Засади формування громадянської компетентності в контексті комунікативної підготовки здобувачів вищої освіти: теоретична рефлексія

Размещено на http://allbest.ru

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Засади формування громадянської компетентності в контексті комунікативної підготовки здобувачів вищої освіти: теоретична рефлексія

Бережний Юрій Миколайович старший викладач

кафедри освітології та педагогічної інноватики

м. Переяслав

Анотація

Стаття присвячена проблемі пошуку шляхів модернізації процесу формування громадянської компетентності здобувачів вищої освіти з огляду на суспільну нестабільність сьогодення. Автор висвітлює сучасне розуміння названого поняття, його структурні складники, підходи до трактування та розвитку. громадянський професійний освіта компетентність комунікативний

Зокрема, обґрунтовує концептуалізацію громадянської компетентності через процес комунікативного розвитку здобувачів вищої освіти у світлі комунікативно-дискурсивної парадигми.

Комунікативна підготовка студентів при цьому детермінується вимогами професійної освіти, фаховими компетентностями, освітніми та професійними стандартами, широким соціально-громадянським контекстом і потребою оновлення її змісту і форм. Метою стає підготовка сучасного конкурентного фахівця з чіткою громадянською позицією, достатнім рівнем громадянської компетентності, сформованими soft skills, необхідних для розширення соціальних контактів та підвищення соціальної активності молоді.

У публікації схарактеризовані традиційні способи формування громадянської компетентності особистості, а також її оптимізації шляхом інтеграції громадянської і професійної освіти, координація педагогічних зусиль, освітніх ресурсів професійної підготовки. Доведена перспективність взаємопов'язаного вироблення громадської компетентності та трансверсальних навичок здобувачів, здатних до продуктивної комунікації, дискусій, пошуку й опрацювання інформації, вирішення проблемних ситуацій, ухвалення свідомих рішень, толерантної, соціально відповідальної поведінки, роботи в команді і т.д.

Розкрита роль неформальної освіти (курсів, тренінгів, вебінарів) та позанавчальної громадської, самоврядної діяльності, заходів військовопатріотичного виховання у формуванні активної громадянської позиції студентів, використання інноваційних форм і методів професійної підготовки (ігрові технології та моделювання життєвих і професійних ситуацій тощо), посилення їхнього громадянознавчого потенціалу, максимального наближення до суспільних реалій та ін.

Ключові слова: громадянська освіта, соціально-громадянські компетентності, комунікативна підготовка здобувачів вищої освіти.

Abstract

Principles of civil competence formation in the context of communicative training of students: theoretical reflection

Berezhnyi Yurii Mykolayovych Candidate of Pedagogical Sciences Senior lecturer at the Department of Education and Pedagogical Innovations, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

The article is devoted to the problem of finding ways to modernize the process of forming the civic competence of higher education students in view of today's social instability. The author highlights the modern understanding of the named concept, its structural components, approaches to interpretation and development. In particular, it substantiates the conceptualization of civic competence through the process of communicative development of students of higher education in the light of the communicative-discursive paradigm. At the same time, communicative training of students is determined by the requirements of professional education, professional competences, educational and professional standards, a broad social and civil context and the need to update its content and forms. The goal is to prepare a modern competitive specialist with a clear civic position, a sufficient level of civic competence, and soft skills necessary for expanding social contacts and increasing the social activity of young people.

The publication characterizes the traditional ways of forming the civic competence of an individual, as well as its optimization through the integration of civic and professional education, strengthening the civic-scientific potential of educational components, coordination of pedagogical efforts, educational resources of professional training. The prospects of interrelated development of public competence and transversal skills of acquirers capable of productive communication, discussions, search and processing of information, solving problem situations, making conscious decisions, tolerant, socially responsible behavior, teamwork, etc. have been proven.

The role of non-formal education (courses, trainings, webinars) and extracurricular public, self-government activities, military-patriotic education measures in the formation of active citizenship of students, the use of innovative forms and methods of professional training (game technologies and modeling of life and professional situations, etc.), their strengthening civic science potential, maximum approximation to social realities, etc.

Keywords: civic education, socio-civic competences, communicative training of students of higher education.

Вступ

Постановка проблеми в загальному вигляді. Послідовне утвердження в національній системі освіти компетентнішої парадигми вимагає від вищої школи уваги не лише до формування професійно необхідних компетентностей майбутнього фахівця, але й виховання свідомого, патріотичного, соціально активного громадянина. У цьому зв'язку набуває актуальності питання вироблення у студентської молоді соціально-громадянської компетентності, здатності ефективно самореалізуватися в соціумі, взаємодіяти з ним, досягати особистісного та професійного успіху, готовність свідомо й відповідально брати участь у громадському житті, ініціювати позитивні зрушення в різних його сферах, обстоювати власну позицію, захищати національну ідентичність тощо.

Нині перед нашою освітою постали як глобальні виклики, що потребують сформованості критичного світосприйняття, екологічної культури, антидискримінаційної компетентності та ін., так і високі очікування українського громадянського суспільства щодо вироблення в молоді проактивної позиції, готовності захищати національні цінності, протистояти зовнішнім і внутрішнім деструктивним процесам, загрозам та ризикам, розбудовувати конструктивний суспільний діалог, заснований на відкритості і повазі до «іншого» й «інакшого», діяти злагоджено та згуртовано.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідними для випускника закладу вищої освіти сьогодні, крім професійних, є ключові (універсальні соціальні) компетентності, серед яких чільне місце мають посісти соціальна і громадянська компетентності, інтегруючи в собі соціально важливі цінності, суспільні настанови, національні традиції соціально-громадянського виховання, забезпечуючи «здатність жити й співпрацювати з іншими, розв'язувати конфлікти за принципами демократичного права... [9]».

Концептуальні засади громадянської освіти викладені в низці нормативних документів, серед яких: Державна Національна програма «Освіта України: ХХІ століття», Закон України «Про освіту», Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки, «Концепція національного громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності», «Концепція громадянської освіти в Україні» та ін.

Аналізуючи наукові доробки з питань концептуалізації, структурування і практичного формування громадянської компетентності, важливо відзначити ті, що визначають сутність поняття «громадянська компетенція»/«громадянська компетентність», її структуру, ознаки, показники, форми, методи і моделі формування (О. Бурау, В. Гладик, В. Доміна, В. Журова, І. Ковальчук, Л. Кравченко, Л. Мельничук, М. Смирнова і т.д.) розкривають механізми становлення та основних рис громадянина і громадянськості, окреслюють сенси і рівневі характеристики соціально-громадянської взаємодії (В. Богатченко, Д. Вуд, І. Жданова, О. Князєв, Н. Лук'янова, Д. Міллер, Х. Най, С. Рябов, В. Степаненко, В. Шахрай та ін.). Складним для розуміння виявилося саме поняття «громадянська компетентність», представлене в дослідженнях науковців як результат громадянської соціалізації, ідентифікації, суб'єктності тощо [3, с.7], «як інтегративна характеристика особистості, що свідчить про ступінь її готовності до ефективного виконання ролі громадянина ... [3, с.11]».

Із формуванням громадянської компетентності дослідники пов'язують вироблення в особистості громадянської позиції (О. Сухова), громадянських якостей (О. Сухомлинська); громадянської свідомості (М. Боришевський, В. Іванчук); громадянської компетентності (О. Кучер); громадянськості (М. Алексєєва А. Колодій, І. Яремчук) [2], громадянської зрілості (Т. Мироненко), громадянської відповідальності (Д. Васильєва, Т. Ремех, О. Салтикова та ін.), громадянської активності (Д. Акімов, Т. Безверха, Г. Голеусова, В. Жуков, О. Куценко, Е. Лібанова і т.д.) тощо.

Отже, можна трактувати громадянську компетентність сучасного фахівця як інтегровану особистісну якість, що забезпечує розуміння соціальних реалій, вписуючи в них професійну діяльність, цінності, світогляд, життєву активність особистості.

Традиційно громадянська компетентність це спроможність особистості «активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права та обов'язки з метою розвитку демократичного громадянського суспільства [4]. Тобто її сутність найповніше розкривають категорії знань, умінь і готовності дотримуватися правил нормативної, вільної і водночас відповідальної поведінки громадянина в суспільстві, почуття власної гідності, любові до Батьківщини, культури та звичаїв свого народу, національної гордості, громадянського обов'язку, свідомої поведінки у проблемних ситуаціях, ефективне виконання суспільних ролей тощо. Очевидно, що громадянська компетентність виявляється складним, інтегрованим поняттям, основою соціальної сутності людини як громадянина.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Актуальність проблеми формування громадянської компетентності здобувачів вищої освіти підсилюють сьогодні запити суспільства на особистістьгромадянина, потреба в оптимізації громадянського виховання, підготовку випускника ЗВО, технологічно здатного і психологічно готового до активної участі в суспільному житті, зокрема на рівні громадських організацій, волонтерських структур та місцевих громад. Молоді люди, прагнучи до активності, самостійності, висловлення оригінальної позиції все частіше обмежуються комунікативною невправністю, неготовністю до конструктивної взаємодії, прийняття думки іншого, уміння досягати успіху разом тощо. Натомість актуальними проблемами юнаків стають виявляються висока конфліктність і нетерпимість, нерозбірливість у стосунках, нечіткість особистісних меж, нездатність їх захищати тощо.

Метою статті є теоретичний аналіз підходів до концептуалізації громадянської компетентності через процес комунікативного розвитку здобувачів вищої освіти як важливого чинника забезпечення громадянської активності юнаків.

Виклад основного матеріалу

Визнаючи різноманіття підходів, наукових трактувань та шляхів практичного формування громадянської компетентності, обмежимося контекстом, найтісніше пов'язаним зі спілкуванням особистості в соціумі комунікативно-дискурсивною парадигмою громадянської компетентності (П. Бергер, П. Бурдьє, Ю. Габермас, Е. Гідденс, Г. Гутнер, Т. Лукман, О. Матьяш, О. Скнар, Т. Титаренко та ін.), за якою: комунікація являє собою спосіб відтворенням суспільних сенсів, досягнення консенсусу, самоусвідомлення, громадянської та національної самоідентифікації особистості і т.д.

У зв'язку з цим громадянську компетентність трактуємо як готовність особистості ефективно реалізувати власні громадянські права й свободи, діяти соціально прийнятно, конструктивно спілкуватися, вирішувати конфліктні ситуації протидіяти соціальним, культурним та ін. стереотипам.

На основі узагальнення наукового доробку, присвяченого структуруванню громадянської компетентності, можна виокремити когнітивні, етичні, соціальні компетентності, компетентності ціннісного вибору, що забезпечують політичну-правову обізнаність, засвоєння принципів, цінностей, вироблення відповідальності, здатності до неконфліктної взаємодії та співпраці [9]. З огляду на це основоположною для безпечної та екологічної взаємодії в соціумі все ж вважаємо комунікативну компетентність, що дає змогу особистості ефективно діяти в демократичному суспільстві, відповідально, конструктивно і толерантно поводитися в конфліктних ситуаціях [10].

Відповідно до Концепції розвитку громадянської освіти в Україні системне послідовне громадянське виховання на всіх рівнях освіти відбувається від прищеплення елементарних знань та вмінь громадянина, понять про державу, права й закони, комунікативних навичок для неконфліктного спілкування тощо (початкова ланка); збагачення моральноетичної сфери, вироблення здатності ефективно, толерантно, свідомо взаємодіяти із соціальним оточенням, опанування моделей громадянської діяльності, формування портфеля власних цінностей та життєвих орієнтирів і т.д. (основна і старша школа) [6]. Етап громадянської освіти у вищій школі тісно пов'язаний із суголосним формуванням фахівця і громадянина, готового до самостійної творчої діяльності та ефективного спілкування, різнобічної активності в соціумі, свідоме ухвалення власних рішень, обстоювання їх і пошуку компромісу, командної взаємодії тощо.

З огляду на сьогоднішні складні умови суспільної нестабільності, завдання максимального наближення до сучасних викликів формування громадянської компетентності набуває особливої гостроти саме у здобувачів вищої освіти, як і в молоді загалом. Насамперед це важлива умова підготовки юнаків до активної самореалізації в різних сферах самостійного життя, здатного до послідовного обстоювання власних громадянських прав, захисту особистих свобод, загальнолюдських і національних цінностей, традицій, культури й мови, толерантного ставлення до «інакшості». Акцент у цьому зв'язку зміщується на підготовку молодого покоління до захисту Вітчизни, формування у студентів критичного мислення, навичок інформаційної гігієни, готовності аргументовано і сміливо доводити свою думку, виявляти й обстоювати національну ідентичність, цінності, вироблення недискримінаційної, толерантної, соціально справедливої та активної, доброчесної поведінки. Для чого важливо виробити у здобувачів вищої освіти систему громадянських знань, умінь і чеснот комунікативними засобами.

Громадянська компетентність тісно співвідносна з наступним життєвим контекстом здобувачів їхньою комунікацією в соціумі, проявом світоглядного компонента в професійній діяльності здатності самореалізації власних амбіцій в громадській сфері тощо. Як свідчить дослідження І. Жадан, громадянська і національна самоідентифікація юнаків пов'язані з дискусіями з однолітками, батьками та викладачами, підтримкою громадянських ініціатив, спілкуванням у соціальних мережах, участю у студентських проєктах, причетністю до громадських організацій, політичних об'єднань тощо [3, с. 85].

Спілкування, з огляду на комунікативно-дискурсивну парадигму громадянської компетентності, стає і формою реалізації набутих соціальногромадянських умінь, але й контекстом зародження нових спонук до саморозвитку особистості, активізації їх участі в соціально-політичних процесах. Комунікативна підготовка здобувачів вищої освіти, як свідчить досвід, переважно скеровується вимогами професійної освіти, фаховими компетентностями, передбачені освітніми та професійними стандартами. Однак більшого значення повинні набути загальні (універсальні) компетентності, серед яких ті, що співвідносяться з громадянською компетентністю, оскільки цінність особистості нині особливо суголосна з користю для суспільства, здатність впливати на його позитивний розвиток.

Водночас фахові компетентності мають формуватися в широкому соціальному контексті, де продуктивна, інноваційна професійна діяльність викликана і скерована потребами ініціювати соціальні зміни, якісного позитивного перетворення дійсності. Складний характер сьогодення військова агресія, суспільна нестабільність висвітлив запит на громадян, здатних до самоорганізації в повсякденному житті, власних і національних цінностей, спроможних об'єднуватися в дієві суспільні формації, знаходити спільну думку, поводитися толерантно. Тобто перевага надається не професійним, а суспільно важливим характеристикам.

Сказане націлює на оновлення збагачення за змістом і формою громадянської освіти в умовах професійної підготовки. Запровадження Концепції розвитку громадянської освіти в Україні [6] на рівні формальної,

неформальної освіти, а також в позанавчальній діяльності пропонуємо здійснювати в контексті впровадження міжпредметного підходу, інноваційних форм і методів професійної підготовки. Для цього слід відобразити в останній громадянознавчий потенціал, проявити його у змісті загальноосвітніх та фахових освітніх компонентів, взаємопов'язаного їх викладання, максимального наближення до життя, суспільних реалій тощо. Тобто громадянська освіта представлена не лише окремими навчальними курсами, але й уплітається у зміст усіх дисциплін, збагачуючи їх новими, актуальними проблемами, системно формуючи у здобувачів трансверсальних навичок, зокрема соціально-комунікативних. Сказане вимагає оновлення підходів та освітніх технологій, що використаних у професійній підготовці (інтеграція громадянської і професійної освіти, посилення громадянознавчого потенціалу освітніх компонентів, координація педагогічних зусиль, освітніх ресурсів професійної підготовки тощо). Іншими словами, міжпредметний підхід, представлений у вищій школі зв'язками між навчальними курсами, доречно зміцнити шляхом включення вивчення професійних освітніх компонентів в широкому соціально-громадянському контексті, готуючи студентів до майбутніх дискусій, пошуку й опрацювання інформації, вироблення толерантної поведінки, готовності працювати в команді тощо.

Комунікативні вміння здобувачів вищої освіти, на наш погляд, доцільно розвивати за допомогою кейс-технології, що передбачає ситуації на основі соціально-громадянських проблемних, для обговорення сучасних і філософських проблем, висловлення власних думок, пропонування шляхів їх вирішення і т.д. Основою модельованих ситуацій мають стати фрагменти реальності громадянознавчого спрямування, скеровані на послідовне формування всіх складників громадянської компетентності.

Важливим складником громадянської компетентності є здатність до взаємодії, досягнення успіху в колективі, тому використання групових форм навчання можуть сприяти формуванню у студентів навичок командної роботи, лідерських якостей тощо. У процесі подібних групових практик створюються передумови формування у студентів особистісної ідентичності, довіри до соціальних та політичних інституцій, партнерів по спілкуванню і т.д.

Здатність до самоорганізації є важливою характеристикою свідомої особистості з оптимістичним світосприйняттям, спроможної опановувати власні емоції, керувати стресом і часом. Значною мірою громадянська компетентність сьогодні співвідноситься зі здатністю особистості вирішувати конфлікти. Ресурси професійно орієнтованих освітніх компонентів мають максимально перегукуватися із загальноосвітніми дисциплінами у виробленні відповідних умінь. Припускаємо, що найбільш ефективними для вироблення таких умінь можуть бути ігрові технології та моделювання життєвих і професійних ситуацій. Такий підхід розширює горизонти розуміння суспільних проблем, спонукає до практичного застосування знань і вмінь, набувати власного комунікативного досвіду.

Сучасні глобалізаційні процеси, виклики воєнного часу, міжетнічні й міжконфесійні протистояння, тенденції щодо міграції населення вимагають від громадян гнучкості і стійкості мислення, антидискримінаційної та толерантної поведінки. За допомогою дискусій, дебатів, вирішення проблемних ситуацій можна організовувати обговорення фрагментів реальної, прогнозувати наслідки суспільних явищ і процесів, знаходити варіанти вирішення проблем, ухвалення свідомих рішень, вироблення у здобувачів вищої освіти соціально відповідальної поведінки.

Загалом міжпредметний підхід професійній підготовці відрізняється значним потенціалом у розвитку soft skills студентів, насамперед соціальнокомунікативного спрямування. Подібний освітній контекст стає основою для формування сучасного конкурентного фахівця з чіткою громадянською позицією, достатнім рівнем громадянської компетентності, сформованими трансверсальними вміннями, необхідних для розширення соціальних контактів та підвищення соціальної активності юнаків [8].

Розширити можливості академічної професійної підготовки у формуванні громадянської компетентності студентів дає змогу неформальна освіта. Сьогодні ринок освітніх послуг пропонує чимало курсів, тренінгів, вебінарів, різних видів активностей для вироблення навичок комунікації, соціальної взаємодії, громадської діяльності.

Залучення здобувачів до таких форм навчання сприяє не тільки саморозвитку, реалізації індивідуальної освітньої траєкторії, але й виробленню свідомої громадянської позиції, готовності долучатися до реального життя, співпраці, засвоєння індивідуального набору соціально-комунікативних стратегій.

Формуванню соціально-громадянських компетентностей здобувачів вищої освіти водночас сприяють позанавчальні заходи, участь у діяльності студентського самоврядування, громадських організацій, освітніх та культурних проєктах і т.д. Окремо варто сказати про зростання ваги заходів військовопатріотичного виховання, скерованих на формування готовності та здатності захищати Вітчизну різними способами й засобами військової, медичної, волонтерської діяльності тощо. У такий спосіб є змога урізноманітнити і розширити потенціал особистості здобувача, стимулювати її вмотивованість, автономію та відповідальність [6].

Висновки

Отже, зорієнтованість освітнього процесу вищої школи на підготовку здобувачів до свідомої, активної та відповідальної громадської діяльності нині має стати одним із пріоритетних його завдань, надійним життєво необхідним контекстом навчання.

Література

1. Власенко О. М. Зміст та структура громадянської компетентності випускника закладу середньої освіти. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2019. Вип. 62. Т. 1. С.98.

2. Громадянська освіта: теорія і методика навчання. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ, 2008. Видавництво ЕТНА-1. 174с.

3. Жадан І. В. Громадянська компетентність : соціальні очікування і реалії : монографія; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної соціальної та політичної психології. Кропивницький, 2022. 110 с

4. Забезпечення формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти (Підсумковий документ робочої групи з розробки планів і програм проекту «Громадянська освіта Україна». Історія в школах України. 2006. № 8. С.4-11.

5. Компетенісний підхід у сучасній українській освіті : світовий досвід та українські перспективи / Під заг.ред. О. Овчарук. К. : «К.І.С.», 2004. С.59

6. Концепція громадянської освіти та виховання дітей і молоді в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article7art_ id=245841402.

7. Позняк С. І. Концептуальні основи дослідження соціального капіталу як чинника громадянського залучення. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. праць / Асоц. політ. психологів України, Ін-т соц. та політ. психології. К., 2012. Вип. 13. С. 75-84

8. Позняк С.І. Взаємодія в освітньому середовищі як чинник розвитку громадянської компетентності молоді : концептуальні основи дослідження. Політико-психологічні проблеми соціалізації молоді. Проблеми політичної психології. Збірник наукових праць, 2020. Випуск, 9 (23). С. 195-213

9. Audiger F. Concepts de base et competence-cles de l'education a la citoyannete democratique : Une deuxieme synthese. Strasbourg : Conseil de l'Europe,DECSEDU/CIT (99) 53р.

10. Dam ten, G., et al. Measuring Young People's Citizenship Competences. European Journal of Education, 46, № 3. (in English)

11. Boguslawska Magdalena Kompetencje kluczowe w edukacji wczesnoszkolnej. Pierwszoklasista wie, rozumie, potrafi... Jak rozwijac kompetencje kluczowe na etapie edukacji wczesnoszkolnej? Warszawa, 3-4 wrzesnia 2014 r. S.3-29

12. Kubiczek Bozena Projekt «Szkola Demokracji Szkola Samorz^dnosci» Kompetencje spoleczne i obywatelskie uczniow i nauczycieli. Materialy dla uczestnika Konferencji. Sosnowieckie Centrum Edukacyjne «EDUKATOR» Sosnowiec 2012. 2 s.

13. Solarczyk-Szwec Hanna Kompetencje spoleczne i obywatelskie w podstawach programowych ksztalcenia ogolnego w swietle wyzwan Zintegrowanej Strategii Umiej^tnosci 2030. Edukacja 2020, 3(154). S. 88-101.

References

1. Vlasenko, O. M. (2019) Zmist ta struktura hromadianskoi kompetentnosti vypusknyka zakladu serednoi osvity. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. Vyp. 62. (Vols. 1). S.98. [in Ukrainian].

2. Aslamova, T., Bakka, T., Bortnikov, V., Hinietova, T., Dukh, L., Zheliba, O., Kononenko, V., Ladychenko, T., Mahdyk, O., Meleshchenko, T., Mykhailichenko, M., Mykhailovych, H., Naida, Yu., Salata, O., Siryk, N., Sofii, N., Synova, Ye., Suslova, O., Tereshchenko, V., Terno, S. (2008) Gromadyanska osvita: teoriya i metodyka navchannya. Posibnyk dlya studentiv vyshhyx navchalnyx zakladiv. Kyyiv, Vydavnycztvo ETNA-1. 174s. [in Ukrainian].

3. Zhadan, I. V. (2022) Hromadianska kompetentnist: sotsialni ochikuvannia i realii: monohrafiia; Natsionalna akademiia pedahohichnykh nauk Ukrainy, Instytut sotsialnoi ta politychnoi sotsialnoi ta politychnoi psykholohii. Kropyvnytskyi, 110 s. [in Ukrainian].

4. Zabezpechennia formuvannia hromadianskoi kompetentnosti u suchasnomu zmisti shkilnoi osvity /Pidsumkovyi dokument robochoi hrupy z rozrobky planiv i prohram proektu «Hromadianska osvita Ukraina»7. (2006) Istoriia v shkolakh Ukrainy. № 8. S.4-11. [in Ukrainian].

5. Ovcharuk, O. (2004) Kompetenisnyi pidkhid u suchasnii ukrainskii osviti : svitovyi dosvid ta ukrainski perspektyvy / Pid zah.red. K.: «K.I.S.». 59s.

6. Kontseptsiia hromadianskoi osvity ta vykhovannia ditei i molodi v Ukraini [The concept of civic education and upbringing of children and youth in Ukraine]. Retrieved from http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=245841402. [in Ukrainian].

7. Pozniak, S. I. (2012.) Kontseptualni osnovy doslidzhennia sotsialnoho kapitalu yak chynnyka hromadianskoho zaluchennia. Problemy politychnoi psykholohii ta yii rol u stanovlenni hromadianyna Ukrainskoi derzhavy : zb. nauk. prats / Asots. polit. psykholohiv Ukrainy, In-t sots. ta polit. psykholohii. K. Vyp. 13. S. 75-84. [in Ukrainian].

8. Pozniak, S.I. (2020) Vzaiemodiia v osvitnomu seredovyshchi yak chynnyk rozvytku hromadianskoi kompetentnosti molodi : kontseptualni osnovy doslidzhennia. Polityko-psykholohichni problemy sotsializatsii molodi. Problemy politychnoi psykholohii. Zbirnyk naukovykh prats.. Vy. 9 (23). S. 195-213. [in Ukrainian].

9. Audiger F. Concepts de base et competence-cles de l'education a la citoyannete democratique : Une deuxieme synthese. Strasbourg : Conseil de l'Europe,DECSEDU/CIT (99) 53р.

10. Dam ten, G., et al. (2011). Measuring Young People's Citizenship Competences. European Journal of Education, 46, № 3. (in English).

11. Boguslawska, M.(2014) Kompetencje kluczowe w edukacji wczesnoszkolnej. Pierwszoklasista wie, rozumie, potrafi... Jak rozwijac kompetencje kluczowe na etapie edukacji wczesnoszkolnej? Warszawa. S.3-29. (in Polish).

12. Kubiczek, B.(2020) Projekt «Szkola Demokracji Szkola Samorz^dnosci» Kompetencje spoleczne i obywatelskie uczniow i nauczycieli. Materialy dla uczestnika Konferencji. Sosnowieckie Centrum Edukacyjne «EDUKATOR» Sosnowiec 2012. 2 s. (in Polish).

13. Solarczyk-Szwec, H. (2020) Kompetencje spoleczne i obywatelskie w podstawach programowych ksztalcenia ogolnego w swietle wyzwan Zintegrowanej Strategii Umiej^tnosci 2030. Edukacja. 3(154). S. 88-101. (in Polish).

Размещено на Allbest.ru