Гарантії дотримання прав особи при проведенні освідування в контексті змін до кримінального процесуального законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гарантії дотримання прав особи при проведенні освідування в контексті змін до кримінального процесуального законодавства України

Кулик Марина Йосипівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Терещенко Юлія Василівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Симчук Анатолій Степанович доцент кафедри кримінального процесу, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Анотація

Стаття присвячується гарантіям дотримання прав особи при проведенні освідування в контексті змін до кримінального процесуального законодавства України. У статті проаналізовані положення Конституції України та норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), які виступають гарантіями поваги до людської гідності прав і свобод кожної особи при проведенні слідчих (розшукових) дій.

Зроблений порівняльно-правовий аналіз норм КПК України 1960 та 2012 років щодо правової регламентації проведення освідування особи. Визначено мету здійснення освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого, яка полягає у виявленні не лише на його тілі, але й одязі, в якому він перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Проводити освідування може дізнавач, слідчий, прокурор. Підставами для проведення будь-якої слідчої (розшукової) дії, в тому числі і освідування, є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Наголошено, що фактичною підставою для прийняття рішення про освідування є наявність зафіксованих у матеріалах кримінального провадження даних про те, що на тілі певної особи, одязі в якому вона перебуває є особливі прикмети чи сліди кримінального правопорушення, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для кримінального провадження. У свою чергу зазначено, що правовою підставою проведення освідування особи є постанова дізнавача, слідчого, прокурора, яка повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, а у разі відмови особи добровільно пройти освідування дана слідча (розшукова) дія здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора.

Звернено увагу, що порядок проведення освідування має чітко відповідати вимогам КПК України.

Розглянуті рішення місцевого загального суду та Верховного Суду щодо дотримання загальних вимог передбачених КПК України щодо порядку проведення освідування, а також проаналізовані права та гарантії освідуваної особи, які були порушені при проведенні даної слідчої (розшукової) дії.

Ключові слова: слідча (розшукова) дія, освідування особи, дізнавач, слідчий, прокурор, гарантії прав особи, судово-медичний експерт, лікар, спеціаліст, понятті, постанова, протокол, кримінальне правопорушення.

Kulyk Maryna Yosypivna candidate of legal sciences, associate professor, Associate Professor of the Department of Criminal Procedure, National Academy of Internal Affairs, Kyiv освідування особи дізнавач слідчий

Tereshchenko Yuliia Vasylivna candidate of legal sciences, associate professor, Associate Professor of the Department of Criminal Procedure, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

Symchuk Anatolii Stepanovych Associate Professor of the Department of Criminal Procedure, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

GUARANTEES OF OBSERVANCE OF PERSONAL RIGHTS WHEN CONDUCTING AN INVESTIGATION IN THE CONTEXT OF

CHANGES TO THE CRIMINAL PROCEDURAL LEGISLATION OF

UKRAINE

Abstract. The article is devoted to the guarantees of compliance with the right of the individual during the investigation in the context of changes to the criminal procedural legislation of Ukraine. The article analyzes the provisions of the Constitution of Ukraine and the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter referred to as the Criminal Procedure Code of Ukraine), which act as guarantees of respect for the human dignity of the rights and freedoms of every person during investigative (search) actions.

A comparative legal analysis of the norms of the Criminal Code of Ukraine of 1960 and 2012 regarding the legal regulation of conducting a personal examination was made. The purpose of conducting an examination of a suspect, witness or victim is determined, which consists in detecting not only on his body, but also on the clothes he is wearing, traces of a criminal offense and their removal or identifying special signs, if this does not require a forensic medical examination.

An investigator, an interrogator, a prosecutor can conduct an investigation. The grounds for conducting any investigative (research) action, including surveying, are the availability of sufficient information indicating the possibility of achieving its goal.

It is emphasized that the factual basis for making a decision on the investigation is the presence of data recorded in the materials of the criminal proceedings that the body of a certain person, the clothes in which he is wearing, there are special signs or traces of a criminal offense, the detection or certification of the presence of which is important for the criminal proceedings. In turn, it is stated that the legal basis for conducting an examination of a person is the resolution of the inquirer, investigator, prosecutor, which must meet the requirements of Part 5 of Art. 110 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, and in the case of a person's refusal to voluntarily pass the examination, this investigative (search) action is carried out forcibly only on the basis of the prosecutor's decision.

Attention is drawn to the fact that the examination procedure must clearly meet the requirements of the Code of Criminal Procedure of Ukraine.

The decisions of the local general court and the Supreme Court regarding compliance with the general requirements of the Code of Criminal Procedure of Ukraine regarding the procedure for the investigation were considered, and rights and guarantees of the person under investigative, which were violated during this investigative (search) action, were analyzed.

Keywords: investigative (search) action, examination of the person, interrogator, investigator, prosecutor, guarantees of personal rights, forensic medical expert, doctor, specialist, concepts, decree, protocol, criminal offence.

Постановка проблеми

Однією із слідчих (розшукових) дій є освіду- вання особи. Порядок проведення освідування має чітко відповідати вимогам КПК України. Правове визначення проведення даної слідчої (розшукової) дії спрямоване на підвищення її результативності та забезпечення дотримання процесуальних гарантій прав особи під час його практичної реалізації.

Водночас, недотримання процесуальних вимог проведення освідування є грубим порушенням прав особи, що в подальшому, може призвести до визнання отриманих доказів під час досудового розслідування недопустимими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі питання щодо процесуального порядку проведення освідування особи досліджували такі вчені, як В. І. Галаган, О. М. Дуфенюк, Я. Ю. Конюшенко, Л. М. Лобойко, Є. Д. Лук'янчиков, Д. П. Письменний, М. А. Погорецький, В. М. Тертишник, В. В. Топчій, Л. Д. Удалова, К. О. Чаплинський, М. Є. Шумило та інші.

Однак, гарантії дотримання прав особи при проведенні освідування залишається недостатньо дослідженим та викликає низку проблем, що потребують правових шляхів їх вирішення.

Метою статті є аналіз норм щодо гарантій дотримання прав особи при проведенні освідування в контексті змін до кримінального процесуального законодавства України.

Виклад основного матеріалу

Однією із слідчих (розшукових) дій, передбачених КПК України є освідування особи. Так, відповідно до ч. 1 ст. 241 КПК України дізнавач, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на його тілі, одязі, в якому він перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово- медичну експертизу [1].

Освідування може бути проведено як за добровільною згодою особи, так і здійснено примусово. У випадках примусового проведення освідування особи, повинні існувати дієві механізми захисту від безпідставних зловживань з боку органів досудового розслідування, оскільки воно пов'язане із обмеженням прав людини.

Проведення даної слідчої (розшукової) дії зумовлює необхідність убезпечення від розголошення відомостей про інтимні сторони життя особи. Гарантії забезпечення поваги до людської гідності, прав і свобод кожної особи закріплені на конституційному та галузевих рівнях [2]. Так, у ст. 28 Конституції України закріплено положення, згідно якого «ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню» [3]. Повага до людської гідності, також гарантована ст. 11 КПК України, де передбачено, що «забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність» [1].

Зробивши порівняльно-правовий аналіз норм щодо проведення освідування ст. 193 КПК України 1960 року та ст. 241 КПК України 2012 року (нова редакція від 22 липня 2022 року), можна зазначити, що попередній процесуальний порядок дещо відрізняється від теперішнього. Так, відповідно до норм КПК України 1960 року освідування проводилося обвинуваченого, підозрюваного або потерпілого чи свідка з метою виявити або засвідчити наявність в останніх особливих прикмет. Також, була передбачена норма, відповідно до якої слідчий проводив освідування, правовою підставою для його проведення було винесення слідчим відповідної постанови.

У чинному КПК України передбачено, що метою проведення освідування є виявлення не лише особливих прикмет у підозрюваного, свідка чи потерпілого, а й виявлення на його тілі, одязі, в якому він перебуває, слідів кримінального правопорушення.

Освідування є різновидом огляду, тому не можна віднести до його завдань, наприклад, установлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння особи, оскільки для цього необхідні спеціальні знання, адже це вже є завданням судово-медичної експертизи. Проводити освідування може дізнавач, слідчий, прокурор. Підставами для проведення будь-якої слідчої (розшукової) дії, в тому числі і освідування є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Фактичною підставою для прийняття рішення про освідування є наявність зафіксованих у матеріалах кримінального провадження даних про те, що на тілі певної особи, одязі в якому вона перебуває є особливі прикмети чи сліди кримінального правопорушення, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для кримінального провадження, передусім для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

Правовою підставою проведення освідування особи є постанова дізнавача, слідчого, прокурора, яка повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, а у разі відмови особи добровільно пройти освідування дана слідча (розшукова) дія здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора.

Порядок проведення освідування має чітко відповідати вимогам КПК України. Так, відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства особа, відносно якої планується проведення такої слідчої (розшукової) дії, як освідування особи, наділена низкою прав та гарантій, таких як:

1. Перед початком освідування особі пропонується добровільно пройти освідування на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора, а в разі її відмови освідування здійснюється примусово на підставі постанови прокурора.

Примусове проведення освідування особи має проводитися у виняткових випадках, коли вже вичерпані всі можливості переконати особу пройти цю слідчу (розшукову) дію добровільно.

У даному випадку постає питання щодо меж допустимості психологічного, фізичного примусу та його підстав при проведенні освідування. Законодавець не виділяє особливих (окремих) підстав для застосування примусового освідування особи (підозрюваного, свідка, потерпілого), зважаючи на різницю в процесуальному статусі учасників такої слідчої (розшукової) дії. При цьому залишається неврегульованим питання примусового проведення освідування, а саме тих меж втручання в права особи,

відносно якої проводиться дана слідча (розшукова) дія при застосуванні психологічного або фізичного примусу та його меж. У КПК України закріплена лише норма про недопущення дій, які принижують честь і гідність особи або є небезпечними для її здоров'я.

Враховуючи зазначене, на нашу думку, саме на дізнавача, слідчого, прокурора покладено обов'язок забезпечити особі, відносно якої проводиться освідування, дотримання всіх її прав та гарантій для того, щоб межі втручання в права людини не були порушені.

Тут варто звернути увагу на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 26 липня 2018 року у справі № 590481/17, в якому зазначено, що згідно постанови про освідування особи винесеної начальником другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідуванням кримінальних проваджень слідчим органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області, старшим радником юстиції ОСОБА_18, було постановлено провести освідування ОСОБИ_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з метою виявлення слідів кримінального правопорушення - нашарувань спеціальної хімічної речовини, яка використовувалась для помітки грошових коштів, та доручено проведення даного освідування старшому слідчому слідчого відділу прокуратури Сумської області та співробітникам ВБКОЗ УСБУ в Сумській області. Так, відповідно до ч. 1 ст. 241 КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. У ч 2 ст. 241 КПК України передбачено, що освідування здійснюється на підставі постанови прокурора. Відповідно до ч. 3 ст. 241 КПК України, перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Із постанови вбачається, що ОСОБІ_1 вона не пред'являлась та не оголошувалась, про що свідчить відсутність підпису особи, яка підлягала освідуванню. Крім того, дата народження ОСОБИ_1 зазначена не вірно, замість ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначений рік народження - 1957.

Тому суд вважає, що дана постанова винесена з істотним порушенням прав та свобод людини та є недопустимим доказом на підставі ст.ст. 87, 89 КПК України [4].

2. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров'я.

У кримінальному провадженні неприпустимі будь-які прояви катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання, погрози застосування такого поводження, утримування особи у принизливих умовах, примушування до дій, що принижують людську гідність.

3. Дізнавач, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем. При цьому, не вирішеним залишається питання про те, яким процесуальним документом мають оформлюватися результати проведення освідування лікарем, зважаючи на вимоги КПК України про необхідність складання протоколу про проведення освідування. Враховуючи викладене, на нашу думку слід передбачити у нормах КПК України можливість складання довідки (акту) лікарем за результатами його проведення.

У ст. 104 КПК України зазначено вимоги до протоколу, у якому фіксуються хід і результати процесуальної дії. Крім цього, у ч. 1 ст. 106 КПК України передбачено, що протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення [1]. Лікар може брати участь в освідуванні та виконувати обов'язки спеціаліста, надаючи допомогу дізнавачу, слідчому, прокурору.

Також, доречно згадати і рішення Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 грудня 2019 року у справі № 588/1199/16-к, в якому зазначено, що в протоколі освідування ОСОБИ_7 не зазначено його процесуальний статус, не роз'яснено його права під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Не дивлячись на вказівку в протоколі освідування особи від 8 липня 2016 року на те, що воно проводиться на підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні від 8 липня 2016 року, відомості про пред'явлення цієї постанови ОСОБІ_7 до проведення освідування, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

На підставі цього та інших порушень норм КПК України, суд дійшов до висновку про порушення органом досудового розслідування таких загальних засад кримінального провадження як законність та забезпечення права на захист, що в свою чергу стало підставою для визнання цих доказів та похідних від них недопустимими [5].

4. Дізнавач, слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов'язано з необхідністю оголювати особу, яка підлягає освідуванню. У разі коли неможлива присутність при освідуванні особи дізнавача, слідчого, прокурора іншої статі, необхідно залучати до цієї слідчої (розшукової) дії дізнавача, слідчого, прокурора тієї ж статі, що й особа, щодо якої проводиться освідування. При цьому не зрозумілою є відсутність закріпленої в КПК України заборони присутності понятих іншої статі при освідуванні, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, відносно якої проводиться слідча (розшукова) дія.

5. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, одязі, в якому вона перебуває, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи за допомогою інших технічних засобів. Водночас, зображення, демонстрація яких може розглядатися як образлива для освідуваної особи, і які зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

6. Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтере- сованих осіб (понятих) для освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. При цьому понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

7. Особі, освідування якої проводилося надається копія протоколу освідування. Тобто освідуваній особі надається лише копія протоколу, а додатки до нього нікому з його учасників не надаються і можуть бути надані лише суду під час судового розгляду.

Висновки

Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що повага до людської гідності є однією із загальних засад кримінального провадження та є втіленням положень Конституції України, згідно з якими людина, її життя честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ці положення стосуються і правил проведення всіх слідчих (розшукових) дій, в тому числі і освідування особи. Водночас, недотримання процесуальних вимог під час проведення освідування є грубим порушенням прав особи, що в подальшому, може призвести до визнання отриманих доказів під час досудового розслідування недопустимими.

Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийн. 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/4651-17.

2. Конюшенко Я. Ю. Визначення підстав для проведення освідування крізь призму слідчої практики. Право і безпека. 2020. № 4(79). С. 61.

3. Конституція України : від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

4. Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 26 лип. 2018 р. справа №590/481/17. Єдиний державний реєстр судових рішень : [сайт]. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/75517577.

5. Постанова Верховного Суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 груд. 2019 р. справа № 588/1199/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень : [сайт]. URL : https://reyestr.court.gov.ua/Review/86505861.

References:

1. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny : pryiniatyi 13 kvitnya 2012 roku. № 4651-VI. [Criminal procedure code of Ukraine]. Verkhovna Rada Ukrayiny - Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 [in Ukrainian].

2. Konyushenko YA. YU. Vyznachennya pidstav dlya provedennya osviduvannya kriz' pryzmu slidchoyi praktyky. [Determining the grounds for investigation through the prism of investigative practice]. Pravo i bezpeka - [Law and security], vol. 4(79), 2020. p. 61.

3. Konstytutsiia Ukrainy : Zakon Ukrainy pryiniatyi 28 chervnia 1996 roku № 254k/96-VR. [Constitution of Ukraine: Law of Ukraine]. Verkhovna Rada Ukrayiny - Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].

4. Vyrok Yampil's'koho rayonnoho sudu Sums'koyi oblasti vid 26 lyp. 2018 r. sprava №590/481/17. [Verdict of Yampil district court of Sumy region]. Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen - Unified state register of court decisions. Retrieved from https: https:// reyestr.court.gov.ua/Review/75517577 [in Ukrainian].

5. Postanova Verkhovnoho Sudu kolehiyeyu suddiv Tret'oyi sudovoyi palaty Kasatsiynoho kryminal'noho sudu vid 18 hrud. 2019 r. sprava № 588/1199/16-k. [Resolution of the Supreme Court by the panel of judges of the Third Chamber of the Criminal Court of Cassation]. Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen - Unified state register of court decisions. Retrieved from https:https://reyestr.court.gov.ua/Review/86505861 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru