Деякі аспекти формування професійної компетентності майбутнього фахівця в едукаційному середовищі закладу вищої освіти у кризових умовах

Zhovtonizhko Irina Mykolaivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Higher Mathematics and Informatics, Faculty of Mathematics and Informatics of Kharkiv National University named after V.N. Karazina, Marchenko Olga Hennadiivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Sociology and Psychology, Faculty №6 (Law and Mass Communications) of Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv National University of Internal Affairs

The article proves the relevance of the competence approach to the professional training of specialists in higher education institutions. The professional competence of a specialist is defined as a socio-professional phenomenon, the basis of which is professional knowledge, learned ways of acting, abilities, skills, professionally important personal qualities and corporate values, which ensure readiness for future professional activity, allow you to quickly adapt to certain conditions, be responsible, proactive, striving for improvement, self-realization, a healthy lifestyle. It was found that professional competence is the basis of the professional and career growth of a higher education institution graduate, his achievement of professionally significant and life goals. The level of formation of the specialist's professional competence determines his qualification, the quality of work organization, and the adequacy of the evaluation of its results.

The pedagogical principles of professional competence formation are the well-known principles of modern industrial training: systematicity, integrability, differentiation, universality, unity of socialization and professionalization of the individual, modularity, professional periodization, stagedness, democratization, humanization, intensification, professional mobility, stability and dynamism.

It has been established that the educational environment of a higher education institution is the basis for the formation of a specialist's professional competence as a source of regular, organized influences on the subjects of the educational process due to the action of various material and non-material factors. In the structure of the educational environment, polysubject, corporate-value, content-didactic, organizational-activity, spatial-subject subsystems and their differentiated influence on the professional competence formation are distinguished.

It has been found that the framework of professional competence is formed in the institution of higher education, around which special (professional and technological) competences are crystallized in the process of activity according to the chosen profile. It is considered how in the crisis conditions of a full-scale invasion, the effective formation of professional competence of future specialists can be ensured through distance and mixed learning in on-line and off-line modes.

Keywords: higher education institution, educational environment, competence, professional competence, future specialist, crisis conditions.

Постановка проблеми

Виключна складність соціально-економічної ситуації у країні, яка викликана наслідками російсько-української війни, призвела до міграційних процесів, руйнації багатьох виробництв і критичної інфраструктури, різкого зменшення кількості робочих місць та зростання конкуренції. Зазначене призводить до проблем на ринку праці, з одного боку, - до зростання рівня безробіття, та з іншого - дефіциту кваліфікованих кадрів.

Наслідками ракетних атак, артилерійських обстрілів є порушення цілісності та руйнування основних фондів закладів освіти (навчальних корпусів, допоміжних будівель, бібліотек, спортивних залів і майданчиків, навчального устаткування, навчально-методичного забезпечення), що призводить до трансформації конфігурації едукаційного середовища закладу вищої освіти, змінення його просторово-часових параметрів.

Тож, у кризових умовах ускладняється процес підготовки кваліфікованих кадрів, однією із основних соціально-професійних характеристик яких є професійна компетентність. У теорії та практиці освітніх, педагогічних наук бракує досліджень з уточнення змісту, сутності, структури, виявів, а також прогностичних положень щодо раціонального відбору шляхів, методів, засобів, технологій ефективного формування професійної компетентності фахівця у кризових умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Досліджень, в яких започатковано розв'язання проблеми формування професійної компетентності, свідчить про їх актуальність і практичну значущість. Зокрема, феномен професійної компетентності є складним, багатогранним, таким, що потребує вивчення у методологічному (І. Родигіна), соціально-психоло-гічному (О. Євдокімова), педагогічному (О. Овчарук), професійно-освітньому (Г. Полякова) та інших аспектах. Так, І. Родигіна зазначає, що «компетент- нісний підхід в освіті - це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, постійне оновлення інформації та колосальні темпи її накопичення зумовлюють потребу в таких фахівцях та членах суспільства, які здатні гнучко та оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, навчатися протягом усього життя, розвиватися та творити» [13, с. 49]. Компетентнісний підхід передбачає зміщення акценту з накопичування нормативно-визначених знань, умінь, навичок до розвитку в здобувачів здатності практично діяти, застосовувати навички й досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики. Продовжуючи цю думку, зазначимо, що реалізація компетентнісного підходу забезпечує варіативність освіти та диверсифікація професійної підготовки. Так, в американській парадигмі компетентнісна компонента фахівця означає здатність гнучко, швидко й безконфліктно пристосовуватись до конкретних умов праці. Ми погоджуємось із думкою О. Євдокімової, яка вважає, що основою формування професійної компетентності особистості є її соціально- психологічна компетентність, яка дозволяє досягти вищих ступенів професійної майстерності і особистісного зростання фахівця [6, c. 12].

Вплив едукаційного середовища ЗВО на формування соціально- професійних характеристик майбутніх фахівців досліджували науковці О. Гура, Г. Полякова. Так, О. Гура [5] відзначає, що компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації, Г. Полякова [9] стверджує, що компоненти едукаційного середовища ЗВО впливають на формування професійної компетентності фахівця. З цих позицій компетентність можна схарактеризувати як дисипативну структуру особистості, що позбавляється енергії в освітньо-професійному середовищі, витрачаючи наявні ресурси, та систематично поповнюється новими ресурсами через поновлення знань, оволодіння новою інформацією, вдосконалення вмінь і способів діяльності.

Незважаючи на фундаментальне опрацювання проблеми формування професійної компетентності, в науковій літературі ще недостатньо висвітлені питання її вироблення у кризових умовах воєнного стану та поствоєнного періоду.

Необхідність запровадження компетентнісного підходу в освіті наголошується в нормативних документах, що регламентують освітню діяльність в Україні, а саме: в Законі України «Про освіту», «Про вищу освіту» [10; 11].

Мета статті полягає в уточненні сутності, структури і можливостей едукаційного середовища закладу вищої освіти (ЗВО) щодо формування професійної компетентності майбутнього фахівця (зокрема, у кризових умовах воєнного стану та поствоєнного періоду, епідемії тощо).

Сформульована мета окреслила коло завдань щодо:

1) відбору та вивчення психолого-педагогічної джерельної бази з огляду на досліджувану проблему;

2) уточнення сутності ключових понять дослідження;

3) визначення змістово-структурних характеристик едукаційного середовища ЗВО;

4) дослідження ресурсів едукаційного середовища як системної цілісності та сукупності окремих компонентів у контексті формування професійної компетентності майбутнього фахівця;

Виклад основного матеріалу

Конкурентоспроможність фахівця на ринку праці визначається не тільки вузько професійними знаннями, вміннями та навичками, але й змістово-структурними характеристиками особистості у вигляді потреб і здібностей, цінностей, орієнтацій, установок, необхідних якостей, інтересів і соціальних установок, які є основою та відправною точкою для формування професійної компетентності. Однією з наріжних проблем професійної освіти є створення умов для розвитку особистості, здатної до безперервного поповнення знань, удосконалення сформованих умінь і навичок, набуття нових, що вможливлює успішне виконання професійних функцій і завдань. Формування професійної компетентності передбачає конструювання відповідних едукаційних (від англ. education - освіта, виховання) середовищ (освітніх, навчальних, виховних, інформаційних, творчих), які розглядаються як безперервний континуум штучно створених ситуацій, розподілених у просторі та часі. Узагальнюючи погляди науковців, едукаційне середовище визначаємо як багатогранне та поліфункціональне штучне утворення, що існує й розвивається в реальному часі й найближчому просторі, підлягає коригуванню, управлінню, координації й через яке здійснюється вплив зовнішніх об'єктивних і суб'єктивних факторів на суб'єкти навчання і на процес становлення, розвитку та самореалізації особистості. Едукаційне середовище можна також розглядати як ідеалізований об'єкт, що модулює тимчасове скоординоване й цілеспрямоване поєднання ресурсів і професійно-педагогічний потенціал природного та соціального оточення для забезпечення освіти та розвитку особистості у відповідності до визначеної мети [2].

Уточнимо сутність ключового поняття дослідження, а саме професійної компетентності, а також змістово-структурну характеристику едукаційного середовища, яке впливає на формування професійної компетентності як системна цілісність і диференційовано, через дію окремих складників. У діаді «професійна компетентність» слово «компетентність» є родовим, «професійна» - видовим, тому професійна компетентність особи відбиває особливості фахової діяльності певного профілю, її змісту, характеру, способу організації, результатів. Водночас саме якість виконання професійної діяльності значною мірою визначає рівень сформованості професійної компетентності фахівця. З огляду на висновки науковців, професійна компетентність знаходиться у складній, нелінійний, неоднозначній залежності від освіченості, загальної культури, змісту і характеру професійної діяльності особи.

У класичній психолого-педагогічній думці компетентність - це індивідуальна характеристика людини, яка визначається поєднанням психічних якостей, емоційно-вольового стану, що дозволяє діяти самостійно та відповідально, рівнем володіння людиною здатністю та вмінням виконувати певні трудові функції. Професійна компетентність або компетентність у певній галузі передбачає поєднання відповідних знань, досвіду, здібностей, що дають змогу обґрунтовано судити про цю сферу та ефективно діяти в ній.

За експертною оцінкою Ради Європи компетентність передбачає спроможність особистості відповідати на індивідуальні та соціальні потреби. Цю здатність забезпечує комплекс ставлень, цінностей, знань, умінь і навичок.

Тож, компетентність не протиставляється знанням, умінням, навичкам, а поєднує їх між собою, виражаючи як поглиблене знання предмета або освоєне вміння, передбачає постійне оновлення знань, володіння новою інформацією для успішного вирішення професійних завдань у визначений термін і в заданих умовах, тобто здатність до актуального виконання діяльності.

За визначенням Д. Рейвена професійна компетентність - це розумові операції, вузькоспеціалізовані знання, практичні вміння, особливі предметні навички, способи мислення, розуміння відповідальності за свої дії, що необхідні для виконання діяльності у певній предметній галузі. Науковець побудував модель компетентності із ста сорока трьох елементів, які виражають складники когнітивної, діяльнісної, мотиваційної сфер особистості [1].

Узагальнене бачення сутності професійної компетентності демонструє А. Лігоцький, який пов'язує її з ціннісним сприйняттям працівником своєї професійної діяльності та усвідомленням її соціальної значущості. Учений включає до професійної компетентності специфічний спосіб організації діяльності, ставлення фахівців до праці та її результатів, а також самооцінку, взаємну оцінку [8].

Тож, професійно компетентним ми можемо вважати фахівця, який:

- виробляє для суспільства в особі стейкхолдера потрібний продукт, який відповідає соціальному запиту (об'єктивно-результативний критерій компетентності);

- особисто прихильний до професії, мотивований до праці, задоволений професією (суб'єктивний критерій);

- засвоює норми, еталони професії, досягає майстерності в ній (нормативний критерій);

- прагне індивідуалізувати свою працю, усвідомлено розвиває індивідуальність засобами професії (індивідуально-варіативні критерії);

- досягає необхідного рівня професійних якостей, знань і умінь (критерії наявного рівня);

- має та усвідомлює перспективу, зону свого найближчого професійного розвитку та прикладає зусиль щодо її реалізації (прогностичні критерії);

- відкритий для постійного професійного навчання, накопичення досвіду (критерії професійної навченості);

- збагачує досвід професії через прагнення зробити особистий творчий внесок (критерії творчості);

- соціально активний у суспільстві, готовий до дискусій щодо вирішення проблем стосовно недоліків професії, шукає резерви вирішення проблемних питань всередині професії, не уникає конкуренції (критерії соціальної активності);

- відданий обраній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах її честь і гідність, професійну етику (критерії професійної прихильності);

- готовий до якісної та кількісної оцінки своєї роботи, вміє це робити, готовий до диференційованої оцінки своєї роботи в балах, категоріях, спокійно ставиться до участі у професійних іспитах, тестуванні, рейтингуванні (якісні та кількісні критерії).

Узагальнюючи наведені характеристики компетентного фахівця, можна виокремити основні компоненти професійної компетентності: етичні установки, систему професійних знань, загальну ерудицію, способи розумових і практичних дій і операцій, професійно важливі особистісні якості.

Необхідно розрізняти професійну підготовку та професійну компетентність. Якщо професійна підготовка відбиває процес оволодіння необхідними знаннями і навичками, то професійна компетентність - результат цього процесу, кількісно-якісно характеристика фахівця, що піддається формалізації та вимірюванню.

У контексті статті актуальним є визначення професійної компетентності як динамічного системно-інтегративного, особистісно-професійного психічного новоутворення, що реалізується в психологічній та технічно-операційній готовності особистості до виконання успішної, продуктивної та ефективної професійної діяльності з використанням дидактичних засобів, яке забезпечує можливість ефективної взаємодії з соціальним середовищем.

Педагогічними принципами формування професійної компетентності є відомі принципи сучасного виробничого навчання: системність, інтегративність, диференціація, універсальність, єдність соціалізації і професіоналізації особистості, модульність, професійна періодизація, стадійність, демократизація, гуманізація, інтенсифікація, професійна мобільність, стабільність і динамічність [5, с. 61].

Суб'єктивними чинниками формування професійної компетентності фахівця є морально-етичні установки та переконання, зацікавлене ставлення до праці, висока якість виконання роботи, духовність, життєві цінності. Умовами формування корпоративної культури є висока професійна культура викладачів, дотримання норм і правил професійної культури в організації, постійне підвищення кваліфікації персоналу, система морального і матеріального заохочення. Зазначені умови інтегруються в едукаційне або освітнє середовище закладу вищої освіти.

Для того, щоб з'ясувати можливості едукаційного середовища щодо формування професійної компетентності, уточнимо його змістово-структурні характеристики. Як зазначається в науковій літературі [2], поняття “едукаційне” стосовно середовища дозволяє узагальнити характеристики його освітнього, навчально-виховного, педагогічного, розвивального, формувального впливу. Щодо терміну “середовище”, то воно трактується як: 1) сукупність природних або соціальних умов, у яких протікає життєдіяльність якого-небудь організму; 2) група людей, зв'язаних спільністю професії та інтересів.

Формування едукаційного середовища у ЗВО здійснюється на підставі системного підходу який передбачає органічне поєднання відповідних напрямів, форм, методів, педагогічної практики, належну організацію різних видів діяльності здобувачів вищої освіти, орієнтацію їх на соціально та професійно значущі цілі, інтереси і потреби, які є типовими для студентів взагалі і кожної молодої людини індивідуально.

З позицій зазначеного підходу едукаційне середовище є системою, компонентами якої є взаємопов'язані між собою підсистеми: полісуб'єктна, корпоративно-ціннісна, змістово-дидактична, організаційно-діяльнісна, просторово-предметна [3, с. 17]. Полісуб'єктну підсистему едукаційного середовища утворюють змінний (здобувачі освіти) та постійний склади (керівний, науково-педагогічний, допоміжний контингенти) ЗВО, формально- рольова (педагогічна) та міжособистісна взаємодія між ними. Особливості корпоративно-ціннісної підсистеми едукаційного середовища ЗВО полягають у профільності ЗВО, у змісті його стратегії, місії та візії, дотриманні певних традицій, виконанні відповідних ритуалів, використанні символів, корпоративних, академічній культурі, цінностях. До змістово-дидактичної підсистеми належать освітньо-професійні програми, соціальні, освітньо- наукові проекти, в яких беруть участь як науково-педагогічні працівники, так і здобувачі; установчі та нормативно-методичні документи, які регламентують освітню діяльність. Організаційно-діяльнісна підсистема складається з форм організації освітньої діяльності, форм і методів, прийомів і засобів навчання; педагогічних технологій; стилів взаємодії в системі «викладач-здобувач»; управлінських структур і механізмів. До просторово-предметної підсистеми належать матеріально-технічна база, аудиторний фонд, комп'ютерний парк, бібліотечні ресурси, дизайн та обладнання приміщень, побутові умови.

Кожна із підсистем едукаційного середовища ЗВО є умовою формування відповідної складової професійної компетентності майбутнього фахівця. Так, змістово-дидактична підсистема едукаційного освітнього середовища є основою формування системи загальнонаукових, професійних і спеціальних знань фахівця. Організаційно-діяльнісна підсистема є важливим чинником вироблення в здобувачів освіти умінь, теоретичною та практичною основою яких є набуті знання, засвоєні механізми ефективної соціальної та професійної діяльності та взаємодії, набуття досвіду поступового трансформування квазіпрофесійної діяльності у професійну. Полісуб'єктна та корпоративно-ціннісна підсистеми едукаційного середовища є засадничими щодо формування особистісних і професійно важливих якостей майбутнього фахівця. Просторово-предметна підсистема є базовою, такою, що забезпечує функціонування всіх підсистем едукаційного середовища. З метою формування професійної компетентності майбутнього фахівця між визначеними підсистемами діють причинно-наслідкові зв'язки та зв'язки управління.

Розглянемо, як у кризових умовах повномасштабного вторгнення може бути забезпечене результативне формування професійної компетентності майбутніх фахівців. Зауважимо, що внаслідок воєнної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 р. у нашій країні був уведений воєнний стан як особливий правовий режим, що передбачає тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян, у тому числі ст. 53 Конституції України [7], яка проголошує право особи на освіту. Ми погоджуємось з О. Брусаковою, що внаслідок бойових дій, ракетно-бомбових атак, артилерійських обстрілів, які призводять до порушення цілісності або навіть руйнування основних фондів закладів освіти (навчальних корпусів, допоміжних будівель, бібліотек, спортивних залів і майданчиків, навчального устаткування, навчально-методичного забезпечення), трансформується едукаційне середовище ЗВО [4].

Як зазначалося вище, правові засади організації едукаційного середовища ЗВО в умовах воєнного стану визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» [12]. Так, згідно ст. 15 цього закону, управління закладами освіти, установами освіти (поряд із закладами охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту тощо) переходить під юрисдикцію військових адміністрацій.

По-друге, необхідність дотримання стандартів вищої освіти, реалізації положень освітньо-професійних програм (ОПП) стосовно профілю підготовки фахівців, нормативного змісту підготовки, програмних результатів навчання вимагає, які визначають когнітивні та операційно-діяльнісні основи професійної компетентності, вимагає пошуку таких організаційних форм освітньої діяльності. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває змішане навчання, сутність якого полягає у раціональному та гнучкому поєднанні offline та on-line режимів навчання [14].

Проте концепція змішаного навчання в умовах воєнного стану зазнає певних змін. Зрозуміло, що навчання off-line в умовах воєнного стану не передбачає живого спілкування викладача і здобувача в аудиторії, але досить ефективно може відбуватися на платформі Zoom чи Google Meet. Таке зняття обмежень у часі та просторі дозволяє провести повноцінне заняття, дотримуватися розкладу занять, а значить - сприяє організації повноцінного освітнього процесу та розширює просторово-часові межі едукаційного середовища, яке перетворюється у віртуальне едукаційне середовище (ВЕС). Під ВЕС будемо розуміти інформаційно-комунікаційну систему, що створена для підтримки процесу дистанційного навчання як організованої сукупності передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного й організаційно-методичного забезпечення.

ВЕС дозволяє запровадити й таку актуальну наразі форму організації освітньої діяльності, як бінарні заняття («лекції вдвох»). Тематика цих занять різноманітна, але особливий інтерес у здобувачів вищої освіти викликають лекції, які присвячені питанням організації професійної діяльності під час бойових дій і поствоєнний період, а саме: її правовим, «кібербезпековим» аспектам, а також питанням психологічної реабілітації військовослужбовців і мирного населення.

До речі, платформа Zoom дозволяє провести й позааудиторні заходи військово-патріотичного, національно-патріотичного, профорієнтаційного, наукового характеру, а саме організувати зустрічі науково-педагогічних працівників із здобувачами вищої освіти, абітурієнтами, керівництвом закладів середньої освіти, регулярні засідання наукових гуртків.

Одним із надійних інструментів організації едукаційного середовища є модульне об'єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище Moodle (Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment). Система «Moodle» є пакетом механізмів, які забезпечують гнучку взаємодію між викладачами та здобувачами освіти, спілкування здобувачів між собою, доступ до навчально- методичних і довідкових матеріалів. Використання інтелектуальних комп'ютерних тестувальних систем Moodle дозволяє організувати різні форми контролю знань майбутніх фахівців, а саме: тематичного, поточного, підсумкового, захисту контрольних, курсових та інших проєктних робіт.

Окрім того, як свідчать результати оцінювання міжнародних навчальних систем, дистанційної освіти, яка є рівноцінною із очною, вечірньою, заочною освітою та екстернатом, значно дешевша від зазначених форм здобуття освіти, що в умовах обмеженого у воєнний час фінансування освітнього процесу є суттєвою перевагою. Зазначимо, що реалізація принципу економічної ефективності вможливлюють зорієнтованість дистанційної освіти на значну кількість учасників освітнього процесу, а також оптимізацію технічних рішень реалізації дистанційної освіти.

Висновки

Таким чином, в умовах правового режиму воєнного стану проблема формування професійної компетентності не втрачає своєї актуальності та вирішується в умовах трансформації едукаційного середовища ЗВО. Зауважимо, що значних змін зазнають всі підсистеми едукаційного середовища. Так, в обстановці ризиків і загроз актуалізуються змішане навчання та дистанційна освіта, які дозволяють обирати гнучкі графіки планування та організації освітнього процесу, проведення занять в on-line та off-line режимах (організаційно-діяльнісна підсистема). Це забезпечує нерегламенованість освітнього процесу у просторових і часових межах, гнучко планувати викладачам і здобувачам освіти навчальну діяльність і взаємодію, час і місце зустрічі (просторово-часова підсистема). Для реалізації зазначених форм організації освітньої діяльності необхідно забезпечити достатню кількість навчально-методичних матеріалів згідно з освітньо- професійної підготовки майбутніх фахівців, а також забезпечити своєчасний поточний і підсумковий автоматизований контролю знань (змістово- дидактична підсистема). Корпоративно-ціннісна підсистема едукаційного середовища реалізується під час бінарних занять, проведення заходів виховного та профорієнтаційного характеру.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективними є наукові розвідки щодо відбору діагностичного інструментарію для вимірювання рівня сформованості професійної компетентності фахівців.

Література

1. Professor John Raven's website

2. Базелюк Л. Едукаційне середовище - основний фактор становлення гуманних взаємин молодших школярів / Л. Базелюк // Інноваційні педагогічні технології в загальноосвітній школі: теорія та практика (22 лют. 2019 р.).

3. Барановська Л. Авіаційний ВНЗ: освітнє середовище університету як детермінанта якості професійної підготовки студентів / Л. Барановська // Вісник Льотної академії. Серія: Педагогічні науки: зб. наук. пр. - Кропивницький, 2017. - Вип. 1. - С. 18-24.

4. Брусакова О.В. Особливості організації освітнього процесу в умовах воєнного стану. Особистість, суспільство, війна: тези доповідей учасників міжнародного психологічного форуму (7 квіт. 2023 р., м. Харків, Україна) / МВС України, ХНУВС. - Харків, 2023. - С. 45-48.

5. Гура О.І. Професійна адаптація викладача вищого навчального закладу на етапі професійної підготовки: теоретико-методичний аспект: монографія / О.І. Гура, І.І. Облєс. - Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2009. - 164 с.

6. Євдокімова О.О. Психологічна служба: навч.-метод. посіб. / О.О. Євдокімова. - Харків: ХНУВС, 2012. - 151 с.

7. Конституція України: 2023 рік. - Харків: Право, 2023. - 74 с.

8. Лігоцький А.О. Основні засади побудови навчального процесу вищого військового навчального закладу з орієнтацією на упереджене формування професійних компетенцій випускників. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України: зб. наук. пр., 2011. - № 1. - С. 61-71.

9. Полякова Г. Вплив освітнього середовища ВНЗ на формування професійної компетентності фахівця / Г. Полякова // Вища школа. - 2010. - № 10. - С. 78-87.

10. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 р. № 1556-VII: станом на 28 трав. 2023 р.

11. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII: станом на 2 лип. 2023 р.

12. Про правовий режим воєнного стану: Закон України в редакції № 389-VIII від 19 жовт. 2023 р.

13. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання / І.В. Родигіна. - Харків: Вид. група «Основа», 2008. - 112 с.

14. Теорія і практика змішаного навчання: монографія / В.М. Кухаренко та ін.; за ред. В.М. Кухаренко. - Харків: «Міськдрукарня», НТУ ХПІ, 2016. - 284 с.

професійний компетентність едукаційний освіта

References

1. Professor John Ravens website [Professor John Raven's website]. [in English].

2. Bazelyuk L. (2019). Edukatsiine seredovyshche-osnovnyi faktor stanovlennia humannykh vzaiemyn molodshykh shkoliariv [The educational environment is the main factor in the formation of humane relationships of younger schoolchildren]. Innovatsiini pedahohichni tekhnolohii v zahalnoosvitnii shkoli: teoriia ta praktyka-Innovative pedagogic technologies in the multi-educational school: theory and practice. [in Ukrainian].

3. Baranovska L. (2017). Aviatsiinyi VNZ: osvitnie seredovyshche universytetu yak determinanta yakosti profesiinoi pidhotovky studentiv [Aviation university: the educational environment of the university as a determinant of the quality of professional training of students]. Kropyvnytskyi: Lotna akademiia Natsionalnoho aviatsiinoho universytetu - Bulletin of the Aviation Academy, 1, 18-24 [in Ukrainian].

4. Brusakova, O.V. (2023). Osoblyvosti orhanizatsii osvitnoho protsesu v umovakh voiennoho stanu [Peculiarities of the organization of the educational process under martial law]. Osobystist, suspilstvo, viina: tezy dopovidei uchasnykiv mizhnarodnoho psykholohichnoho forumu. - Personality, society, war: abstracts of the reports of the participants of the international psychological forum. (рр. 45-48). Kharkiv: KhNUVS [in Ukrainian].

5. Hura O.I., Oblast I.I. (2009). Profesiina adaptatsiia vykladacha vyshchoho navchalnoho zakladu na etapi profesiinoi pidhotovky: teoretyko-metodychnyi aspekt [Professional adaptation of a teacher of a higher educational institution at the stage of professional training: theoretical and methodological aspect]. Zaporizhzhia: Klasychnyi pryvatnyi universytet [in Ukrainian].

6. Yevdokimova O.O. (2012). Psykholohichna sluzhba [Psychological service]. Kharkiv: KhNUVS [in Ukrainian].

7. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine] (2023). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

8. Ligotsky A.O. (2011). Osnovni zasady pobudovy navchalnoho protsesu vyshchoho viiskovoho navchalnoho zakladu z oriientatsiieiu na uperedzhene formuvannia profesiinykh kompetentsii vypusknykiv [The main principles of building the educational process of a higher military educational institution with a focus on the biased formation of professional competencies of graduates]. Visnyk Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy - Bulletin of the National Academy of the State Border Service of Ukraine, 1, 61-71 [in Ukrainian].

9. Polyakova G. (2010). Vplyv osvitnoho seredovyshcha VNZ na formuvannia profesiinoi kompetentnosti fakhivtsia [The influence of the educational environment of the university of the formation of professional competence of a specialist]. Vyshcha shkola - High school, 10, 78-87 [in Ukrainian].

10. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrainy [On higher education: Law of Ukraine] (2014). (n.d.). [in Ukrainian].

11. Pro osvitu: Zakon Ukrainy [On education: Law of Ukraine] (2017). (n.d.). [in Ukrainian].

12. Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu: Zakon Ukrainy [About the legal regime of martial law: Law of Ukraine] (2023). (n.d.). [in Ukrainian].

13. Rodygina I.V. (2008). Kompetentnisno oriientovanyipidkhiddo navchannia [Competenceoriented approach to lerning]. Kharkiv: Vyd. hrupa «Osnova» [in Ukrainian].

14. Kuharenko V.M. ta in. (2016). Teoriia i praktyka zmishanoho navchannia [Theory and practice of blended learning]. Kharkiv: «Miskdrukarnia», NTU KhPI [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru