Гуманізм та дитиноцентризм в концепції патріотичного виховання В.О. Сухомлинського

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківська загальноосвітня школа І-Ш ступенів №101

Гуманізм та дитиноцентризм в концепції патріотичного виховання В.О. Сухомлинського

Батрун І.В.

Вступ

Сьогодні, коли у всьому світі спостерігається криза виховного процесу, особливої актуальності набувають проблеми виховання дитячого колективу та підлітків. З огляду на це, не дивно, що світова педагогічна наука, у тому числі й Україна, переживає пік інтенсивного вивчення й осмислення творчої спадщини В. Сухомлинського. Одним з перспективних напрямів збагачення вітчизняної теорії й практики виховання майбутніх поколінь становить порівняння поглядів видатного педагога-гуманіста й зарубіжних учених щодо виховання молодого покоління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що життєвий шлях та педагогічна діяльність В. Сухомлинського актуалізована в працях Д. Водзинського, К. Григор'єва і Б. Хандроса, Б. Рябініна, Б. Тартаковського, І. Цюпи.

Різні аспекти педагогічної діяльності В. Сухомлинського розглядалися в статтях і книгах, працях М. Антонця, І. Зязюна, І. Беха, К. Чорної, Г. Калмикова, М. Красовицького, В. Кузя, М. Сметанського, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка. Багатогранна педагогічна спадщина В. Сухомлинського стала предметом дисертаційних досліджень Н. Безлюдної, С. Белецької, Г. Бондаренка, А. Бика, О. Дуди, В. Кіндрата, А. Луцюка, І. Наливайко, Т. Остаповської, О. Петренко, Л. Петрук, І. Суржикової, Л. Ткачук та інших.

Факти засвідчують високий ступінь дослідженості життєвого шляху й науково-педагогічного доробку В. Сухомлинського, проте цілісне дослідження щодо спільних підходів до проблем виховання видатного педагога на сьогоднішній день в Україні відсутнє.

Актуалізація ідей В. Сухомлинського до сучасного освітнього простору НУШ зумовила постановку проблеми. Спираючись на ідеї великих мислителів-гуманістів минулого і джерела народного виховання, він сформулював педагогічну концепцію, яка має гуманістичний характер.

Виклад основного матеріалу

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського різнобічна і багатопланова. Найвідоміша праця «Серце віддаю дітям» описує систему діяльності Павлиського вчителя на засадах гуманізму, поваги до особистості дитини. Для Сухомлинського щира любов до дітей і педагогічна культура є взаємопов'язаними поняттями.

Ідеї дитиноцентризму (орієнтація на особистість учня) описано в працях «Вірте в Людину», «Людина неповторна», «Дума про Людину», «Шлях до серця дитини», «Виховання особистості в радянській школі», «Серце віддаю дітям».

Педагогічну спадщину педагога В.О. Сухомлинського охоплює ідея формування людини та розвиток і виховання особистості.

Гуманізм педагогічної системи В.О. Сухомлинського, його концепція виховання особистості ґрунтується на положенні про самоцінність людини, її праві на свободу і гідність як неповторної індивідуальності. Погоджуємось із ідеями В. Сухомлинського який відзначав, що народ органічно продовжує себе через систему виховання в своїх дітях, генерує національний дух, ментальність, характер, сімейну культуру, основу якої складає збереження рідної мови, пізнання духовної спадщини батьків, вивчення свого родоводу, життя за нормами народної моралі тощо. Це є основою педагогіки партнерства - спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об'єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Школа має сприяти залученості родини до побудови освітньої траєкторії дитини. Нова школа має допомагатиме батькам здобувати спеціальні знання про стадії розвитку дитини, ефективні способи виховання.

Ідеалом національного виховання в системі В. Сухомлинського є національно-свідома, інтелектуальна, творча, здатна до саморозвитку і самовдосконалення особистість, носій національних цінностей, національних виховних традицій та звичаїв, морально-педагогічного досвіду українського етносу. Важливими є базові цінності демократичного суспільства - явища, процеси, норми життя, утвердження і розвиток яких мають найбільше значення для демократичного суспільства. Серед найважливіших з них: державність, добробут населення, національна безпека, відданість загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи, відповідальність перед собою, своєю сім'єю та суспільством, послідовне утвердження демократичних засад розвитку суспільства, побудови правової держави, становлення громадянського суспільства [2].

Головною особливістю сучасного національного виховання є формування в учнівської молоді ціннісного ставлення, ґрунтованого на сукупності ціннісно значущих якостей особистості, які характеризують її ставлення до світу та соціуму. Сутність цього процесу складає сприйняття дитиною світу, його реалій, явищ чи об'єктів, розуміння їх внутрішньої суті, місця та призначення в житті людини. Таке ставлення формується в процесі його проживання, соціально цінної діяльності.

Основою системи національного виховання за В. Сухомлинським є формування соціальної ментальності особистості, яка формує бачення дитиною свого місця в соціумі, включає національно-громадянську, національно-етнічну, сімейно-родинну, філософську та духовну складові «Школи радості». «Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей» [7]. Процес виховання має бути підпорядкований набуттю дитиною вмінь ототожнювати себе з державою, як активний її громадянин, власним родоводом, як гідний член сім'ї, а також формуванню відчуття відповідності власних вчинків і позицій щодо ідеалів української духовності.

В. Сухомлинський відзначав, що формування особистості взаємопов'язано із глибинним і всебічним пізнанням історії, культури, духовності українського народу [10]. Пізнання і усвідомлення кожною дитиною себе як індивідуальності і як частки своєї нації та всього людства. Спрямованість виховання має підпорядковуватись формуванню задоволення морально-духовних потреб особистості. В. Сухомлинський трактує навчальну діяльність як творчий процес, що має на меті розвиток форм та методів для гуманізації, індивідуалізації та диференціації процесу шкільного навчання. Процес навчання та здобуття знання для дитини має бути радісним і природовідповідним, сприяти її всебічному розвитку. Ці ідеї також закладено в Концепцію НУШ [6]. У праці «Серце віддаю дітям» автор підкреслює, що важливим завданням школи є допомога дитині навчитися користуватися знаннями. Знання мають застосовуватись на практиці, спиратися на інтереси і захоплення дитини. Саме інтелектуальні цінності й розумову працю Василь Олександрович називає найважливішим інструментом в учительських руках, за допомогою яких твориться людина [3].

Аналіз науково-педагогічних джерел свідчить на те, що віра В. Сухомлинського в можливості дитини взаємопов'язана із діяльністю яка має бути активною та творчою. Сьогодні в умовах НУШ пізнання пов'язано із організацією розумової праці на уроках, в умовах позашкілля, під час дистанційного та змішаного навчання. педагогічна творчість неможлива без праці душі вчителя. Однією з вимог до вчителя, на думку В.О. Сухомлинського, є здатність поєднувати щирість і мудрість. Він підкреслює особливу роль умінь учителя щодо професійного самопізнання і самовиховання. Він відзначає, що виховання - допомога дитині в реалізації її здібностей. Великого значення В. Сухомлинський приділяв педагогічній доцільності методів навчання. Від умілого використання методів вчителем залежить якість формування знань та практичних умінь і навичок, а також бажання вчитися. Від різноманітності методів залежить процес навчання та оволодіння учнями системою знань, формування пізнавальних та практичних умінь. Великого значення педагог надавав застосуванню наочності. Дослідники творчості В. Сухомлинського підкреслюють що основою його концепції є повага й довіра до дитини, визнання її унікальності та права на власний моральний вибір.

Проголосивши творення добра дитиною найголовнішою ідеєю виховання, видатний педагог підкреслює значущість завдання школи залучати учнів до праці та формувати такі цінностей, як Турбота, Повага, Довіра й Відповідальність.

До найважливіших навчальних умінь, навичок, якими має оволодіти кожний учень за роки навчання у школі, В.О. Сухомлинський відносить уміння спостерігати явища навколишнього світу. Важливими є уміння думати, зіставляти, порівнювати, протиставляти, знаходити порозуміння; вміння дивуватися та уміння висловлювати думку про те, що учень бачить, спостерігає, думає, робить.

У школі важливо формувати уміння вільно, виразно, свідомо читати та виділяти логічно закінчені частини у прочитаному, встановлювати взаємозв'язок і взаємозалежність між текстами.

Учні мають розвивати здібності щодо вільного, швидкого і правильного написання, роботи з текстами, зокрема писати твори. Такі ідеї визначено в освітніх стандартах та програмах Нової української школи.

О. Сухомлинська зазначає: «Відбувається криза відповідальності, й свобода розглядається як вседозволеність» [8, с. 110]. Для української школи, яка сьогодні демократично підходить до виховання дитини, важливим є ідеї принципів свободи, прав людини, гуманізму в закладі освіти.

Важливими є ідеї педагогіки партнерства та універсального дизайну, соціальної інклюзії та безпечного освітнього середовища.

Сьогодні важливо формувати взаємодію між родиною, учнями, громадою на принципах демократії, саморозвитку й самореалізації. В. Сухомлинський описуючи проблеми виховання підкреслює значущість взаємодії «в колективі та через колектив».

Виходячи з концепції вирішальної ролі освітнього середовища в моральному розвитку дитини, В. Сухомлинський зазначав: «Моральна свобода - велике людське багатство, але це багатство стає благом, якщо людина усвідомить себе як частинку колективу, суспільства, народу, розуміє спільні для всіх людей інтереси й потреби, підкоряється власному почуттю обов'язку й на основі особистого розсуду, особистого бажання, особистої волі робить так, як уважає за потрібне колектив, суспільство, народ» [12, с. 266]. виховання духовність людина особистість сухомлинський

Василь Олександрович найголовнішим принципом життя колективу вважав розвиток гуманістичних взаємин між дітьми, створення здорової духовної спільності разом з повагою до кожної особистості, її індивідуальних особливостей [11]. Особливу увагу педагог приділяв взаємному духовному збагаченню дітей, культивуванню турботи про кожного члена колективу: «Доброзичливість, розумна доброта - ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом взаємин педагога й дітей. Яке це прекрасне слово й водночас яке це глибоке, складне, багатогранне людське ставлення - доброзичливість» [12, с. 416]. Отже, на думку В. Сухомлинського, колектив існує тільки за умови турботливого й чуйного ставлення дитини до дитини. І в цьому його бачення збігається з підходами педагогів Заходу та зближує колектив і громаду. Безсумнівно, більшість учнів за часи радянської школи жили в умовах міцного колективу й щоденно відчували його турботу та вимогливість. Виховання у колективі має переваги, є фактором залучення дітей до найважливіших моральних цінностей.

Однією з рис національної системи виховання повинно бути формування політичної культури, компетентності і толерантності особистості, виховання відданості цінностям демократії, свободи у виборі власних світоглядних позицій, прагнення активно включитись в державотворчі процеси, громадське життя сільської чи міської громади, в якій живе дитина [13, с. 233].

Національне виховання сьогодні взаємопов'язано із громадянською освітою яка актуальна не тільки на регіональному і національному, а й на європейському рівні. Сьогодні навчатися потрібно у формальному і неформальному середовищі протягом усього життя. «Формування соціальних та громадянських компетентностей в учнів є одним із основних завдань Нової української школи. Саме тому в освітній процес закладів освіти активно впроваджується громадянська освіта, проводяться заходи з навчання демократії та громадянської парламентської просвіти» [5]. Формування соціальних і громадянських компетентностей в учнів є одним із основних завдань Нової української школи. Саме тому в освітній процес закладів освіти активно впроваджується громадянська освіта, зокрема заходи з навчання демократії та парламентської просвіти, а також ідеї провідних педагогів, зокрема В. Сухомлинського вони співзвучні ідеям програми, що прийняла Рада Європи щодо навчання демократичної громадянськості та правам людини (Education for Democratic Citizenship and Human Rights) [1].

Почуття громадянської культури - це усвідомлення своєї належності до сукупності досягнень громадянського суспільства та емоційне ставлення до історично набутого комплексу матеріальних та громадянських цінностей, правил, традицій, вірувань. Важливо розвивати громадянськість особистості саме в навчальному закладі [9]. Для учнів воно виявляється у збереженні та розвитку громадянської культури та гармонізації відносин у соціумі, так вчитель згідно з ідеями В. Сухомлинського має бути прикладом для наслідування, бути громадянином своєї держави та виховувати почуття громадянськості [11].

Почуття громадянськості є комплексом духовно- моральних переживань особистості за долю Батьківщини, що виявляється у почутті патріотизму, морально-естетичних почуттях та національно-культурній ідентичності, громадянській гідності, громадянській відповідальності, громадянському обов'язку, громадянській совісті, громадянській мужності, шанобливому ставленні та любові до рідного краю, що відображається у соціально значущих діях, вчинках, спрямованих на забезпечення соціальних інтересів та прав людини, а також зміну соціального середовища відповідно до моральних цінностей і актуальних суспільних завдань. Внукова О. М. відзначає, що громадянськість - це інтегрована якість особистості, яка формується в процесі виховання [4].

Відповідно до сучасної реформи НУШ громадянська компетентність входить до складу ключових компетентностей, що мають сформуватись у дітей під час освітнього процесу школи, тому знання про діяльність парламенту сприятиме формуванню громадянської компетентності учнів. В системі національного виховання обов'язковим є його регіональний аспект. Його специфіка і особливості мають ґрунтуватися на засвоєнні історичних, соціально-економічних, духовно-культурних, сімейно-родинних традицій населення краю та оточуючих сусідів. Використання інтерактивних форм навчання, зокрема імітаційних ігор, квестів, сприятиме засвоєнню громадянських цінностей у молодших школярів і підвищить їх інтерес до навчання.

Висновки

Педагогічна система В.О. Сухомлинського для сучасних поколінь учителів Нової української школи є джерелом розвитку та удосконалення професійної майстерності взагалі і дидактики. Теоретична, літературно-педагогічна творчість і практична діяльність видатного українського педагога є значущими для вітчизняної педагогічної думки. Його педагогічна система описана у ряді змістовних праць та вчительський досвід стали основою Концепції Нової української школи.

Школа - це місце де відбувається формування громадської свідомості дітей, їх громадянської активності й відповідальності. В. Сухомлинський відзначав, що найцінніше у дитини - її індивідуальні якості, неповторність внутрішнього світу, здібності які необхідно формувати. Концепція «Нової школи» пропонує сьогодні орієнтацію на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм. Нова українська школа працює на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти. Школа має враховує права дитини, її здібності, особливості, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принципи дитиноцентризму та інклюзивності.

Видатний педагог-новатор В. Сухомлинський описав систему впливу на вихованців, яка сприяє всебічному розвитку дитини, та формуванню громадянських якостей. Виховання всебічно розвиненої особистості він розглядав як єдність усіх його компонентів - розумового, морального, фізичного й естетичного. Щодо морального виховання, то він знайомить вихованців із нормами, підкреслює значущість загальнолюдської та національної моралі. Він доводить, що методика гуманістичного виховання полягає у поєднанні різноманітних способів та методів виховання. З метою формування учнів-патріотів, громадянських якостей і рис особистості важливо формувати повагу до Конституції, законів України, прийнятих правових норм, патріотичну свідомість, громадянську відповідальність. Значущим є рівень володіння державною мовою, виховання з малечку поваги до батьків, свого родоводу, до традицій та історії народу. А також формування працьовитості та здатності до творчого пошуку. Важливим є навички дисциплінованості та відповідальності за долю своєї країни, особливо це важливо сьогодні в умовах гібридної війни. Значущими є ідеї гармонійності, бо школа це місце, де дитина повинна відчувати щастя, повноцінність свого духовного життя, радість праці і творчості. Важливими є прагнення до здоров'я на різних рівнях (фізичному, ментальному, душевному та соціальному благополуччі, моральні якості, сформована художньо-естетична вихованість). Сьогодні актуальними є ідеї недискримінації та гуманного й толерантного ставлення до представників інших етносів. Важливими є ідеї шанобливого ставлення до власної та культурної спадщини інших народів, зацікавлення молодших школярів здобутками духовної культури, релігії, філософії, звичаїв, традицій народностей, які населяють Україну. Початкова школа є фундаментом, на якому будується вся наступна система громадянського виховання школярів, формування в них любові до рідного краю, України, історичної пам'яті, духовності, національного характеру.

Список використаних джерел

1. Абетка громадянського суспільства.

2. Богуш А.М. Педагогічні виміри Василя Сухомлинського в сучасному освітньому просторі. Київ: Слово, 2008. 272 с.

3. Внукова О.М. Громадянськість як результат громадянського виховання особистості.

4. Гриньова М., Іванюк І., Паращенко Л. Громадянська парламентська просвіта в закладах освіти України. Аналітичний звіт за результатами соціологічного опитування освітян та учнів. Київ, 2021. 108 с.

5. Нова українська школа.

6. Падалка О.С. В.О. Сухомлинський - визнаний у світі педагог і вчений. Європейські педагогічні студії. 2013. Випуск 3 - 4. С. 81.

7. Сухомлинська О.В. Ідеї свободи у вихованні в європейській педагогічній спадщині і В.О. Сухомлинський. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю від дня народження В. О. Сухомлинського. Київ, 1993. С. 110.

8. Сухомлинська О. Ідеї громадянськості й школа в Україні. Шлях освіти. 1999. №4. С. 20-25.

9. Сухомлинський В.О. Думки про шкільне виховання. Вибрані твори в 5 томах. Київ: Радянська школа, 1977. Том 5. С. 378-392.

10. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина. Вибрані твори в 5 томах. Київ: Радянська школа, 1977. Том 3. С. 5-657.

11. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. Вибрані твори в 5 томах. Київ: Радянська школа, 1976. Том 2. С. 148-416.

12. Ящук І.П. Педагогічна концепція В. Сухомлинського - явище педагогічної думки ХХ ст. Нова українська школа - діалог з Василем Сухомлинським. Хмельницький: Казаков О.М., 2018. 258 с.

Размещено на Allbest.Ru