukrainian].

3. Vyshkivska V., Ilishova O., Shevchenko V. Personalizatsiia protsesu profesiinoi pidhotovky u ZVO zasobamy tekhnolohii tiutorynhu [Personalization of the process of professional training in higher education institutions by means of tutoring technology]. Molod i rynok. 2023. № 9 (217). S. 92- 97. [in Ukrainian].

4. Interaktyvnyi osvitnii prostir ZVO [Interactive educational space of ZVO]: materialy vseukrainskoho naukovo-praktychnoho vebinaru (m. Vinnytsia, 11 travnia 2023 r.). Vinnytsia : VTEI DTEU, 2023. 74 s. [in Ukrainian].

5. Kasiarum N. Osvitnii prostir: stanovlennia poniattia [Educational space: formation of the concept]. Vytoky pedahohichnoi maisternosti. 2013. Vypusk 12. S.107-113. [in Ukrainian].

6. Kernytskyi O. M. Osvitnie seredovyshche vyshchoho navchalnoho zakladu yak pedahohichnyi fenomen [The educational environment of a higher educational institution as a pedagogical phenomenon]. Problemy inzhenerno-pedahohichnoi osvity. 2013. № 38-39. S. 43-50. [in Ukrainian].

7. Modeliuvannia osvitnoho prostoru v umovakh realizatsii kontseptsii «Nova ukrainska shkola» [Modeling of the educational space in the context of the implementation of the "New Ukrainian School" concept: methodical recommendations]: metodychni rekomendatsii / Ukl. T. V. Demiraki, za zah. red. V. V. Stoikovoi. Mykolaiv : OIPPO, 2018. 36 s. [in Ukrainian].

8. Nekrashevych T.V. Aspektualnist personalizatsii osvitnoho protsesu u vyshchii shkoli [Aspectuality of personalization of the educational process in higher education]. Aktualni pytannia linhvistyky, profesiinoi linhvodydaktyky, psykholohii i pedahohiky vyshchoi shkoly : zb. statei VI Mizhnar. nauk.-prakt. konf., m. Poltava, 25-26 lystopada 2021 r. Poltava, 2021. S. 236-238. [in Ukrainian].

9. Novyi osvitnii prostir. Motyvuiuchyi prostir [New educational space. Motivating space]. Informatsiinyi posibnyk.

10. Semenova A. V. Teoretychni i metodychni zasady zastosuvannia paradyhmalnoho modeliuvannia u protsesi profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv [Theoretical and methodological principles of using paradigmatic modeling in the process of professional training of future teachers]. Dys. ... doktora pedahohichnykh nauk: 13.00.04 - teoriia i metodyka profesiinoi osvity. Ternopil, 2009. 42 s. [in Ukrainian].

11. Tkach T.V Upravlinnia proektuvanniam osvitnoho prostoru vyshchoho navchalnoho zakladu [Management of the design of the educational space of a higher educational institution]. Teoriia i praktyka suchasnoi psykholohii. 2010 r. Vypusk 1. S. 34-39. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru