Неперервна освіта та побудова індивідуальної освітньої траєкторії – важливі чинники реформування освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Неперервна освіта та побудова індивідуальної освітньої траєкторії - важливі чинники реформування освіти в Україні

Бойченко В.В., Київський університет імені Бориса Грінченка

Вступ

В сучасному суспільстві відбуваються кардинальні зміни в науці, економіці, промисловості, культурі. Ці зміни визначають подальший розвиток освіти. Неперервна освіта та навчання протягом життя є пріоритетним напрямком державної політики в сфері освіти. Для України створення системи розвитку сучасного професійного компетентного педагогічного працівника є важливою умовою успіху на шляху розбудови незалежної та квітучої держави. Актуальним залишається завдання формування сучасного фахівця у системі неперервної освіти у контексті глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Значущість системи неперервної освіти у створенні інтелектуального капіталу суспільства полягає в тому, що під час її реалізації людина одержує професійні знання, уміння, навички, компетенції та компетентності. Вона передбачає не тільки підвищення кваліфікації та перепідготовку, а й застосування постійної й дієвої самоосвіти. педагогічний освіта навчання

Виклад основного матеріалу. Неперервна освіта та побудова індивідуальної освітньої траєкторії педагога - провідна тенденція розвитку освіти в світі та Україні. Відповідно до положень Національної доктрини розвитку освіти [1] шляхами реалізації неперервної освіти є:

• забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти, як продовження попередніх для підготовки громадян для можливого переходу на наступні ступені;

• оптимізація системи перепідготовки працівників і підвищення їх кваліфікації;

• модернізація системи післядипломної освіти на основі відповідних державних стандартів;

• забезпечення зв'язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою та післядипломною освітою.

Державна політика стосовно неперервної освіти здійснюється з урахуванням світових тенденцій розвитку освіти протягом життя, соціально-економічних, технологічних та соціокультурних змін. Відповідно до Закону України "Про освіту" це відбувається за принципом єдності і наступності системи освіти, неперервності і різноманітності її форм. В цьому ж документі визначено такі види освіти: формальна, неформальна та інформальна. Для кожного педагога вони є необхідними та у сукупності визначають ІОТ його професійного розвитку. Всі ці види освіти об'єднує неперервність освіти. В законі України "Про загальну середню освіту" проголошено завдання наукового та методичного забезпечення системи загальної середньої освіти:

• координація діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти, методичних кабінетів та методичних об'єднань педагогічних працівників;

• організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

• налагодження співпраці з вищими навчальними закладами всіх рівнів акредитації для підвищення ефективності навчально-методичного забезпечення.

Значущість неперервної освіти зумовлена загальною кризою освіти, характерної для початку ХХІ століття для різних країн. Як відмічається в роботі [2] ознаками цієї кризи та наслідками є:

• криза соціалізації - неможливість системи освіти забезпечувати гармонічне входження людини в реальне соціальне життя;

• зростання розриву між освітою та культурою - можливість фахівця одержувати в кращому випадку знання, але не цінності культури;

• наростання відставання освіти від сучасної науки - неосвічена людина стає об'єктом маніпуляції, зокрема у процесі свого професійного самовизначення і розвитку.

Меморандумом про неперервну освіту Комісії Європейського Союзу було визначено шість основних напрямів розвитку безперервної освіти з відповідною метою кожного з них [3]:

• нові базові знання і навички для всіх - представлення загального безперервного доступу до освіти з метою отримання і вдосконалення умінь і навичок, необхідних для "життя" в інформаційному суспільстві;

• суттєве збільшення інвестицій у розвиток людських ресурсів - підняття пріоритету найважливішого надбання - людини;

• інноваційні методики навчання - запровадження розробок нових технологій навчання для системи неперервної освіти;

• принципово нова система оцінки здобутої освіти - докорінна зміна підходів до розуміння і визнання навчальної діяльності та її результатів, особливо у сфері освіти;

• розвиток наставництва і консультування - забезпечення кожному вільного доступу до освітньої інформації та необхідних консультацій і рекомендацій;

• наближення освіти до місця проживання - використання мережі навчальних і консультаційних пунктів, сучасних інформаційних та комунікаційних технологій.

Сутність, принципи, форми та напрямки реалізації неперервної освіти педагогічного працівника. Неперервна освіта педагогічного працівника передбачає отримання професійних знань, умінь та навичок, необхідних компетенцій та передбачає:

• підвищення кваліфікації, перепідготовку;

• постійну самоосвіту для успішної реалізації навчального процесу та життєдіяльності.

Організація й управління самоосвітою є однією з найбільш актуальних проблем в системі неперервної освіти. Самоосвіта є провідною формою неперервної освіти, що визначає пошук і реалізацію індивідуальних шляхів її реалізації.

На думку авторів роботи [4] освіта може визначатися як:

• цілеспрямований процес виховання й навчання в інтересах людини, суспільства, держави з досягненням певних освітніх рівнів (освітніх стандартів);

• процес розвитку та вдосконалення системи знань, накопичених людством;

• нескінчене та неперервне оволодіння знаннями, уміннями й навичками відповідно до змін умов життя, розвитку науково-технічного прогресу;

• основа психологічної готовності людини до неперервного накопичення знань, їх використання в повсякденному житті;

• очікуваний результат процесу навчання, результатом якого є сформована система знань, умінь і навичок, ставлення до явищ природи й громадського життя.

В Законі про освіту неперервна освіта розглядається як "безперервний процес навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття вищої та/або післядипломної освіти, що дає змогу фахівцю підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності і триває впродовж усього періоду його професійної діяльності".

Сфера неперервної освіти базується на наступних провідних принципах, що передбачає досягнення визначених цілей:

• гуманізму - закріплення норм людяності в суспільстві;

• демократизму - рівне ставлення та рівний доступ до людських цінностей;

• доступності - можливість кожної людини користуватися різними структурами і рівнями освіти;

• інтеграції - об'єднання єдиними цілями формальних і неформальних освітніх структур традиційного і нового типу;

• гнучкості - широкий спектр навчальних планів і програм, способів організації навчального процесу, стратегій навчання;

• релевантності - індивідуальні особистості людини, її власна професійна і соціальна діяльність.

В соціально - педагогічному словнику [5] наведено наступне визначення самоосвіти, як освіти, що отримується у процесі самостійної роботи, без проходження навчання в освітному закладі. У системі неперервної освіти самоосвіта виступає зв'язуючим ланцюжком в процесі організованого навчання. При цьому освітній процес набуває бажаної цілісності. Самоосвіта більшою мірою пов'язана з організацією індивідуальної траєкторії освіти з задоволенням власних потреб, цілей, інтересів, використовуючи індивідуальні методи та способи, форми та підходи навчання. Завданням освітнього закладу, в якому працює педагогічний працівник, є створення сприятливих умов для побудови та реалізації індивідуальної траєкторії освіти за його вибором, зацікавленості та реалізації самоосвіти та надання дієвої підтримки керівництва і фахівців. При цьому вибір ІОТ здійснюється на основі взаємного урахування індивідуальних цілей, потреб, мотивів інтересів працівника та цілей і вимог освітнього закладу, де працює педагогічний працівник.

Спираючись на дослідження [1, 2, 6-8] можна визначити переваги, пов'язані із організацією навчання й розвитку педагогічного працівника на основі реалізації індивідуальної траєкторії освіти для навчального закладу:

• здійснення підвищення професійної компетентності й кваліфікації педагогічного працівника найбільш раціональним і ефективним для нього способом;

• забезпечення конкурентоспроможності освітньої закладу в мережі закладів;

• можливість вибору навчання й саморозвитку сприятиме формуванню кваліфікованого та професійного кадрового персоналу закладу та зниженню плинності кадрів;

• планування розвитку кар'єри різними способами є джерелом визначення потреб працівників у професійній освіті та приваблює працівника до подальшої роботи в закладі;

• використання успішної індивідуальної траєкторії працівника для розповсюдження нових технологій навчання та їх впровадженні в закладі;

• побудова та реалізація індивідуальних траєкторій навчання й розвитку працівників веде до ефективних організаційних змін у закладах освіти;

Серед переваг, пов'язаних із організацією навчання й розвитку працівників на основі реалізації індивідуальної траєкторії освіти, для самого педагогічного працівника можна визначити наступні:

• розширення можливостей освітнього процесу та його простору, вибору найефективніших і найзручніших шляхів і способів неперервної освіти;

• зростання професійної компетентності й кваліфікації педагогічного працівника з підвищенням його цінності, значущості й конкуренто-спроможності в закладі, рейтингу серед працівників;

• формування й розвиток різнобічних знань, навичок та умінь, що урізноманітнює та розширює сфери професійної діяльності;

• здійснення зручного шляху освіти (без відриву від основної роботи, а в разі необхідності з відривом),що надає можливості кар'єрного зростання й підвищення рівня життя працівника;

• підвищення мотивації й задоволення працею, її ефективності та результативності;

• послаблення стресу та підвищення здатності працівника пристосовуватись до змін і роботи у нових і складних умовах.

Спільною перевагою як для працівника, так і закладу освіти є можливість здійснення цілеспрямованого саморозвитку працівника шляхом узгодження мети організації й працівника.

Однією з переваг самоосвіти є можливість надання більшої свободи у виборі шляхів навчання й розвитку особистості у відповідності з її потребами. Реалізація індивідуальної траєкторії освіти в системі неперервної педагогічної освіти здійснюється у вигляді різних форм:

• підготовка фахівця у закладах вищої освіти шляхом вибору освіти, фаху, навчального закладу з можливістю реалізації індивідуальної траєкторії освіти у вигляді варіативної складової навчальних планів, індивідуальної та самостійної і науково - дослідної роботи;

• перепідготовка, яка здійснюється шляхом усвідомленого вибору освіти, навчального закладу, форми навчання (очна, заочна, вечірня, дистанційна) у вигляді варіативної складової навчальних планів, індивідуальної та самостійної і науково - дослідної роботи;

• підвищення кваліфікації шляхом проведення планового обов'язкового підвищення кваліфікації у вигляді реалізації варіативної складової навчальних планів, підвищення кваліфікації, індивідуальної форми навчання, спецкурсів, самостійна роботи;

• самоосвіта через усвідомлення потреб і мотивів освіти у вигляді самостійного вибору змісту, термінів, форм, методів і технологій освіти.

Наведені різні форми реалізація індивідуальної траєкторії освіти в системі неперервної педагогічної освіти підтверджують, що індивідуальна траєкторія освіти може здійснюватися:

• за вибором різних форм безперервної освіти, але слід зазначити, що в організованих формах (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації);

• одночасним здійсненням пошуком шляхів, прогнозування та визначення результатів реалізації індивідуальної траєкторії освіти.

Пошук шляхів індивідуальної траєкторії освіти на думку авторів [6] являє собою:

• метод дослідження об'єктів пізнання за їхніми моделями;

• побудову та вивчення моделей реальних предметів, явищ та об'єктів для визначення або поліпшення їхніх характеристик, раціональних способів їхньої будови, керування ними тощо.

Пошук шляхів індивідуальної траєкторії освіти та самоосвіти повинен враховувати внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на вибір чи побудову траєкторії, прийняття рішень щодо вибору форм і способів освіти, розробку моделей освіти, інструментарію вимірювання результатів. До внутрішніх факторів можна віднести задоволення матеріальних потреб, потребу в афіляції, професійну конкурентоспроможність, кар'єрне зростання та самореалізацію. Постійні зміни та розвиток науки і виробництва у сфері діяльності, умови ринку праці, вимоги до професійної компетентності з боку роботодавця становлять зовнішні фактори. Під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів та в освітньому процесі формуються:

• визначення особистих потреб та вимого середовища, цілей освіти і самоосвіти;

• пошук, вибір і побудова індивідуальної траєкторії освіти і самоосвіти;

• вибір форм неперервної освіти і самоосвіти та розробка індивідуальної моделі неперервної освіти і самоосвіти;

• визначення й аналіз результатів неперервної освіти і самоосвіти.

Індивідуальна траєкторія освіти і самоосвіти може здійснюватися за двома напрямами: за вибором організованих форм системи неперервної освіти (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації) та шляхом моделювання змісту й засобів самоосвіти та саморозвитку.

Узагальнення літературних даних [9-11] дозволяє визначити напрями індивідуальної траєкторії освіти і самоосвіти та очікувані результати їх реалізації:

• розвиток професійної компетентності - забезпечення досягнення результатів навчання та успішності професійної діяльності;

• опанування практикою самоменеджменту - можливість управляти власним часом і діяльністю, використовувати технології раціонального планування, самоорганізації, самоконтролю;

• застосування можливостей дистанційного навчання - використання нової форми організації навчального процесу з ліквідацією обмежень, пов'язаних з місцем і часом одержання освіти, використанням єдиних державних освітніх стандартів шляхом використання сучасних комп'ютерних технологій та засобів комунікації;

• вміння спілкування та взаємодії з іншими людьми, розуміти своє місце в соціумі - можливість ефективно спілкуватися, будувати та розвивати формальні та неформальні міжособистісні стосунки, працювати в команді, сприяти формуванню сприятливого соціально- психологічного клімату в колективі;

• розвиток власного інтелектуального й загальнокультурного потенціалу - забезпечення поповнення власного ресурсу знаннями та уміннями, духових потреб.

Процес вибору й побудови індивідуальної траєкторії освіти є неперервним. Він зорієнтований на задоволення певних потреб, мотивів, цілей особистості педагогічного працівника, які періодично виникають після задоволення попередніх.

Для неперервної освіти педагогічного колективу одними з визначальних чинників є професійний і інтелектуальний рівень педагогічного колективу, вміння використовувати сучасні методи навчання та підвищення кваліфікації, досягнення науки та практики, рівень творчої атмосфери. Успішне застосування цих чинників можливо за рахунок:

• якісної теоретичної і методологічної підготовка педагогів;

• здатності педагогів до інноваційної діяльності;

• використання потенційних можливостей педагогічного колективу;

• сформованості мотивації педагогічної діяльності;

• необхідного рівня творчого розвитку педагогічного колективу;

• досягнення результативності роботи колективу за звітні періоди.

Практика діяльності педагогічних колективів підтверджує необхідність та доцільність побудови неперервної освіти за системою індивідуальних траєкторій для всіх членів колективу. Для досягнення успіху необхідний обов'язково враховувати принцип педагогічної синергії, за яким ефект від спільної дії всіх елементів колективної системи призводить до суттєвого покращення якісних показників функціонування без збільшення кількісних. При цьому індивідуальна освітня траєкторія педагогічного колективу - це індивідуальний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного члена педагогічного колективу на засадах синергії в освіті.

Висновки

Неперервна освіта педагогічного працівника - важлива умова забезпечення його успішної діяльності та розвитку і функціонування освітнього закладу. Визначальною формою неперервної освіти педагогічних працівників є самоосвіта.

Найдієвішим способом реалізації безперервної освіти та самоосвіти педагогічного працівника є побудова та реалізація індивідуальної траєкторії, яка що може здійснюватися за напрямами пошуку ефективних форм в системі безперервної освіти та моделювання власної самоосвіти й саморозвитку.

Список використаних джерел

1. Національна доктрина розвитку освіти. Книга керівника навчально-виховного закладу. Нормативні та інструктивно- методичні документи Міністерства освіти і науки України. Харків: ПП "Торг сін плюс", 2006. - с. 82-96.

2. О.В. Вознюк. Неперервна освіта як провідна тенденція сучасного світу // Андрагогічний вісник. - 2012 - Вип. 1. - с. 50 - 57.

3. Меморандум неперервного процесу освіти Європейського Союзу. Адукатар. 2006. № 2 (8). С. 25. URL: http://adukatar.net/ wpcontent/uploads/2009/12/Adu_8_Pages_24-27.pdf 4.

4. Г. Полякова. Напрями моделювання індивідуальної траєкторії безперервної освіти й самоосвіти педагогічних працівників // Теорія та методика управління освітою. - 2010 - № 3 - с. 1 - 11.

5. Сучасний психолого - педагогічний словник / авт. кол. за заг. ред. О.І. Шапран. Переяслав - Хмельницький: Домбровська Я.М., 2016.- 473 с.

6. Управління персоналом: підручник / О.М. Шубалий, Н.Т. Рудь, А. І. Гордійчук, І. В. Шубала, М. І. Дзямулич, О.В. Потьомкіна, О.В. Середа; за заг. ред. О.М. Шубалого. - Луцьк: ІВВ Луцького НТУ, 2018. - 404с.

7. Словник педагогічних та психологічних термінів до дисциплін: "Педагогіка", "Педагогіка новаторства", "Педагогіка та психологія вищої школи", "Методика виховної роботи та основи педагогічної майстерності", "Педагогічний менеджмент" : для здобувачів вищої освіти денної та заочної форм здобуття освіти пед. спец-тей / укладачі: Н.А. Несторук, Л.В. Кокоріна. Слов'янськ: Вид-во Б. І. Маторіна, 2019. 131 с. ISBN 978-617-7780-03-7

8. Дяків О. П., Островерхов В.М. Управління персоналом: навчально-методичний посібник - Тернопіль: ТНЕУ, 2018. - 288 с. ISBN 978-966-654-514-8.

9. Єльникова Г.В. Адаптивне управління: сутність, характеристика, моніторингові системи: Монографія / [Г.В. Єльникова, Т.А. Борова, О.М. Касьянова, Г.А. Полякова та ін.] / За заг. ред. Г.В. Єльникової. - Чернівці : Технодрук, 2009. - 572 с.

10. Т.В. Лазоренко, С.О. Пермінова. Основи менеджменту: навчальний посібник. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського. 2021. - 166 с.

11. Управління розвитком персоналу: навчальний посібник / Т.П. Збрицька, Г.О. Савченко, М.С. Татаревська. За заг. ред. М.С. Татаревської. - Одеса: Атлант, 2013. - 427 с.

Размещено на Allbest.ru