Результати розвитку компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний Таврійський університет імені В. І. Вернадського

РЕЗУЛЬТАТИ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Добровольська Наталія Анатоліївна доктор психологічних наук,

доцент, директорка навчально-наукового гуманітарного інституту

Кравченко Анна Віталіївна викладач

кафедри фізичного виховання, спорту та здоров'я людини

м. Київ

Анотація

Актуальність пошуку шляхів розвитку компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні зумовлена модернізацією і трансформацією системи охорони здоров'я в Україні. Зазначені зміни позначаються на діяльності фізичних терапевтів і вимагають від них постійного поглиблення знань з психології, педагогіки, теорії комунікації та вдосконалення практичних навичок спілкування з пацієнтами.

Метою статті є презентація результатів експериментальної перевірки ефективності програми розвитку компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні. Запропоновано і обґрунтовано структурно-динамічну модель та зміст програми розвитку компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні. Схарактеризовано батарею методик, що були використані у дослідженні. Наведено результати статистичної обробки отриманих даних. Показано, що передбаченими програмою тренінговими вправами вдалося вплинути на низку особистісних характеристик учасників експериментальної групи, підвищити рівень розвиненості когнітивного та особистісного компонентів компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні. Зазначено, що в результаті тренінгу відбулися суттєві зміни в особистісному компоненті комунікативної, перцептивної та інтерактивної компетентності: зменшився рівень схильності майбутніх фізичних терапевтів до необґрунтованих узагальнень, а також рівень негативізму та непрямої агресії; зріс рівень емпатійності, рефлексивності, орієнтації на сприйняття партнера та досягнення компромісу; зросли показники спрямованості особистості на справу. Відзначено, що показники поведінкового компоненту змінилися несуттєво. компетентність терапевт професійний спілкування

У висновках наголошено на тому, що запропонована програма розвитку компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні відповідає своєму призначенню, а її реалізація дозволяє підвищити рівень усіх його складників.

Метою статті є презентація результатів експериментальної перевірки ефективності програми розвитку компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні. Запропоновано і обґрунтовано структурно-динамічну модель та зміст програми розвитку компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні. Схарактеризовано батарею методик, що були використані у дослідженні. Наведено результати статистичної обробки отриманих даних.

У висновках наголошено на тому, що запропонована програма розвитку компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні відповідає своєму призначенню, а її реалізація дозволяє підвищити рівень усіх його складників.

Ключові слова: фізична терапія, професійне спілкування фізичних терапевтів, комунікативна компетентність, перцептивна компетентність, інтерактивна компетентність.

Annotation

Dobrovolska Nataliia Anatoliivna Doctor of psychological sciences, associate professor, Director of the educational and scientific humanitarian institute, V. I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

Kravchenko Anna Vitaliivna Lecturer at the Department of physical education, sports and human health, V. I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

RESULTS OF DEVELOPING THE COMPETENCE OF FUTURE PHYSICAL THERAPISTS IN PROFESSIONAL COMMUNICATION

The relevance of searching for ways to develop the competence of physical therapists in professional communication is driven by the modernization and transformation of the healthcare system in Ukraine. These changes impact the activities of physical therapists and require them to continuously deepen their knowledge of psychology, pedagogy, communication theory, and improve practical communication skills with patients.

The aim of the article is to present the results of experimental testing of the effectiveness of a program for developing the competence of physical therapists in professional communication. A structurally dynamic model and the content of the program for developing the competence of physical therapists in professional communication are proposed and justified. A battery of techniques used in the research is characterized. The results of statistical analysis of the obtained data are provided. It is shown that the training exercises provided by the program were able to influence a number of personal characteristics of participants in the experimental group, increase the level of development of cognitive and personal components of competence of future physical therapists in professional communication. It is noted that as a result of the training, significant changes occurred in the personal component of communicative, perceptual, and interactive competence: the level of inclination of future physical therapists towards unfounded generalizations decreased, as well as the level of negativity and indirect aggression; the level of empathy, reflexivity, orientation towards partner perception and compromise achievement increased; indicators of task orientation of personality increased. It is emphasized that the behavioral component indicators changed insignificantly.

The conclusions emphasize that the proposed program for developing the competence of physical therapists in professional communication meets its purpose, and its implementation allows to increase the level of all its components.

Keywords: physical therapy, professional communication of physical therapists, communicative competence, perceptual competence, interactive competence.

Постановка проблеми

Через повномасштабну збройну агресію в Україні значно зросло навантаження на фізичних терапевтів, які надають медичну допомогу учасникам бойових дій, пораненим, інвалідам, цивільним особам, які постраждали від обстрілів. При цьому нової гостроти набуває проблема компетентного спілкування фізичних терапевтів з пацієнтами. Зокрема, пацієнти недооцінюють важливість заходів фізичної терапії для повноцінного відновлення здоров'я, не завжди виконують терапевтичні вправи у повному обсязі і з належним навантаженням та інтенсивністю. Необхідність забезпечення якісного відновлення здоров'я пацієнтів вимагає від фізичного терапевта демонстрації високого рівня психологічних та педагогічних знань, вміння знайти підхід до пацієнта з урахуванням його індивідуальних психологічних особливостей, навичок ефективного донесення необхідної пацієнту інформації, розуміння його психологічного стану та урахування його у поточній роботі. Водночас, належна увага дослідженням компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні до останнього часу не приділялась, а шляхи її розвитку не досліджувалися.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз останніх публікацій українських фахівців з професійного спілкування свідчить про відсутність прикладних досліджень компетентності професіоналів у професійному спілкуванні. Характерними для досліджень професійного спілкування є дослідження особливостей культури професійного спілкування офіцерів, які проведені Балицьким І. та Рембач О. [1; 2], інженерів-педагогів, здійснене Кочиною В. [3], майбутніх вчителів та майбутніх журналістів, проведені Северинюк В. та Локарєвою Г. [4; 5]. Таким чином, прикладні дослідження компетентності професіоналів у професійному спілкуванні постають мало поширеними в українських дослідженнях з психології праці.

Метою статті є презентація результатів експериментальної перевірки ефективності програми розвитку компетентності фізичних терапевтів у професійному спілкуванні.

Виклад основного матеріалу

Для розвитку компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні було розроблено відповідну програму. Її основними завданнями стали:

1. Розвиток у майбутніх фізичних терапевтів знань, вмінь, навичок та особистісних якостей, які забезпечують опанування та застосування систем кодифікації (декодифікації) інформації для здійснення психологічного впливу на об'єкти професійного спілкування у процесі обміну інформацією та подолання комунікативних бар'єрів на рівні необхідному для забезпечення ефективного проведення заходів фізичної терапії та реабілітації.

2. Розвиток у майбутніх фізичних терапевтів знань, вмінь, навичок та особистісних якостей необхідних для адекватного урахування детермінант перцептивної ситуації у процесі самопрезентації та встановлення психологічного контакту з пацієнтами та урахування їх у процесі проведення заходів фізичної терапії та реабілітації.

3. Розвиток у майбутніх фізичних терапевтів знань, вмінь, навичок та особистісних якостей, які визначають зміст спільної діяльності лікаря та пацієнта, сприяють взаєморозумінню, кооперації, розв'язанню конфліктів та розвитку міжособистісних стосунків в процесі здійснення заходів фізичної терапії та реабілітації.

Ефективність програми підвищення рівня компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні було перевірено експериментально, під час формувального експерименту. Формувальний експеримент складався з трьох етапів: підготовчого етапу, етапу реалізації, підсумкового етапу. На підготовчому етапі було проведено перший діагностичний зріз за результатами якого було сформовано експериментальну (ЕГ) та контрольну (КГ) групи у складі 28 студентів кожна. На цьому ж етапі експерименту було вирішено проблему репрезентативного та обґрунтованого вибору методик, забезпечення ідентичності характеристик учасників ЕГ та КГ і налагодження процедури збору інформації.

Для проведення експерименту були використані наступні методики:

когнітивний компонент усіх складових компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні досліджувався за допомогою авторського опитувальника для визначення рівня знань про комунікативну, перцептивну та інтерактивну складові професійного спілкування;

особистісний компонент комунікативної компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні досліджувався за допомогою методик діагностики комунікативної установки (В. В. Бойко), показників і

форм агресії Баса-Даркі (адаптація А. К. Осницького), комунікативних та організаторських схильностей (КОС-1);

особистісний компонент перцептивної компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні досліджувався за допомогою методик діагностики рівня емпатійних здібностей (В. В. Бойко), рівня розвиненості рефлексивності (А. В. Карпов), мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях (І. Д. Ладанов, В. А. Уразаєва);

особистісний компонент інтерактивної компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні досліджувався за допомогою методик діагностики лідерських здібностей (Є. Жариков, Є. Крушельницький), визначення домінуючого стилю поведінки особистості в конфліктних ситуаціях (в адаптації Н. В. Грішиної), спрямованості особистості Б. Басса (опитувальник Смекала-Кучери);

поведінковий компонент компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні досліджувався за допомогою модифікованого варіанту опитувальника з оцінки рівня виразності умінь спілкування А. М. Дохояна.

Для встановлення тотожності характеристик ЕГ та КГ, за кожною з методик, що були обрані для використання в експерименті, отримані дані було оброблено за допомогою t-критерію Стьюдента для незв'язаних сукупностей. В результаті до початку формуючого експерименту була встановлена відсутність статистично значущих відмінностей між учасниками ЕГ та КГ за характеристиками, що досліджувалися, тобто на момент початку експерименту всі учасники мали приблизно однакові особистісні характеристики.

Наведені у таблиці 1 дані свідчать, що реалізація програми підвищення компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні призвела статистично значимих змін значної кількості показників, які було досліджено. Так, у когнітивному компоненті найбільше зросли показники знання про перцептивну складову професійного спілкування. В особистісному компоненті відбулися позитивні зміни емпатійних здібностей, рефлексивності, мотиваційних орієнтацій майбутніх фізичних терапевтів у міжособистісних комунікаціях на користь прийняття партнера і досягнення компромісу у спілкуванні з ним. За рахунок корегування комунікативних якостей позитивні зміни відбулися в показниках особистісного компоненту комунікативної компетентності. Позитивні зміни також відбулися в особистісному компоненті інтерактивної компетентності, де відбулася переорієнтація учасників експерименту на продуктивні способи розв'язання конфліктів та збільшення показника спрямованості особистості майбутнього фізичного терапевта на справу.

У процесі реалізації програми на статистично значимому рівні змінилися показники особистісного компонента комунікативної компетентності, зокрема показники установки на схильність до необґрунтованих узагальнень з 6,821±0,323 до 6,429±0,383 (t=3,601; p<0,05). Зменшення показника установки на приховану жорстокість свідчить, що в ході занять студенти усвідомили шкоду, яку наносять професійному спілкуванню фізичного терапевта недоброзичливість, настороженість у відносинах з пацієнтами, негативні висновки про партнерів зі спілкування, небажання відгукнутися на їх проблеми.

Таблиця 1

Результати експериментального впливу

Примітка: у таблиці вказані лише ті дані, за якими за результатами експерименту відбулися статистично значущі зміни

Під впливом тренінгових вправ значна кількість студентів самокритично поставилися до особливостей діагностованих у них комунікативних установок, їм вдалося підвищити адекватність самооцінки особливостей власного професійного спілкування та визнати наявність зазначених умонастроїв. У підсумку це дозволило багатьом майбутнім фізичним терапевтам змінити свою поведінку в бік більшої щирості, доброзичливості, чуйності, тощо.

Під впливом тренінгових вправ, зменшився рівень схильності студентів до необґрунтованих узагальнень - з 6,821±0,323 до 6,429±0,383 (t=3,601; p<0,05). Отримані результати свідчать, що під час тренінгу у майбутніх фізичних терапевтів було сформовано ставлення до узагальнення, як до важливого інструменту професійного спілкування, що дає можливість порівнювати поведінку партнерів зі спілкування, враховувати їх спільні риси, поведінку, аргументацію. У студентів було розвинене розуміння того, що в процесі професійної діяльності вони завжди мають справу з конкретною особою і необхідні висновки повинні робити на рівні конкретної особистості, не вдаючись до необґрунтованих узагальнень щодо її намірів і цілей, настрою в якому вона перебуває, засобів до яких вона вдається для здійснення своїх бажань. Крім того, новий досвід спілкування дав змогу учасникам експерименту ще раз відчути, що узагальнення завжди образливе. Без дієвих аргументів і доказів воно огульно перекладає пороки окремої особистості на інших людей об'єднаних за якимись довільними ознаками: статтю, віком, національністю, тощо. Нові знання та уміння також позитивно вплинуть і на взаємовідносини з колегами, так як навіть епізодичні напади бурчання на колег несуть у собі негативну енергію і викликають у них дискомфорт і негативно впливають на цю складову професійного спілкування.

Засобами програми вдалося знизити у учасників експериментальної групи рівень негативізму, вербальної та непрямої агресії. Так, рівень негативізму зменшився з 47,857±4,486 до 45,000±3,867 (t=2,083; p<0,05). У нашому дослідженні негативізм інтерпретується як захисна реакція майбутнього фізичного терапевта на дії партнера з професійного спілкування, що суперечать потребам процесу фізичної терапії та реабілітації. Під час професійного спілкування з членами міждисциплінарної команди виникає необхідність відстоювати свою професійну позицію, наполягати на доцільності тих, чи інших реабілітаційних заходів, що пропонуються. При цьому слід зазначити, що за своїм професійним статусом майбутній фізичний терапевт, як правило, нижчий за співбесідника з яким доводиться спілкуватися з професійних справ. У таких випадках його відмова від дій у несприятливих умовах або несприйняття пропозицій, які протирічать інтересам пацієнта, справи, постає способом виходу з внутрішнього конфлікту та звільненням від його впливу що травмує. У цьому контексті ми маємо справу скоріше з ситуативним негативізмом, коли через певні характеристики суб'єкту, об'єкту або ситуації професійного спілкування майбутній фізичний терапевт завзято і навіть упереджено не сприймає точку зору партнера. Наслідком цього стає неможливість прийняти адекватне ситуації спільне рішення.

Як свідчать отримані результати тренінгові вправи сприяли усвідомленню майбутніми фізичними терапевтами того, що прояви негативізму заважають успішному професійному спілкуванню, а у підсумку знижують результати професійної діяльності. Успіх у спілкуванні у таких випадках залежить не від непохитної негативної позиції фізичного терапевта щодо неприйнятних на його думку пропозицій, а від його готовності до співпраці, подальшого обговорення проблемних питань, досягнення компромісних рішень.

В результаті експериментального впливу вдалося досягти певних змін і в особистісному компоненті перцептивної компетентності майбутніх фізичних терапевтів. Так, на статистично значимому рівні змінилися показники раціонального каналу емпатії, установок, які сприяють емпатії, рівень рефлексивності, орієнтації на сприйняття партнера та досягнення компромісу.

З 3,071±0,251 до 3,821±0,233 (t=5,835; p<0,05) зросли показники розвиненості раціонального каналу емпатії. Зазначені зміни означають, що під впливом тренінгових вправ на розвиток умінь активного слухання, у учасників експерименту вдалося збільшити рівень причетності, уваги до співрозмовника, спостережливості, чіпкості сприйняття реакцій, станів і властивостей суб'єкта професійного спілкування. Вони усвідомили важливість налаштовування на професійне спілкування як на стан за якого око - не дрімає, вухо - нашорошене, відчуття - загострені, сприйняття - сконцентроване, мислення - актуалізоване, у підсумку всі психічні пізнавальні процеси спрямовані на співрозмовника, на інтенсивну аналітичну переробку інформації про об'єкт професійної діяльності, яка надходить одночасно з різних сенсорних каналах. Завдяки запропонованим вправам у студентів були розвинені уміння спрямовувати увагу, сприйняття і мислення на сутність співрозмовника - на його стан, проблеми, поведінку, відкривати шлюзи емоційного і інтуїтивного відображення партнера для неупередженого виявлення його сутності.

Від 3,107±0,248 до 3,250±0,260 (t=2,083; p<0,05) зріс рівень розвиненості установок, що сприяють емпатії. Зазначені зміни свідчать про усунення у учасників експерименту в процесі тренінгових вправ бар'єрів щодо довірливого спілкування, емпатійного сприйняття переживань і проблем співрозмовників, розвиток умінь з встановлення особистих контактів з об'єктами професійної діяльності, здатності проявляти цікавість до їх внутрішнього світу, переживань і проблем та врахування зазначеного у плануванні, побудові та змісті професійного спілкування.

Стосовно рефлексивності як здатності до самосприйняття та аналізу змісту своєї власної психіки і як здатності до розуміння психіки інших людей, слід відзначити зростання її рівня з 6,750±0,328 до 7,001±0,325 (t=2,946; p<0,05). Зазначені зміни свідчать, що за результатами експериментального впливу у учасників експерименту зріс рівень безпосереднього самоконтролю поведінки в ситуаціях професійного спілкування, осмислення її елементів, аналізу того, що відбувається, здатності майбутнього фізичного терапевта до співвідношення своїх дій з ситуацією і їх координації відповідно до умов, що змінюються і власним станом. Студенти стали частіше обмірковувати особливості свого професійного спілкування, аналізувати його перебіг, більш помірковано приймати рішення поєднуючи аналіз ситуації, що складається, з результатами та помилками минулої поведінки у подібних обставинах, плануванням і прогнозуванням можливого результату професійного спілкування.

Після реалізації психолого-організаційної технологій зросли показники орієнтації студентів на прийняття партнера з професійного спілкування - з 14,464±0,821 до 14,786±0,793 (t=3,048; p<0,05). Зазначені зміни означають, що у майбутніх фізичних терапевтів було сформовано переконання, установки, погляди і вміння сприймати партнерів з професійного спілкування такими, якими вони є, висловлювати щодо них повагу і довіру, щиро ставитися до обміну думками. У підсумку, це дозволяє підвищити ефективність професійного діалогу, забезпечує його відкритість, щирість, емоційну насиченість, відсутність упередженості. Таким чином, запропонована тренінгова програма дозволяє майбутнім фізичним терапевтам значно, полегшити процес встановлення і підтримання ділових контактів розширити їх коло, зменшити рівень конфліктності, прискіпливості, грубості, роздратування, зневаги до партнера з професійного спілкування, ефективно долати комунікативні бар'єри, що підвищить якість обміну інформацією і продуктивність майбутньої професійної діяльності.

Значні зміни відбулися і у рівні орієнтації студентів на досягнення компромісу у професійному спілкуванні - з 10,536±0,540 до 11,786±0,519 (t=2,534; p<0,05). Виходячи з аналізу психологічних особливостей професійної діяльності фізичних терапевтів, найчастіше компромісних рішень потребує професійне спілкування з родичами пацієнтів, членами міждисциплінарної команди, складними пацієнтами. У багатьох випадках перераховані партнери фізичного терапевта зі спілкування можуть бути з різних причин незацікавлені у якісній взаємодії. За таких умов постає продуктивним досягнення компромісних рішень, врегулювання розбіжностей за рахунок поступок в чомусь в обмін на поступки іншого, пошуку проміжних рішень.

Під впливом тренінгових вправ відбулися певні позитивні зміни і в особистісному компоненті інтерактивної компетентності майбутніх фізичних терапевтів. На статистично значимому рівні змінилися показники способів регулювання конфліктів шляхом співпраці та компромісу, а також показники спрямованості особистості на справу. Так, на статистичному рівні з 6,258±0,336 до 7,469±0,321 (t=2,052; p<0,05) зросла кількість виборів студентами стратегії поведінки у конфлікті «Співпраця». Зазначене свідчить, що під час тренінгових вправ було вдосконалено вміння студентів конструктивно обговорювати проблеми у конфліктних ситуаціях з пацієнтами, здатність розглядати співрозмовника не як супротивника, а як союзника у пошуку рішення. Особливого значення набуває те, що зазначена стратегія найбільш ефективна в умовах сильної взаємозалежності опонентів, крайньої необхідності розв'язання конфлікту для обох сторін і неупередженості учасників. У фізичних терапевтів конфліктні ситуації з подібними характеристиками найчастіше виникають під час професійного спілкування з родичами пацієнтів та складними пацієнтами. Тому, позитивні зміни у виборі фізичним терапевтом стратегії поведінки у конфлікті сприятимуть налагодженню більш ефективної взаємодії із зазначеними категоріями об'єктів професійного спілкування, а у підсумку позитивно вплинуть на результати фізичної терапії та реабілітації.

Ще одним свідченням на користь такого висновку слід вважати збільшення у студентів кількості виборів стратегії поведінки у конфлікті «Компроміс» - з 6,786±0,311 до 7,000±0,332 (t=2,605; p<0,05). Специфіка професійної діяльності фізичного терапевта свідчить про те, що компроміс, як спосіб розв'язання конфлікту, може бути застосований з обмеженою кількістю об'єктів, а саме: родичами пацієнтів та членами мультидисциплінарної команди. З цими категоріями об'єктів професійного спілкування фізичні терапевти мають рівні можливості для розв'язання конфлікту. Збільшення учасниками експерименту кількості виборів стратегії компромісу свідчить про опанування ними умінь поступового зближення інтересів конфліктуючих сторін, зведення їх до спільного балансу сил і потреб, підготовки опонента до поступок, до розуміння того, що причини розходжень важливі, але не стоять можливого погіршення стану пацієнта у разі застосування інших способів розв'язання конфлікту. При цьому студенти засвоїли, що компроміс як спосіб залагодження конфлікту найбільш ефективний у ситуаціях коли цілі, що стоять перед опонентами помірно важливі, проте не стоять можливого погіршення відносин у разі застосування більш напористого способу їх досягнення, а співпраця з різних причин неможлива; коли опоненти мають однакові можливості, цілі взаємовиключні і потрібно тимчасово залагодити складне питання; коли необхідно знайти прийнятне рішення для професійної ситуації в умовах браку часу; як запасний варіант в умовах, коли не спрацювали ні співробітництво, ні суперництво.

Тренінговими вправами вдалося вплинути на спрямованість особистості учасників експерименту. Так з 27,464±0,821 до 27,786±0,793 (t=3,048; p<0,05) у студентів зріс рівень спрямованості на справу. Зазначені зміни свідчать про зростання зацікавленості майбутніх фізичних терапевтів до вирішення проблем, бажання виконувати свою роботу якнайкраще, вдосконалювати співпрацю з пацієнтами, їх родичами, членами мультидисциплінарної команди, наполегливіше відстоювати власну думку в інтересах справи. Зростання рівня спрямованості на справу сприятиме підвищенню відповідальності, дисциплінованості і цілеспрямованості майбутніх фізичних терапевтів, аналізу і плануванню ними своєї майбутньої діяльності, здатності спиратися на сильні сторони партнерів з професійного спілкування, обходити їх «гострі кути», бачити уроки минулого та перспективи майбутнього. Орієнтація на справу дозволить майбутнім фізичним терапевтам працювати на перспективу, бачити за дрібницями головне, відкладати в бік власні емоції і амбіції, завжди бути підтягнутими, бадьорими, акуратними, контактними і відкритими у спілкуванні, емоційно стабільними, здатними створити навколо себе потрібну для роботи атмосферу.

Висновки

Заходи розвитку компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні повинні передбачати підвищення рівня знань, вмінь, навичок та особистісних якостей, які забезпечують компетентність фізичних терапевтів в усіх трьох складових професійного спілкування - комунікативній, перцептивній та інтерактивній.

Статистичний аналіз результатів експерименту переконливо свідчить про те, що передбаченими програмою засобами вдалося вплинути на низку особистісних характеристик учасників експериментальної групи, що у підсумку привело до позитивних змін у рівні розвиненості когнітивного та особистісного компонентів компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні На статистично значимому рівні зросли показники, які, за даними емпіричного дослідження, впливають на стан компетентності у професійному спілкуванні і визначають її рівень.

Зокрема, у когнітивному компоненті в бік зростання змінилися показники знань перцептивної складової професійного спілкування. В особистісному компоненті комунікативної компетентності покращилися показники установки на приховану жорстокість у відношенні до інших людей, зменшився рівень схильності майбутніх фізичних терапевтів до необгрунтованих узагальнень, а також рівень негативізму та непрямої агресії. В особистісному компоненті перцептивної компетентності поліпшилися показники раціонального каналу емпатії, установок, які сприяють емпатії, зріс рівень рефлексивності, орієнтації на сприйняття партнера та досягнення компромісу у професійному спілкуванні. В особистісному компоненті інтерактивної компетентності зросли показники способів регулювання конфліктів «Співпраця» та «Компроміс», а також показники спрямованості особистості на справу. Також поліпшилися показники поведінкового компоненту, проте зазначені зміни виявилися статистично незначимими.

Перспективними напрямами подальших досліджень слід вважати системне вивчення професійного спілкування різних категорій медичних працівників, які беруть участь у заходах фізичної терапії та реабілітації, зв'язку професійного спілкування та особистості фізичного терапевта, професійного спілкування як комунікативного впливу на пацієнта, проблем перцепції та невербальної комунікації в процесі фізичної терапії та реабілітації.

Література

1. Балицький І. І. Методичні рекомендації науково-педагогічному складу щодо формування культури професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників / І. І. Балицький // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Сер.: Педагогічні та психологічні науки. 2013. № 3. С. 17-25. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpnapv_ppn_2013_3_4

2. Рембач О. Теоретико-методичні аспекти формування культури професійного спілкування майбутніх офіцерів внутрішніх військ у вищих навчальних закладах МВС / О. Рембач, О. Тогочинський // Вісник Академії управління МВС. 2009. № 1. С. 138-152. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ucnavs_2009_1_12

3. Кочина В.В. Компетентнісний підхід у формуванні культури професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів транспортної галузі / В.В. Кочина // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка. 2015. № 23. С. 66-71. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Potip_2015_23_115

4. Северинюк В. М. Сутність та особливості культури професійного спілкування майбутніх учителів у контексті сучасної педагогічної науки / В. М. Северинюк // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2013. Вип. 31. С. 341-346. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2013_31_48

5. Локарєва Г. В. Проблема формування у майбутніх журналістів культури професійного спілкування як ознаки комунікативної компетентності / Г. В. Локарєва // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2013. Вип. 30. С. 221-228. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2013_30_36

References

1. Balic'kij, І. І. (2013). Metodichrn rekomendacn naukovo-pedagogkhnomu skladu shhodo formuvannja kul'turi profesynogo spUkuvannja u majbutrnh oficeriv-prikordonnikiv [Methodological recommendations to the scientific and pedagogical staff regarding the formation of a culture of professional communication among future border officers]. ZMrnik naukovihprac' Nacіonal'noї akademu Derzhavnotprikordonnot sluzhbi Ukratni. Ser.: Pedagogwhm ta psihologwhm nauki - Collection of scientific works of the National Academy of the State Border Service of Ukraine. Ser. : Pedagogical and psychological sciences, 3, 17-25. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ znpnapv_ppn_2013_3_4 [in Ukrainian].

2. Rembach, O. (2009). Teoretiko-metodichnі aspekti formuvannja kul'turi profesynogo spUkuvannj a majbutmh oficeriv vnutrishmh vy s'k u vishhih navchal'nih zakladah MVS [Theoretical and methodological aspects of the formation of the culture of professional communication of future officers of internal forces in higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs]. VUnik Akademu upravlmnja MVS - Bulletin of the Academy of Administration of the Ministry of Internal Affairs, 1, 138-152. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/ UJRN/ucnavs_2009_1_12 [in Ukrainian].

3. Kochina, V.V. (2015). Kompetentmsnij pMhM u formuvanrn kul'turi profesynogo sphkuvannja majbutrnh ^hener^-pedagogA transportno'i' galuzі [A competent approach in the formation of a culture of professional communication of future engineers-pedagogues in the transport industry]. Pedagogwhna osvtta: teorrja іpraktika. Psihologfa. Pedagogtka - edagogical education: theory and practice. Psychology. Pedagogy, 23, 66-71. - Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Potip_2015_23_115 [in Ukrainian].

4. Severinjuk, V. M. (2013). Sutrnsf ta osoblivosti kul'turi profesynogo sphkuvannja majbutrnh uchitehv u konteksti suchasno'i' pedagogіchnoї nauki [The essence and peculiarities of the culture of professional communication of future teachers in the context of modern pedagogical science]. Pedagogtka formuvannja tvorchot osobistostl u vishhlj і zagal'noosvltnlj shkolah - Pedagogy of creative personality formation in higher and secondary schools, 31, 341-346. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2013_31_48 [in Ukrainian].

5. Lokarcva, G. V. (2013). Problema formuvannja u majbutmh zhumahstiv kul'turi profesynogo spUkuvannja jak oznaki komunіkativnoї kompetentnosti [The problem of the formation of a culture of professional communication among future journalists as a sign of communicative competence]. Pedagogtka formuvannja tvorchot osobistosti u vishMj і zagaГnoosvttmj shkolah - Pedagogy of creative personality formation in higher and secondary schools, 30, 221-228. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2013_30_36 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru